Герасимчук володимир леонідович розвиток санітарно-гігієнічної освіти дітей та молоді на закарпатті друга половина ХІХ – перша половина ХХ століття


Санітарно-просвітницька діяльність відомих закарпатських будителів другої половини ХІХ – початку ХХ ст



Сторінка6/14
Дата конвертації09.11.2017
Розмір3.35 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

2.4 Санітарно-просвітницька діяльність відомих закарпатських будителів другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Культурно-освітній будительський рух на Закарпатті пов’язаний перш за все із пробудженням національної свідомості широких народних мас, культурної автономії краю, підняття соціально-економічного рівня закарпатських українців. Як відмічає сучасна українська дослідниця Т. Надім’янова, «у Закарпатті просвітництво представляв будительський рух, очолюваний О. Духновичем. До нього також входили значні релігійні діячі, педагоги, письменники І. Ставровський, О. Павлович, І. Раковський, І. Сільвай, А. Кралицький та інші. Працюючи все своє життя у гущі народних мас, вони добре знали їхнє важке під’яремне життя, тому всю надію покладали на оновлення соціально-економічного устрою, який можна було здійснити лише через поширення просвітницьких ідей, освіти і науки» [210, с. 5]. Отож, будительський рух був тісно пов’язаний з освітою та шкільництвом, що стало виявом національної приналежності (русинської) в умовах чужоземного панування (Австро-Угорщини).

Водночас закарпатські будителі приділяли увагу не тільки національним освітнім питанням, але й тогочасним соціальним проблемам, серед яких питання збереження здоров’я населення, особливо дітей та молоді, стало одним із ключових. Усвідомлення необхідності санітарного просвітництва закарпатців як важливого елемента їх освіченості сприяло підняттю рівня соціального й культурного благополуччя в краї.

Слід зауважити, що переважна більшість закарпатських будителів були релігійними і культурними діячами, що дозволяло поширювати санітарно-гігієнічні ідеї серед широких народних мас, які не були охоплені навчально-виховним процесом. Відтак, будительський рух відіграв важливу роль у формуванні позашкільної санітарно-гігієнічної освіти на Закарпатті, вихованні здорового способу життя підростаючого покоління через розповсюдження гігієнічних знань, санітарних правил, боротьби зі шкідливими звичками.

Одним з найвідоміших закарпатських будителів середини ХІХ ст. є О. Духнович. Він був автором не тільки підручників для народних шкіл та посібників для вчителів, але й низки праць публіцистичного та літературного характеру. Серед останніх були твори, присвячені санітарно-гігієнічній просвіті закарпатського населення.

На основі аналізу цих праць можемо констатувати, що О. Духнович був одним з перших просвітників, який торкнувся проблем санітарно-гігієнічного виховання закарпатців. Наприклад, у статті «О отчоті» він присвятив цілу главу (глава V), питанням особистої чистоти та чистоти в домі: «недбалость, нерадінія і презрінія самого себе виклікано непорядком, нечистотою і пренебріженієм в обиталищах і на тілі… Убогій человік так может чистоту тіла храніти, как і багатий. Не достаєт води, чтоб умитися і пляття випрати? І не токмо для угодності тіла, но і ради здравія, бо нич, тка не вредит человіку, как нечистота тіла, нечистий воздух і пот, ісходящій із власного тіла» [116, c. 401]. Саме від бруду та антисанітарії на тілі людини розмножуються різні паразити, які руйнують її здоров’я. Просвітник радив тримати в чистоті тіло й оселю, адже чистота робить людину красивою не тільки зовнішньо, а й внутрішньо, робить її більш освіченою, інтелігентною. Як бачимо, О. Духнович вважав, що знання елементарних санітарно-гігієнічних правил є важливим кроком до освіченості людини. Відтак, санітарно-гігієнічне просвітництво є передумовою розвитку народної освіти закарпатців.

Більш детальні рекомендації щодо збереження здоров’я О. Духнович дав у статті «Наказ врачебний» [116]. Тут він виділив вісім головних правил, яких слід дотримуватися, щоб зберегти здоров’я до старості. Назвемо їх: 1. уникати місць, де повітря вологе, затхле, а також протягів; тримати голову й ноги в теплі; 2. не переїдати і не перепивати; завжди дотримуватися помірності в раціоні харчування; ввечері їсти небагато; 3. лягати спати не пізно, а вставати зранку; більше фізичного навантаження повинно бути до обіду, а після обіду приділити увагу духовному розвитку; 4. рух – найважливіша складова збереження здоров’я, проте не слід перенавантажувати організм, щоб не викликати надмірної втоми; 5. потрібно давати відпочинок тілу та веселитися, але в міру, щоб не звикнути до лінощів; 6. не впадати в депресію, оскільки вона провокує нервові розлади, які негативно впливають на здоров’я; 7. постійно займатися різними справами, бо неробство шкодить людині; 8. завжди зберігати душевну й тілесну чистоту, часто митися, причісуватися, змінювати брудний одяг та берегтися від застуди.

Як бачимо, О. Духнович вказав на основні санітарно-гігієнічні правила, які сприяють здоровому способу життя, дав поради, які не тільки зберігають здоров’я, а й зміцнюють його. Закарпатський будитель також звернув увагу на раціональне харчування та чергування відпочину й праці як елементів санітарно-гігієнічної освіти. Слід також зауважити, що О. Духнович одним із перших просвітників краю відзначив важливість поєднання психічного й фізичного здоров’я людини для її гармонійного розвитку.

У цей час інший відомий закарпатський педагог і просвітник Іван Ставровський написав «Педагогію», де також вказав на необхідність санітарно-гігієнічного виховання дітей та молоді, санітарно-гігієнічної освіти дорослих як ключової ланки у розвитку здорової дитини. Зупинимося більш детально на аналізі змісту цього посібника. Передусім автор «Педагогії» зупинився на вивченні негативних чинників, що впливають на стан здоров’я немовляти. Серед них він виділив незнання батьками елементарних правил гігієни, як-то часте купання немовлят, часту зміну одягу, правильне харчування, а також санітарних правил – постійна чистота в домі, провітрювання кімнати, уникнення надмірної вологості, що призводить до різних захворювань дихальних шляхів, забирання різних пахучих трав і квітів з кімнати дитини, які провокують алергічні реакції тощо [122, c. 16].

І. Ставровський посвятив цілу главу питанням гігієнічним правилам і санітарним нормам, від яких залежить здоров’я дитини. Поміж природніх чинників, які безпосередньо впливають на стан здоров’я молодого організму, закарпатський педагог виокремив повітря, харчування, чистоту, купання, побутові умови, сон і відпочинок, фізичний розвиток. Щодо санітарних норм повітря, то він вказав на необхідність провітрювання приміщення, усунення різних сторонніх запахів (духмяних трав, горіння лампадок, благовоній), взимку не пересушувати повітря, а восени і навесні уникати сирості.

Окремий параграф в «Педагогії» присвячений харчуванню дитини. Саме якісь і кількість їжі впливають на розвиток дитини: «дітям найбільш підходять страви природньо зварені, легкі для травлення, без різкого аромату, мало солоні, не занадто солодкі… Щодо їх кількості, то дитина повинна їсти по мірі бажання, без переїдання» [122, c. 18]. Важливим у процесі розвитку організму є пиття, особливо звичайної води. Автор підручника наголошує, що горілка, вино чи інший алкоголь негативно впливають не тільки на фізичний розвиток дитини, а й на її психічний стан.

Побутові умови та чистота – речі взаємопов’язані. Згідно поглядів І. Ставровського, будинок повинен бути сухим, з великими вікнами і високими стелями. Дотримання порядку й охайності в оселі сприяє зміцненню здоров’я. Чистими в домі повинні бути посуд, постелі, підлога, одяг [122, c. 19]. Слід зазначити, що І. Ставровський одним з перших порушив питання санітарії в будинку, вказав на необхідність дотримання елементарних санітарно-гігієнічних норм.

Вагомим фактором особистої гігієни є купання. Як зауважує педагог, купання «оберігає немовля від багатьох недуг, а також сприяє очищенню тіла, його збереженню та зміцненню» [122, c. 19]. Водночас водні процедури сприяють загартуванню. Слід з малечку привчати дитину до обмивань холодною водою. Утім необхідно обережно ставитися до обливань чи купання в річці, коли дитина спотіла чи, навпаки, коли надворі холодно. Після купання слід добре обтертися рушником, щоб не застудитися. З цих положень, можемо зробити, що І. Ставровський говорить про водні процедури як невід’ємні складові здорового способу життя.

Щодо фізичних рухів та фізичного розвитку, то закарпатський просвітник доводить, що фізична активність сприяє зміцненню м’язів, збільшує витривалість, покращує кровообіг та настрій дитини. У цьому криється природне бажання дитини до бігу, лазіння, стрибання. А якщо дитина неактивна, весь час сидить, то з нею щось не так і потрібно шукати причини неприродньої поведінки. Проте фізичну активність слід чергувати з відпочинком, особливо у немовлят. Адже без відпочинку дитина стає млявою і капризною. У цих правилах простежуються гігієнічні норми режиму праці, фізичної активності й відпочинку, характерні для дітей різного віку.

Отже, І. Ставровський приділяв увагу санітарній просвіті батьків, які повинні були вміти доглядати за своїми дітьми та формувати у них елементарні санітарно-гігієнічні навички. Крім того, закарпатський будитель ставив акцент на фізичному розвиткові дитини як складовій частині гігієнічного виховання, що включало закалювання, фізичну активність у поєднанні з відпочинком, здорове харчування, режим праці.

У ракурсі нашого дослідження слід також вказати на постать відомого закарпатського будителя О. Павловича. Він був священиком, педагогом, поетом, громадським діячем, чиї педагогічні погляди знайшли своє найбільш яскраве вираження у літературній творчості. Саме у віршах О. Павловича знаходимо ідеї санітарно-гігієнічної просвіти закарпатців, гармонійного поєднання санітарної освіти з освіченістю людини:

Але поедны дѣтоньки,

Так якъ тоты сиротоньки,

Не чесаны, не омыты,

Не опраты, не ошиты… [243, с. 132]

Далі О. Павлович зауважує, що в такому недбальстві винні батьки, які не знають основних правил гігієни. Тому для них у вірші він продовжує давати поради щодо необхідності дотримання чистоти та порядку в оселі, а також важливості відвідування школи, де дітей навчать читати, писати та виховають їх порядними людьми. Закарпатський просвітник постійно наголошував на взаємозв’язку освіти та здоров’я людини. Завдяки освіті людина одержує знання, які допомагають знайти достойну роботу, вибратися із бідності, зрозуміти, яким чином можна зберегти своє здоров’я та здоров’я сім’ї [244]. Він зауважував, що батьки, які дотримуються чистоти й порядку, працьовиті, не марнотратні добре виховують своїх дітей, привчають до гігієни і тому з них виростають порядні люди [241, с. 130].

Проте найбільше уваги О. Павлович приділив боротьбі з пияцтвом, від якого страждало багато закарпатських русинів. За його словами, пияцтво руйнувало родини, призводило до жебрацтва і зубожіння, робило сиротами дітей:

Ноле станте рахувати:

Колько то до рока златы

Вы за паленку выдали,

И колько приборговали… [243, с. 135].

Голы, босы наши дѣти –

Бо едностань пьеме…

Прото, же мало робили,

А бразь дуже пили [242, с. 151].

О. Павлович зазначав, що пияцтво переростає у погану звичку, яка туманить розум, забирає здоров’я, веде до смерті. Горілка руйнує не тільки здоров’я, а й душу, позбавляє честі, любові, поваги. Із-за неї весь закарпатський край став убогим і знедоленим [242, с. 153]. У своїх віршах О. Павлович вказував на наслідки, до яких призводить вживання алкоголю, визначав пияцтво як одне з вагомих соціальних лих, що нищить здоров’я людини та приносить багато лиха родині пияка.

Не зважаючи на досить примітивний зміст віршів О. Павловича, які не мають літературної вартості, вони мають важливе просвітницьке значення. Адже поезія закарпатського будителя була розрахована на пересічного русина, який зміг би зрозуміти головну тему та зробити певні висновки. До того ж усі змальовані у віршах ситуації були взяті із життя простого народу, що робило їх ще більш зрозумілими та змушувало задуматися над власним життям і побутом.

В літературних творах іншого закарпатського будителя Івана Раковського також знаходимо ідеї щодо санітарно-гігієнічноі просвіти русинів. Так, у повісті «Піявица», що була опублікована в кількох номерах газети «Свѣт», І. Раковський зобразив важке життя карпато-руського народу, акцентуючи увагу на незадовільних побутових умовах населення, його зубожінні та жебрацтві: «Нищета жителей сама собою бросается въ глаза проѣзжающему. Увидя повозку, дробныя ребятишка, одѣтыя въ лохмотья, и пасущая скотъ возлѣ дороги, бросаются наповалъ къ проѣзжающему, умоляя про крейцерик» [258, с. 3]. Так само як і О. Павлович, І. Раковський заначав, що однією з головних причин такого зубожіння було масове пияцтво закарпатців. Лихварі наживалися з цієї шкідливої звички простих людей, даючи горілку в борг, а згодом вимагаючи грошей або ж інших товарів, рівноцінних боргові [259, с. 2]. Відтак люди тонули в боргах, продаючи останні речі та власне господарство. Таким чином, І. Раковський наголошував на тогочасному соціальному лихові як негативному явищу, що призводить до зубожіння не тільки дорослого населення, а й їхніх дітей, робить з них жебраків, формує асоціальні стереотипи поведінки, знижує рівень їхнього здоров’я.

Важливого значення закарпатський просвітник надав і санітарному стану шкільних приміщень. Він зазначав, що будь-яке приміщення, де навчаються діти, повинно було мати додаткові приміщення для прислуги, яка слідкувала б за порядком в школі; шкільні кімнати повинні були бути світлими й просторими, чистими і доглянутими [257, с. 50]. Зауважимо, що в досліджуваний період проблеми санітарії та гігієни шкільних приміщень були дуже актуальними. Позаяк тогочасні школи організовувалися переважно у сільських занедбаних хатах, не пристосованих для навчального процесу. Утримання й оновлення шкільних приміщень лягали на плечі місцевих громад, котрі були неписемними й не усвідомлювали необхідності дотримання санітарних норм. Тому прогресивні діячі й педагоги проводили таку роз’яснювальну просвітницьку роботу.

Заслуговує на нашу увагу й просвітницька діяльність О. Митрака, який у своїх публіцистичних та поетичних творах висвітлював соціальне життя простого закарпатського народу, його зубожіння, незадовільні санітарні побутові умови, неграмотність. Саме соціальна бідність та неосвіченість стали причиною того, що рівень смертності в регіоні був одним з найвищих серед закарпатських русинів, в краї постійно спалахували епідемії. У статті «Домашній бытъ угро-русскаго крестьянина» О. Митрак зазначав, що все життя закарпатці проводять у важкій праці та убозтві: постійно працюють на панів, особливо мадяр та євреїв, їздять на заробітки, харчуються дуже погано, м’яса майже ніколи не їдять, споживають переважно квасолю та кукурудзу. Їх помешкання схожі на сараї, де тримають худобу, в них нема належних санітарних умов [200, с. 102]. Ці причини впливають на поганий стан здоров’я закарпатських селян, різкого зниження працездатності ще в досить молодому віці, скорочення тривалості їх життя.

Описуючи житлові умови русинів, закарпатський будитель говорив про їх незадовільний стан. До негативних житлово-побутових умов він відносив маленькі темні кімнатки, в яких проживали закарпатці, співіснування житлових та господарських приміщень, відсутність комина, а також відсутність порядку і чистоти в домі [201, с. 113] Щодо покращення побутових умов, автор рекомендував при будівництві оселі враховувати такі фактори, як висота хати, просторість кімнат, їх освітлення, що регулюється великими вікнами, виведення комина назовні, щоб не було задимленості у приміщені. Отже, врахування цих простих санітарних норм позитивно вплине на здоров’я усіх членів сім’ї, а дотримання чистоти й порядку в домі стануть превентивними заходами у запобіганні різних захворювань.

Загалом можемо констатувати, що у творчості О. Митрака простежується загальна тенденція до зображення реального життя простих русинів, їх основних проблем і переживань. Крім того, в його публіцистиці яскраво виражена соціально-громадська спрямованість, що перегукується з тогочасними народними проблемами, в яких санітарно-гігієнічна просвіта безпосередньо пов’язана з покращенням рівня життя місцевого населення.

Про бідність як соціальне лихо також писав Є. Фенцик – відомий закарпатський освітній діяч, священик, просвітник, поет. В його творчості знаходимо оригінальні ідеї щодо подолання бідності та санітарно-гігієнічної просвіти закарпатського населення. Передусім слід відзначити основні характеристики, що свідчать про зубожіння населення закарпатського краю. Серед них Є. Фенцик виокремив такі:


  • постійний голод, що панує в регіоні. Він спровокований відсутністю родючих земель та несприятливими погодніми умовами, які знищують й до того мізерний урожай;

  • відсутність власної худоби, яка б дала змогу прогодуватися у неврожайні роки. Преважна більшість худоби належала євреями та багатим мадярським поміщикам, які віддавали її доглядати закарпатським селянам. Однак за догляд вони могли одержати половину приросту скота, який тут же продавали через постійні борги;

  • відсутність теплого одягу і взуття, що призводило до частих застуд взимку та восени, особливо серед дітей;

  • постійні борги та жахливі побутові умови спровокували злидні та коротку тривалість життя [323, c. 33].

З наведених характеристик можемо побачити, що Є. Фенцик назвав кілька, що відносяться до «здорової» моделі поведінки особистості, яка передбачає адекватне ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших людей. Незнання санітарних і гігієнічних правил призводить до неадекватного відношення до здоров’я. Тому закарпатський просвітник вказував на причини, які перешкоджають санітарно-гігієнічному вихованню населення. До них він прирахував неграмотність народу з самого дитинства, яка одразу штовхала неосвічену людину у підпорядкованість іншій, більш освіченій (тут до лихварів та багатих поміщиків – прим. Г. В.). Іншим фактором було невміння заощаджувати кошти. Згідно поглядів Є. Фенцика, закарпатський селянин, отримавши якісь гроші, відразу їх тратив на горілку та тютюн [323, c. 35]. Саме у пияцтві він вбачав чи не найбільшу причину злигоднів та поганого здоров’я закарпатського простого народу. Адже вживання алкоголю негативно впливає не тільки на фізичний, а й на психічній стан людини.

Педагог наголошував, що хоче торкнутися важливого питання, а саме – санітарно-гігієнічного виховання, від якого «жизнь и смерть нашего народа зависитъ» та прагнув, щоб «и другіе сыны нашего народа отозвалися на нашъ кликъ, и помогали намъ объяснити этотъ важный вопросъ» [323, c. 35]. Ось чому він досить ґрунтовно зупинився на способах подолання зубожіння закарпатського населення, які стосувалися, насамперед, санітарного просвітництва народу. До цих способів Є. Фенцик відносить: розвиток мережі народних шкіл, де б навчання мало більш практичне спрямування, зокрема навчання ремеслам, торгівлі; заснування по селах товариств тверезості та читальнь, в яких би простий народ міг проводити час для навчання, а не у корчмах, пропиваючи останні гроші [323, c. 36]. Для покращення санітарно-побутових умов закарпатський будитель наполягав на створенні спеціального центрального комітету та місцевих комітетів, які б йому підпорядковувалися, для контролю та допомоги у вирішенні санітарно-побутових проблем бідним верствам населення.

Як видно, закарпатські будителі багато уваги приділяли питанням санітарної просвіти населення, в якій гігієнічне виховання населення набуло першорядного значення. Поширення ідей здорового способу життя включало в основному боротьбу зі шкідливими звичками. З проаналізованих праць стає зрозумілим, що саме пияцтво та алкоголізм були найбільшими тогочасними проблемами. Для боротьби з ними будителі писали не тільки окремі спеціальні статті чи поезії, а й присвячували згаданій проблемі літературні твори з красномовними назвами: «Із-за однієї рюмки водки», «Мало є шкіл, а багато корчм», «П’янство», «Корчмарський борг» та ін. В цьому контексті слід наголосити, що проста, не надто поетична, але наближена до справжнього життя народу форма, сприяла поширенню й кращому розумінню такого роду творів серед закарпатського населення, допомагала у виявленні причин пияцтва та його наслідків для власного здоров’я, родинних відносин, соціального статусу тощо.

Тому в літературній творчості відомого закарпатського будителя І. Сільвая, який друкувався під псевдонімом Уріїл Метеор, також можна знайти твори, присвячені зазначеній проблемі. Так у повісті «Із-за однієї рюмки водки», він висвітлив проблеми, які можуть виникнути через вживання алкоголю. Цікавими є його порівняння корчми, лихварів та селян із храмом, священиками та жертвами відповідно [197, с. 59]. На наш погляд, приводячи такі алегорії, І. Сільвай хотів привернути увагу читачів до великої кількості корчм, які були поширені в закарпатському регіоні, їх частих відвідин русинами. У свою чергу пристрасть до горілки робила їх заручниками лихварів, які давали в борг, але згодом забирали все сторицею.

У повісті закарпатський будитель також акцентував увагу на тому, як горілка нищить людське життя. Вживання алкоголю штовхає людину до бійок і злочинів, забирає майно, руйнує сім’ю. Головний герой повісті І. Сільвая, Микола Звонарчин, через пристрасть до алкоголю втратив свою родину, роботу, честь, потрапив до в’язниці, а коли повернувся – нікому не був потрібний. Проте в кінці повісті, просвітник демонструє, що коли людина одумається і перестане пити, то в житті все налагодиться. Так, Микола Звонарчин помирився зі своїм сином та сусідами, знову заслужив повагу односельців та навіть почав боротися з пияцтвом у своєму селі. Він організував товариство тверезості, в яке вступили інші селяни, касу взаємодопомоги на випадок помочі нужденним, разом з іншими односельцями збудували школу, щоб їх діти стали освіченими та хату-читальню для просвітництва дорослих. Зазначимо, що в такий спосіб І. Сільвай вказав на способи боротьби з пияцтвом, важливість здорового способу життя для соціального та матеріального благополуччя закарпатського населення, необхідність здобуття знань як ключового фактору для процвітання народу.

У просвітницькій роботі відомий закарпатський педагог і громадський діяч А. Волошин також звертався до гострих тогочасних проблем закарпатського населення, а саме – алкоголізму. Антиалкогольна пропаганда набула широкого розповсюдження саме на початку ХХ століття – період активного розвитку різних наукових галузей, пов’язаних з дослідженнями гармонійного розвитку людини. Алкоголізм вважався соціальним лихом, що провокує суспільний регрес та згубно впливає на формування і розвиток наступних поколінь [276, с. 77]. Притаманною рисою цього періоду було формування поглядів на здоровий спосіб життя як певну систему, за допомогою якої можна було б вирішити нагальні соціальні проблеми, пов’язані зі збереженням здоров’я усієї нації.

Про згубний вплив алкоголю він писав у серії збірок, призначених для селян та молоді. Публікацію таких серійних видань А. Волошин зробив за зразком галицьких бібліотечок для простого народу. Так у 1904 році вийшла у світ серія під назвою «Поучітельноє чтеніє», що складалася з 12 книжечок різнопланового повчального змісту. Серед них було опубліковано 4 книги самого А. Волошина [54, с. 31]. З огляду теми нашого дослідження, виділимо одну з книжечок – «Іцко і Яцко», – в якій розповідається про корчмаря Іцка та п’яницю Яцка, висміюється пияцтво, викривається згубний вплив алкоголю на організм людини. Завдяки легкому стилю написання, жартівливій формі та цікавому змісту книжка швидко розповсюджувалася серед населення краю, виконуючи морально-просвітницьку роль.

З 1913 року за редакцією А. Волошина виходить інша серія просвітницьких книг – «Читальня. Книжочки для народа». У цій серії закарпатський педагог також публікує три власні праці, одна з яких присвячена проблемі алкоголізу селян. У книзі «Наш страшний ворог» автор описує одне із закарпатських сіл, у якому селяни були обплутані корчмарем. Але одного разу до села приїжджає священик та учитель, котрі починають навчати селян. І навчання приносить бажаний ефект. У селі з’являється товариство тверезості, відкривається читальня та кредитна каса. Загалом селянин починає жити краще, а корчмар змушений був залишити село. Не дивлячись на те, що оповідання було написано у художній формі, воно носить дидактичний і просвітницький характер, пропагуючи боротьбу з таким розповсюдженим соціальним злом як пияцтво.

Серед інших художніх творів А. Волошина, спрямованих на боротьбу з алкоголізмом, слід назвати «Паленка-згуба. З життя народного на Подкарпатській Руси» та «Маруся верховинка» [54]. У цих творах автор широко використовує художні засоби в етнографічних описах вечорниць, гулянь у корчмах, виборах ватажка, торгу тощо. Тема пияцтва та його шкідливого впливу розкривається через трагічну долю головних героїв. Порівнюючи оповідання із певних серійних видань з останніми двома, можемо констатувати, що А. Волошин популяризував ідею боротьби з алкоголізмом та створення товариств тверезості у кожному населеному пункті закарпатського краю як у художній, так і в науково-популярній формах. Він вважав, що саме школа, за підтримки батьків, повинна взяти ініціативу в антиалкогольній пропаганді. Створення спеціальних товариств тверезості, проведення роз’яснювальних бесід сприятиме пропаганді здорового способу життя. У свою чергу, формування санітарно-гігієнічних навичок у дітей, повинно стати рушійною силою у прагненні до зміцнення та збереження власного здоров’я.

Як видно, пияцтво закарпатського населення хвилювало різних тогочасних педагогів, поетів, письменників і громадських діячів. Боротьбі з цим лихом було присвячено немало художніх творів, публіцистичних і науково-популярних статей. Серед останніх виділимо маловідому працю закарпатського педагога та інспектора народної освіти І. Мигалки «Мало е школъ, а много корчмъ и тыхъ слѣдствія» [198]. Для нашого дослідження ця праця цікава з огляду на вдале поєднання автором санітарно-гігієнічної освіти з загальним просвітництвом закарпатських українців, в якій антиалкогольна пропаганда виступає на передній план.

У своїй статті І. Мигалка звернув увагу на кількість шкіл та корчм в Угорщині і на наслідки, до яких це призводить. Відповідно до статистики, у 260 000 сіл Угорщини відкрито 60 000 корчм, а шкіл удвоє менше [198, с. 62]. Це, своєю чергою, вказує на загальну неосвіченість народу та зростання пияцтва серед населення, особливо серед русинів. Корчмарі наживаються на простому народові, даючи в борг, а потім відбираючи останнє. У такій ситуації автор звинувачує самих русинів, які не хотіли навчатися, не будували школи і залишилися неграмотними. Адже освічена людина розуміє наслідки пагубної звички, може усвідомити й її негативний вплив на власне здоров’я [198, с. 63]. Отже, І. Мигалка, услід за іншими закарпатськими просвітниками, наголошував на необхідності санітарної освіти закарпатського населення, що включала такі елементи, як розповсюдження гігієнічних знань, дотримання здорового способу життя, боротьбу зі шкідливими звичками.

Як показав аналіз праць закарпатських просвітників другої половини ХІХ – початку ХХ ст., питання санітарно-гігієнічної просвіти закарпатських українців було одним з ключових у їх діяльності. У коло тогочасних санітарно-гігієнічних проблем входили: боротьба з антисанітарією через демонстрацію причин, які призводять до різних проблем зі здоров’ям, надання свого роду рекомендацій щодо збереження власного здоров’я та здоров’я своїх дітей; проведення активної масово-роз’яснювальної роботи відносно профілактики інфекційних захворювань; прищеплення основних гігієнічних навичок як важливого компоненту у профілактиці захворювань; пропаганда здорового способу життя, що є запорукою добробуту та підвищення матеріального стану; боротьба зі шкідливими звичками, передусім алкоголізмом.

Зауважимо, така санітарно-просвітницька робота складала частину загальної санітарно-гігієнічної освіти, охоплюючи різні вікові й соціальні групи закарпатського населення. Завдяки копіткій роботі відомих педагогів, священиків та громадських діячів проблема санітарно-гігієнічної освіти дорослих і дітей набула широкого розголосу серед інтелігенції закарпатського краю, виявивши нагальні потреби у зміні підходів до вирішення здоров’язберігаючих проблем поміж простого народу.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Правила прийому до аспірантури державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини»
2015 -> Положення про аспірантуру Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Загальна частина
2015 -> Анотаці я Історія України
2015 -> Кримінальний процес україни
2015 -> Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» зі спеціальності
2015 -> Львівський національний університет імені івана франка кафедра історії філософії «затверджую»
2015 -> Організація та порядок проведення “Дня цз” в навчальному закладі. Методика підготовки до Дня цз у загальноосвітніх навчальних закладах таке завдання виконується під час вивчення курсу «Основи життя І здоров’я учнів»
2015 -> Методичні вказівки до виконання та захисту дипломних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» Київ 2013


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка