Глухівський національний педагогічний університет імені олександра довженка вісник



Скачати 12.07 Mb.
Сторінка23/28
Дата конвертації20.03.2017
Розмір12.07 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

програмно-телекомунікаційне, віртуальне, педагогічне середовище з єдиними технологічними засобами ведення начального процесу, його інформаційною підтримкою і документуванням у середовищі Інтернет будь-якої кількості навчальних закладів, незалежно від професійної спеціалізації (рівня освіти, що пропонується), організаційно-правової форми і форми власності [3].


А.Ю. Пилипчук визначає віртуальне інформаційно-освітнє середовище як частину педагогічної системи, що відображає певні її зв’язки й елементи. Під віртуальним інформаційно-освітнім середовищем відкритої освіти розуміють інформаційно-освітній простір, побудований за допомогою інтеграції інформації на традиційних і електронних носіях, комп’ютерно-телекомунікаційних технологій взаємодії, що включають віртуальні бібліотеки, розподілені бази даних, оптимально структурований навчально-методичний комплекс і розширений апарат дидактики, у якому (середовищі) діють принципи нової педагогічної системи [6].

О.М. Самойленко досліджує особливості функціонування віртуального інформаційно-освітнього середовища в системі післядипломної освіти. Науковці Ю.С. Босюк, С. А. Руденко, С. М. Ващенко, О.С. Бичков, К.К. Мартинчук, С. М. Мєняйлов, описують методику проведення віртуальних лабораторних робіт, як форму організації ІНДЗ. С. С. Яремчук розкриває способи виконання студентських соціологічних досліджень у віртуальному навчальному середовищі.


Великою популярністю користуються віртуальні студентські проекти. Визначимо студентський навчальний проект як технологізований спосіб організації цілеспрямованої самостійної діяльності студентів під гнучким керівництвом викладача, що спрямовується на вирішення дослідницьких або соціально значущих життєвих проблем і передбачає одержання конкретного результату у вигляді матеріалізованого або ідеального продукту цієї діяльності [5]. Серед великої видової кількості проектів ідентифікуємо той, що входить до концептосфери нашого дослідження, а саме, віртуальний проект.

Науковці Кріл та Джуел (Krіll & Juell) визначають віртуальний проект як об’єднані зусилля команди, спрямовані на досягнення особливої мети або на завершення завдання, що базуються на колективній, хоча й віддаленій у просторі, діяльності [9].

Практика нашої роботи підтверджує, що студентський навчальний віртуальний проект поєднує особливості студентського навчального і віртуального проектів, оскільки передбачає об’єднані зусилля команди, яка функціонує під гнучким керівництвом викладача і базуються на віртуальній колективній, хоча й віддаленій у просторі, діяльності, що має за мету одержання конкретного результату.

Студентський навчальний віртуальний проект може виконуватися в різних формах: ІНДЗ, сценаріїв заходів, комп’ютерних презентацій, слайд-шоу, Інтернет конференції, тощо. Вперше в Україні, в грудні 2011, за підтримки Адміністрації президента України та Міністерства освіти та науки України, ЧНУ ім. Ю. Федьковича та громадська організація "Товариство науковців та інтелектуальної молоді" (Чернівці) розпочали студентський інтелектуальний проект – всеукраїнський студентський чемпіонат – "Дебати віртуальних урядів". До складу студентських команд входили віртуальні прем’єр-міністри, віце-прем’єри, профільні міністри, керівники центрального банку, державної податкової служби та інших структур. Майбутні економісти представляли власні проекти урядових програм та способи їх реалізації.

Менеджмент такого віртуального проекту – це система, за допомогою якої віртуальні команди співпрацюють над виконанням особливого завдання, дотримуючись чітко окреслених часових меж і організаційних характеристик. Студентські проекти виконуються індивідуально, в діаді, в групі, або в команді. У нашій публікації ми розглядаємо особливості виконання творчої роботи у віртуальній команді.



Формулювання цілей статті. Вбачаємо основною метою – теоретично обґрунтувати дидактичні можливості феномену "віртуальна команда". Завдання даної публікації багатоканальні: ідентифікувати поняття "віртуальна команда"; розглянути дидактичну сутність понять "віртуальна команда", "віртуальний проект"; визначити пріоритетні напрями діяльності віртуальної команди в освітньому просторі ВНЗ; з’ясувати дидактичні умови ефективної проектної взаємодії студентів у віртуальній команді; сформулювати основні рекомендації для ефективного педагогічного менеджменту роботи студентської віртуальної команди.

Виклад основного матеріалу дослідження. За визначенням On-lіne Busіness Dіctіonary, віртуальна команда – це група осіб, які взаємодіють через електронні мережі комунікацій. Члени такої команди можуть співпрацювати в одній будівлі, в різних регіонах або на різних континентах.

Джессіка Ліпнек і Джеффрі Стемпс (Jessіca Lіpnack & Jeffrey Stamps) визначають віртуальну команду як групу людей, які взаємодіють у процесі виконання незалежних завдань, підкоряючись спільній меті [10]. Ми не погоджуємося з авторами, оскільки, насправді, окремі завдання студентського віртуального проекту не є незалежними. Вони є індивідуальними взаємозалежними блоками, з яких складається базовий проект. Швидкість виконання кожного з них може або прискорити, або затримати інших. А спільна мета виконавців навчального віртуального проекту – це матеріалізований або ідеальний продукт діяльності всієї команди.

Науковці Петерсон і Стор (Peterson & Stohr) стверджують, що віртуальна команда – це група індивідуалів, котрі працюють без встановлених часових, просторових і організаційних обмежень, проте поєднані й підтримані в роботі можливостями телекомунікаційних мереж. Члени команди мають потрібні професійні навички, підкоряються спільній меті, виконують взаємозалежні завдання, поділяють способи досягнення мети і відповідають за результати своєї діяльності [11].

У нашому випадку, віртуальна команда – це група студентів, які поодинці виконують свою частину (блок) проекту, спілкуючись один з одним не тільки в реальному режимі, а, в основному, за допомогою Інтернету. Віртуальна команда збирається разом на короткий період часу лише для того, щоб узгодити шляхи досягнення певної поставленої перед нею мети. Команда існує рівно стільки, скільки потрібно для завершення проекту, яким вона займається.

Г.В. Ложкін вважає, що не кожна команда може бути суб’єктом спільної діяльності. Посилаючись на дослідження різних учених, він визначає основні характеристики команди як суб’єкта діяльності: цілеспрямованість (прагнення до основної значимої мети); вмотивованість (діяльне ставлення до спільної праці); інтегрованість (взаємозв’язок і взаємозалежність членів колективу); структурованість (чіткість взаємного розподілу функцій і відповідальності); узгодженість (взаємна обумовленість дій взаємодіючих суб’єктів); організованість або керованість (підпорядкованість певному порядку діяльності); результативність (здатність досягати позитивного результату). Крім зазначених змістових характеристик є ще одна, але вже більше формального характеру – просторово-тимчасові умови трудової діяльності [4].

К. Л. Гасс (Guss, Connіe L.) вважає, що існує чотири види віртуальних команд: 1) Pure (англ..) – монокоманда, що самостійно функціонує у віртуальному просторі, без стороннього контролю і втручання; 2) Hybrіd – гібрид, що функціонує у полікультурному організаційному середовищі; 3) Transіtіonal – транзиційна, що поєднує гібридну, моно та інші види команд; 4) Іnternal – внутрішня, та, що функціонує в межах однієї організаційної структури [8].

Члени віртуальної команди повинні відповідати певним вимогам, як-от: умінню швидко і ефективно пристосовуватися до роботи в команді; мати досвід оперування комп’ютерними пристроями на рівні досвідченого користувача; бути готовим успішно взаємодіяти з полікультурним організаційним середовищем; вступати в активну інтеракцію в умовах опосередкованого спілкування.



Інтеракція між членами віртуальної команди може бути різних типів у залежності від критерію: часу (синхронна/асинхронна); взаємодії (зворотна/незворотна); ієрархічних відносин (зверхність-залежність, невизначеність), і навіть від перцепційного критерію – особливостей особистісної поведінки, мотивації, емоційного стану членів віртуального проектування [5].

Новий тлумачний словник Вебстера визначає роботу в команді як "об’єднану діяльність групи людей, де кожен враховує інтереси і думку іншого члена команди на основі координації цілеспрямованих зусиль, спрямованих на досягнення якісного результату".

Г.М. Андреева звертає увагу на два правила, що є принципово важливими для ефективної роботи в команді. Перше –– це правило мінімально і максимально допустимого розміру команди. Друге – це точне позиціювання учасників, визначення для кожного з них особливого місця й ролі в командній роботі [2].



Як правило, до віртуальної команди має входити мінімум три учасники, хоча найменшою групою може бути діада. З іншого боку, будь-яке спірне питання в діаді вирішується в ситуації закритої емоційної взаємодії, наявність же третього учасника розширює можливість діяти в спільних інтересах. Для визначення мінімально і максимально допустимого розміру команди викладачі-практики користуються "магічним числом" Джорджа Міллера (7±2). Зауважимо, що кількість учасників визначається вимогами конкретної діяльності. Проте, надмірна кількість членів може створити неузгодженість у діях віртуальної команди й затримати швидкість виконання завдання.

Педагогічний моніторинг роботи віртуальної команди уможливив визначення пріоритетних напрямів її діяльності:

а) зосередженість на команді (підтримка духу команди, визначення спільних норм і цінностей, вирішення навчальних проблем, заохочення до співпраці, піклування про взаємо обмін інформацією);

б) зосередженість на проектному завданні (ініціація та визначення завдань, пошук і постачання інформації, аналіз проблем, прийняття рішень, розподіл обов'язків, контроль і оцінка);

в) зосередженість на особистості (врахування потреб кожного з членів команди, увага до особистих проблем, спілкування, взаємоповага, цінування зусиль, піклування про професійний розвиток кожного члена команди).



Враховуючи власний досвід, спираючись на дослідження Н.А. Носова визначимо методичні рекомендації для ефективного перебігу проектної роботи віртуальної команди. Отже, необхідно врахувати, що роботу над проектом доцільно розбити на умовно взаємозалежні блоки, але так, так щоб успішне завершення одного з них не залежало від іншого. Завдання проекту повинні бути зрозумілими для всіх учасників. Необхідно спонукати членів віртуальної команди до активного спілкування в соціальній мережі, що сприятиме взаємо обміну ідеями і взаємо стимулюванню. Важливо провокувати інтенсивну інтеракцію, проте не заставляти постійно збиратися для особистого спілкування в реальному режимі. Організувати роботу так, щоб участь у проекті була значимою для кожного члена команди. Робота в команді повинна бути добровільною.

Ерін Мейер формулює чотири правила керування віртуальною командою: менеджмент, прийняття рішень, довіра і комунікація. Проте, науковці застерігають: ,,Будьте готові до помилок; спостерігайте і робіть висновки; організуйте належний контроль за процесом роботи; узгодьте графік виконання індивідуальних блоків проекту; вивчіть специфіку роботи "поодинці, але разом"; налагодьте і здійснюйте моніторинг віртуальної комунікації; пам’ятайте, що ключовими поняттями у вашій роботі є "Люди, процес, комунікація, співробітництво"".

Зарубіжні науковці Yael Zofі, Kіmball Fіsher, Mareen Fіsher, Martіn Zwіllіng, Rіchard Lepsіnger et alta виділяют вісім основних характеристик ефективної віртуальної команди:

  1. Команда демонструє глобальне мислення.

  2. Усі члени команди несуть відповідальність за досягнення мети проекту.

  3. Відкритість сприяє довірі й чесності.

  4. Члени команди конструктивно спілкуються один з одним.

  5. Здійснюється постійний добровільний обмін інформацією за допомогою різних технологій.

  6. Працює механізм розв’язання конфліктів.

  7. Команда притримується графіка виконання роботи.

  8. Члени команди позитивно налаштовані на роботу в віртуальному середовищі [12].

Практика показує, що робота віртуальної команди має значні переваги: а) сприятливі часові характеристики (не існує часових обмежень для роботи, не впливають часові зони, режим сну), тому швидкість виконання зростає; б) зниження транспортних витрат (незалежність від транспортних засобів, кліматичних умов, тощо); в) можливість залучення он-лайн експертів будь-якого рівня без матеріальних і часових витрат; г) робота в команді зменшує ризик прийняття помилкового рішення і небезпеку того, що в поле зору не потраплять деякі важливі факти; д) команда робить позитивний вплив на розвиток якостей, які мають важливе значення для колегіальної співпраці. Вона спонукає до терпимості, порядку, коректної дискусії, визнання чужої думки, подолання егоїстичних поглядів.

У свою чергу, низка бар’єрів затримує швидкість виконання проекту, а саме:

а) психофізичні особливості кожного члена віртуальної команди зокрема;

б) різнорівнева підготовка з навчального предмету;

в) неспроможність викладача невідривно контролювати етапи виконання проекту;

г) повна залежність від технічного стану ІТ забезпечення;

д) збіднення видів спілкування між членами команди;

е) відсутність невербальної комунікації (мови тіла, тощо);



є) вузький технологоцентризм.

Проведений моніторинг функціонування віртуальної команди студентів підтверджує, що правильна організація її роботи, вчасне реагування на позитивні та негативні прояви, врахування дидактичних особливостей діяльності у віртуальному інформаційно-освітньому середовищі сприяє значному прискоренню швидкості виконання проектного завдання, підвищенню ефективності і якості досягнення мети.



Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Отже, віртуальна команда студентів – це складне психолого-педагогічне утворення, що поєднує основні характеристики самостійної проектної роботи, виконаної у віртуальному інформаційно-освітньому середовищі, з відповідним віртуальним педагогічним менеджментом. Проведене дослідження, звичайно, не претендує на вичерпний аналіз усіх аспектів проблеми ефективного функціонування студентських віртуальних команд. Цікавими для наступного вивчення вважаємо такі напрями: способи визначення ефективної ролі кожного студента в команді, а також взаємозалежність об’єму навантаження кожного її члена і швидкості індивідуального просування.

Література

1. Абросимов А. Г. Информационно-образовательная среда ВУЗа / Александр Григорьевич Абросимов. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://comparatіve.edu.ru:9080/PortalWeb/data/00004047/ 2.pdf;jsessіonіd=AEE67022AC351B4229C2B6B4BFC8252E. – Заголовок з екрану.

2. Андреева Г.М. Социальная психология / Андреева Г.М. – М : Аспект Пресс, 1999 – 375 с.



Каталог: files
files -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
files -> Портфоліо вчителя

Скачати 12.07 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка