Гордон Віталій Борисович



Скачати 416.63 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації23.03.2017
Розмір416.63 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2





КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Гордон Віталій Борисович


УДК 336.764.2



Ринок похідних фінансових інструментів

та перспективи його розвитку в Україні


Спеціальність 08.04.01 – Фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Київ  2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фінансів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України



Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор
Опарін Валерій Михайлович,
Київський національний економічний університет,
професор кафедри фінансів
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник
Корнєєв Володимир Вікторович,
Інститут економічного прогнозування НАН України, заступник завідувача відділу досліджень та розвитку фінансових ринків

кандидат економічних наук


Бурмака Микола Олексійович,
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
член комісії
Провідна установа: Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, відділ фінансових ринків та послуг, м. Київ

Захист відбудеться “14” жовтня 2005 року о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 203


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 201
Автореферат розісланий “14” вересня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, професор Поддєрьогін А.М.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Пошук шляхів мінімізації ризиків цінової та курсової нестабільності на ринках має багатовікову історію. Їх зростання на фінансових ринках внаслідок інтенсифікації операцій на ньому та необхідність забезпечення належної ліквідності стало причиною зародження й швидкого розвитку сучасних інструментів хеджування фінансових ризиків. З другої половини ХХ століття в світі спостерігається широкомасштабне застосування строкових інструментів – деривативів. Розвитку ринку деривативів сприяло поглиблення інтеграційних процесів, створення фінансових інституцій, що опосередковують рух капіталів як на внутрішніх, так і міжнародних ринках, прорив у математичному моделюванні процесів ціноутворення та інформаційних технологіях.

Більш прискорений розвиток ринку похідних фінансових інструментів в Україні міг би бути одним з чинників стимулювання товарного й фінансового ринків, що сприяло б формуванню ринкових інструментів управління ризиком та механізмів біржової торгівлі, створенню сучасного ринкового механізму ціноутворення та моніторингу стану фінансового та реального секторів економіки, прозорості процесів інвестування, підвищення інвестиційної привабливості України.

Фінансові кризи кінця 80-х – 90-х років поставили завдання щодо проведення комплексного критичного дослідження функціонування фінансових ринків. Тому актуальними на даний момент залишаються питання організаційної структури, внутрішніх механізмів функціонування біржової торгівлі деривативами та ролі держави у її регулюванні. Подальшого дослідження потребує вивчення причин та наслідків зростання позабіржового ринку деривативів, визначення можливих напрямків його регулювання для зменшення ризиків.

Ринки деривативів привертають увагу багатьох теоретиків та практиків. Методологічні основи їх використання відображено у працях відомих західних економістів Дж.Кейнса, Дж.Хікса, Н.Калдора, Л.Корнеліуса, Ф.Блека, Р.Колба, Ф.Шварца, М.Шоулза, Дж.Маршалла та інших. Серед російських та вітчизняних економістів можна назвати роботи А.Буреніна, В.Галанова, О.Кандінської, А.Кавкіна, А.Фельдмана, М.Бурмаки, В.Корнєєва, В.Опаріна, Л.Примостки, О.Сохацької, окремі питання використання деривативів висвітлено в працях О.Кузьміна, В.Міщенка, О.Мозгового, А.Філіпенка, О.Шарова. В роботах названих авторів розглядаються теоретико-методологічні та облікові аспекти деривативів, розкрито сутність похідних фінансових інструментів, механізм функціонування біржового та позабіржового сегментів, технології здійснення строкових угод. При цьому основна увага приділяється досвіду використання деривативів у країнах з розвинутою ринковою економікою.

В економічній літературі достатньо повно висвітлено механізм біржової торгівлі деривативами у західних країнах. В Україні строковий ринок практично відсутній, процеси його становлення та розвитку залежать від розвитку ринку базових активів, вдосконалення існуючої нормативно-правової бази, формування та дотримання необхідних правил, що використовуються у світі. Тому доцільним є проведення поглибленого дослідження процесів становлення строкової торгівлі на вітчизняному ринку, спрямованих на розробку рекомендацій щодо його подальшого розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науково-дослідною темою кафедри фінансів „Реструктуризація фінансової системи в умовах перехідної економіки” (державний реєстраційний № 0101І003065), яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного економічного університету. Роль здобувача полягає у підготовці аналітичного матеріалу до розділу про умови, особливості, проблеми та перспективи розвитку строкового ринку в Україні.
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у дослідженні ролі ринків похідних фінансових інструментів у сучасній економіці, визначенні причин недостатнього їх застосування в Україні та обґрунтуванні необхідності та шляхів його прискореного розвитку з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду.

Відповідно до мети сформульовано наступні завдання:



  • уточнити сутність, функції й особливості розвитку ринку похідних фінансових інструментів;

  • дослідити теоретичні підходи та механізми управління ризиками на строкових ринках;

  • узагальнити ознаки класифікації похідних фінансових інструментів;

  • проаналізувати сучасний стан та тенденції розвитку біржового й позабіржового світового ринку похідних фінансових інструментів;

  • узагальнити особливості застосування деривативів на ринках країн з перехідною економікою;

  • проаналізувати законодавство, що регулює функціонування ринку деривативів в Україні;

  • узагальнити та систематизувати зарубіжний досвід державного регулювання ринку деривативів;

  • визначити проблеми становлення ринку деривативів в Україні та обґрунтувати пропозиції щодо його розвитку.

Об’єктом дослідження є ринок похідних фінансових інструментів.

Предметом дослідження виступають система та механізми перерозподілу ризиків між окремими суб’єктами фінансового ринку за допомогою використання специфічних фінансових інструментів – деривативів.

Методи дослідження. Дослідження базувалося на фундаментальних положеннях економічної теорії щодо фінансового та строкових ринків, теорій ціноутворення та макроекономічного регулювання, ризику, теорії портфелю, а також сучасних концепціях хеджування та фінансового інжинірингу.

В основу дослідження покладено діалектичний метод наукового пізнання з використанням методів історико-логічного, економіко-статистичного та порівняльного якісного і кількісного аналізу, графічних методів дослідження.



Інформаційну базу дослідження склали: дані Банку міжнародних розрахунків, Міжнародного валютного фонду, статистичні дані стосовно розвитку економіки України, офіційні матеріали Кабінету Міністрів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, закони та інші нормативно-правові акти, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів з проблем фінансового ринку.
Наукова новизна отриманих результатів. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження, які мають наукову новизну, полягають у наступному:

  • уперше розроблена та впроваджена в практичну діяльність банків України технологія здійснення маржинальних операцій на валютному ринку, методика обліку та аналізу зазначених операцій, яка сприятиме підвищенню ефективності банківської діяльності в умовах законодавчих обмежень застосування валютних деривативів. При цьому:

  • розроблено технологію укладання маржинальних угод та їх обліку у комерційному банку;

  • систематизовано показники фундаментального аналізу, що впливають на попит та пропозицію на валютному ринку та можуть використовуватися під час здійснення торговельних операцій на міжбанківському валютному ринку України.

  • запропоновано механізм розрахунку початкової та варіаційної маржі суб’єкта, що здійснює операції на валютному ринку з урахуванням його особливостей у нашій державі.

  • одержали подальший розвиток питання теорії та практики функціонування ринку похідних фінансових інструментів:

  • узагальнено тенденції розвитку світового ринку похідних фінансових інструментів на біржовому та позабіржовому сегменті за видами деривативів;

  • визначено особливості застосування деривативів та їх вплив на розвиток фінансових систем в країнах з перехідною економікою;

  • узагальнено світовий досвід державного регулювання відносин на ринку деривативів з метою його використання в нашій країні;

  • уточнено передумови становлення та розвитку ринку деривативів в Україні та розроблено пропозиції, які стосуються розширення переліку видів цінних паперів за рахунок похідних фінансових інструментів, а також визначення фондових бірж як емітентів біржових деривативів;

  • удосконалено:

  • визначення дефініції „ринок похідних фінансових інструментів”, а саме: запропоновано визначати його як складову строкового ринку, що відображає перерозподіл ризиків за допомогою деривативів;

  • класифікацію похідних фінансових інструментів з метою внесення змін до чинного законодавства України із урахуванням світового досвіду, а саме: розширення переліку інструментів за рахунок свопів, введення розподілу деривативів на категорії, до яких віднесено валютні, процентні, деривативи на акції, товарні, кредитні та інші;

  • запропоновано використання суб’єктів Національної депозитарної системи, зокрема, депозитарії, для здійснення розрахунково-клірингових операцій на ринку деривативів України за умови внесення змін до законодавства, що стосуються розширення їх функцій.


Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для мінімізації ризиків суб’єктами господарських відносин при реалізації економічної політики України, спрямованої на поглиблення інтеграції у світову економіку. Окремі висновки, рекомендації та пропозиції автора були використані Головним науково-експертним управлінням апарату Верховної Ради України при роботі над Законами „Про цінні папери і фондовий ринок”, „Про внесення змін до Закону „Про цінні папери та фондову біржу”, „Про внесення змін до Закону „ Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” (довідка № 16/3 від 20.04.2005 р.). Методичні підходи до аналізу, обліку і технології здійснення операцій з валютними деривативами були враховані у внутрішньому Положенні АКБ „Укрсоцбанк” „Про маржинальну торгівлю”, що використовується в роботі казначейства АКБ „Укрсоцбанк”. Результати аналізу використано під час здійснення торговельних операцій банку на міжбанківському валютному ринку (довідка № 05-16/93-29 від 22.07.2004 р.). Окремі положення дослідження використовуються у навчальному процесі в Українській фінансово-банківській школі (довідка №35 від 22.04. 2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи викладались на міжнародній науково-практичній конференції „Ризикологія в економіці та підприємництві” (м. Ірпінь, березень 2001 р.) та на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „ Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (м. Дніпропетровськ, березень 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 6 публікаціях загальним обсягом 2,0 др.арк., з них 4 у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 1,8 др.арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Дисертація викладена на 182 сторінках друкованого тексту і містить 24 таблиці (в тому числі 2 на окремих сторінках), 17 рисунків. Список використаних джерел налічує 170 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, об’єкт та предмет дисертаційного дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 „Похідні фінансові інструменти у ринковій економіці” визначено теоретичні основи, пов’язані з розкриттям сутності, функцій й особливостей розвитку ринків похідних фінансових інструментів, проведено їх класифікацію, визначено основні ризики діяльності на ринках строкових угод.

На даний час не тільки у вітчизняній, але й у зарубіжній економічній літературі відсутня чіткість у визначенні понять „похідні фінансові інструменти”, „похідні цінні папери”, „строкові угоди, контракти”, „деривативи (деривати)”, „деривативні цінні папери”. Будучи тісно взаємозв’язаними, вони мають певні відмінності у сферах та механізмах використання.

Розкриття сутності похідних фінансових інструментів (деривативів), як показало проведене дослідження, має базуватись на характеристиці строкового ринку, інструментами якого вони є. У сучасній науковій літературі строковий ринок досить часто ототожнюється з ринком похідних фінансових інструментів. Разом з тим, не всі інструменти строкового ринку в теорії та практиці відносяться до деривативів, наприклад, операції репо. Тобто поняття „строковий ринок” є ширшим ніж поняття „ринок похідних фінансових інструментів”. При цьому неправомірно, як іноді практикується в науковій та навчальній літературі, ототожнювати похідні фінансові інструменти з похідними цінними паперами, які обов’язково є стандартизованими.

Дериватив – це фінансовий інструмент у формі контракту на продаж/купівлю певних активів (товарів, цінних паперів, валюти, інших активів) на певних умовах у майбутньому, вартість якого залежить від ціни відповідного базового активу. Ринок похідних фінансових інструментів виконує дві функції. Перша – перерозподіл ризиків між суб’єктами господарювання (відображає операції з хеджування), друга – це перерозподіл доходів між учасниками ринку строкових угод (пов’язана із спекулятивними операціями).

Історія виникнення строкових контрактів пов’язується з багатовіковим розвитком товарних ринків, насамперед, ринку сільськогосподарської продукції. Незважаючи на історичний досвід існування прообразів сучасних деривативів у минулому, їх використання набуло глобальних масштабів тільки в другій половині ХХ століття.

Вперше спеціальне теоретичне дослідження строкового ринку було здійснено відомим англійським економістом Дж.М.Кейнсом (класична теорія хеджування). Організація за державною підтримкою функціонування строкового ринку розглядається ним як один з чинників макроекономічної стабілізації. Дж.М.Кейнс звертає увагу на організацію строкового ринку в країнах з нестійкою валютою. Функції організаторів подібних ринків мають належати державним банкам таких країн, які завдяки функціонуванню цього сегмента ринку одержують додаткові важелі регулювання валютного ринку.

Подібна нестабільна ситуація на фінансових і товарних ринках, а також, певною мірою і на валютному ринку спостерігається в Україні. Однак, наразі, в нашій державі строковий ринок, який може забезпечити досягнення динамічної рівноваги, функціонує у вкрай обмежених обсягах. На думку багатьох вітчизняних економістів, яку розділяє автор, усвідомлення можливостей строкового ринку може поповнити арсенал традиційних методів державного регулювання економіки.

Разом з тим, використання строкового ринку в сучасних умовах не може розглядатися як альтернатива традиційним методам державного регулювання економіки. Він може застосовуватися як один з інструментів непрямого механізму дії. Впровадження подібних непрямих інструментів в практику державного регулювання країн в перехідний період ускладнюється високим рівнем ризику, недостатньою розвиненістю або відсутністю окремих сегментів товарного та фінансового ринків, недосконалістю законодавства і бухгалтерського обліку.

В другій половині ХХ століття, у зв’язку з тим, що класична теорія вже не відповідала вимогам часу, почала формуватися сучасна концепція хеджування. Основним напрямком досліджень було визначення методів зниження ризиків та підвищення прибутку. Більшість досліджень були спрямовані на оптимізацію співвідношення між ризиком та прибутковістю і пов’язані з теорією ефективного фінансового ринку.

Деякі фахівці вважають, що використання деривативів може мати суттєвий негативний вплив на стабільність міжнародних фінансових ринків. Зокрема, на думку відомого професійного учасника ринку Дж.Сороса, похідні фінансові інструменти створюються на основі теорії ефективних фінансових ринків. Але нові фінансові інструменти та нові методи здійснення фінансових операцій ще недостатньо осмислені як суб’єктами, що відповідають за регулювання ринків, так і самими учасниками ринків, а тому можуть являти загрозу стабільності. Зниження нестабільності при здійсненні операцій з похідними фінансовими інструментами пов’язується з державним регулюванням.

Характерною рисою ризиків, які виникають на ринках похідних фінансових інструментів стає їх міжнародний характер. Принципи, якими рекомендується керуватися в своїй діяльності на ринках строкових угод, розробляються такими авторитетними інститутами як Базельський комітет та Банк міжнародних розрахунків (БМР). На міжнародному рівні робиться все можливе для уніфікації положень національних законодавств щодо цієї сфери діяльності та приведення їх у відповідність з даними рекомендаціями.

Дослідження деривативів передбачає їх класифікацію за певними ознаками. До переліку видів похідних фінансових інструментів частіше всього включають форварди, опціони, ф’ючерси та свопи. За класифікацією БМР ринок деривативів розмежовується на два основних сегменти – біржовий та позабіржовий. Всі деривативи, залежно від базового активу поділяються на наступні категорії: валютні деривативи, деривативи на процентні ставки, деривативи на акції, товарні деривативи, кредитні деривативи, інші. Кожна з категорій позабіржових деривативів, у свою чергу, може бути здійснена з використанням трьох типів інструментів: форварди, свопи, опціони. Біржові деривативи включають тільки два типи інструментів – ф’ючерси та опціони. При цьому інструменти кожної категорії можуть мати свої різновиди та специфічну характеристику.

На думку автора, дана класифікація є цілком логічною і вичерпною. Діюче фінансове законодавство України передбачає іншу класифікацію, яка охоплює по суті окремі види похідних фінансових інструментів: форвардні, ф’ючерсні контракти та опціони, які, в свою чергу можуть бути валютними, фондовими і товарними. Ця класифікація є нечіткою, оскільки відсутнє розмежування між категоріями та інструментами. Крім того, вона неповна – не враховує такий важливий інструмент як своп, та окремі категорії, що стримує розвиток фінансового ринку. Так, наприклад, нещодавно на світовому ринку з’явився новий фінансовий інструмент, що набув широкого використання – кредитні деривативи. Під цією категорією об’єднано комплекс інструментів, які дають можливість по новому управляти кредитними ризиками. До їх числа, в основному, входять різноманітні свопи та опціони. З метою подальшого розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні та його інтеграції у міжнародні фінансові ринки доцільно було б привести українське законодавство до міжнародних стандартів.



Розділ 2 „Аналіз сучасного стану світового ринку похідних фінансових інструментів” присвячено узагальненню тенденцій розвитку біржового та позабіржового ринку деривативів, особливостей механізму функціонування біржової торгівлі деривативами, проаналізовано використання деривативів на ринках, що розвиваються.

Ринок деривативів, як біржовий так і позабіржовий характеризується доволі інтенсивним зростанням обсягів торгівлі (рис.1). При цьому порівняльний аналіз обсягів оборотів на них дозволяє зробити висновок про те, що біржовий ринок залишається більш активним та забезпечує високу ліквідність.



Рис.1.Середньоденні обсяги оборотів на світовому ринку деривативів



За останні роки біржовий ринок деривативів зазнав істотних змін, які пов’язані з розширенням електронної торгівлі, консолідацією та злиттям бірж, зміною лідерів. Аналіз біржового сегменту за видами інструментів показує, що в сучасних умовах більш динамічно розвиваються опціони, а їх частка у загальному обсязі контрактів, що знаходилися в обігу зростає (рис.2).

Рис.2. Динаміка світового ринку біржових деривативів

за видами інструментів
Головною тенденцією розвитку світового фінансового ринку протягом останніх років стало суттєве зростання обсягів та питомої ваги валютних, процентних й на індекси фондового ринку деривативів (табл.1).



Каталог: userfiles -> d-26.006.04
userfiles -> Технічні характеристики інтерактивних дошок
userfiles -> Реферат як форма індивідуального завдання
d-26.006.04 -> Міністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» мезіна олена євгенівна
d-26.006.04 -> Імені вадима гетьмана кондратенко мирослава Борисівна
d-26.006.04 -> Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» комадовська валентина сергіївна
d-26.006.04 -> Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
d-26.006.04 -> Міністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» Бец Олександр Ілліч
d-26.006.04 -> Імені вадима гетьмана” грапко наталія вікторівна


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка