Гострий апендицит



Скачати 127.3 Kb.
Сторінка1/7
Дата конвертації23.10.2016
Розмір127.3 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7

Гострий апендицит

  • Доц.В.І.Пятночка
  • Тернопіль 2012
  • ГОСТРИЙ АПЕНДИЦИТ.
  • -Гострий апендицит продовжує залишатися однієї з найважливіших проблем хірургії.
  • -Aпендектомія складає близько 20-30 % усіх черевних хірургічних оперативних втручань.
  • Усього в рік в Україні виконується до 500 тис. апендектомій без помітного зниження їхньої кількості [А.А. Шалімов, 1989]. -Вчення про апендицит пройшло багато етапів, перш ніж була створена струнка система з етіології, патогенезу, клініки, діагностики і лікування.
  • Летальність здавалося б невелика, вона рідко перевищує 0,2-0,3 %, але за цими цифрами, з огляду на частоту виникнення даного захворювання, маскуються десятки тисяч життів.

Діагностика та дифдіагностика гострого апендициту є одним з найактуальніших питань ургентної хірургії Невизначеність ситуації часто наштовхує хірурга на виконання екстрених оперативних втручань зприводу ГА Як наслідок видалення морфологічно-незмінених червоподібних паростків Частота таких оперативних втручань є досить високою, і за даними літератури складає від 20 до 50%

  • Ми багато чого не знаємо з історії цього “необразливого” захворювання.
  • Очевидно, що минулі століття несуть у собі відбиток трагедії багатьох мільйонів людей.
  • Адже лише 100 років тому блискучий професор Гарвардського університету R. Fitz (1886) вимовив слово “гострий апендицит” і рекомендував хірургам при наявності останнього оперувати хворих негайно.
  • Дуже яскраво роль R. Fitz виразив Ganz (1910):”Якщо я тільки згадаю про ті неясні уявлення, що були зв'язані з надзвичайно широким поняттям “тифліт”, “перитифліт”, те мені здається, що ми маємо підставу бути вдячними тому практичному американцю, що у 1886 році придумав назву “апендицит” і тим самим поклав кінець усякої неточності у визначенні цього захворювання”.
  • Перші апендектомії зроблені Kronlein у 1883 р., Malomed у 1884 і А.А. Трояновим у 1890 році.
  • Короткий анатомо-топографічний нарис
  • Червоподібний відросток (appendix vermiformis) є складовою частиною ілеоцекального кута, що являє собою морфологічну єдність чотирьох відділів кишечнику: сліпої кишки, термінального відділу здухвинної кишки, початкової частини висхідної, ободової кишки і червоподібного відростка. Усі складові ілеоцекального кута знаходяться в строгому взаємозв'язку, виконуючи функцію “внутрішнього аналізатора”, що координує найважливішу функцію кишечнику – перехід харчової кашки з тонкої кишки в товсту.
  • Важливим елементом ілеоцекального кута є ілеоцекальна (Баугінієва) заслінка (valva ileocaecalis), що має досить складну будову.
  • Функція ілеоцекальної заслінки полягає в здійсненні регуляції переходу кишкового вмісту в сліпу кишку окремими порціями і перешкоджає зворотньому його переміщенню зі сліпої кишки в тонку.

Основні варіанти розміщення червоподібного паростка

  • Нисхідне положення – 40-50%
  • Латеральне – 25%
  • Медіальне – 17-20%
  • Переднє – 5-7%
  • Ретроцекальне 9-13% (внутрішньоочеревинне, позаочеревинне, внутрішньостінкове)
  • Підпечінкове 3-5%
  • Лівобічне 1:30000 населення
  • Найбільш частими і важливими в практичному відношенні відхиленнями від нормального положення сліпої кишки є наступні [В.И. Колєсов, 1959]:
  • 1. Високе або ж підпечінкове розташування, коли сліпа кишка з червоподібним відростком розташовується високо, іноді досягаючи нижньої поверхні печінки.
  • 2. Низьке чи тазове положення, коли сліпа кишка з червоподібним відростком розташовується нижче звичайного, тобто опускається в малий таз.
  • 3. Більш рідко зустрічаються інші варіанти розташування сліпої кишки: лівобічне її розташування, розташування по середній лінії живота, в ділянці пупка, у лівому підребір'ї, у грижовому мішку і т.д.
  • За даними Ф.І. Валькера, є і деякі вікові зміни в положенні сліпої кишки з червоподібним відростком:
  • у малих дітей розташовується відносно високо;
  • в літньому віці має тенденцію опускатись нижче звичайного свого анатомічного положення.
  • Практично дуже важливо враховувати зміни положення сліпої кишки з червоподібним відростком, зв'язані з вагітністю.
  • Починаючи з 4-5 місяців вагітності сліпа кишка з червоподібним відростком починає поступово переміщуватись в напрямку до нижньої поверхні печінки.
  • Після пологів ілеоцекальний кут повертається в попереднє положення, здобуваючи, однак, велику рухливість.
  • Велике значення мають кишені очеревини в ділянці ілеоцекального кута: recessus ileocaecalis superior et inferior, recessus retrocaecalis. У цих кишенях очеревини можуть утворюватись внутрішні грижі живота, здатні симулювати апендицит.
  • Червоподібний відросток у дорослих починається від медиально-задньої чи медіальної сторони сліпої кишки і являє собою сліпий відрізок кишкової трубки.
  • У переважній більшості випадків відросток має циліндричну форму і характеризується однаковим діаметром на всьому його протязі. Звідси і назва - червоподібний.
  • Але бувають і варіанти.
  • Так, за даними Т.Ф. Лаврової (1960) червоподібний відросток у 17 % випадків звужується в напрямку до верхівки і нагадує за своєю формою конус.
  • У 15 % людей спостерігається так звана зародкова форма, коли відросток є як би безпосереднім продовженням воронкоподібної звуженої сліпої кишки.
  • Розміри червоподібного відростка варіюють у дуже широких межах від 0,5 до 9 см. Однак, зустрічаються і надмірно довгі відростки - до 20-30 см. [М.И. Ростовцев, 1968; Korning, 1939]. Товщина червоподібного відростка в середньому дорівнює 0,5-1 см. Причому, розміри його значною мірою залежать від віку людини.
  • Найбільші розміри спостерігаються у віці від 10 до 30 років. У літньому і старечому віці червоподібний відросток піддається помітним інволютивним змінам.
  • У рідких випадках зворотнього розташування органів черевної порожнини червоподібний відросток разом зі сліпою кишкою розташовується в лівої подвздошной ділянці з усіма можливими анатомічними варіантами, що зустрічаються при його правобічному положенні. Потрібно пам'ятати і про рідкісні аномалії, коли, наприклад, відросток відходить від зовнішньої стінки сліпої кишки чи від висхідної кишки.
  • Цікаве спостереження І.І. Хоміча (1970), у якому дугоподібний червоподібний відросток обома кінцями відкривався в просвіт сліпої кишки.
  • Можливе і подвоєння червоподібного відростка, що, як правило, супроводжується з іншими множинними вадами розвитку і каліцтвом.
  • Потрібно пам'ятати і про можливість вродженої відсутності червоподібного відростка, що буває надзвичайно рідко.
  • П.І. Тіхонов приводить дані літератури про те, що червоподібний відросток відсутній у 5-ти з 1.000 чоловік.
  • Червоподібний відросток розташований інтраперитонеально. Має власну брижу- (mesenteriolum), що забезпечує його судинами і нервами.
  • Кровопостачання ілеоцекального кута забезпечується за рахунок верхньої брижової артерії - a. ileocolica, що поділяється на передню і задню артерії сліпої кишки. Від a. ileocolica відходить власна артерія червоподібного відростка a. appendicularis, що має розсипний, магістральний чи змішаний тип. Артерія червоподібного відростка проходить у товщі брижі відростка, вздовж вільного краю її, до кінця відростка. Незважаючи на невеликий калібр (від 1 до 3 мм), кровотечі з a. appendicularis у післяопераційному періоді бувають надзвичайно інтенсивними, потребуючими, як правило, релапаротомии.
  • Вени сліпої кишки і червоподібного відростка є відгалуженнями здухвинно-ободової вени v. ileocolica, що впадає у верхню брижову (v. mesenterica superior).
  • Іннервація ілеоцекального кута здійснюється верхнім брижовим сплетінням, що має зв'язок із сонячним сплетінням і приймаючим участь в іннервації усіх органів травлення. Ілеоцекальный кут називають “вузловою станцією” в іннервації внутрішніх органів. Імпульси, що звідси йдуть, впливають на функцію багатьох органів. Особливість іннервації червоподібного відростка і илеоцекального кута пояснює виникнення при гострому апендициті хворій у эпигастрии і поширенні їх по всьому животі.
  • Лимфідтік з червоподібного відростка і з ілеоцекального кута в цілому здійснюється в лімфатичні вузли, розташовані по ходу здухвинно-ободової артерії. Усього по ходу цієї артерії ланцюг лимфовузлвв (10-20), що тягнеться до центральної групи брижових лімфатичних вузлів. Топографічна близькість брижових і здухвинних лімфатичних вузлів пояснює спільність клінічної картини при запаленні цих вузлів (гострому мезоаденіті) і запаленні червоподібного відростка.
  • У 3% жінок спільними для червоподібного відростка і правих додатків матки є лімфатичні (а іноді кровоносні) судини і нерви. У таких випадках запальні зміни легко переходять з одного органа на інший, і диференціальна діагностика між захворюваннями червоподібного відростка і внутрішніх жіночих статевих органів справа буває надзвичайно важкою.

Каталог: data -> kafedra -> theacher -> hir fpo -> hfpo pyanochka
theacher -> Клінічна фармакологія препаратів, що впливають на систему крові Клінічна фармакологія препаратів заліза
theacher -> Фізіологія післяпологового періоду. Фізіологія періоду новонародженості
theacher -> О.І. Хлібовська Хроонічна фетоплацентарна недостатність План лекції
theacher -> Загальна класифікація медичної техніки
theacher -> Етіологія і патогенез цукрового діабету
theacher -> Протипокази до проведення щеплення. Можливі ускладнення при проведенні щеплень,їх профілактика та лікування
hfpo pyanochka -> Абдомінальний туберкульоз
hir fpo -> Хронічний риніт. Гострий і хронічний синуїти. Внутрішньочерепні і орбітальні риногенні ускладнення

Скачати 127.3 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка