Готуємось до батьківських зборів формування відповідальності у дітей молодшого шкільного віку



Скачати 35.14 Kb.
Дата конвертації20.11.2018
Розмір35.14 Kb.
#65750
Лариса Кравчук,

старший викладач

кафедри методики та психології

дошкільної і початкової освіти

ІППО КУ імені Бориса Грінченка

ГОТУЄМОСЬ ДО БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

Формування відповідальності у дітей молодшого шкільного віку
Твоє життя буде таким,

як те, що ти зараз робиш,

а не таким, як ти думаєш.

(С. Мрожек)

Яка буває відповідальність? Кримінальна, цивільна, дисциплінарна, адміністративна, соціальна, професійна; педагога, вченого, лікаря, робітника, інженера, політика, військового, чиновника; об’єктивна і суб’єктивна; індивідуальна, особиста і колективна; ретроспективна (відповідальність за здійснену дію), теперішня і перспективна (відповідальність за те, що необхідно здійснити).

За що можна нести відповідальність? За результат, діяльність і бездіяльність.

Що з нею робити? Відповідальність можна брати, приймати, нести, перекладати, делегувати, покладати, приписувати собі, іншому чи ситуації, виховувати, усвідомлювати.

Відповідальними можуть бути люди, стосунки, залежність, дії, вчинки, поведінка.

Відповідальність можна привести до певних кількісних параметрів: норми і міри, ступеню, рівня, долі, частини.

Відповідальність розглядається на різних рівнях: свідомому і несвідомому, зовнішньому і внутрішньому.

Неможливо уявити повноцінне існування людини в соціальному довкіллі без такої базової якості як відповідальність, оскільки вона допомагає організувати життєдіяльність людини, зробити її успішною.

Яка ж вона, відповідальна людина? Точна, пунктуальна, наполеглива, витримана, готова відповідати за свої вчинки. Про таких говорять: «На нього можна покластися», «Він не підведе», «Якщо сказав, то зробить», «Дарма слів на вітер не кидає», «Він усе виконає вчасно і якнайкраще», «Йому можна довіряти». Без сумніву, кожному з нас приємно мати справу з такою людиною, бачити її у своєму оточенні. Недарма відповідальна людина завжди користується повагою та визнанням.

Складовими відповідальності є низка інших якостей та умінь особистості, таких як: чесність, справедливість, принципіальність, готовність відповідати за наслідки своїх вчинків. Успішно реалізувати названі якості можливо за умови, якщо у людини розвинені емоційні риси: здатність до співпереживання, чутливості. Виконання будь-якої справи, доручення вимагає також вольових якостей: наполегливості, стійкості, витримки, старанності. Таким чином, відповідальність проявляється не тільки в характері, але й в почуттях, сприйнятті, усвідомленні, світогляді, у різних формах поведінки особистості. Як бачимо, неможливо виробити цю якість без тісного взаємозв’язку між емоційною, моральною і світоглядною сторонами особистості. Недарма психологи вважають відповідальність «якістю вищого порядку». Відповідальність, як і будь-яка інша морально-етична якість особистості молодшого школяра, – це складне психічне утворення, яке інтегрує в собі сукупність психічних станів, процесів і властивостей. Воно включає в себе, з одного боку, певний мотив, який визначає ставлення молодшого школяра до тієї поведінки, в якій виражається зазначена якість, з іншого – засвоєні способи поведінки при формуванні тієї чи іншої якості; у дитини спочатку виникає відповідна стійка поведінка в кожній конкретній ситуації, а потім, у процесі подальшого закріплення та узагальнення, ця поведінка переноситься в інші життєві ситуації.

У психології виокремлюється внутрішня та зовнішня відповідальність. Зовнішня відповідальність виражається у вигляді санкцій суспільства на дії особистості. Внутрішня виявляє спроможність особистості усвідомлювати наслідки своїх вчинків, діяти відповідно до цих усвідомлень, керуючись при цьому етичними нормами. Внутрішня відповідальність є атрибутом такої моральної категорії як совість, тобто усвідомлення відповідності або невідповідності своєї поведінки морально-етичним вимогам суспільства, яке виражається в емоційно-оціночному ставленні до себе і оточуючих.

Формування молодшого школяра як відповідальної особистості передбачає засвоєння мотивів і способів етичної поведінки. Вирішальне значення має особистий досвід дитини, її діяльність, в ході якої не тільки засвоюються етичні норми, але і формуються моральні почуття, звички та інші неусвідомлені складові відповідальної поведінки.

«Треба» – не завжди є вагомим аргументом для дитини. Ніщо не зможе краще переконати дитину в необхідності виконання тих чи інших вимог і обов'язків, як її особиста мотивація до відповідального стилю поведінки.
   Відповідальне ставлення дитини до своїх обов'язків може спонукатися такими мотивами як страх, жадібність, користь, розважливість, гордість, честолюбство, марнославство, заздрість. Але оскільки дані мотиви не є моральними, то і не дають підстави говорити про засвоєння дитиною етичної норми «бути відповідальним».

 Позитивними ж мотивами відповідального ставлення до дорученої справи можуть служити:

1. Турбота про благо ближнього (розуміння дитиною потрібності своїх зусиль для інших), спонукання співчутливості і совісті.
  2. Розуміння доцільності зусиль, цілеспрямованість.
3. Отримання задоволення від вчасного і старанного виконання дорученого.

Як зазначає О. Ф. Плахотний, відповідальність не виникає сама по собі, а зароджується, розвивається і виховується, закріплюється тими суспільними умовами, в яких живе особистість. Це – важкий і тривалий процес, який іде паралельно із формуванням почуття обов’язку і людської гідності. Що ж потрібно робити, щоб дитина стала відповідальною людиною?



Засвоєння етичної норми «бути відповідальним» на теоретичному рівні є недостатнім для розвитку відповідальної поведінки. Необхідно, щоб набуті етичні знання не тільки доповнювалися відповідними вміннями і навичками, а й викликали адекватні внутрішні переживання дитини, оскільки особистісний моральний вибір здійснюється не на теоретичному рівні, а на основі позитивних емоцій і почуттів. Позитивні емоції сприяють виникненню у молодших школярів прагнення діяти відповідно до засвоєних етичних норм.

Поради батькам

  • Переконайтеся, що ваша дитина має посильні обов’язки, доручення в сім’ї.

  • Формування у дитини відповідального ставлення до своїх обов’язків потрібно розпочинати з одноразових доручень, легких у виконанні, щоб не викликати в неї зневагу до їх виконання.

  • Залучення дитини до сімейних справ починається з того, що її не відсторонюють від того, що роблять дорослі по дому: «Допоможи мені розставити чашки, тарілки», «Як думаєш, яку скатертину постелити на стіл?», «Давай разом поллємо квіти, витремо пил».

  • Давайте дитині доручення, з якими вона може впоратися самостійно. А посильна справа для дитини завжди знайдеться. Завищені ж вимоги до дитини відіб’ють у неї всяке бажання щось робити, і, разом з тим, знищать усяку відповідальність на кореню.

  • Не потрібно підганяти дитину. Дозвольте їй виконати доручене у зручному для неї темпі – адже дитина не має такого досвіду у виконанні справи, як доросла людина. Справа батьків – пам’ятати самим і впевнити в цьому дитину, що з кожним днем у неї буде додаватися і досвіду і умінь.

  • Недопустимо говорити дитині: «Я зроблю це сама, ти дуже повільний» (у тебе не виходить, як треба; не маю часу чекати; ти не знаєш, як зробити тощо). Таке ставлення батьків викличе у дитини бажання бути самостійною, а почуття безпорадності, невпевненості, страху, що в неї нічого не вийде, зробить, але буде неправильно або думка про те, навіщо це робити самому, за мене є кому це зробити – гарантовані.

  • Дитина ще тільки вчиться бути відповідальною і тому може поставитися до дорученої їй справи як до необов’язкової і легко забути про неї. Щоб запобігти такій ситуації, батькам варто використати прийом «Підказка». Наприклад, дзвінок будильника, який підкаже дитині, що час сідати за уроки, картинка (в тему), яка натякає, що потрібно помити посуд (прибрати ліжко, погодувати собаку).

  • Відповідальність, що покладається на дитину має давати їй упевненість в собі.

  • Дитина має усвідомлювати, що виконання того чи іншого обов’язку – це її вклад у сімейні справи.

  • Давайте дитині якомога більше можливостей, щоб принести користь сім’ї. Дитина має відчувати, усвідомлювати важливість свого вкладу в сімейні справи, необхідність своєї діяльності не тільки для неї самої, але й для інших членів сім’ї.

  • Важливо, щоб турбота про інших (і про себе також) викликала у дитини позитивні емоції.

  • Розказуйте дитині, чому так важливо добросовісно ставитися до дорученої справи, якими можуть бути наслідки, що може трапитися, якщо, наприклад, один із членів сім’ї забуде виконати свої обов’язки.

  •  Будьте гнучким у своїх вимогах. Не варто уперто примушувати дитину робити те, що їй дійсно не подобається. Запропонуйте, наприклад, виконати цю роботу разом.

  • Не варто сварити дитину за погано виконану (або невиконану) роботу. Переконливіше буде зробити так, щоб дитина на власному досвіді дізналася про результати безвідповідальності: не прибрав кімнату – не можна запросити товариша в гості, не купив хліба – вся сім’я вечеряє без хліба (не буде з чого зробити бутерброди до сніданку тощо).

  • Дитина ще не в змозі сама себе контролювати. А явний контроль з боку батьків може тільки нашкодити справі. Цю ситуацію можна обіграти. Хорошим мотиваційним прийомом може стати ведення таблиці-календаря. Таблиця має такий вигляд:






Пн

Вт

Ср

Чт

Пт

Сб

Нд

Ліжко






















Собака






















Квіти






















Якщо дитина потребує громадського схвалення (членів сім’ї, сусідів, знайомих), таблицю можна прикріпити на видному місці. З метою секретності, для таблиці потрібно знайти непомітне місце, про яке може знати обмежена кількість людей – наприклад, дитина та батьки.

У таблиці фіксуються обов’язки дитини і їх виконання. Наприклад, дитина має такі завдання: застеляти ліжко, вигулювати собаку, поливати квіти. Після виконаної роботи дитина сама чи разом з батьками робить відповідну відмітку в таблиці. Джерелом позитивного підкріплення слугують батьківська похвала і внутрішнє задоволення від виконаного.



Таблиця має бути простою, включати не більше 3-4-х пунктів. Не варто складати її на великий проміжок часу, оскільки ведення такої таблиці перетвориться в нудну справу, перш за все, для дитини. Разом з дитиною домовтеся, за яких умов потреба у таблиці відпадає. Наприклад, якщо дитина за вказану справу набирає певну кількість балів протягом кількох тижнів, ця справа викреслюється з таблиці. Коли із списку будуть викреслені усі пункти, цю подію можна відзначити, як перемогу над своєю безвідповідальністю (наприклад, сходити сім’єю в кіно чи на прогулянку, отримати маленьку іграшку, допомога у приготуванні торту та запрошення друга на обід, робота з електроприладом (під наглядом дорослих!) тощо ). Якщо ж через деякий час дитина знову переходить до незадовільних результатів, звертаємося до таблиці.

  • Виражайте дитині вдячність за її конкретний вклад у ту чи іншу справу. Такий виховний прийом допоможе дитині відчути свою корисність, упевненість у своїх силах.

  • Так уже склалося, що в очі швидше кидається негативне, а до того, що людина робить добре, звикаємо, вважаємо за норму і не загострюємо на цьому своєї уваги. Але, якщо постаратися, завжди знайдеться те (справа, вчинок), за що можна похвалити (нагородити, відмітити) дитину: «Дякую за вимитий посуд. Ти мені дуже допоміг», «Ти сам сів за уроки! Це дуже приємно», «Молодець! Сьогодні ти зібрався швидше, ніж завжди!». Похвала в присутності інших людей і неочікувана похвала є потужними стимулами. Ці прийоми допоможуть дитині гордитися собою. Вона оцінить вашу чутливість і турботливість, і буде старатися знову отримати ваше схвалення.

  • Не обмежуйте свободу дитини у діях шляхом нав’язування своєї думки.

  • Довіряйте дитині. Радьтеся з нею. Відійдіть від стереотипної думки про те, що дитина «МОЖЕ ТАКЕ ПОРАДИТИ!».

  • Проявляйте повагу до намірів дитини. Але дитина має усвідомлювати, що у житті завжди доводиться розплачуватись за наслідки своїх дій.

  • Не забирайте у дитини її самостійність. Дитина бере на себе рівно стільки, скільки батьки готові їй віддати. Разом з тим самостійність дитини повинна мати розумні межі.

  • Відповідальності неможливо навчити словесними методами. Належний контроль з боку батьків також навряд чи стане у пригоді – скоріше погіршить взаємостосунки з дитиною. Якщо ви хочете, щоб дитина відчувала відповідальність за щось, не заважайте їй. При нагоді надавайте дитині певну свободу дій, можливість приймати самостійні рішення та відповідати за свої вчинки. Але пам’ятайте, що перехід до самостійності має бути поступовим.

  • Давайте дитині право вибору. Адже де немає вибору, там немає й відповідальності. Але дитина має розуміти, що: зробивши вибір на користь чогось одного означає відмовитися від чогось іншого.

  • Привчайте дитину ставити перед собою мету і докладати зусиль, щоб досягнути її.

  • Вчіть дитину розмірковувати над тим, як можна самостійно прийти до успіху у тій чи іншій справі.

  • Дитина має отримувати задоволення від того, що вона робить.

  • Привчайте дитину вкладати в будь-яку справу частку своєї душі.

  • Заохочуйте дитину до повної самовіддачі у будь-якій справі. Це допоможе дитині відчути почуття гордості за добросовісно виконану роботу.

  • В основі якості особистості лежить стійка звичка. Людина відчуває потребу робити те, що вона звикла робити «у певний час і за певних обставин». Тому для розвитку відповідальності велику роль грає режим дня – обов’язково складений за участю дитини.



Фактори становлення почуття відповідальності в молодшому шкільному віці

На формування молодшого школяра як відповідальної особистості впливає не тільки його включення в діяльність та отримання позитивних результатів (завершеність справи, добросовісне її виконання, отримання задоволення від роботи як самим виконавцем, так і оточуючими людьми), але й характер взаємин молодшого школяра з оточуючими людьми.

Тому важливо навчити дитину вмінням суб’єкт-суб’єктної взаємодії: вести діалог, керувати своєю поведінкою, колективно обговорювати підсумки роботи, давати самооцінку своїм діям, застосовувати навички міжособистої взаємодії – безкорисливо ділитися тим, що маєш (іграшками, їжею, знаннями); проявляти розуміння, настроюватися на переживання іншого, надавати йому посильну допомогу; приносити радість не тільки собі, але й людям, які поруч; брати важчу або більшу частину роботи на себе.

Батьки хочуть бачити свою дитину самостійною, відповідальною, але при цьому не завжди проявляють достатньо зусиль, турботи для формування у неї цієї якості.

Дорослим потрібно зважати на той факт, що відповідальність не виникає сама по собі, а зароджується, розвивається і виховується, закріплюється тими суспільними умовами, в яких живе молодший школяр.

Недостовірний та суперечливий характер інформації, негативні приклади дійсності, які часто зустрічаються в середовищі, що оточує дитину, сприяють формуванню в молодших школярів помилкових уявлень про етичні норми, припустиме і неприпустиме в їхній поведінці.

Тому для вироблення навичок відповідальної поведінки в дітей молодшого шкільного віку потрібно:

– формувати правильні етичні знання, вміння і навички;



  • розвивати мотиваційну сферу;

– сприяти набуттю позитивного досвіду комунікативної взаємодії;

  • формувати механізми саморегуляції поведінки.

Але пам’ятаймо – діти вчаться на прикладах дорослих. Скільки не вчи дітей бути відповідальними, вони все-таки поводять себе так, як з батько з матір’ю. Тільки відповідальні батьки можуть виховати відповідальних дітей. Тому так важливо, щоб дитина щоденно бачила зразки відповідальної поведінки своїх батьків.
Помилки – шлях до відповідальності

Якщо хочемо, щоб дитина була самостійною та відповідальною маємо усвідомити, що там, де вибір – там і помилки. «Не помиляється той, хто нічого не робить», – наголошує народна мудрість. Дайте дитині право не тільки на вибір, але й на помилку. Адже не розбивши чашку чи тарілку – не навчишся їх мити, не порізавши палець – не навчишся користуватися ножем.

Коли дитина помиляється, не варто робити їй зауваження, а тим більше, перетворювати помилку на трагедію; з метою оберігання дитини від здійснення помилки, виконувати за дитину те, з чим вона може впоратися самостійно, оскільки такими методами відповідальність не виховаєш.


  • Якщо у дитини щось не виходить, особливу увагу зверніть на те,

як це можна зробити в наступний раз. Дитина має усвідомити, що відмова від задуманого чи перекладання своєї провини на інших не вирішують проблему.

  • Своє незадоволення виражайте таким чином, щоб дитина розуміла,

що справа не в тому, що ви її не любите, а в тому, що вас не задовольняє її вчинок.

  • Надайте дитині ще один шанс. Дитина зможе повірити у свої сили

і постарається виконати доручене краще.

У ненав’язливій формі, без претензій і повчань поговоріть з дитиною, задаючи їй питання, які допоможуть виявити і зрозуміти причини невдачі, здогадатися, як потрібно вчиняти наступного разу: «Що нового для себе ти дізнався?», «Чи задоволений ти своїми діями?», «Що в наступний раз ти зробиш по іншому, інакше, краще?».



Урок метелика

(Притча)

Одного разу в коконі з’явилася маленька щілина. Людина, що випадково побачила цей кокон, годинами стояла і спостерігала, як через цю маленьку щілину намагається вийти метелик.

Минуло багато часу, метелик ніби залишив свої зусилля, а щілина залишалась такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе, що міг, і ні на що інше у нього не було більше сили.
   Тоді людина вирішила допомогти метелику. Вона взяла ніж і розрізала кокон. Метелик зараз же вийшов. Але його тільце було слабким і немічним, крильця були прозорими і ледве рухалися.

Людина продовжувала спостерігати, думаючи, що ось-ось крильця метелика розправляться і зміцніють і він полетить. Нічого не трапилось!

Залишок життя метелик тягнув по землі своє слабе тільце, свої нерозправлені крильця. Він так і не зміг літати.

А все тому, що людина, бажаючи допомогти, не розуміла того, що зусилля, щоб вийти через вузьку щілину кокона, необхідні метелику, щоб рідина з тіла перейшла в крильця і щоб метелик міг літати. Життя змушувало метелика з трудом покидати цю оболонку, щоб він міг рости і розвиватися.


Іноді саме зусилля необхідне нам в житті. Якби б нам дозволено було жити, не зустрічаючись з труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Ми б ніколи не змогли б літати.

Я просив сили. А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.


   Я просив мудрості. А життя дало мені проблеми для вирішення.

   Я просив багатства. А життя дало мені розум і мускули, щоб я міг працювати.


   Я просив можливість літати. А життя дало мені перешкоди, щоб я їх переборював.
   Я просив любові. А життя дало мені людей, яким я міг допомагати у їхніх проблемах.

   Я просив благ. А життя дало мені можливості.

   Я нічого не отримав з того, про що просив. Але я отримав усе, що мені було потрібно.

Література

1. Кволс К. Радость воспитания. Как воспитывать детей без наказания. – СПб.: ИГ «Весь», 2005. – 288 с.

2. Климова К. А. О формировании ответственности у детей 6 – 7 лет. – В кн.: Формирование коллективных взаимоотношений у детей старшего дошкольного возраста. – М., 1968. С. 328 – 353 с.

3. Коляда М.Г. Современная энциклопедия воспитания ребенка: 300 вопросов что делать, если... – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2004. – 448 с.



4. Некрасова 3., Некрасова Н. Перестаньте детей воспитывать – помогите им расти. – М.: ООО Издательский дом «София», 2006. – 416 с.

5. Фелан Т. У. Воспитание без принуждения / Т. У. Фелан; пер. с англ. Е. А. Бакушева. – 2-е изд. – Мн.: «Попурри», 2006. – 288 с.
Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали
2016 -> Програма навчальної дисципліни аграрне право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс
2016 -> Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи
2016 -> Програма навчальної дисципліни господарське право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс Семестр
2016 -> Методичні Рекомендації Запобігання і виявлення
2016 -> Програма додаткового вступного випробування з фаху для вступників на здобуття ос
2016 -> Кз «Веселівська районна різнопрофільна гімназія» Веселівської районної ради
2016 -> Урок №3 Реферативна робота
2016 -> Лекція №1 Вступна лекція: Екологія як наука Екологія мета, завдання, методи, основні терміни та визначення

Скачати 35.14 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка