Гребінка Євген Павлович



Дата конвертації19.02.2017
Розмір9.57 Kb.
  • Народився 21 січня 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині (тепер село Мар'янівка Гребінківського району) в сім'ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки. Початкову освіту здобув у домашніх умовах. У 1825—1831 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук. У гімназії почав писати вірші.
  • 1827 року написав драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись». 1829 року почав працювати над перекладом на українську мову поеми Пушкіна «Полтава». Брав участь у виданні рукописних журналів, складених із учнівських творів М.Гоголя, Н.Кукольника, М.Прокоповича, Г.Гребінки. 1831 року закінчив гімназію. Того року на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові побачив світ перший друкований твір Гребінки — вірш «Рогдаев пир».
  • 1845 року познайомився з П.Кулішем, написав нарис «Петербургская сторона». У 1847 році відкрив своїм коштом у селі Рудці Лубенського повіту на Полтавщині парафіяльне училище для селянських дітей. Того ж року вийшли повість «Заборов» та «Приключения синей ассигнации». З 1846 року Гребінка почав видавати зібрання своїх прозових творів. До кінця 1848 року він видав вісім томів. Помер Гребінка 3 грудня 1848 року в Петербурзі. Тіло його перевезли в Убєжище, де й поховали.
  • Пам'ятник_Євгену_Гребінці_в_місті_Гребінці_на_Полтавщині
  • Лисичка подала у суд таку бумагу:
  • Що бачила вона, як попеластий Віл
  • На панській винниці пив, як мошенник, брагу,
  • Їв сіно, і овес, і сіль.
  • Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки.
  • Давай вони його по-своєму судить
  • Трохи не цілі сутки.
  • «Як можна гріх такий зробить!
  • Воно було б зовсім не диво,
  • Коли б він їв собі м'ясиво»,—
  • Ведмідь сердито став ревіть.
  • «А то він сіно їв!» — Вовки завили.
  • Віл щось почав був говорить,
  • Да судді річ його спочинку перебили,
  • Бо він ситенький був. І так опреділили
  • І приказали записать:
  • «Понеже Віл признався попеластий,
  • Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
  • Так за такі гріхи його четвертувать
  • І м'ясо розідрать суддям на рівні часті,
  • Лисичці ж ратиці оддать».
  • Віктор Миколайович Забіла
  • Народився у 1808 році на хуторі Кукуріківщина (тепер с. Забілівщина Борзнянського району Чернігівської області) в сім'ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько-старшинського роду.
  • У 1822—1825 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук.
  • У 1825—1834 роках служив у війську. Вийшов у відставку в чині поручника, решту життя провів на своєму хуторі поблизу Борзни. Помер поет в листопаді 1869 року у Борзні.
  • Вірші почав писати в середині 30-х pоків, але тільки деякі з них надруковані за життя поета. Три його вірші опублікував Євген Гребінка у 1841 році в альманасі «Ластівка». Видрукована на початку 40-х pоків збірка з невідомих причин не дійшла до читача (єдиний примірник, без титульної сторінки, виявив у 1936 році літературознавець Є. Кирилюк). Прижиттєвими публікаціями Забіли є два вірші, надруковані у 1857 році в «Черниговских губернских ведомостях». Повну збірку творів — «Співи крізь сльози» — видано в 1906 році у Львові заходами Івана Франка.
  • Віктор Забіла дружив з Тарасом Шевченком, зустрічався з ним під час поїздок останнього по Україні — у Качанівці, Мойсівці, Києві.
  • Взимку 1847 року Шевченко деякий час жив на хуторі Кукуріківщина, намалював портрет Забіли. У повісті «Капитанша» Кобзар з симпатією зобразив Забілу під іменем Віктора Олександровича. Його вірші, відібрані жандармами у Тараса Шевченка при арешті у 1847 році, в протоколі допиту названо пасквільними.
  • Віктор Забіла брав участь в організації похорону Шевченка і впорядкуванні його могили.
  • Гуде вітер вельми в полі!
  • Реве, ліс ламає;
  • Плаче козак молоденький,
  • Долю проклинає.
  • Гуде вітер вельми в полі!
  • Реве, ліс ламає;
  • Козак нудить, сердешний,
  • Що робить, не знає.
  • Гуде вітер вельми в полі!
  • Реве, ліс ламає;
  • Козак стогне, бідолаха,
  • Сам собі гадає:
  • «Ревеш, вітре, да не плачеш,
  • Бо тобі не тяжко;
  • Ти не знаєш в світі горя,
  • Дак тобі й не важко.
  • Тобі все одно, чи в полі,
  • Чи де ліс ламаєш,
  • Чи по морю хвилю гониш,
  • Чи криші здираєш:
  • Солом'яні і залізні, —
  • Яку не зустрінеш,
  • Снігом людей замітаєш,
  • В полі як застигнеш.
  • Одірви ж од серця тугу,
  • Рознеси по полю!..
  • Щоб не плакався я, бідний,
  • На нещасну долю.
  • А коли сього не зробиш,
  • Кинь мене у море!
  • Нехай зі мною потоне,
  • Нехай моє горе».
  • Використана література
  • 1.Українська Література 9-А класу …. М.Ткачук, М.Сулима, В. Смілянська,
  • В. Сулима…. Київ “СВІТА” 2009…
  • 2. http://uk.wikipedia.org

Каталог: tbkp
tbkp -> За час роботи на кск надія Анатоліївна розробила для дітей ряд вправ, що сприяють поліпшенню їх фізичного стану. В планах на майбутнє критий манеж, та взаємодія з медичними закладами
tbkp -> Урок конференція, урок подорож, урок турнір знавців, інтегрований урок, урок концерт
tbkp -> Урок №35 Марк Твен (1835-1910). «Пригоди Тома Сойєра». Світ дорослих і світ дітей у повісті. 7 Урок №36
tbkp -> Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000
tbkp -> Пошук інформації в Інтернеті
tbkp -> Методичний вісник: портфоліо як засіб самоорганізації та саморозвитку особистості
tbkp -> Програма біологія 9 11 класи Учитель Кобець Наталія Михайлівна Борзна 2015 рік
tbkp -> Що цікавого ти знаєш про рослини? Текст-розповідь


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка