Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна актуальні питання фізіології, патології та організації медичного забезпечення дітей шкільного віку та підлітків


ВПЛИВ ФАКТОРІВ НАВЧАННЯ НА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ



Сторінка6/11
Дата конвертації20.03.2017
Розмір3.1 Mb.
#12636
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ВПЛИВ ФАКТОРІВ НАВЧАННЯ НА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ

С.В. Гозак, О.Т. Єлізарова, А.М. Парац



ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України»
Запорукою збереження здоров’я дітей шестирічного віку, тобто наприкінці дошкільного та початку шкільного навчання, є відповідність умов та організації навчання їх віковим та морфофункціональним особливостям.

З метою встановлення впливу факторів навчання на здоров’я вихованців були вивчені санітарно-гігієнічні умови в трьох дошкільних навчальних закладах та показники розвитку і здоров’я дітей шестирічного віку. Гігієнічне обстеження закладів проведено за спеціально розробленою схемою, визначали ступінь відповідності умов навчання та виховання гігієнічним вимогам. Окремо вивчали вплив фактору «організація фізичного виховання» як одного з провідних у формуванні здоров’я. Розраховували відносний ризик та його етіологічну фракцію (RR, F).

Встановлено, що при рівні матеріально-технічних та архітектурно-планувальних умов навчання у дошкільному навчальному закладі нижче середнього підвищується ймовірність розвитку множинних морфофункціональних відхилень у дітей в 2,6 рази (p < 0,05), дезадаптації в 2,4 рази (p < 0,05), формування комбінованих порушень постави та склепіння стопи в 1,9 разів (p < 0,001), зниження показника перемикання та розподілу уваги в 1,6 разів (p < 0,001), розвитку сильної і вираженої втоми під час навчання в 2,7 разів (p < 0,05).

Визначено, що при незадовільному рівні фізичного виховання у дошкільному навчальному закладі у дітей старшого дошкільного віку ймовірність ризику дезадаптації та розвитку комбінованих порушень постави і склепіння стопи вище удвічі (p < 0,01), ніж при задовільному рівні. Встановлено, що дитина, яка навчається у закладі з незадовільним рівнем організації фізичного виховання має в 3,5 рази вищу схильність до незадовільного емоційного стану, ніж у закладі з задовільним рівнем (p < 0,001). Ймовірність сприятливої динаміки розумової працездатності на початку тижня при задовільному рівні фізичного виховання є в 5 разів вищою, ніж при незадовільному (p < 0,05).

Доведено, що при незадовільному рівні організації навчального процесу ймовірність розвитку сильного стомлення серед дітей старшого дошкільного віку протягом навчального дня на початку тижня є в 3,4 рази вищою, ніж при задовільному рівні (p < 0,05), наприкінці тижня – в 2,4 рази (p < 0,05). Визначено, що ймовірність задовільного психоемоційного стану є в 1,3 рази вищою при задовільному рівні організації навчання в ДНЗ, ніж при незадовільному (p < 0,05).

Отже, дотримання гігієнічних вимог до умов та організації навчання, а також фізичного виховання у закладах дошкільної освіти сприятиме збереженню здоров’я вихованців та сприятливому перебігу адаптації до навчання у школі.


ДИНАМІКА РОЗУМОВОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ УЧНІВ ПЕРШИХ

КЛАСІВ ПРОТЯГОМ ТИЖНЯ ПРИ НАВЧАННІ

ЗА РІЗНИМИ ПЕДАГОГІЧНИМИ ПРОГРАМАМИ

Г.І. Голубнича, І.А.Клигіна



Державна установа «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків

Національної академії медичних наук України», м. Харків

Розумова працездатність є одним з важливих критеріїв стану здоров'я школярів, який характеризує взаємозв'язок функціонального стану дитячого організму і навчального навантаження. В сучасних умовах має місце ускладнення процесу здобуття освіти. Збільшився обсяг інформації, підвищилися емоційні навантаження, різко зменшився рівень рухової активності учнів. Вивчення динаміки розумової працездатності з подальшою розробкою медико-профілактичних заходів дозволяє організувати процес навчання так, щоб забезпечити якнайкращий результат учбової діяльності при сприятливій динаміці в стані здоров'я школярів.

Дані численних наукових досліджень переконливо свідчать про те, що сумарне навчальне навантаження у школярів молодших класів продовжує залишатися надзвичайно високим. За допомогою хронометражних спостережень на уроці можна дослідити за основною діяльністю вчителя: типом викладання, типами навчання, видами навчальної діяльності, їх кількість та максимальну довжину і чергування, час наставання явного стомлення учнів та доцільність проведення фізкультпаузи.

Хронометражні дослідження методом візуального спостереження за навчально-виховним процесом проводяться тричі на рік: на початку учбового року, всередині та наприкінці, що дозволяє оцінити: якість навчального процесу; поведінку учнів; діяльність вчителя; методи та методику викладання; тип викладання; контроль фізичного стану учнів та психоемоційної ситуації на уроці. Також аналізується поведінка учнів та їх співпраця з вчителем; наскільки присутній психоемоційний контакт з учнями та сприятлива психоемоційна ситуація на уроці.

У дослідженні приймали участь учні трьох перших класів Харківської гімназії. Учні 1-А та 1-Б класів навчалися за педагогічною програмою науково-педагогічного проекту «Інтелект України» - контрольна група, учні 1-В класу - за традиційною прогімназичною програмою, склали групу порівняння. В ході дослідження було проведено аналіз динаміки розумової працездатності академічно здібних учнів за період навчання в першому класі. Аналізувався кількісний і якісний компонент РП на підставі середньої кількості простежених знаків і стандартизованих на 500 знаків помилок після кожного уроку, протягом навчального дня й тижня.

При порівнянні даних розумової працездатності учбових колективів було виявлено, що в динаміці тижня учні 1-А класу не мали достовірної різниці у кількісному компоненті розумової працездатності, кількість простежених знаків коливалась від (121,8 ± 5,1) до (130,0 ± 4,4) знаків, (р > 0,05) на протязі тижня, у учнів 1-Б класу кількість простежених знаків збільшувалась від (124,4 ± 2,8) до (165,6 ± 5,8) знаків, (р < 0,001) до кінця тижня, про те як в учнів 1-В класу спостерігалась негативна тенденція щодо кількості простежених знаків від (107,4 ± 3,2) до (91,3 ± 4,2) знаків, (р < 0,05) до кінця тижня.

При аналіз динаміки протягом тижня якісного компонента працездатності було виявлено що у 1-А та у 1-В класах спостерігалось зменшення кількості помилок від (20,4 ± 1,1) до (13,1 ± 1,1), (р < 0,001) від (17,2 ± 1,3) до (13,8 ± 1,1), (р < 0,05) відповідно. У учнів 1-Б класу кількість помилок була майже однакова на протязі тижня у середньому (12,1 ± 0,4 ) помилки, але спостерігалось збільшення кількості помилок у четвер (14,2 ± 0,9 ) помилки, що потребує більш детального аналізу.

При порівняння розумової працездатності між усіма класами було виявлено достовірні різниці кількісного та якісного компонентів РП найбільш високий кількісний компонент у 1-Б та 1-А класах у порівнянні з 1 - В класом, проте як динаміка якісного компоненту між 1-А та 1-В майже не відрізнялась між собою, проте як динаміка якісного компоненту РП учнів 1-Б класу значно відрізнялася від динаміки класів 1-А та 1-В

На підставі комплексної оцінки виконання коректурних проб, з врахуванням швидкості та точності виконання роботи, виділені групи учнів з високим, задовільним та низьким рівнем працездатності протягом навчального тижня. При аналізі учбових колективів найкращі показники як якісні так і кількісні РП мали учні 1Б класу, але при детальному вивченні компонентів РП у цьому учбовому колективі виявлено велика кількість робіт з низькою точністю.

За результатами хронометражних досліджень виявлено, що найбільш інтенсивне зростання ознак втоми відбувалося у понеділок. Що свідчить про те, що батьки не створюють умов для відпочинку дітей у вихідні дні. Діти недостатньо сплять вночі, проводять час або за комп’ютером, або біля телевізора, мало перебувають на свіжому повітрі і, взагалі, не дотримуються режиму дня.

Таким чином, динаміка РП краща у дітей які навчались за інноваційною педагогічною програмою, в той же час різне співвідношення якісної та кількісної складових може свідчити про суттєвий вплив організації навчального процесу саме вчителем.
ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ОТНОШЕНИЯ К ВОИНСКОЙ СЛУЖБЕ ПОДРОСТКОВ ГОРОДСКОЙ И СЕЛЬСКОЙ МЕСТНОСТИ

Г.И. Голубничая, Т.В. Пересыпкина, Т.П. Сидоренко



ГУ «Институт охраны здоровья детей и подростков НАМН», г. Харьков
Розумова працездатність є одним з важливих критеріїв стану здоров'я школярів, який характеризує взаємозв'язок функціонального стану дитячого організму і учбового навантаження. В сучасних умовах має місце ускладнення процесу здобуття освіти. Збільшився обсяг інформації, підвищилися емоційні навантаження, різко зменшився рівень рухової активності учнів. Вивчення динаміки розумової працездатності з подальшою розробкою медико-профілактичних заходів дозволяє організувати процес навчання так, щоб забезпечити якнайкращий результат учбової діяльності при сприятливій динаміці в стані здоров'я школярів.

У дослідженні приймали участь учні трьох перших Харківської гімназії, які пройшли психологічний відбір щодо академічно здібності. Учні 1-А та 1-Б класів навчаються за педагогічною програмою науково-педагогічного проекту «Інтелект України» - контрольна група, учні 1-В класу - за традиційною про гімназичною програмою, склали групу порівняння.

В ході дослідження було проведено аналіз динаміки розумової працездатності академічно здібних учнів за період навчання в першому класі. Аналізувався кількісний і якісний компонент РП на підставі середньої кількості простежених знаків і стандартизованих на 500 знаків помилок після кожного уроку, протягом навчального дня й тижня.

При порівнянні даних розумової працездатності учбових колективів було виявлено, що в динаміці тижня учні 1-А класу не мали достовірної різниці у кількісному компоненті розумової працездатності, кількість простежених знаків коливалась від (121,8 ± 5,1) до (130,0 ± 4,4) знаків, (р > 0,05) на протязі тижня, у учнів 1-Б класу кількість простежених знаків збільшувалась від (124,4 ± 2,8) до (165,6 ± 5,8) знаків, (р < 0,001) до кінця тижня, про те як у учнів 1-В класу спостерігалась негативна тенденція щодо кількості простежених знаків від (107,4 ± 3,2) до (91,3 ± 4,2) знаків, (р < 0,05) до кінця тижня.

При аналіз динаміки протягом тижня якісного компонента працездатності було виявлено що у 1-А та у 1-В класах спостерігалось зменшення кількості помилок від (20,4 ± 1,1) до (13,1 ± 1,1), (р < 0,001) від (17,2 ± 1,3) до (13,8 ± 1,1), (р < 0,05) відповідно. У учнів 1-Б класу кількість помилок була майже однакова на протязі тижня у середньому (12,1 ± 0,4 ) помилки, але спостерігалось збільшення кількості помилок у четвер (14,2 ± 0,9 ) помилки, що потребує більш детального аналізу.

При порівняння розумової працездатності між усіма класами було виявлено достовірні різниці кількісного та якісного компонентів РП найбільш високий кількісний компонент у 1-Б та 1-А класах у порівнянні з 1 - В класом, проте як динаміка якісного компоненту між 1-А та 1-В майже не відрізнялась між собою, проте як динаміка якісного компоненту РП учнів 1-Б класу значно відрізнялася від динаміки класів 1-А та 1-В

На підставі комплексної оцінки виконання коректурних проб, з врахуванням швидкості та точності виконання роботи, виділені групи учнів з високим, задовільним та низьким рівнем працездатності протягом навчального тижня.

При аналізі учбових колективів найкращі показники як якісні так і кількісні РП мали учні 1Б класу, але при детальному вивченні компонентів РП у цьому учбовому колективі виявлено велика кількість робіт з низькою точністю.

Таким чином, РП вища у дітей які навчались за інноваційною педагогічною програмою але не за всіма показникам.

АЛИМЕНТАРНЫЕ ФАКТОРЫ РИСКА ДЛЯ ЗДОРОВЬЯ ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ

Н.П. Гребняк, Н.Г. Микрюкова, К.А. Якимова



Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького, г. Донецк
Алиментарные факторы риска (АФР) особую опасность представляют для детей и подростков, так как являются одной из причин ухудшения здоровья, нарушения роста и развития. Нерациональное питание является фактором риска формирования неинфекционных заболеваний детей в 72,2 %. Наряду с этим в результате неправильного питания значительно снижается иммунологическая резистентность, в свою очередь, создающая для детей «нисходящую спираль» недостаточности питания и инфекционного агента.

Для выявления и обоснования роли алиментарных факторов риска для здоровья программа наших исследований предусматривала анализ материалов санитарно-гигиенических лабораторных исследований. Оценивались две группы факторов: специфические для детских и подростковых учреждений (качество термической обработки, калорийность и бакпоказатели блюд, смывов на условно-патогенную и патогенную флору) и общие для всех групп населения (загрязнение пищевых продуктов химическими и микробными агентами).

Установлено, что АФР наиболее частыми в учреждениях для детей и подростков служат нарушения технологии изготовления блюд и несоблюдение правил санитарного содержания пищеблока. Неправильная термическая обработка готовых блюд зарегистрирована в 15±2 ‰ всех организованных коллективов. Причем распространенность этого фактора в большинстве учреждений находилась в зоне высокой интенсивности.

К числу ведущих АФР, являющихся одной из доминирующих причин возникновения острых кишечных заболеваний и пищевых токсикоинфекций, относится несоблюдение санитарных правил, о чем свидетельствует выявление условно-патогенной микрофлоры (УПМФ) и патогенной флоры (ПФ) на пищеблоках. Распространенность указанного фактора во всех типах учреждений для детей и подростков была высокой, колеблясь в пределах 32-53 %. Вместе с тем в оздоровительных учреждениях интенсивность распространенности обнаружения положительных смывов на УПМФ и ПФ находилось в зоне высоких значений.

Поэтому, неслучайно в 80 % случаев вспышек острых кишечных заболеваний детей фактором передачи возбудителя являются готовые блюда. Кроме того, необходимо иметь в виду, что Salmonella и Campylobacter повышают заболеваемость субклиническими формами инфекций, а также могут вызывать реактивный артрит.

Нарушения в состоянии здоровья детей и подростков формируются из-за неправильной организации питания. Так, 64,6 % учащихся не соблюдают режим питания (большие промежутки между приемами пищи, обильный ужин, 2-3-х кратный прием пищи). В суточном рационе высокий удельный вес занимают консервы – 12,4 %, крепкий чай или кофе – 15,5 % при недостатке молочных и мясных продуктов, свежих овощей и фруктов.

Экологическое неблагополучие является одним из факторов формирующих болезни органов пищеварения. В экологически неблагоприятном районе распространенность хронических заболеваний органов пищеварения достоверно выше, составляющая 142,1±11,1 ‰ у дошкольников и 122,1±9,9 ‰ у школьников. Ведущие места у школьников занимают болезни желудка и двенадцатиперстной кишки (66,2 %), печени и желчных путей (27,8 %).

Подтверждением экологической обусловленности патологии является высокая прямая корреляционная связь между комплексным показателем загрязнения, индексом загрязнения атмосферы и общим уровнем распространенности хронических заболеваний органов пищеварения (r = 0,89 и 0,91 соответственно). В пользу этого также свидетельствует сочетанность гастроэнтерологической патологии с другими заболеваниями. В частности, в экологически неблагоприятном районе у детей с указанной патологией чаще регистрировалась анемия (в 2,4 раза), аллергические заболевания (в 2,1 раза), «простудные» заболевания (в 1,8 раза), хронические заболевания ЛОР-органов (в 1,3 раза). Наряду с этим, следует отметить, что в результате родственности эмбрионального развития пищеварительной и дыхательной систем, у них отмечается общность клинического течения: диффузность поражений, высокая частота сопутствующей патологии родственных систем.

Таким образом, с позиций проведения профилактической работы по уменьшению неблагоприятного воздействия факторов риска выделены три группы АФР, характеризующих эпидемиологическую безопасность питания в детских и подростковых учреждениях, рациональность питания в организованных коллективах, санитарно-эпидемиологическую безопасность пищевых продуктов. Первая группа АФР, связанная с нарушением технологии приготовления блюд и несоблюдением правил санитарного содержания пищеблоков, зависит от качества работы медперсонала детских и подростковых учреждений и может быть полностью управляема им. Вторая группа АФР, характеризующая полноту вложения блюд и качественный состав пищи в значительной степени обусловлена социально-экономическими условиями и работой медперсонала учреждений для детей и подростков. Третья группа факторов риска, общая для всех групп населения, обусловлена химическим, микробным и паразитарным загрязнением пищевых продуктов, может быть значительно уменьшена органами госсаннадзора.

ФИЗИЧЕСКОЕ РАЗВИТИЕ УЧАЩИХСЯ ПЕРВЫХ КЛАССОВ ПРИ РАЗЛИЧНЫХ ФОРМАХ И ПРОГРАММАХ ОБУЧЕНИЯ

Г.Н. Даниленко, Л.И. Пономарева, Г.А. Бориско



ГУ «Институт охраны здоровья детей и подростков НАМН», г. Харьков
Физическое развитие человека характеризуется комплексом морфофункциональных свойств организма, обеспечивающим адаптивное приспособление к различным условиям среды обитания. Являясь одним из существенных показателей состояния здоровья детей и подростков, физическое развитие отражает общий уровень гигиенических и социально-економических условий жизни подрастающего поколения.

Для получения сравнительной характеристики динамики физического развития учащихся первых классов в течение учебного года и за период летнего отдыха определены антропометрические и физиометрические показатели, а также гармоничность развития 174 детей, занимающихся на базе двух различных по форме обучения учебных заведений г. Харькова – гимназии и учебно-воспитательного комплекса, где внедряется новая программа обучения в рамках научно-педагогического проекта «Интеллект Украины». В разработку взяты по 3 класса каждого учебного заведения - экспериментальные классы (программа «Интеллект Украины») и классы с традиционными программами обучения (группа сравнения).

В результате анализа динамики антропометрических показателей учащихся первых классов гимназии установлено, что в процессе обучения максимальные прибавки массы тела и роста отмечались в экспериментальном классе (ЭК). На фоне более высоких исходных массоростовых показателей у школьников этого класса (123,2 см рост в среднем и 26,5 кг масса тела против 119,6 см и 22,4 кг соответственно) разрыв между средними величинами роста и массы тела для сравниваемых групп за учебный год увеличивался (р < 0,05). Прибавка в росте и массе тела в среднем составила 3,6 см и 1,3 кг в ЭК против 3,1 см и 1,1 кг в группе сравнения. Таким образом, дети ЭК характеризовались более высокими темпами физического развития. За период летних каникул на фоне замедления темпов роста происходило увеличение прибавки массы тела, что также являлось более характерным для учащихся ЭК (р < 0,05).

Что касается качественных характеристик физического развития, то в начале первого класса гармоничное развитие имели 58,8 % мальчиков и 69,2 % девочек ЭК и 61,4 % мальчиков и 70,0 % девочек классов с традиционной формой обучения. В процессе обучения в первом классе существенной динамики количества гармонично развитых детей достоверно не установлено при снижении их числа среди мальчиков после летних каникул (на 5,9 % в ЭК и на 6,9 % в обычном). В структуре дисгармоничного развития наблюдались некоторые изменения. В целом, среди мальчиков происходило постепенное увеличение количества детей с дефицитом массы тела. К началу второго класса доля таких детей в ЭК увеличилась в 3,0 раза (с 5,9 до 17,6 %), а в классах с традиционной формой обучения – в 4,9 раза (с 3,6 до 17,1 %), p < 0,05. У девочек из классов с традиционной формой обучения значимых изменений структуры дисгармоничного развития не наблюдалось, в то время как в ЭК количество детей с дефицитом массы тела возросло почти в два раза (с 7,7 до 15,4 %, p < 0,05). Ожирение фиксировалось с одинаковой частотой у мальчиков обеих групп на всех этапах исследования (11,8-10,5 %). У девочек ЭК наблюдалась тенденция к снижению доли детей с ожирением в течение наблюдения (от 15,4 до 7,7 %).

При анализе динамики физиометрических показателей установлено снижение силовых качеств верхних конечностей при увеличении жизненной емкости легких в течение учебного года и улучшение силовых показателей рук после летнего отдыха у учащихся обеих групп.

В динамике антропометрических показателей учащихся первых классов учебно-воспитательного комплекса установлены также более высокие темпы роста у детей ЭК при более высоких исходных массоростовых показателей у школьников с традиционной формой обучения (121,3 см и 23,3 кг в ЭК против 123,2 см и 24,6 кг в группе сравнения). В процессе учебного года наблюдалась прибавка длины и массы тела в среднем на 4,3 см и 1,6 кг у школьников ЭК и на 4,0 см и 1,9 кг у детей группы сравнения. За время летнего отдыха на фоне замедления темпов роста (р < 0,05) увеличивалась прибавка массы тела у детей обеих групп.

Качественная оценка физического развития свидетельствовала об отсутствии существенной динамики количества гармонично развитых детей в ЭК на всех этапах мониторинга. В начале первого класса гармоничное развитие имели 58,2 % мальчиков и 64,5 % девочек ЭК и 66,7 % мальчиков и 80,0 % девочек из класса с традиционной формой обучения. К началу второго класса гармоничное развитие регистрировалось у школьников ЭК у 61,9 % мальчиков и 62,7 % девочек, в группе сравнения у 63,6 % мальчиков и 80,0 % девочек. При этом отмечена негативная динамика физического развития к концу учебного года у учащихся с традиционными формами обучения. Доля детей с гармоничным развитием снижалась в 1,3 раза (с 74,0 до 57,1 %, р <0,05) за счет появления детей с дефицитом массы тела, который устранялся после летних каникул. В процессе наблюдения анализ динамики структуры дисгармоничного развития у мальчиков ЭК установил как позитивную (уменьшение доли мальчиков с дефицитом массы тела в 1,5 раза), так и негативную (увеличение частоты ожирения в 1,5 раза) направленность изменения массы. У мальчиков сравниваемой группы не было зафиксировано массы тела больше 2σ, однако в 4 раза чаще регистрировался рост числа детей с избыточной массой тела. У девочек обеих групп существенной динамики в структуре дисгармоничности не выявлено.

Динамика физиометрических показателей свидетельствовала об улучшении силовых качеств и функции внешнего дыхания в течение учебного года и после летнего отдыха среди детей ЭГ и снижении прироста показателей динамометрии, экскурсии грудной клетки и жизненной емкости легких после летних каникул у детей с традиционной формой обучения.

Таким образом, мониторинг интегральной характеристики здоровья – физического развития детей, обучающихся по различным учебным программам на двух базах обучения – гимназии и учебно-воспитательного комплекса г. Харькова, показал разнонаправленные изменения антропометрических и физиометрических показателей, которые в большей мере зависели не от программы обучения, а от влияния других факторов (среды обитания, социального статуса и т.д.). По результатам исследования можно предположить, что на первом этапе адаптации к школе более благоприятные условия для введения новых учебных программ созданы на базе учебно-воспитательного комплекса.

Кроме того, в связи с негативной динамикой или отсутствием позитивных изменений отдельных показателей физического развития в течение летних каникул требует усовершенствования организация летнего отдыха и оздоровления детей независимо от форм обучения.


ОСОБЕННОСТИ РОДОСЛОВНЫХ И ПЕРИНАТАЛЬНОГО АНАМНЕЗА ДЕВОЧЕК-ПОДРОСТКОВ С ВТОРИЧНОЙ АМЕНОРЕЕЙ

И.Г. Деменкова, Т.А. Начетова



ГУ «Институт охраны здоровья детей и подростков НАМН», г. Харьков
Целью работы явился анализ родословных и перинатального анамнеза девочек-подростков с вторичной аменореей (ВА).

Материалы и методы. Изучены перинатальный анамнез 172 девочек-подростков 13-17 лет с ВА и состояние репродуктивной системы их матерей. Показатели сравнивались с данными 102 девочек того же возраста с регулярным менструальным циклом (группа сравнения; ГС). Проанализированы родословные 37 пациенток и 27 девочек из ГС. Пациентки с ВА были разделены на 3 клинические группы – группа І (n=77, менструации не чаще 1 раза в 6 месяцев с менархе), группа ІІ (n=70, наступлению ВА предшествовали другие нарушения ритма менструаций) и группа ІІІ (n=25, до появления ВА был регулярный менструальный цикл). Статистическая обработка результатов проводилась с помощью пакета программ Statgraphics. Для оценки достоверности различий результатов исследования использовали критерий углового преобразования Фишера. Для оценки вероятности возникновения ВА использовали отношение шансов (ОШ) с определением 95 % доверительного интервала (ДИ).

Результаты и обсуждение. У 15,3 % матерей наших больных в анамнезе регистрировалось бесплодие (от 3 до 8 лет), выкидыши, замершая беременность. У одной матери использовалось экстракорпоральное оплодотворение. Среди родственников ІІ степени родства нарушения репродуктивной системы выявлялись у 12,3 % теток пробанда (бесплодные браки, выкидыши) и у 2,1 % дядей пробандов (бесплодный брак). У 2,6 % бабушек пробандов в анамнезе отмечались неоднократные выкидыши и многолетнее бесплодие. Патология половой системы была зарегистрирована у 11,6 % родственников І степени родства, у 6,1 % родственников ІІ степени родства и у 1,3 % - ІІІ степени. Достоверно чаще данная патология встречалась у бабушек (р < 0,05) и теток (р < 0,05) больных с ВА, чем девочек из ГС. Онкологические заболевания женской половой системы в анамнезе были обнаружены у 5,3 % бабушек и у 9,7 % прабабушек пробандов, что достоверно не отличалось от данных в ГС. Кроме того установлено, что достоверно более высокой, чем в ГС была отягощенность у больных с ВА по заболеваниям сердечно-сосудистой системы среди лиц ІІ степени родства.

При анализе течения беременности и родов у матерей девочек с ВА было установлено, что патологическое течение беременности имело место почти у половины из них (43,6 %) и у четверти (25,6 %) регистрировались различные осложнения в родах. Только 47,1 % больных с ВА не имели указаний на отягощенный перинатальный анамнез. При этом в группе III, где до наступления ВА менструации были регулярными, частота неблагоприятных факторов перинатального анамнеза и показатели, характеризующие акушерско-гинекологический анамнез их матерей, не отличались от данных ГС.

В перинатальном анамнезе угроза прерывания беременности вдвое чаще обнаруживалась у пациенток с ВА из группы I, чем из ГС (23,4 % и 11,8 % соответственно, Рφ < 0,05). Величина ОШ для данного признака у больных из группы I составила 2,28 (ДИ 1,03-5,1), что свидетельствует о том, что вероятность формирования ВА с менархе у девочек с указаниями на угрозу прерывания беременности в перинатальном анамнезе в 2,3 раза выше, чем у девочек с неотягощенным перинатальным анамнезом.

Установлено, что больные с ВА из группы II чаще, чем девочки из ГС имели низкий вес при рождении (10,3 % и 3,3 % соответственно, Рφ < 0,05) и/или были рождены путем оперативного родоразрешения (20,0 % и 6,9 % соответственно, Рφ < 0,05). Величина ОШ, рассчитанная для такого фактора риска, как низкий вес при рождении, равнялась 1,45 (ДИ 1,09-16,7), а такого, как роды путем оперативного родоразрешения – 3,39 (ДИ 1,29-8,91). Это указывает на то, что вероятность перехода олигоменореи или пубертатного маточного кровотечения во ВА при наличии в анамнезе низкой массы тела при рождении почти в полтора раза выше, чем при нормальном весе, и в три раза выше при наличии в анамнезе указания на роды путем оперативного родоразрешения.

У матерей пациенток с ВА из групп I и II гипоменструальный синдром (олигоменорея или ВА в анамнезе) регистрировался почти в два раза чаще, чем у матерей девочек из ГС (21,8 % и 11,8 %, Pφ < 0,05). Величина ОШ для данного признака составляла 2,09 (ДИ 1,02-4,28), то есть вероятность развития ВА у девочки сразу после менархе или предшествующих нарушений менструальной функции (НМФ) в два раза выше при наличии у матери больной олигоменореи или ВА в анамнезе. У матерей пациенток с ВА из этих же групп первичная аменорея регистрировалась чаще или почти в 17 раз (16,3 % и 0,98 %, Pφ < 0,001). Величина ОШ для данного признака составила 16,4 (ДИ 1,96-16,38). Вероятность возникновения у девочек, рожденных матерями с поздним менархе, ВА сразу после менархе или после предшествующих НМФ, увеличивается в 16 раз. Полученные данные полностью подтверждают весомый вклад генетических факторов в формирование данного варианта нарушений менструальной функции, хотя нельзя не учитывать и тот факт, что у женщин с нарушениями репродуктивной системы до наступления беременности, чаще отмечаются патологическое течение беременности и родов.

Выводы. Полученные данные согласуются с концепцией Ю.А. Гуркина «перинатальный след» и свидетельствуют о важной роли наследственной отягощенности по нарушениям менструальной функции у матери и неблагоприятного течения перинатального периода девочки в возникновении ВА. Рассчитанные величины ОШ могут быть использованы как детскими гинекологами, так и педиатрами и семейными врачами для выделения групп риска формирования ВА для наблюдения и проведения своевременных профилактических мероприятий, направленных на профилактику возникновения НМФ и повышение репродуктивного потенциала.
БОЛИ И РИГИДНОСТЬ ПОЗВОНОЧНИКА У ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ

А.В. Демченко



ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им проф. М.И. Ситенко НАМН», г. Харьков
Считавшиеся ранее весьма редкими в клинической практике боли в спине у детей и подростков в последние годы приобрели широкое освещение в зарубежной литературе. Эпидемиологические исследования, проведенные в разных странах, выявили неодинаковые показатели распространенности болей в спине у детей и подростков: и составляют от 20 % до 51 %. В возрастном аспекте распространенность болей в спине у детей и подростков также меняется. С 11-летнего возраста этот показатель, составляющий 11 %, достигает 50 % в 15 лет. В настоящее время для дифференциальной диагностики принято различать следующие структурно-морфологические причины возникновения болей в спине у детей и подростков, обусловленные возникновением и развитием различных патологических процессов: инфекционные и воспалительные, при врожденной патологии позвоночника; при приобретенных заболеваниях позвоночника, опухолевых и опухолеподобных поражениях позвоночника, механические стрессовые перегрузки костных и мышечно-связочных структур, психосоматическая патология.

Целью данного исследования является анализ болевых синдромов в спине у детей и подростков, обобщение причин их возникновения и результаты лечения.

Материал и методы исследования: данные, клинических, лабораторных и лучевых исследований, полученных из историй болезней 386 детей и подростков больных с болями в спине. Возраст больных от 5 месяцев до 18 лет. Критерием для включения больных в исследуемую группу были боли в спине (острая или хроническая), которые они испытывали на протяжении от 2 – 3 дней до нескольких лет

Результаты. Из 28 больных с воспалительными заболеваниями позвоночника в возрасте от 7 месяцев до 15 лет у 16 были диагностированы острые воспалительные заболевания позвоночника и у 12 было выявлено хроническое течение воспалительного процесса. При острой форме заболевания у всех детей отмечались признаки общесоматического воспаления (высокая температура, признаки интоксикации, лейкоцитоз, высокие величины СОЭ). У больных с хронической формой течения при поступлении в институт симптомы острого воспаления отсутствовали, однако из анамнеза у большей части больных в начале заболевания также отмечались разной выраженности признаки острого воспаления.

У больных с острыми воспалительными заболеваниями отсрочка в диагнозе составляла от 10 дней до 3 месяцев. Рентгенологическое обследование на ранних этапах развития воспалительного процесса практически всегда безрезультативно. Наиболее чувствительными и специфичными лучевыми методами являются КТ, МРТ-томография. Выполнение диагностической пункционной биопсии и проведение лабораторных методов обследования (биохимические, бактериологические), позволяли установить окончательный диагноз воспалительных поражений позвоночника. Положительные результаты от проведенного этиопатогенетического лечения подтверждали правильность установленного диагноза.

Боли и ригидность позвоночника у детей и подростков присутствовали как основной симптом при опухолевых и опухолеподобных поражениях и развивались постепенно. Отличительной особенностью относительно воспалительных поражений была малая зависимость от вертикального положения и двигательной активности, а в ряде случаев ночная изнуряющая боль. Дебют болей мог инициироваться даже незначительным перенапряжением (чихание, прыжок с небольшой высоты, кувырок).

Рентгенологическое обследование выявляло деформации тел позвонков, которые не квалифицировались как патологический перелом. Устанавливали различные диагнозы: остеохондроз позвоночника, ушиб, растяжение капсульно-связочного аппарата позвоночника и т.д. Причинами ошибочной диагностики была неправильная трактовка рентгенограмм, особенно шейного отдела, в котором рентгенанатомия особенно сложна (остеобластома, остеоидная остеома, аневризмальная киста, гемангиома, эозинофильная гранулема). Проведение специфических лучевых методов исследований (сцинтиграфия, КТ, МРТ) позволяло заподозрить сам опухолевый процесс и точно определить его локализацию. Из 58 больных с опухолями и опухолеподобными заболеваниями позвоночника в возрасте от 2 до 18 лет, находившихся на лечении в детском отделении ИППС, только 6 были направлены с правильным диагнозом, и то на поздних стадиях развития патологического процесса.

Боли в пояснично-крестцовом отделе позвоночника при спондилолизах и начальной степени сподилолистеза во всех случаях принимали за ранние проявления остеохондроза позвоночника у детей и подростков и проводили соответствующее лечение, применяемое у взрослых больных. Рентгенологически на стандартных переднезадних и боковых проекциях они могут не выявляться, так как зона деструкции (в межсуставной части дуги пораженного позвонка) может скрываться за другими наслаивающимися костными структурами, поэтому она выявляется только на косых укладках. Наилучшим методом диагностики этих патологических состояний является КТ.

Причиной болей в спине у детей и подростков могут также быть своевременно нераспознанные травмы различных отделов позвоночника. Ростковые зоны в телах и задних элементах позвонков обусловливают наличие слабых механически прочностных участков, которые при насильственном травматическом воздействии (в шее хлыстообразный механизм при относительно большой массе головы у детей младшего возраста, а в пояснице флексионно-экстензионный у более старших) могут вызвать трудно диагностируемые повреждения в виде апофизеолизов и авульсирующих переломов.. Вовремя не диагностированные травматические повреждения позвоночника у детей и подростков могут в последующем приводить к осевым деформациям позвоночника и позвоночного канала. Медленное прогрессирование деформаций позвоночника может приводить к длительному сдавлению невральных структур и в конечном итоге к необратимому неврологическому дефициту и тяжелой ранней инвалидности. В наших наблюдениях было 5 детей и подростков с посттравматическими осложнениями.

Наиболее распространенными причинами болей в спине у детей и подростков являются миотензопатии, которые проявляются ноющими болями разлитого характера без точной локализации, в области надплечий, межлопаточной зоне и нижнегрудном отделе позвоночника. Характерной особенностью их является появление и усиление при относительно длительном (10 до 30-40 минут) сохранении статического положения (стояние, сидение) у детей с ослабленным мышечным корсетом и нарушениями осанки. Проблема этих патологических состояний, которая в начале их появления кажется вполне объяснимой и безобидной, состоит в том, что эти боли становятся настолько отвлекающими и даже нестерпимыми, что фактически лишают возможности детей и подростков воспринимать необходимую информацию во время занятий в школе.

Очевидно, что проблема болей и ограничения движений в спине у детей и подростков в настоящее время приобрела значительную актуальность. Она обусловлена как внешними факторами: гиподинамия, которая фактически становится привычным образом существования (компьютер, телевизор), или же наоборот: стрессовые перегрузки профессионального и высококвалифицированного спорта, в который вовлечены дети и подростки, а также внутренними: акселерация, избыточный вес. Ошибочная диагностика и гипердиагностика особенно характерны для этих патологических состояний мышечно-сумочных и связочных структур позвоночника, а лечебная тактика также не всегда соответствует их этиопатогенезу. Вследствие этого болевые синдромы приобретают хроническое затяжное течение, что становится причиной снижения двигательной активности и умственной концентрации.



Выводы: каждая из этиопатогенетических разновидностей болей в спине у детей и подростков требуют детального клинического изучения соответствующего лучевого и лабораторного обследования, установить диагноз и разработать оптимальный курс лечения.
ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ РЕСПІРАТОРНОГО ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ

О.В. Добрянська



ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. А.М. Марзєєва НАМН», м. Київ
Одним з пріоритетних завдань Пармської декларації по навколишньому середовищу і здоров’ю є профілактика захворювань шляхом покращення якості повітря всередині і ззовні приміщень (Парма (Італія, 2010). В рамках виконання Пармських зобов’язань Регіональний Центр навколишнього середовища Центральної і Східної Європи (REC, Угорщина) у 2011 р. започаткував проект «Внутрішньошкільне середовище і респіраторне здоров’я школярів» (SEARCHII), в якому приймали участь 10 країн Центральної і Східної Європи (у т. ч. і Україна) та Центральної Азії. Метою даного проекту було оцінити якість повітряного середовища в приміщеннях навчально-виховних закладів та його вплив на респіраторне здоров’я школярів (E. Csobod, P. Rudnai, E. Vaskovi, 2010).

Для виконання поставлених завдань були відібрані 18 індикаторів, необхідних для проведення моніторингу та єдиного впровадження в Європейську систему по навколишньому середовищу і здоров’ю. Одними з ключових індикаторів є показники якості повітря в школах та респіраторне здоров’я школярів. Моніторинг повітря проводили протягом опалювального сезону у 4-х класах початкової школи (3–4 класи) кожної з 10 шкіл (тривалість відбору – 4 доби). Учням, які навчались в учбових кімнатах, паралельно під час дослідження повітря було проведено спірометричне обстеження. Для цього був застосований комп’ютерний прилад «Spirotube» (Угорщина). Прилад дозволяє оцінити вентиляційну функцію легень, швидкість проходження повітряних потоків через дихальні шляхи, наявність або відсутність обструктивно-рестриктивних відхилень тощо. Усього було обстежено 673 учні.

За уніфікованою схемою було проведено санітарно-гігієнічне обстеження обраних шкіл. Особливо відмічено віддаленість навчальних закладів від автомагістралей; наявність зелених насаджень на території шкіл; внутрішнє оздоблення приміщень; матеріали, які для цього застосовувались; також оцінили систему опалення, кондиціонування повітря та енергозбереження. Усі школи умовно можна поділити на 3 групи: 1 група – школи, розташовані переважно в житловому масиві, віддалені від інтенсивного дорожнього руху; 2 група – розташовані в житловому масиві, але поблизу від автошляхів, 3 група – розташовані в центрі міста з інтенсивним дорожнім рухом поблизу.

Отже, метою даної публікації було дослідити респіраторне здоров’я учнів молодшої школи м. Києва.



Результати. Встановлено, що спірометричні показники більшості обстежених школярів були в межах вікових нормативних значень (55,0 %). Проте, значна частка обстежених мала певні відхилення в показниках функції зовнішнього дихання. Слід зазначити, що при виконанні спірометричних досліджень, особливо у більш молодших школярів, знижені показники легеневої функції іноді були обумовлені неналежними зусиллями учня у проведенні тесту (недостатньо інтенсивний або недостатньо повний видих повітря, що безумовно відображалось на результаті) або слабкою мотивацією учня.

Навіть, при врахуванні подібних похибок, частка дітей з відхиленнями була значною – в середньому у 40,0 % обстежених. Подібні відхилення частіше спостерігались серед дівчат (хлопці – 40,9 ± 4,1 %, дівчата – 52,0 ± 3,7, р ≤ 0,001). Виявлені відхилення функції зовнішнього дихання були переважно обструктивного характеру. При обструктивних змінах провідним патогенетичним механізмом є збільшення бронхіального опору, порушення прохідності бронхів, при цьому відсутні будь-які зміни у легеневій паренхіми. Такі зміни характеризувались нормативними показниками життєвої ємності легень на фоні зниження швидкості повітряних потоків. Більша частка дітей з обструктивними змінами вентиляційної функції легень спостерігалась у школах ІІІ групи: хлопці І групи – 15,7 ± 9,0 %, хлопці ІІІ групи – 26,0 ± 7,1 %; дівчата І групи – 15,0 ± 9,0 %, дівчата ІІІ групи – 26,0 ± 7,7 %.

Майже кожен п’ятий учень мав відхилення легеневої функції змішаного типу, коли до обструктивних порушень приєднувались певні рестриктивні зміни. Як правило, обструктивні зміни передують розвитку рестриктивних, при яких залучається вже паренхіма легеневої тканини, що безумовно відображається на спірометричних показниках (насамперед, знижується загальна ємність легень) (Новик Г.А., Боричев А.В., 2005).

Були виявлені певні статеві особливості розвитку обструктивно-рестриктивних змін, що характеризувались дещо зниженими показниками ємності легень у дівчат: І група – хлопці – 23,3 ± 9,0 %, дівчата – 44,0 ± 7,7 %, р ≤ 0,05; ІІ група – хлопці – 21,0 ± 8,0 %, дівчата – 31,5 ± 7,7 %; ІІІ група – хлопці – 16,0 ± 7,4 %, дівчата – 24,0 ± 7,6 %). Отримані результати потребують більш детального вивчення. Виявлені гендерні особливості, ймовірно, пов’язані насамперед, з особливостями способу життя дівчат, перевагою статичного компоненту у проведенні дозвілля, що впливає на розвиток і тренованість кістково-м’язової системи грудної клітки, та показники діяльності дихальної системи дітей. Важливою є також і якість повітряного середовища обстежених учбових кімнат та її вплив на спірометричні показники учнів. На разі проводиться математична обробка отриманих даних та дослідження залежностей хімічного забруднення повітря та показників респіраторного здоров’я школярів.



Висновок. Респіраторне здоров’язначної часткисучасних школярів початкової школи (3 – 4 класи) характеризується відхиленнями від нормативних величин, що свідчить про негативні тенденції формування здоров’я школярів та потребує більш детального вивчення чинників, що на нього впливають. Виявлені статистично достовірні гендерні особливості у розвитку відхилень показників вентиляційної функції легень: частка дівчат з такими відхиленнями є вищою у порівнянні з хлопцями. Частка дітей з відхиленнями від нормативних значень вища у школах, розташованих на територіях з більшим техногенним навантаженням.
ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ, ЩО СТВОРЮЄТЬСЯ ПРИ ВИКОРИСТАННІ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЗАСОБІВ БЕЗДРОТОВОГО ЗВЯЗКУ ТИПУ WI-FI

Ю.Д. Думанський, Н.Г. Нікітіна, В.Ю. Думанський, А.Г. Платонова,

С.В. Біткін, С.В. Зотов

ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН», м. Київ
Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) це радіоелектронні засоби, які пов’язані зі створенням, збереженням, передачею, обробкою і управлінням інформації. До складу ІКТ входять апаратні засоби (комп’ютери, сервери, тощо) та програми забезпечення (операційні системи, мережеві протоколи, пошукові системи, тощо), у тому числі з використанням сучасних технологій під’єднання до доступу високоефективних освітніх ресурсів. Одним із чинників впливу засобів ІКТ є електромагнітне випромінювання, яке може впливати на стан здоров’я учнів при виконанні учбового процесу. В зв’язку з цим та з приводу перспективи використання у навчальному процесі засобів бездротового зв’язку типу Wi-Fi нами проведено гігієнічну оцінку різних типів сучасної комп’ютерної техніки та засобів бездротового зв’язку Wi-Fi в лабораторних умовах та в умовах загальноосвітніх навчальних закладів; розроблена фізична модель електромагнітного поля для подальшого вивчення впливу на організм піддослідних тварин електромагнітного випромінювання, що створюється радіоелектронним пристроєм Wi-Fi; на основі виконаних досліджень буде розроблений гігієнічний норматив електромагнітного випромінювання, що створюється пристроєм Wi-Fi в умовах загальноосвітніх закладів.

Мета досліджень полягає у науковому обґрунтуванні заходів з охорони здоров’я учнів та вчителів від впливу електромагнітного випромінювання, що створюється засобами бездротової мережі Wі-Fі.

Предметом досліджень було електромагнітне випромінювання ДВЧ-діапазону радіочастот з розширеним спектром випромінювання типів FHSS та DSSS, що створюється точками доступу та терміналами мережі Wі-Fі.

На даний час нами виконані інструментальні лабораторні дослідження просторового розподілу рівнів електромагнітного випромінювання, що створюється сучасною комп’ютерною технікою з вбудованим пристроєм Wi-Fi (робоча частота 2400 МГц, пікова потужність 0,1 Вт). Виміри електромагнітного випромінювання проводились за допомогою аналізатора спектру FSH 6.

Дослідження ком’ютеру типу «нетбук» (Samsung NC 110-A05UA) з вбудованим пристроєм Wi-Fi показали, що максимальний рівень електромагнітного випромінювання (1,702 В/м) спостерігався на віддалі 10 см від комп’ютера (місця розміщення вбудованого пристрою Wi-Fi). По мірі віддалення рівень знижувався і на віддалі 80 см становив 0,105 В/м. На віддалі 30–40 см, де міг би знаходитися учень, рівень електромагнітного випромінювання складав 0,647; 0,412 В/м відповідно.

При випробуванні планшетного ком’ютеру «PocketBookA7» максимальний рівень електромагнітного випромінювання (0,413 В/м) реєструвався на віддалі 10 см від комп’ютера (вбудованого пристрою Wi-Fi), мінімальним на віддалі 80 см; на віддалі 30–40 см рівень електромагнітного випромінювання складав 0,224; 0,206 В/м.

Випробування комп’ютеру «Lenovo 1804-A13» з вбудованим пристроєм Wi-Fi показало, що на віддалі 30–40 см від комп’ютера рівень електромагнітного поля складає 0,814; 0,739 В/м. Максимум, який зареєстрований на віддалі 10 см, складає 1,048 В/м.

В цілому результати лабораторних досліджень комп’ютерної техніки показали, що рівні напруженості електромагнітного поля, що створюються терміналами бездротової мережі Wі-Fі на віддалях 0,3-1 м від терміналу складають 40-72 дБ відносно 1мВ/м.

Крім того в натурних умовах проведені дослідження з вивчення фактичного розподілу рівнів електромагнітного випромінювання в чотирьох загальноосвітніх закладах, які були оснащені точками доступу Wi-Fi та комп’ютерною технікою з обладнанням Wi-Fi. Школи знаходилися в густонаселеній місцевості м. Києва, де функціонує ряд джерел Wi-Fi, що випромінюють в навколишнє середовище електромагнітну енергію ультрависокої частоти. Доведено, що ці джерела впливають на загальний фон електромагнітної обстановки, який необхідно ураховувати при гігієнічній оцінці ЕМВ, що створюється комп’ютерною технікою в загальноосвітніх закладах. З’ясовано, що точки доступу Wi-Fi в загальноосвітніх закладах на даний час розміщуються в приміщеннях шкіл без будь-яких обґрунтувань з точки зору охорони здоров’я учнів і вчителя від впливу ЕМВ.

За матеріалами натурних досліджень встановлено, що учень і вчитель в комп’ютерних класах знаходилися під впливом різних рівнів ЕМВ. Учень в ряді випадків знаходився під впливом більш високих рівнів (0,60 В/м) ніж вчитель (0,55 В/м). При цьому найбільші рівні спостерігалися на висоті 1,3 м (на рівні голови учня, що сидить) та 1,7 м (на висоті голови учня, що стоїть) над підлогою класу. Це пов’язано з місцем та висотою розміщення точки доступу Wi-Fi.

Результат наших досліджень показали, що рівень розподілу ЕМВ в класах змінювався в залежності від кількості працюючих комп’ютерів, місць їх розміщення, відстані від них, планувальних особливостей кімнат та відстані від місця розміщення пристрою Wі-Fі в класі. Рівень електромагнітного випромінювання був різним; на висоті 0,7-1,0 м від підлоги класного приміщення він коливався від 0,42 до 4 В/м. Також слід замітити, що розподіл рівнів ЕМВ мав часовий характер, тобто він змінювався в залежності від навантаження мережі Wі-Fі. Затверджений гігієнічний норматив не може бути використаний для оцінки впливу комп’ютерної техніки і засобів Wi-Fi, так як згідно з п. 1.3.3 ДСНіП №239–96 він є тимчасовим та не враховує статево-вікові особливості дитячого організму.
МОНІТОРИНГ ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

О.О. Єжова, Т.В. Тарасова



Інститут проблем виховання НАПН України, м. Київ
Превентивне виховне середовище (ПВС) визначаємо як упорядковану цілісну сукупність організаційно-педагогічних умов, взаємодія й інтеграція яких допомагає розкриттю внутрішнього потенціалу і самореалізації особистості, сприяє виробленню нею ціннісного ставлення до себе, природи і суспільства, запобігає негативним впливам соціуму на дитину.

Під моніторингом формування загальноосвітнього навчального закладу (ЗНЗ) розуміємо систему збору, обробки, аналізу, зберігання, поширення інформації щодо стану забезпеченості умов, достатніх і необхідних для його ефективного функціонування; розроблення обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень; прогнозування подальшого розвитку ПВС навчального закладу.

У ході моніторингу доцільно визначати рівні (етапи) формування превентивного виховного середовища, які пропонується визначати за розробленою нами інтегральною оцінкою ПВС ЗНЗ. В основу розробки закладена методика експертних оцінок та метод ієрархій для знаходження вагових коефіцієнтів показників кожного з критеріїв ПВС («компетентність», «забезпеченість», «технологічність», «керованість»), які свідчать про стан забезпеченості умов ПВС. Критерій «компетентність» відповідає концептуально-методологічному, критерій «забезпеченість» – предметно-просторовому, критерій «технологічність» – технологічно-інструментальному та критерій «керованість» – функціонально-результативному компонентам ПВС.

Алгоритм визначення стану ПВС загальноосвітнього навчального закладу передбачає таку послідовність дій:



  1. Збір необхідної інформації: проведення анкетування, бесід, спостереження, викопіювання даних із документації, аналіз матеріально-технічної бази тощо.

  2. Зіставлення отриманих даних відповідно до вимог оцінювання показників критеріїв превентивного виховного середовища ЗНЗ.

  3. Експертне оцінювання показників критеріїв превентивного виховного середовища за допомогою умовних балів (0; 0,5 або 1).

  4. Визначення комплексної інтегральної оцінки превентивного виховного середовища ЗНЗ за формулою:

,

де ІО ПВС – інтегральна оцінка сформованості ПВС;



х1, х2, xn – бальна оцінка показників (умовні бали);

w1, w2, wn - вагові коефіцієнти показників критеріїв ПВС.

  1. Якісна оцінка стану превентивного виховного середовища (визначення рівня (етапу) формування превентивного виховного середовища ЗНЗ відповідно до інтегральних оцінок рівнів ПВС). Нами пропонується виділяти три рівні сформованості ПВС навчального закладу: розбалансований (низький), частково збалансований (середній), збалансований (високий). Розбалансований характеризується недостатнім розвитком компонентів превентивного виховного середовища ЗНЗ, частково збалансований – локальною розвиненістю компонентів превентивного виховного середовища, збалансований – достатньою розвиненістю усіх компонентів превентивного виховного середовища ЗНЗ відповідно до встановлених норм.

  2. Прийняття управлінських рішень для оптимізації організаційно-педагогічних умов, необхідних для подальшого формування превентивного виховного середовища навчального закладу.

  3. Моніторинг ефективності діяльності учнівського і педагогічного колективів щодо забезпечення організаційно-педагогічних умов превентивного виховного середовища навчального закладу (принцип зворотного зв’язку).

Уважаємо, що налагодження моніторингу превентивного виховного середовища загальноосвітнього навчального закладу сприятиме підвищенню якості виховання учнів.
РЕЗУЛЬТАТИ ПОГЛИБЛЕНИХ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ОГЛЯДІВ ШКОЛЯРІВ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Т.П. Єфіменко, С.В. Ковальова, І.С. Дриль



Департамент охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації,

Харківський національний медичний університет, м. Харків
В Харківській області, як і в цілому в Україні, стан здоров’я школярів не має тенденцій до покращення, що зумовлене впливом комплексу сучасних медико-соціальних та екологічних факторів.

За останні 10 років захворюваність школярів зросла на 26,8 %. Так, якщо в першому класі 30 % дітей має хронічну патологію; то в дев’ятому її кількість зростає до 64 %. З першого по дев’ятий класи зниження гостроти зору зростає в 1,5 рази, порушення постави – в 1,5 рази, поширеність хвороб органів травлення – в 1,5 рази.

В області вживаються системні заходи, спрямовані на збереження та покращення здоров’я дітей шкільного віку щляхом проведення профілактичних оглядів дітей перед початком навчального року.

Так, для з’ясування реального стану здоров’я школярів та розподілу їх на групи для занять фізичною культурою з оптимальним навантаженням щорічно, починаючи з 2010 року, в області впроваджена та ефективно працює система щорічних поглиблених профілактичних оглядів школярів.

У 2012 – 2013 навчальному році для проведення поглиблених медичних профілактичних оглядів школярів було сформовано 58 бригад, у т.ч. 38 в районах області та 20 – у м. Харкові. До складу кожної такої бригади, які формуються в медичних установах, входить 8 лікарів-спеціалістів: лікар-педіатр (сімейний лікар), офтальмолог, отоларинголог, хірург, ортопед-травматолог, невролог, дитячий гінеколог, стоматолог, а також медична сестра.

За відсутності у центральній районній або міській лікарні лікарів необхідних спеціальностей за заявкою лікувального закладу для участі у проведенні профілактичних оглядів направляються фахівці з обласних установ охорони здоров'я третинного рівня медичної допомоги.

Протягом 2012 – 2013 навчального року поглибленим медичним профілактичним оглядам підлягало 211462 учня загальноосвітніх навчальних закладів Харківської області. За результатами проведеного обстеження майже у 50 % дітей виявлена та чи інша патологія, встановлено низький рівень функціонально – резервної спроможності серцево – судинної системи учнів, що призвело до зменшення кількості дітей в основній групі в середньому на 13 – 15 %.

Станом на 15.05.2013 року оглянуто 204367 дітей, що складає 96,6 %, в т.ч. в районах області – 105063 (97,6 %), в м.Харкові 99304 дитини (95,6 %).

За результатами поглиблених медичних профілактичних оглядів в області визнано здоровими 41,7 % школярів, в т.ч. в районах області – 44,9 %, в м. Харкові 38,4 %. Різниця в показниках міста та області може бути пов’язана як з територіальним розташуванням так і екологічним станом довкілля.

Всім оглянутим дітям визначено групу для занять фізичною культурою. До основної групи віднесено 54,6 % дітей, до підготовчої – 39,7 %, до спеціальної – 4,3 %, звільнені від занять – 1,3 % дітей.

Таким чином, для покращення стану здоров’я дітей міста та села необхідно продовжувати проведення профілактичних поглиблених оглядів школярів для виявлення відхилень у стані здоров’я та своєчасного надання медичної допомоги.
ОЦІНКА АДЕКВАТНОСТІ ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ У ШКОЛАХ-ІНТЕРНАТАХ ЛЬВІВЩИНИ

М.І. Завада, Б.А. Пластунов



Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького,

м. Львів
В Україні харчування дітей, які знаходиться на державному утриманні у школах-інтернатах, характеризується помірною нестачею білків, зокрема тваринних, жирів, надлишком вуглеводів, дефіцитом вітамінів, мінеральних речовин, що може сприяти розвитку морфофункціональних відхилень, погіршувати здоров’я та адаптацію дітей (Т.А. Сіротченко та ін., 2007).

Мета дослідження полягала у вивченні та гігієнічній оцінці адекватності харчування дітей молодшого шкільного віку у загальноосвітніх школах-інтернатах Львівщини нормам фізіологічних потреб в енергії та нутрієнтах, а також нормам споживання окремих продуктів.

Харчування 6-7-річних дітей оцінювали у 9-х загальноосвітніх школах-інтернатах розрахунковим методом за відповідністю хімічного складу й енергоцінності денних раціонів нормам фізіологічних потреб дітей (наказ МОЗ України № 272 від 18.11.1999 р.), а також продуктових наборів нормам харчування в інтернатах (Постанова Кабінету Міністрів України № 1591 від 22.11.2004 р.) за технологічними картами страв, за якими готувалася їжа, з постійним контролем за приготуванням страв і видачею продуктів ваговим методом в осінній і весняний сезони (протягом 5-ти днів на сезон).

Встановлено, що харчування вихованців 4-х інтернатів перевищувало фізіологічні потреби у нутрієнтах – носіях енергії 6-річних дітей на 16-35 %, 7-річних на 5-26 %, одного інтернату – 11-13-річних дітей на 4-19 %,проте не завжди компенсувало їх потреби у вітамінах С, В2, РР і кальції. У 3-х інтернатах харчування не задовольняло потреби 7-річних дітей у вуглеводах, вітамінах А, С, РР і кальції, а ще в одному інтернаті – 6-річних дітей в енергії та майже усіх нутрієнтах. Водночас у всіх інтернатах не виконувалися норми денного споживання овочів і сметани (на 9-75 %), меду і йодованої солі (25-100 %); у більшості інтернатів – молока (5-80 %), м’якого і твердого сиру (20-100 %), риби і м’яса (12-88 %), ковбасних (25-100 %) і кондитерських виробів, фруктів, цукру, олії та борошна (8-92 %), картоплі (9-37 %); у деяких інтернатах – хліба (на 7-15 %), крупів і макаронних виробів (8-31 %), яєць (25-70 %), соків (44-100 %). Поряд з тим у більшості інтернатів спостерігалося понаднормове споживання крупів і макаронів (на 11-108 %), масла (11-44 %); в окремих інтернатах – кондитерських (67-333 %) і ковбасних виробів (50-125 %), м’яса (15-92 %). Заміна одних продуктів на інші зазвичай не відповідала встановленим нормам.

Для з’ясування причин перевищення фізіологічних потреб дітей в основних нутрієнтах – носіях енергії у низці інтернатів за дефіциту багатьох продуктів у раціонах визначено харчову й енергетичну цінність регламентованого нормами харчування набору продуктів в різних його варіантах залежно від ґатунку окремих продуктів. Встановлено значну надлишковість цього набору і спроможність його забезпечити потреби дітей 6-7-річного віку у нутрієнтах – носіях енергіїнавіть за дефіциту споживання окремих продуктів з найнижчою енергоцінністю.

Отже, харчування дітей молодшого шкільного віку у школах-інтернатах є нераціональним, незбалансованим, надлишковим у більше ніж половині з них за енергоцінністю, вмістом білків, жирів, вуглеводів і недостатнім у деяких інтернатах за вмістом вітамінів С, В2, РР і кальцію, із дефіцитом споживання основних харчових продуктів, який зазвичай покривається необґрунтованими їх замінами на інші у понаднормових кількостях з меншою біологічною цінністю.У решті інтернатів харчування виявилося недостатнім за окремими або усіма нутрієнтами. З метою оптимізації харчування дітей молодшого віку у школах-інтернатах постає необхідність перегляду чинних норм харчування, насамперед у плані визначення диференційованих для дітей різного віку збалансованих за нутрієнтним складом продуктових наборів.


ОСОБЛИВОСТІ ВАРІАБІЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ

У ДІТЕЙ 6 – 7 РОКІВ ПІД ЧАС ПИСЬМА

М.М. Завадська



Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, м. Суми
Вступ до загальноосвітнього навчального закладу є переломним моментом у житті кожної дитини. Відомо, що сучасні інтенсивні форми навчання можуть негативно впливати на емоційний стан школяра та призвести до зниження адаптаційних можливостей дитячого організму. Крім того, на функціональний та психічний стан майбутніх школярів суттєво впливає ступінь напруженості організму під час занять основними видами навчально-пізнавальної діяльності, особливо писемним мовленням, в основі якого лежать моторно-руховий, зорово-слуховий, зорово-графічний і мовно-слуховий компоненти. Виконання писемного акту забезпечується кількома функціональними системами взаємопов’язаних мозкових ділянок, несформованість яких, супроводжується погіршенням координації вегетативних та рухових функцій організму школярів та здійсненням тонкокординаційних рухів у просторі. Рівень координаційного розвитку зумовлений функціональною стійкістю нервової системи, що забезпечує здатність до прояву довільних дій, а досягнутий рівень розвитку моторики дитини свідчить про благополуччя нервово-психічного стану особистості.

Метою роботи було дослідити особливості функціонального стану серцево-судинної системи за показниками варіабельності серцевого ритму у дітей 6 – 7 років під час письма.

За результатами дослідження було встановлено, що у дітей 6–7 років реєструється виражена нестійкість вегетативної регуляції серцевого ритму, що проявляється значною перевагою парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи серед 74,74 % обстежених дітей.

Аналіз показників гемодинаміки школярів у стані спокою дозволив визначити середні значення функціональних показників серцево-судинної системи та їх вікову динаміку, що знаходяться у межах норми.

Оцінка статистичних даних варіабельності серцевого ритму учнів 6–7 років під час письма дозволила встановити зниження рівня показника стандартного відхилення середніх інтервалів NN на 5,98 % та pNN50 на 12,95 %, р < 0,05, порівняно зі станом спокою, що може свідчити про збільшення впливу центрального контуру регуляції на серцевий ритм під час графомоторного навантаження.

Аналіз спектральних показників варіабельності серцевого ритму школярів під час письма дозволив встановити вірогідно нижчі показники потужності дихальних хвиль (-13,06 %, р < 0,05), що свідчить про зниження впливу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи на серцевий ритм.

Збільшення показника індексу напруження (ІN) у дітей молодшої вікової групи під час письма на 41,75 % вказує на підвищення впливу симпатоадреналової системи та напруження регуляторних систем дітей у відповідь на графомоторне навантаження.

Серед хлопчиків під час письма визначено підвищення ІN на 45,66 %, р < 0,05, тоді як у дівчаток цей показник збільшився на 36,45 %; р < 0,05, порівняно із станом спокою, що вказує на вищу адаптацію дівчаток до навчання.

Аналіз вікових особливостей змін середнього значення NN-інтервалів дозволив визначити достовірне збільшення даного показника з віком (p < 0,05). Це пов’язано з процесом формування провідної системи серця та зі збільшенням розміру серця, товщини задньої стінки лівого шлуночка, що може свідчити про зменшення центральних впливів на роботу серця під час письмового виконання завдання.

У дітей 6 років зафіксовано зниження показника стандартного відхилення середніх інтервалів (NN) під час письмана 7,02 %, порівняно зі станом спокою, що підтверджується зменшенням показника парасимпатичної активності (pNN50) на 17,02 %, (р < 0,05), і вказує на перевагу впливу симпатоадреналової системи під час виконання розумового навантаження і активації локомоторного апарату.

Проведене дослідження показало, що у школярів 7 років ІN під час виконання графомоторного навантаження зареєстрований вищий, ніж у дітей 6 років (відповідно 71,43±10,41 та 64,79±9,11), на противагу величині ІN у стані спокою, що був значно нижчий у дітей 6 років. Ймовірно це можна пояснити тим, що у першокласників 6 років за рахунок дисрегуляцій автономного контуру реєструється виражена ваготонія. Підтвердженням чого є більший показник середнього квадратичного відхилення у учнів 6 років, (p < 0,05).

Отримані результати, ймовірно можна пояснити тим, що у дітей 6 років дрібна координація рук знаходяться у стадії формування. Тому, виконання письма саме у цих дітей потребує значного напруження функціональних систем організму, у першу чергу – нервово-емоційної сфери.
ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА ЩОДО ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

М.М. Завадська



Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, м. Суми
Період індивідуального розвитку дитини, що збігається з початком навчання у школі, відрізняється підвищеною чутливістю організму до чинників зовнішнього середовища, що може призвести до дисгармонійного розвитку. Тому гармонійний розвиток дітей молодшого шкільного віку та визначення індивідуальної типології адаптаційних реакцій організму з урахуванням особливостей морфо-функціональної конституції і міжсистемних функціональних взаємодій відіграє важливу роль сьогодення.

Особливо частою причиною є недостатня сформованість окремих компонентів психологічної готовності до навчання. За умови переходу багатьох шкіл на інноваційні форми навчання діти повинні успішно оволодіти новими, часто ускладненими програмами. Крім того, школярі у цьому віці адаптуються до умов внутрішньошкільного середовища і надзвичайно гостро реагують на несприятливі чинники: новий колектив, зменшену рухову активність, значний обсяг, новизну і складність навчального матеріалу, що не відповідає психофізіологічним можливостям дітей.

Тому профілактика порушень адаптації дітей до навчання та удосконалення розвитку стартових можливостей графомоторних навичок на сьогодні залишається актуальною проблемою.

Мета профілактичної роботи: попередити порушення адаптації до навчання дітей та удосконалити розвиток стартових можливостей графомоторних навичок. Забезпечити повноцінний розвиток дитини відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливостей, культурних потреб; формувати моральні норми та набувати життєвий соціальний досвід.

Дана робота є методологічним підґрунтям, яке спрямована на профілактику функціональних порушень серцево-судинної системи, системи ока та придаткового апарату, опорно-рухового апарату та негативних змін психоемоційного стану дитини під час навчання. Профілактична робота базується на гігієнічних принципах (раціональна організація навчальних занять, відповідність методик та технологій навчання віковим та функціональним можливостям дітей, адекватність вимог школи психофізіологічним можливостям та індивідуальним особливостям школярів) та принципах здоров’язбереження (своєчасне використання відпочинку, збільшення мікропауз, регламентація розумового навантаження, застосування музикотерапії і колортерапії, фізкультхвилинок та фізкультпауз, самомасажу голови, обличчя, тулуба, пальчикової гімнастики, аутогенного тренування, елементів психогімнастики).

Пріоритети програми: створення належних умов для функціонування системи початкової освіти, що забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини і ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання.

Зміст профілактичної роботи структуровано за трьома рівнями, у яких зазначено характер орієнтовних і виконавчих дій учителя та дітей із змістом контрольних завдань щодо їх виконання на «підготовчому» рівні діти повинні упізнати об’єкт, процес, явище, спосіб дії; рівень «відтворення» характеризується виконанням засвоєних дій, відтворенням вивченого матеріалу та вирішенням типових завдань, які були запропоновані дітям; на рівні «вміння та навик» - дитина повинна вибрати доцільну послідовність дій та правильно їх здійснити.

Профілактика базується на виконанні динамічних вправ для корекції постави, вправ на релаксацію, пальчикової гімнастики, дихальних вправ та гімнастики для очей учнями під час навчальних занять. Основна увага зосереджена на вправах для м’язів рук, що є не тільки засобами підвищення працездатності головного мозку, але і стимулюють мовленнєвий розвиток дитини, покращують соматичне і нервово-психічне здоров’я у цілому.


ВІДМІННОСТІ В ПРОВЕДЕННІ ДОЗВІЛЛЯ СУЧАСНИМИ ПІДЛІТКАМИ

В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВЖИВАННЯ ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН

(АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ, ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ)

Л.Г. Засипка, Ю.А. Максименко, Н.Д. Вегержинська, О.О. Хабло,

Є.Л. Томішина, А.В. Сойнікова, Н.О. Рекрутюк

Головне управління Держсанепідслужби в Одеській області, м. Одеса

Одеський національний медичний університет, м. Одеса
Метадослідження – визначити відмінності в проведенні дозвілля підлітками в залежності від вживання психоактивних речовин (ПАР) (алкогольні напої (АН), тютюнові вироби (ТВ)).

Об’єкт та методи дослідження. Об’єкт дослідження – учні старших класів чотирьох навчально-виховних закладів різного типу м.Одеси.

У дослідженні використовувався метод анкетування із використанням спеціально розроблених нами анкет. В анкеті учень повинен був підкреслити якому з перелічених видів дозвілля він віддає перевагу у вільний від навчання час, та зазначити чи вживав за останні 30 днів АН, ТВ. Всього в дослідженні було задіяно 458 учнів у віці 14-16 років. Проводилась стандартизація отриманих даних за статевою належністю, типом навчального закладу, віком.



Основний матеріал дослідження. Дослідження показало, що більшість сучасних підлітків у вільний від навчання час віддає перевагу прогулянкам з друзями (64,6 % опитаних), слуханню музики (57,0 %) та роботі на комп’ютері (47,8 %). Менш популярні – огляд телевізійних передач (42,4 %) та заняття спортом (39,7 %). Приблизно однакова кількість підлітків відповіли, що у вільний від навчання час віддають перевагу читанню книг (22,9 %), сімейному колу (19,6 %), дискотекам (19,0 %). Інтересуються технікою 4,1 % опитаних підлітків.

Аналіз відповідей в залежності від вживання ПАР виявив, що серед підлітків, які вживають:

- тільки АН – вірогідно більше дітей, які відвідують дискотеки (Х2=3,87, р˂0,05), полюбляють слухати музику (Х2=4,66, р ˂ 0,05), інтересуються технікою (Х2=5,4, р ˂ 0,05);

- тільки ТВ – вірогідно менше дітей, що віддають у вільний від навчання час сімейному колу (Х2=4,42, р ˂ 0,05) та більше тих, хто відвідують дискотеки (Х2=12,03, р ≤ 0,0005), інтересуються технікою (Х2=4,77, р ˂ 0,05);

- і АН, і ТВ – вірогідно менше дітей приділяють увагу сімейному колу (Х2=6,87, р ˂ 0,01), та більше уваги – відвідуванню дискотек (Х2=7,22, р ˂ 0,01).

Висновки. Таким чином, проведене нами дослідження показало, що:


  • найбільш розповсюджені види дозвілля серед сучасних підлітків – прогулянки з друзями, слухання музики та робота на комп’ютері;

  • вживання ПАР підлітками має вірогідний взаємозв’язок з відвідування дискотек;

  • підлітки, які вживають ТВ, вірогідно менше за невживаючих ПАР одноліток приділяють увагу сімейному колу;

  • підлітки, які вживають АН, вірогідно частіше віддають перевагу у вільний від навчання час відвідуванню дискотек, слуханню музики, техніці.

Таким чином, отримані результати порівняльного аналізу показали, що на вживання ПАР дітьми впливає їх оточення. При відвідуванні дискотек та прогулянках з друзями найбільш доступними на сьогоднішній день паттернами поведінки є вживання ПАР. Однак, слід зазначити, що проведення дозвілля в колі сім’ї, з книжками призводить тільки до зниження вживання ТВ, що пов’язано з притаманними нашій державі культурними традиціями. Вищезазначене вказує на необхідність організації здорового дозвілля підлітків та проведення санітарно-просвітницької роботи з населенням, включно батьками, щодо шкідливого впливу ПАР на здоров’я зростаючого організму.
СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ

А.Л. Зелений



Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів
Аналіз сучасної наукової літератури дозволяє стверджувати, що впродовж останніх десяти років здоров’я дітей нашої країни значно погіршилося, знизився рівень фізичного розвитку. На даний час в Україні 7 млн. дітей шкільного віку і лише 5-7 % учнів закінчують загальноосвітню школу здоровими, решта дітей іде у доросле життя з великим багажем хронічної патології. Основними причинами такого становища є економічні труднощі, зниження уваги до соціальних проблем та санітарної культури, ослаблення державної політики в галузі профілактичної медицини, зменшення питомої ваги наукових досліджень із проблем росту й розвитку дитини в умовах забруднення довкілля, відсутність методичних підходів до визначення «шкільної зрілості» дітей шестирічного віку, адаптація яких до навчального процесу, через морфо-функціональні особливості їх організму, істотно відрізняється порівняно з семирічними школярами тощо. Серйозною причиною порушення стану здоров’я підростаючого покоління слугує й сучасна реорганізація навчального процесу в загальноосвітніх закладах, у результаті якої зросли рівень складності і темп навчання, а також ступінь комп’ютеризації викладання матеріалу. Зазначені зміни потребують більш інтенсивної роботи дитячого організму, особливо нервової системи, зорового й слухового аналізаторів, кістково-м’язового апарату, а, отже, ефективного контролю за станом здоров’я школярів й обгрунтування доцільності та безпеки для їх здоров’я нових технологій навчання.

У комплексі факторів, які впливають на формування здоров’я школярів, одне з важливих місць займає рухова активність, заняття фізичною культурою і спортом. Рухова активність учнів шкільного віку, які не займаються додатково у спортивних секціях, залежить від наявності у шкільному розкладі уроку фізкультури. Проте в окремих загальноосвітніх закладах часто практикують заміну уроків фізкультури (особливо в молодших класах) на «більш важливі»‚ що знижує рухову активність. Невпинно зростає тенденція до заміни батьками прогулянок на відкритому повітрі та рухових ігор на перегляд телепередач або на проведення вільного часу за персональними комп’ютерами. Значне інформаційне перевантаження і нестача вільного часу для занять фізкультурою та недосконало організований навчально-виховний процес (відсутність або несистематичне проведення “фізкультурних хвилинок” на уроках, динамічних пауз на перервах, недостатня для дитячого організму рухова активність) негативно позначаються на стані здоров’я учнів і зумовлюють розвиток такого патологічного стану як синдром хронічної втоми.

Ймовірність зростання впливу негативних чинників оточуючого середовища на здоров’я школярів зумовлена також змінами санітарного законодавства згідно яких періодичність державного нагляду за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів, що провадять діяльність, пов’язану з вихованням та навчанням дітей, становить не частіше одного разу на рік, що звичайно ж не дозволяє ефективно контролювати умови навчання.

Найважливішими параметрами здоров’я та адекватними індикаторами соціального благополуччя суспільства, на думку багатьох науковців, є показники фізичного розвитку людини, а саме антропометричні дані, темпи та особливості їх змін у процесі росту, гармонійність розвитку, співвідношення календарного та біологічного віку, конституційні особливості тощо. Такий підхід надає можливість використовувати показники фізичного розвитку для вимірювання та адекватного порівняння їх значень з встановленими нормативними показниками.

Таким чином, на сьогоднішній день особливо актуальною є інтенсивна співпраця фахівців різних спеціальностей за наявності державної підтримки з метою покращання і збереження здоров’я дітей.
ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМКІВ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ (на прикладі Сумської області)

І.О. Калиниченко



Інститут фізичної культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, м. Суми
На сьогодні особливе занепокоєння світової спільноти викликає збільшення неінфекційних захворювань і прогнозоване зростання до 2030 року смертності від онкологічних хвороб, ішемічної хвороби серця та церебро-васкулярних порушень (Worldhealthstatistics 2008). Підґрунтям такого прогнозу, звичайно, є негативні тенденції у стані здоров’я дитячого населення (Ottawa Charter for Health Promotion; WHOWorld Health Assemblyadoptsglobalstrategyondiet, physicalactivityandhealth).

Загальновідомо, що у дитячому віці відбувається формування і розвиток організму, функціональні і гормональні перебудови, що зумовлює специфічність реакцій організму на вплив техногенних факторів, прискореного ритму життя, зниженої фізичної активності, умов життєдіяльності, збільшення емоційної і нервово-психічної напруги. Незважаючи на існуючі державні програми, спрямовані на збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління, до школи приходить майже 40 % дітей з різними відхиленнями у стані здоров’я, поширеність яких зростає в шкільні роки. Крім того, хронічна патологія реєструється в більш ранніх вікових періодах, щорічно зростає кількість дітей-інвалідів та погіршується репродуктивне здоров’я дівчат.

Аналіз регіональних особливостей стану здоров’я дитячого населення окремих регіонів слід вважати невід’ємною складовою програмно-цільового планування, цілеспрямованого вирішення нагальних питань охорони здоров’я (Кульчицька Т.К., Кульчицька Н.О., 2007) і міжгалузевої співпраці фахівців установ охорони здоров’я, освіти, соціальних служб. Для визначення регіональної ситуації щодо стану здоров’я дітей використано щорічні збірники статистичних показників діяльності лікувально-профілактичних закладів області.

Серед хвороб, темп приросту яких перевищує 10 % і співпадає у часі з захворюваністю дітей міст у період максимального зростання показника, визначено клас новоутворень (+18,69 %) і вроджених аномалій (+20,70 %). Проте у дітей сільських поселень спостерігався приріст розладів психіки та поведінки (+27,41 %), хвороб сечостатевої системи (+15,70 %), хвороб шкіри і підшкірної клітковини (+12,59 %), хвороб системи кровообігу (+11,28 %).

За статистичними даними поширеність хвороб серед дітей від 0 до 14 років за останні десять років зросла на 14,61 %. Темпи приросту поширеності хвороб за вказаний період серед підлітків 15-17 років були вищими у 1,41 раза (+20,62 %), ніж у групі дітей 0-14 років. Встановлено, що показники поширеності хвороб серед дітей сільської місцевості двох вікових груп відрізняються на 58,91 % з перевагою у групі підлітків 15-17 років.

Характерними для оцінки стану здоров’я дитячого населення області протягом останніх років були чотири типи динаміки показників: поступове зростання, поступове зменшення, хвилеподібність та відносно сталий рівень.

Перший тип динаміки захворюваності характеризується майже поступовим зростанням і значним темпом приросту показника (більше 10 %). Вказана закономірність захворюваності дітей 0 – 14 років та підлітків 15 – 17 років виявлена для таких нозологічних класів: новоутворення (+46,15 % і +126,80 % відповідно), хвороби органів дихання (+18,60 % і +10,27 %), ожиріння (+62,64 % і 44,27 %), міопія (17,2 % і 10,07 %).

Другий тип динаміки зі зниженням захворюваності дітей 0 – 14 років і підлітків 15 – 17 років встановлено для хвороб ендокринної системи (-46,01 % і – 24,76 % відповідно) та симптомів і ознак (- 53,69 % і – 37,81 % відповідно). Вказаний тип динаміки захворюваності підлітків 15 – 17 років визначено тільки для класу вроджених аномалій (- 75,12 %), що пояснюється, звичайно, первинною діагностикою у ранньому дитячому віці.

Сталий характер захворюваності в обох вікових групах спостерігається для випадків розладів психіки і поведінки (-24,96 % серед дітей 0 – 14 і 11,36 % серед підлітків 15 – 17 років), хвороб кістково-м’язової системи (відповідно -5,25 % і 6,61 %).

З наведених даних слідує, що узгоджене підвищення захворюваності і поширеності хвороб для обох вікових груп спостерігається для новоутворень, хвороб органів дихання, ожиріння, хвороб ока та придаткового апарату. Ймовірно, такі закономірності можна пояснити детермінуючим впливом факторів навколишнього середовища регіону, умовами життєдіяльності населення, що визначає напрямки діяльності профілактичної медицини регіону.


ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕНОСТІ АУТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ СЕРЕД ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО НАСЕЛЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

О.П. Касіян, С.Т. Зуб



Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів
Аутоімунний тиреоїдит (АІТ) складає істотну частку в структурі захворювань щитоподібної залози. При цьому його поширеність серед дорослих складає 3-4 %, серед підлітків і дітей – 0,2-4 %. Ризик розвитку АІТ у багатьох випадках визначається статтю і віком людини. Жінки хворіють на АІТ у 10-20 разів частіше, ніж чоловіки, а дівчатка – у 3 рази частіше, ніж хлопчики, оскільки функція щитоподібної залози тісно пов’язана з системою гіпоталамус-гіпофіз-яєчники.

Одним з найбільш вагомих тригерних факторів у розвитку АІТ вважають надмірне споживання йоду. Саме тому суцільному йодуванню будь-якої групи харчових продуктів повинен передувати ретельний аналіз ситуації з питання йодозабезпечення населення, особливо певних вікових груп. Згідно останніх досліджень 0,8 % населення України відчувають значний йододефіцит і відповідно вимагають негайного проведення коригуючих дій. Для решти населення достатньо підтримувати вже сформований баланс надходження йоду з харчовими продуктами.

Метою роботи стала оцінка поширеності АІТ серед підліткового та дитячого населення ендемічного регіону на прикладі Львівської області шляхом аналізу архівних даних Львівського обласного ендокринологічного диспансеру за період 2000-2010 рр. Аналіз поширеності АІТ проводили серед підлітків віком 14-18 років та дітей віком до 14 років.

За результатами досліджень серед підліткового населення області впродовж 2000-2010 рр. спостерігалась тенденція до зниження поширеності АІТ з 31,4 до 18,1 на 10 тис. населення. З 2000 до 2004 рр. зафіксовано її зростання серед підлітків великих міст. Пік захворювання припадав на 2004 р. і становив 40,9 на 10 тис. населення. З 2004 до 2010 рр. виявлено істотне зниження поширеності АІТ серед підлітків міст, у 2010 р. вона становила 8,0 на 10 тис. населення. Натомість серед підлітків, які проживають у сільськогосподарських районах, з 2000 до 2004 рр. зареєстровано спад поширеності АІТ з 34,8 до 22,5 на 10 тис. населення, а з 2004 до 2010 рр. – підвищення до 24,7. Зростання розповсюдженості АІТ серед підлітків Львівської області відбувалося за рахунок 5-ти районів: Бродівського, Городоцького, Кам’янка-Бузького, Мостиського та Турківського, в інших 15-ти районах та усіх містах області реєструється зниження поширеності АІТ серед підлітків.

Серед дитячого населення спостерігалася тенденція до зниження поширеності АІТ упродовж 2000-2010 рр. з 4,7 до 2,7 на 10 тис. населення. Значне зниження рівня досліджуваної патології виявлено серед дітей, які проживають у великих містах: у 2000 р. вона становила 7,1, у 2010 р. – 2,1 на 10 тис. населення. Серед дітей районів з 2000 до 2004 рр. відбувся спад поширеності АІТ з 3,2 до 2,4 на 10 тис. населення, з 2004 до 2010 рр. реєструвалося її підвищення до 3,1 на 10 тис. населення. У 2010 р. рівень захворювання серед дітей великих міст був нижчим у порівнянні із мешканцями районів (2,1 та 3,1 на 10 тис. населення відповідно). Збільшення рівня поширеності АІТ впродовж 2000-2010 рр. спостерігалось у 8-ми з 20-ти районів та у 2-х із 6-ти великих міст області.

Таким чином, на тлі зниження середньообласного показника підліткової і дитячої поширеності аутоімунного тиреоїдиту виявлено нерівномірність розповсюдженості досліджуваної тиреопатології серед зазначених вікових груп населення залежно від місця проживання, а отже, вказує на необхідність диференційованого підходу до профілактики даного захворювання.


ДИНАМІКА АКТИВНОСТІ ПРОТЕОЛІТИЧНИХ ФЕРМЕНТІВ І ЇХ ІНГІБІТОРІВ У ПІДЛІТКІВ З ОСТЕОАРТРОЗОМ З УРАХУВАННЯМ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЕТАПУ ЛІКУВАННЯ

Д.А. Кашкалда, І.С. Лебець, Н.С. Шевченко



ДУ «Інститут охорони здоровя дітей та підлітків НАМН», г. Харьков
Остеоартроз (ОА) у високоіндустріальних країнах на наш час стає однією з найпоширеніших хронічних хвороб. Слід зазначити, що за останнє десятиліття кількість хворих на ОА збільшилася і становить близько 70 % від всіх форм суглобової патології. Поширеність ОА в Україні складає майже 500 осіб на 100 тис. населення. Лікування ОА недостаньо ефективне, що пов'язане з хронічним і неухильно прогресуючим перебігом даного захворювання. У зв’язку з цим актуальним завданням сучасної ревматології є пошук ефективних і безпечних методів лікування ОА, особливо у дітей і підлітків, які дозволять попередити серйозні структурні зміни в тканинах суглоба.

Обстежено 109 підлітків у віці від 10 до 17 років з ОА. Групу контроля склали 19 одноліток. Стан катаболізму колагену та еластіну враховували за активністю колагенази (Шараев и др., 1987), еластази та її інгібіторів (Веремеенко и др., 1992). Визначали інтегральний показник стану еластолізу – коефіцієнт співвідношення інгібітори/еластаза у сироватці крові. Статистична обробка отриманих результатів проводилася за допомогою пакету програм MіcrosoftOffіce, StatgraphіcsPlus 5.0. Для оцінки достоверностей використовували критерій Вілкоксона-Манна-Уїтні.

Динамика змін активності ферментів катаболізму білків сполучної тканини проводилося у дітей з ОА без і з урахуванням санаторно-курортного етапу лікування при тривалості захворювання: до 1 року, до 3-х та більш 3 років.

У здорових однолітків активність колагенази складала 8,27±0,71 мкмоль/л/год, еластази - 42,24±3,27 мкмоль/л/год, рівень інгібіторів еластази - 0,35±0,03 г/л. У дітей з ОА без санаторного лікування активність колагенази була стабільно підвищена (у 2 – 2,3 разів, p < 0,05) в порівнянні з контрольною групою незалежно від тривалості захворювання.

Активність еластази достовірно не відрізнялася від значень в контрольній групі, але у хворих з тривалістю захворювання до 3-х років збільшувалася на 34,6 % (p < 0,05) в порівнянні з початковим фоном. В цей же період дослідження достовірно знижувалися рівень інгібіторів еластази і коефіцієнт еластолізу як у порівнянні з контрольною групою (відповідно на 40 % і 52 %, p < 0,05), так і з початковим фоном (відповідно на 30 % і 71,5 %, p < 0,05). Слід підкреслити, що в дані й групі хворих зменшувалася частота нормальних значень рівня інгібіторів еластази в порівнянні з початковим фоном (53,8 % і 85,2 % відповідно, p < 0,05), що є несприятливим чинником і свідчить про прогресування даного захворювання зі збільшенням тривалості.

У хворих на ОА, що знаходилися на санаторно-куротному лікуванні, активність колагенази при всіх досліджених термінах тривалості також залишалася збільшеною (у 2,1 – 2,7 разів, p < 0,05) в порівнянні з контрольною групою, як і у дітей без санаторного лікування.

Активність еластази достовірно знижувалася на 20 % в порівнянні з початковим фоном у хворих з тривалістю ОА до 3-х років, хоча не відрізнялася від значень у контрольній групі. Звертає на себе увагу, що у дітей з тривалістю захворювання більше року частота нормальних значень еластази була в 2 рази вища, ніж до року (відповідно 83,3 % і 37,5 %, p < 0,05), що може свідчити про позитивну динаміку санаторного етапу лікування. Рівень інгібіторів еластази знижувався (на 34,3 %, p < 0,05) у дітей через рік після санаторного лікування в порівнянні з контрольною групою, але в подальші етапи дослідження достовірно не змінювався. Коефіцієнт еластолізу не мав істотних відмінностей.

Порівняльний аналіз змін активності протеолітичних ферментів і їх інгібіторів у хворих на ОА без і з санаторним лікуванням виявив деякі їх відмітні особливості, які властиві тільки групі хворих з тривалістю захворювання до 3-х років. Встановлено, що у дітей в цей період після санаторного лікування рівень інгібіторів еластази збільшувався в 1,5 рази в порівнянні з хворими без санаторного лікування (0,320,06 г/л і 0,21±0,02 г/л відповідно, p < 0,05) і досягав контрольних значень. Активність еластази при цьому знижувалася на 40,7 % (29,232,09 мкмоль/л/год і 49,29±6,05 мкмоль/л/год відповідно, p < 0,01), а коефіцієнт еластолізу збільшувався в 2,4 рази у дітей після санаторного лікування (1,110,21 і 0,47±0,05 відповідно, p < 0,001). Зазначені зміни після терапії не виходили за рамки контрольних значень.

Проте активність колагенази, не дивлячись на санаторне лікування, залишалася високою, що підкреслює стабільність деструктивних змін в хрящовій тканині і хронізацію патологічного процесу. Враховуючи позитивну динаміку показників еластолізу у підлітків, що знаходилися на санаторному лікуванні, при тривалості захворювання до 3-х років, ми можемо говорити про необхідність продовження терапії.

Таким чином, в результаті проведених досліджень у дітей та підлітків, хворих на ОА, з санаторним і без санаторного лікування в порівняльному аспекті були встановлені деякі особливості змін вивчених показників, вираженість яких в певній мірі залежить від тривалості захворювання. Ми не можемо ще сказати про повну нормалізацію досліджених показників після санаторно-курортного етапу лікування, але те, що не відбувається прогресування цих змін та спостерігається позитивна динаміка деяких з них, свідчить про ефективність даного способу лікування і необхідність його продовження.



ВЕГЕТАТИВНЫЙ ГОМЕОСТАЗ У ДЕТЕЙ С СИНДРОМОМ ВЕГЕТАТИВНОЙ ДИСФУНКЦИИ

Л.В. Квашнина, Т.Б. Игнатова, Ю.А. Маковкина



ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины», г. Киев
На сегодняшний день отмечается значительный рост и «омоложение» заболеваний сердечно-сосудистой системы, в структуре которых функциональные отклонения встречаются в 3 раза чаще по сравнению с органической патологией. Возросла также и частота кардиальных проявлений синдрома вегетативных дисфункций (ВД). Актуальность проблемы обусловлена также тем, что вегетативные дисфункции рассматриваются как интегральный фактор риска развития сердечно-сосудистых заболеваний в дальнейшем.

Цель нашего исследования является изучение особенности вегетативного гомеостаза у детей с проявлениями ВД.

Методы исследования. Обследовано 158 детей школьного возраста (6-18 лет) с синдромом вегетативной дисфункции. Клиническое состояние пациента определяли с помощью схемы обследования для определения признаков вегетативных нарушений, субъективное состояние пациента – с помощью анкетного опросника. Оценку деятельности ВНС проводили при помощи системы экспресс-анализа вариабельности ритма сердца «Кардио-Спектр» (АОЗТ «Солвейг»).

Результаты исследования. При обследовании дети предъявляли жалобы церебрального характера: упорные головные боли чаще диффузного характера (61,6 % детей), боль половины головы встречалась у 40,3 % детей, чаще сдавливающего характера (75,4 % детей), реже пульсирующего (33,9 % детей), головокружение (63,5 % детей), возникающего в душном помещении и при волнении. Неприятные ощущения в области сердца и ощущения «сердцебиения» встречались у 54,1 % детей. При клиническом осмотре лабильность АД регистрировалась у 51,6 % детей, лабильность ЧСС у 49,1 %. Дети жаловались на вялость (46,5 % детей), снижение работоспособности – 60,3 %, эмоциональную лабильность 77,9 %, повышенную утомляемость 63,5 %, метеочувствительность 47,1 %, раздражительность 76,7 %, беспокойство 49,6 %, непереносимость душных помещений и жары у 74,8 % детей. Гипергидроз чаще определялся локальный (54,6 %), чем генерализованный (28,3 %), характерным симптомом была повышенная потливость во время волнения. Частая жалоба на нарушение сна, преимущественно в виде поверхностного, неглубокого, с частыми пробуждениями (37,1 % детей) и ощущения не высыпания при пробуждении утром (43,4 %), также вызывало беспокойство затруднение засыпания у 38,3 % детей. Нарушение функции пищеварения в виде абдоминальной боли, нарушения стула, метеоризма встречалось у 73,5 % детей. Гипервентиляционный синдром отмечался у 30,8 % обследованных. У 50,9 % детей выявлены нарушения терморегуляции в виде субфебрилитета и разового повышения температуры до высоких цифр при соматических заболеваниях. При оценке исходного вегетативного тонуса преобладающее количество детей имели ваготонию (83,6 % детей), 13,7 % - эйтонию и только 2,7 % - симпатикотонию. При проведении клинортопробы гиперсимпатикотоническая вегетативная реактивность отмечалась у 46,5 % детей и у 38,9 % детей – асимпатикотония, нормальная вегетативная реактивность выявлена у 14,6 % детей.

Таким образом, дети школьного возраста с разными формами ВД имели разнообразные клинические проявления, что связано с особенностью вегетативной регуляцией внутренних органов, преимущественно ваготонический исходный вегетативный тонус и гиперсимпатикотоническую и асимпатикотоническую вегетативную реактивность.
D-ВІТАМІННА ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ОРГАНІЗМУ ТА СТАН ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Л.В. Квашніна, Ю.А. Маковкіна, Т.Б. Ігнатова



ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», м. Київ
Поліфакторність сучасних екологічних, медико-біологічних та соціально-економічних впливів ставить високі вимоги до адаптаційних можливостей дитячого організму. Особливо це стосується дітей в період навчання в початковій школі, коли зміни в соціальному статусі дитини співпадають з віковою перебудовою ряду фізіологічних систем організму. Актуальність визначається зростом поширеності функціональних порушень і хронічних захворювань, погіршенням фізичного розвитку сучасних дітей, існування неготовності до шкільного навчання, порушенням формування і реалізації репродуктивного потенціалу, погіршання демографічних показників та ін.

Визначення стану здоров’я здорової дитини не можливе без врахування типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції, яка повинна оцінюватись з позицій індивідуально-типологічного підходу і суттєво залежить від забезпечення організму надзвичайно важливим для дитини вітаміном D. В останні десятиріччя та на сьогодні у більшості країн світу велика увага приділяється впливу вітаміну D3 на стан здоров’я, котрий за своєю фізіологічною роллю вкрай необхідний для нормального розвитку дитячого організму та суттєво впливає на функціональний стан багатьох систем та якість життя людини у всі її вікові періоди.

Порушення кальцієвого балансу може викликати не лише харчовий дефіцит, а й патологічні зміни у будь-якій ланці регуляції. Але завжди результатом буде або абсолютний дефіцит кальцію, або зниження його біологічної доступності. Цей факт пояснює існування в клінічній педіатричній практиці варіантів безсимптомного перебігу аліментарного дефіциту кальцію з поступовою демінералізацією кісткової тканини, що підкреслює обмеженість компенсаторних можливостей дитини.

Аналіз залежності рівня ІФЗ від статі та віку показав, що частіше зрив адаптації спостерігається у хлопчиків, особливо у 8 років. Найбільш несприятливо процеси адаптації протікають у хлопчиків та дівчаток в 7-8 років (14,0 та 12 % відповідно), тоді як задовільна адаптація частіше спостерігається і у хлопчиків, і у дівчаток у віці 9 років (7,0 і 8,0 % відповідно). Тобто, у 48,8 % хлопчиків і 34,9 % дівчаток молодшого шкільного віку процеси адаптації характеризуються напруженням регуляторних систем і зниженням функціональних можливостей організму.

Слід відмітити, що 76,9 % дітей мали нормальний фізичний розвиток за зростом, а у 23,1 % визначено його прискорення. Аналізуючи гармонічність фізичного розвитку, виявлено переважання процесів дизгармонії за рахунок дефіциту маси тіла (62,5 %). Визначаючи соматипічну належність встановлено, що у 50,0 % дітей даної групи зустрічається мікросомний соматотип, тоді як макросомія складала лише 12,5 %, а мезосомія – 37,5 %.

Встановлено, що у здорових дітей молодшого шкільного віку на фоні харчового дефіциту кальцію існує латентний D-гіповітаміноз, який суттєво впливає на кальцій-фосфорний гемостаз, що може сприяти розвитку захворювань. Проведені дослідження свідчать, що тільки 9,5 % дітей молодшого шкільного віку мають рівень 25ОНD3 вище 40 нг/мл (норма) і 80 % дітей – нормальний рівень кальцію, що обґрунтовує необхідність проведення профілактично-лікувальних курсів корекції, використання яких дає змогу нормалізувати показники кальцій-фосфорного обміну.

Як показали проведені дослідження, 80 % здорових дітей мають недостатньо збалансоване харчування в якому має місце виражений дефіцит кальцію. Так, споживання кальцію за добу у групі обстежених дітей в середньому складало 522,9 мг при добовій потребі 1200 мг. Доведено, що фактори харчування у даній групі дітей чинять значний вплив на довжину тіла. Так, діти, які раціонально харчуються на 2 см вищі за дітей даної групи, у яких харчування не відповідає віковим потребам.

Серед здорових дітей молодшого шкільного віку у 57 % спостерігалося зниження показників вмісту загального кальцію в сироватці крові. А також, у дітей з гіпокальціємією мало місце достовірне зниження вмісту неорганічного фосфору в сироватці крові майже на 20 %. Це можливо зв’язано з дефіцитом вітаміну D. Він супроводжується зменшенням всмоктування кальцію в слизовій оболонці кишечнику. Одночасно знижується включення фосфору в фосфоліпіди слизової оболонки кишечнику та гальмується його всмоктування. Відбувається виведення фосфату, що супроводжується зниженням його концентрації у крові із одночасним зниженням рівня кальцію.

При оцінці забезпеченості вітаміном D дітей з гіпокальціємією видно, що у дітей з гіпокальціємією молодшого шкільного віку оптимальна концентрація основної транспортної форми вітаміну D в сироватці крові складає лише 9,5 %, а дефіцит вітаміну D – 91,5 %.

Таким чином, розвиток адаптаційного синдрому у здорових дітей супроводжується не лише порушеннями мінерального гомеостазу, а й якісними змінами у структурі кісткової тканини у вигляді остеопенії та остеомаляції. Скомпрометованість процесів кісткоутворення у цього контингенту дітей обумовлює доцільність призначення мінеральних комплексів, препаратів вітаміну D3 та інших реабілітаційних заходів. Негативний вплив на ці процеси, погіршення соціально-економічних та екологічних умов проживання дітей України (незбалансоване харчування, дефіцит мінералів, вітамінів, особливо вітаміну D тощо), потребує поряд з організацією інших профілактичних і лікувальних заходів, проведення широкої реабілітації як в умовах школи, так і у відділеннях здорової дитини та відновлювальної терапії дитячих поліклінік.


ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПІДЛІТКІВ, ХВОРИХ НА ДИФУЗНИЙ НЕТОКСИЧНИЙ ЗОБ

О.О. Кирилова



ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН», м. Харків
В останні роки спостерігаються несприятливі тенденції у стані здоров’я підростаючого покоління, що зумовлює потребу у розробці медико-психологічних заходів, спрямованих на підтримку підлітка в ситуації захворювання. Широке застосування набуває показник суб’єктивного сприйняття власного здоров’я – якість життя, як інтегральна характеристика фізичного, психологічного, емоційного і соціального функціонування особистості. Оцінка якості життя хворого підлітка надасть змогу підвищення ефективності лікування, виявлення психологічних проблем та оптимізацію його функціонування у суспільстві.

Мета роботи. Аналіз показників якості життя хворих на дифузний нетоксичний зоб на етапах статевого дозрівання.

Дослідження проводилось на базі відділення ендокринології клініки ДУ «ІОЗДП НАМН». Було обстежено 49 підлітків, з них 30 дівчат та 19 хлопців, 11-17 років, у яких було діагностовано дифузний нетоксичний зоб І-ІІ ступеня.



Методи дослідження. Для оцінки якості життя хворих підлітків було використано опитувальник SF-36, який містив 36 пунктів, згрупованих у 8 шкал. Шкали опитуальника були об’єднані у два показника: фізичний та психічний компоненти здоров’я.

Фізичний компонент здоров’я об’єднував шкали: фізичного фунціонування (PF), рольвого функціонування, зумовленого фізичним станом (RP), інтенсивність болю (BP), загальний стан здоровя (GH).

Психологічний компонент здоров’я містив шкали: психічного здоров’я (MH), рольвого функціонування, зумовленого еммоційним станом (RE), соціального функціонування (SF), життєвої активності (VT).

Математичну обробку здійснювали за допомогою розрахунку середнього арифметичного, помилки середнього та середньоквадратичного відхилення, виявлення відмінностей між групами за статистичними ознаками.



Результати власних досліджень. Встановлено, що показники за всіма шкалами не мають достовірних відмінностей між хлопцями та дівчатами, тому в подальшому аналіз показників якості життя проводився в цілому по групі.

Фізичне функціонування досліджуваних підлітків становило 87,53±3,25 балів, що свідчило про відсутність суттєвих обмежень фізичної активності цих хворих.

Аналіз середніх показників рольового функціонування підлітків із дифузним нетоксичним зобом, зумовленого фізичним та емоційним функціонуванням показав, що вони були достатньо високими та мали найбільшу варіативність RP=85,73±6,01 та RE=82,33±5,11.

Рівень соціального функціонування (SF) хворих був відносно високим (84,27±3,79), тобто підлітки оцінювали себе, як досить активних у межах спілкування з рідними та друзями.

Суб’єктивна оцінка психічного здоров’я (MH) хворих підлітків коливалася у межах (59,2-77,3). У третини досліджуваних (30,6 %) цей показник був занизьким і становив 59,23±3,26, що вказувало на наявність у них тривожних та депресивних станів, ознак психічного неблагополуччя.

Рівень життєвої активності (VT) коливався у межах (65,3-72,7) балів. При цьому у 26,5 % підлітків він був недостатньо високим (65,31±3,08), вони відмічали підвищену втому внаслідок навчального та психоемоційного навантаження.

Показник загального стану здоров’я (GH) у більшості підлітків із дифузним нетоксичним зобом мав середній рівень (76,62), але третина підлітків (30,6 %) мала достатньо низький показник за цією шкалою 55,12±2,39, який вони пов’язували із своїм самопочуттям та втомою.

Таким чином, вивчення якості життя хворих підлітків із дифузним нетоксичним зобом надає можливість своєчасно виявити контингент, який потребує підвищенної уваги з боку невролога та медичного психолога.


ПАРТНЕРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ ЗНЗ У ФОРМУВАННІ ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА

В.І. Кириченко



Інститут проблем виховання НАПН України, м. Київ
Науковцями лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання НАПН України було здійснено вивчення стану й особливостей організації партнерської взаємодії ЗНЗ у формуванні превентивного виховного середовища. Дослідженням були охоплені учасники навчально-виховного процесу навчальних закладів мегаполісу (М), великого міста (ВМ), сільської місцевості (СМ) загальною кількістю – 306 респондентів.

При оцінюванні системності різних напрямів взаємодії, виявилося, що найбільш сталими у часі й традиційними напрямами є формування здорового способу життя (М – 56,9 %; ВМ – 41,6 %; СМ – 38,2 %), забезпечення ергономічних показників навчально-виховного процесу (М – 43,1 %; ВМ – 32,5 %; СМ – 18,6 %) та профілактика девіацій і дитячої бездоглядності (М – 37,9%; ВМ – 29,2%; СМ – 30,3 %). Одночасно найбільш нерозробленим виявився напрям „співпраця з установами державної системи підтримки людини”, до яких відносяться правоохоронні, медичні, екологічні установи, служби порятунку тощо. У мегаполісі з ними співпрацюють 6,9 %; великому місті 7,1 %; сільській місцевості 3,6 %.

Понад дві третини (68,3 %) респондентів визначають партнерську взаємодію як необхідну умову успішного функціонування й розвитку навчального закладу і формування превентивного виховного середовища.

Водночас, відповіді на питання «Кого б Ви обрали партнером у створенні превентивного виховного середовища?» висвітлили істотну різницю в окресленні кола потенційних і реальних суб’єктів партнерської взаємодії ЗНЗ педагогами, батьками і учнями.

Дані опитування засвідчують, що педагоги (п) найбільше покладаються на досвід колег із позашкільних навчальних закладів (69,3 %) та сфери культури і спорту (58,1 %), представників органів місцевого самоврядування (58,2 %) і батьків (54,7 %). Батьки (б) до числа бажаних партнерів зараховують, насамперед, фахівців сфери культури і спорту (53,9 %), педагогів позашкільних навчальних закладів (52,0 %) і представників релігійних конфесій (37,4 %). Учні (у) серед партнерів найбільш хочуть бачити власних батьків (65,9 %), фахівців сфери культури і спорту (53,9%) і педагогів позашкільних навчальних закладів (39,8 %).

Порівняно невеликий відсоток набрали такі важливі партнери, як медичні працівники (п – 29,4 %; б – 22,1 %; у – 7,3%), громадські організації (п – 27,5%; б – 22,3%; у – 14,7%) і фахівці державної системи підтримки людини (п – 14,1%; б – 9,4%; у – 4,8%).

Не менш цікавим є розподіл відповідей з окреслення кола реальних партнерів навчального закладу.

Результати порівняльного аналізу яскраво засвідчують різницю між колами реальних і потенційних партнерів ЗНЗ. Найбільш промовистою є різниця між уявленнями респондентів і реальними результатами по батькам (педагоги: п – 54,7%, р – 26,7%; батьки: п – 37,2%, р – 21,4%; учні: п – 65,9%, р – 32,1%) і представникам місцевого самоврядування (педагоги: п – 58,2%, р – 9,5%; батьки: п – 23,7%, р – 4,3%; учні: п – 8,5%, р – 2,1%).

Натомість достатньо близькими виявилися показники за позиціями „громадські організації” (педагоги: п – 27,5 %, р – 24,5 %; батьки: п – 22,3 %, р – 27,5 %; учні: п – 14,7 %, р – 12,3 %) і фахівці сфери культури і спорту (педагоги: п – 58,1 %, р – 56,5 %; батьки: п – 53,9 %, р – 48,2 %; учні: п – 47,6 %, р – 51,5 %), що може побічно свідчити про сталість зв’язків ЗНЗ із цими суб’єктами партнерської взаємодії.

Привертає увагу, що незалежно від місця розташування навчального закладу несподівано високі відсотки вибору отримали представники релігійних конфесій. Практично понад третину батьків (37,4 %) і майже третина педагогів (29,8 %) хочуть бачити їх своїми партнерами у вихованні дітей. Частка учнів, які визначили їх партнерами, є також високою – 21,7 %. І хоча цифри реальних зв’язків є значно нижчими (педагоги: р – 14,8 %; батьки: р – 10,5 %; учні: р – 5,8 %), можна зробити висновок, що ці партнерські відносини мають потужний потенціал.



Каталог: ld
ld -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
ld -> Програма навчальної дисципліни історія світової культури
ld -> Тема Основні етапи розвитку документознавства
ld -> Програма навчальної дисципліни міфологія Галузь знань 0201 культура Напряму підготовки 020101 культурологія
ld -> Дивовижний світ многогранників
ld -> Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень
ld -> Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб'єкт корекційної освіти план
ld -> Інформаційний пакет 04 основи корекційної педагогіки
ld -> Есе на тему: “Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст.”
ld -> Дипломної освіти «Допущено до рецензування»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка