Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна актуальні питання фізіології, патології та організації медичного забезпечення дітей шкільного віку та підлітків


СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ



Сторінка7/11
Дата конвертації20.03.2017
Розмір3.1 Mb.
#12636
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

І.А. Клигіна


ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН», м. Харків

Дослідження останніх років доводять, що шкідливі звички стали для підлітків повсякденними. За останні п‘ять років діти на два роки раніше почали курити, вживати алкоголь та наркотичні речовини. Кількість українських школярів, що регулярно вживають алкоголь та наркотики, за останні десять років збільшилась майже вдвічі. За рік в Україні помирають від алкоголізму приблизно 40 тис. чоловік, серед яких понад 5 % - неповнолітні. Майже 22 тис. дітей та підлітків на рік здійснюють правопорушення, більшість в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Реєструється стійка тенденція омолодження контингенту, у якого виявляються хвороби, що передаються статевим шляхом (високий рівень захворюваності серед 18-19 літніх підлітків перевищує захворюваність серед дорослих).

Відділом гігієни дітей шкільного віку та підлітків проведено соціально-гігієнічне дослідження проблем поширеності шкідливих звичок серед учнів дев’ятих та одинадцятих класів Харківських загальноосвітніх навчальних закладів. Дослідження проводилось анонімно.

Заперечили досвід куріння 47 % учнів, вживання алкоголю - 30,6 %, наркотичних речовин – 95,6 %, інтимних відносин – 80,2 %. Середня інтенсивність вживання сигарет складала – 2-5 сигарети на добу у 21,1 % підлітків, 6 - 10 сигарет – у 13,6 % (хлопці - 11,6 %, дівчата – 14 %); більше 10 на добу – 16,3 % хлопців. Більшість підлітків, що курять, залучились до цієї шкідливої звички в 11-12 років.

Для 15 % підлітків залученням до вживання алкоголю став вік 10-11 років, а перша спроба, взагалі, відбулась в 7-9 років. Інколи батьки самі залучають підлітків до вживання алкоголю на родинних святах у сімейному колі, не зважаючи, що на формування шкідливих звичок впливає саме наявність цих негативних явищ в родині. За результатами досліджень, в сім’ях дівчат мати та бабуся курили та вживали алкогольні напої частіше, ніж у хлопців, отже ці дівчата входять в групу ризику формування в них тютюнової та алкогольної залежності. В стані алкогольного сп’яніння бачили своїх друзів 72,2 % підлітків.

Початком інтимних відносин для учнів став вік чотирнадцяти років.

Майже 60 % підлітків впевнені, що їх поведінка щодо формування шкідливих звичок цілком безпечна; 22,3 % учнів визнають, що є ризик, пов’язаний з оточенням; 11,5 % вважають свою поведінку небезпечною і 3,6 %, що є реальна загроза. Проте, понад 17 % учнів усвідомлюють, що в них сформувалась тютюнова залежність.

Найпильнішої уваги вимагає організація вільного часу дітей і підлітків, оскільки беззмістовно проведене дозвілля є ведучим «фактором ризику» у розвитку зловживання алкоголем підлітками. Батьки повинні знати, чим займається школяр у вільний час, допомогти йому організувати змістовне дозвілля з врахуванням його схильностей і інтересів. Але за результатами анкетування на постійні проблеми спілкування з батьком вказують 12,5 % підлітків (хлопці – 5,7 %, дівчата – 15, 9 % ); на проблеми спілкування з матір’ю скаржаться 17,8 % учнів (хлопці – 15,9 %, дівчата - 19,5 %). Понад 27 % дітей виховуються в неповних сім’ях.

Таким чином, за результатами досліджень, можна з упевненістю сказати, що підлітки мали досвід знайомства з психоактивними речовинами вже з дитинства. Ступінь вживання алкоголю та тютюну досить висока. Більшість учнів усвідомлюють, що в них сформувалась залежність, але вважають свою поведінку цілком безпечною. Тому проведення профілактичної роботи з метою запобігання шкідливих звичок серед старшокласників вже недоречною. Цю роботу треба починати проводити з учнями молодшої та основної школи.

ПРОГНОЗ ФОРМУВАННЯ ОЖИРІННЯ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД НАЯВНОСТІ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ

В.І. Ковальова, О.А. Будрейко, Л.Д. Нікітіна



ДУ «Інститут охорони здоровя дітей та підлітків НАМН» м. Харків
За даними ВОЗ, на сьогодні на ожиріння страждає близько 1 млрд (16 %) населення світу, а 2,01 млрд (30 %) має надлишкову масу тіла (НМТ). Крім того, за результатами останніх європейських популяційних досліджень, частота НМТ серед дітей раннього віку становить 22,6 %. Статистичні дані, отримані в Україні, свідчать про те, що майже 1000 нових випадків ожиріння фіксуються щорічно в дітей до 14 років життя.

Отже, через значну поширеність ожиріння виникла необхідність провести клініко-генеалогічне обстеження дітей із ожирінням, що дозволить виділити сім'ї із спадковою обтяженістю щодо ожиріння, розрахувати рекурентний ризик виникнення ожиріння у сім'ях і своєчасно розпочати профілактичні заходи, спрямовані на максимальне зменшення дії чинників середовища, загальне оздоровлення організму дитини, раціональне харчування тощо.



Метою роботи було визначення критеріїв прогнозу формування ожиріння у дітей та підлітків.

Матеріали та методи дослідження. Клініко-генеалогічний аналіз виконано в 61 сім’ї дітей та підлітків з ожирінням. Отримані дані оброблено методами варіаційної статистики.

Для виділення критеріїв прогнозу в формуванні досліджуваної патології був розроблений прогностичний алгоритм. Застосовано методику послідовної (секвенціальної) процедури Вальда з визначенням інформативності ознак за допомогою критерію Кульбака, який дозволяє кількісно виразити отримані відмінності та оцінити міру їх прогностичної значущості. Використовували загальноприйняту таблицю порогових сум прогностичних коефіцієнтів (ПК), при якій прогностичний поріг досягався сумою балів ПК рівною ±13. На основі отриманих даних було складено таблицю прогнозування формування ожиріння

у дітей та підлітків, причому ознаки в ній розташовані в порядку інформативності, котра зменшувалася.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз родоводів показав, що у родичів першого ступеня спорідненості (132 особи) патологія серцево-судинної системи спостерігалась у 21,2 %, патологія ендокринної системи і травного каналу – у 26,5 та 14,4 % випадків відповідно. Надлишкова маса тіла та ожиріння зустрічались у 24,24 %. Порушення з боку репродуктивної системи та гінекологічні захворювання становили 1,5 та 7,6 % відповідно. Патологію опорно-рухового апарату реєстрували у 5,3 % випадків. Частота захворювань нервової та сечовивідної систем склала 9,1 та 2,3 % відповідно.

Серед родичів другого ступеня спорідненості (335 осіб) патологія серцево-судинної системи реєструвалася у 27,5 % випадків. Також аналіз родоводів дав змогу встановити, що ендокринні захворювання зустрічалися у 18,1 % випадків. Надлишкова маса тіла та ожиріння становили 14,3 %. Частота захворювання травного каналу становила 8,7 % випадків, гінекологічні захворювання – 3,6 %. Патологія опорно-рухового апарату спостерігалась у 5,1 % випадків. Частота захворювань нервової, дихальної та сечовивідної систем склала 4,2; 2,1 та 2,7 % відповідно.

У родичів третього ступеня спорідненості (158 осіб) патологія серцево-судинної системи спостерігалась у 46,2 %. Захворювання ендокринної, дихальної систем і травного каналу були у 17,1; 3,8 та 5,1 % відповідно. Надлишкова маса тіла та ожиріння спостерігались у 5,3 % випадків. Частота захворювань опорно-рухового апарату та нервової системи становила 3,8 і 0,68 % відповідно.

Для оцінки впливу різних чинників ризику на стан здоров'я дітей та їх фізичний розвиток ми вивчали акушерсько-гінекологічний анамнез, особливості перебігу вагітності, пологів, дані про стан дитини в період новонародженості. Було встановлено, що серед виділених прогностичних показників найбільша інформативність та прогностична цінність відмічалась для таких ознак як надмірне харчування,обтяжена спадковість по ожирінню. Досить високою інформативною вагою володіли такі ознаки як гестоз першої та другої половини вагітності. Меншу інформативну значущість мали такі показники – загроза переривання вагітності, штучне вигодування та передчасні пологи (табл.).



Критерії прогнозування формування ожиріння у дітей та підлітків

Ознака

Градація ознаки

ПК

Інформативність

ознаки


Надмірне харчування

є

немає


+11,7

-4,6


5,1

Обтяжена спадковість по ожирінню

є

немає


+12,4

-6,9


2,3


Гестоз першої та другої половини вагітності

є

немає


+10,4

-2,1


2,3

Загроза переривання вагітності

є

немає


+5,8

-1,9


1,2

Передчасні пологи

є

немає


+2,5

-0,1


0,4

Штучне вигодування

є

немає


+3,7

-0,8


0,3

Таким чином, клініко-генеалогічний аналіз, проведений у хворих дітей, дав змогу визначити, що 97,3 % обстежених мають схильність до мультифакторіальної патології. На основі проведеного аналізу виділено шість ознак, які є прогностичними у формуванні ожиріння у дітей та підлітків. Використання цих критеріїв дозволить не тільки виявляти осіб підвищеного генетичного «ризику», але й своєчасно проводити комплекс профілактичних заходів щодо підвищення адаптаційних можливостей організму.


ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ ЗДОРОВ'Я ПІДЛІТКІВІЗ АСОЦІЙОВАНОЮ З САG-A HELICOBACTER PYLORI ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

М.М. Коренєв, Л.В. Камарчук, Г.О. Бориско, В.Л. Кашіна-Ярмак, Т.М. Кварацхелія



ДУ «Інститут охорони здоровя дітей та підлітків НАМН», м. Харків
Асоційовані з Нelicobacterpylori (HP) гастродуоденальні захворювання характеризуються різноманіттям клінічних, ендоскопічних і морфологічних змін. Серед багатьох факторів, що впливають на розвиток цієї патології (імунних, генетичних, ступеня ураження слизової оболонки шлунка мікроорганізмами та інші) значний інтерес привертає вивчення впливу внутрішньовидових штамів хелікобактера, зокрема, цитотоксин-асоційованого антигену А (СаgА), на стан шлунково-кишкового тракту. Невирішеними залишаються питання визначення чинників, які зумовлюють розвиток тієї чи іншої нозологічної форми захворювання.

Метою нашого дослідження було порівняння фізичного розвитку та клініко-функціонального стану верхніх відділів органів травлення у серопозитивних відносно СаgА-антигену НР підлітків з гастродуоденальною патологією з серонегативними їх однолітками.

Під спостереженням знаходились 63 дитини віком від 12 до 17 років із синдромом шлункової диспепсії. Всім хворим проводилися загальноприйняті клініко-інструментальні методи дослідження (фіброгастродуоденоскопія, рН-метрія). За допомогою імуноферментного аналізу визначали наявність у хворих сумарних антитіл (анти-СаgА) НР. Вірогідність розбіжностей оцінювалася за допомогою критерію кутового перетворення Фішера φ.

Встановлено, що у 52,3 % дітей з проявами шлункової диспепсії були виявлені антитіла до СаgА- антигену НР (основна група – ОГ). 47,7 % СаgА-негативних хворих склали групу порівняння (ГП). Серед СаgА-позитивних переважали (72,7 %) пацієнти з високими титрами антитіл (1:20; 1:40). При цьому найвищі титри (1:40) зустрічалися у дівчат.

Дані об’єктивного дослідження пацієнтів стосовно інтегральної характеристики їхнього стану здоров’я – фізичного розвитку – свідчили про те, що серед СаgА-позитивних підлітків в три рази частіше (рφ < 0,05) зустрічалися пацієнти з надлишковою масою тіла та ожирінням (21,8 ± 7,3 %). Частота дисгармонійного фізичного розвитку більш ніж в 2,5 рази перевищувала таку в ГП (28,1 % проти 10,7 %, рφ < 0,05). Серед дисгармонійно розвинутих підлітків домінували хлопці (41,2 % проти 13,3 % у дівчат, рφ < 0,05). У структурі дисгармонійності найчастіше (21,8 %) виявлялися (за індексом маси тіла) підлітки зі збільшеною масою (21,8 %), рідше – з дефіцитом маси тіла (6,2 %). В ГП зафіксовано лише поодинокі випадки ожиріння та дефіциту маси.

У клінічній картині захворювань верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у СаgА-позитивних дітей знайдено деякі відмінності відносно СаgА-негативних їх одноліток. Абдомінальний синдром значно відрізнявся за частотою больових симптомів від групи порівняння. Скарги на голодні та нічні болі, болі після їжі (особливо жирних страв) були біль характерні для дітей основної групи, особливо для дівчат (рφ < 0,05).

Також у хворих ОГ відзначалися значна частота та більш широкий спектр диспепсичних скарг. Понад трьох різновидів диспепсичних скарг мали 21,2 ± 7,1 % хворих ОГ і лише 6,7 ± 4,5 % дітей із ГП (F=1,72). Із диспепсичних проявів у всіх дітей найчастіше фіксувалися печія, нудота, відриг, тяжкість у шлунку після прийому їжі.

Аналіз кислотоутворюючої функції шлунку підлітків із диспепсичними скаргами показав, що гіпоацидність реєструвалася лише у СаgА-позитивних пацієнтів (18,7 ± 6,9 %). Гіпоацидні стани були притаманні дівчатам ОГ (35,7 ± 13,3 %) та лише в поодиноких випадках зафіксовано у хлопців.

Серед СаgА-позитивних хворих звертало на себе увагу відсутність у пацієнтів дитячого віку гіперацидних станів (порівняно з 10,5 ± 7,2 % у підлітків, F=1,66). У ГП відмінностей в частоті гіпо- та гіперацидних станів залежно від віку хворих встановлено не було.

Морфологічний стан слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки (СОШ і ДПК) серед пацієнтів досліджуваних груп достовірно різнився лише за частотою деструктивних змін СО ДПК (30,0 ± 8,5 % у підлітків ОГ та 10,7 ± 5,9 % в ГП).

Прослідковано вплив тривалості захворювання на формування гіпоацидних станів і морфологічних змін СОШ та ДПК, що не було характерним для перебігу не виразкової диспепсії у СаgА-негативних хворих.

Встановлено, що у пацієнтів старшого віку ОГ відзначаються більш несприятливі варіанти ураження гастродуоденальної зони (деструктивні зміни СО ДПК, рефлюкс-езофагіти), ніж у хворих ГП.

Таким чином, отримано дані, що свідчать про деякі особливості фізичного розвитку та клінічної картини гастродуоденальних захворювань у серопозитивних відносно до СаgА-антигену НР підлітків, що стосуються дисгармонійності фізичного розвитку, частоти больового і диспепсичного симптомокомплексів, стану кислотоутворюючої функції шлунка, морфологічних змін слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, які залежать від статі, віку пацієнтів та тривалості захворювання.
ЗМІСТ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ У ШКОЛІ У КОНТЕКСТІ КОМПЕТЕНТІСНОГО ПІДХОДУ ЩОДО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ, ЩО НАВЧАЮТЬСЯ

М.М. Коренєв, Т.В. Пересипкіна, Т.П. Сидоренко



ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН», м. Харків
На наш погляд компетентнісний підхід у охороні здоров’я дітей та підлітків, які перебувають у загальноосвітніх навчальних закладах, ставить за мету збереження, зміцнення та поліпшення їх здоров’я. Він здійснюється на підставі тісної взаємоузгодженої інтегративної діяльності різних структур суспільства, органів державної влади, відповідальних відомств і їх закладів, адміністрацій навчального закладу, педагогів, медичних працівників, учнів та їх батьків і реалізується через певні компетенції і відповідну компетентність усіх учасників цього багатомірного процесу у межах первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД).

Первинна медико-санітарна допомога – це основна складова медичної допомоги, що надається в амбулаторних умовах при зверненні пацієнта (у нашому випадку учня) до лікаря загальної практики (сімейного лікаря) або медичного працівника, що уповноважений надавати таку допомогу, та є першим рівнем контакту між окремими людьми, сім’єю, громадою та галуззю охорони здоров’я, що максимально наближає медичну допомогу до місця проживання і являє собою перший елемент безперервного процесу охорони здоров’я.

Обсяг педіатричної первинної медичної допомоги займає значне місце у структурі ПМСД. Умовно медичну педіатричну допомогу можна представити наступним чином: первинна педіатрична медико-санітарна допомога; швидка, невідкладна медична допомога.

Первинна педіатрична медико-санітарна допомога базується на заходах щодо профілактики, діагностики, лікування захворювань, медичної реабілітації, формування здорового способу життя і санітарно-гігієнічної освіти дитячого населення.

Первинну медико-санітарну допомогу у школі складатимуть наступні загальні завдання: - підтримка санітарно-епідеміологічного благополуччя загальноосвітнього навчального закладу; - охорона здоров’я дітей та підлітків, що навчаються (профілактика, лікування, диспансерний нагляд, реабілітація дітей та підлітків із хронічними, соматичними захворюваннями та психоневрологічними і морфо-функціональними відхиленнями у стані здоров’я, проведення обов’язкових медичних профілактичних оглядів, проведення профілактичних щеплень згідно з їх календарем після лікарського огляду, здійснення профілактичних та оздоровчих заходів під час навчання, надання невідкладної медичної допомоги, організація госпіталізації за наявності показань та інформування про це батьків або осіб, які їх замінюють); - забезпечення надання швидкої та невідкладної допомоги при гострих станах і раптових погіршеннях здоров’я: (високої температурі тіла, гострому і раптового болю, порушень серцевого ритму, кровотечі, отруєнь і травм); - санітарно-просвітницька робота з молоддю, педагогічним колективом, батьками.

Первинну долікарняну медичну допомогу учням навчальних загальноосвітніх закладів здійснює середній медичний персонал. Її зміст полягає у наступному. Молодші спеціалісти з медичною освітою, що працюють у навчальному закладі, заповнюють бланки довідки за формою 26 за результатами обов’язкових медичних профілактичних оглядів учнів; беруть участь в лікарському огляді учнів; проводять антропометрію, термометрію, планетографію, перевірку гостроти зору та слуху, інші скринінгові дослідження; надають невідкладну медичну допомогу в разі гострого захворювання або травми; проводять ізоляцію учнів, що захворіли, а також спостереження за учнями, які були в контакті з інфекційними хворими; беруть участь у здійсненні медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів; проводять просвітницьку роботу серед педагогічного колективу, батьків та учнів щодо здорового способу життя, збереження психічного здоров’я, виховання здорової дитини; організують проведення поточної дезінфекції.



АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ НЕСПРИЯТЛИВОГО ПЕРЕБІГУ ДИФУЗНОГО НЕТОКСИЧНОГО ЗОБА У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Г.В. Косовцова, С.І. Турчина, О.В. Вародова



ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН», м. Харків
Провідне місце серед ендокринної патології у дітей посідають захворювання щитовидної залози, насамперед за рахунок дифузного нетоксичного зобу (ДНЗ), частота якого найбільш висока в період активного росту і статевого дозрівання. Високий ризик розвитку ДНЗ серед дитячого населення визначається не тільки екологічною обстановкою в регіоні проживання, але і безліччю інших чинників, найбільш значущими серед яких є: спадкова обтяженість, обтяжений перінатальний анамнез, стан хронічного стресу, білкове голодування, куріння, зниження імунологічної реактивності і супутня соматична патологія. Незважаючи на відсутність явних ознак гіпотиреозу, у третини хворих з ДНЗ має місце мінімальна тиреоїдна недостатність, яка негативно впливає на соматостатевий розвиток, і обумовлює дисгармонійний фізичний розвиток, формування затримки статевого дозрівання (особливо у хлопчиків), порушення менструальної функції у дівчаток.

Мета дослідження - вивчити характер соматичної патології у дітей та підлітків із ДНЗ.

Матеріали и методи дослідження. В умовах ендокринологічного відділення ДУ «ІОЗДП НАМН» проведено комплексне обстеження 109 дівчаток і 137 хлопчиків 10-18 років, що проживають в Харкові і Харківській області в умовах слабкого дефіциту йоду, у яких в пре- або ранньому пубертаті був вперше діагностований ДНЗ (основна група). Верифікацію діагнозу проводили відповідно до Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча ендокринологія». На підставі розроблених раніше прогностичних таблиць розраховувався індивідуальний прогноз перебігу ДНЗ. Група порівняння сформована випадковим чином під час профілактичних оглядів, її склали однолітки з нормальними розмірами щитовидної залози (60 дівчаток та 58 хлопчиків), які також мешкали в м. Харкові або Харківській області. Всі діти оглянуті неврологом, педіатром, гастроентерологом, отоларингологом, окулістом. Отримані результати об'єднано в електронні бази даних і статистично оброблено з використанням пакету програм «SPSS Statistics 17,0».

Результати та їх обговорення. Порівняльний аналіз частоти і структури хронічної соматичної патології по окремих клінічних класах у дітей із збільшеною і незміненою щитовидною залозою, показав, що у пацієнтів з ДНЗ соматичні захворювання реєструвалися частіше, ніж у групі порівняння. Практично у всіх дітей з ДНЗ (87,0 %) діагностовано 2 і більше супутніх нозологій, проти 54 % у групі порівняння (р < 0,01).

Проведене комплексне обстеження дозволило виявити патологічні відхилення з боку серцево-судинної системи у 96,0 % обстежених. В переважній більшості випадків це були пацієнти з вторинною кардіопатією (82,5 %). Частота виявлення малих структурних аномалій (одиничні аберантні хорди в порожнині лівого шлуночка) в основній групі і групі порівняння достовірно не відрізнялася (74,7 % і 55,0 % відповідно). Пролапс мітрального клапана був виявлений у 24,3 % дітей з ДНЗ і у 10,9 % - у групі порівняння (р < 0,05). Проте у хворих із ДНЗ частіше, ніж у групі порівняння реєстрували зміни біоелектричної активності міокарда у вигляді порушення процесів реполяризації, синусової аритмії , порушення провідності переважно за рахунок неповної блокади правої ніжки пучка Гіса (р < 0,05).

В структурі захворюваності друге місце посідали хвороби системи травлення, які мали місце у 81,5 % обстежених з ДНЗ, що достовірно частіше, ніж у групі порівняння (38,9 %, р < 0,05). Так, у 76,8 % дітей з ДНЗ діагностували дискінезію жовчного міхура і жовчовивідних шляхів (ДЖВШ) за гіпотонічним типом, що супроводжувалося явищами холестазу і незначним збільшенням розмірів печінки у чверті пацієнтів. У 12,6 % обстежених ДЖВШ поєднувалася з хронічним гастритом і у 5,8% - з гастродуоденітом. У поодиноких випадках були виявлені хронічний холецистохолангіт (4,4 %) і гастродуоденіт (3,9 %) у стадії нестійкої ремісії, дисбактеріоз кишківника (2,9 %).

Привернуло до себе увагу,що частота гастриту у дівчат із ДНЗ, який маніфестував у препубертаті в чотири рази перевищувала відповідну у хлопців цієї ж групи (31,2 % проти 8,2 %, p < 0,05) та втричі перевищувала частоту гастритів у дівчат із зобом, виявленим у пубертаті (31,2 % проти 9,0 %, p < 0,05). Що стосується функціональних захворювань ЖКТ, то вони частіше діагностувались у хлопців, ніж у дівчат (9,8 % проти 1,3 %, p < 0,05). Панкреатопатії реєстрували лише у 6,7 % пацієнтів, у яких зоб маніфестував у препубертаті.

Частота захворювань органів дихання в групі дітей з ДНЗ була в два рази вище, ніж у групі порівняння (68,5 % і 30,7 % відповідно, р < 0,05). У 21,2 % дітей із ДНЗ діагностовано субкомпенсований хронічний тонзиліт і у 6,0% - риносинусит. У 5,3 % пацієнтів виявлено аденоїдні вегетації, у 5,9 % - гіпертрофія піднебінних мигдаликів, у 9,3 % - викривлення носової перетинки. Крім того, 13,3 % обстежених перенесли у минулому тонзіло- або аденотомію.

Аналіз інфекційного анамнезу обстежених показав, що у 64,9 % дівчаток та 56,1 % хлопчіків він був ускладнений. У структурі інфекційної патології переважалі ГРВІ, які реєструваліся у 44,1 % хворих на ДНЗ з маніфестацією в препубертаті та у 34,2 % з маніфестацією у ранньому пубертаті. 2/3 пацієнтів (63,4 %) основної групи страждали частими застудними захворюваннями і/або хронічними рецидивуючими бронхітами. У 10,9 % хворих на ДНЗ реєстрували алергічні реакції на харчові продукти та/або лікарські препарати. Доведено, що наявність ЛОР-патології є несприятливим фоном, який може спричиняти виникнення патології щитовидної залози. У свою чергу, навіть початкова стадія збільшення щитовидної залози у дітей супроводжується порушеннями імунореактивності.

Проаналізовано розподіл частоти розрахованого індивідуального прогнозу перебігу ДНЗ у хворих із наявністю соматичної патології (серцево-судинної, системи травлення, ЛОР-захворюваннями). Найбільш часто несприятливий прогноз перебігу захворювання мав місце у пацієнтів із маніфестацією ДНЗ у препубертаті (більш, ніж у половини випадків). У дівчат, в яких ДНЗ вперше діагностовано в пубертаті, ця тенденція зберігається, а у хлопців частота несприятливого прогнозу в ранньому та власно пубертаті зменшується в 2-3 рази за рахунок збільшення частоти сприятливого та невизначеного прогнозу перебігу ДНЗ.

Таким чином, проведені дослідження свідчать, що у дітей з ДНЗ, які проживають у регіоні зі слабким йододефіцитом, достовірно частіше, ніж у перевісників із нормальними розмірами щитовидної залози, реєструють: часті застудні захворювання і алергічні реакції, наявність двох і більше хронічних соматичних захворювань. Зазначені вище фактори дозволяють припустити високий рівень ризику формування патології щитовидної залози у дитини, особливо в період пре- і раннього пубертату, коли на тлі імуногормональної перебудови відбувається зрив адаптаційних можливостей організму.



Висновок. Наявність у дитини соматичної патології може стати тим несприятливим фоном, на якому в умовах спадкової схильності і несприятливих умов навколишнього середовища формується зоб, що в свою чергу, обтяжує перебіг соматичних захворювань, знижує імунологічну реактивність організму, негативно відбивається на соматостатевому розвитку дитини. Тому санація соматичної патології, особливо у дітей в препубертаті та ранньому пубертаті, повинна бути необхідною частиною профілактичних і реабілітаційних заходів, що дозволить зменшити частоту формування і несприятливого перебігу ДНЗ у дітей та підлітків .
ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ШКОЛЯРІВ ХАРКОВА

Т.О. Костенко



ДУ «Інститут охорони здоровя дітей та підлітків НАМН», м. Харків
В останні роки відмічається тенденція до зменшення фізичної активності, порушення режиму відпочинку та сну школярів, недоліки в організації харчування та інші аспекти умов життя школярів (реформування системи освіти, ускладнення навчальних програм), що призводить до зменшення функціональних резервів організму. Відомо, що стан фізичного здоров'я дитини, перш за все, відображає характер діяльності серцево-судинної системи при різних видах навантаження (Г.Л. Апанасенко, 2004).

Метою нашого дослідження було вивчення фізичного здоров'я 152 школярів (6-7 років та 15-17 років) м. Харкова за показниками реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження. Для цього використовували індекс Руф'є (ІР), який рекомендований наказом № 518/674 від 20.07.09 щодо оцінки функціонального резерву серцево-судинної системи школярів, при цьому навантаження складалося зі 30 присідань за 45 секунд. Розрахунок індексу проводився за формулою:



ІР= [4х( ЧСС1+ЧСС2+ЧСС3)-200] : 10,

де ЧСС1 – пульс за 15 сек у стані спокою; ЧСС2 – пульс за перші 15 сек. першої хвилини відновлення після навантаження) та ЧСС3 – пульс за останні 15 сек. першої хвилини відновлення. Рівні функціонального резерву серця визначали з урахуванням 5 градацій: менше 3 – високий рівень; 4-6 – вище середнього (добрий); 7-9 – середній; 10-14 – нижче середнього (задовільний); більше 15 – низький. Згідно з наказом № 518/674 основну фізкультурну групу можуть відвідувати школярі, які мають високий і вищий за середній рівень фізичного здоров'я. Школярі з середніми показниками повинні займатися у підготовчій фізкультурній групі, а з показниками нижче середнього та низькими – у спеціальній групі.

Нами було обстежено 152 школяра (із них – 120 школярів 1-х класів та 32 школяра 10-11-х класів) шкіл м. Харкова.

Отримані дані свідчать, що у 39,17±4,5 % молодших школярів показник функціонального резерву серцево-судинної системи був низький. У 53,33 ± 4,5 % молодших школярів – нижче середнього та лише у 7,5 ± 2,4 % молодших школярів показник був середній, що свідчило про задовільний стан функціонального резерву серцево-судинної системи.

При аналізі проби Руф'є у старших школярів було виявлено, що у 34,37 ± 5,6 % дітей показник функціонального резерву серцево-судинної системи був низький. У 46,88 ± 8,8 % старших школярів – нижче середнього. У 18,75 ± 6,9 % старших школярів показник був середній, що свідчило про задовільний стан функціонального резерву серцево-судинної системи (рис).

Рисунок. Показники реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження за даними проби Руф'є.

Таким чином, дослідження стану фізичного здоров'я школярів свідчить про низький рівень функціональних можливостей дітей та підлітків (у третини із них показник функціонального резерву серцево-судинної системи був низький; у половини школярів цей показник був нижче середнього), не тільки внаслідок різноманітної патології, а зокрема зниження рухливої активності та адекватного дозового фізичного навантаження в умовах школи та позашкільного середовища як результат детренування, що потребує ретельного диспансерного спостереження та створення умов щодо організації здорового способу життя дитини.

Для підвищення функціональних можливостей серцево-судинної системи та адаптації до фізичних навантажень необхідний диференційований підхід до їх нормування. Діти зі зниженням функціонального резерву серцево-судинної системи за даними проби Руф'є у подальшому повинні знаходитися під постійним лікарським наглядом кардіолога та проходити комплексне обстеження системи кровообігу з використанням ЕКГ та ЕхоКГ у спокої та при фізичному навантаженні для виявлення патології, її характеру, що буде визначати в подальшому підходи до лікування та покращення функціональних можливостей системи кровообігу.


Каталог: ld
ld -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
ld -> Програма навчальної дисципліни історія світової культури
ld -> Тема Основні етапи розвитку документознавства
ld -> Програма навчальної дисципліни міфологія Галузь знань 0201 культура Напряму підготовки 020101 культурологія
ld -> Дивовижний світ многогранників
ld -> Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень
ld -> Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб'єкт корекційної освіти план
ld -> Інформаційний пакет 04 основи корекційної педагогіки
ld -> Есе на тему: “Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст.”
ld -> Дипломної освіти «Допущено до рецензування»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка