Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна актуальні питання фізіології, патології та організації медичного забезпечення дітей шкільного віку та підлітків


ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ «БИШОФИТА» В КОМПЛЕКСНОМ ФИЗИОТЕРАПЕВТИЧЕСКОМ ЛЕЧЕНИИ ПАЦИЕНТОВ ДЕТСКОЙ ПСИХИАТРИЧЕСКОЙ ПРАКТИКИ



Сторінка8/11
Дата конвертації20.03.2017
Розмір3.1 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ «БИШОФИТА» В КОМПЛЕКСНОМ ФИЗИОТЕРАПЕВТИЧЕСКОМ ЛЕЧЕНИИ ПАЦИЕНТОВ ДЕТСКОЙ ПСИХИАТРИЧЕСКОЙ ПРАКТИКИ

И.Б. Кувичка



ГУ «Институт охраны здоровья детей и подростков НАМН», г. Харьков
Результаты эпидемиологических исследований за последние 20 лет отметили рост частоты психических расстройств в разных странах Европы и в США, который достигает 5-10 %. В нашей стране по данным различных авторов распространенность, например, депрессии среди детей и подростков варьирует от 5 до 10 %, и эта цифра неуклонно растет. Это не только социальная, но и медицинская проблема, которая требует более комплексного подхода.

Лечебно-профилактический комплекс при этой патологии помимо основной медикаментозной терапии должен включать физиотерапевтические мероприятия, которые бы с одной стороны – усиливали и потенцировали лечебный эффект основной терапии, а с другой – уменьшали степень выраженности побочных эффектов. Поэтому он должен включать средства, вводимые через кожу с помощью физиотерапевтических воздействий, к которым современные специалисты предъявляют следующие требования: минимальное побочное действие на вегето-висцеральные функции, положительный соматотропный эффект, минимальная поведенческая токсичность, хорошие показатели интеракции соматотропными лекарственными средствами, минимальная потребность в титровании дозы препарата. Им в достаточной мере соответствует «Полтавский Бишофит», так как он является безопасным, природным, не имеет действующего химического соединения, побочных эффектов и химико-фармакологического взаимодействия.

Природный «Полтавский Бишофит» – хлоридно-магниево-калиевый минерал с содержанием значительного количества микроэлементов (йод, бром, железо, молибден, селен, марганец, кремний, цинк и др.). Минерализация 340-400 г/л. В нашей практике мы используем его «магниевый» эффект: антиспастический, противосудорожный, антиишемический, гипотензивный, анальгезирующий, седативный и релаксирующий, нормализация возбудимости нервной системы. Эффекты брома: усиление и концентрация процессов торможения, восстановление равновесия возбуждения и торможения в коре головного мозга. Эффекты калия: обеспечение нормального течения биоэлектрических процессов, регуляция работы нервно-мышечной системы. Для лечения детей из психиатрического отделения мы используем электрофорез «Бишофит геля» по Вермелю и на воротниковую зону при эмоционально-лабильных расстройствах, тиках, нарушении поведения и внимания, гиперактивных расстройствах, вегетативной дисфункции. При этом мы отмечали восстановление равновесия между процессами возбуждения и торможения в коре головного мозга, нормализацию эмоциональной сферы, метаболической и ферментативной деятельности и седативный эффект. Аппаратом «Полюс-1» проводили магнитофорез «Бишофит геля» на воротниковую зону при сочетании вышеперечисленной патологии с артериальной и ликворной гипертензией. При этом мы наблюдали значительное улучшение кровоснабжения мозга, уменьшение венозного застоя и улучшение эмоциональной сферы детей. Используя данные метки в течении 2012 года и 8 месяцев 2013 г. в отделении психиатрии было пролечено 360 детей. При проведении экспертной оценки историй болезни у пациентов отмечалось улучшение состояния, уменьшение или исчезновение жалоб, которые были при поступлении, препарат хорошо переносился, побочных эффектов не отмечалось.

Таким образом, внедрение бишофита в комплексное физиотерапевтическое лечение этой категории детей и подростков, способствовало повышению эффективности медицинской помощи пациентам психиатрической практики.


ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШКІЛЬНИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ ЗДОРОВ'Я МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

О.Ю.Куракса



ДУ «Інститут охорони здоровя дітей та підлітків НАМН», м. Харків
Відомо, що на стан здоров'я дітей протягом навчання суттєво впливає так званий «шкільний фактор», про що свідчить суттєве збільшення різних захворювань під час тривалого навчання в школі. Ця проблема загострюється тим, що за даними науковців у 70% дітей молодшого шкільного віку індивідуальна розумова та фізична працездатність не відповідає їх шкільному навантаженню.

В сучасних умовах за період навчання в початковій школі розповсюдженість функціональних відхилень збільшується на 21%, а питома вага хронічної патології – на 4%. У 60% молодших школярів спостерігається високий рівень порушення адаптаційних систем організму та імунна системи у 70-80% дітей функціонує в режимі перенапруження та дезадаптації.

В контексті актуальних питань щодо збереження здоров 'я молодших школярів все більшу увагу привертають шкільно-обумовлені фактори ризику формування здоров'я особливо при опробуванні експериментальних навчальних програм.

Гігієнічна оцінка умов, режимів та організації навчального процесу учнів молодшої школи, які навчаються за програмою «Інтелект України» виявило наступні чинники ризику формування здоров'я учнів, а саме:



  • Навчання відбувається в умовах значних психологічних змін, що потребує розробки оптимальної стратегії навчання;

  • Структура і умови навчального процесу є ускладненими – збільшений обсяг навчального навантаження, змінені форми та методи викладання, підвищені педагогічні вимоги;

  • Мають місто мікрокліматичні чинники ризику внутрішньо шкільного середовища (перевищення температури повітря навчальних приміщень у теплий період року з південою орієнтацією) та перевищення відносної вологості повітря ( що пов'язано з надмірним поливом великої кількості рослин та порушенням режиму провітрювання);

  • Спостерігається н изький рівень штучної освітленості в деяких приміщеннях;

  • Констатовано збільшення тижневого та денного навантаження у розкладі занять;

  • Розподіл навчального навантаження відбувається без урахування сучасних поглядів гігієністів на різний рівень розумової працездатності у різні дні навчального тижня;

  • Розподіл предметів у розкладі відбувається без урахування їх складності;

  • Недостатні розміри земельних ділянок унеможливлюють перебування молодших школярів під час перерв на свіжому повітрі;

  • Кількість дітей в класах ЗНЗ № 169 є перевищеною, що сприяє розвитку втоми, скарг, рівня невротизації тощо;

  • Система медичного забезпечення не є ефективною;

  • Відсутні позитивні моменти модульної методики складання розкладу тому, що вона опробовується тільки на прикладі одного предмету;

Таким чином організація освітнього процесу молодших школярів потребує корекції та належної уваги для запобігання втрати можливості збереження здоров'я дітей.

ПРОФІЛАКТИЧНІ ОСНОВИ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШКОЛЯРІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

О.Ю.Куракса



ДУ «Інститут охорони здоровя дітей та підлітків НАМН», м. Харків

Охорона здоров'я дітей та підлітків (майбутнього трудового, інтелектуального, репродуктивного та оборонного потенціалу України) є пріоритетним гігієнічним науковим напрямом.

Відомо, що втрата здоров'я школярами протягом навчання на сучасному етапі складає залежно від типу закладу не менше 30-50%. До того ж реорганізація санітарно-гігієнічної служби в Україні та як наслідок зменшення обсягу контролю за рівнем гігієнічного благополуччя загально-навчальних закладів свідчать про актуальність вирішення проблеми впровадження профілактичних основ медичного забезпечення школярів в сучасних умовах.

Якщо взагалі медичне забезпечення школярів передбачає повну відповідність умов і організації навчання та виховання дітей в освітніх закладах вимогам санітарно-гігієнічних норм та забезпечення рівного доступу до профілактичної складової діяльності дитячих амбулаторно-полікліничних установ , а медична профілактика включає за своїми напрямами імунізацію, санітарно-епідеміологічний нагляд, здійснення програм до нозологічної діагностики тощо. То переорієнтація системи медичного забезпечення школярів в освітніх закладах повинна відбуватися при забезпеченні рівного доступу всіх учнів до технологій профілактики шкільно-обумовлених хвороб та профілактики ризикових форм поведінки.

Тому основною метою медичного забезпечення сучасних школярів постає не тільки збереження і зміцнення фізичного, психічного, репродуктивного, але і соціального здоров'я, формування стійких стереотипів здорового образу життя.

Головними задачами медичного забезпечення школярів постають:



  • Профілактика та виявлення факторів ризику порушень здоров'я під час моніторингу здоров'я протягом навчання в освітньому закладі (навчального перевантаження, невідповідно віку зменшеної фізичної активності, нераціонального харчування, розповсюдження шкідливих звичок та ранньої сексуальної активності, соціального неблагополуччя в родинах тощо);

  • Проведення в процесі моніторингу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних профілактичних заходів;

  • Організація медичних оглядів та їх аналіз з наступними оздоровчими заходами в процесі моніторингу;

  • обов'язкове проведення медичної профорієнтації з наданням рекомендацій під час моніторингу тощо.

Вирішення задач медичного забезпечення повинно базуватися та здійснюватися за допомогою сучасних технологій роботи: до нозологічної діагностики з долікарняним скринінг-обстеженням , комплексним медичним оглядом з наступним аналізом стану , контролем за умовами організації освітнього процесу,харчуванням, фізичним вихованням тощо.

Модель надання медичної допомоги повинна базуватися на створенні єдиної системи комплексності, гібкості організаційних форм, врахуванням проблем стану здоров'я школярів та методів їх вирішення.



МЕТОДИ САНОГЕНЕТИЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ АДАПТАЦІЙНО-РЕЗЕРВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ОРГАНІЗМУ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Г.О. Латіна



Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, м. Суми
Дослідження адаптаційних можливостей організму і визначення їх зв’язку зі станом резистентності набувають своєї особливої актуальності (Ст. Шпангенберг, Б. Боева, 2006). Зміцнення здоров’я підростаючого покоління є пріоритетним соціальним завданням суспільства та держави (І.В. Сергета, В.Г. Бардов, 2000). За умов неухильного зростання дитячої захворюваності практично всіх класів хвороб все більшої актуальності набувають проблеми ранньої діагностики і прогнозування порушень здоров’я з урахуванням індивідуальних особливостей стану адаптаційно-компенсаторних механізмів організму (С.А. Пашкевич, Г.М. Даниленко, О.А. Бесєдіна, 2004).

Нині аргументовано позитивно оцінюють використання немедикаментозних методик впливу на активність системи фізіологічного захисту організму (саногенез) дитини, зокрема преформованих фізичних факторів. Втім, наукового обґрунтування методів саногенетичної корекції порушень адаптаційних процесів у дітей, технології імунореабілітації з урахуванням типологічних особливостей адаптаційного реагування організму дитини в літературі не достатньо (О.А. Цодікова, К.Б. Гарбар, Г.С. Барчан, 2012).

Тому, розробка критеріїв щодо розробки програм розвитку саногенетичного потенціалу організму при різних порушеннях адаптаційних можливостей організму дітей та індивідуалізація підходів до їх корекції є актуальною сучасною проблемою превентивної медицини.

Мета дослідження – розробити алгоритм застосування методів саногенетичної корекції при порушеннях адаптаційно-резервних можливостей (АРМ) організму учнів молодшого шкільного віку. Для досягнення поставленої мети нами обстежено 322 учнів 6-10 років КУ Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня ім. Д. Турбіна. Рівень АРМ організму учнів молодшого шкільного віку встановлено за способом оцінки С.В. Гозак, О.Т. Єлізарова, Т.В. Станкевич (інформаційний лист № 229–2011).

Результати оцінки структури адаптаційно-резервних можливостей учнів свідчать про перевагу середнього рівня АРМ (68,6 ± 0,3 %, p < 0,05) над низьким (26,02 ± 0,3 %) та високим (5,3 ± 0,3 %) рівнями АРМ і дозволяє припустити, що резерви здоров’я та можливості розвитку хвороб в учнів знаходяться на середньому рівні. Статеві відмінності структури АРМ полягають у низьких адаптаційно-резервних можливостей дівчаток на відміну від хлопчиків.

З віком середній рівень АРМ учнів молодшого шкільного віку зростає на 27,8 %, тоді як, низький рівень АРМ знижується на 31,72 %, що є свідченням поступового пристосування організму учнів молодшого шкільного віку до навчання. Максимальні значення високого рівня АРМ притаманні учням 8 років (47,06 ± 0,2 %), як проміжному віку від вступу до переходу у середню школу. Оскільки високий рівень встановлено тільки у 7 років зі значеннями 11,8 ± 0,3 % та у 10 років (11,8 ± 0,2 %) він став нижчим порівняно з 8 роками. Таким чином, при низькому рівні АРМ, учень має високий ризик зриву адаптації і розвитку хвороб і потребує розробки індивідуальної програми підвищення резервів здоров’я. Низька оцінка адаптаційно-резервних можливостей колективу учнів (класу, школи) свідчить про необхідність удосконалення умов і організації навчально-виховного процесу, особливо фізичного виховання.

Враховуючи дані оцінки адапттаційно-резервних можливостей організму учнів молодшого шкільного віку нами розроблено наступні напрями саногенетичної корекції:

І напрям – оздоровчо-профілактичний, включав розробку інформаційного куточка: «Поради Крокодила. Як вижити в сучасному світі!» та ранкову гігієнічну гімнастику;

ІІ напрям – корекційно-руховий: ранкова гігієнічна гімнастика; оздоровча фізична культура 1 раз на тиждень; корекція рухового режиму;

ІІІ напрям фізкультурно-оздоровчий: ранкова гігієнічна гімнастика; рухові перерви, прогулянки на свіжому повітрі; корекція харчування;

IV напрям – психогігієнічний, який включає: ранкову гігієнічну гімнастику; дихальні вправи у супроводі з музикою, релаксаційні вправи.

Алгоритм призначення напрямів програми саногенетичної корекції порушень АРМ полягає у їх призначенні в залежності від стану складових АРМ, а саме: фізичного розвитку, функціонального стану серцево-судинної системи та стану вегетативної регуляції. Таким чином, напрями можуть поєднуватись. Так, в залежності від рівня фізичного розвитку, рекомендовано застосовувати оздоровчо-профілактичний, корекційно-руховий або фізкультурно-оздоровчий. При високому рівні функціонального стану серцево-судинної системи та сприятливому стані вегетативної регуляції в учнів рекомендовано оздоровчо-профілактичний напрям саногенетичної корекції. Середній та низький рівень функціонального стану серцево-судинної системи, середній та несприятливий стан вегетативної регуляції вимагає рекомендувати психогігієнічний напрям саногенетичної корекції.

Таким чином, розроблений алгоритм побудови саногенетичної корекції, може використовуватися у навчальних класах для корекції та профілактики порушень адаптаційно-резервних можливостей організму дітей молодшого шкільного віку.
ПРЕДИКТОРИ ХРОНІЗАЦІЇ ПАТОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ПРИ РЕАКТИВНИХ АРТРИТАХ У ДІТЕЙ.

І.С. Лебець, Н.О. Панько



ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН», м. Харків
Актуальність. Найбільш поширеним серед запальних захворювань суглобів є реактивний артрит (РеА), який при адекватному своєчасному лікуванні у більшості пацієнтів завершується повним одужанням, але іноді може відбуватися хронізація патологічного процесу, що призводиь до значної втрати функції суглобів і впливає на якість життя дитини та має велике медико-соціальне значення.

Матеріали та методи. У клініці ДУ «ОЗДП НАМН» на обстеженні знаходилася 81 дитина з реактивним артритом віком від двох до 18 років. Для встановлення діагнозу керувалися Міжнародною класифікацією хвороб X перегляду, Протоколами діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей (Наказ МОЗ № 362 від 2005 р.). У всіх хворих аналізувалися показники гострої фази запалення, ревматоїдний фактор. Антитіла до модифікованого цитрульованого віментину (анти-МЦВ) визначалися імуноферментним методом. При статистичній обробці матеріалу використовували Stagraphics 3.0, параметричні та непараметричні критерії.

Результати та їх обговорення. При обстеженні через півроку визначено, що у дітей з РеА на тлі лікування стійка ремісія зареєстрована у (66,67 ± 12,17) % осіб, у 1/3 визначалась хронізація та рецидивування запального процесу. При цьому, при аналізі клініко-лабораторних особливостей хворих, у яких спостерігалась хронізація артриту, порівняно з РеА зі сприятливим перебігом, було визначено, що у них частіше дебют захворювання відбувався з артриту колінних суглобів (р < 0,05), який супроводжувався вираженим больовим синдромом під час активних і пасивних рухів (р < 0,001) та болісністю під час пальпації (р < 0,001), локальною гіпертермією шкіри над ураженим суглобом (р < 0,001). Важливою ознакою стало більш часте виявлення при ехосонографічному дослідженні суглобів не тільки вираженого синовіту, але й синовіту з гіперплазією синовіальної оболонки та розростаннями до 2-4 мм вже на ранніх етапах розвитку захворювання (р < 0,001). Серед цих дітей з більшою частотою зустрічалося сполучення артриту в суглобах нижніх кінцівок – колінних та гомілковостопних суглобах (р < 0,05). Необхідно зауважити, що важливе значення для прогнозу мало виявлення позитивних а-МЦВ.

Висновки. Таким чином, для прогнозування можливої хронізації патологічного процесу при РеА у дітей провідна роль належить симптомам, що характеризують інтенсивність запалення у суглобовому апараті, ехосонографчно сполучення синовіту з гіперплазією та розростаннями синовіальної оболонки, серопозитивний статус за а-МЦВ на початкових етапах захворювання.

ОТНОШЕНИЕ ПОДРОСТКОВ С ОСТЕОАРТРОЗОМ КОЛЕННЫХ СУСТАВОВ К СВОЕМУ ЗАБОЛЕВАНИЮ

А.В. Летяго 1, И.С. Лебец 2, Е.В. Матвиенко 2, Н.С. Михайличенко 1, А.С. Орлова1



1 – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, г. Харьков

2 – ГУ «Институт охраны здоровья детей и подростков НАМН», г. Харьков
Целью работы явилась оценка отношения к болезни у подростков с остеоартрозом (ОА) коленных суставов и определение у них диагностической значимости психологических показателей с учетом информативности.

Обследовано 126 пациентов в возрасте 15-18 лет. Диагноз ОА устанавливался согласно классификации МКБ-Х. Интенсивность артралгий оценивали по визуально-аналоговой шкале (ВАШ Хаскинсона). Для описания психологического статуса проводили анкетирование по методике «Тип отношения к болезни (ТОБ)», установление уровня нейротизма (личностный опросник Г. Айзенка), уровня стресса (цветовой тест М. Люшера). Для выделения наиболее важных признаков использовалась методика последовательной процедуры Вальда-Генкина с определением информативности при помощи критерия Кульбака.

Установлено, что ОА у подростков преимущественно формировался у лиц женского пола (72,64 %). Уровень болевого синдрома составил 3,67 ± 0,15 балла по ВАШ, что указывало на его умеренную интенсивность. Артралгии в коленных суставах появлялись после чрезмерной физической нагрузки (100,00 %), преимущественно вечером (43,39 %), реже при спуске с лестницы (32,08 %). Признаками суставного синдрома при ОА были метеозависимость (58,49 %) и сезонность проявлений. При объективном обследовании суставного аппарата определялись хруст в суставах (86,92 %) и признаки вторичного синовита (33,96 %). Функция пораженных суставов практически не изменялась. Важным моментом в развитии любого заболевания являются особенности его влияния на психологическую сферу человека. Это связано с тем, что болезнь является своеобразным толчком не только к появлению клинической симптоматики со стороны пораженного органа или системы органов, но и причиной определенного психологического восприятия, а также эмоциональной нестабильности. По данным ряда исследований, проводимых у взрослых с ОА, пациенты достаточно часто эмоционально тяжело воспринимают это заболевание, а в некоторых случаях – относятся к нему как к «приговору», что значительно снижает показатели «качества жизни». Изучая влияние развития ОА на эмоциональную сферу больного подростка, мы установили, что у них формировалось определенное отношение к своему заболеванию, что характеризовалось появлением преимущественно у лиц женского пола эргопатического ТОБ (36,6 %). При этом имела место достаточно адекватная оценка причин ОА и стремление не акцентировать внимание на клинической симптоматике. У юношей чаще определялся анозогнозический ТОБ (25,4 %) с поверхностным, легкомысленным отношением к заболеванию, отвержением любых мыслей о болезни. В то же время, были подростки (22,5 %), оценивающие свое состояние без уменьшения или превышения его тяжести (гармоничный ТОБ). Особенностями психологического реагирования на наличие заболевания было выявление у 1/3 пациентов нейротизма (19,12 ± 4,00 баллов), а также среднего уровня стресса по методу М. Люшера как у девочек (65,4 %), так и у мальчиков (63,6 %). В результате проведенного исследования в диагностические признаки ОА были включены не только клинические проявления, но и особенности психологического восприятия. При этом, наибольшую информативность составили: артралгии после физических нагрузок (8,54) и в вечернее время (6,29), хруст в суставах (3,31), боль при спуске с лестницы (3,23), средний уровень эмоционального стресса (2,09), наличие нейротизма (1,04), типы отношения к болезни (0,92).

Таким образом, показано, что формирование ОА у подростков, наличие хронического болевого синдрома, оказывает влияние на эмоциональную сферу жизни пациентов, что может в дальнейшем отразиться на отношении к окружающим, к себе, проявиться в акцентуировании характера, снижении трудоспособности.


ВПЛИВ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ОРОТЕРАПІЇ НА СТАН ЦНС ДІТЕЙ, ЩО ПРОЖИВАЮТЬ НА РАДІОНУКЛІДНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Л.М. Лісуха



Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, м. Київ
Відомо, що під час перебування в горах і дихання повітрям зі зниженим парціальним тиском кисню (Ро2), стан центральної нервової системи змінюється. Поліетіологічний характер порушень у дітей, які проживають на радіонуклідно забруднених територіях, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, диктує необхідність вивчити ступінь напруження адаптації центральної нервової системи (ЦНС), вегетативних механізмів і серцево-судинної системи, як найбільш інформативних щодо стану компенсаторних процесів в організмі та можливості їх компенсації.

Мета нашої роботи – дослідити зміни стану ЦНС після переривчатої нормобаричної гіпокситерапії (ПНГ) у дітей-чорнобильців.

Досліджено 32 дітей віком від 6 до 17 років за допомогою приладу ПНН01-3. Дітей поділено на дві групи: 6-11 років – 18 осіб і 12-17 років – осіб. Для дихання гіпоксичною газовою сумішшю (ГГС) застосовано апарат «Борей». Курс ПНГ складався із 7-10 щоденних сеансів тривалістю 45-60 хв. Для кожної дитини тривалість сеансу підбиралася індивідуально, виходячи із показників пульсу (ПП), артеріального тиску (АТ), частоти дихання (ЧД), загального самопочуття. Ро2 газової суміші на початку сеансу становив 106 мм рт. ст., при II та III сеансі знижувався ступінчасто так, що IV і наступні сеанси відбувались до рівня Ро2 76-72 мм рт. ст. Вивчали латентний період (ЛП) простої зорово-моторної реакції на світловий на світлові подразники (один та два кольори) у кожної дитини, до, після п’ятого, та через 3 хв. після останнього сеансу. Перед проведенням сеансу та після нього вимірювали ПЛ, АТ.

Відомо, під час дихання ГГС відмічається зростання мозкового кровопостачання, у більшості осіб збільшується швидкість реакції на подразник, поліпшуються когнітивні функції, поліпшується настрій, активується секреція ендорфінів, підвищується стійкість до радіації. Позитивний вплив на ВНС проявся у нормалізації ритму скорочення міокарду, переважанні тонусу симпатичного над парасимпатичним, стійкості емоцій та зменшення дратівливості і депресивності.

Латентний період простої зорово-моторної реакції у всіх дітей на світлові подразнення скоротився, що свідчить про активацію ЦНС. Ближче до останнніх сеансів у всіх дітей підвищилася швидкість та точність виконання рухів, вони менше робили рухових помилок. Збільшення ЛП на два кольри у дітей 6-11 років може говорити про більшу пластичність головного мозку, тобто чим менший вік початку лікування, тим краще його результат.
АНАЛІЗ СУБ’ЄКТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ
І.В. Межибецька, О.О. Кирилова

ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН», м. Харків
Стійке погіршення стану здоров’я підростаючого покоління нашої країни обумовлено багатьма факторами екологічного, економічного та соціального характеру. У зв’язку з тим, що основним видом діяльності в підлітковому віці є навчальна та професійна підготовка, у багатьох дослідженнях уже доведено наявність зв’язків між станом здоров’я та професійною спрямованістю підлітків, але суб’єктивне сприйняття процесів, що значущі для особистості, що формується не знайшло досить широкого висвітлення. Тому дослідження суб’єктивного ставлення підлітка до здоров’я має важливе значення для створення комплексних програм формування активної мотивації піклування про своє здоров’я, його збереження та розвиток.

Дослідження проводилось серед підлітків віком 16-20 років, які навчалися у професійних технічних навчальних закладах м. Харків. Дослідження особливостей особистісного сприйняття підлітками чинників ризику погіршення здоров’я в процесі професійного самовизначення проводилось з використанням психосемантичного методу (n=36) та кольорового тесту відношень (КТВ) (n=188). Для розкриття внутрішнього сприйняття факторів ризику для власного здоров’я підліткам було запропоновано написати міні-твір на тему: «Моя професія – моє здоров’я». За допомогою контент - аналізу текстів міні-творів були отримані кількісні та якісні характеристики особистісного сприйняття факторів ризику погіршення здоров’я, які пов’язані з обраною професією. За результатами КТВ визначалося ставлення підлітка до понять «Я сам», «Моє здоров’я», «Моя професія», «Моє навчання».

Здійснений аналіз творів дозволив отримати дані стосовно суб’єктивної оцінки підлітків щодо власного здоров’я. Так, тільки половина респондентів (44,44 %) у свої творах надала оцінку стану свого здоров’я, з них задовільний стан свого здоров’я відмітила чверть підлітків, близько 20 % відзначили незадовільний стан власного здоров’я, причому 11,11 % зазначили присутність больових симптомів, 8,33 % - наявність погіршення зору. За результатами КТВ, що досліджує неусвідомлюване ставлення до запропонованого поняття, всі підлітки оцінили ставлення до власного здоров’я. Серед них, була зафіксована позитивна оцінка власного здоров’я у 61,70 % респондентів, нейтральне та байдуже ставлення відмітили 22,87 %, а негативно оцінили стан власного здоров’я 15,43 % підлітків.

Результати дослідження виявили відношення підлітків до обраної професії. Майже половина респондентів (47,22 %) висловили позитивне ставлення до обраної професії, 13,89 % мали негативне відношення, а в 19,44 % творів відмічалося амбівалентне сприйняття своєї професії, при якому підліток усвідомлював як переваги обраного діла, так і негативні наслідки впливу професії на його здоров’я.

Серед переваг обраної професії 16,67 % підлітків відмітили високий дохід; 11,11 % підліткам обрана професія була цікава; 8,33 % відмітили відсутність фізичного навантаження; по 5,56 % підлітків знайшли позитив у престижності обраної професії та знаходженні у теплі; перспективність, користь для людей та самостійність указали по 2,78 % підлітків.

За даними КТВ отримані дані щодо неусвідомлюваного ставлення до обраної професії співпадають з усвідомлюваною оцінкою заданого поняття учнями. Позитивне ставлення до професії, що обрали підлітки мали 54,79 % респондентів, нейтральне ставлення було зафіксовано у третини підлітків (29,26 %) і негативне відношення мали 15,43 %. Негативне сприйняття обраної професії насамперед базувалося на ствердженні, що професія погано плине на стан їх здоров’я. Це було відображено в 26,7 % творів підлітків. Оцінюючи негативний влив обраної професії на здоров’я підлітки відмічають по-перше погіршення зору, по-друге – порушення постави, третє місце поділяють травми та алергія, на четвертому місці знаходяться погіршення слуху, захворювання органів дихання та втома, а в поодиноких випадках відмічається згадування по можливість захворювання органів травлення та погіршення здоров’я взагалі. Лише 11,11 % респондентів вважали, що за умов дотримання правил безпеки на виробництві можливо зменшити негативний вплив на стан здоров’я.

Неусвідомлене ставлення до поняття «Моє навчання» мало позитивне значення лише серед 44,68 % респондентів, а для 23,94 % процес навчання викликав негативні емоції , що потребує пильної уваги психолого-педагогічних фахівців.

Таким чином, у проведеному дослідженні було виділено та проаналізовано одну із складових психологічного фактору профорієнтації – складову, яка стосується суб’єктивної оцінки підлітком чинників ризику для власного здоров’я, які несе в собі обрана професійна діяльність. Що дозволить вести ефективну профілактичну роботу серед означеного контингенту шляхом їх активного залучення у вирішення проблем здоров’язбереження з врахуванням особливостей певної професії.



АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОЗДОРОВЧОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

А.О. Міненок, І.О. Донець, Т.Б. Кійко, Л.П. Гальонко



Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченк, м. Чернігів
Сучасні умови життя ставлять високі вимоги до рівня фізичного розвитку, працездатності та функціонального стану організму дітей. Особливу значущість набувають питання підбору засобів та методів фізичного виховання, які спрямовані на здобуття оздоровчого ефекту при заняттях фізичною культурою у молодшому шкільному віці.

За результати дослідження фізичного розвитку учнів можна зазначити, що в усіх віково-статевих групах випробуваних величини середніх значень маси тіла залежно від їх росту були нижчими від середньостатистичних, масо-зростовий індекс Кетле знаходиться у межах норми (180 – 260 г/см), як у хлопчиків, так і у дівчаток 7 – 9 років. Якщо оцінювати рівень фізичного розвитку залежно від індексу Кетле, то можна відзначити, що тільки хлопчики 8 та 9 років мають середній рівень, у той час як хлопчики 7 та дівчатка 8, 9 років належать до рівня нижче середнього, дівчатка 7 років – до низького.

Життєвий індекс у обстежуваних дівчаток 7 – 9 років знаходиться у межах норми для даної вікової групи (норма для дівчаток – 46 – 49 мл/кг, для хлопчиків – 51 – 55 мл/кг), а у хлопчиків 7 – 9 років – нижче вікової норми (відповідно 45,91 мл/кг; 45,13 мл/кг; 48,43 мл/кг). Пов’язано це з тим, що ЖЄЛ наших досліджуваних є нижчою за вікову норму.

Максимальна сила згиначів кисті входить до системи показників, які характеризують фізичний розвиток, фізичне здоров’я та максимальну силу м’язів кисті через свою інформативність. Оцінку сили згиначів кисті визначали залежно від маси тіла школяра. Співставлення показників сили кисті сильнішої руки дітей 7 – 9 років, виміряної за допомогою динамометра, призводить до висновку, що в усіх вікових групах найбільший відсоток припадає на оцінку «задовільно». Відсоток дітей, які мають оцінку «незадовільно», є досить високим (до 46,7 %). Однак відзначається тенденція підвищення сили м’язів кисті з віком як у хлопчиків, так і у дівчаток.

Результати дослідження стану фізичного здоров’я учнів 1 – 3 класів свідчать, що у структурі захворювань найбільшу частину займають хвороби органів дихання (45,6% – у 7 років, 40,7% – у 8 років, 41,3% – у 9 років). Далі йдуть хвороби нервової системи та органів чуттів (4,97 %, 6,85 %, 11,34 % відповідно), захворювання шлунково-кишкового тракту (9,53 %, 5,95 %, 6,38 % відповідно), хвороби сечостатевої системи (4,29 %, 2,78 %, 3,36 % відповідно) та інші захворювання.

За результатами наших досліджень можна констатувати. Що результати отримані нами підтверджують висновки різних авторів про те, що домінуюче місце у структурі захворювань школярів займають хвороби органів дихання. На думку вчених, однією з основних причин такої поширеності хвороб органів дихання слід рахувати порушення екології, яке впливає на стан здоров’я населення та у першу чергу дитячого. Вчителям фізичного виховання необхідно мати на увазі, що раціональне фізичне виховання підвищує загальну резистентність організму до будь-яких загрожуючих чинників, включаючи при цьому і екологічні.

Також, у ході досліджень було визначено динаміку захворюваності учнів початкових класів протягом року, що відкриває можливість варіювати спрямованість профілактично-оздоровчих засобів фізичного виховання у різні місяці та часові проміжки на протязі навчального року.

Факт незадовільного стану здоров’я обстежуваних учнів, ще раз підтверджує актуальність питання щодо вивчення взаємодії показників фізичного здоров’я та фізичної підготовленості учнів; пошук інноваційних підходів до організації процесу фізичного виховання; пошук найоптимальніших засобів фізичного виховання, які б забезпечували необхідний оздоровчий ефект дітей молодшого шкільного віку.



СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРОФІЛАКТИКИ ДОНОЗОЛОГІЧНИХ СТАНІВ У ДІТЕЙ ПІД ЧАС ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА КОМП’ЮТЕРОМ

Т.Ю. Мітельова1, Л.В. Подрігало2



1 Харківський національний медичний університет,

2 Харківська державна академія фізичної культури
Насичений ритм життя як дорослого так і дитячого населення, неоптимальність режиму дня дитини за рахунок перевантаження шкільної програми, недостатності рухової активності, переважання пасивних видів відпочинку у сполученні з тривалим перебуванням за комп’ютером призводить, насамперед, к досить частому виникненню функціональних зворотних порушень здоров’я у сучасних школярів. Але за рахунок того, що різноманітні донозологічні стани, як правило, не досягають ступеня виражених змін у загальному стані та самопочутті дитини, виходячи з самої термінології, то вони рідко стають об’єктом пильної уваги батьків та фахівців.

Ігрова діяльність за комп’ютером, у відповідності з літературними та власними даними, за останні роки піднялася на одне з провідних місць у структурі дозвілля школярів. З’ясовано, що у зв’язку з багатогранною, комплексною дією комп’ютерних ігор (КІ) на організм дітей вони є доведеним джерелом виникнення донозологічних станів, які часто трансформуються у стійку, клінічно виражену патологію на стику офтальмології, педіатрії, неврології та навіть психіатрії. Тому не викликає сумніву необхідність їх своєчасної профілактики, що потребує системного комплексного підходу з поєднанням зусиль не тільки гігієністів, але й психологів, фахівців з ергономіки, педагогів тощо.

Доведено, що для остаточного висновку про характер впливу контактів з КІ на дитяче населення необхідна гігієнічна компетенція (Подрігало Л.В., 2005). Це обумовлює провідну роль гігієністів як координаторів цієї роботи на міжгалузевому рівні. Саме необхідність такого рівня є передумовою залучення до розробки і впровадження у практику профілактичних заходів усіх зацікавлених сторін (розробників, виготовлювачів, користувачів КІ, органів державної влади). Надання оцінці КІ статусу обов’язкової підкреслює її державний рівень та дозволяє віднести її до засобів вторинної профілактики.

Комплексність дії ігрової діяльності за комп’ютером на функціональний стан організму дітей, яка доведена в умовах експерименту, не дозволяє обмежитися тільки вивченням програмного забезпечення ігор, відомостей про виробника, параметрів оформлення, а потребує застосування інтегрального підходу. На наш погляд, найбільш оптимальним є використання методу нормативного прогнозування, який дозволяє на підставі наявних конструктивних недоліків припускати зміни, які викликаються КІ з боку здоров’я дітей. Темпи й розміри виробництва комп’ютерних ігор не дають можливість експертам обмежитися лише використанням методу природних спостережень для здійснення їх гігієнічної регламентації. Тому, доцільним є використання кваліметричного підходу до оцінки КІ.

Таким чином, метою нашої роботи стала розробка методики проведення експертної оцінки КІ задля здійснення профілактичних заходів щодо несприятливого впливу ігор на користувачів.

Обґрунтовані принципи гігієнічної регламентації є науковим забезпеченням методології експертної оцінки КІ, що дозволило опрацювати алгоритм її проведення. За його допомогою процес гігієнічної регламентації розподіляється на основні етапи отримання і аналізу інформації, що дозволяє зробити кінцевий висновок про вплив КІ на користувача.



В основікваліметрії лежать 4 основних вихідних положення. По-перше, якість залежить від ряду властивостей, що утворюють дерево якості, тобто необхідно виокремити складові елементи даної якості, їх оцінити, потім дати оцінку показнику в цілому. По-друге, будь-яку якість або її елементи можна виміряти за допомогою експертів, застосувавши спеціально розроблені шкали. Третє – кожна властивість (якість) визначається двома числами: відносними показниками хi і місткістю wi. Відносний показник характеризує виявлений рівень вимірюваної властивості, а місткість – порівняльну важливість різних показників. Й останнє – сума місткості властивостей на кожному рівні дорівнює 1.

Серед методичних прийомів кваліметрії ми пропонуємо використовувати евристичний (інтуїтивний), заснований на експертних оцінках. Експертами можуть виступити наступні спеціалісти: гігієніст, програміст, психолог, лікар-офтальмолог.

За результатами проведених нами досліджень (натурного експерименту з використанням КІ з різними параметрами оформлення, гігієнічної оцінки сучасних 50 КІ) було виокремлено найбільш значимі властивості, що характеризують КІ. Серед них: кутовий розмір та форма об’єкту розгляду, переважаючі кольори зображення, контраст між об’єктом розгляду та фоном, а також ритм гри. Ризик несприятливого впливу (Rout) даних факторів на користувача визначається розрахунковим шляхом. Питому вагу факторів wi,як правило, розраховують за допомогою методу простого ранжування, або методу попарного порівняння. Кількісне значення впливу кожного фактора КІ на функціональний стан користувача визначається експертним шляхом. Таким чином, експерти визначають місткість кожного фактору, й оцінюють ймовірність (очікуваність) несприятливого впливу цих факторів кожної комп’ютерної гри, що піддається регламентації.

Узагальнюючи запропоновану методику оцінки ступеня впливу факторів комп’ютерної гри на функціональний стан користувачів необхідно слідувати вищезазначеним етапам (варто відзначити, що оцінка може проводитися вже незалежно від виду КІ). Так, ігри, які мають дуже низький та низький рівні впливу дозволяється використання без обмежень, з середнім рівнем впливу – умовно придатні, не рекомендовано дітям із порушеннями здоров’я, й з високим та дуже високим – застосування для дітей заборонено.

Перевагами підходу, що пропонується є використання у експрес-оцінці якісних і кількісних показників, формулювання питання за принципом «наявність - відсутність», «додержання - недодержання» тощо.

Встановлений пріоритет безпеки ігор за комп’ютером для дітей необхідно розуміти як захист інтересів населення і держави щодо нешкідливості продуктів дитячого асортименту для життя, здоров’я громадян, оптимізації візуального оточення за рахунок вилучення факторів, які здійснюють несприятливу дію.

Впровадження удосконаленої системи профілактики негативного впливу комп’ютерних ігор на організм дитини дозволить попередити розвиток донозологічних станів, формування клінічно оформлених патологічних станів з боку зорового аналізатора, опорно-рухового апарату, центральної нервової системи, виникнення психопатологічних порушень і залежної поведінки.
СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О ДЕПРЕССИИ В ПОДРОСТКОВОМ ВОЗРАСТЕ

Е.А. Михайлова, Т.Ю. Проскурина, Д.А. Мителев, Т.Н. Матковская



ГУ «Институт охраны здоровья детей и подростков НАМН», г. Харьков
Проблема депрессий пубертатного периода – клинически, социально значима и достаточно актуальна в настоящее время. Депрессивные расстройства в подростковом возрасте сопряжены с суицидальным поведением. Повышенная опасность осуществления суицидальных тенденций, зачастую несоразмерных выраженности депрессивного аффекта, связана с низким суицидальным порогом и недостаточной психосоциальной зрелостью (М.Я. Цуцульковская и соавт., 2003). По данным Всемирной организации здравоохранения депрессиями страдает около 5–8 % населения земного шара, в ближайшие 20 лет ожидается рост распространённости этого заболевания, а инвалидизация по причине депрессии к 2020 г. может выйти на второе место среди всех прочих недугов. Симптомы депрессии так часто обнаруживаются, что её иногда называют «простудой в психопатологии» (Mash EJ, Wolf D.A., 2003). А рост численности заболеваний депрессией среди подростков побудил G.L. Klerman (2003) назвать ХХ век «веком молодежной меланхолии». Депрессии у подростков являются часто нозологически неспецифичными и одними из наиболее частых проявлений психической патологии у подростков. По мнению отечественных и зарубежных исследователей 10-20 % подростков могут испытывать серьёзные депрессивные расстройства, однако они остаются нераспознанными. По степени выраженности большая часть депрессии у подростков относится к состояниям средней тяжести и лёгким, а среди всего массив аффективной патологии доминируют не психотические ее формы. В формировании этих состояний участвуют разные механизмы (генетические, конституциональные, психогенные, социальные), а их прогноз в большей степени зависит от того в рамках какой нозологии они реализуются, от психологических и личностных составляющих. Трудность своевременной диагностики депрессии у подростков обусловлена и недостаточной синдромологической очерченностью в период полового созревания. В пубертатной фазе, когда «рушатся относительное совершенство и гармония детства» и происходит «расширение эмоционального горизонта» (П.Б. Ганнушкин), отмечается склонность к беспричинным колебаниям настроения. Свойственная подросткам «аффективная подвижность» указывает на нарушение психического равновесия и характеризует процесс психологического развития в этом возрастном интервале. Однако стёртая аффективная симптоматика может скрываться под «маской» пубертатных проявлений, создавая дополнительные диагностические трудности. Следовательно, ранняя диагностика депрессии у подростков составляет важную и до настоящего времени ещё не решённую проблему.

Целью работы явилось изучение клинической феноменологии рекуррентной депрессии у подростков.

Нами было проведено клинико–лонгитудинальное исследование группы больных детей с возрастом манифестации депрессии в 7 – 11 лет (120 детей) и несколькими годами позже тех же детей уже подростками (48 больных).

Установлено, что по мере взросления и, в особенности на первом этапе полового созревания депрессия имела склонность к рецидиву. С возрастом изменилась и гендерное соотношение преобладание девочек над мальчиками, тогда как в младшем школьном возрасте соотношение мальчиков и девочек было практически одинаково. Выраженную социальную дисфункцию имели 19 % больных. Когнитивную дисфункцию имели более половины пациентов исследуемой группы (65,8 %). У большинства подростков (84,6%) с рекуррентной депрессией регистрировались соматические жалобы. Депрессивное расстройство в пубертатном возрасте имеют клинически более чёткие проявления: снижение эмоционального тонуса, энергичности, ипохондричность, дисморфофобичность, раздражительность, суицидальные размышления, подавленное настроение от субклинической и клинически выраженной. Поведенческий эквивалент депрессии наиболее характерен для мальчиков младшего и среднего подросткового возраста. Дисфории, идеаторные и моторные нарушения – признаки классической триады депрессии регистрированы преимущественно у мальчиков старшего подросткового возраста. Установлено, что в формировании депрессии у подростков участвуют проявления пубертатного криза, признаки начавшегося заболевания в младшем школьном возрасте, особенности микро социального окружения, особенности преморбидной личности больного.

Таким образом, дифференциация доклинических проявлений пубертатной депрессии и свойственной подросткам эмоциональной лабильности, своевременная фиксация признаков риска последующего развития аффективного заболевания представляется сложной и до конца не решённой проблемой. Необходимы дальнейшие исследования для разработки диагностического алгоритма депрессий у подростков на разных этапах полового созревания, изучения патогенетических механизмов развития рекуррентной депрессии и разработки эффективных программ превенции прогрессирования заболевания и суицидального поведения в юном возрасте.


ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ – ВАЖЛИВА УМОВА РОЗВИТКУ ШКІЛ СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’Ю

Ю.В. Міцай



Комунальний заклад «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського», м. Кіровоград
Можна з упевненістю стверджувати, що можливості здійснення ефективної навчальної діяльності учнів залежать від здоров’я. Разом з тим слід зауважити, що інтенсивні інтелектуальні, емоційні, особистісні навантаження, якими характеризується сучасний навчальний процес, призводять до надмірного психофізіологічного напруження, «педагогічного стресу» та суттєвого погіршення здоров’я учнів. Найчастіше у дітей виникають проблеми з опорно-руховим апаратом, з’являються захворювання серцево-судинної системи, психосоматичні розлади, погіршується зір, зростає ендокринна паталогія та ін. Причинами цього є недостатність валеологічних знань у педагогів, відсутність наступності, системності, послідовності у забезпеченні здоров’язбережувального супроводу навчально-виховного процесу. Так, майже 90 % опитаних педагогів на питання про те, чи використовують вони в своїй практиці здоров’язбережувальні технології, відповідають позитивно, проте не в змозі розкрити поняття «здоров’язбережувальні технології». Рівень знань педагогів про здоров’язбережувальний супровід освітнього процесу невисокий: відсоток правильних відповідей складає менше половини – 44 %. Рівень обізнаності з питань здоров’я та здорового способу життя (55 %) також не можна вважати достатнім для ефективної здоров’язбережувальної діяльності.

Кращі умови щодо збереження та зміцнення здоров’я учнів створюються в школах сприяння здоровю, кількість яких в області щороку збільшується та сьогодні становить 85 закладів.

Як свідчить практика, нині більшість педагогічних колективів переорієнтовує організацію навчально-виховного процесу на формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і психічного здоров’я, виховання потреби здорового способу життя. Для багатьох навчальних закладів «оздоровлення школи починається з творчості вчителя», тому школи обирають різні напрями: впровадження сучасних технологій навчання та виховання; валеологізація освітньо-виховного процесу; здоровязбережувальна педагогіка; фізичне виховання та зміцнення фізичних показників учнів; психологічна та педагогічна підтримка дітей; превентивне виховання; безпека життєдіяльності учнів; культура здоров’я; духовне та естетичне вдосконалення.

Досвід роботи шкіл сприяння здоровю свідчить, що основні завдання щодо зміцнення здоровя школярів реалізуються в навчально-виховному процесі через упровадження здоров’язбережувальних освітніх технологій.

Під здоров’язбережувальними технологіями слід розуміти послідовну сукупність педагогічних та дидактичних прийомів, форм, засобів та методів, спрямованих на побудову психологічно комфортного освітнього середовища, що сприяє формуванню здорової компетентної особистості.

Виділяють такі групи здоров’язбережувальних технологій, що успішно впроваджуются у школах сприяння здоровю: медико-гігієнічні технології; фізкультурно-оздоровчі технології; екологічні здоров’язбережувальні технології; технології забезпечення безпеки життєдіяльності; здоров’язбережувальні освітні технології; лікарсько-оздоровчі технології; соціально-адаптуючі й особистісно розвиваючі технології.

Серед здоров’язбережувальних освітніх технологій виділяють:

- організаційно-педагогічні технології, які визначають структуру навчального процесу, що сприяє запобіганню перевтоми та гіподинамії;

- психолого-педагогічні технології, пов’язані з безпосередньою роботою вчителів на уроці, забезпеченням психолого-педагогічного супроводу усіх елементів освітнього процесу;

- навчально-виховні технології, які включають програму з навчання піклуванню про своє здоров’я та формування культури здоров’я учнів, з попередження шкідливих звичок і передбачають проведення організаційно-виховної роботи зі школярами та їх батьками.

Здоров’язбережувальні технології в загальноосвітніх навчальних закладах реалізуються через такі напрями освітньо-виховної діяльності:

- створення умов для зміцнення здоров’я школярів та їхнього гармонійного розвитку;

- організацію навчально-виховного процесу з урахуванням його психологічного та фізіологічного впливу на організм учня;

- розробку і реалізацію навчальних програм з формування культури здоров’я і профілактики шкідливих звичок;

- корекцію порушень здоров’я з використанням комплексу оздоровчих і медичних заходів;

- медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров’я, фізичного і психічного розвитку школярів;

- функціонування служби психологічної допомоги вчителям і учням щодо подолання стресів, тривожності;

- контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу, нормування навчального навантаження і профілактики стомлюваності учнів;

- організацію збалансованого харчування учнів у школі.

Варто наголосити, що ефективній здоров’язбережувальній діяльності педагогів сприяє їх підготовка в системі післядипломної освіти. Упродовж останніх років в області створено систему науково-методичного супроводу підготовки педагогічних працівників регіону до впровадження здоров’язбережувальних технологій.

Удосконалюються форми методичної роботи з педагогами: все більше набувають значення майстер-класи для вчителів, Школи педагогічної майстерності, інтерактивне спілкування тимчасових творчих колективів учителів, семінари-практикуми, тренінги особистісного зростання, інтернет-конференції, консультаційні ЧАТи и тощо.

Робота обласних методичних формувань передбачає аналіз наукових джерел з проблеми зміцнення та збереження здоров’я школярів, визначення складових здорового способу життя та чинників, які негативно впливають на здоров’я дітей. Особливу увагу приділено соціальним детермінантам здоров’я, соціальному контексту феномену здоров’я, впливу макросоціальних процесів і явищ на здоров’я індивідуума, технології проведення медико-педагогічного моніторингу стану здоров’я учнів, навчанню на засадах розвитку життєвих навичок та механізмам реалізації здоров’язбережувальної діяльності.

Зауважимо, що однією з дієвих форм роботи, яка сприяє підвищенню професійної майстерності педагогів, популяризації здоров’язбережувальних технологій, є конкурси педагогічної майстерності. Так, за ініціативи комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського» відбувся обласний конкурс методичних матеріалів «Здорове майбутнє Кіровоградщини». Проведення конкурсу мало на меті не лише виявлення кращого досвіду здоров’язбережувальної діяльності, а й привернення уваги громадськості, органів влади до проблеми виховання здорового підростаючого покоління.

До уваги педагогічних працівників запропоновано номінації: «Тренінг», «Проект», «Спортивно-оздоровчі традиції», «Методичні орієнтири».

Підсумовуючи, можна зазначити, що ефективною умовою розвитку шкіл сприяння здоровю та забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку дитини, зміцнення її здоровя є ґрунтовна підготовка педагогічних працівників до впровадження здоров’язбережувальних технологій.
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ З АЛІМЕНТАРНИМ ДЕФІЦИТОМ ЗАЛІЗА ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

С.О. Мокія-Сербіна, В.В. Чечель



ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Кривий Ріг
Серед дефіцитних станів одним із самих розповсюджених в світі залишається дефіцит заліза, який в дитячому віці має важливі не лише медичні, але й соціальні аспекти, оскільки може призводити до формування соматичної патології, порушувати фізичний, моторний, психічний розвиток дітей, їх поведінку та здатність до навчання. Період старшого дошкільного віку вважається одним з критичних етапів розвитку дитини, від якого багато в чому залежить усе подальше життя. В цей період відбувається перший пік прискореного темпу росту, морфологічне і функціональне удосконалення органів і систем, подальший розвиток «вищих» когнітивних функцій: сприйняття, пам'яті, уваги, сенсомоторної діяльності, аналітико-синтетичних процесів – що є основою психосоціального розвитку дитини.

Метою нашого дослідження було вивчення особливості психічної готовності дітей шестирічного віку з аліментарним дефіцитом заліза до систематичного навчання у школі за допомогою тестів.

Для виділення групи практично здорових дітей та дітей з аліментарним ДЗ проведено поглиблене клінічне обстеження; дослідження калу на яйця глистів, загальний аналіз сечі, аналіз крові з визначенням еритроцитарних стандартних індексів та біохімічних показників обміну заліза і сироваткового феритину.

Було відібрано 205 дітей 6-річного віку, які відвідували дитячі дошкільні заклади. За гематологічними ознаками їх розподілили на дві групи: основну – 155 дітей з ДЗі контрольну – 50 здорових дітей. Для оцінки психічної зрілості дітей проводилося тестування за допомогою «Орієнтовної комплексної програми вивчення готовності дитини до шкільного навчання». Досліджувалися показники розвитку психічних функцій (зорове та слухове сприйняття; зорова, короткочасна слухова, довільно-образна пам'ять; розвиток мови; увага; наочно-діюче, образно-мовне, словесно-логічне мислення; уява). Вивчався розвиток дрібної моторики рук за тестом «Дрібна моторика рук» та за середньою частотою рухів кистю за 5 секунд.

Статистична обробка даних досліджень виконувалась з використанням програми STATISTICA 6,0 (фірма StatSoft, США, 2001) за непараметричним критерієм Манна-Уітні. Проводили кореляційний аналіз за Спірменом. Різницю між порівнювальними величинами вважали статистично достовірною при р < 0,05.

За результатами дослідження відмічено достовірне зниження показників всіх психічних функцій (сприйняття, пам'яті, уваги, мислення, мови, уяви) у дітей з ДЗ в середньому на 1-2 бали порівняно зі здоровими дітьми. Найбільш дефіцитарними були показники слухового сприйняття, слухової пам'яті, зв'язного мовлення, образно-мовного і словесно-логічного мислення, уяви. Тобто, це ті психічні функції, розвиток яких тісно пов'язаний між собою і затримка одного показника призводить до зміни іншого. Крім того, процес становлення цих когнітивних функцій відбувається саме у віці 5-6 років. Особливого аналізу заслуговував рівень сформованості уваги. Кількість допущених помилок і витрачений час на виконання завдання у дітей з ДЗ були в 3 рази вищими від здорових дітей, а коефіцієнти, що відображають стійкість, концентрацію, продуктивність, розподіл і переключення уваги були високо вірогідно нижчими ніж у дітей без ДЗ.

Кореляційний аналіз виявив достовірні позитивні зв'язки середньої сили між рівнем всіх пізнавальних функцій та рівнем гемоглобіну, сироваткового заліза і феритину.

Аналіз розвитку дрібної моторики рук та рухів кистю показав, що середні результати у дітей з ДЗ були статистично нижчими, ніж у здорових дітей. Враховуючи, що від рівня сформованості дрібної моторики рук залежить рівень розвитку графічних складових мови (читання, письма), можна очікувати утруднення процесу пізнання звукового та буквеного складу слів. В свою чергу, доведено, що затримка становлення мови в подальшому призводить до зниження рівня сприйняття, а надалі – мислення, пам'яті, уваги.

Виявлено достовірний прямий кореляційний зв'язок помірної сили між кількістю рухів кистю та рівнем гемоглобіну, сироваткового заліза і феритину (r=0,4; p=0,0001). Між мотометричним тестом та рівнем гемоглобіну, сироваткового заліза і феритину встановлено достовірний зворотній зв'язок теж помірної сили (r = - 0,3; p=0,0001).

Слід зазначити, що рівень когнітивної сформованості та дрібної моторики рук знижувався по мірі наростання ступеня залізодефіциту.

Таким чином, наші дослідження виявили достовірне зниження рівня сформованості дрібної моторики рук і показників когнітивного розвитку, а саме – сприйняття, пам'яті, уваги, мислення, мови, уяви, а це може призводити до зниження пізнавальних функцій, і, як наслідок, до утруднення в навчанні. Крім того, встановлені достовірні помірні кореляційні зв'язки між пізнавальними функціями, сформованістю дрібної моторики рук та рівнем гемоглобіну, сироваткового заліза, феритину.

Отже, діти з дефіцитом заліза можуть бути визнані, як психічно не готовими до систематичного навчання у школі, що вказує на необхідність розробки лікувально-профілактичних заходів.


ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

Н.В. Москвяк



Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів
Оцінка стану здоров’я школярів здійснюється передусім за показникам захворюваності, рівень якої дозволяє найбільш об’єктивно відобразити динаміку змін функціонального статусу дитячого населення, а структура хронічної патології дає можливість визначити пріоритетипрофілактики. З цією метою застосовуються найрізноманітніші джерела інформації: результати контактів населення з лікувально-профілактичною мережею (матеріали звернень за медичною допомогою), а також дані медичних оглядів вибіркових контингентів і спеціальних опитувань, на чому й базувалось проведене дослідження. Слід зазначити, що рівень поширеності та структурні особливості хронічних захворювань є об’єктивними критеріями формування адаптації молодших школярів.

Результати роботи свідчать, що у першому класі загальний рівень поширеності хвороб у віковій групі 6-ти років становить 81,25 ± 6,02на 100 оглянутих дітей, а у 7-ми річних – 43,13 ± 4,96, тобто є вірогідно (р < 0,001) нижчим. Аналогічна ситуація властива й заключному етапу дослідження (3 клас), на якому зазначені показники становлять 83,92 ± 6,12 та 52,51 ± 5,42 відповідно (р < 0,001). При зіставленні поширеності окремих видів хронічної патології з урахуванням статі також встановлено чітке переважання ураженості школярів, котрі поступили до школи у віці 6-ти років. Зокрема, на першому році навчання у хлопчиків вказаної вікової групи досліджуваний показник складав 86,72 ± 8,76 проти 46,81 ± 7,05 у 7-ми річних (р < 0,001). У дівчаток ці співвідношення становили 75,67 ± 8,25 та 41,17 ± 6,95 (р < 0,002) відповідно.

При вивченні рангових позицій окремих нозологічних форм хронічної патології поміж молодших школярів встановлено, що в обох статево-вікових групах домінують наступні види патології: хвороби органів дихання (викривлення носової перегородки, хронічний тонзиліт, гіпертрофія мигдаликів та аденоїдів, хронічний бронхіт), кістково-м’язової системи та сполучної тканини (порушення постави, сколіоз), ендокринні (патологія щитоподібної залози), а також хвороби ока (міопія, гіперметропія та астигматизм). Упродовж трьох років навчання суттєво не змінився розподіл дітей за рівнем поширеності провідних нозологічних форм. Загальні показники віддзеркалюють вищі рівні захворюваності у школярів, котрі поступили до школи у віці 6-ти років. Серед хлопчиків обох вікових групах з’явилась неврологічна патологія, що можна пояснити станом хронічного стресу, у якому перебувають учні внаслідок напруженого навчального процесу. Порівняльний аналіз приналежності дітей до відповідної групи здоров’я, за результатами обстежень проведених у першому та третьому класах, вказує, що чисельність І групи здоров’я зменшилася на 11,0 % (t=3,5, р < 0,001), а ІІ та ІІІ-ІV груп збільшилася на 7,0 % та 4,0 % відповідно, передусім за рахунок дітей 6-ти років.

Таким чином, отримані результати свідчать про вірогідно вищий рівень поширеності захворювань у дітей, які розпочали систематичне навчання в школі з 6-ти річного віку на усіх етапах дослідження. З огляду на це є доцільним використання показників поширеності та структури хронічної патології як кількісних критеріїв ступеня адаптованості молодших школярів до умов навчання.


СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ НЕПЕРЕРВНОЇ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ОСВІТИ НА ОСНОВІ НАСТУПНОСТІ ВИХОВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ТА МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

О.П. Осовська, І.М. Шепенюк



Інститут післядипломноїпедагогічної освіти Чернівецької області
Дошкільна освіта є необхідною складовою системи неперервної освіти, це своєрідна освітня ланка, яка має своє призначення, характерні цілі і завдання. Стрімке сьогодення поставило перед дошкільною освітою та вихованням актуальне завдання – орієнтуватися на світовий рівень формування творчої особистості, яка житиме і працюватиме в умовах конкуренції знань, умінь, навичок.

Значення взаємозв’язку і наступності у вихованні дітей дошкільного і шкільного віку висвітлювали у своїх працях К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Н. Лубенець та інші видатні педагоги. Значний внесок у розвиток проблеми наступності зробили такі вчені, як Б. Ананьєв, Л. Виготський, В. Давидов, Л. Занков, В. Крутецький, Н. Менчинська, Р. Нємов, Є. Тихєєва та багато інших.

Наступність – поняття багатогранне. Це і соціальна адаптація дитини в нових умовах, і необхідний рівень розвитку творчої уяви, і формування певних комунікативних умінь.

Педагогічний досвід дозволяє говорити про наступність як двосторонній процес. Школа не будує своєї роботи з «нуля», а «підхоплює» досягнення дитини-дошкільника і розвиває накопичений нею потенціал.

Як зазначають фахівці, проблеми наступності мають декілька наукових аспектів, зокрема: психологічний, що пов’язаний із вивченням природного логічного зв’язку в розвитку дітей; педагогічний, спрямований на забезпечення поняття «наступність» новим суттєвим змістом; методичний, що стосується визначення послідовних логічних зв’язків у меті, завданнях, змісті, методах, організаційних формах і засобах навчання і виховання.

Наступність, що створює загальний сприятливий фон для фізичного, емоційного й інтелектуального розвитку дитини в ДНЗ і початковій школі, буде сприяти збереженню і зміцненню її фізичного і психічного здоров’я, а це – найважливіше завдання освіти і її основний результат.

На наш погляд, наступність неможливо здійснити на основі лише предметних умінь і знань дітей. Вона визначається тими досягненнями дошкільного розвитку, які школа повинна враховувати, підтримувати і розвивати, не перериваючи жодну з дошкільних ліній розвитку.

Ми здатні вирішити зазначені завдання, якщо у своїй діяльності наслідуватимемо принципи людяності (гуманізму), самоцінності кожного віку, індивідуалізації освіти, соціокультурної відкритості освіти. Розуміючи різноманітність і складність роботи з наступності виховання і розвитку дітей, ми визначили пріоритетний напрям дослідно-експериментальної роботи: «Формування здоров’язбережувальної компетентності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку», в ході реалізації якої ми плануємо розробити та реалізувати такі здоров’язбережувальні освітні моделі, які б працювали не лише в умовах школи, але й охоплювали дошкільний період розвитку дитини за умови дотримання принципу наступності.



Система роботи по збереженню та зміцненню здоров’я у дошкільному навчальному закладі та школі у представленій моделі (рис.) включають в себе наступні компоненти:

  1. Здоров`язбережувальна інфраструктура в дошкільному навчальному закладі та школі.

  2. Раціональна організація навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі та школі.

  3. Організація фізкультурно-оздоровчої роботи.

  4. Просвітницька виховна робота з дітьми.

  5. Організація системи просвітницької і методичної роботи з педагогічним колективом та батьками.

  6. Профілактика та динамічне спостереження за станом здоров’я дітей.



Рисунок. Структурна модель наступності здоров’язберігаючого виховання та розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.


Найбільш сприятливим для вирішення проблеми наступності здоров’язбережувального виховання та розвитку учасників навчально-виховного процесу є освітній простір навчального закладу інноваційного типу – Школи сприяння здоров’я. Саме тому необхідно активніше залучати до здоров’язбережувальної та здоров’яформуючої діяльності дошкільні, загальноосвітні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади. Це дозволить реалізувати принцип наступності в питаннях збереження здоров’я на всіх рівнях освіти.
Каталог: ld
ld -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
ld -> Програма навчальної дисципліни історія світової культури
ld -> Тема Основні етапи розвитку документознавства
ld -> Програма навчальної дисципліни міфологія Галузь знань 0201 культура Напряму підготовки 020101 культурологія
ld -> Дивовижний світ многогранників
ld -> Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень
ld -> Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб'єкт корекційної освіти план
ld -> Інформаційний пакет 04 основи корекційної педагогіки
ld -> Есе на тему: “Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст.”
ld -> Дипломної освіти «Допущено до рецензування»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка