Харківською районною державною адміністрацією



Сторінка6/6
Дата конвертації20.03.2017
Розмір0.61 Mb.
#12707
1   2   3   4   5   6

Висновки

Навчання іноземної мови у середньому навчальному закладі відбувається в різноманітних сферах інтелектуального та побутового спілкування: в соціально-побутовій, громадсько-політичній, соціально-культурній та професійно-трудовій.

Методи навчання дають відповідь на запитання «Як навчати?» Поняття «метод» означає шлях до поставленої мети. В сучасній методиці навчання іноземних мов метод трактується в широкому і вузькому смислі. В широкому смислі метод означає систему навчання. У вузькому смислі метод означає спосіб упорядкованої діяльності вчителя та учня на шляху до поставлених цілей навчання. В цьому смислі метод – це спосіб, що забезпечує взаємодію учня і вчителя (в нашій роботі це – комунікативно-орієнтований підхід).

Для забезпечення навчальної діяльності учнів учитель застосовує такі методи-способи: демонстрацію (показ), пояснення та організацію вправляння. Методи – способи мають універсальний характер і використовуються у будь-якій методичній системі. Проте їх співвідношення та «наповнення» зумовлюються принципами навчання. Принцип комунікативності зумовлює переважне використання комунікативних вправ у процесі вправляння.

Навчальний процес з іноземної мови включає три основні методичні етапи:


  • етап презентації нового матеріалу;

  • етап тренування;

  • етап практики в застосуванні засвоєного матеріалу у процесі спілкування в різних видах мовленнєвої діяльності.

На кожному етапі використовуються відповідні методи-способи.

На етапі презентації – це демонстрація (показ) нового матеріалу та способів оперування ним. Учитель демонструє зразки мовлення, показує їх функціонування в контексті. Така демонстрація може здійснюватися з опорою на малюнок, предмет, дію та ін. Учень в цей час знайомиться з новим матеріалом та способами оперування цим матеріалом.

На етапі тренування і практики вчитель організовує вправляння учнів у застосуванні засвоєного матеріалу в усному або письмовому спілкуванні. При цьому використовуються різноманітні вправи.

У свою чергу учні здійснюють операції вправляння в різних видах мовленнєвої діяльності.

Слід зазначити, що застосування методів як учителем, так і учнями, спрямоване не лише на організацію та реалізацію навчальної діяльності, але й на управління нею.

Управління навчальною діяльністю реалізується завдяки здійсненню учителем контролю за успішністю учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю на кожному етапі навчання. Учні користуються самоконтролем та самокорекцією.

Методичні прийоми навчання пов’язані з конкретними діями вчителя та учнів. Це елементарні вчинки (дії), що спрямовані на виконання конкретного завдання на певному етапі уроку. Методи та прийоми – взаємопов’язані поняття. Образно кажучи, метод – це місткість, а прийом – це речовина, що наповнює цю місткість. До прийомів відносять, наприклад – прийоми семантизації нових лексичних одиниць, прийомив організації навчальної діяльності учнів в опрацюванні нового матеріалу, закріпленні набутих навичок та розвитку вмінь мовлення в ситуаціях спілкування шляхом виконання учнями різноманітних мовних (кросворди, пропуски, опис малюнків) та комунікативних (мовленнєвих) вправ (описати послідовність дій на малюнках, відповісти на запитання, рольова гра і т.ін.).

Засоби навчання є важливим невід’ємним компонентом навчального процесу з іноземної мови в середніх навчальних закладах. Визначення засобів навчання – це відповідь на запитання «За допомогою чого навчати?»

Засоби навчання іноземної мови розподіляються на: основні та допоміжні; комплект для вчителя, комплект для учня; технічні та нетехнічні.

В ідеалі усі засоби мають бути представлені в навчально-методичному комплексі (НМК), за яким проводиться навчання іноземної мови у даному класі середнього навчального закладу. В такому разі НМК і є основним засобом навчання у всій повноті його компонентів: підручника, книжки для вчителя, лінгафонного практикуму, комп’ютерних програм, комплекту слайдів, діафільмів, аудіо-, відеокасет, CD, DVD, таблиць тощо.

Принцип комунікативної спрямованості навчання забезпечує таку організацію навчального процесу, який веде до належного рівня практичного оволодіння іноземною мовою в усній і писемній формах.

Комунікативно-орієнтований підхід до вивчення іноземних мов передбачає реалізацію особистісно орієнтованого, діяльнісного та соціокультурного напряму у вивченні іноземних мов.

Пріоритет комунікативної мети у навчанні передбачає таку організацію діяльності, яка спрямована на оволодіння учнями спілкуванням в усній і писемній формах.

Діяльнісний характер навчання забезпечується особливими видами діяльності, які в умовах уроку дають змогу моделювати реальні ситуації спілкування. Це мовленнєві ситуації, рольові ігри, проектна діяльність, групова робота.

Соціокультурне спрямування процесу навчання дає змогу учневі комфортніше почуватись у чужомовному середовищі.

Мова виступає як засіб пізнання картини світу, залучення до цінностей, створених іншими народами. Одночасно мова – це ключ до відкриття унікальності і своєрідності, власної самобутності.

В самому змісті навчального предмета повинні бути закладені механізми, що розкривають можливість практичного використання іноземної мови як важливого засобу розвитку та задоволення інтересів учнів, в тому числі і немовних:

1. Де і як учень зможе використати іноземну мову у своїй майбутній професійній діяльності?

2. Яку користь знання іноземної мови здатне принести при виборі професійної діяльності?

3. Яким чином іноземна мова дозволяє долучитися до науково-технічного та культурного прогресу та традиціям країн, мову яких вивчають учні, поповнити свої знання у сфері точних чи гуманітарних наук?

Дуже важливо, щоб у самому змісті навчального предмета були чітко представлені бажані емоційно-оціночні відносини учнів до навколишнього середовища, один до одного, до навколишнього світу, до того, чим вони займаються в процесі вивчення іноземної мови.

Формування і розвиток мовної, мовленнєвої і соціокультурної компетенцій, необхідних і достатніх для спілкування, навчання нормам міжкультурного спілкування іноземною мовою, розвиток культури усного і писемного мовлення передбачає формування як чисто лінгвістичних навичок (лексичних, фонетичних, граматичних), так і їхнє нормативне використання в усному і писемному мовленні. Передбачені теми. Тексти, проблеми, мовні задачі орієнтовані на формування чотирьох видів мовленнєвої діяльності (говоріння, читання, аудіювання, письмо), розвиток соціокультурних умінь і навичок, що забезпечує використання іноземної мови як засобу спілкування, навчання, інструменту співпраці і взаємодії в сучасному світі.

Мета реалізації комунікативного підходу полягає не лише в тому, щоб навчити учнів вільного іншомовного спілкування, але також продемонструвати свою унікальність як творця і учня, і вчителя; за допомогою спеціально дібраних вправ стимулювати мотиваційну сферу учнів, активізувати їх резервні можливості.

В сучасній методичній літературі виділяють чотири основні підходи:

1. Біхевіористський підхід визначає оволодіння іноземною мовою як сформованість реакцій на іншомовні стимули.

2. Інтуїтивно-свідомий підхід передбачає оволодіння іноземною мовою на основі моделей в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил оперування ними.

3. Свідомий пізнавальний підхід спрямовує діяльність учня передусім на засвоєння правил використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань.

4. Комунікативний підхід передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземної мови, тобто засвоєння правил оперування іншомовними моделями відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією.

Реалізація комунікативного підходу в навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що та моделюють ситуації реального спілкування. У зв’язку з цим навчальна діяльність учнів організовується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування.

З позицій комунікативного підходу процес навчання іноземної мови будується адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування, тобто процес навчання є моделлю мовленнєвої комунікації, який має місце в реальному житті, оскільки навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах відбувається в умовах рідномовного оточення. Тому йдеться тільки про максимальне зближення процесів навчання і реального спілкування за такими найважливішими параметрами як комунікативно-вмотивована мовленнєва поведінка вчителя та учнів і предметність процесу спілкування, що забезпечується ретельним відбором комунікативно-мовленнєвих намірів, тем, ситуацій, які віддзеркалюють інтереси та потреби учнів.

Прийнятий в сучасній вітчизняній методиці комунікативний підхід до навчання іноземних мов, згідно з загальноєвропейськими процесами інтернаціоналізації і глобалізації, зумовлює вибір цілей, згідно з якими визначаються принципи, зміст, методи, прийоми та засоби навчання.

У процесі оволодіння комунікативними вміннями цикли завдань розвивають комунікативні вміння і являють собою своєрідну спіраль-спектр, де кожен новий виток виводить учня на більш високий рівень. Тобто комплекс містить вправи від репродуктивних до продуктивних (творчих). Під час переходу на продуктивний рівень (після проходження всієї спіралі) перед учнем відкривається можливість спілкуватися.

Введення і закріплення нового матеріалу відбувається за допомогою сприйняття на слух. Якщо ж для введення матеріалу використовується підручник – то за допомогою говоріння і читання.

Завдання і тексти доцільно добирати залежно до інтересів, здібностей і рівня навченості учнів. Навчальний матеріал об’єднувати в цикли, що мають єдину структуру. У кожен цикл включати чотири аспекти, взаємопов’язані як тематично, так і за лексико-граматичним змістом.

Перший аспект – тематичний – розвиває уміння спілкуватися іноземною мовою на базі комунікативно-пошукових і комунікативно-пізнавальних завдань.

Другий аспект – граматичний – орієнтований на коригування та відпрацювання граматичних навичок учнів (комунікативно орієнтований підхід до систематизації та поглиблення граматичних знань).

Третій аспект – лексичний – спрямований на розширення тематично-лексичного запасу учнів і розвиток уміння працювати зі словником.

Четвертий аспект – творчий – надає учням можливості висловити своє індивідуальне сприйняття тематичного матеріалу творчо: за допомогою малюнків, есе, складання віршів, тематичних проектів, інтерв’ю, статей для шкільної стіннівки, літературних перекладів тощо.

В реальних процесах спілкування окремі види мовленнєвої діяльності функціонують, як правило, інтегровано – наприклад, розмова – це аудіювання і говоріння, а заповнення форми передбачає читання і письмо. На уроках спроба відділити те, що часто функціонує як інтегровані уміння (integrated skills), видається штучною. Аудіювання найчастіше веде до говоріння, і це часто трапляється тоді, коли учитель ставить запитання на розуміння і заохочує учнів говорити.

Чотири види мовленнєвої діяльності часто поділяються на дві групи: продуктивні (productive) – говоріння і письмо, та рецептивні (receptive) – аудіювання і читання. Розвиток продуктивних умінь говоріння і письма вимагає чимало підготовчої роботи і керованої практики. Завдання для розвитку навичок і умінь говоріння включають повністю контрольовані вправи, тобто тренувальні вправи (повторення слів чи фраз, пісні, вірші, декламації), напівконтрольовані, тобто умовно-комунікативні вправи (заповнення пропусків у словах чи реченнях, субституційні і трансформаційні вправи) і мало контрольовані вправи, тобто більш вільні форми висловлювання або творчі завдання (рольова гра, відкрите обговорення, ігри і міні-діалоги).

Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній формі (паралельно з аудіюванням) і в монологічній формі. Воно спрямоване до однієї особи або до необмеженої кількості осіб. Акт говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якого лежить потреба; предмет – думки того, хто говорить; продукт – висловлювання (діалог або монолог) і результат, який може виражатися у вербальній або невербальній реакції на висловлювання.

Слід зазначити, що у процесі навчання нас цікавлять не будь-які ситуації дійсності, а лише такі, які спонукають до мовлення. Такі ситуації називають мовленнєвими або комунікативними. Вони завжди містять у собі стимул до мовлення.

У реальному процесі спілкування комунікативні ситуації виникають як правило, самі собою. Це так звані природні ситуації. Їх можна використовувати у процесі навчання іноземної мови, але їх кількість надзвичайно обмежена (наприклад, спортивні змагання напередодні, спізнення учнів, тощо). Тому автори підручників і вчителі спеціально створюють комунікативні ситуації, моделюючи природні. Такі штучні комунікативні ситуації потребують певної деталізації зовнішніх обставин та умов, в яких має місце діалогічне спілкування, наявності вербального стимулу, визначення ролей, в яких виступатимуть комуніканти, стосунків між ними тощо. Навчальні комунікативні ситуації покликані стимулювати мотивацію, викликати інтерес до участі у спілкуванні, бажання якнайкраще виконати завдання.

Характерною особливістю діалогічного мовлення є його емоційна забарвленість, оскільки мовець передає свої думки, почуття, ставлення до того, про що йдеться. Це знаходить відображення у відборі лексико-граматичних засобів, у структурі реплік, в інтонаційному оформленні і т.д. справжній діалог містить репліки подиву, захоплення, оцінки, розчарування, незадоволення та ін.

Іншою визначальною рисою діалогу є його спонтанність. Обмін репліками відбувається досить швидко, і реакція вимагає нормального темпу мовлення. Це потребує високого ступеня автоматизованості й готовності до використання мовного матеріалу.

Також, діалогічне мовлення має двосторонній характер. Обмін репліками не може здійснюватися без взаємного розуміння, яке відбувається через аудіювання. Отже володіння діалогічним мовленням передбачає володіння говорінням та аудіюванням, що вимагає від учасників спілкування двосторонньої мовленнєвої активності та ініціативності. Виходячи з цього, в учнів необхідно розвивати вміння ініціативно розпочинати діалог, реагувати на репліки співрозмовника і спонукати його до продовження розмови.

Основою комунікативної компетенції є комунікативні уміння, розвиток яких неможливий без оволодіння мовними засобами реалізації усного або писемного висловлювання. Проте, знання лексичного і граматичного матеріалу ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні навички оперування цим матеріалом, а також використання його для породження і розпізнавання інформації у визначених сферах спілкування. Неможливим також є розвиток комунікативної компетенції без відповідних соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації у новому для неї суспільстві.

Кожний етап навчання (початкова школа, основна школа, старша школа) характеризується не тільки різною тематикою і обсягом навчального матеріалу для навчання спілкування, але й різноманітними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів і досвіду.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Бех П.О., Биркун Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні //

Іноземні мови. – 1996. - №2. – С.3 – 8.

    1. Бухбиндер В.А. Работа над лексикой // Основы методики преподавания

иностранных языков. – К.: Вища школа, 1986. – С.159 – 179.

    1. Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської

мови//Перекл. та адаптація Л.В.Биркун. – Oxford: Oxford Univ.Press, 1998.

    1. Концепція навчання іноземних мов у середній загальноосвітній 12-річній

школі.// English. – 2004. - №6. – С.3-6.

    1. Кучма М.О. Організація навчального процесу з англійської мови в десятих

класах загальноосвітньої школи: Автореф.дис.канд.пед.наук. – К., - 2001.

    1. Литвин С.В. Навчання учнів старшої загальноосвітньої школи писемного

спілкування англійською мовою: Автореф.дис.канд.пед.наук. – К., - 2002.

    1. Ляховицький М.В. Методика преподавания иностранных языков. – М.:

Высш.школа, 1981.

    1. Настольная книга преподавателя иностранного языка: Справочн.пособие /

Е.А.Маслыко, П.К.Бабинская, А.Ф.Будько и др. – Минск: Вышейш.школа,

1992.


    1. Пассов Е.И. Основы методики обучения иностранным языкам. – М.:

Рус.язык, 1977.

    1. Плахотник В.М. Теоретичні основи навчання іноземних мов на на

початковому етапі в середній школі. Дидактико-методичний аспект: Дис. …докт.пед.наук у формі наукової доповіді. – К., 1992.

    1. Рогова Г.В., Рабинович Ф.М., Сахарова Т.Е. Методика обучения

иностранным язикам в средней школе. – М.: Просвещение, 1991.

    1. Скалкин В.Л. Обучение монологическому высказыванию. - К.:

Радян.школа, 1983.

    1. Шубин Э.П. Языковая коммуникация и обучение иностранным языкам. –

М.: Просвещение, 1972.

14. http://www.allbest.ru

15. http://www.youtube.com/watch

16. http://www.tlsbooks.com



17. http://schoolexpress.com



Каталог: uploads -> doc
doc -> Методичні рекомендації для проведення І (районного) етапу всеукраїнського конкурсу «Учитель року 2015»
doc -> Наказ Державіаслужби від 14. 06. 2006 №416
doc -> Правила сертифікації суб’єктів аеропортової діяльності
doc -> Реферат на тему: Франсуа Вієт
doc -> Активність мікроорганізмів-азотфіксаторів у ґрунті західного
doc -> Вправ для навчання аудіювання
doc -> Сучасна практика підготовки баяністів
doc -> «історія розвитку поняття інтеграл»
doc -> Технологія концентрованого навчання дозволяє викладачеві урізноманітнити заняття за формами та методами
doc -> Сьомого скликання


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка