Хроніка однієї зради Післяслово до подій у спілці письменників України



Сторінка2/10
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0.94 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Панасенко Л. М.: Оскільки у діях голови НСПУ Яворівського В. О. простежується корупційне свавілля, пов’язане із попереднім зговором з віце-прем’єром Ради міністрів АРК Казаріним В. П., варто звернутися письмово до Президента України Кучми Л. Д., голови Верховної Ради АРК Дейча Б. Д., 8 голови Ради міністрів АРК Куніцина С. В., Міністерства юстиції України з тим, аби дати цим діям правову оцінку з негайним вжиттям заходів.

Хмільовська Г. І.: Своїми діями Володимир Яворівський спровокував розкол Кримської республіканської організації на національному ґрунті. Міжнаціональний конфлікт виходить за межі всієї організації кримських літераторів. І це на совісті Яворівського. Вкотре він працює проти злагоди і миру на півострові. Чому? Невже заради власних матеріальних благ? Невже і на цей раз президія НСПУ дозволить Яворівському вчинити наругу над всією письменницькою організацією, яка наступного року відзначатиме своє 70-річчя? Пропоную оприлюднити прізвища тих членів президії НСПУ, які голосуватимуть за затвердження результатів установчих зборів нелегітимної організації-дубліката Республіканського відділення НСПУ.

Кононенко Д. А.: Слід зажадати від президії НСПУ засудити дії Яворівського В. О. щодо створення проросійської організації письменників — паралельної структури Кримської республіканської організації НСПУ. Це відкрита війна проти всіх нас, проти тих, хто стояв біля витоків незалежності України, хто працює на її розбудові, а не на знищення, як це роблять представники щойно створеної Яворівським спілки.

Кандимов Ю. У.: Пам’ятаєте, 17 травня ц.р. В. Яворівський у запалі вигукнув: “Ви думаєте, що українець чи кримський татарин очолить спілку? Та цього ж ніколи не буде…” Ми думали, що він тоді обмовився. Виявляється, ні. Він вже тоді знав, що свою чорну справу доведе до кінця. Він поставився зверхньо як до українських, так і до кримськотатарських письменників. Своїми діями Яворівський принижує нас і сьогодні. Йому немає і не буде прощення.

Басиров В. М.: Збори, які проводив В. Яворівський 27 вересня 2003 р., нелегітимні — не було кворуму. У газеті, де вказується загальна кількість кримських членів НСПУ, явна підтасовка. Нас не 106 чоловік, а 125. Загальну кількість легко вирахувати: казарінсько-бушняківська група до 17 травня ц.р. нараховувала 6 членів НСПУ. Яворівський списком прийняв 64 чоловіка і привіз їм квитки до Криму. Отже, група зросла до 70 чоловік. На обліку в КРО НСПУ нараховується 55 літераторів. Неважко підрахувати, що загальна кількість письменників становить 125 чоловік. 3. 09. 2003 р. президія НСПУ затвердила положення КРО НСПУ, де, нагадаю, у пункті 4.2., зокрема, вказується: “Збори вважаються правомочними, якщо в них беруть участь дві третіх членів КРО НСПУ”.

У даному випадку дві третіх становить 83 чоловіка. А у роботі зборів взяло участь, як стверджує газета, 77 чоловік.

Це ще один факт до того, як В. Яворівський нехтує статними вимогами.

Гуменюк В. І.: Дивна позиція у голови НСПУ Яворівського. У дні, коли він планував чергову зраду своїх побратимів по перу, письменники Валерій Басиров, Галина Хмільовська, Юнус Кандимов, Світлана Кочерга, Сафтер Нагаєв і я брали участь у щорічному поетичному фестивалі “Лесина осінь” у Ялті. Не має він морального права керувати Національною спілкою письменників України.

Селімов Ш.: Після негідних вчинків, якими нас шокував Яворівський 17 травня ц.р., він ніяких висновків для себе не зробив. Він руйнує міст братерства між народами в Криму. Цей міст ми будуємо щоденно силою друкованого, художнього слова. Та для Яворівського, я так зрозумів, власні цілі вищі за морально-етичні норми. Організація, яку він створив, наповнена людьми, які проводили і проводять антиукраїнську, антикримськотатарську пропаганду. З ними нам не по дорозі. Виходячи з цього пропоную висловити Яворівському недовіру.

Фазилов Р.: Слід негайно скликати прес-конференцію для того, аби довести широкій громадськості те, що відбувається у середовищі літераторів.

Митрохін В. В.: Непорядність завжди викликає огидливе ставлення до особи, яка є носієм цієї негативної риси. Яворівський привніс в літературу політику, а з нею розбрат і зневіру. Часом здається, що він свідомо розвалює спілку письменників. Його потрібно зупинити. Я також рахую, що настав час збирати позачерговий з’їзд.
Ухвалою засідання президії КРО НСПУ було прийнято таке рішення:

“1. Оскільки збори по створенню Республіканського відділення НСПУ проведені Яворівським В.О. з порушенням Положення КРО НСПУ — рахувати їх такими, що не відбулися.

2. Оприлюднити прізвища членів президії НСПУ, які голосуватимуть за створення нелегітимної організації — Республіканське відділення НСПУ 9.

3. Звернутися через засоби масової інформації до всіх членів НСПУ з пропозицією ініціювання позачергового з їзду НСПУ.

4. Скликати прес-конференцію для представників ЗМІ стосовно ситуації, що склалася у середовищі літераторів. 10

5. Доручити голові КРО НСПУ Басирову В. М. підготувати листи до Президента України Кучми Л. Д., Міністерства юстиції України, Голови Верховної Ради АРК Дейча Б. Д., голови Ради міністрів АРК Куніцина С. В. з проханням дати правову оцінку діям Яворівського В. О. і Казаріна В. П. 11

6. Висловити недовіру голові НСПУ В. Яворівському.

7. Ініціювати скликання надзвичайного з’їзду НСПУ з метою усунення з посади голови НСПУ В. Яворівського. 12

Голосували одноголосно”.

Загальні збори письменників підтвердили рішення президії КРО НСПУ і обрали делегатів на Всеукраїнські збори літераторів. 13

Рішення зборів я передав до секретаріату НСПУ. Невдовзі отримав виклик на засідання ради НСПУ, де відбулася предметна розмова.
Диктофонний запис 27. 10. 2003 р., м. Київ.

В. Яворівський:

У нас ще залишилось одне питання: це — Крим. Зараз я надам слово Басирову. Перед цим я хочу сказати, може дійсно не варто нам було стільки людей приймати до спілки. Але я хочу пояснити: в Криму до цього існувала самостійна, не як відділення НСПУ, організація “Союз писателей АРК”, яка виникла під час “мешковщини”. Юрій Михайлович (Мушкетик. — В. Б.) знає, що рішенням Секретаріату їм тоді було відписано вісім відсотків майна. Сьогодні я хочу подякувати Бушнякові за те, що він не подав нас до суду і не забрав частину спілчанського майна.



В. Басиров:

Володимире Олександровичу, це зовсім не та організація… Не тій людині ви дякуєте… 14



В. Яворівський:

На сьогоднішній день цієї організації вже немає. Вона розпущена. 15 Я був в Криму. За погодженням з Басировим була проведена дата об’єднавчих зборів. Ідея була така: в Криму має бути єдина письменницька організація. Ми домовилися про таке: якщо буде обраний україномовний голова та два заступника: один буде російськомовний, другий — кримськотатарський. Це планувалося для того, аби втримався той баланс національних інтересів. Один раз збори відбулися. Власне, вони мали відбутися, але тоді було небезпечно їх проводити. На цей раз ми проблему вирішили. Ми домовилися з Басировим, що 27 вересня проводимо збори. Просили: “Повідомте своїх людей, ми врахуємо всі національні інтереси”. Басиров каже: “Ми проводимо збори 20 вересня, хоча домовленість була на 27-е”. Я приїжджаю 27 вересня. Збирається 77 із 123 (125. — В. Б.) письменників Криму. Ми проводимо збори. Збори легітимні. (В. Яворівський вводить в оману присутніх: збори були нелегітимні. Про це йшлося вище. — В. Б.). Обираємо Бушняка головою. На моє прохання залишаємо дві посади. Одну посаду для кримськотатарського письменника, другу — для україномовного. Залишаємо їм квоту в правлінні. А вони не прийшли на збори зовсім. Ось така проблема. Я хочу, аби сьогодні колективний розум допоміг знайти вихід. Валерій Басиров провів свої збори. Там менше письменників. У Басирова кримські татари, україномовні письменники і не Яворівського провина, що у Криму переважає російськомовне оточення. Історично так склалося. Я хочу знати думку Басирова, бо він мені не телефонував. 16 Тільки чую від нього, що Яворівський негідник і зрадник, розколов в Криму організацію. Нічого я не розколов. Сьогодні сформувалися дві групи письменників. Я пропоную на ваш розсуд таке: оскільки Крим має статус Автономної Республіки, президія може собі дозволити залишити дві організації. 17 Що скаже Басиров?



В. Басиров:

Так, дійсно, домовленість про проведення зборів 27 вересня була. Але 20 вересня у нас відбулося попереднє зібрання письменників. Ми дали оголошення у ЗМІ аби зібрати всіх письменників Криму на попередню розмову. Хотіли ще раз обговорити шляхи примирення. На збори прийшли письменники, що пишуть українською, кримськотатарською мовами, частина російськомовних літераторів. Від Бушняка не прийшов ніхто. Навіть він не з’явився.



В. Яворівський:

Валерію, питання можна? Дозволите?



В. Басиров:

Так.


В. Яворівський:

Скажіть, будь ласка, ви знаєте, що коли приїхали я, Медвідь, Югов проводити збори і коли ви влаштували на вулиці мітинг, що люди зглядалися (Бог з ним, перегорнули цю сторінку), тоді зібралося більшість письменників. І ми вже тоді могли обрати голову. Та я не пішов на це. Але збори обрали…



В. Басиров:

Володимире Олександровичу, давайте перегорнемо сторінку, як ви сказали. Я не хочу про це говорити. І знаєте чому? Саме ви спровокували наші дії. Ви прийняли до спілки 64 чоловіка списком. Не можна було цього робити.



В. Яворівський:

Не списком ми приймали. Ми приймали персонально кожного…



В. Басиров:

Нехай буде так, як ви кажете. Але ви перевагу надали тим шістдесяти чотирьом. Ви зробили більшість і тепер зчинився цей скандал. Перегортаємо сторінку. Я забуваю про все…



В. Яворівський:

Ні. Я ставлю конкретне питання. Головою оргкомітету по проведенню конференції було обрано Бушняка. А ви навіть не ставите його до відома, а проводите свої збори.



В. Басиров:

Даруйте, ми діюча організація. Це наше право…



В. Яворівський:

Так. Далі що?



В. Басиров:

Якщо ви хочете, — створюйте ще одну організацію. Я не буду говорити, що то за письменники і як вони працюють проти України…



В. Яворівський:

Навіщо безпідставно звинувачувати колег?



В. Басиров:

Зачитаю декілька цитат з книжки Олега Азар’єва “Сила слова”, якого ви прийняли за рекомендацією Бушняка-Казаріна: “Что было делать новоиспеченным крымчанам — татарам, когда у них не было ни земледелия, ни ремесла? Да и вообще, кроме лошадей, юрт и награбленной добычи, ничего не было. А вокруг стояли богатые города, зажиточные замки…” (за логікою автора, звичайно ж, — грабувати. — В. Б.); “В 1873 году крымско-татарским грабежам России пришел конец”, “…имеют ли крымские татары право называться коренным народом Крыма”; “Украинские националисты нашли себе весьма вероломных союзников в лице крымских татар, подобным М. Джемилеву”... Не хочу наводити далі прикладів, їх безліч.



В. Яворівський:

Яка пропозиція?



В. Басиров:

Ви створили на свою голову шовіністичну організацію, і грайтеся з нею. Прошу тільки, — не знищуйте організацію письменників, якій за декілька місяців виповниться 70 років. Ми працюємо довго і плідно. До речі, ніхто з нас, і я в тому числі, не отримував і не отримує жодної копійки. Я не оформлений, як голова КРО НСПУ, хоча трудова книжка знаходиться у вас, у відділі кадрів НСПУ. Це порушення трудового законодавства. До моїх пропозицій раніше не прислуховувались. І все ж прошу, якщо ви залишаєте в “спокої” КРО НСПУ, тоді дайте дозвіл на реєстрацію організації в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в АРК. І рішення це має бути прийняте сьогодні. Отже, вирішувати президії НСПУ…


Розмова залишилася розмовою. Яворівський швидко закрив засідання президії і подякував присутнім за плідну роботу. Я повертався до Сімферополя ні з чим.

А на вокзалі на мене вже чекали делегати Всеукраїнських зборів літераторів.

— Завтра нам треба бути в Києві, — повідомила мене Г. Хмільовська. — Їдемо, якщо тільки Яворівський не відновив справедливість. Про всяк випадок, я купила тобі квиток…

Я тільки розвів руками:

— Ні, не відновив. Чомусь він хоче позбутися нашої організації…

— А я ще до сьогоднішнього дня йому вірила і надіялась, — зітхнула Галина.


2. Бунт *
* Диктофонний запис Всеукраїнських зборів письменників наводиться у скороченому вигляді. Окремі виступи з технічних причин не були записані. Так, відсутні виступи письменників Віктора Тимченка (м. Харків), Григорія Половинка (м. Луганськ), Олександри Степовички 18 (м. Дніпропетровськ), Романа Кухарука (м. Київ), Олексія Кононенка (м. Київ), Світлани Зоріної (м. Київ), Людмили Гнатюк (м. Київ), Станіслава Жуковського (м. Донецьк), Шакіра Селімова (м. Сімферополь), Ніни Гнатюк (м. Київ). Не відтворені репліки із зали. Деякі письменники з Криму, які не змогли взяти участь у Всеукраїнських зборах, просили оприлюднити їх заяви. Що я і роблю зараз.

Валерій Тарасов (Феодосія):

За станом здоров’я (післяопераційний період) я не зможу приїхати із Феодосії на збори нашої письменницької організації, що відбудуться 20 вересня 2003 року. але я підтримую рішення моїх колег-письменників Кримської республіканської організації НСПУ про скликання позачергового з’їзду НСПУ з метою зміни керівництва (Яворівський В. О.), яке скомпрометувало себе авторитарними діями, далекими від письменницької роботи.

23 вересня 2003 р.

Нуззет Умеров (м. Сімферополь):

Я, член Национального союза писателей Украины с 1968 года, членский билет № 00892, всецело поддерживаю направленность Крымского республиканского отделения Национального Союза писателей Украины на проведение внеочередного съезда и пересмотра политики руководства Союза. Прошу считать мой голос за выборы нового руководства Союза писателей Украины.

28 октября 2003 г.

Данило Кононенко (м. Сімферополь):

Я голосую проти нестатутних дій голови НСПУ В. Яворівського.

28 жовтня 2003 р.

Віктор Гуменюк (м. Сімферополь):

Я глибоко обурений тривалою безсоромною метушнею, спрямованою на фактичне знищення Кримської республіканської організації Національної спілки письменників України, яка вистояла в часи мешковщини, а нині стоїть на краю прірви значною мірою завдяки “старанням” центрального письменницького керівництва. Прошу зарахувати мій лист як голос проти дальшого перебування Володимира Яворівського на чолі Національної спілки письменників України.

28 жовтня 2003 р.

Документи, прийняті зборами, друкуються із засобів масової інформації.
У Києві, на площі біля залізничного вокзалу, на нас чекали автобуси. Везли довго. Ми навіть жартували: “Вивезуть у ліс, там і залишать”. Як вияснилось пізніше, наше зібрання відбуватиметься у конференц-залі комплексу № 4 Будинку відпочинку “Пуща-Озерна”.

Збори розпочалися із деяким запізненням: чекали на делегатів. Відкрила їх Н. Околітенко. 19


Диктофонний запис. 29. 10. 2003, м. Київ.

Н. Околітенко:

Днями були проведені збори представників обласних організацій, зокрема Криму, Київської, на яких було вирішено, з огляду на ситуацію в Спілці, скликати загальні збори, на яких обговорити, що відбувається в нашому спілчанському домі. Такі збори скликані. Вони легітимні і правочинні. Зараз я вам зачитаю статтю із Закону України “Про професійних творчих працівників і творчі спілки”, на підставі чого ми зібрались. Отже, у Законі сказано, що загальні збори є вищим керівним органом творчої спілки. Ми створили оргкомітет. Його представники працювали над питаннями щодо скликання загальних зборів. Запитують, чому ми зібралися саме у цьому місці. Пояснюю: паралельно з нами проводиться молодіжний форум і виявилося, що людей занадто багато. Довелося поділити учасників зборів і форуму. Але я думаю, що це не найгірше місце. На цьому я закликаю до діловитості, до чіткої організації, бо обговорити нам потрібно надзвичайно важливі питання. Оскільки рішенням оргкомітету наші збори доручено вести Олексію Кононенку, передаю йому слово.



О. Кононенко:

Оголошую порядок денний. Перше питання: “Про стан справ в НСПУ”. Друге питання: “Про приведення Статуту НСПУ у відповідність до Закону України “Про професійних творчих працівників і творчі спілки”. Які будуть пропозиції?



Голос із залу:

Включити до порядку денного питання: “Різне”.



О. Кононенко:

Включаємо. Ще пропозиції є?



Голос із залу:

Оголосіть, скільки чоловік приїхало, звідки…



О. Кононенко:

Оголосимо обов’язково. Зараз до нас їдуть молоді письменники із літературного форуму. За 20-30 хвилин ми оголосимо повну кількість тих, хто бере участь у зборах. А поки я надаю слово для виступу голові оргкомітету Наталі Околітенко.



Н. Околітенко:

Юридична безграмотність призвела до того, що НСПУ знаходиться поза правовим полем. Наш Статут не відповідає Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”. Від нас вимагають, щоб ми працювали за нелегітимним Статутом. Це означає, що Спілка ризикує втратити звання “Національної”. А тепер про те, що це за Статут і для чого його переписали. Я зараз процитую, посилаючись на факти. Вважається, що на минулому з’їзді були прийняті поправки до Статуту. Як вони приймалися я вам розкажу далі. Отже, цитую поправки: “Голова НСПУ підписує угоди про оренду приміщень НСПУ; підписує разом із головою правління Літфонду НСПУ після відповідного рішення ради НСПУ документи про відчуження нерухомого майна Спілки”. Що це все означає. Згідно Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” рада не є легітимним органом. Легітимним органом є правління. Як тлумачить вище означений Закон України тільки з’їзд може вирішувати питання про відчуження майна. Це означає, що ми всі обмануті групою людей, яка вибирається, а як це робиться ми бачили на попередньому з’їзді, яка вирішує долю нашого майна. Тобто нам хочуть нав’язати абсолютно нелегітимний, не правовий Статут, за яким, вважайте, ми майном вже не володіємо. Цитую наступний пункт: “Голова НСПУ має право відмінити або призупинити рішення загальних зборів та інших органів управління, посадових осіб, організацій НСПУ та у разі порушення ними чинного законодавства, Статуту НСПУ, статутів і положень організацій та структурних підрозділів Спілки”. Тобто, одна людина підміняє собою абсолютно все. Звідки взялися ці пункти? Беру протокол минулого з’їзду. Юрій Мушкетик: “15 жовтня на засіданні ради НСПУ ми докладно обговорили зміни і доповнення до нашого Статуту. Більшість з вас були присутніми на вчорашньому засіданні ради, якому ми усі за згодою всіх учасників надали статус конференції на правах з’їзду…” Уявляєте? Зібралося декілька десятків чоловік і самі собі надають статус конференції на правах з’їзду. Покажіть, будь ласка, Закон, де таке може бути. Далі: “Зміни й доповнення на конференції були прийняті шляхом голосування (тільки три голоси були проти) і рекомендовані на затвердження з’їздом письменників”. Оце і затвердили. Тепер ви зрозуміли, в якому становищі Спілка? Організація не пройшла юридичну експертизу в Мін’юсті України. Або ми працюємо за Статутом 1999 року, або ми просто перестаємо існувати, як творча спілка. Саме з цього приводу ми і зібралися сьогодні, аби врятувати Спілку від того краху, до якого її підвели люди, що займали або займають посади у Спілці. Ви вважаєте, що ми бідні, що в державі немає грошей… Так от, держава 980 тисяч виділяє на апарат Спілки, які ним перемелюються. Вчора помер Плющ (Василь Плющ, головний редактор “Літературної України”. — В. Б.). Як голова ревізійної комісії, яка перевіряла стан справ у Спілці, можу засвідчити, що з 80 тисяч гривень, які були виділені державою для “Літературної України”, лише п’ять тисяч Яворівський виділив для газети. Це було зроблено для того, щоб задушити “Літературну Україну”, примусити колектив редакції газети віддати 50 відсотків акцій, які їм належать. 50 відсотків колективу, 50 відсотків — Спілці. Це нормально. Яворівський вимагає, щоб всі відсотки належали Спілці. 20 Тому два тижні “Літературна Україна” не виходить. Позавчора, увечері, на прес-конференції було заявлено, що газета не виходить з політичних міркувань. На цій прес-конференції “Літературну Україну” представляв Чикирисов (Юрій Чикирисов. — В. Б.). Пан Фольварочний (Василь Фольварочний, — В. Б.) не полінувався поїхати додому до Плюща і вимагати від нього, щоб той написав заяву про звільнення негайно.

Голос В. Фольварочного із залу:

Не їздив я нікуди…



Ю. Каплан із президії:

Пане Василю, у нас є свідчення, що ти їздив.



Н. Околітенко:

Після тієї розмови Василь Васильович Плющ помирає від серцевого нападу. У поганому стані Галина Тарасюк. Їй пообіцяли місце Василя Плюща, якщо вона виступить проти сьогоднішніх зборів. Ось так у нас поступають з людьми, ось така у нас ситуація з правом і з усім іншим. Далі про те, про що ви знаєте не гірше від мене: книжки не виходять. Україна не має культурного простору, за який ми, письменники, відповідаємо. Тим часом ідуть гроші за оренду в спілку письменників; тим часом “Український письменник” (видавництво НСПУ. — В. Б.), який не виплачує зарплату редакторам здає в оренду 1800 квадратних метрів по ціні п’ять доларів за квадратний метр. Тут ще одне порушення. Між іншим, це дуже зачепило Київську адміністрацію. І ось чому. Згідно з указом мера Київської адміністрації в центрі міста не можна здавати в оренду площі по ціні нижче 15 американських доларів за квадратний метр. Виявляється ми такі добрі, що здаємо втричі дешевше. Постає питання: куди дівається десять доларів? Не можу сказати куди, бо документи відсутні. Та дарма, є інші документи. Ми багаті, ми дуже багаті. Наше майно оцінюється в суму, що еквівалента 100 тисячам доларів на кожного члена НСПУ. За такі гроші ми можемо видавати книжки, створити потужну “Літературну Україну” і жити гідно в нашій країні, а не збирати, вибачте, пляшки, до чого дійшли наші ветерани. Але це станеться за умови, якщо ми спільно наведемо порядок у нашому домі. Створено так зване “Управління майном” — ДУМ. 21 В принципі це розумне рішення (до речі, воно належить не нашому голові): створити такий підрозділ НСПУ, який би вміло користуючись майном за прибутки видавав книжки. Якщо ДУМ розпоряджається майном Спілки, то він, по логіці, має підпорядковуватися НСПУ. Виявляється цей підрозділ повністю виведений за межі Спілки, діє автономно. Не важко здогадатися, для чого це зроблено. Це сама звичайна машинка для відмивання грошей. 22 Чому я загострюю увагу присутніх на таких фактах. Та тому, що наше керівництво не дотримується Статуту. Ще про одне. Про політику. Хіба ми мусимо йти туди, куди веде пан Яворівський, і виконувати те, що він скаже? Я, можливо, і симпатизую тій людині, якого підтримує пан Яворівський. Але ж справа кожної творчої людини мати власну думку. А справа керівника творчої організації відповідати, насамперед, за той духовний стан, який відбувається в Україні. А ви знаєте, який він на сьогодні: наш читач повністю від нас відсічений. Аби видати книжку, при тому, що ми маємо таке майно, потрібно йти до спонсорів з простягнутою рукою, щоб видати мізерний наклад. І як дійдуть книги до читача, якщо книготорговельна система зруйнована? А тепер подумайте самі, що ж стоїть за гаслами про любов до України, про те, що не можна виступати проти Яворівського бо це кине тінь на Україну? Що насправді за цим ховається? Сама звичайна політика. Як на мене, то соромно ховатися за Україну чи за “Нашу Україну”. Ми маємо захистити Україну і “Нашу Україну” від таких, як пан Яворівський. І нічого доскіпуватися до наших колег за їх погляди. Справа кожного сповідувати ті погляди, які він хоче. Це закон усього цивілізованого світу. Дякую за увагу.

Ю. Бедзик:

Є пропозиція обрати лічильну комісію.



О. Кононенко:

Заперечень немає? Тоді прошу оголосити прізвища.



Ю. Бедзик:

Оголошую прізвища, які пропонує оргкомітет. Людмила Гнатюк, Роман Коваль, Віктор Глущенко.



О. Кононенко:

Хто за ці кандидатури, прошу проголосувати. Хто “за”? Хто “проти”? Хто “утримався”? Одноголосно. Нам потрібно скласти і затвердити регламент роботи. У нас є три програмні виступи, які готував оргкомітет. Для цих виступів ми пропонуємо відвести час по десять хвилин. А для виступів, довідок і пропозицій надавати по одній хвилині. Закінчити роботу, орієнтовно, за дві години. Хто за такий регламент, прошу проголосувати. Схвалено. Слово надається Володимиру Кузьменку, Вінницька область.



В. Кузьменко:

Перш за все, я хочу відповісти на таке питання: чому я приїхав на цей з’їзд? Були різні думки. В нашій організації не було єдиного рішення. Збори проходили дуже складно. Були переконливі мотиви з різних сторін. Я особисто приїхав сюди з мотивів приземлених, можна сказати прагматичних. Два роки поспіль, очолюючи Вінницьку письменницьку організацію, я мав змогу переконатися в методах і функціональних можливостях нашого спілчанського керівництва. Я не хочу акцентувати увагу лише на нинішньому керівництві. Хочу сказати взагалі про тенденції керівництва Спілкою. Справа в тому, що коли я взнав про такі вражаючі речі, як то: Кримська організація розділилася на чотири. Туди прийнято 61 російськомовного письменника, вибачте за таке слово, кагалом, без рекомендацій. Тоді зразу виникло питання: а як же рішення ради, яке недавно відбулося, про автоматичне виключення членів НСПУ, які не підтримують офіційну позицію нинішнього керівництва НСПУ. Це вражає своєю контрастністю, шараханнями з однієї сторони в другу. І повірте мені, що за роки, коли я очолював у Вінниці Спілку, виникли ще матеріальні, фінансові, організаційні питання, жодне з яких, скільки я не намагався розв’язати на будь-якому рівні, не було розв’язане. Якимось дивом нам вдавалося виживати на периферії. Ми добилися вісім стипендій від обласної державної адміністрації для найбідніших, хворих, інвалідів-літераторів. Нам було подаровано за символічну плату приміщення, комп’ютерний центр… Я рахую, що не може бути Спілка настільки заполітизована, наскільки цього хоче Яворівський. Кожний з нас має право бути лібералом, комуністом, бути консервативним у своїх поглядах. Це воля кожної людини. Ми ж вважаємо себе демократами. Чому треба Спілку об’єднувати в якусь політичну організацію? І якщо хтось не бажає бути в русі цієї організації, то він вже ворог. Люди добрі, не можна так! Або таке: письменника, який прийшов сюди і ввійшов до оргкомітету, потрібно автоматично виключати зі Спілки. Це дикість. Це не демократія. Тому я дуже просив би всіх, хто знаходиться у цьому залі: зважте на те, що це не зборище, а збори письменників. І якщо сусід не поділяє поглядів сусіда — ведіть себе достойно, цивілізовано, як письменники. На закінчення я хотів би сказати, що, звичайно, я був би дуже радий, якби до керівництва Спілкою було обрано достойних, чесних, справедливих, добрих, гуманних людей. Щоб до керівництва прийшла така людина, яка б не з’являлася раз на тиждень в Спілці, маючи на прикметі міністерський, чи віце-прем’єрський портфель в новому керівництві держави. Зараз всі, хто проти Яворівського, викреслені із списків членів НСПУ. Ну не зійшовся світ на ньому…



О. Кононенко:

Слово надається Галині Хмільовській, Крим.



Г. Хмільовська:

Шановні брати і сестри. Перед цими зборами в мене відбулась розмова з Ніною Гнатюк. Мені було сказано, що нами маніпулюють, що нас використовують, а ми цього не розуміємо. А я запитую у Ніни: “Що у пана Яворівського, який очолює спілку письменників України з лютого, не було часу для Кримської письменницької організації, коли почали потужно розвиватися відомі всім події?” Ми тоді взнали, що пан Яворівський приїжджав до Криму, зустрічався з керівництвом АРК і не зайшов до діючого голови письменників Криму Данила Кононенка, не зустрівся з радою організації, куди я теж входжу. Такі дії Яворівського спочатку здивували. Гадали, що такого не може бути: такий “відомий демократ” Яворівський приїжджає до Криму і уникає зустрічі зі своїми побратимами. Тепер ми знаємо чому. Сьогодні у цьому залі стільки приїхало представників кримської організації, на скільки квитків нам вдалося зібрати коштів. Це шістнадцять чоловік. А якби потрібно було б — приїхали б всі, навіть лежачі. Приїхали б через те, що всі рішення, які виносилися на наших зборах керівництво НСПУ відкидало. Ось у мене звернення членів НСПУ, на жаль, тут вже є покійні. Серед них Олександр Губар, який пішов з життя у вересні. Він видрукував книжку (до речі, єдину (?!) за кошти бюджету — “Кримські українські письменники”. Помираючи, він запитував: “Як там наша спілка?..” Він так і пішов з життя, не дізнавшись, яка буде розв’язка. Але Олександр Губар був на наших зборах 25 квітня, коли ми прийняли звернення до всіх письменників: у разі, якщо у Криму створять ще одну, паралельну Спілку письменників із тих, хто дванадцять років обпльовував Українську державу, хто стояв на мітингах і голосував проти її незалежності, то ми будемо вимагати скликання позачергового з’їзду. Але до нашого голосу не прислухались. 17 травня, напередодні жахливої дати депортації кримськотатарського народу всі наші сподівання були розтоптані. Ми пережили шок. Пан Яворівський, наш великий демократ і побратим, промовами якого і передачами ми заслуховувалися, коли слухали радіо і які нам допомагали вистояти, 17 числа привозить валізу квитків та із шістдесяти чотирьох антиукраїнських (правда, десять чоловік з них є порядними людьми. Частина з них має намір стати до нас на облік, дехто вже стає) робить Спілку. Більше того, він говорить, що приїхав на свято. А ми у відповідь: “На яке свято? У нас, в Криму, жалобні дні. Ще за тиждень до 18 травня проводяться заходи з цього приводу”. На наших зборах виступали письменники-старійшини. Я думаю, Шакір Селімов, голова ради кримськотатарських письменників Кримської республіканської організації НСПУ про це ще розкаже. Встав Юнус Кандимов, твори якого ви знаєте. Він переклав твори Тараса Шевченка. Він привів нашу Лесю Українку в кримськотатарську літературу. І сьогодні ці книги, які випущені Всеукраїнським інформаційно-культурним центром в м. Сімферополі, який я очолюю, де також працює і Юнус Кандимов, прокладають міст братерства між двома народами. Так от, Юнус Кандимов встав і спитав: “За що ви, пане Яворівський, розтоптали шановних наших письменників, які відомі в усьому тюркському світі? За що?” Звичайно, після цього всі мости Яворівського до письменницьких сердець кримських татар спалені, як і спалені мости до нас, українців. І хай сьогодні мені доведуть, що ми повстали проти диктаторства Яворівського за чиєюсь вказівкою. 17 травня ми провели збори письменників, вирішили розповсюдити декларацію “Україна в небезпеці!” 23 наступного дня на траурному мітингу. А 17 травня пан Яворівський заявив, що “ні кримський татарин, ні українець не очолять письменницьку організацію в Криму…”. Тому що бачте, нас там менше. Але ми обрали Валерія Басирова, у якого мама українка, а батько — кримський татарин. Це прекрасний російськомовний поет, видавець, директор видавництва “ДОЛЯ”, де друкуються сьогодні наші всі кримські письменники, звичайно, якщо їх проспонсорують. Такі реалії, бо від НСПУ для Криму, на кримські твори, у Спілки коштів немає, як і на багато інших областей, якщо їх не підтримає регіональна влада. До речі, і я б не видала свої книжки, якби не знайшла спонсорів. Сьогодні, за дванадцять років незалежності жоден з письменників не видав жодної книжки на гроші держави. І от 17 травня ми звернулися до обласних організацій НСПУ із проханням ініціювати скликання надзвичайного з’їзду НСПУ з метою усунення з посади голови НСПУ пана Яворівського. А 23 травня у Львові проходили Шевченківські дні. Юнус Кандимов роздавав там наше звернення присутнім на святі. Я була присутньою на конференції Київської обласної організації і роздавала це ж звернення разом із рішенням президії Кримської письменницької організації усім присутнім в залі. Ми гадали, що зможемо відстояти свою гідність. Та підступність Яворівського не має меж. 27 вересня він утворив паралельну однойменну Кримську республіканську організацію НСПУ саме з числа тих 64 чоловік. Це виходить вже за будь які рамки. Тому письменники і вирішили приїхати на ці Всеукраїнські збори і звернутися до кожного з вас: пора свавіллю покласти край. Потрібно домогтися зняття з посади голови НСПУ пана Яворівського, затвердити Статут НСПУ на основі Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” і утворити прозорі органи, які наведуть порядок у нашому спілчанському домі. Якщо не буде прозорості, порядку у суто організаційних питання, у фінансових питаннях, — толку не буде. До речі, голова Кримської республіканської організації НСПУ, якого ми обрали керівником 25 квітня 2003 року, не оформлений у відділі кадрів НСПУ, хоча його трудова книжка знаходиться в НСПУ. Ясна річ, що зарплату за весь цей час він не отримував. Це теж є порушенням законів України. Якщо вам, хто знаходиться у цьому залі, будуть говорити, що пан Яворівський знаходиться поза критикою тому що він тінь пана Ющенка. Не вірте цьому, бо він — Іуда, який стоїть біля Віктора Ющенка.

О. Кононенко:

Шановні колеги. Хочу вам доповісти, що на наших зборах присутні 19 представників від обласних організацій та міста Києва. Надаю слово Надії Петренко, Київ.



Н. Петренко:

Хочу вам сказати, що я вже 27 років член спілки письменників України. 25 з них — живу в Києві. Більше десяти років пропрацювала в “Літературній Україні” та у видавництві “Радянській письменник”. Багато чого бачила та чула. Тому і хотіла виступити. Та не допускали мене до трибуни раніше. Я зрозуміла чому. Бо хочеться слухати тільки те, що хочеться чути тим, хто організовує збори. З Наталією Околітенко я солідарна в тому: відсторонімося від особистих любовей і ненавистей. Давайте ми зберемося на дусі і будемо чесно дивитися в очі тим людям, які колись створювали цю спілку письменників. Тоталітарний, комуністичний чи який там був режим, але спілка письменників давала можливість людям видаватися, читати, мала читацьку організовану аудиторію бо були книготорги, бібліотеки поповнювалися новими книгами… І хто скаже, чий талант вищий? Чим ви його виміряєте? У нас не було міри. Ви знаєте, хто і як у нас видавався. Хто талановитіший? У кого більший тираж? У кого вища ціна видання? Та нічого подібного. Хто з цим може сперечатися? Тоді були одні критерії, сьогодні — інші. Але як ви можете сказати, що один письменник гірший, а другий — кращий? А по чому ви поміряєте? По сторінках? Можна лише по тому, як беруться книжки в бібліотеці та скільки їх купилося в магазині. Але сьогодні у нас і цього нема. І все одно я вам можу сказати напевне, що є лауреати Шевченківської премії, всіх інших премій, якими вони так пишаються бо вони, нібито присуджені. А скільки вони мають читачів? Хто скаже?..



О. Кононенко:

Слово надається Юрію Каплану, Київ.



Ю. Каплан:

Десять днів тому я відвідував мого давнього товариша, нашого видатного поета, який дуже хворіє, Миколу Вінграновського. Він подарував мені свою останню нову книгу за часом і розповів її історію. Він розказав, що цю книгу видало приватне видавництво і він подивувався тим речам, про які вже забув за дванадцять років. Він отримав гонорар і його запевнили, що він буде мати якийсь відсоток з продажу. А за кілька місяців до того, до нього звернулося видавництво “Український письменник” і запропонувало видати цю ж саму книжку у м’якій обкладинці. Але попередило, що пан Микола має заплатити чотири тисячі гривень за папір і тоді книжка може бути видана. Я хочу спитати вас, чому сьогодні можливі такі ганебні речі? Чому нам вішають локшину на вуха з приводу того, що видавництво, яке має у центрі міста дві тисячі квадратних метрів площі, сьогодні банкрут. Мені достеменно відомо: 600 квадратних метрів на третьому поверсі видавництва до останнього місяця здавалося в оренду по п’ять доларів. Тоді, як тут вже казалось, п’ятнадцять доларів вартість комунальної власності в центрі міста. А в останньому місяці переглянули цю цифру і зараз здають по сім доларів. А ця структура, що знімає ці площі, передає її у суборенду. Ви розумієте, куди іде моржа. Чи можна таке терпіти? Я не хочу вживати слово “злочин” фінансовий чи юридичний, бо я не маю права, я не фахівець у цій площині. Але я можу вжити слово “злочин”, що чиниться проти культури України, проти світової культури. Місяць тому, може трохи більше — кримчани підтвердять, ми святкували сторіччя Будинку Волошина у Коктебелі. Поруч з будинком Волошина знаходиться будівля, що ще старіша — то будинок його матері. У цьому будинку жили і перебували колись Микола Гумельов, сестри Цвєтаєви, Андрій Бєлий, Максим Тадеєвич Рильський, Платон Воронько. Розпорядженням керівництва Спілки цей будинок віддано в оренду. В мене є навіть візитка того бізнесмена з міста Лубен, якому вона була віддана в оренду. 24 Він викинув усе, залишив тільки стіни, оздобив їх дубовими дошками, поставив фінські унітази, на дверях прикрутив номери. Цікавлюсь у цього бізнесмена: “Скільки коштуватиме відпочинок?” Відповідає: “Від п’ятдесяти до ста умовних одиниць за добу”. Питання: чи багато в Україні є місць, де перебувало стільки визначних поетів? Ні, не багато. Тоді чому таке робиться на наших очах? 25 Тут казала пані Хмільовська, що її застерігають: “Вами маніпулюють”. Так, я згоден. Нами маніпулюють. І я побачив це на останніх зборах Київської письменницької організації. 26 Безсоромно маніпулюють нашими голосами, нехтують нашою волею, не прислухаються до письменницького загалу. Цього терпіти просто не можна. Закиди йдуть, що ніби нас купили. Хто мене знає, той підтвердить, що мене неможливо купити. Ніна Гнатюк, мабуть, про це теж знає.



О. Кононенко:

Слово надається Михайлові Шевченку, м. Київ.



М. Шевченко:

…Ми примусили одну організацію написати листа-розписку про те, що вона поверне НСПУ 38 тисяч гривень за оренду. Хто із вас трохи розуміється у юриспруденції, розуміє, що такий лист потрібен для того, аби наступного дня керівник організації поніс цього листа в орган державного виконання. А державний виконавець, знайшовши рахунки в банку боржника, передав, в свою чергу, означену суму боргу Спілці. 38 тисяч гривень, на жаль, не надійшло. З яких міркувань це зробило керівництво Спілки я не знаю. Але це факт… А куди пішли 170 тисяч гривень минулого року з Коктебелю? Ми також не знаємо…


Всеукраїнські збори письменників винесли вотум недовіри екс-голові спілки Володимиру Яворівському. На його місце обрали Наталію Околітенко.

30 жовтня 2003 р. оновлене правління НСПУ розповсюдило відозву:


До всіх членів НСПУ

Шановні колеги!

Події, які останнім часом відбуваються в письменницькому середовищі, потребують пояснень.

Національна спілка письменників України перебуває в стані глибокої кризи. Статут НСПУ не відповідає Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”. До Статуту внесено пункти про надзвичайні повноваження керівництва, наприклад: голова НСПУ має право відміняти рішення зборів письменницьких організацій; голова НСПУ має право власним підписом відчужувати спілчанське майно. Порушуються елементарні статутні вимоги. До спілки без участі Кримської організації НСПУ на засіданні президії прийнято 64 письменники Криму, з яких утворено нову організацію, котра відразу ж почала протидіяти Кримській організації НСПУ. До стану розколу доведена Київська організація НСПУ. В багатьох областях організації НСПУ не зареєстровані, тобто, виникає питання взагалі про існування регіональних організацій. Під загрозою саме існування спілки як Національної, як творчої професійної організації.

У зв’язку з цим було створено Оргкомітет, який скликав 29 жовтня ц.р. згідно із Законом України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” збори членів НСПУ, що висловили недовіру керівництву НСПУ на чолі з Володимиром Яворівським. Було обране нове правління НСПУ. Головою спілки стала письменниця, академік Наталія Околітенко. На зборах затверджений Статут НСПУ, який приведений у відповідність до Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” і зареєстрований в Міністерстві юстиції.

Основою програми роботи нового керівництва спілки є:

Затвердження Статутів обласних організацій (регіональних відділень) НСПУ та їхня реєстрація в місцевих органах юстиції.

Формування видавничого плану НСПУ на 2004 р.

Відтворення системи книгорозповсюдження.

Вирішення соціальних питань (пенсійного забезпечення, стипендій тощо).

Вироблення прозорих рішень по прибутковому використанню майна, переданого в користування НСПУ рішенням Кабінету Міністрів.
Правління НСПУ”.
3. Протистояння
Володимир Яворівський — не боксер, але тримати удар вміє. Через декілька годин після завершення зборів у Пущі-Озерній разом зі своїми однодумцями призначає на ранок наступного дня спільне засідання Президії Ради НСПУ та Ради Київської організації НСПУ, де приймаються заява та рішення президії такого змісту:
“Заява

спільного засідання Президії Ради НСПУ

та Ради Київської організації НСПУ

29 жовтня ц.р. у санаторії адміністрації Президента в Пущі-Озерній відбулося інспіроване владою зібрання групи письменників, мета якого — розкол, а в перспективі і руйнування Національної спілки письменників України.

Оргкомітетові зборів та його “патронам” вдалося зібрати жалюгідну кількість амбіційних або ж дезорієнтованих літераторів, не делегованих обласними організаціями НСПУ і аж ніяк не уповноважених вирішувати долю всієї Спілки. Ніхто не забороняє їм засновувати свою творчу організацію, але так само ніхто не дає їм права перехоплювати в свої руки НСПУ з її іменем і майном, зневажаючи при цьому зареєстрований Мін’юстом Статут НСПУ.

Ніхто не може змінити керівництво Спілки, якщо такого рішення не прийме її повноважний з’їзд. Ніхто не повинен переступати закон і мораль.

Президія не визнає збори групи письменників, які відбулися 29 жовтня ц.р., з’їздом НСПУ. А значить не визнає їх рішення як такі, що суперечать чинному Статуту НСПУ.

Президія залишає за собою право на захист НСПУ у відповідності з чинним законодавством України”.


“Рішення Президії

від 30. 10. 2003 р.

Проаналізувавши ситуацію, що склалася в НСПУ після проведення так званих зборів письменників у Пущі-Озерній 29 жовтня ц.р., Президія постановила:

1. Звітно-виборні збори КО НСПУ, що відбулися 11 жовтня і які обрали нове керівництво Київської організації НСПУ, визнати легітимним.

2. Група письменників, яких зібрала Адміністрація Президента у Пущі-Озерній 29. 10. 03 р. не мала ні законних, ні статутних прав (Статут НСПУ зареєстровано в Мін’юсті 28. 11. 2001 р.) вносити поправки у Статут НСПУ та переобирати легітимне керівництво НСПУ. На це уповноважений лише з’їзд НСПУ.

3. Члени так званого “оргкомітету” по організації зборів 29 жовтня 2003 р. (О. Кононенко, Р. Коваль, Г. Хмільовська, Ю. Каплан, В. Кузьменко, Л. Гнатюк, Н. Околітенко, Ю. Бедзик) своїми антизаконними, антистатутними діями свідомо поставили себе поза Національною спілкою письменників України і не є членами НСПУ.

4. Президія закликає інших письменників, які брали участь у так званих зборах 29. 10. 03 р., визначитись зі своїм подальшим членством в НСПУ, виходячи з того, що перебування членів НСПУ в іншій альтернативній письменницькій спілці Статутом НСПУ не передбачено.

5. Президія НСПУ вимагає від ЗМІ, які оприлюднили недостовірну інформацію про наслідки так званих зборів 29 жовтня ц.р., спростувати її згідно чинного законодавства.

6. Доручити секретаріату НСПУ найняти охорону для будинку НСПУ”.
Ясна річ, оскільки В. Яворівський у “бунті” письменників вбачає політичний підтекст, то підключає “важку артилерію” — одночасно починає розповсюджувати ще одне звинувачення:
“ЗАЯВА

фракції “Наша Україна”

з приводу грубого втручання президентської влади

в роботу Національної спілки письменників України


Президентська адміністрація та місцева виконавча влада розгорнули в усіх регіонах безпрецедентний тиск на українських письменників, що займають активну громадську позицію і виступають проти антинародної політики сучасних можновладців.

На вимогу державних адміністрацій, без відома керівництва Національної спілки письменників України, в областях явочним порядком скликаються письменницькі збори, яким наказують голосувати за позачерговий з’їзд і висловлення недовіри Голові НСПУ Володимиру Яворівському. Хто з керівників обласних письменницьких організацій не підтримує таких вимог, тому погрожують зняттям з роботи, або знімають, як наприклад, у Сумах, Луганську. Коли збори не ухвалюють нав’язаних їм пропозицій, тоді чиновники, як, скажімо, в Житомирі, Вінниці, Черкасах, Одесі, Львові переходять до “індивідуальної роботи” — незваними гостями навідуються на квартири письменників і там, фігурально кажучи, викручують руки неслухняним, погрожують чи пропонують фінансову підтримку в книговиданні. Письменників безцеремонно затягують на “співбесіди" в чиновницькі службові приміщення, як це робиться на Полтавщині, Херсонщині, Сумщині. і всюди — тиск, що за своїм цинізмом перевищує методи ідеологічної обробки в старі компартійні часи. Те саме робиться в Києві, де письменники на зборах взагалі не обговорювали тих питань, які їм нав’язуються владою.

Все це є прямим порушенням прав на свободу волевиявлення і не вкладається в жодні рамки взаємин влади з громадськими організаціями, серед яких є творча спілка, що відстоює українську державність, демократію, вільний розвиток рідної мови і культури. а такі письменники, як В. Яворівський, член депутатської фракції “Наша Україна” у Верховній Раді, послідовно й сміливо виступає проти збанкрутілого політичного курсу Президента України Л. Кучми. Така поведінка знахабнілої президентської “вертикалі” у ставленні до творчої інтелігенції — не що інше, як політична помста вольдумцям, прагнення розсварити й розколоти національно-патріотичні сили в суспільстві.

Фракція “Наша Україна” заявляє свій рішучий протест теперішній владі, що грубо й цинічно використовує адмінресурс проти “неслухняно” Національної спілки письменників України, провокує вигідний їй напередодні президентських виборів розкол в письменницькому середовищі.

Голова фракції “Наша Україна”

В. Ющенко”.


У “Киевских ведомостях” виступає П. Загребельний з різкою критикою проти тих письменників, які посміли виступити проти В. Яворівського.

А що ж “амбіційні та дезорієнтовані літератори”?

Н. Околітенко бере участь у програмі “Час пік”, де полемізує з В. Яворівським:


Каталог: files -> content
content -> Програма курсу "Інформатика" для основної школи
content -> Інформація інформацію про стан малих та середніх підприємств (мсп) в Україні можна знайти у звіті «Малі та середні підприємства України: показники діяльності та стратегії розвитку»
content -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
content -> Програма /рівень стандарту/ для учнів 7-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів Київ 2004 Фізика
content -> 12-річна школа Фізична культура
content -> Лідія савченко випереджаючи час
content -> Програма /рівень стандарту/ для учнів 7-11 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів
content -> Доповідь VI соціальний діалог


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка