Ідея наполеонізму в літературі і в сучасному житті



Дата конвертації16.07.2017
Розмір1.09 Mb.
Тема:Ідея наполеонізму в літературі і в сучасному житті

Компаративний аналіз образів головних героїв романів «Червоне і чорне» Стендаля, «Злочин і кара» Ф. Достоєвського, «Війна і мир» Л. Толстого

Мета: застосовуючи метод компаративної характеристики героїв різних авторів, дати можливість учням дослідити, як ідея наполеонізму вплинула на формування характеру і спосіб життя кожного з літературних героїв; розвивати в учнів аналітичне мислення, виховувати небайдуже ставлення до життя і актуальних проблем сьогодення.

Обладнання: демонстраційний матеріал на слайдах мультимедійної презентації, мультимедійна дошка, комп’ютер.

Епіграф:

Гений и злодейство – две вещи несовместные

А.С.Пушкин
І. Вступне слово вчителя

Непостижимое слово человек

И как постичь столь странное явленье?

Пожалуй, сам он знает меньше всех

Своих земних путей предназначенье.

Джордж Байрон

Є люди, чиї імена навіки закарбовані в пам’яті, незалежно від того, яку роль (позитивну чи негативну) вони відіграли в історії країни, народів чи навіть усього світу. Сьогодні на уроці мова піде про одного з цієї когорти людей.


  • Як ви гадаєте, хто б це міг бути?

Оголошення теми і мети уроку

ІІ..Актуалізація опорних знань



Учитель

Наполеон… Людина, яка здобула собі всесвітню славу власним мечем, стала володарем світу і кумиром мільйонів людей.

А наразі давайте зробимо невеличкий історичний екскурс.

Презентація про життєвий шлях Наполеона

Блискучий воїн був жорстоким і переступав заради своєї слави через людей. Перед кожною битвою він звертався до воїнів: «Солдати! Мені потрібне ваше життя, і ви маєте мені ним пожертвувати!» З його щоденників довідуємось: «Я не така людина, як усі, і закони моралі та суспільних вимог не можуть для мене мати значення»; «Така людина, як я, плює на життя мільйонів людей…»


ІІІ. Бесіда.

  • Чи розумів Наполеон, що став кумиром багатьох людей різних країн світу?

Особою Наполеона цікавилося чимало митців, зокрема письменників ХІХ століття.

  • Хто саме з відомих вам письменників відображав у своїх творах образ Наполеона?

Відповіді учнів:

Перший учень: Одним із них був французький письменник Стендаль (Анрі Марі Бейль). Його перу належать твори «Життя Наполеона», «Спогади про Наполеона». Спочатку він захоплювався Бонапартом і революцією у Франції, під час служби у війську той був для Стендаля взірцем справжнього воїна, але згодом його ставлення до кумира змінювалось: Стендаль звинувачує Наполеона у зраді революції, засуджує його ідею сильної влади. Вплив наполеонівської ідеї на душу юнака Стендаль описує також у всесвітньо відомому романі «Червоне і чорне».

Другий учень: Не залишив поза увагою питання наполеонізму і видатний російський письменник Федір Михайлович Достоєвський. Свій погляд на цю проблему він висловлює в романі «Злочин і кара». Думка Достоєвського не відрізняється від поглядів Стендаля. Федір Михайлович був прихильником християнства і виступав проти будь-яких виявів насильства і зневаги до людської гідності.

Третій учень:Геній російської літератури Лев Миколайович Толстой у романі «Війна і мир» змальовує не лише вплив наполеонівських ідей на свідомість героїв, а й образ самого Наполеона. Одним із шляхів розвінчання культу Наполеона є доведення абсолютної відсутності у цій людині людяності. Ось чому Толстой іноді навіть жертвує історичною достовірністю і змальовує Бонапарта бездушним монстром.

Учитель.

Вивчаючи вищезгадані романи, ми акцентували свою увагу на образах Жульєна Сореля, Родіона Раскольникова та Андрія Болконського у їхньому ставленні до наполеонізму.

Давайте розглянемо ключове питання:


  • Чи має право людина вважати себе вищою за інших?

Для цього я пропоную вам дослідити, як вплинуло на героїв захоплення Наполеоном. Та хочу застерегти: «Істина – це розбите на тисячі шматочків дзеркало, але кожен вважає свій маленький шматочок цілим дзеркалом» (Бартон).

Тож цікаво почути думку кожного з вас. Тільки таким чином ми зможемо відповісти на поставлене запитання і подивитися на себе у велике дзеркало істини.

Щоб пошук був результативним і корисним для всіх та щоб полегшити його (адже це навчання, а не життєві випробування), хочу акцентувати вашу увагу на такі відомі висловлювання:

Яка користь людині, якщо вона заволодіє всім світом,

а душі своїй нашкодить? (Євангеліє від Матвія)
Я не хочу і не можу вірити, щоб зло було

нормальним станом людей. (Ф.Достоєвський)
Що таке слава? Та сама любов до інших,бажання зробити

для них що-небудь, жадання їхнього схвалення. (Л.Толстой)
ІV. Робота в групах

І група досліджує образ Жульєна Сореля.

ІІ група досліджує образ Родіона Раскольникова.

ІІІ група досліджує образ Андрія Болконського.



Завдання для роботи в групах:

  1. З’ясувати, як зароджувалась ідея наполеонізму.

  2. Чи була боротьба душі з ідеєю?

  3. Коли і чому душа звільняється від ідеї?

  4. Працюючи над завданнями, заповнити таблицю (Додаток І)


Про зародження ідеї.

І група

Жульєн Сорель — син теслі, бідний хлопець, з дитинства вирізняється честолюбністю. Але звідки з'явилась у хлопця така риса? Вона культивується ним, тому що виправдана становищем того класу, до якого належить герой. Честолюбність Жульєна — стимул і рушій його вчинків. За часів Наполеона він міг би уславитися под­вигами на полі бою, здобути високі чини і піднятися вгору соціальними східцями. Для цього Жульєн мав усі задатки — відчайдушність, мужність, гордість, цілеспрямованість, гнучкий розум. Але за часів Реставрації військова кар'єра була доступна лише людині знатного походження. Йому ж, плебею, хоч і талановитому, інтелектуально вищому за його середовище, сповненому енергії та поривань, але позбав­леному багатства, всі шляхи службового зростання пере­криті. Єдине, що залишається таким, як він, — церковна кар'єра, засіб для здобуття якої — лицемірство.

Та основна мета для героя — не церковна служба, а військова. Сорель усіма методами намагається здійснити її, вважаючи, що мета виправдовує засоби.

ІІ група

Порівняємо з ним Родіона Романовича Раскольникова— бідного російського студента, який живе на гроші, що над­силає йому матір. Він весь у полоні філософської ідеї, що дозволяє "кров по совісті". Спостерігаючи російське жит­тя, міркуючи над вітчизняною і світовою історією, Расколь­ников дійшов висновку, що не тільки історичний прогрес, а й будь-який розвиток здійснювався і здійснюється за раху­нок когось, на чиїхось стражданнях, жертвах і крові. Жит­тя й історія ніби запевняють героя, що все людство від створення світу ділиться на дві категорії, два розряди. Є такі, які без на­рікань приймають будь-які порядки, — "твари дрожащие", і є люди, котрі сміливо порушують моральні норми і сус­пільний порядок, прийнятий більшістю, — "сильные мира сего". Лікург, Магомет, Наполеон не зупинялись перед жер­твами, насильством, кров'ю заради досягнення своїх цілей. Світ так влаштований, що розвиток суспільства здійснюєть­ся у процесі знищення "тварей дрожащих" "наполеонами".

Виношуючи ідею у своїй хворій свідомості, Раскольни­ков мріє про роль володаря (Наполеона) і рятівника людсь­кого (месії) одночасно. Але головним і вирішальним в його житті наданий момент є самоперевірка. Він зізнається Соні Мармеладовій: "Не для того я вбив, щоб матері допомогти,—брехня! Не для того я вбив, щоб, отримавши засоби і владу, зробитись благодійником людства. Брехня! Я просто вбив, для себе вбив, для себе одного; а там чи став би я чиїмось благодійником або все життя, мов павук, ловив би усіх в павутиння і з усіх живі соки висмоктував, мені в ту хвилину все одно мало б бути!"

Герой не тільки в розладі з суспільством, але і сам несе в собі його хвороби. Його захоплює ідея надлюдини, якій "все дозволено". Ця ідея, що спрямовувала всі вчинки юнака, різко змінила його світогляд і внутрішній світ.



ІІІ група

На перший погляд здається, що Андрій Болконський думає зовсім про іншого Наполеона. Уперше про пристрасть князя до цієї історичної особистості ми дізнаємося в салоні Анни Павлівни Шерер: " Не можна не зізнатися, Наполеон як людина великий на Аркольському мосту, у госпіталі в Яффі, де він подає руку зачумленим, але є інші вчинки, які важко виправдати". Князь захоплюється блискучою кар'єрою Бонапарта, який пройшов шлях від поручика до імператора, й намагається закрити очі на його жорстокість. Він бачить у ньому безстрашного, честолюбного героя, що взяв Тулон, запропонувавши свій план, доблесно захопив Аркольський міст, кинувшись у гущавину бою із прапором у руках, мужньо потискував руки солдатам, хворим чумою у госпіталі. Андрій вірить у здатність "сильної особистості" на власний розсуд вершити долю народів. Як і багато інших юнаків тієї епохи, він мріє про свою мить, коли він зможе показати на що здатен, про свій Тулон.

Князь Андрій Болконський і Родіон Раскольников близькі один одному й тому, що їхньої мрії про наполеонівську владу над людьми не були вираженням тільки їхнього індивідуалістичного самоствердження. Цю владу вони хотіли використати в ім'я загального добра. Раскольников мріє керувати людьми, направити свої сили на перетворення світу на краще. На відміну від нього князь Андрій заявляє:" Хочу слави, хочу бути відомим людям, хочу, щоб вони любили мене. Я не винен, що я хочу цього, для одного цього я живу. Я нічого не люблю, як тільки славу, любов людську". Болконський заздрить Наполеонові, адже той домігся самої головної перемоги - перемоги над своїми підлеглими: його обожнюють люди.

Але, якщо, прагнучи стати Наполеоном, Раскольников хвилюється, переживає через матір, намагається вберегти сестру Дунечку від шлюбу з негідником Лужиним, переживає страшні муки совісті, то для князя Андрія життя близьких людей не важливіше, ніж життя "мільйонів людей": " …батько, сестра, дружина - найдорожчі мені люди, але як не дивно й не природно це здається, я всіх їх віддам зараз за хвилину слави, торжества над людьми, за любов до себе людей, яких я не знаю й не буду знати". І він дійсно переступив би через цю святиню за хвилину слави. Це зближує Болконского з Наполеоном, що сказав: " Така людина, як я, плює на життя мільйонів людей".



Учитель

Раскольников, як і Сорель, опиняється в полоні однієї ідеї - наполеонізму. Сорель, захопившись Наполеоном, мріє про великі військові подвиги та всесвітню славу. А Родіона Раскольникова привабила ідея сильної влади, насильства як засобу порятунку людства і влади над ним. У боротьбі за свою ідею герої скоюють жорстокі, нелюдські вчинки, про які потім самі ж жалкують. Життєвий шлях Андрія Болконського – це дійсно «дорога честі», як сказав Кутузов. Але любов до слави стала для князя такою силою, яка може знехтувати поняттями моральності.


Зіткнення душі з ідеєю.

  • Цікаво, що відчуває вбивця, скої­вши злочин?

  • Що відчував Родіон Раскольников?


ІІ група

Ми вже переконались, що теорія робить героя жорстоким егоїстом. Але в душі він ніколи не був таким. Бідний студент мріяв присвятити себе служінню людству, робити тільки добро. Лихварка для нього — уособлення зла, насильства, підлості, жадібності, нікчемності.

Та тільки одним цим" виправдати вбивство неможливо. Раскольников вбив і мав за це відповісти. Відповідь - кара – це безмежні страждання і муки совісті, які відчуває ге­рой. Неодноразово поривався він "покінчити з усім", піти і зізнатися у вбивстві, але так і не наважився. Найбільше страждає юнак від усвідомлення всепрощаючого кохання Соні Мармеладової до нього, підлого і недостойного, як він сам вважає. Вбивство, скоєне Родіоном заради добра, принесло зло. Почуття вини пригнічує Раскольникова: "Я себе вбив, а не стару!" Розкаюючись, Родіон зізнається у вбивстві...

Взагалі той період життя, коли Раскольников перебував під впливом власної теорії, ніби чорна смуга. Герой замк­нувся в собі, і приглушив усі почуття. Люди, які його оточу­вали, навіть рідні, дратували героя, він всім серцем нена­видів їх. Він не міг жити нормальним життям, не міг кохати, не міг бути щасливим. Тільки страждав.



  • А що можна побачити в душі Жульєна Сореля?

І група

Якщо ми зазирнемо в душу Жульєна Сореля, то також побачимо там лише смуток і темряву. Він не може відкрити своє серце для кохання, стати щасливим. Усі його дії спря­мовані лише на те, щоб досягти бажаної мети — стати військовим і уславитись. Герой лицемірить, переступає через людину, яку любить. Весь цей період життя він також страждав. Почасти від того, що мета залишалася далекою, недосяжною, а почасти тому, що не міг бути щасливим.



Учитель

Отже, можна сказати, що ідея наполеонізму, в полоні якої перебували обидва герої, не дає змоги їм жити нормальним життям, спотворює їхні гарні риси, заважає кохати і бути щасливим. Ідея перетворює добрих і великодушних людей на жорстоких егоїстів, безсердечних катів. Наполеонізм не може привести до добра. Він губить душу.



  • А чи відбувається боротьба з ідеєю в душі Андрія Болконського?

ІІІ група

Болконський марнославний, але мрії його не про нагороди. Він мріяв про «свій Тулон». Марнославство не заради нагород, а заради слави. Чи можна вважати правомірним, оправданим? Логіка: «не заради слави – заради життя на землі» мені відома і здається розумною. Але логіка: «не заради нагород – заради слави», заради бажання бути любимим людьми – чи достатньо підстав, щоб оправдати марнославство?

Ранок Аустерліца для князя Андрія. Його хвилює лише те, який вигляд він матиме у власних очах. Тому він думає: «Туди мене пошлють з бригадою чи з дивізією, і там з прапором у руках я піду вперед і зламаю все, що буде переді мною». Як це трапиться, він не знав, але був упевнений, що це буде. Бувають у житті людини моменти, коли її мрії збуваються. Хоча б трішки. Щаслива випадковість – і в руках Андрія Болконського, дійсно, опиниться прапор. Правда, не той, з яким він мріяв іти попереду війська і зламати все, що буде перед ним.

Куди дінуться його снобізм і зарозумілість, коли він, відчуваючи сльози сорому й злості, що підступили йому до горла, закричить? Куди дінуться його тверда впевненість і сили, коли він, ледве втримуючи в руках важкий прапор і тягнучи його за ратище, побіжить назустріч французам, зупиняючи своїх відступаючих солдатів? Куди дінуться його швидкість і вірність думки, властива йому завжди звичка спостерігати й розглядати все з боку, коли із усього, що відбувалося навколо нього, він буде бачити лише одну фігуру рудого артилериста зі збитим набік ківером, що тягне за один кінець банник, тоді як французький солдат тяг банник до себе за інший кінець?

Він так і не побачив, чим закінчився цей двобій, чим взагалі закінчилася боротьба французів з артилеристами. Князь Андрій упав на спину – відома сцена, - і “над ним не було нічого вже, крім неба, – високого неба, не ясного, але все-таки незмірно високого, по якому тихо повзли сірі хмари”. І все навколо, і, найголовніше, у ньому самому стало тихо й урочисто. Так і хочеться сказати – утихомирено, упокорено.

Учитель

Болконський не міг вчинити інакше, тому що вважав: так треба, так необхідно, так повинно бути. Він діяв згідно із власним розумінням військового обов’язку. Тому його героїзм свідомий.


Звільнення душі від ідеї.

  • То чи усвідомив Жульєн Сорель хибність своїх ідей?

І група

Момент каяття наступає для Жульєна, коли він опиняється за ґратами. Після вироку суду, сидячи у в'язниці, герой розмірковує над життям і доходить філо­софського висновку, підказаного його соціальним досвідом: природного права людини не існує, розмови про нього – анахронізм. Право виникає тоді, коли з'являється закон, який дозволяє одне і забороняє інше. А крім того природного пра­ва є потреба живої істоти, яка відчуває голод чи холод. Сильні світу цього будують свій добробут на злочині. Люди, які на позір користуються загальною повагою, — просто шахраї, котрим пощастило, що їх не впіймали на гарячому, а обвину­вач, якого суспільство нацькувало на нього, нажив своє ба­гатство підлістю. Людина не може довіритись людині, бо правди у суспільстві, в якому опинився Жульєн, не існує. "Я любив правду. А де вона?.. Скрізь саме лицемірство", – думає герой, визнаючи, що й сам змушений був скористати­ся цією зброєю, щоб перемогти умови, нав'язані йому соц­іальною системою, заснованою на насильстві.

Правди немає і в релігії, – констатує він. Атеїзм Жульє­на – це його невіра у Бога і ненависть до служителів церк­ви, бо "уявлення про релігію було у нього нерозривно по­в'язане з лицемірством і наживою. Хіба мож­на вірити в Бога, коли його ім'ям так жахливо зловжива­ють попи? Тому Жульєн із презирством відкидає можливість зберегти життя, повернувшись у лоно церкви, як пропонує йому духівник. Сорель живе тепер одним лише коханням до пані де Реналь, глибоким, всепоглинаючим, зрозумів­ши, що тільки воно було справжнім і що він заради гонит­ви за честолюбними мріями втратив своє щастя. Усі мо­ральні і фізичні зусилля Жульєна спрямовані тепер на те, щоб зберегти силу духу, коли він піде на страту, бути гідним себе, не дати зловтішатись ворогам.

Жульєн нарешті звільнився від полону честолюбних мрій і зрозумів, що вони заважали йому жити, ставали на пере­шкоді коханню, щастю. Лише очікування смерті прояснило розум юнака і допомогло осмислити свою помилку.



  • А як склалася доля Родіона Раскольникова?

ІІ група

Доля Раскольникова склалась інакше. На каторзі він дов­го терзався саме тим, що зізнався, що не зміг стати "силь­ным мира сего", що в нього не вистачило сил стати та­ким, яким був Наполеон. Але, може, тому, що людські почуття сильніші за ідею, а може, через розчарування в своїй теорії, Родіон "перероджується". Він кидається Соні в ноги і плаче. Враз його жорстоке серце звільни­лось від усіх ілюзій, сповнилось каяттям, кохання до Соні. Все, навіть злочин, вирок і каторга здавались йому чи­мось зовнішнім, дивним, ніби страшний сон. Але Родіон вже не може ні про що думати, його серце прокинулось і почало відчувати. "Замість діалектики настало життя, і в свідомості мало виробитись щось зовсім інше".

Подібно до Жульєна, Раскольников розуміє помилковість вигаданої теорії і поступово звільняється від її впливу. Родіон відчуває повною мірою кохання до Соні, "воскре­сає" і стає зовсім іншим, готовим спокутувати минуле май­бутнім.


  • Чи звільняється Андрій Болконський від наполеонівських ідей?

ІІІ група

У душі цього гордого грішника також запанує мир. І не важливо, якими дорогами до цього часу він ходив по землі. Важливо, що на шляху Андрій Болконський зумів переступити через ту межу, яка розділяла часи, коли він шукав відповіді, і коли знайшов їх. Важливо, що зовсім недавно він думав перш за все про те враження, яке справляє він, князь Андрій. А тепер немов би прозрів: «Як же я не бачив раніше цього високого неба? І який я щасливий, що пізнав його нарешті. Так! Усе пусте, усе обман, крім цього нескінченого неба. Нічого, нічого немає, крім нього. Але й його навіть немає, нічого немає, крім тиші, заспокоєння. І слава Богу!..»Лежачи на Аустерліцькому полі, князь Андрій усвідомлює сутність «високого неба» і звільняється від своєї таємної віри в Бонапарта, кається. Поранений, лежав князь Андрій на полі бою, чув слова: «Яка прекрасна смерть!» «Він знав, що це був Наполеон - його герой, але в цю хвилину Наполеон здавався йому настільки маленькою, незначною людиною в порівнянні із цим високим безкрайнім небом, із хмарами, що біжать по ньому».


Учитель

Самі собою постають питання:



  • Що ж дало цим героям захоплення Наполеоном, прагнення стати сильною особистістю?

  • І взагалі, чи має право людина бути вищою за інших – «надлюдиною»?

  • Чи можна назвати щасливим когось із героїв?

Результат роботи – таблиця ( Додаток І)

Усі герої врешті доходять висновку, що ідея наполео­нізму заважала їхньому щастю. Їхні вчинки призводять до порушення моральних нормі до краху загальнолюдських цінностей. Але обидва вони шляхом тяжких випробувань прийшли до усвідомлення мізерності свого ідеалу, до гіркого розчарування в Наполеоні. Їх врятувала одна й та ж сила – любов і гармонія з навколишнім світом. Князь Андрій повернувся до вічних цінностей – сім’ї, дому. Так і кохання Соні пробуджує і зцілює Раскольникова, дає змогу осягнути вічні моральні цінності. Обидва приходять до повного розчарування в кумирі.

Звільнившись від ідеї, князь Андрій і Ро­діон починають нове життя,а Жульєн гине на гільйотині.
Учитель

Наполеонізм сьогодні.


  • Як ви гадаєтє, чи актуальні ідеї Наполеона на сьогоднішній день?

Учень:Наполеон вже давно живе лише у спогадах, а ідея наполеонізму не тільки не зникає, а навіть прогресує в сучасному суспільстві. Люди досі вірять у те, що все в житті здобувається жорстокістю й егоїзмом. При­хильники наполеонівських теорій легко нехтують жит­тям людини. Саме тому цю ідея можна вважати актуаль­ною проблемою і сьогодення.

Учень:Наполеонізм – це те, що Стендаль відносив до «чорно­го», а Достоєвський – до «злочину», на противагу яким завжди виступає справжня сутність людини – «червоне» і розкаяння – «кара».

Учитель

На відміну від плеяди західноєвропейських поетів-романтиків, які змальовували образ Наполеона в оточенні героїчного чи трагічного ореолу, Стендаль, Достоєвський і Толстой показали, що сама ідея наполеонізму егоїстична, антидемократична і антигуманна.



  • То чи має людина сили, щоб подолати будь-яку теорію, яка суперечить її характеру, мо­ральним якостям?

Добираючи епіграф до нашого уроку, я хотіла звернути вашу увагу саме на це.

  • А тепер я пропоную вам невеличкий тест. Закінчіть речення:




Висновки за результатами тестування

Відповіді

1.У свідомості людей у всі часи завжди будуть бродити найрізноманітніші…

ідеї


2. Навіть бездушна людина не повинна забувати…

про власну душу

3. Яка вартість людського життя?

життя безцінне

4.Будь-яке насильство, замислене навіть із кращих міркувань, повертається злочином перш за все проти…

безправних,

знедолених



5.В умовах духовної безвиході людина може протиставляти нестерпним обставинам…

закони совісті,

Божі заповіді


V.Підсумки уроку



Учитель

Багато різний теорій висуває людство, але жодна з них не повинна грунтуватися на нехтуванні моральних засад, а тим більше на свідомому злочині через них.

Сьогодні людина, яка, подібно до Наполеона, керується зневагою до людського життя, може власними силами звільнитись від цього. На мій погляд, у кожній людині є щось добре, чисте, і воно завжди вступає в боротьбу зі злом. Сучасна людна може врятуватися вірою в Бога. Коли серце спов­нене вірою, в ньому вже не лишається місця для зла.

Необхідно зазначити, що хоча в сучасному суспільстві людина менше підпадає під вплив теорій, ніж за часів Толстого, Достоєвського та Стендаля, але ХХ і ХХІ століття ста­ли набагато жорстокішими і несправедливішими, ніж дев'ят­надцяте. У світі, де все вирішують гроші і становище в суспільстві, важко залишитись добрим, людяним і справед­ливим.



Демонстрація репродукції картини Іллі Глазунова «Ринок нашої демократії»

Так, дійсно, світ і сьогодні не звільнений від наполеонізму. Тож кож­на людина має протистояти злу власними силами.



Див. додаток ІІ

«Мы все глядим в Наполеоны, – писав О. Пушкін. – Мы почитаем всех нулями, а единицами себя».

Сучасну молодь над проблемою наполеонізму змушує замислитись ось який факт: хоча люди вже давно перестали захоплюватись Наполеоном, та насильство й честолюбність ще й досі роз’їдають, мов іржа, наше суспільство. Але ж відома істина: насильством нічого не здобувається, і через людей переступати не можна. Саме це і намагалися довести письменники ХІХ століття, про яких ми говорили сьогодні на уроці.


  • Яка ж користь людині, якщо вона заволодіє світом, а душі своїй нашкодить?

Але в житті не все так просто. Невже не треба прагнути до чогось вищого? Що, рівнятися на середнячків? Ніколи не вириватися вперед?..
Крила

Крила потрібні лиш тим, хто літає.

Подумай, як живуть люди,

що вони роблять,

де вони?

Затримайся й поміркуй, чому?

Одні ходять пішки, інші літають.

Деякі опускають руки,

снуючи павутину із сюжету буднів.

Хід життя, який ніколи не йде ні догори, ні донизу.

Ми просто рухаємося по колу.

Інші ж не стоять на місці,

борючись щоденно

проти посередності

і йдучи вперед,

заперечуючи смерть і мертвих.

І знову хтось запитує: «Для чого ми живемо?»!

Дехто ходить пішки, а хтось літає…


Стівен Гарнер
VI. Домашнє завдання: написати твір-мініатюру на тему «Життя – це можливість. Скористайся нею».


Використана література:
1. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. - М., 1979

2. Белов С.В. Роман Ф.М. Достоевского "Преступление и наказание": Комментарий. Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1984

3. Долина Н.О. По страницам "Войны и мира". - Л., 1971

4.Мухін В.О. Вивчення зарубіжної літератури . 10 клас. - Х.: Веста, 2008

5. Султанов Ю. І. Перший і останній крок Жульєна Сореля на шляху до духовного відродження. // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України. - 2003. - № 7

6. Стамат К.Ідея наполеонізму в сучасному житті (Роздуми над романами "Червоне і чорне" Стендаля та "Злочин і кара" Достоєвського) 10 кл. // Всесвітня літера тура в середніх навчальних закладах України. - 2004. №9

Додаток І




Грані особистості в ставленні до наполеонізму

Жульєн Сорель

Родіон Раскольников

Андрій Болконський

1

Риси характеру

Гостро відчуває своє низьке суспільне становище та матеріальну залежність.

Пригнічений бідністю, озлобле­ний проти світу убозтва й несправедливості. Має хворобливу уяву.

Розчарування в навколишньому світі.

Сила волі й цілеспрямованість.



2

Походження

Син теслі.

Студент.

Князь.

3

Мотиви поведінки

Пробити собі дорогу в житті, зробити кар'єру. Девіз "До зброї".

Зробити багато добрих справ. Довести, що він - не "тремтяче створіння".

"Хочу слави, хочу бути відомим людям…"

"Я найдорожчих мені людей віддам за хвилину слави, торжества над людьми, за любов до себе людей, яких я не знаю…"



4

Спосіб

досягнення мети

Лицемірство, обман.

Убивство.

Героїзм в бою.

5

Ставлення до Наполеона наприкінці твору

Наполеон залишається кумиром.

"Так, я виграв бій! Так діяв Наполеон".



Переосмислює своє колишнє захоплення ідеями наполеонізму. "Я себе вбив, а не стару!"

"Дивлячись в очі Наполеону, думав про мізерність життя, якого ніхто не міг зрозуміти..."

6

Фінал

Смерть на пласі,

"Ніколи ще ця голова не була

так сповнена поезії, як у ту

хвилину, коли лягала

на плаху..."


Духовне відродження, надія на майбутнє, "...він не знав ще, що нове життя не дурно йому дістанеться, що його ще треба купити, заплатити

за нього великим майбутнім



подвигом..."

Смерть від поранення в бою. "...смерть–це пробудження для вічної Божеської любові... Любити ближніх, любити ворогів своїх. Все любити - любити Бога в усіх проявах".

Додаток ІІ

Картина російського художника Іллі Глазунова "Ринок нашої демократії"відображає думки мільйонів наших співгромадян, які опинилися в ситуації пострадянського періоду. У ній ми відчуваємо біль і гнів художника, нашого сучасника, що з незламною сміливістю збирає воєдино й показує глядачеві весь кошмар беззаконня кінця ХХ століття. Але в картині світиться, всупереч усьому, промінь надії й віри у відродження людини.

Нещодавно в Санкт-Петербурзі була здійснена акція вандалів. Підлітки сплюндрували пам'ятники загиблих під час блокади ленінградців. Намалювали свастику, а на одному з пам'ятників написали: «Родя, ти був правий!» Новоявлені раскольникови замислили новий реванш. Що не зрозуміли підлітки в антигуманістичній теорії про право на кров? Чи читали вони роман? Чи пам'ятають про власну душу? Чи дійшло до них слово-пересторога письменника?

За рішенням ЮНЕСКО, ХХ століття людської історії було оголошено століттям, що пройшло «під знаком Достоєвського». Підтвердженням цього є трагічні події, щовідбулися з волі нових раскольникових і призвели до загибелі мільйонів людей. Цього не можна допустити в ХХІ столітті. Варто пам'ятати заповіді великого російського класика. Варто пам'ятати про закони совісті.

«За силою зображуваного талант Достоєвського дорівнює, може, тільки талантові Шекспіра», - писав Горький.



Совість - найважливіша моральна категорія - уже не заважає злочину. Достоєвський вважав, що така моральна нестійкість – прояв хвороби суспільства.
Каталог: attachments
attachments -> Обґрунтування вибору проблеми
attachments -> Обладнання: комп’ютерні слайди, тексти поезій Архілока, Тіртея Актуалізація опорних знань
attachments -> Урок з Зарубіжної художньої культури 11 клас Культова арабо-мусульманська архітектура
attachments -> Склад і функції крові. Лабораторна робота. Мікроскопічна будова крові людини та жаби
attachments -> Серцево судинні
attachments -> Тема: Хімія та їжа Девіз: Хіміки це ті, хто дійсно розуміють світ!
attachments -> План Пояснювальна записка. Тема Науково-теоретична підготовка вчителя фізичної культури. Тема Питання педагогіки та психології в фізичному вихованні
attachments -> Урок Обміркуйте ситуацію


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка