Ідея поваги й любові до людини у творах Б. Космовської про Бубу



Скачати 236.55 Kb.
Дата конвертації11.03.2019
Розмір236.55 Kb.
#84531
ТипПовідомлення
Гузь Ольга Олександрівна. Вчитель зарубіжної літератури НВК №26, місто Кропивницький

Урок №59

Тема: Ідея поваги й любові до людини у творах Б. Космовської про Бубу

Мета: завершити аналітико-інтерпретаційне дослідження творів Барбари Космовської про Бубу; зробивши головний акцент на дослідженні провідних проблем та ідей цих книг; розкрити гуманістичний сенс творів Космовської, їх актуальність для людей в сучасному світі; сприяти знаходженню шляхів порозуміння між батьками й дітьми, формуванню міжособистісних взаємин підлітків.

Обладнання: фрагменти інтерв’ю Барбари Космовської українським виданням (Барбара Космовська: «Я — ворог сліпого дидактизму». - Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chitayte/barbara-kosmovska-ya-vorog-slipogo-didaktizmu та «Барбара Космовська: «Сучасні підлітки потребують чесності». - Режим доступу: http://litakcent.com/2012/06/15/barbara-kosmovska-suchasni-pidlitky-potrebujut-chesno; буктрейлер «Барбара Космовська. «Буба». Бути чи не бути?». – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=FphHAFX5hgc

Епіграф:

ми знаємо одне одного настільки,



наскільки одне одному довіряємо

Барбара Космовська. «Буба: мертвий сезон»



Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Учитель. Спочатку маємо розставити акценти щодо вашого розуміння підліткової літератури та сімейних цінностей у творах Барбари Космовської про Бубу. Поговоримо про це із самою письменницею.

Повідомлення за інтерв’ю Барбари Космовської українським виданням

( за випереджальним домашнім завданням, представляється учнями як рольова гра - живий діалог між представником ЗМІ та письменницею)



Кореспондент: «Популярна польська письменниця Барбара Космовська зізнається, що пише для непростої аудиторії – підлітків. Із молоддю письменниця намагається бути максимально щирою, а тому не боїться на сторінках своїх книжок говорити про складні та болючі речі – розлучення батьків, смерть близької людини, анорексію, першу закоханість, проблеми з алкоголем, бідність тощо. Авторка впевнена, що розуміння світу підлітків, пам’ять про власну молодість та власні помилки – це той спільний «простір», що зближує письменника та юних читачів. Головне, впевнена Барбара Космовська, щоб у підлітковій літературі не було фальші та надмірного моралізаторства. Сьогодні вона наш гість.

Кореспондент: «Підлітковий роман – це роман на межі: ще не доросла література, але вже й не дитяча. На Вашу думку, що має містити в собі роман для тинейджерів, щоб бути цікавим своїй аудиторії? Про що повинен пам’ятати автор, що брати до уваги, працюючи над книжкою для молоді?

Барбара Космовська: «Пам’ятати про свого читача, незалежно від його віку, – це, на мою думку, є обов’язком автора і звичайною, якщо хочете, чемністю. Якщо ми починаємо діалог, то, звичайно, хочемо, щоб нас зрозуміли. Я завжди намагаюся про це пам’ятати, хоча це не завжди легко.

Щоб зацікавити молоду людину світом, до якого я, з огляду на мій вік, давно не належу, треба докласти зусиль і ґрунтовно ознайомитися із цією «іншою планетою». Самого факту, що всі ми колись були молодими, не досить. Змінилася мова, система цінностей, підхід до багатьох речей. Але сама молодь не змінилася. Підлітки так само вразливі, як і раніше, і так само потребують чесності. Якщо про це пам’ятати, то значно легше написати роман, у якому не буде фальші. Ба більше, така книжка може стати чудовою нагодою, аби розпочати діалог. Вона може призвести до того, що стіну між поколіннями вдасться бодай у якихось місцях пробити, допоможе усвідомити, що перед багатьма справами ми, які стоїмо по різні боки цієї стіни, є однаково безпорадними.



Кореспондент: «Якою ви бачите роль письменника в сучасному суспільстві? Чи повинен письменник лише вказувати у своїх книжках на певну проблему, чи також пропонувати шляхи її розв’язання?

Барбара Космовська: «Гадаю, іноді достатньо, щоб письменник влучно й чітко просигналізував нам про наявну небезпеку. Найбільше я ціную звичайну літературу, яка торкається наших щоденних проблем, іноді незначних, проте болючих. Якщо ми бодай одним словом чи влучною фразою наблизимося до того, що болить, муляє, що є поширеним, то зуміємо самі збагнути причину свого болю, хвилювань, страху перед життям. Знайти спосіб, щоб бальзам літератури подіяв у наших умовах. Іноді більше можна досягти зворушенням, викликаним нашим почуттям до людей, аніж гаслами, які висять так високо, що й людське око не розгледить. Література не повинна бути гаслом. Нехай вона пробуджує в нас кращі почуття й зворушує. А з рештою почуттів ми неодмінно дамо собі раду...»

Кореспондент: «Ви популярний автор романів для підлітків. Ваша аудиторія — непроста. Цікаво, якими ви бачите завдання хорошої дитячої чи підліткової літератури, її функції? Чи можливо і за якої умови, щоб книжка давала певний досвід, але при цьому була не занадто дидактичною й цікавою?»

Барбара Космовська: «Книжка не може бути чимось на зразок підручника, який навчає певної ідеології. Вона не повинна штучно вчити, виховувати, давати приклади. Це — завдання школи, батьків, але не мистецтва. Якщо ми хочемо, щоб молоді люди читали, треба пробувати з ними розмовляти, а не повчати. Я ворог сліпого дидактизму. Переконана, що гарний роман повинен пробуджувати фантазію, схиляти до роздумів, бути грою, пригодою. Можливо, давати почуття безпеки, яке потрібне кожному з нас, а молоді особливо. Епоха так званих гарних прикладів давно минула, бо цінності постійно змінюються. Це гарна нагода, щоб зупинитися на «доброму дидактизмі», який визначається як писання, яке не позбавляє молодь гідності, а навпаки, призводить до того, що в літературі кожен має можливість знайти того, хто нагадував би нас самих. Недосконалих, неідеальних, які, проте, постійно шукають своє місце».

Кореспондент: «Сьогодні підлітки неохоче читають. У книжки є сильні конкуренти — телебачення й Інтернет. У чому, на вашу думку, усе ж таки переваги книжки і що вона може дати сучасній дитині, яка живе практично в необмеженому інформаційному просторі?



Барбара Космовська: «Книжка може зробити дещо, чого не можуть ані віртуальний, ані медійний світи. Вона дає молоді можливість надзвичайно важливого «обмеження простору». Перебування у вічному «космосі» не дає змоги молодій людині зосередитися, усвідомити себе як індивідуума. І саме книжка володіє тим безцінним даром, який дає можливість зосередитися на самому собі, спонукає змагатися із собою, а не з якоюсь анонімною групою людей. Це спосіб знайти самого себе в цьому безмежному й непривітному просторі, якого ми не знаємо. Книжка вміє вимагати: замість малюночків, частує нас словами, спонукає думати... А це не так уже й легко в часи, коли електроніка приходить нам на допомогу в будь-яких ситуаціях».

Кореспондент: «У книжках про Бубу, розрахованих на підліткову аудиторію, на перший план виходить «усесвіт однієї сім’ї». Тобто основні сюжетні перипетії відбуваються саме в сімейному колі, а перші закоханості й розчарування Буби є ніби супровідними сюжетами. Чому основним «полем бою» ви вибрали саме родину?»

Барбара Космовська: «Я мала намір «зазирнути до польських шаф», де кожен із нас ховає власні проблеми, і трохи їх «провітрити». Зазвичай батьків представляють взірцевими авторитетами. Вони постійно обстоюють важливі речі, ніколи не помиляються і своєю правильністю вимахують, як прапором. А це ж бо неправда! Ми недосконалі, ми теж часто говоримо неправду й помиляємося. І якщо ми це приховуємо від світу, то власних дітей ошукати не вдасться. Немає повністю щасливих родин. Зате є такі, які вміють давати собі раду зі своїми проблемами. А проблеми трапляються геть в усіх!

Кореспондент: «Чи свідомо ви обрали у «Бубі» таку розстановку акцентів – мудра дівчина-підліток і абсолютно інфантильні дорослі герої? Чому так?»

Барбара Космовська: «Це заздалегідь запланований прийом. Основа роману. А причина одна: я справді так думаю. Ми, дорослі, часто не усвідомлюємо, що починаємо в очах власних дітей здаватися смішними. Намагаємося зберегти авторитет і водночас боремося за своє доросле «бути чи не бути». Цей дорослий заплутаний світ повинен мати свою точку опори в дитячій розсудливості. У Буби немає вибору, і так само, як багато інших молодих людей, вона робить для своєї родини все можливе, при цьому часто переймаючи на себе роль власних батьків».

Кореспондент: «Чи був реальний прототип у Буби і, що найцікавіше, у пана Генрика?»

Барбара Космовська: «Бубин дідусь – це викапана… моя мама! Із тією відмінністю, що вона не мала пристрасті до алкогольних напоїв. Мама чудово проявила себе в ролі люблячої бабусі. Здається, це вдалося їй значно краще, ніж бути моєю мамою. А Буба – це просто випадково зібрані докупи дівчачі риси. Хоча іноді в мене виникає враження, що вона багато в чому схожа саме на мене, а не, скажімо, на моїх доньок. Ця розгубленість і, водночас, її і намагання виправити світ… У цих ситуаціях я себе цілковито ототожнюю зі своєю героїнею.

Кореспондент: «Чому пан Генрик, людина похилого віку є найбільш близьким другом Буби? Чому, на Вашу думку, спільну мову підліткам легше знайти зі старими людьми?»

Барбара Космовська: «Інститут» дідусів і бабусь педагогів завжди дивував і вражав. Мене теж, але з інших, особистих причин. Молода людина потоваришує з тим, хто його зрозуміє, матиме для нього час і безкорисливо підтримає. Батьки часто вимагають від дітей, аби ті були гарно виховані й мали добрі манери. У них власні уявлення про те, якою повинна бути молодь, і їм бракує часу, щоб краще познайомитися зі своїм сином чи донькою. А дідусеві й бабусі – навпаки. Вони вміють просто любити, нічого не очікуючи натомість. У їхньому житті виникає порожнеча, яку онуки чудово заповнюють. І цього достатньо для чудових взаємних стосунків. Зі мною було саме так!»

Кореспондент: «Ви активно спілкуєтеся зі своїми юними читачами. Які запитання ставлять вам підлітки? Чи відкривають для вас щось нове, про що ви ніколи не задумувалися як авторка?»

Барбара Космовська: «Зустрічі з читачами завжди надихають письменника. Вони вимагають величезної дисципліни й розуміння. Юні читачі часто не знайомі з автором чи з його творчістю. Це гарна нагода для початку літературної дружби, але вона потребує величезних зусиль. Найчастіше молодь цікавиться... кар’єрою! Саме так вони сприймають сучасний світ — виключно через успіх. Це можливість поговорити з юними читачами про інші цінності, близькі мені. Запитання, які стосуються моїх книжок, часто продиктовані соціологічнім інтересом: скільки заробляє письменник, яка в нього машина, де він проводить відпустку. На щастя, завжди знаходяться ті, кого цікавить творчий процес, причини, із яких ти займаєшся літературою. І, нарешті, власна творчість, тобто де і як видати томик віршів, який лежить у шухляді.

Я намагаюся уважно вислуховувати своїх юних читачів. Вони із задоволенням розповідають, про що хотіли б прочитати книжку. Не буду приховувати: це справді цінні підказки».



Фронтальна бесіда

- Наскільки «інтерв’ю» з Барбарою Космовською допомогло вам зрозуміти, чому вона звернулася своїми книгами саме до підліткової аудиторії?

- Чому письменниця звертається до теми сучасної родини?

- Чи можна родину, в якій зростає головна героїня книг «Буба» й «Буба: мертвий сезон» Барбари Космовської, вважати щасливою родиною? Що заважає нам це стверджувати? Наведіть аргументи. (Родина Буби – це родина про людські очі. Зовні здається, що це взірцева сім’я – успішні батьки, дівчинка навчається в престижному ліцеї, разом з ними проживає дідусь, старша донька заміжня, має маленького синочка й незабаром має стати матір’ю вдруге, в гості приїздить бабуся. Тобто все як має бути. Проте справжньою родиною їх назвати не можна. Ці люди живуть «поряд», але не «разом». Кожен з них занадто зайнятий собою, щоб помічати поряд близьку людину й дарувати їй любов і розуміння. Егоїзм, байдужість, кар’єризм заважають їм зблизитися. Ці люди не чують і не хочуть почути одне одного. Найбільше від цього страждає шістнадцятилітня Буба, самотня й неприкаяна, яку залишили сам на сам з її підлітковими проблемами.)

- Завдяки чому й кому Буба має міцний життєвий стрижень? Що стало внутрішньою основою її виживання в родинному пеклі? Чому саме вона стає берегинею усієї родини? Доведіть, що у шістнадцять років вона доросліша за своїх батьків?

- Які художні засоби використовує Барбара Космовська для зображення родинних стосунків? Чи можна її гумор розцінювати як сміх крізь сльози? Чому?



ІІІ. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Задумавши створення книг про Бубу, Барбара Космовська «…мала намір «зазирнути до польських шаф», де кожен із нас ховає власні проблеми, і трохи їх «провітрити».

Проблемна ситуація. З’ясуймо, які ж саме «кістяки» зберігаються у родинних та суспільних шафах романів «Буба» та «Буба: мертвий сезон» Барбари Космовської.

Виокремлення проблем творів про Бубу

(з використанням домашніх заготовок учнів)

Створення таблиці


«Проблематика романів «Буба» й «Буба: мертвий сезон» Барбари Космовської»

Проблема

Її художнє втілення в творах про Бубу

Батьки й діти (розуміння – нерозуміння)

У кожній родині своє пекло:

Буба та її батьки, мати й батько та дід Генрік, Агата та її батьки, Зузка та її мати, Мілош та його батьки



Дідусі й бабусі та онуки

Буба й дідусь Генрік, Буба й баба Рита

Взаємини чоловіка й дружини

Батьки Буби, Олька й Роберт, батьки Агати

Родина й суспільство

Кар’єризм Бубиних батьків

Чесність і шахрайство

Мамині видавці й продюсери (Протек), шахрай Ксавер, Сталін

Алкоголізм, наркоманія, азартні ігри

Батько Агати, дід Генрік, Агата, подружжя Манчаків, пан Клеменс, Сталін

Проблеми першого кохання

Буба й Адась, Буба й Мілош, Адась і Йолька, Мілош і Ребекка, Йолька й Ксавер

Проблеми підліткової дружби

Буба й Агата, Буба й Стась, Буба й Адась та Мілош

Проблеми взаємин учнів-підлітків

Лідери й зневажені (Йолька, Адась, Стась, Агата, Буба)

Взаємини учнів і вчителів

Учні ліцею (Буба, Адась, Мілош, Йолька, Зузка, Агата та інші) та вчителі (Редбулька, Пандемія, Шварценегер, Гібсон, Сокира та інші)

Взаємини дорослих: успішні й неуспішні люди

Успішні (батьки Буби, так їм здається), баба Рита, Манчаки ( прагнуть виділитися, бути успішними в очах інших), батько Агати, пан Клеменс («вони не нашого кола»)

Люди й тварини

Орнітологія й Мілош, Добавка й Буба та її рідні, котяча любов пані Коропової

Перегляд буктрейлера «Барбара Космовська. «Буба». Бути чи не бути?»

- Які ще проблеми творів про Бубу визначені в буктрейлері? Що, по-вашому, означає питання «Бути чи не бути?»

- Доведіть, що Буба є головним каталізатором у вирішенні всіх проблем цих книг Барбари Космовської. Наведіть аргументи, спираючись на текст.

- Які із зазначених проблем, по-вашому, для Буби є найболючішими? Чому?

- Яку роль в житті дівчини відіграє випробування коханням? Чому «козирним королем» для неї став саме Мілош, а не Адась? Чи можемо ви з впевненістю сказати, що кохання Буби і Мілоша – це на все життя? Чому? («Повернення з ліцею перетворилося для Буби на найприємнішу частину навчального процесу. Вона навіть перестала вдавати, наче не помічає Мілоша, який зненацька виростав на її шляху. Навпаки. Дівчина шукала його поглядом відтоді, як застібала блискавку на куртці. Він ніколи її не підвів. Чекав завжди в тому самому місці, креслячи носаком черевика таємничі знаки на рештках брудного снігу. Потім приєднувався до Буби, і вони разом простували вулицею аж до її мікрорайону. З Мілошем було інакше, ніж із Адасем. Дівчина не відчувала збентеження, вигадуючи оповідки, яких ніколи не почує Адась, бо Бубі не хотілося, щоб про них дізналися всі. Зате Мілош не лише ставився зі зрозумінням до всього, що відбувалося на Звіринецькій, а й сам розповідав, що діється на Ружаній, а точніше — у порослій виноградом віллі, яка влітку ховалася в гущавині шипшини. Буба раділа, бо життя Бродзевичів нагадувало життя її власної родини, проте дівчину не полишало враження, що Мілошеві батьки приділяли йому більше уваги, з його думкою завжди рахувалися, тоді як з нею…»; «Кінець зими перетворився для Буби на початок весни. Віднедавна все, крім родинного життя, здавалося їй чудовим і надзвичайним. Прогулянки з Мілошем за місто з біноклями в зелених футлярах, спільне розв’язування математичних задач, піца, яку вони їли завжди за тим самим столиком, і навіть обіцянка шкільної дискотеки, куди збирався піти весь клас… Виглядало так, ніби зненацька всі потаємні мрії почали здійснюватися. Пані Коропова не могла надивуватися, що Буба так «подорослішала». Олька, завітавши якогось дня зі своїм верескливим Францішеком, глянула на сестру так, немовби збиралася запропонувати їй роль у фільмі «Щаслива ліцеїстка», у якому була сценографом»; кохання перетворило Бубу на красиву дівчину, вона нарешті почала інколи замінювати джинси й мартенси сукнею: «Коли Буба вийшла із примірочної, старий зробив висновок, що його онука нічим не відрізняється від усіх кралечок, яких він звик бачити по телевізору. Ну, може, тим, що жодна з них насправді не така красуня й не вміє так чудово грати в бридж, — подумав він, ніжно вдивляючись у щасливі Бубині очі, синіші, ніж її джинсова сукня»; «— Дурненька! Дурненька красуне, — швидко виправився Мілош. — Я чекав лише на тебе. І ти про це добре знаєш, правда? Але я тебе не впізнаю. Я й не сумнівався, що ти найвродливіша на світі, але зараз волів би, щоб ти була звичайніша. Бо тоді…

— Що тоді? — злетіли пухнасті вії.

— Бо тоді ти найвродливіша лише для мене, — прошепотів хлопець»; « З-над Мілошевого плеча Буба бачила небагато. Хіба що здивовану Йольку, яка пильно міряла поглядом скромні сантиметри Бубиної сукенки, немовби та могла відповісти на всі її запитання. Помітила й Адася, який, угледівши її, припинив жувати й здається, проковтнув жуйку. І музикантів, які підштовхували одне одного, побачивши Бубу. І ще кількох однокласниць, які недовірливо хитали головами. А потому не бачила більше нічого, бо її підхопила ніжна балада, у якій розповідалося про чиєсь щасливе кохання. Мілош теж мовчав. І лише коли стихла музика, прошепотів якісь чарівні слова, і Буба, зашарівшись, радісно глянула на нього.

І завжди будеш моїм синім дроздом, — закінчив він, надягаючи Бубі на палець перстеника із блакитним камінцем.

Бо з усіх птахів на світі Мілош найдужче любив синього співочого дрозда».

Та коли Мілош захопився яскравою Ребеккою, життя для Буби перетворилося на «мертвий сезон».)

- Яку роль у становленні Буби як особистості відіграла її дружба з Агатою, Стасем, паном Клеменсом? (Буба навчилася розуміти тих, кого вважають «з іншого кола», не таких, як усі, навчилася переживати чужий біль.



Агата: «Повір мені, — видушила вона гірко, — інколи мені хочеться, щоб мене не помічали. Я… я так часто молюся про це… Бачиш? Цей синець… — з куртки висунулася рука Агати з величезним крововиливом. — Або ось тут, на шиї… — вона розв’язала шарф і Буба із жахом помітила сліди чиїхось сильних пальців, — це доказ, що не завжди можна сховатися… Від власного батька, — закінчила Агата з ледь помітною іронією. І ця іронія була важча від найважчого каміння, яке Буба досі зустріла на своєму шляху»; «Мабуть, не знаєш, що в цій ситуації сказати, аби не виглядати по-дурному? — посміхнулася Агата й знайшла Бубину долоню, прикриваючи її власною, холодною рукою. — То не кажи нічого, бо навіщо? Ти класна, тільки життя зовсім не знаєш. Тобто, — докинула вона за хвилину, — тобі знайомий інший біль. Такий… людський. А мій — нелюдський, — закінчила вона, жбурляючи горобцям шматок черствої булки. — Ну, не рюмсай, — Агата відгорнула неслухняне волосся з Бубиного обличчя й погідно дивилася на неї. — Мій батько п’є, тому все цим і закінчується. Але інколи він буває тверезим, і тоді на світі немає кращого батька.

— А часто він буває тверезий? — у Бубиному питанні жевріла надія.

— На жаль, ні. Частіше він п’яний. Це хвороба, а він занадто слабкий, щоб лікуватися.

— Ти могла б прийти до мене, втекти… — Буба міцно схопила худі Агатині руки й благально вдивлялася в подругу.

— Від цього не втечеш. Ну, і в мене ще є брат. А хто його захистить, якщо я сховаюся в тебе?»; «— Мабуть, який-небудь є, — Агата глибоко замислилася й мовчала. Горобці вже помирилися й виїдали крихти, розсипані в грязюці, змішаній зі снігом. — Є якісь блакитні й оранжеві телефонні лінії, психологи, лікарі… Але є проклятий, дурний сором, який примушує тебе не ходити на фізкультуру, щоб ніхто не побачив твоїх синців, не носити коротких рукавів і викотів. І мовчати, бо коли скажеш забагато, про тебе говоритимуть «дочка алкоголіка». Неважливо, що ти відчуваєш. Завжди будеш гіршою. Неважливо, що ти читаєш. Навіть ті, хто в очі книжок не бачать, зате їхні тверезі батьки готують їм уранці сніданки, дивитимуться на тебе, як на патологію, покидька суспільства. А найгірше, що дочці алкоголіка завжди гірше, ніж йому самому! Я волію нікому про це не розповідати, — тихо зізналася Агата. — Тим більше, що батько… — вона замовкла.

— …що твій батько? — Буба підхопила ці слова, як кволу рослинку.

— …що він ще десять років тому був чудовим хірургом. А зараз, коли його позбавили ліцензії, а в мами кожні два роки новий коханець, він зовсім змінився. У нього налиті кров’ю очі, збільшена печінка, постійне похмілля й професія «алкоголік».

Після повернення Агати до ліцею: «Агато, тепер твоя черга, — змінила тему Редбулька, — ласкаво просимо додому, — усміхнулася класна. І Бубі здалося, що ця зовні суха й сувора жінка глибоко в душі приховує радість, знаючи, що її справжні почуття будуть виглядати дивно перед усім класом. Агата трохи помовчала. Нарешті наважилася».)



Стась: «Зрештою, — думала вона, вивчаючи карту вугільних покладів, — це мій друг. І я гарно до нього ставлюся, бо Стась не пхає свого носа в чужі справи… Та чи маю я право влаштовувати йому допит? Ми не настільки добре знаємо одне одного…» (реакція Буби на відсутність Стася на уроках);

-Поміркуйте, у чому полягає сенс походу Буби зі Стасем зі свічками на цвинтар? (« Друзі йшли мовчки, із приємним відчуттям, що на цвинтар їх провадить внутрішня потреба, а це зовсім інша справа, ніж відвідування могил рідних чи близьких»; Стась вмів тримати удар, не підлаштовувався під думку загалу; прийшовши до ліцею, він відразу став посміховиськом, але цим не переймався, згодом виявилося, що він – кращий учень ліцею і одночасно вже талановитий студент, успіхи в навчанні якого були відзначені поїздкою до Сполучених Штатів Америки. «Вона пишалася другом, та водночас сумувала, що втратить його». Буба була чи не єдиною, хто захотів дружити з Сиротою. І їхня дружба, як і дружба з Агатою,- це взірець міжособистісних стосунків підлітків.



Пан Клеменс: алкоголік, гравець і безхатько, пан Клеменс, хоча й був за словами баби Рити «не нашого кола», став чи не єдиною людиною під час «мертвого сезону», з ким Буба могла поговорити. «А поки мені цілком вистачає розмов з паном Клеменсом, і дайте йому святий спокій». Буба вирішила встановити справедливість і покарати підлого Сталіна, який так огидно обібрав пана Клеменса. Цим самим дівчина нажила собі неприємностей та врятувала Клеменса від остаточного падіння. І вдячності його не було меж – пряники, ялинка, згрібання снігу з батькової машини.)

- Чому повіреним у всіх справах Буби, в тому числі й сердечних, став дідусь Генрік?(« Я знаю, — похитав головою пан Генрик. — Я ж бо, онучко, розумна людина, і завжди помічаю, що діється довкола мене, — закінчив він, посміхаючись, а в його очах видніла сімдесятип’ятилітня мудрість».)

- Доведіть, що гра в бридж для Буби стала не хворобливою манією, а порятунком від батьківської байдужості та засобом самоствердження. Яку роль у цьому відіграв дід?(« Усі мої ідеї завжди мудрі. А крім того, — розсудливо закінчив дідусь, — ти їдеш туди по досвід, а не по лаври переможця!») Чому дід відправив Бубу на турнір до Сопота таємно?(« Він-бо знав, навіщо виїхала Буба, і був переконаний в одному: саме зараз вона розпочинає свою першу в житті серйозну гру. Старий так міцно стиснув кулаки, що склянка з мінералкою покотилася просто під ноги Маньчаковій»; «— Мені запропонували особистого тренера й заняття, — розповідала Буба, поїдаючи черговий сирок. — Я потраплю в лігу й у мене є шанс отримати міжнародну стипендію, уже не пригадую, яку саме. А взагалі, дідусю, уперше в житті хтось розмовляв зі мною особисто, а не через маму й тата, розумієш?

Дідусь розумів онуку дуже добре. Зрештою, він завжди її розумів і беріг як зіницю ока, бо знав, що рідко можна зустріти такі здібності, які Буба демонструвала, розв’язуючи бриджеві задачі. Колись сам розповідав їй, що коли вона народилася, він хотів подарувати їй колоду карт, і виявилося, що там було більше на одну чирвову кралю. Відтоді в нього не було сумнівів, що на бриджевому небосхилі з’явилася нова зірка, яку рано чи пізно помітить увесь світ. Атож. Увесь світ! Бо дід завжди мав схильність до перебільшень.

— Ти моя чирвова краля, схожа на співочого дрозда, — захоплено прошепотів він і витягнув з папірця ланцюжок із блакитним камінчиком».) Як поставилися до Бубиного успіху оточуючі (Мілош, учителька математики на прізвисько Сокира, Адам, батьки Буби)? Чому батьки не відразу зрозуміли, що успіх якоїсь Агнешки, то здобуток їхньої доньки? Як Буба віддячила дідусеві за науку? (Купила йому телевізор, чим шокувала батьків. «Ну, що? — тріумфував дід. — А ви гадали, що Буба поцупила той телик з вітрини крамниці? А вона ж заробила дуже пристойні грошенята. Про перемогу я взагалі мовчу! І ти був правий, Павле, кажучи, що ці троянди не для мене. Бо вони, мої любі, від мене для Буби.

Бубині очі засяяли щастям. Як це приємно, коли батьки іноді пригадують собі, що про власну дитину знають геть усе. Ну, може, не зовсім. Це справді занадто. Майже все. Так воно буде найкраще».)

-Що стало причиною віддалення дідуся Генріка від Буби? Чому це сталося під час «мертвого сезону»? Поясніть сенс вислову «мертвий сезон»? Чому він винесений у назву другого роману про Бубу? («Мертвий сезон» - це абсолютна самотність Буби: батьки ще більше віддаляються від неї та одне від одного, Мілош зрадив їхнє кохання, невідомо де поділася Агата, дідусь і батько прикипіли до своїх комп’ютерів (щоб врешті-решт порозумітися й стати друзями – історія Блондиночки й Лавини сексу).

«Зараз пан Генрик бавився комп’ютерною мишкою.

— Дідусю, — зітхнула Буба, відчувши його німе прохання, — я собі зараз піду, але ми вже давно не проводили часу разом. І мені сумно за колишніми вечорами»; « краще глянути…

Буба рвучко зібрала розкладені карти. Виходячи з кімнати, подумала, що через свою тривалу присутність в інтернеті, дід більше її не помічає, для нього вона стала однієї з мільйона віртуальних дівчаток. І Бубі, невідь чому, захотілося плакати.

— Якщо чесно, то прізвисько Сирота повинен був отримати не Стась, — вирішила вона, вмикаючи диск із Бетховеном. І сльози попливли разом із симфонією. Невідомо чому, бо, власне кажучи, нічого такого не трапилося…».

На щастя дідусеве затьмарення комп’ютерним спілкуванням пройшло й вони знову стали з Бубою «не розлий водою»: «На щастя, ми з тобою завжди знаходимо спільну мову. Навіть тоді, коли програємо, — тепло додала вона. Бо дідусь завжди вмів її здивувати, наче маг, який витягав з порожнього капелюха червоне сердечко».)

-Поміркуйте, чому письменниця весь час сипле на голову героїні купу випробувань і неприємностей? Невже вона не любить Бубу? (Навпаки, Барбара Космовська милується своєю головною героїнею й хоче показати не тільки силу духу дівчини-підлітка, а й те, що щастя людей залежить від них самих, що немає проблем, яких не можна було б подолати. Буба ж долає життєві проблеми з гідністю. Це робить її сильнішою Таким є складний шлях дорослішання.)

ІV. Рефлексія

- Як ви думаєте, чому романи про Бубу завершуються підготовкою до Різдвяних свят та подарунками Буби на Різдво близьким їй людям?

- Який сенс має Бубина гра на Різдво «кожен з нас повинен сказати, що його найдужче втішило, а що засмутило»? У чому, по-вашому, її важливість? Як ви вважаєте, чи мала б сенс така гра у вашій родині?

- Визначте провідну ідею романів Барбари Космовської про Бубу. Доведіть, що Буба завдяки її розумінню змінює світ навколо себе на краще. (Провідна ідея романів Космовської про Бубу – це ідея любові й поваги до людини, незалежно від її статусу в суспільстві, незалежно від дивацтв та слабкостей, притаманних людям; та ідея родинного тепла, що робить життя людини освітленим щастям.)

- Визначте три провідні риси характеру головної героїні, завдяки яким вона впливає на своїх рідних, на друзів, на сусідів? (Одна з них – це здатніть Буби «вірити в дива» й «робити їх власними руками» (аналогія з «Пурпуровими вітрилами» Олександра Гріна).

- Прокоментуйте цитати: « А мене тішить ця передсвяткова метушня, — несміливо зізналася Буба.

— Хіба це може подобатися! — спохмурнів Клеменс. — Ці нещасні носильники такі сердиті! Витратили купу грошей, ніколи вгору глянути, бо не дай Боже щось зіпсується, а справжнє свято — це якраз роздуми, — продовжував він, вдивляючись у потомлені обличчя перехожих. — Шкода мені, панно Бубо, що ми стаємо невільниками навіть тоді, коли не працюємо, — і він підніс догори вказівного пальця. — Ми більше не віримо в дива.

— Я із цим не згодна, — Буба скоса глянула на співрозмовника. — Наприклад, у нас трапилося диво. Ялинка сама прийшла до дверей помешкання. Навіть нагору не довелося тягнути, — і вона пильно глянула на Клеменса.

Так і повинно бути! — переконано відказав той і знову уникнув Бубиного погляду»; «Як це я сказала панові Клеменсу? Що ми можемо робити одне одному подарунки, якщо бодай трохи любимо одне одного… А якщо так, то навіщо морочити дідусеві голову? Адже я люблю Мілоша. І засніжена стежка додому начебто вкрилася білими пелюстками троянд…»

- Виразно прочитайте слова Буби, які вона надписала на подарунку Мілошеві в день його народження: «Бажаю Тобі, щоб у свого бінокля ти завжди помічав рідкісні екземпляри, проте не забував про звичайних горобців. Завдяки їм світ теж стає кращим». У чому, по-вашому, полягає їх загальнолюдський сенс?

- У чому, на ваш погляд, полягає мудрість у відновленні стосунків з Мілошем? Чи є це свідченням її дорослішання?(« Ми ніби йдемо разом, а все-таки поодинці, — подумала Буба.

— Я саме подумав, що нині все було, як раніше, — озвався Мілош, позираючи на неї.

— Було дуже гарно, але вже не так, як колись, — заперечила дівчина.

— А якщо я дуже-дуже старатимусь? — Мілош зупинився й почав зав’язувати черевики. — Як раніше?

— Складне запитання, — відповіла Буба. — І я не можу тобі відповісти отак на тротуарі.

— То станьмо на дорозі, — пожартував хлопець, але усмішка відразу зникла з його обличчя. — Авжеж, — прикусив він губу. — Спершу я зробив тобі боляче, а зараз пропоную палке кохання.

— Не в тому справа, — Буба заперечно похитала головою. — Люди завжди граються в гру «пекло-рай». Іноді не можуть без цього жити. Але мені здається, що зараз я потрібна тобі, бо ти залишився сам. Розумієш… порожнеча, яку треба заповнити, аби не страждати. А я так не хочу… Залишимося друзями. Так буде краще».)

- Який сенс має Різдвяний подарунок Мілоша Бубі? («Покажи, онучко, свій подарунок, — попросив дідусь.

— Гляньте, — якимсь дивним тремтячим голосом озвалася Буба. — У цій вазочці лежить яєчко лежня… Це доказ того, що він живе в Котанському гаю. Можна сказати, справжній скарб…

— Дайте відгадаю, від кого це, — посміхнувся дід Генрик.

— Лежень… лежень… — замислився тато. — Але ж це надзвичайно рідкісний птах!

— Яйце? Але ж, здається, це не те свято! — зауважила мама. — Більш доречно було б на Великдень…

— Не обов’язково! — Буба обережно поставила вазочку. — Скажу вам лише, що для Мілоша ця начебто дрібничка важливіша від усіх Ребекк на світі.

— Але напевне не від тебе, доню, — здогадався тато, і Буба не знала, як приховати рум’янець, який раптом спалахнув на її щоках, нагадуючи пурпурове небо, котре віщує морозяну ніч… Ні! Швидше, червону троянду, яка розквітла просто в Бубиному серці».) Поміркуйте, чому саме цими словами Барбара Космовська завершує другий роман про Бубу?

- Чому Стась сказав, що не залишиться у Штатах? («Там погано годують, і немає таких божевільних, як ви».)

- Поміркуйте, чи дійсно «мертвий сезон» став для Буби найтяжчим періодом в її житті? («Це дещо інше, — примружилася Буба. — Ціною виграшу була людська гідність. Право на власний костюм і звичайні щоденні радощі. До того ж, я перемогла Сталіна…

Ти заслужила на орден, — зворушився дідусь.

— І скажу вам, що ніколи не думала, скільки всього може трапитися під час мертвого сезону…»)

- Чи хотіли б ви мати таку подругу як Буба? Аргументуйте.

- Як ви розумієте думку Буби про те , що «мовчання — це погода для дружби»?

- Яка з важливих проблем сьогодення звучить у словах Агати «Я вперше зустріла людину, яка не кричала, не лякала, а намагалася вислухати. Якби люди знали, скільки від цього залежить, жити було б легше й приємніше»?

- Як ви вважаєте, чи будуть герої романів про Бубу завжди такими щасливими, якими ми їх бачимо в кінці твору? Чому ви так вважаєте? («Усе повернеться на круги своя, хоча Буба давно переконалася, що в них удома все не як у людей.

Воно й добре, і водночас погано, — думала дівчина, ніжно дивлячись на рідних, які розставляли на столі нові полумиски з різною смакотою. — 3 одного боку, ми буваємо непередбачуваними й егоїстичними, з іншого — уміємо в скрутну хвилину знайти в собі стільки любові до близької особи, якщо вона її потребує…»)

Робота з епіграфом

- Виразно прочитайте слова дідуся Генріка з роману «Буба: мертвий сезон» Барбари Космовської, узяті за епіграф до нашого уроку. Визначте їх роль у втіленні провідної ідеї творів про Бубу.

- Запишіть цю цитату «ми знаємо одне одного настільки, наскільки одне одному довіряємо», до своєї «Скарбнички важливих думок на все життя». Поясніть її цінність особисто для вас.

V. Аргументація й виставлення оцінок за урок

VІ. Домашнє завдання:



На вибір: 1. Напишіть твір-мініатюру «Мій друг Буба».

2. Напишіть електронного листа Барбарі Космовській зі своїм враженням-розумінням романів про Бубу.

3. Напишіть електронного листа своїм батькам з порадою прочитати романи «Буба» та «Буба: мертвий сезон» сучасної польської письменниці Барбари Космовської.

Усім:1. Ознайомитися з життям і творчістю сучасної російської письменниці Марини Аромштам.

2. Прочитати книгу Марини Аромштам «Коли янголи відпочивають», усно скласти про неї враження.



3. У робочі зошити записати 3-4 запитання за текстом, на які ви хотіли б отримати відповіді.
Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
2018 -> Міністерство освіти І науки україни миколаївський національний університет
2018 -> Тема дослідження традиційної культури та народної творчості українців етнологами київської
2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни теорія міжнародних відносин та геополітика частина І окр
2018 -> Програма навчальної дисципліни Політична історія україни Ступінь бакалавра
2018 -> Музеєзнавство академічна характеристика дисципліни

Скачати 236.55 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка