І.І. Мечникова інститут математики, економіки та механіки є.І. Войнова Міжнародне інвестиційне бізнес-планування Навчально-методичний посібник



Сторінка24/27
Дата конвертації20.03.2017
Розмір3.23 Mb.
#12974
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27
Практичне завдання студентам

  1. Оцінити демо-версії будь яких трьох програм по створенню бізнес-плану (в кожну програму ввести однакові початкові параметри і розрахувати в кожній будь-які 10 показників, порівняти результати і вибрати найбільш комфортну програму).

Питання для підготовки до семінарських занять:

  1. Сутність та основні характеристики техніко-економічних обгрунтувань.

  2. Характеристика програмного забезпечення для розробки бізнес-планів та ТЕО.

  3. Розрахункова частина бізнес-плану.


Контрольні питання:

  1. В чому полягає різниця бізнес-плану та ТЕО?

  2. З чого складається ТЕО?

  3. Охарактеризуйте будь-які три програми зі створення бізнес-плану.

  4. Які показники розраховуються в маркетинговому плані?

  5. Назвіть 10 будь-яких показників, які розраховуються у фінансовому плані?

  6. Які методи використовуються для оцінки запасів?

Тема 4. Реалізація міжнародного інвестиційного бізнес-плану – останній етап бізнес-планування


  1. Поняття реалізації бізнес-плану

  2. Харакетристика основних етапів реалізації бізнес-плану

1. У світовій практиці виділяють наступні основні етапи процесу бізнес-планування: 1. підготовчий; 2. розробка бізнес-плану; 3. просування бізнес-плану; 4. реалізація бізнес-плану [12].

Виконання окремих робіт, що відносяться до різних етапів бізнес-планування, має паралельний характер. Діаграма розподілу робіт бізнес-планування наведена на рис. 6.


Етапи

Розподіл у часі

1. Підготовка

 

 

2. Розробка

 

 

 

3. Просування

 

 

4. Реалізація

 

 

Рис. 6. Розподіл робіт бізнес-планування
Ключовим моментом підготовчого етапу є формування перспективної бізнес-ідеї, тобто ідеї нового продукту або послуги, а також рішення технічного, організаційного або економічного характеру.

Переконавшись у перспективності бізнес-ідеї, приступають безпосередньо до розробки всіх розділів бізнес-плану. На другому етапі бізнес-планування проводиться збір і аналіз інформації про продукцію, ринки, споживачів, конкурентів і посередників. Аналізуються можливості підприємства реалізувати обрану ідею й потреби в різних видах ресурсів. Проводиться пошук джерел фінансування й оцінюється ефективність проекту. Особливе значення має аналіз ризиків і вибір шляхів їх зниження.

На третьому етапі бізнес-планування проводиться просування ідеї, для чого здійснюється презентація бізнес-плану. Презентація бізнес-плану – це короткий виклад основних положень бізнес-плану на переговорах з інвесторами й потенційними партнерами. Презентація охоплює сім основних положень: 1) компанія, її продукція й послуги; 2) опис ринку, споживачів і конкурентів; 3) маркетингова стратегія; 4) першочергові фінансові завдання; 5) команда здійснення проекту; 6) обсяги фінансування і напрямки використання коштів; 7) умови й терміни реалізації інвестицій.

Презентація передує початку переговорів з потенційними інвесторами і партнерами, при цьому відбувається узгодження умов й оформлення договорів. На даній стадії необхідно зробити аудит бізнес-плану, тобто експертизу основних характеристик проекту. Повинні бути оцінені «компанія-заявник» і галузь її діяльності, умови інвестиційної угоди; проаналізовані всі форми бухгалтерської звітності; оцінена керівна команда й виявлені особливості проекту. У ході аудиту проводиться, як правило, загальний аналіз бізнес-плану, у результаті якого приймається рішення про інвестування проекту чи відмові від нього.

Першому показується бізнес-план тому, про кого відомо, що «грошей він не дасть», але розуміється на цьому бізнесі, для багатьох є авторитетом, з метою отримати найбільш вагомі аргументи проти цього проекту. Після доповнення бізнес-плану відповідями на поставлені питання, він буде більш досконалим, а для інших потенційних інвесторів це стане ще одним вагомим аргументом.

Є певні правила успішної презентації бізнес-плану [13, С. 408]:

1) завжди попередньо надсилати копію бізнес-плану потенційним інвесторам, щоб вони мали можливість ознайомитись з ним до початку зустрічі, що збільшує шанси до привернення уваги на презентації;

2) під час презентації необхідно бути лаконічним, інформацію доводити професіонально у формі діалогу, виглядати діловою людиною та проявляти зацікавленість до бізнес-плану, бути впевненим в собі, використовувати стверджувальні речення, уникати негативні вислови, акцентувати увагу на тих речах, які цікаві інвесторам;

3) використовавути наочний матеріал, зразки, фотокартки, поступово оновлюючи матеріал, а те, що виконало свої функції, прибирати;

4) керівнцтво презентацією здійснює керівник, можна залучати членів керівної групи у допомогу;

5) акцентувати увагу на ринку продукції та компетентності керівної групи.

Реалізувати бізнес-план – це значить виконати всі робочі завдання на підприємстві й поза ним, необхідні для того, щоб перевести бізнес-проект зі стадії бізнес-плану у виробничу стадію. Необхідно скласти реалістичний графік для різних стадій фази реалізації проекту. У такому графіку повинні бути визначені стадії реалізації бізнес-плану в термінах ресурсів і тривалість кожної стадії. План реалізації повинен містити графік, що поєднує різні стадії реалізації у послідовну схему дій. Цей докладний розклад повинен охоплювати всю інвестиційну фазу, включаючи період від рішення про капіталовкладення до початкової стадії виробництва й подальшого функціонування бізнес-проекту.

Для різних стадій реалізації бізнес-проекту потрібні неоднакові періоди часу. Це залежить від умов у країні й вимог конкретного бізнес-плану. Між моментом ухвалення рішення про капіталовкладення й початком реалізації бізнес-проекту проходить значний період часу. У цей період відбуваються наступні основні дії: призначення команди по реалізації бізнес-проекту; утворення фірми, якщо буде потреба; фінансове планування; організаційне оформлення; придбання й передача технології; основний інжиніринг; попереднє визначення підрядників, консультантів і постачальників; підготовка заявочних документів; виставляння пропозицій; пропозиція ціни; оцінка пропозицій; переговори й укладання контрактів; докладний інжиніринг; придбання землі; будівельні роботи; встановлення устаткування; закупівля матеріалів і сировини; передвиробничий маркетинг; навчання й призначення на посади; запуск і початок виробництва; підтримка й розвиток виробництва.

У реалізації можуть брати участь як місцеві, так й іноземні сторони.

У деяких випадках період впровадження може бути таким тривалим, що дані бізнес-плану старіють і мають потребу у перегляді. Дані по витратах повинні бути датовані й документовані так, щоб дозволити безперервне відстеження цін і методом прогнозів, і шляхом збору реальної інформації. Порівнюючи реальні дані, що накопичуються під час фази реалізації, з даними, представленими на стадії вивчення, можна визначити вплив будь-яких перевищень витрат на ліквідність, фінансові вимоги й загальну прибутковість проекту.

Планування реалізації бізнес-проекту й складання бюджету включають наступні основні завдання:

-          визначення типу робочих завдань на підприємстві й поза ним, рішення яких необхідне для реалізації бізнес-проекту;

-          визначення логічної послідовності подій у робочих завданнях;

-          підготовку графіка реалізації, що визначає положення робочих завдань коректно в часі й враховуючи відповідний час для завершення кожного індивідуального завдання;

-          визначення ресурсів, необхідних для рішення індивідуальних завдань і відповідних витрат;

-          підготовку бюджету реалізації й потоків коштів, які забезпечать фінансування на всьому протязі процесу реалізації й експлуатації бізнес-проекту;

-          документування усіх даних реалізації, що дозволяє коректувати плани й бюджет реалізації, так само як і прогнози, зроблені під час складання бізнес-плану.


 2. Основні стадії реалізації бізнес-плану не завжди піддаються покроковому аналізу, коли одна стадія незмінно слідує за іншою. Неминуче велика кількість пересічень й одночасного планування різних видів діяльності. Наприклад, навчання може початися дуже рано – головний персонал підприємства довгий час навчається за кордоном, хоча навчання обслуговуючих техніків й операторів відбувається пізніше, під час реалізації й запуску. Особливо важливо зіставити соціально-економічні умови в країні або районі із заходами періоду реалізації, щоб оцінити їх наслідки для складання графіка реалізації індивідуальних завдань. Далі докладніше розглянемо основні стадії реалізації бізнес-плану.

1. Призначення команди реалізації бізнес проекту. Реалізація бізнес проекту звичайно покладається на команду по його здійсненню. Якщо підприємство в процесі утворення має кваліфікований персонал, то воно може вирішити призначити команду реалізації під своїм власним керуванням. В іншому випадку може бути обраний професійний консультант, що діє в інтересах інвестора.

Команда може зробити або всю роботу, або її частину. Так, у випадку великих проектів деякі завдання (наприклад, деталізований інжиніринг або нагляд за будівництвом і роботами по установці устаткування) часто здійснюються за субконтрактом. Головна мета призначення команди бізнес проекту – дати гарантію того, що всі роботи виконуються відповідно до плану й бюджету реалізації й того, що є можливість прийняття відповідних контрзаходів у випадку, якщо роботи з реалізації й витрати відхиляться від плану.



2. Створення підприємства й правові вимоги. Створення нового підприємства необхідно у випадку, якщо, наприклад, інвестори починають новий бізнес і бізнес-проект не буде або не може бути реалізований у рамках існуючого підприємства. Якщо ж інвестиції провадяться в існуюче підприємство, то деякі вимоги, описані нижче, не будуть мати чинності.

3. Правовий процес, реєстрація й санкціонування. Якщо створення підприємства необхідно, то для всіх стадій реалізації бізнес-проекту потрібно ідентифікувати будь-які місцеві, національні, двосторонні або міжнародні правила й інструкції, яких необхідно дотримуватися, і процедури, запропоновані місцевою владою, які потрібно виконувати. Існує ряд національних і міжнародних документів і посібників, що описують зміст контрактів між підприємствами, і документів, які повинні бути представлені владі. Правила й звичаї в різних країнах неоднакові, і ці процедури можуть зайняти досить багато часу.

4. Урядове санкціонування. Навіть на початковій стадії процедури урядового схвалення можуть забрати значний час, особливо якщо залучені іноземні інвестиції. У багатьох випадках урядове схвалення потрібно для того, щоб імпортувати машини, устаткування й вживати заходів до забезпечення технологією. Імпорт матеріалів, включаючи виробничу сировину, частини й компоненти, також може вимагати санкцій урядових структур. У всіх цих випадках варто передбачити відповідний час для того, щоб одержати необхідні санкції.

5. Фінансове планування. Після того як ухвалене рішення про капіталовкладення й відомі повні інвестиційні витрати і їхній розклад, повинна бути почата детальна підготовка до фінансування бізнес-проекту відповідно до фінансових вимог його реалізації.

6. Організація й менеджмент. План і графік реалізації, підготовлені в бізнес-плані, звичайно формують основу майбутньої роботи команди по реалізації. Під час реалізації бізнес-проекту інвесторові варто спочатку визначити команду управління підприємством. Розумно перш за все призначити ключову фігуру, що потім створила б команду управління із числа працівників підприємства або вибрала її поза бізнес-проектом, призначила консультантів по управлінню. Команда повинна мати необхідну владу відносно підрядників і консультантів, щоб забезпечити ефективну й своєчасну реалізацію бізнес-плану. Було б досить корисно, якби члени команди мали добрі знання про місцеві умови. Передбачається, що команда має діяти не тільки під час періоду реалізації. Тому варто створити ядро з керуючого, технічного й обслуговуючого персоналу, що згодом стане на чолі підприємства.

7. Організаційна побудова. У період організаційної реклами починається поповнення трудових ресурсів. Графік поповнення намічають загалом, коли потрібний персонал різного профілю. Це залежить від типу виробництва й від можливості найняти необхідні кадри. Навчання нових працівників може початися на дуже ранній стадії й потребувати навчання ключових фігур закордоном. Більше того, щоб почати ефективне навчання, може виявитися необхідним залучення інструкторів-емігрантів і забезпечення навчальними матеріалами й устаткуванням. Отже, план навчання, що був підготовлений раніше, при складанні бізнес-плану, - важливий інструмент для команди реалізації. Дуже часто кадрове поповнення залишають до останньої стадії. Програми навчання починаються тільки тоді, коли підприємство готове почати виробництво, що призводить до малого використання потужностей на ранніх виробничих стадіях.

8. Придбання й передача технології. Придбання технології – ключовий елемент процесу реалізації бізнес-плану. Обрана технологія має багато юридичних, економічних, фінансових і технічних аспектів, та й переговори з постачальниками технології можуть у деяких випадках забрати значний час. Іноді необхідно вирішити юридичні проблеми, такі, як одержання права на патент, подолання експлуатаційних обмежень або обмежень на передачу технології й торговельні найменування. Якщо контрактні обов'язки постачальників технології включають навчання, то це варто внести в план навчання. Час, призначений для розробки деталізованого інжинірингу, буде залежати від виду й складності технології.

9. Деталізований інжиніринг і укладання контрактів. Остаточні планування підприємства і його дизайн, підготовлені в бізнес-плані, будуть відправною віхою для деталізованого інжинірингу. Підчас реалізації буде ретельно розроблена повна документація підготовки площадки, замовлені машини й заводське устаткування, що залучає у процес багатьох інженерів, архітекторів, плановиків і вимагає ефективної координації роботи. Вартість цієї роботи й необхідний на неї час повинні бути оцінені в бізнес-плані. Команда реалізації повинна бути забезпечена повним набором технічної документації задовго до початку будівництва й установки устаткування. Якщо докладна технічна інформація була доступна вже при створенні бізнес-плану, то її теж корисно вивчити. Важливий аспект, що часто забувається, - забезпечення чіткого керівництва з обслуговування і ремонту машин й устаткування. Якщо постачальники різні, то керівництву підприємства варто домогтися, щоб матеріали планування (текст, графіки й діаграми) могли бути легко використані операторами й обслуговуючим персоналом.

10. Подання пропозицій, переговори й укладання контрактів. Ця стадія включає: визначення підрядників, консультантів і постачальників; підготовку, подання й оцінку пропозицій; переговори й укладання контрактів. Проте, щоб одержати найкращі пропозиції, потрібно відвести для цього прийнятний час.

Звичайно існує розумний проміжок часу між пропозицією ціни й остаточним укладанням контракту. Цей період може бути запланований без особливих труднощів. Час до поставки устаткування може бути досить тривалим. Зазвичай він займає від декількох місяців (для відносно маленького підприємства) до двох років (для більшого підприємства). Поки замовляється устаткування, варто запланувати час поставок, щоб забезпечити появу устаткування у послідовності, що оптимальна як з погляду поставок, так і з погляду будівництва. Необхідно простежити всі транспортні шляхи для критичних пунктів поставок, дуже об'ємних або важких машин й устаткування. На фірмі постачальників необхідно здійснювати контроль якості, організувати навантаження й транспортні шляхи, підготувати комерційні й митні документи відповідно до місцевих законів і правил. Проте, навіть найбільша увага, приділена забезпеченню оптимальної послідовності поставок, не позбавить від необхідності мати проміжні склади й приміщення, де устаткування буде безпечно збережено до установки на підприємстві.

У випадках, коли встановлюється імпортне і місцеве устаткування, все більшого значення набувають проблеми послідовності поставок. Відомо, що поставки місцевого устаткування при порушених кооперованих зв'язках відбуваються найчастіше значно довше, ніж поставки імпортного устаткування, тому замовлення повинні бути заплановані якомога раніше.

У документах контрактів варто чітко визначити тести на випробування устаткування, особливо його тривалість й умови тестування, щоб у майбутньому уникнути претензій. Для тестування часто залучають незалежного консультанта. На етапі розробки бізнес-плану необхідно вказати, які потрібні або рекомендуються випробування устаткування, з розрахунком зразкових витрат. Результат перевірки устаткування є вирішальним як для постачальників, так і для покупців через його контрактний зміст. Звичайне схвалення тесту покупцем – це умова для оплати постачальникові установки устаткування. Але цей тест вирішальний і для інвесторів. Неуспішний тест неминуче означає затримку запуску підприємства. Постачальники (підрядники) звичайно випускають боргове зобов'язання по платежах. Однак, його цінність несуттєва в порівнянні з виробничими втратами інвесторів. Погано складений документ на тест виконання устаткування без ясних вказівок на мету діяльності підприємства й методи перевірок, так само як й обов'язків всіх зацікавлених сторін, часто приводить до затримок та юридичних проблем.

У багатьох контрактах на перевірку виконання устаткування вказують гарантійний період. У цьому випадку прийняття тесту є попереднім, а остаточний сертифікат про прийняття складають по закінченні періоду гарантії.

11. Модельні форми контрактів. Визнаючи ускладнення закупівельних контрактів для підприємств і недоліки багатьох з них, укладених у минулому, варто розробити зразки контрактів для створення підприємства (виробничих ділянок і ліній) у наступних термінах: під ключ на великі суми; майже під ключ; з компенсуванням витрат; із забезпеченням ноу-хау й прикладним сервісом. Ці зразки контрактів – директиви, які дозволяють точно розподілити обов'язки сторін. При складанні зразків контрактів виділяють наступні питання:

-          своєчасне завершення єдиного об'єкта, ділянки, лінії, що гарантує здатність підтримувати високу ефективність роботи й виробництва товарів певної якості;

-          вказання інвестиційних витрат замість вартості тільки контракту;

-          вказання термінів оплати, пов'язаних з виконанням зобов'язань підрядника, замість узгодження по періодах;

-          безперервність дії технічних гарантій;

-          залучення покупця на всіх стадіях поставки;

-          ефективне використання боргових зобов'язань підрядником.

Для того, щоб допомагати й направляти користувачів примірних зразків контракту в переговорах по його укладанню, варто підготувати: огляди, які охоплювали б передконтрактну практику; технічні специфікації; пояснювальні коментарі до принципових пунктів примірного зразка контракту разом з описом рекомендованих додаткових угод, як усередині, так і поза контрактом. Це необхідно для усунення недоліків навчання місцевого персоналу, а також недосвідчених операторів підприємства.



12. Придбання землі. Це рішучий крок, що іноді може привести до затяжних переговорів. Можливості придбання землі можуть бути розглянуті на ранній стадії, але варто мати на увазі, що повинен бути приготовлений всебічний план використання кожного майданчику. Повинен бути передбачений належний доступ на ділянку підприємства, а транспортні шляхи підготовлені так, щоб витримувати навантаження інтенсивного руху під час будівництва й перевезення товарів, зроблених на підприємстві. Суворі кліматичні умови можуть перешкоджати будівельним роботам на ділянках і затримувати їх. Необхідно розглянути можливість розширення існуючих залізниць, установку тимчасових і постійних водних й електричних ліній. Установка телекомунікаційних споруд повинна бути готова вчасно до початку діяльності на площадках. Придбання землі може вимагати схвалення місцевою владою заяви про вплив підприємства на навколишнє середовище. Одержання дозволу може зайняти багато часу. Якщо в бізнес-плані недостатньо розкриті місцеві правила запобігання стихійних лих, може виникнути необхідність у додаткових роботах як на площадках, так і поза ними, що призведе до додаткових витрат.

13. Будівництво й установка устаткування. Будь-які затримки в ході будівництва зроблять безпосередній вплив на витрати й передбачувані доходи, заплановані у фазі складання бізнес-плану. При розробці графіка будівельних і установчих робіт важливо розуміти, що такі роботи можуть початися тільки тоді, коли буде готовий остаточний макет підприємства, ділянки, придбана земля на обраному майданчику й отримані всі необхідні дозволи від місцевої влади.

14. Забезпечення сировиною й обслуговування. У процесі реалізації бізнес-плану необхідно завершити заходи щодо поставки основних виробничих матеріалів. Якщо постачальники місцеві, то іноді доцільно оглянути їхнє устаткування для одержання впевненості в тому, що вони здатні поставити матеріали певної якості й кількості відповідно до графіка поставок. Якщо товари імпортуються, потрібно вивчити перешкоди в ланцюжку «постачальник-покупець», а також вирішити проблеми транзиту.

Хоча початкові поставки запасних частин звичайно здійснюються постачальниками устаткування, для підтримки роботи ще недосвідченого обслуговуючого персоналу цього може виявитися недостатньо. Таким чином, повинні бути створені фонди (іноземна валюта) для забезпечення поставки запасних частин і сировини, що витрачається.

Для критичних виробничих питань обов'язкове застосування контрольної системи достатності якості. Контроль якості може бути виконаний агентствами, що працюють у країнах постачальників.

В агропромисловому секторі деякі вихідні матеріали (наприклад, цукровий очерет для цукрової промисловості) повинні бути вирощені перед тим, як будуть поставлені. Це робить складання графіка поставки особливо важливим.



15. Передвиробничий маркетинг. Підготовка ринку продажів повинна початися досить рано для забезпечення впевненості в тому, що продукція може бути продана, як це заплановано. В іншому випадку запас непроданої продукції буде збільшуватися й попередні розрахунки про комерційну прибутковість продукту виявляться невірними.

Підготовка ринку варіює від реклами й навчання продавців до організації мережі збуту й забезпечення спеціальним устаткуванням із продажу товарів (морозильники, виставочні зали, майстерні).


Практичне завдання студентам

  1. Побудувати поетапний графік реалізації будь-якого бізнес-плану на вибір.


Питання для підготовки до семінарських занять:

  1. Поняття реалізації бізнес-плану.

  2. Характеристика основних етапів реалізації бізнес-плану.


Контрольні питання:

  1. Назвіть етапи бізнес-планування.

  2. Які основні моменти наводяться у презинтації бізнес-плану?

  3. Що передбачає реалізація бізнес-плану?

  4. Назвіть основні етапи реалізації бізнес-плану.

  5. Навіщо складати модельні форми контрактів?

  6. На якому етапі реалізації бізнес-плану проводиться передвиробничий маркетинг?


Тема 5. Особливості реалізації бізнес-проектів, що орієнтовані на інвесторів американського континенту


  1. Англо-американська модель корпоративного управління

  2. Особливості бізнес-планування в американських компаніях

  3. Шляхи пошуку іноземного інвестора

  4. Особливості переговорного процесу з американськими інвесторами


1. Особливості англо-американської системи корпоративного управління безпосередньо пов'язані з особливостями акціонерної форми власності, головним чином, з відсутністю в англійських і американських корпораціях значних, домінуючих над іншими, інвесторів.

Сутнісною характеристикою цієї моделі є [14]: широке представництво індивідуальних і незалежних акціонерів; велика роль ринку фіктивного капіталу; наявність інвестиційних і комерційних банків; чітко розроблена законодавча база.



Ця модель використовується у Великобританії, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії та інших країнах (рис. 7).



Рис. 7. Англо-американська модель корпоративного управління
Акціонерний капітал цих корпорацій значною мірою розпилений. Велика кількість корпорацій не має у своїх реєстрах жодного індивідуального або інституціонального акціонера, частка якого становила б більше 2-5% статутного капіталу. Таким чином, жодна група акціонерів не може пред'явити претензії на особливе представництво в Раді корпорації [15, С. 39].

У структурі володіння акціями в моделі перевага надається індивідуальним і інституціональним інвесторам (Велика Британія - 65 %, США - 60 %). Моніторинг діяльності: переважно ринковий (за допомогою сигнальних функцій ринку фіктивного капіталу), а форми фінансування: дистанційна - через ринок цінних паперів. Перевага внутрішніх джерел фінансування.

Іншою, досить важливою особливістю є те, що більшість акцій, які не належать індивідуальним інвесторам, сконцентровані в руках інституціональних інвесторів - пенсійних і взаємних (пайових) фондів. Ці інвестори виступають скоріш за все в ролі фінансових менеджерів: вони не прагнуть до представництва в радах директорів і, як правило, уникають брати на себе відповідальність за компанії, в яких вони мають значні пакети акцій.

Така розмитість акціонерного капіталу значно полегшує перетікання акцій від одних власників до інших. Дрібному акціонерові значно простіше ухвалити рішення щодо продажу належних йому акцій, ніж власникові великого пакета акцій. Для нього продаж пакету акцій може означати зміну стратегічних планів і викликати втрати, пов'язані зі зміною курсової вартості акцій певної компанії. Злиття, поглинання та викупи компаній є широко розповсюдженою практикою на таких фондових ринках.

Учасниками англо-американської моделі є: директори; акціонери; менеджери; урядові агентства, біржі.

Оскільки англо-американська модель розвивалася в умовах вільного ринку, вона припускає розподіл володіння та контролю в найбільш відомих корпораціях, що дуже важливо з ділової та соціальної точок зору, тому що інвестори, які вкладають свої кошти та володіють підприємством, звичайно, не несуть юридичної відповідальності за дії корпорації. Вони передають керівництво менеджерам і платять їм як своїм агентам. Інтереси акціонерів і керівництва не завжди збігаються. Корпоративне право вирішує цей конфлікт утворенням додаткової ланки – Ради директорів. Вона обирається акціонерами і виступає їхнім представником, виразником їхніх інтересів у корпорації. Рада директорів в англо-американській моделі складається з інсайдерів (людина, яка працює в корпорації (виконавчий директор або службовець) або тісно зв'язана з управлінням корпорацією) і аутсайдерів (особа або установа, що безпосередньо не зв'язаназ корпорацією і її управлінням або це незалежний директор, тобто особа, яка запрошена для виконання певних функцій і не має інтересів у компанії). Обидві категорії директорів виступають як представники компанії і її акціонерів та несуть солідарну відповідальність у справах компанії.

Як у США, так і у Великобританії незалежні директори виконують свої функції за сумісництвом. Як правило, у Великобританії і США кількість членів Ради директорів менша, ніж у Японії і Німеччині.

У США корпорації реєструються в певному штаті і саме закони цього штату становлять основу законодавчої бази відносно прав і обов'язків корпорації. Порівняно з іншими країнами, в США існують найбільш жорсткі правила щодо розкриття інформації, оскільки діє чітка та врегульована система відносин між акціонерами. У США корпорації повинні надавати власну інформацію досить багато: фінансову інформацію про корпорацію (щокварталу); дані про структуру капіталу; інформацію про попередню діяльність директорів, які призначаються (включаючи посади, які вони обіймають, відношення з компанією, володіння акціями компанії); розміри сукупної винагороди для керівництва, а також дати виплати винагороди кожному з п'яти вищих чинів (вище управління) корпорації поіменно; дані про акціонерів, які володіють пакетами акцій понад 5 % акціонерного капіталу; інформацію про можливе злиття або реорганізацію; про виправлення, які вносяться до статуту; імена осіб або компаній, які запрошуються для аудиторської перевірки. Ця інформація включається або в річний звіт, або до порядку денного зборів акціонерів.

Всі зареєстровані акціонери одержують поштою повну інформацію про проведення зборів, річний звіт корпорації та бюлетені для голосування, тому акціонери, які персонально не присутні на зборах, мають можливість голосувати. У Великобританії та в інших країнах, де використовується англо-американська модель, вимоги до розкриття інформації аналогічні, але не такі жорсткі, як у США, і, як правило, звітність тут надається кожні півроку. Проте, слід сказати, що англійську систему часто характеризують як неадекватну. Вважається, що державна служба, аналогічна американській Комісії з цінних паперів і фондових бірж, повинна працювати більш ефективно [16].

Особливості англо-американської системи корпоративного управління вимагають обов'язкового схвалення акціонерами двох питань: вибори директорів; призначення аудиторів. Неординарні питання, вирішення яких також вимагає згоди акціонерів, стосуються купівлі контрольного пакету акцій, реорганізації, внесення змін до статуту корпорації. У США акціонери не мають права голосувати за розмір дивідендів, який пропонує Рада директорів. У Великобританії, навпаки, це питання ставиться на голосування.

Акціонери мають право включати пропозиції до порядку денного річних зборів. Ці пропозиції повинні стосуватися питань бізнесу. Акціонери, які володіють принаймні 10 відсотками акціонерного капіталу, мають право скликати позачергові загальні збори акціонерів.

По суті, американські компанії є власністю акціонерів. Але, за американськими законами право акціонерів брати участь у справах компанії зведено до функції обрання директорів компанії, які потім керують компанією від імені її власників (акціонерів). Акціонери мають право брати участь у голосуванні щодо внесення змін в статут, обирати й відзивати директорів, а також погоджувати найбільш важливі рішення, які можуть призвести до ліквідації компанії (злиття або продажі). Більше того, акціонери американських компаній не мають ніякого впливу на поточні справи компанії. Вони не визначають рівень дивідендів, не відіграють ніякої ролі щодо прийняття на роботу або звільнення менеджерів.

Загальні збори акціонерів, які повинні відбуватися щорічно, як правило, є церемоніальними діями, що проводяться, скоріш за все, тільки для процедурних міркувань, ніж у реальної необхідності. Фактично, у рамках англо-американської моделі корпоративного управління право акціонерів здійснювати вплив на поточні справи компанії зводиться до виборів і, коли буде потреба, до зміщення директорів.

Що стосується Ради директорів, то загальновизнаними є такі її функції: нагляд за процедурами обрання та переобрання членів Ради директорів і керівництва, оцінка їхньої діяльності; оцінка стратегії компанії; оцінка фінансової діяльності компанії та розподіл її фондів; перевірка виконання норм поводження компанії та соціальних зобов'язань компанії; забезпечення відповідності діяльності компанії нормам законодавства.

Головний керуючий в американських компаніях (головний менеджер), як правило, є ключовою фігурою всього процесу управління. Він приймає всі основні рішення, спираючись на підлеглих йому менеджерів. Часто в компаніях формально існує комітет з управління (правління), але його члени призначаються головним керуючим, який здійснює керівництво ними. Практика домінування головного керуючого не тільки щодо прийняття менеджерських рішень, але і як члена Ради директорів (яким він завжди є) одержала велике поширення в американських компаніях, що істотно відрізняє її від системи управління в німецьких компаніях.
2. У ході створення бізнес-плану для іноземного інвестора необхідно слідувати або національній методиці іноземного інвестора, або одній з міжнародних методик бізнес-планування. Найбільш бажаною в цьому плані є методика UNIDO, так як містить в собі прийняті в світовій спільноті стандарти планування фінансових показників і форм фінансової звітності (МСФЗ). При розробці бізнес-планів інвестиційних проектів, що для іноземних інвесторів важливі такі характеристики макрооточення інвестиційного проекту, як політична стабільність і передбачуваність дій уряду, стабільність економічної політики, історичний інвестиційний досвід та інші зовнішні чинники. Також слід взяти до уваги особливості ділового середовища країни інвестора. У розвинених країнах, таких як США і Японія, проблеми, пов'язані з технологіями й фінансами, в певному сенсі, другорядні - вважається, що їх можна легко вирішити. Провідну позицію займає управлінська команда, так як інвестори з цих країн вкладають гроші не в технології, а в людей. Тому на першому місці в цих країнах знаходиться людський капітал [7].

В американських виданнях з бізнес-планування бізнес-план розглядається в основному як інструмент управління, який містить плани керівника господарства на майбутнє та шляхи їх реалізації. Так, координатор російсько-американського проекту приватизації фермерських господарств Б. Білер у книзі “Планування у сільському господарстві: практичне керівництво з бізнес-планування” зазначає, що бізнес-план – це документ, що складає нинішній або майбутній власник, який детально обумовлює основи бізнесу, вид продукції або послуг, коло споживачів, конкуренцію, тип виробництва і систему збуту, а також менеджмент, фінансування та інші значущі аспекти існуючого або майбутнього підприємства [17, С. 110].

В США для підприємця початок власної справи означає різке зниження рівня життя в перший період часу, порівняно з рівнем при продовженні роботи в чужій фірмі. Американський керівник зазнає настільки потужного тиску конкуренції та ринкових механізмів, що фактично перебуває в них під контролем. Його діяльність визначається тим, наскільки правильно він здатен оцінити вплив цих факторів на його підприємство, і меншою мірою залежить від особистих прагнень і симпатій. Відповідно, у США використовують термін «менеджмент» замість «управління» [13, С. 39].

Бухгалтерський облік у США – інструмент для кращого розуміння свого бізнесу і пошуку шляхів збільшення його прибутковості. При цьому основним питанням, яке хвилює західного підприємця, є живучість і стійкість бізнесу. Вона визначається насамперед співвідношенням між вартістю активів і сумарними зобов’язаннями між витратами і доходами.

Також важливою проблемою американця є гарантія того, що в касі завжди буде готівка. При цьому йдеться не про протиставлення готівкових і безготівкових грошей, якого в Америці немає, а про різницю між тим, що вам заплатили, і тим, що ще тільки мають заплатити.

Наступним питанням є віддача від капіталу. Якщо гроші вкладені у свою справу, то американець не відчуває морального задоволення без упевненості, що вони дають більший дохід, ніж якби вони були поміщені в банк, витрачені на акції чи «запущені» на зростання яким-небудь іншим із загальнодоступних способів.

Дохід в абсолютному виразі хвилює американця менше, ніж три вищеперелічені обставини. Крім того, багато підприємців цікавляться своєю часткою ринку, яка має непрямий стосунок до живучості бізнесу, навіть більше, ніж доходами. Відповідно розставляються пріоритети й у бізнес-плані.

Американський підприємець-початківець перебуває в унікальних умовах (у тому розумінні, що йому надається всіляка підтримка з боку держави). Це, у першу чергу, інформаційне обслуговування і консультації.

По структурі американскі бізнес-плани повинні складатись з таких розділів [18] (табл. 2.):

Таблиця 2.



Структура типового американського бізнес-плану

Розділи

Підрозділи

Підпункти

1.0 Executive Summary

1.1 Objectives

1.2 Mission

1.3 Keys to Success



2.0 Company Summary

2.1 Company Ownership

2.2 Company History (для діючих компаній) or Start-up Plan (для нових компанй)


2.3 Company Locations and Facilities




3.0 Products and Services

3.1 Product and Service Description

3.2 Competitive Comparison

3.3 Sales Literature

3.4 Sourcing and Fulfillment

3.5 Technology

3.6 Future Products and Services





4.0 Market Analysis Summary

4.1 Market Segmentation




4.2 Target Market Segment Strategy


4.2.1 Market Needs

4.2.2 Market Trends

4.2.3 Market Growth

4.3 Industry Analysis




4.3.1 Industry Participants

4.3.2 Distribution Patterns

4.3.3 Competition and Buying Patterns

4.3.4 Main Competitors



5.0 Strategy and Implementation Summary

5.1 Strategy Pyramids




5.2 Value Proposition




5.3 Competitive Edge




5.4 Marketing Strategy

5.4.1 Positioning Statements

5.4.2 Pricing Strategy

5.4.3 Promotion Strategy

5.4.4 Distribution Patterns

5.4.5 Marketing Programs


5.5 Sales Strategy

5.5.1 Sales Forecast

5.5.2 Sales Programs



5.6 Strategic Alliances




5.7 Milestones




6.0 Web Plan Summary

6.1 Website Marketing Strategy
6.2 Development Requirements




7.0 Management Summary

7.1 Organizational Structure

7.2 Management Team

7.3 Management Team Gaps

7.4 Personnel Plan






8.0 Financial Plan

8.1 Important Assumptions

8.2 Key Financial Indicators

8.3 Break-even Analysis

8.4 Projected Profit and Loss

8.5 Projected Cash Flow

8.6 Projected Balance Sheet

8.7 Business Ratios

8.8 Long-term Plan






9. Appendix (Include Documents)



9.1. Financial Statements

9.2. Sources and Uses of Cash

9.3. Resumes

9.4. Designs/Sketches

9.5. Pictures

9.6. Business License Application

9.7. Patent Information

9.8. Tax Information from last three years, etc.





3. Пошук інвестора, у тому числі й іноземного, слід починати паралельно з розробкою самого бізнес-плану. В той же час, щоб познайомитись з інвестором необхідно вже мати готовий огляд бізнесу на 10 сторінок та відеопрезентацію. Якщо підприємтво визначилося з тим, що специфіка проекту передбачає найліпший результат від американського інвестора (спеціалізація), то треба враховувати такі особливості пошуку саме американських інвесторів:

- на доброму рівні знати англійську мову;

- джерелами інвестицій можуть бути венчурні фонди (розглядають проекти не менше 1 млн. дол.), бізнес-ангели (інвестують тільки у знайомий для них бізнес), бізнес-інкубатори (допомагають налагодити зв’язки з потенційними інвесторами);

- консалтингові компанії можуть допомогти налагодити зв’язки з потенційними інвесторами, проте ціна послуг міжнародних консалтингових компаній занадто велика, а відсоток успіху вітчизняних консалтингових компаній дуже низький;

- американським компаніям пропонувати бізнес-проекти нема сенсу, бо їм легше купити ідею і впроваджувати самим;

- перш, ніж пропонувати ідею, необхідно перевірити надійність адресату та перестрахуватися патентною заявкою в USPTO (патентній організації США);

- треба бути готовим до участі в з’їздах, форумах та конференціях бізнес-ангелів та закордонних поїздках до майбутніх партнерів, бо у пошуці інвестора велику роль відіграють рекомендації і власні контакти;

- зареєструвати свій проект на сайтах по наданню інвестицій і чим більше сайтів буде охоплено, тим вірогідніше знайти інвестора;

- багато контактів в інтернеті, що представляють себе за бізнес-ангела – посередники, які тим не менш, можуть вивести на реального інвестора.

Інформаційними мережами для пошуку американського інвестора можуть бути:

- журнали: INC., Forbes - де можна знайти імена інвесторів та назви венчурних фондів;

- торгово-промислові палати України та США, куди з одного боку можна подати заявку на пошук інвестора, а з іншого - проаналізувати перелік контактів з американської сторони;

- http://www.angelinvestmentnetwork.co.uk/home - мережа бізнес-ангелів у Великобританії;

- http://farminers.com/ru/projects/ - академія стартапів Росії, з якої можна вийти на контакти в Силіконовій долині;

- http://www.startups.co/ - американський акселератор інвесторів та проектів;



- http://habrahabr.ru/company/glavstart/, http://plugandplay russia.com/, http://glavstart.ru/ - міжнародний акселератор інвесторів та проектів зі зв’язками в Силіконовій долині, представник в Росії - Аркадій Морейніс.

- http://texdrive.com/ - акселератор бізнес-проектів у Москві в технопарку «Строгіно»;

- http://www.antiventurecapital.com/angel%20investor%20 sources.html перелік американських сайтів венчурних фірм та акселераторів за регіональним принципом.
4. При проведенні переговорного процесу з майбутніми інвесторами з США необхідно враховувати особливості ділового менталітету американців.

Якщо американці влаштовують ділову зустріч, то вона неодмінно спрямована на рішення задач, а не на дружні бесіди. Компанії належить подбати про те, щоб інформація про неї і необхідна документація були поширені до початку ведення переговорів, щоб уникнути втрати часу. Американці воліють мати достовірні дані про тих, з ким вступають у контакт (зокрема, вони наполягають на наданні інформації про учасників переговорів: хто, де і ким працює), дані про утворення, друковані праці, винаходи, учені ступені і т.д.


У США будь-яка ділова зустріч досить насичена, має конкретну мету і рідко триває довше години. Американці відразу приступають до справи і відкритого обговорення, щоб постаратися знайти загальні інтереси і виробити стратегію для співробітництва [16].

Для того, щоб успішно вести переговори з партнерами зі США і залишити про себе найбільш сприятливе враження, необхідно засвоїти, що американському бізнесові не властива «сімейна дружність». Самі американці зазвичай не наймають у свою фірму членів родин або друзів і не вступають з ними в ділові відносини. Головне, що цікавить американців - це чесні угоди або взаємовигідні відносини - як вони самі їх називають. Довіра в Штатах не грунтується на дружбі або зв'язках, а створюється за допомогою чесної гри, тверезого ділового досвіду і доброї волі. Потрібно пам'ятати, що для американців не існує ніяких особливих умов угод і комерційних таємниць. Будь-які натяки можуть викликати недовіру партнерів. Ніхто так не боїться людей з «підмоченою» репутацією, як американці.

Репутація компанії буде будуватися на відкритих угодах із усіма партнерами. Насамперед, необхідно домогтися довіри американців. Для цього необхідно довести, що компанія міцна та стабільна як у фінансових, так і професійних відношеннях. Крім того, важливо показати, що в бізнесі - компанію цікавлять не тільки гроші, але і соціальна відповідальність (турбота про роботу, про суспільство), що тепер вважається основною вимогою до бізнесу в Америці. Адже соціально безвідповідальна діяльність може навіть привести на лаву підсудних. Тому американські компанії беруть на своє утримання малозабезпечених, беруть участь у проектах з покращення міста, лобіюють міський уряд з метою поліпшення життєвих умов малозабезпечених прошарків населення міста і т.п.

Особливості поводження ділових американців зумовлюються рисами національного характеру, системою утворення і представленнями про домінуюче положення США у світі. Система американського виховання влаштована таким чином, щоб розвити в громадянах почуття незалежності, самостійності, уміння змагатися і вигравати скрізь і в усьому. Успіх найчастіше виміряється кількістю зароблених грошей. Життя американця - розклад, що складають на щодня і чітко йому слідують. Тому американці дуже пунктуальні і на ділові зустрічі ніколи не спізнюються. Час же подібних зустрічей і переговорів строго обмежений - не більш години. При цьому американці переконані, що їхній партнер повинен керуватися тими ж правилами.

На ділових переговорах для американців характерний гарний настрій, енергійність, а також зовнішній прояв дружелюбності. Вони цінують жарти і добре на них реагують.

Кожен окремий американець, що займає в компанії високе положення, має значний вплив на прийняття остаточних рішень, чим представники інших країн. Тому, зазвичай, американські партнери намагаються нав'язати свої правила гри, виявляючи визначену агресивність. Потрібно пам'ятати про три правила на перемовах: аналізувати - розділяти обов'язки - перевіряти виконання. Зазвичай перемови проходять один на один. Пропозиції обговорюються з загального питання, а потім переходять до деталей, Деталі в США дуже важливі, тому що для американців не існує ніяких дріб'язків при організації будь-якої справи. На формальності інвестори не будуть витрачати часу. Вони відразу перейдуть до суті питання, виявляючи при цьому здоровий прагматизм. Необхідно намагатися уникати пауз. Американці в будь-який момент готові задати цілу низку прямолінійних питань. На перемовах американці мають звичку підганяти, вони можуть постійно просити прискорити відповідь на їхню пропозицію або поквапитися з ухваленням рішення. Для американця головне успіх - адже за успіхом випливає новий успіх.

Вам варто відноситися до них, як до ділових партнерів, а не просто як до дам. У США в діловій атмосфері не прийнята надмірна галантність, тому належить уникати питань особистого характеру, не намагатися з'ясувати сімейний стан ділового партнера-жінки.

Американці спілкуються один з одним по імені незалежно від віку і положення. На перший погляд це додає спілкуванню або переговорам з американцями дружній характер і неформальної атмосфери. Найчастіше так воно і буває.

Якщо представники компанії одержують від американця запрошення до нього в будинок - це гарний знак. У цьому випадку  варто принести подарунок - сувенір або пляшку вина. Хоча ділові подарунки  тут не прийняті, вони можуть бути сприйняті як хабар, а з цим в Америці не жартують. За столом частіше п'ють коктейлі і пиво. Можна поговорити з американцями про родину, захоплення, спорт, але зайвими будуть релігійні або політичні дискусії. Якщо американські партнери проявляють довіру, може послідувати запрошення у фірму, відпочинок за містом або навіть на курорті. Причому витрати в таких випадках несе американська фірма.

Американці є прихильниками здорового способу життя і раціонального харчування. Люди середнього і старшого віку намагаються звести до мінімуму продукти, що містять холестерин, віддають перевагу фруктам і овочам. Хоча традиційна американська їжа користується великою популярністю. Паління американці не вітають.

США є представником монохроних культур. Важливою психологічною установкою в бізнесі американців є послідовність і концентрація на одній справі в даний момент. До часу американці відносяться серйозно. Точність і пунктуальність розглядаються як чеснота й обов'язковий атрибут серйозного бізнесу. Одночасне заняття декількома питаннями вважається поганим тоном, невмінням себе організувати. Для американців  час - це гроші в повному  розумінні слова. Загалом, орієнтованому на множення прибутку, час - дорогоцінний і навіть рідкий товар. Американці люди дієві, неробство для них нестерпно. Для США характерний максимальний ступінь індивідуалізму. Американці відверто висловлюють критичні зауваження своїм колегам. Працівники на службі просуваються і наймаються тільки за рахунок особистих якостей. В організаціях на роботі керування орієнтоване на особистість, а не на групу. Кожен американець у своїй роботі орієнтований на особистий успіх і кар'єру.

Для США характерний низький ступінь дистанції влади. У роботі ієрархія не сприймається як природний стан або єдиний можливий базовий принцип побудови організаційної структури. Ієрархія - це усього лише тимчасова рольова нерівність, потрібна для зручності керування, що підвищує його ефективність. Тому керівник, ледь вийшовши з офісу, звичайно перестає бути босом для підлеглих і перетворюється на звичайного Джона, Піта і т.п. У зв'язку з цим, кращий бос - це освітчений і наділений додатковими ресурсами (як адміністративно-фінансовими, зв'язаними з посадою, так і особистими талантами і здібностями) демократ. Сприйняття ієрархії як тимчасової рольової нерівності обумовлює інший характер взаємодій  бос-підлеглий.

США є країною з такими характерними рисами: кар'єра і матеріальне благополуччя є основними показниками успіху; акцент, навіть серед друзів, робиться на змагальність і високі результати; американці фактично живуть роботою (а не працюють для того, щоб жити); гарний керівник повинний не радитися з колективом, а вирішувати питання самостійно; на роботі вітається напористість, самовпевненість, пробивна здатність. Керівника поважають за силу, швидкість прийняття рішень, масштабність підходів, твердість. Високо цінується уміння гарно себе подати. Гучні, повторювані в різних ситуаціях нескінченні розповіді про власні успіхи, про те, як багато ви зробили для компанії тут звична частина буденності, важливий елемент  характерної культури. Акцент і мотивація вчинків і розповідей - подальша успішна кар'єра. Американці вважають, що робота повинна бути цікавою, приємною, і, по можливості, необтяжливою.

Американці систематично планують своє майбутнє, працюють у фіксований час, при розмові рідко перебивають, поважають офіційність. Американські менеджери демонструють і здобувають технічні уміння, спираються насамперед на факти і логіку, а не на почуття й емоції, вони орієнтуються на вигоду, концентрують свою увагу на підлеглих, на безпосередніх результатах і задачах.

Американські бізнесмени мають репутацію самих твердих ділових людей у світі, проте, з ними в багатьох відносинах легше мати справу. Це викликано тим, що їхня філософія проста. Їх ціль - заробити якнайбільше і якнайшвидше, використовуючи для досягнення цієї мети такі засоби як завзяту працю, швидкість дій, пристосовництво і владу (у тому числі і владу самих грошей). У прийнятті ділових рішень вони, як правило, не керуються сантиментами і вважають, що долар якщо навіть і не Бог, то, принаймні, Усемогутній. Таке цілеспрямоване прагнення американців до одержання прибутку часто сприймається як безжалісне.

Якщо Ви бажаєте зав'язати з американцями ділові контакти, то Вам належить:

1.    Постаратися якнайшвидше довести свою практичну значимість, уміння добре робити справу. Без реальних доказів такого уміння ви в очах американця якщо не порожнє місце, то, принаймні, людина, що значить досить мало, а тому мати з вами справу немає ніякого сенсу.

2.    Не забороняється здаватися раціональним, практичним в усьому, що б ви не починали. Для американців такі риси характеру представляються навряд чи не найголовнішими.

3.    Виявляти впевненість, рішучість, але ні в якому разі не нерозсудливість. Американці досить цінують у людях цілеспрямованість.

4.    Дотримуватися «золотої середини». Американцям, як правило, не властиві крайності, максималізм.

5.    Бути прямим, простим, навіть, може бути грубуватим або простодушним (це пробачно). Американцям властиві всі ці якості, і вони раді бачити них в інших.

6.    Бути діловим, а не діловитим (різницю між діловим і діловитим вони легко розрізняють). Причому варто спробувати не здаватися занадто серйозним. Американці намагаються робити серйозний бізнес з навмисною легкістю.

7.    Бути акуратним, пунктуальним і обов'язковим. Хоча американці не завжди бувають такими, їм подобається бачити ці риси в інших.

8.    Показати себе людиною твердих переконань (нехай не співпадаючих з переконаннями американця), але принциповим, здатним довести свою правоту. Це входить у розряд першорядних цінностей американців.

9.    Поводитися розкуто, вільно (але не розв'язано), по можливості не демонструвати свої комплекси. Американці або не мають їх зовсім, або вміло ховають від сторонніх.

10.    Засвоїти, що будь-який прояв утриманства не може викликати в американця нічого, крім відрази.

11.    Пам'ятати, що американці не марновірні, їм далека всіляка містика. Підозри про те, що вам властива віра в усе це, навряд чи підвищать ваш престиж в очах американців.

12.    Не забувати про компліменти з нагоди і без, вдячних словах і стійких словосполученнях, вибаченнях і т.д. Інший раз складається враження, що для американців це не тільки данина ввічливості, але і слідування якомусь ритуалові.

13.    Частіше посміхатися. Американці справжні віртуози посмішок.

14.    Бути готовим до того, що американець забув про ваше існування наступного дня  після теплої, серйозної зустрічі, упродовж якої вам здавалося, що придбали вірного друга на довгі роки.

15.    Виявляти особливу цікавість до родини американця, цікавитися фотографіями дружини і дітей, що незмінно знаходяться при ньому, і, по можливості, захоплюватися ними. Американець розцінить ці знаки уваги до його родини як ознаку щирого розташування до нього самого.

16.    Виставляти себе як гарного сім'янина. Це підвищить ваш рейтинг в очах американця, навіть  такого, котрий змінює коханок без кінця і не може підрахувати дітей, розкиданих по всіх американських штатах.

Якщо ви бажаєте зав'язати з американцями ділові контакти, вам НЕ СЛІДУЄ:

1. Скаржитися на країну, у якій ви живете, життя, що ви ведете, уряд, що стоїть у влади і т.д., тому що з погляду американця, ви самі винуваті в тому, що  так живете, що  у вас такий уряд, що у вас такі закони і т.д.

2. Пускати пил в очі, попусту тринькати гроші і час. Для американця це крайній прояв дурості.

3. Здаватися легковірним, що для американців також є властивостями недалеких людей.

4. Оголювати свою душу, довіряти таємниці. Усе це покажеться американцеві порожнім і нерозумним, тому що не можна бути відвертим з тим, кого недостатньо добре знаєш.

5. Бути зайво емоційним, метушливим, нестриманим, заливчастим у словах і т.д.

6. Виявляти мрійність, романтичність, здаватися літаючим у хмарах. Американцям такі риси характеру здаються попросту провінційними.

7. Занадто старатись у тім, щоб сподобатися, бути послужливим і т.д. Американцям далекі ці риси.

8. Хвалити все американське без вибору. Американці тверезі і при усьому своєму патріотизмі цілком реалістично і часом з почуттям гумору дивляться на свої недоліки.

9. Намагатися перехитрити американця. Успіх ваш у цьому підприємстві може бути тільки тимчасовим. По великому рахунку, ця витівка свідомо приречена.

10. Демонструвати свою перевагу перед американцями в чому б то ні було (знання, уміння що-небудь робити і т.д.). Американці за багато десятиліть своєї історії звикли ушановувати себе в усьому першими. У них на цей рахунок свій «комплекс».

11. Не слід учити американця. Він, як увічлива людина, вам гаряче подякує, але йому це не сподобається.

12. Зтверджувати, що ви настільки багато працюєте, що вам доводиться працювати у вихідні дні і свята. Це приведе американця до думки, що ви не вмієте відпочивати, ну, а заодно і працювати теж.

13. Соромитися (або, гірше того, цуратися) своєї національності і всього з нею зв'язаного (мови, манер, національного костюму і т.д.) Американці - нація емігрантів, і вони, як правило, пам'ятають і навіть часто культивують (багато в чому, щоправда, чисто зовні) усе зв'язане зі своїми предками.

14. Цікавитися доходами американця. Питання подібного роду американці оцінюють як крайнє безтактне.

15. Вважати, що американцям не слід дарувати подарунки, судячи з того, що вони живуть краще нас. Подарунки люблять одержувати всі, у тому числі і багаті; кожному подобається, коли про нього думають, не забувають.

16. Наполягати на випивці. Американці (особливо останнім часом) несхильні зловживати спиртними напоями.
Практичне завдання студентам

Студентам необхідно знайти 5 можливих венчурних фондів, 5 бізнес-ангелів, які б могли інвестувати гроші у їх бізнес-проект та описати їхні вимоги.


Питання для підготовки до семінарських занять:

  1. Англо-американська модель корпоративного управління.

  2. Особливості бізнес-планування в американських компаніях.

  3. Шляхи пошуку американського інвестора.

  4. Особливості переговорного процесу з американськими інвесторами.


Контрольні питання:

  1. Опишіть англо-американську модель корпоративного управління.

  2. Порівняйте роль акціонерів, ради директорів та менеджерів в американських компаніях.

  3. Яке відношення американців до бізнес-планування?

  4. Чому в першу чергу придляють увагу американські інвестори?

  5. З яких пунктів складається американський бізнес-план?

  6. Назвіть джерела, де можна знайти інвесторів?

  7. Яких правил треба дотримуватись у переговорному процесі з американцями?



Каталог: pub -> bank -> userfiles -> files -> imem -> imem world eco
imem -> Методичні вказівки до курсу «Патопсихологія»
imem -> Робоча програма дисципліни рівняння математичної фізики (найменування навчальної дисципліни) Для студентів напряма Прикладна математика
imem -> Методичні вказівки до курсу «Психологія творчості»
imem -> Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
imem -> Методичні вказівки до курсу «Основи економічної психології»
imem world eco -> І.І. Мечникова інститут математики, економіки та механіки є.І. Войнова Інновації в системі міжнародних економічних відносин Навчально-методичний посібник
imem -> Методичні вказівки до курсу «Психологія сім’ї»
imem world eco -> Методичні вказівки щодо виконання курсових робіт для студентів денної навчання спеціальності «Міжнародні економічні відносини»
imem world eco -> Одеський національний університет імені І.І. Мечникова Збірник наукових праць конференції «Стратегії розвитку постсоціалістичних країн в умовах європейської економічної інтеграції»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка