Імені В. Г. Короленка



Сторінка16/18
Дата конвертації14.03.2017
Розмір1.61 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

література





  1. Смірнова О.О. Розвиток іншомовних комунікативних умінь на факультеті журналістики // Лінгвістика під кінець ХХ століття: Підсумки і перспективи: Тези міжнародної конференції. – М., 1995. – С. 477-479.

  2. Халєєва И.И. Основи теорії навчання розумінню іншомовної мови. – М., 1989. – 184 с.

  3. McKay S.L. Teaching English as an international Language. Oxford.: Oxford University Press, 2002. – 89 с.


SUMMARY

He article deals with the problem of sociocultural component of professional training of teacher of English as the element of communicative competence.

Key words: competence, communicative competence, sociocultural competence.
Роман Павлюк

НАВЧАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ


У статті розглядаються питання формування професійної компетенції майбутніх учителів іноземної мови за допомогою використання навчально-педагогічних ігор. Розкриваються завдання та принципи роботи на заняттях з використанням навчально-педагогічних ігор.

Ключові слова: професійна підготовка, гра, навчально-педагогічна гра, взаємодія, навчання.
Стрімке зростання інформатизації суспільства, швидкий розвиток науки, техніки і виробництва, що відбувається нині у всьому світі й в Україні зокрема, потребують якісного піднесення інтелектуального потенціалу підростаючого покоління. Тому перед системою освіти постає завдання надзвичайної ваги: домогтися того, щоб кожен, хто зараз ходить до школи, дитячого садка, хто ще тільки має народитися, виріс не лише здоровою людиною, а й свідомим, ініціативним, творчим членом суспільства.

Оновлення всіх ланок життя в умовах ринкової економіки зумовлює підсилену увагу до професійної підготовки майбутніх фахівців, формування у них соціальної трудової активності.

Формування педагога нового типу – ініціативного, мислячого, самокритичного – можливе лише за умови наближення навчання у вищому навчальному закладі до реальної професійної діяльності. Адже становлення вчителя, як і будь-якого фахівця, відзначається не лише глибоким знанням основ наук, а й постійним удосконаленням його професійних умінь і навичок [5].

Одним із найперспективніших шляхів удосконалення підготовки майбутніх учителів, озброєння їх необхідними знаннями, уміннями й навичками є впровадження у навчальний процес активних форм і методів навчання. Навчати по-новому набагато складніше, проте й важливіше. Активні методи навчання, серед яких провідну роль покликані відіграти навчально-педагогічні ігри, дають змогу формувати знання, професійні вміння й навички майбутніх учителів шляхом залучення їх до інтенсивної пізнавальної діяльності. На жаль, цей метод ще не знайшов гідного місця в підготовці майбутнього педагога (значною мірою через брак потрібних методичних посібників і рекомендацій щодо їх організації та проведення).

Останнім часом з’явилась низка праць, які переконливо обґрунтовують доцільність застосування у навчально-виховному процесі різноманітних ігор і пропонують багатий ігровий матеріал з розв’язання педагогічних задач та психолого-педагогічних ситуацій в умовах, наближених до реальних, що, по-перше, свідчить про цінність гри як методу навчання не лише школярів, а й педагогів, а по-друге, підтверджує тенденцію зближення процесу навчання з життям, потребу озброєння студентів і учнів саме тими знаннями, які стануть їм у пригоді у майбутній практичній діяльності.

Головним рушієм розвитку методики навчання різних предметів (у нашому випадку навчання майбутніх учителів іноземної мови) є пошук нових форм, методів і прийомів, які відповідали б вимогам сучасного навчального процесу. Це однаковою мірою стосується і навчально-педагогічних ігор.

Феномен гри привертав до себе увагу мислителів, філософів, соціологів, психологів і педагогів упродовж усієї історії людства. Філософсько-культурологічні та педагогічні підходи до гри як засобу взаємодії людини зі світом розробляли видатні мислителі минулого Аристотель, Платон, Ж.-Ж. Руссо, Ф. Шиллер, Г. Спенсер, Дж. Локк, Я.А. Коменський, Г. Сковорода; філософське трактування зародження й значення гри розкрили у своїх працях Г. Гегель, І. Зязюн, М. Каган, П. Лавров, М. Семашко та ін. Суспільно орієнтовані підходи до оцінки ігрової діяльності обґрунтували С. Шацький, Н. Крупська, Т. Цвілих та інші; творчі ігри соціального характеру в різних педагогічних аспектах розглядали А. Макаренко, В. Сухомлинський, В. Терський, І. Іванов, Л. Коваль; етнічні особливості гри та ігрової взаємодії відображені О. Духновичем, Г. Волковим, І. Нечуєм-Левицьким, Л. Федоровою; ігри, що розвивають інтелектуально-пізнавальні здібності школярів, досліджували В. Барахсанов, І. Звєрева, Р. Жуков, В. Рибальський, Л.Фрідман та ін.

Із сучасних досліджень творчої ігрової діяльності як комплексного засобу, що може спонукати студентів і старшокласників до самоаналізу, самооцінки й саморозвитку, найближчі до розглядуваної проблеми науково-методичні розробки здійснили І. Іванов, Л. Коваль, О. Газман, В. Караковський, Л. Куликова, С. Шмаков, П. Щербань.

Водночас навчально-педагогічні ігри дають змогу формувати широкий спектр умінь та навичок майбутніх фахівців. Це стосується й іноземної мови зокрема. Оскільки на сучасному етапі професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів іноземної мови навчання мови побудоване на комунікативній основі, то великого значення при цьому набуває застосування навчально-педагогічних ігор.

Підтвердження цієї тези є складником лінгвістичних концепцій М. Бахтіна, Н. Хомського, Л. Щерби, представників Празького лінгвістичного гуртка. Теорію мовленнєвої діяльності розвивали О. Леонтьєв, Е. Тарасов, І. Зимня, Т. Рядова та інші послідовники видатного психолога та педагога Л. Виготського. Комунікативну функцію мови розкрито в працях лінгвістів В. Костомарова, О. Леонтьева, Л. Щерби. Проблемам підвищення педагогічної майстерності вчителя присвячені дослідження Л. Бабенко, І. Беха, Л. Березівської, Н. Бібік, А. Богуш, М. Вашуленка, В. Галузинського, М. Євтуха, М. Лещенко, В. Моргуна, Г. Пустовіта, В. Семіченко, Л. Хомич та ін.

Мета оптимізації вищої педагогічної освіти – набуття кожним майбутнім учителем ґрунтовних теоретичних знань та практичних умінь і навичок найбільш економним шляхом з мінімальними затратами часу і зусиль студентів та викладачів [5, с.5]. Отже, традиційному пасивному навчанню треба протиставляти методи, які активізували б пізнавальну діяльність студентів.

Під пасивними методами навчання ми розуміємо традиційні методи навчання, у яких студентам відведено роль лише слухачів. Як і раніше, традиційне навчання дає переважно знання, тоді як студенти вищої школи мають набувати умінь і навичок майбутньої професійної діяльності. Одним із найперспективніших шляхів удосконалення підготовки майбутніх учителів, озброєння їх потрібними знаннями і практичними навичками є впровадження активних форм і методів навчання.

Активні методи навчання поєднують форми індивідуального й колективного засвоєння професійно-педагогічних знань, умінь і навичок. Найефективнішими з них є ситуаційні методи: семінари і дискусії, співбесіди, практичні заняття, розв’язання педагогічних задач і психолого-педагогічних ситуацій, розбір інцидентів, самостійне вивчення й аналіз наукової літератури і передового педагогічного досвіду, проведення навчально-педагогічних ігор.

До методів активного навчання належать методи, при застосуванні яких студент змушений активно здобувати, переробляти й реалізовувати навчальну інформацію, подану в такій дидактичній формі, яка забезпечує об’єктивно й значно вищі, порівняно з традиційними способами, результати навчання практичній діяльності.

Метою такого навчання є прагнення домогтися якісно кращих результатів, ніж при загальноприйнятому традиційному навчанні. Це відкриває перспективу розробки нових методів навчання, які в подальшому можна буде назвати активними. Крім того, при використанні активних методів навчання майбутніх фахівців значною мірою підвищується їх творча компетентність, креативність.

В основу навчально-педагогічної гри як активного методу навчання студентів покладено загально-ігрові елементи: психолого-педагогічну проблему; наявність ролей; ситуацій, у яких відбувається їх реалізація; дії, якими реалізується роль; різноманітні ігрові предмети. Проте, на відміну від інших ігор, наприклад, розважальних, навчально-педагогічна гра має специфічні, властиві лише цьому виду навчальної діяльності, ознаки, без яких гру не можна вважати навчально-педагогічною: моделювання умов, наближення до реальних, що імітують професійно-педагогічну діяльність; поетапний розвиток гри, внаслідок чого виконання завдань попереднього етапу впливає на хід наступного; наявність складних і конфліктних ситуацій; обов’язкову спільну діяльність учасників гри; опис психолого-педагогічної ситуації та об’єкта ігрового імітаційного моделювання; контроль ігрового часу; заздалегідь розроблену систему оцінок; правила, які регулюють хід гри; елементи змагання [5, с.29].

При використанні навчально-педагогічних ігор у навчально-виховному процесі вищого навчального педагогічного закладу важливим етапом роботи є підготовка та впровадження даного виду діяльності майбутніх фахівців.

Перед початком навчально-педагогічної гри викладачем ВНЗ ведеться достатньо копітка роботи. Спершу важливо підібрати тему гри, яка повинна містити психолого-педагогічну ситуацію або завдання, для вивчення яких і вироблення конкретних рішень доцільно використати гру. Визначаючи тему, варто зважати, що найефективнішою гра є за таких умов: якщо вона динамічна й у її основу покладено вірогідну психолого-педагогічну ситуацію; якщо за реальних умов інтереси її учасників неідентичні, що має бути чітко визначено й зафіксовано.

На етапі визначення мети і завдань гри варто визначити вид і мету гри та критерії оцінки рішень, а також реальні обмеження. Передусім треба детально вивчити і проаналізувати вплив на прийняття оптимальних рішень тих чи тих об’єктивних обставин, зовнішнього середовища, склад і функції посадових осіб, які братимуть участь у грі. Потрібно пам’ятати, що будь-яка гра – це певне спрощення реальної дійсності.

Звичайно в основу гри покладено модель події, ситуації навчально-виховного процесу, яка має бути створена заздалегідь. Важливо чітко визначити функції кожного учасника гри, їх взаємозв’язок. Послідовність етапів така сама, що й за реальних умов.

Розроблена гра має пройти експериментальну перевірку, у процесі якої, по-перше, визначається її цінність, по-друге, з’ясовуються питання, які потребують доопрацювання і, по-третє, відновлюються затрати часу, необхідного для проведення гри. За результатами цієї перевірки гра остаточно доопрацьовується, а також здійснюється підготовка викладачів до її проведення зі студентами кожної академічної групи.

Розподіляючи ролі між студентами, треба враховувати їхні знання і здібності. Водночас важливо, щоб ролі, які виконує кожен учасник, не були незмінними у наступних іграх. Для підвищення відповідальності й активності кожного студента варто призначити рецензентів кожної ролі, опонентів та експертів.

Особливе місце відводиться викладачеві, який генерує проблемні ситуації, розв’язує спірні питання, що виникають під час гри, контролює дотримання ігрового режиму й оцінює діяльність кожного учасника.

Провідним мотивом навчально-педагогічних ігор і основним критерієм оцінювання рішень має бути успішне застосування студентами теоретичних знань на практиці.

Для кожної гри розробляють свою систему стимулювання, обов’язково передбачаючи такі моменти та умови:



  • оцінку глибини психолого-педагогічних знань;

  • визначення правильності виконання ролі й ефективності взаємодії з іншими учасниками гри;

  • прийняття оптимальних практичних рішень і внесення конкретних пропозицій відповідно до розглядуваної проблеми;

  • надання заохочувальних балів за активну участь в обговоренні дій інших учасників гри;

  • застосування штрафних санкцій за низьку якість знань, несерйозне ставлення до ролі, прийняття формальних рішень і вироблення некваліфікованих рекомендацій.

Необхідно схарактеризувати способи оцінки якості рішень (найчастіше у балах), пояснити кожному учасникові гри, за що його заохочують або штрафують, а також правила підрахунку результатів гри загалом.

Тут потрібно якнайповніше розкрити процес гри, тобто послідовність етапів, взаємозв’язок функцій, що реалізуються всіма учасниками. Як правило, гра має три етапи: підготовчий, власне гра та облік і аналіз результатів.

Водночас при використанні навчально-педагогічної гри на заняттях з іноземної мови варто приділяти увагу сформованості мовленнєвої компетенції студентів, ситуативності мовлення, правильності добору лексичних одиниць та граматичних структур. Цей вид діяльності варто використовувати на заняттях зі студентами IV-V курсу, оскільки під час навчання на попередніх курсах вони вже вивчили фундаментальні психолого-педагогічні дисципліни та мають достатній лексико-граматичний запас для спілкування іноземної мовою.

Автори багатьох сучасних підручників з іноземної мови пропонують різні навчально-педагогічні ігри. Вони спрямовані не тільки на розвиток мовленнєвих умінь, а й на розвиток логічного мислення, психолого-педагогічних здібностей, стимулювання творчого потенціалу студентів тощо.

Підсумовуючи вищевикладене, мусимо зауважити, що відповідно до вимог професійної компетенції майбутніх учителів учені продовжують удосконалювати методи, форми, засоби та прийоми навчання студентів, шукаючи найбільш адекватні сучасним вимогам методи підготовки фахівців. Одним із таких методів є навчально-педагогічна гра, яка виступає реальним замінником традиційних методів та прийомів на шляху переходу до використання активних методів навчання майбутніх висококваліфікованих фахівців.
Література


  1. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Науково-методичний посібник. – К., 2000. – 312 с.

  2. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К., 2005. – 486 с.

  3. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К., 2004. – 445 с.

  4. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін. – К., 2004. – 422 с.

  5. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навч. посіб. – К., 2004. – 207 с.

  6. Gold advanced. Course book / Richard Acklam, Sally Burgess. – Longman, Pearson Education, 2001. – 224 p.

  7. Gold advanced. Exam maximaser / Richard Acklam, Sally Burgess. – Longman, Pearson Education, 2001. – 160 p.

  8. Gold advanced. Teacher’s book / Richard Acklam, Sally Burgess. – Longman, Pearson Education, 2001. – 159 p.

  9. Soars L., Soars J. New Headway. Intermediate. – Oxford University Press, 2001.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка