Імені В. Г. Короленка



Сторінка17/18
Дата конвертації14.03.2017
Розмір1.61 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

SUMMARY


The questions of forming of professional competence of future teachers of foreign language by means of using of educational-pedagogical games are examined in the article. The tasks and principles of work on lessons using educational-pedagogical games are opened up.

Key words: professional preparation, game, educational-pedagogical game, co-operation, teaching.
Антоніна Стриж

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ


УЧНІВ-П’ЯТИКЛАСНИКІВ ЗАСОБАМИ

ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ
Стаття присвячена проблемі формування мовленнєвої компетенції п’ятикласників. Розкриваються основні механізми навчання діалогічного мовлення, а саме: формулювання реплік, побудова діалогів за зразком та на основі ситуації, запропонованої вчителем.

Ключові слова: мовленнєва компетенція, навчання діалогічного мовлення, комунікативна ситуація, діалогічна єдність, діалог-взірець.

У Концепції навчання іноземних мов у 12-річній школі відзначено, що загальноосвітня школа повинна сформувати цілісну систему універсальних знань, умінь і навичок, а також досвід самостійності та особистої відповідальності учнів, тобто ключові компетентності, що визначають якість сучасної освіти. У новій навчальній програмі достатньо чітко виписані ключові компетенції, які виражаються в оволодінні учнями певним комплектом способів діяльності, що дає змогу людині розуміти ситуацію, досягати результатів у особистій та професійній сфері, а саме: мовна, мовленнєва, соціокультурна, загальнонавчальна компетенції [3, с.2].

Мовленнєва компетенція забезпечує вироблення і вдосконалення вмінь та навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі). Навчання продуктивних видів мовленнєвої компетенції (говоріння, письмо) має відбуватися на основі засвоєння мовленнєвих функцій та з урахуванням загальнонавчальної компетенції. Завдання повинні мати комунікативний пошуковий характер, щоб учень міг виявити ініціативу, творчий і критичний підхід до розв’язання проблеми. Метою навчання діалогічного мовлення є спонтанне говоріння учнів, яке грунтується на попередньому опрацюванні комунікативних одиниць на рівні діалогічної єдності, мікродіалогу і самостійного діалогу.

На етапі основної школи (5-9класи) приходить час для послідовного і системного розвитку в учнів усіх складників комунікативної компетенції. 10-11 років – це період інтенсивного розвитку особистості учня, його самосвідомості та інтелекту, світогляду й досвіду. Тому процес навчання англійської мови на цьому етапі повинен сприяти розвитку соціальної активності, пізнавальних інтересів, самостійності та ініціативності, інтелектуальних і когнітивних здібностей та емоційної сфери учня [1, с.20]. Вивчення англійської мови пропонується здійснювати засобами ситуативного спілкування, що включає діяльнісно-комунікативні зустрічі та контакти з ровесниками. Так, у підручнику О.Карп`юк “English 5”, рекомендованому Міністерством освіти і науки України, для забезпечення діалогу із ровесниками з різних країн подано набір ситуацій, спрямованих на навчання уміння спілкуватись, що є необхідною умовою для пристосування людей до сучасних вимог життя. Учні діляться враженнями, думками, інформацією. При цьому важлива увага приділяється тому факту, що англійська як мова міжнародного спілкування – це той інструмент, котрий дає змогу стати активним учасником та рівноправним партнером у спілкуванні дітей усього світу. Саме тому вважаємо необхідним приділити увагу специфіці навчання діалогічного мовлення п’ятикласників.

Одиницею навчання діалогічного мовлення є діалогічна єдність –сукупність реплік, яким властива структурна, інтонаційна та семантична завершеність [2, с.149]. Термін «діалогічна єдність» дуже поширений, тому важливо наголосити, що єдність реплік у діалозі зумовлена конкретною ситуацією. Вона не є постійною.

Діалог – це не тільки питання і відповіді. Оскільки репліки в діалогічній єдності можуть бути зв’язані не лише на основі «запит інформації – її видача», слід і в навчанні використовувати всі можливі зв’язки.

Психологічно діалогічна форма спілкування вирізняється тим, що репліка кожного партнера залежить від мовної поведінки іншого. Це спричинює необхідність швидкої реакції, чому також слід навчати. Мета навчання усного мовлення у 5-му класі - навчити учнів продукувати діалоги на основі мовних і мовленнєвих засобів, набутих за попередні роки вивчення мови, та нових [1, с.63].

У 5-му класі, коли учні починають опановувати непідготовлене діалогічне мовлення, вчитель поступово навчає побудови діалогічної єдності. Перший крок – навчити логічно, використовуючи різні типи висловлень (питання, повідомлення, спонукання), давати репліку у відповідь на ініціативну репліку. Бажано, щоб остання не була питанням, оскільки наше завдання – засвоїти інші типи діалогічної єдності.

Аби показати, що репліки у відповідь можуть бути різноманітними, вчитель вимовляє декілька їх варіантів. Наприклад, у відповідь на репліку-стимул: «You know, my parents gave me an unusual present» можуть бути сказані такі:

1) “Oh, it’s fantastic!”

2) “What is it like?”

3) “My parents gave me an unusual present, too.”

4) “Is it a new toy or a book?”

5) “Show it, please.”

Учні обмінюються репліками в парах. Після побудови діалогічних єдностей на рівні двох реплік, конструкція «стимул-реакція» замінюється конструкцією «стимул-реакція+стимул», учні переходять до самостійної побудови трискладового висловлювання:

- You know, my parents gave me an unusual present.

- Is it a new toy or a book?

- Neither toy nor book. These are skates.

Учитель пропонує ситуацію, визначає комунікативне завдання кожного з партнерів і дає завдання поговорити в парах.

Своєрідним «містком» до природного діалогу повинен стати готовий діалог-взірець [1, c.65]. Він є одночасно і опорою для учнів, і зразком того мовленнєвого твору, який учитель сподівається почути від учнів.

Педагог формулює ситуацію і завдання. Наприклад: You invite your friend to your party. He/she wants to come but he/she can’t go. He/she is very busy. You change the day. He/she agrees or refuses. Після цього вчитель показує учням, як слід реагувати на комунікативні завдання. Діалог-взірець:



- Hello, Ann! It’s Sally speaking.

- Hello, Sally!

- You know, Ive got a party. Would you like to come?

- Well, I’d love to, but when is it?

- On Saturday.

- What a pity! I’m busy next Saturday.

- Why?

- I’m going to my grandparents.

- Really? Will you come another time? Is Friday OK for you?

- Yes, it is. Thank you, Sally. I’ll come on Friday.

Цей діалог учні спочатку вивчають на слух, повторюючи кожну репліку хором, а потім відтворюють у парах під час синхронної роботи. Далі вчитель пропонує написану на дошці структурно-логічну схему діалогу:



- Hello ..! Itsspeaking.

- Hello ..!

- You know …

- Well, …

- On …

- What a pity! …

- Why?

- Because …

- Really? …

- Thank you. …

У схемі зберігаються мовленнєві кліше, що підказують, як повинен розвиватися діалог [1, с.66]. Бажано, щоб кожна пара отримала картку з описом ситуації і мовно-мовленнєвими опорами. У картках вказані різні місця, куди запрошується мовний партнер, і причини, які заважають піти туди. Учитель слухає розмову пар, надає допомогу, просить продемонструвати діалоги перед класом, але основне на уроці – це говоріння учнів у парах під час синхронної роботи. Необхідно також привчати дітей до зміни співрозмовників.

Поступово опори знімаються : спочатку структурно-логічні схеми, потім діалоги-зразки. Однак у разі ускладнень учитель завжди повинен бути готовим дати їх учням.

Отже, у навчанні діалогічного мовлення важливими є такі кроки: рецептивно-репродуктивне засвоєння діалогічних єдностей, формування навичок реп лікування; побудова діалогічних єдностей за зразком на основі структурно-логічної схеми; побудова діалогів на основі ситуації з опорою на схему чи без неї.

У практиці навчання діалогічного мовлення ці кроки потрібно виконувати не один за одним, а чергуючи їх. На початку 5-го класу більше уваги треба приділяти першим двом крокам. З другого півріччя доцільно поєднати їх з поступовим перенесенням акценту на третій крок.

У зв’язку зі зміною пріоритетів в іншомовній навчальній діяльності, говоріння все більше набуває продуктивного характеру: учні здійснюють мовленнєві дії не тільки з опорою на зразок, але й за аналогією, а також відповідно до поставленого комунікативного завдання. Тому в навчанні діалогічного мовлення п’ятикласників слід велику увагу приділити розвитку механізмів варіювання, трансформації, комбінування, а також підвищенню ролі мовленнєвої ініціативи учнів, особливо в мовленнєвих ситуаціях, які передбачають творчі діалогічні висловлення. Тоді процес формування мовленнєвої компетенції учнів-п’ятикласників буде ефективнішим.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка