Імені В. Г. Короленка



Сторінка18/18
Дата конвертації14.03.2017
Розмір1.61 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

ЛІТЕРАТУРА


  1. Карп’юк О.Д. Методичні рекомендації для роботи з НМК “English 5” з англійської мови для 5-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. – Тернопіль, 2005. – 84 с.

  2. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах / Авт. кол.: Ніколаєва С.Ю. та ін. – К., 2002. – 328 с.

  3. Про вивчення іноземних мов у 2006-2007 н.р. // Англійська мова та література. – 2006. – №22-23. – С. 2-6.

SUMMARY


The article is devoted to the problem of fifth-formers’ speech competence forming. The main mechanisms of dialogic speech teaching, such as: producing remarks, making dialogues according to the pattern or the situation the teacher proposes, are exposed.

Key words: speech competence, dialogic speech teaching, communicative situation, dialogic unity, sample dialogue.
Юлія Клименко

АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПРИЙОМАМИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ


У статті розглядаються прийоми інтерактивного навчання як один із засобів активізації пізнавальної діяльності учнів.

Ключові слова: пізнавальна діяльність, прийоми, інтерактивне навчання.
Вихід України до світового та європейського простору змушує розглядати іноземну мову як важливий засіб міжкультурного спілкування. Середня школа є тим навчальним закладом, де формуються базові механізми іншомовного спілкування, котрі можуть розвиватися і вдосконалюватися відповідно до потреб особистості.

Пріоритетом сучасної освіти повинно стати навчання, орієнтоване на саморозвиток та самореалізацію особистості школяра, що зумовлює перехід до нової парадигми освіти, яка грунтується на визнанні самоцінності та невичерпних можливостей кожної особистості, пріоритеті внутрішньої свободи, розумінні природи творчого саморозвитку. Це, у свою чергу, зумовлює потребу застосування таких форм, методів, прийомів і засобів навчання, які можуть зробити навчальний процес інтенсивним, максимально активізувати пізнавальну діяльність учнів. Для такого навчання характерне усвідомлене володіння розумовими прийомами та операціями, уміння аналізувати, порівнювати, встановлювати аналогії, аргументувати власні висновки. Тому на сучасному етапі розвитку освіти актуальним є питання розробки технології навчання, побудованої на інтенсифікації пізнавальної активності учнів.

У сучасній психолого-педагогічній науці пізнавальну активність визначають як інтенсивну аналітико-синтетичну розумову діяльність учня у процесі вивчення навколишнього світу і оволодіння системою наукових знань. Вона має такі характеристики: а) наявність позитивного ставлення учня до навчання, бажання до більш глибокого пізнання предмета; б) володіння інтелектуальними вміннями і навичками; в) свідоме спрямування учнем власних зусиль на засвоєння знань, здатність до вольової напруги [2].

Пізнавальна активність є об’єктивною передумовою успішного навчання, оскільки навчання – це активний процес пізнання світу. Виклад навчального матеріалу учителем, яким би майстерним він не був, не гарантує його засвоєння учнями. Засвоєння відбувається лише тоді, коли учень власними зусиллями, власною напругою, роботою свого розуму, волі змусить себе слухати, зрозуміти, запам’ятати.



Пізнавальну активність учені кваліфікують по-різному. Так, Ф.І. Харламов визначає її як інтенсивну аналітико-синтетичну розумову діяльність учня в процесі вивчення навколишнього світу та оволодіння системою наукових знань. А.Г. Маркова під проявами пізнавальної активності розуміє всі види активного ставлення до навчання як пізнання: наявність смислу, значущості для дитини навчання як пізнання, усі види пізнавальних мотивів. Г.І. Щукіна розглядає пізнавальну активність як ціннісне та складне особистісне утворення школяра, що виражає його ставлення до діяльності.

Процес пізнання звичайно уявляють ланцюжком, який складається з таких елементів: сприйняття запам’ятовування зберігання відтворення інтерпретація здобутих знань. Очевидно, що активізація пізнання може здійснюватися одночасно на всіх послідовних етапах. Проте стан активності як реакція учня на умови, створені педагогом, може виявитися на якомусь одному етапі. Чому так відбувається? С.Л. Рубінштейн зазначав, що той самий процес може бути й інтелектуальним, і емоційним, і вольовим. Через індивідуальні та вікові відмінності для одних учнів процес навчання спирається в основному на емоційну основу, в інших – на інтелектуальну чи вольову або ж на різне поєднання таких основ. Ось чому одні школярі активно “включаються” і реагують тільки на окремі етапи процесу пізнання, а інші виявляють зацікавленість, уважність, самостійність протягом усього уроку. Таку різноплановість відображено в різних типах пізнавальної активності.

Нульовий рівень пізнавальної активності виявляють учні, які на уроках пасивні, довго “включаються” в навчальну діяльність, очікують звичного тиску з боку вчителя у вигляді різних зауважень. Такі учні не мають високих оцінок, у них відсутнє бажання вчитися. При роботі з ними вчителеві не варто чекати від них негайного “включення” в роботу, оскільки їхня активність зростає поступово. Не потрібно також пропонувати навчальні завдання, які вимагають швидкого переходу з одного виду діяльності на інший; перебивати їх під час відповіді.

Ситуативно-активний рівень пізнавальної активності властивий учням, залежними від емоційного боку навчальних взаємодій. Це – новизна заняття, певна легкість у досягненні результатів, незвичні прийоми викладання. Усе є для них досить привабливими. Такі учні надають перевагу поясненню нового матеріалу, а не його повторенню. Вони легко “включаються” в нові види робіт, проте, при появі перших труднощів пасують та відчувають розчарування. Тут перевагу надають репродуктивним видам робіт.

Цим учням варто використовувати план відповіді, спиратися на опорні сигнали, використовувати алгоритми, таблиці, малюнки-підказки. На уроках з іноземної мови їм можна пропонувати складання таблиць, схем, кросвордів, оскільки така робота передбачає уважне ставлення до термінів уроку, теми, а також поглиблене вивчення тексту параграфа тощо. Стимулюють пізнавальну активність і різні прийоми роботи з текстом. Наприклад, виділення в тексті опорних слів чи головної думки абзацу.

Отже, стратегія дій учителя в роботі із ситуативно-активними учнями полягає в тому, щоб не тільки допомогти їм включитися у навчальну діяльність, але й підтримати емоційно-інтелектуальну атмосферу протягом усього уроку.

Активно-виконавський рівень пізнавальної активності властивий учням, які з готовністю включаються у будь-які форми роботи, працюють здебільшого самостійно. Саме на таку категорію школярів спирається вчитель, коли пояснює новий матеріал. Основними прийомами роботи з цими учнями є створення проблемних, частково-пошукових, евристичних ситуацій на уроках. Таких учнів можна підключити до технології оцінювання усних чи письмових відповідей однолітків, тобто запропонувати їм роль експерта, консультанта.

Для категорії учнів із творчим рівнем пізнавальної активності властива готовність включення у нестандартну навчальну ситуацію, пошуку нових засобів для її розв’язання.

Отже, кінцевий результат процесу навчання значною мірою залежить від характеру пізнавальної активності школярів. Тільки стимулюючи цю активність, власні зусилля учнів, педагог може розраховувати на позитивні зрушення в розвитку їх особистості.

Центральним організуючим моментом педагогічного процесу є діяльність, що полягає в розробленні та використанні змісту, методів, прийомів і засобів навчання, які сприяють підвищенню інтересу, творчої активності, самостійності школярів, формуванні вмінь та навичок, використанні їх на практиці.

Успішний процес шкільного пізнання є наслідком глибинної роботи пам’яті, уваги, мислення, емоційно-вольової сфери учня. Завдання вчителя – організувати пізнавальну діяльність учнів таким чином, щоб були створені умови для кращого сприйняття, розуміння, запам’ятовування навчального матеріалу. При цьому педагог повинен не просто викладати, опитувати, оцінювати учнів, а залучати їх до пізнавального діалогу, спонукати до осмислення, збуджувати роботу думки. Майстерність учителя при цьому полягає в умінні зробити навчання привабливим для учня, збудити його пізнавальний інтерес, допитливість.

У сучасній психолого-педагогічній науці розроблено різні технології, спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності учнів. Це – технологія проблемного навчання, технологія навчання на основі опорних сигналів, технологія пошукового навчання, інтерактивні технології тощо.

Використання технологій, які активізують пізнавальну активність учнів на уроках іноземної мови, дає змогу враховувати реальні навчальні можливості учнів, формувати спеціальні та загальнонавчальні вміння та навички, не допускаючи формального засвоєння теоретичних відомостей, формувати у школярів готовність до самоосвіти, обирати раціональну структуру й темп проведення уроку, що забезпечує успішне розв’язання поставлених завдань і ощадливе використання часу.

Однією з таких технологій є інтерактивне навчання – спільна форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це – співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання [3].

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими, критично мислити, приймати продумані рішення. Учитель в інтерактивному навчанні виступає організатором процесу навчання, консультантом, фасилітатором, який ніколи не “замикає” навчальний процес на собі. Головним у процесі такого навчання є зв’язки між учнями, їхня взаємодія та співпраця.

Для активізації пізнавальної діяльності учнів можна використовувати такі прийоми:

Робота в парах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірка знань тощо. Така форма роботи дає учням час подумати, обмінятись ідеями з товаришем і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу: обговорити короткий текст, завдання; взяти інтерв’ю і визначити ставлення товариша до певної навчальної діяльності; зробити аналіз чи редагування письмової роботи один одного; розробити разом питання до вчителя чи інших учнів; протестувати та оцінити один одного; дати відповіді на запитання вчителя.

Незакінчені речення. Цей прийом дає змогу ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими, допомагає долати стереотипи, вільніше висловлюватися, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але лаконічно й переконливо. Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватися по черзі, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчити його.

Мозковий штурм дає змогу актуалізувати опорні знання, залучає учнів до співпраці, оскільки рішення конкретного завдання чи проблеми треба знаходити спільними зусиллями, спонукає учнів до творчості. Після презентації проблеми або чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) учитель пропонує всім учням висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою.

Взаємне навчання використовують при узагальненні чи повторенні вивченого. Його доцільно використовувати при роботі з текстом. Цей прийом дає змогу учням узяти участь у передаванні своїх знань однокласникам. Найкраще застосовувати в роботі в групах, що складаються з 4-5 осіб. Кожен член групи по черзі виконує роль “учителя”, що передбачає виконання таких завдань: прочитати чітко та виразно уривок тексту, підсумувати те, про що говорилося, сформулювати питання до цього уривка.

Рольова гра допомагає набути досвіду та здобути знання через ігрові прийоми. Ефективно використовувати її на початку уроку з метою мотивації навчальної діяльності учнів і зосередження їхньої уваги на темі уроку. Допомагає у формуванні навичок усного мовлення. Виконання певних ролей учнями сприяє формуванню установки на співпрацю з іншими однокласниками. Сценарій можна скласти у вигляді розповіді, під час якої ведучий повідомляє суть справи, а решта учнів озвучують її, розкриваючи зміст через ролі “своїх” персонажів, інсценізації, під час якої герої діють спонтанно, без підготовлених діалогів, але відтворюють основну ідею інсценізації.

У контексті інтерактивного навчання знання набувають іншої форми. Той, хто навчається, є учасником, який здійснює певну діяльність: говорить, управляє, моделює, пише, тобто не виступає тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається на уроці. Таке навчання є привабливим, цікавим і ефективним, оскільки створює позитивну атмосферу на уроці, мотивує й актуалізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє організації процесу активного і самостійного опанування знань та формування вмінь, навичок і ставлень, сприяє узагальненню, систематизації та рефлексії набутого учнями досвіду.


ЛІТЕРАТУРА


  1. Коротаева Е.В. Педагогические взаимодействия и технологии. – М., 2007. – 256 с.

  2. Педагогічні технології: теорія та практика. – Навч.-метод. посібн. / За ред. М.В.Гриньової. – Полтава, 2006. – 230 с.

  3. Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007. – 144 с.

  4. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – Наук.-метод. посібн. / За ред. О.І.Пометун. – К., 2006. – 192 с.


SUMMARY

The article deals with some methods of interactive training as one of the means of stimulation pupils’ cognitive activity.



Key words: cognitive activity, methods, interactive training.

ЗМІСТ



Валюх З.

НЕВІДМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ



ТА ЇХНІ ДЕРИВАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ................................................................3
Халчанська О.

Релятивна функція похідних прийменникІВ....................................8

Степаненко Н.


Префікс ви- (рос. вы-) як репрезентант значення локативності в українській і російській мовах...........................12
Українець Л.

КОНОТАЦІЯ ЗВУЧНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕТИЧНОЇ МОВИ.....................19


Тупиця О.

ПОЕТИЧНИЙ ТЕКСТ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІНГВІСТИКИ...............23


Мартиросян Л.

Структурно-семантичний і контрастивний підходи

до моделювання міжсемемних відношень в

українській та російськіХ мовах……………………………...............30


Девальєр О.

МОВА МАС-МЕДІА ЯК ДЖЕРЕЛО ПОПОВНЕННЯ

ЗАГАЛЬНОМОВНОГО СЛОВНИКА АБРЕВІАТУРНИМИ

НОВОТВОРАМИ......................................................................................................35



Браїлко Юлія


ЗАПРОВАДЖЕННЯ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ

ПРИ ВИКЛАДАННІ КУРСУ “ОСНОВИ ТЕОРІЇ

МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ”.......................................................................................40
Григорєва О.

КОМПОНЕНТНИЙ АНАЛІЗ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО

ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ СЕМАНТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ТЕРМІНІВ..................................................................................................................44
Білка О.

ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОСИСТЕМИ БОТАНІКИ.............................................48



Олійник С.

Лінгвістичні засади формування орфографічної грамотності з української мови в російськомовних першокласників...............................................................................................52
Волочай М.

ЗАГАДКА ДОВГОГО МОВЧАННЯ (поети української діаспори) ....................60


Дмитренко О.

Фольклорные и просветительские мотивы в “Сказках дедушки Иринея” В.Ф. Одоевского.........................................................64


Рудич О.

Проблема використання словника у контексті

стимуляції інтересу до читання англомовних першоджерел.......................................................................................................69
Федоренко Ю.

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ КОМПОНЕНТ ЯК ОБОВЯЗКОВИЙ ЕЛЕМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЙ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

ІНОЗЕМНИХ МОВ ..................................................................................................74
Павлюк Р.

НАВЧАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ ОПТИМІЗАЦІЇ

НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ............................80
Стриж А.

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

УЧНІВ-П’ЯТИКЛАСНИКІВ ЗАСОБАМИ ДІАЛОГІЧНОГО

МОВЛЕННЯ .............................................................................................................85



Клименко Ю.


АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

ПРИЙОМАМИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ



ІНОЗЕМНОЇ МОВИ..................................................................................................88





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка