Індз теми для рефератів



Сторінка3/3
Дата конвертації16.03.2017
Розмір0.74 Mb.
1   2   3
kiev.ua>. – Загол. з екрану. – Мова укр.

  • Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: Навч. посіб. – К.: "Центр навчальної літератури", 2006. – 312 с.

    Домашнє завдання

    1. Виділіть ключові слова в заголовках статей. Які заголовки влучно відображають проблему дослідження?

    • "Лексико-стилістичні параметри тексту роману Олеся Гончара "Твоя зоря";

    • "Індивідуальний мовостиль Івана Драча";

    • "Михайло Грушевський про українську мову";

    • "Родина і національний ідеал людини";

    • "Критерії виділення і класифікації синонімів";

    • "Особливості вивчення майстерності письменника на укроках української літератури"

    2. У наукових статтях, уміщених у фахових виданнях вашого навчального закладу, визначіть об’єкт, предмет, методи дослідження.

    3. Ознайомтеся з мікуваннями вчених стосовноитування. Чи погоджуєтеся Ви з автором? Відповідь обґрунтуйте.

    3.1. Основним аргументом більшості робіт сучасних молодих дослідників є цитата. Про факт фіксованого в сучасних наукових текстах збільшення обсягу цитування, ймовірно, можна говорити pro et сontra. З однієї сторони, вставлене в потрібне місце авторитетнее висловлювання набуває статусу знайденого доказу. Високий індекс довіри до цитування пояснюється культурологічно важливим фактом континуальності наукового пізнання, яке за визначенням

    ремінісцентне, і кожне окреме дослідження – від тез до монографії – своєрідний "інтелектуальний гніт" (Ю. Хабермас). Особливо небезпечно, якщо такий сотворений по волі цитуючих авторитаризм ґрунтується на маловиразних, хрестоматійних, що переходять з роботи в роботу цитатах. Звичка до копіювання чужих думок – найбільша небезпека для наукової етики і для самої науки. У творчому плані копіювання принизливе і безперспективне.

    (Л.Синельникова)

    3.2. ...джерела в науковій роботі повинні бути лише первинними. Що категорично забороняється – це цитувати основного автора за текстом, процитованим іншими. Узагалі у серйозній роботі ніщо не цитується за цитатами (Е.Умберто).

    Завдання для аудиторної роботи

    1. З'ясуйте, що є спільного й відмінного між текстом наукової статті та анотації, реферату, рецензією на неї.

    2. Охарактеризуйте основні компоненти наукової статті.

    3. Проаналізуйте заголовки наукових статей у фахових (педагогічних, філологічних) виданнях. З'ясуйте особливості оформлення заголовків наукових статей.

    4. Підготуйте словник бажаних і небажаних словосполучень для використання у науковій статті.

    5. Проаналізуйте статтю, подану у фаховому журналі (на вибір):

    - визначте тему, основну проблему, головну думку;

    - з’ясуйте мету і завдання автора;

    - поміркуйте, чи узгоджується назва статті з основним змістом;

    -проаналізуйте композицію статті, висновки;

    -оцініть доречність застосування мовних засобів.

    6. Прочитайте статтю з проблем вашого дослідження. Складіть бібліографічний опис статті, тези, анотацію статті.

    7. Поясніть поняття "некоректне цитування" з наукових джерел. Сформулюйте правила наведення й оформлення цитат.

    8. Як ви розумієте поняття "плагіат"? Прочитайте міркування науковця Умберто Еко стосовно плагіату і висловіть власне бачення цієї проблеми.

    Плагіатом у науковому середовищі вважають, окрім списування, ще й використання експериментальних даних конкретного досліду, запозичення текстології рукописів, що й досі не розшифрували, використання готової статистики. І все це без посилання на джерело (оскільки, депонуючи ваш диплом у деканаті й у бібліотеці університету, ви тим самим публікуєте його). Це крадіжка чужого розуму.




    Практичне заняття №6. Науковий відгук і наукова рецензія

    План

    1.Особливості наукової рецензії

    2. Відгук наукового керівника

    3. Відгук наукового опонента

    4. Мовні ознаки відгуку і рецензії

    Література


    1. Зелінська Н. В. Наукова рецензія у жанровій палітрі української публіцистики ХІХ – початку ХХ ст.: проблематика, структура, особливості викладу // Зб. пр. Наук.-досл. Центру періодики. – Львів: Львів. наук. бібліотека ім. В. Стефаника НАН України, 2004. – Вип. 12. – С. 186 – 201.

    2. Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: Навч. посіб. – К.: "Центр навчальної літератури", 2006. – 312 с.


    Домашнє завдання

    1. Випишіть мовні кліше, які використані у відгуках і рецензіях. Поміркуйте, чи правомірно вжиті ті чи ті мовні формули. При потребі, замініть іншими мовними одницями.

    1.1. У дисертаційному дослідженні І.Каменська здійснила досить вдалу спробу подати внутрішній семантичний зріз прозової спадщини Ольги Кобилянської. Розгляд змісту рецензованого автореферату засвідчує, що здобувач глибоко осмислила суть проблеми.

    Дисеpтантка чiтко визначила об'єкт, пpедмет, мету і методологію дослiдження. Слід відзначити струнку і логічну структуру роботи, спрямовану

    на виконання поставлених дослідницею завдань. Відчутна ґрунтовна обізнаність І.В.Каменської з працями з аналітичної психології, психоаналізу К.-Г.Юнга, Е.Фромма, етнології й етнопсихології В.Січинського, Є.Онацького, О.Кульчицького, М.Костомарова тощо. Подаючи міфемний аспект повісті Ольги Кобилянської “Ніоба”, Ірина Василівна проводить паралелі з однойменною поезією Лесі Українки, звертається до концепцій міфу К.Леві-Стросса, К.Хюбнера, О.Лосєва, характеризує семантику підтексту твору, пропонує оригінальні спостереження стосовно символів, знаків, архетипів тощо.

    Авторка доводить (і підтверджує це відповідним аналізом), що невід’ємною складовою художнього набутку Ольги Кобилянської є містика.

    Аналіз зразків малої прози ідеї Ольги Кобилянської дослідниця спрямовує на розкриття письменницею національної психології, світовідчуття жінки. При розгляді феміністичної проблематики звертається до літературного досвіду змалювання жінки у творчості Тараса Шевченка.

    Науковий доробок дисертантки достатньою мірою апробований.

    Запропонований підхід до аналізу художньої прози Ольги Кобилянської розширює уяву про особистість митця, доповнить вивчення творчості письменниці у курсі історії української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століть.

    1.2. У магістерському дослідженні здійснено вдалу спробу на основі фольклорних творів, а також творів художньої літератури охарактеризувати образ жінки-бранки і запропонувати методичні рекомендації щодо опрацювання цих творів у шкільній практиці.

    Дослідниця глибоко осмислила суть проблеми, достатньо переконливо демонструє свою науково-дослідницьку спроможність.

    На основi всестоpоннього pозгляду лiтеpатуpних джеpел з проблеми Ганна Валеріївна чітко визначає об’єкт, пpедмет i завдання дослiдження, використовувані методи. У сформульованих нею меті, гіпотезі, визначених завданнях простежується чіткий взаємозв’язок. Висвітлення питань магістерської роботи відзначається належною логікою та повнотою.

    Разом з тим вважаємо за потрібне звернути увагу на мовні недоліки, що рясніють на сторінках роботи, логічну побудову висновків до кожного з розділів, а також загальних.

    Магістерське дослідження Г.Романченко є самостійним. Розроблені магістранткою теоретичні положення та отримані експериментальні дані можуть бути використані вчителями української мови і літератури загальноосвітніх закладів.

    1.3. Аналіз змісту рецензованого автореферату показує, що здобувач глибоко осмислила суть проблеми підготовки майбутнього вчителя-філолога до проведення народознавчої експедиційної роботи з учнями загальноосвітньої школи.

    Дослiдження характеризується неординарнiстю у вирiшеннi питань пiдготовки студентiв-фiлологiв до проведення народознавчої експедиційної як у методологiчному, так i в теоретичному та методичному планах. Зокрема, визначивши готовнiсть до такої роботи як iнтегративну якiсть, що мiстить у собi обсяг знань iз дисциплін народознавчого циклу, потреби, мотиви, інтереси, практичні уміння та навички, психологiчну установку на досягнення мети в організації народознавчих експедицій (с.3, 8) (на нашу думку, така структура не

    викликає заперечень), В.Денисенко здійснила достатньо грунтовний ретроспективний аналіз підготовки вчителів до експедиційної роботи.

    Автоpкою запpопоновано цiлий комплекс педагогiчно

    ефективних фоpм i методiв застосування народознавства у навчальнiй, виховнiй, науково-пошуковiй пiдготовцi майбутнiх учителiв. Сеpед них – збагаченi наpодознавчим матеpiалом навчальні дисципліни фахового, суспільного, психолого-педагогiчних блоків, введення нових курсів, зокрема історії народознавства в іменах, української міфології, етнології, українського дитинознавства, низки спецкурсів. На особливу увагу заслуговує спецкурс "Мовленнєвий етикет та ритуальне мовлення українцiв".

    1.4. Дипломне дослідження Титаренко Інни виконувалася як складова теми науково-дослідної лабораторії кафедри української літератури Глухівського державного педагогічного університету “Формування національно-мовної особистості майбутнього вчителя української мови і літератури”.

    Дипломниця сумлінно опрацювала значну кількість літературних джерел: довідники, монографії, статті, методичні посібники, а також матеріали краєзнавчого музею м.Кролевця, звіти фольклорної та літературно-краєзнавчої та етнографічної практик студентів Глухівського державного педагогічного університету. З метою апробації результатів дослідження працювала в одній із шкіл м.Кролевця, виступала на всеукраїнській та вузівській конференціях, які проводилися в Києві та Глухові, перед студентами першого курсу філологічного факультету ГДПУ. Робота Титаренко Інни отримала схвальну оцінку як серед учнівського, так і студентського і вчительського колективів.



    2. Ознайомтеся з уривком рецензії на дисертаційну роботу. Які мовні кліше використовує автор і з якою метою?

    "...Я ознайомився з рукописом, який викликав дуже багато зауважень і дійшов висновку, що автор не володіє математичним апаратом, яким оперує, не володіє фактичним матеріалом, безпідставно маніпулює даними, а результати не обґрунтовані ні теоретично, ні експериментально…

    У багатьох випадках не можна зрозуміти, до яких результатів автор має безпосереднє відношення, а які запозичені з літературних джерел.

    Здобувач не володіє фактичним матеріалом, яким оперує…

    У тексті наявні численні мовні помилки, наприклад: приймав участь (правильно— брав участь), наступне (таке), з ціллю (з метою), "вносить… внесок" ("є внеском")".

    3. Напишіть рецензію на дипломну роботу,використовуючи наведені нижче стереотипні мовленнєві формули:

    У рецензованій роботі подано аналіз; багатий фактичний матеріал, наведений у роботі автора, підтверджує; у цілому відзначаючи позитивні якості роботи, не можна не сказати про окремі помилки і неточності; в роботі подано огляд...

    Автор стверджує, що…; отже, основна думка полягає в тому, що…; дослідник справедливо відзначає, доказово критикує; впевнено показує; спростовує тезу про те, що…; необґрунтовано стверджує, що…; вдало вирішує питання; занадто категорично пише; глибоко аналізує; чітко визначає; спрощено показує; детально аналізує.

    4. Напишіть рецензію на одну із статей, поданих у фаховому журналі.

    Завдання для аудиторної роботи

    1. Проаналізуйте рецензію у фаховому журналі. Зверніть увагу на композицію рецензії, вживання мовних формул і термінологію.

    Леонід Ушкалов

    З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    XVII–XVIII СТОЛІТЬ

    ( Харків, 1999)

    Книгу, як і людину, зустрічають по одягу, а сприймають за змістом. Ще не заглибившись у зміст нової книги д.ф.н. Ушкалова Леоніда із захопленням сприймаєш чудову суперобкладинку, добротну оправу, крейдяний папір, симпатичні малюнки Уляни Мельникової, високий поліграфічний рівень. "Харківська школа", як іменується серія, виставила планку на досить високій відмітці не тількиполіграфічно, а й, що найголовніше, – високим науковим рівнем.

    Наукові дослідження Леоніда Ушкалова серед медієвістів здобули наукове визнання і широко експлуатуються вузівськими вченими при читанні лекцій, проведенні спецкурсів і спецсемінарів, при написанні наукових праць з проблем українського літературного бароко.

    "З історії української літератури XVII–XVIII століть" складаються із 13–ти окремих досліджень, п‘ять із яких друкуються вперше, а інші вже були апробовані на сторінках різних наукових видань, але до рецензованого видання ввійшли часом у суттєво відмінній редакції, що засвідчує сумлінну працю дослідника і не формальне ставлення до систематизації окремих досліджень в цільній монографії, в якій і розглянуто 13 окремих проблем бароко, що й надає

    книзі характеру комплексного дослідження.

    Так у першому нарисі "До тебе взиваю Ісусе прекрасний" піддано скрупульозному аналізу христологічні мотиви в бароковій поезії – тринітарну проблематику, мотиви проображення, Різдва, Страстей, співрозп‘яття, дочасне життя Спасителя, яке для всіх релігійних письменників барокової літератури – "пресовершенный єст всЂх добродЂтелей образ", якого шукали всі, починаючи з наречених Христових і закінчуючи богословами. Шукали ідеальний образ, а не

    просто "пресовершенный", найдосконаліший. А Петро Могила називав три способи наслідування ідеальному образу – подавляти власну волю і сповняти волю Бога; нести свій хрест у житті і йти вслід за Богом, нести ідею Правдивою Церкви.

    З відомих причин релігійна, духовна поезія в нашому літературознавстві не досліджувалися, у вузівських курсах не вивчалися. Тому цей розділ–дослідження сприймається з поглибленим інтересом, бо вводить нові тексти, понятійну, термінологічну лексику, розширює в науковому плані і предмет і об‘єкт дослідження. Це дуже важливо. І все ж видається надто категоричним твердження, що "українське бароко вирізняється на тлі європейської літературної

    традиції XVII–XVIII ст. передовсім власною всеосяжною релігійністю". Так, церква завжди прагнула монополізувати все духовне життя людности, врешті, як і кожна нова ідеологія, і в силу традиції багато чисто світських проблем набувало релігійних форм аж до національно-визвольних рухів, які часто набували характеру міжконфесійних змагань. Із трьох означених Петром Могилою дороговказів тільки вимога визнання Правдивої Церкви є релігійною. А вимога відрізати і винищити власну волю, щоб виконувати волю самого Бога є морально-етичною настановою, що легко звільнюється від релігійних догм, бо насправді є вимогою іти шляхом добра, милосердя, самопожертви, а за приклад – життя Христа. А вже вимога до кожного нести свій хрест, то і в епоху Бароко і в епоху постмодернізму була суттю і повстримності, і покірності, і певної неминучості. Але, окрім чисто релігійної поезії, духовної поезії творилися жанрово-тематичні комплекси героїчної поезії, любовної лірики, поезія низького бароко у формах бурлеску і травестії (творчість мандрівних дяків), а ще козацьке літописання, домові літописи, мандрівна проза аж до поетичних переспівів новел із "Декамерона" Бокаччо. Процес секуляризації йшов безупинно, невідворотньо і

    релігійна література не витіснялася, а на кожному історичному етапі ставала меншою. Тут посилання на авторитет Петрова і Чижевського не є переконливим. Та й незрозуміло, чому посилання подається за "Русским вестником" 1880р., а не за "Трудами Киевской духовной академии" чи окремим виданням 1911р. І все ж, не дивлячись на явне перебільшення і деяку категоричність – це прекрасний розділ, глибоке, аргументоване дослідження. Освоєно понад 80 джерел на площі в 10 сторінок! Лаконічність – ознака наукового стилю Л.Ушкалова.

    Розділ "Що є свобода? Добро в ній яке?" – займає якихось 8 сторінок, на яких з‘ясовано філософське зацікавлення епохи Бароко проблемою свободи, осягнення суті свободи літературою епохи, визначено місце свободи в ієрархії національних вартостей. Це проблемне дослідження–лекція, настільки густа за фактажем, раціональна за добором матеріалу, що читається просто із захопленням. Тут можна посперечатися хіба що знову ж таки із категоричним твердженням буцім ейдос "золотої вольності" "виплеканий передовсім сарматизмом" (с.28). А чому не Середньовіччям? Не будемо брати до уваги ще недоведеної автентичності "Велесових книг", де вже "золота вольность" виплекана, а "Повість врем‘яних літ"? а "Слово о полку Ігоревім"? Просто в XVII–XVIII століттях це поняття розширювалося, здобулось на нове наповнення, стало складовою національної ідеї XVII ст.

    Цілком новаторським є дослідження про засвоєння літературою Бароко патристичної літератури "Правду Августин співав". З‘ясована проблема, подано готову лекцію для викладача вузу на тему, яка досі в програмах з курсу давньої літератури студентській аудиторії не пропонувалася.

    І так найвищої наукової оцінки заслуговує кожна стаття в монографії "З історії української літератури XVII – XVIII століть". Тому зупинюсь на кількох загальних міркуваннях, які викликає прочитання монографії Л.Ушкалова.

    Оскільки сучасної історії давньої української літератури ще не написано (експлуатуємо Грушевського, Чижевського, Возняка, Петрова), то краще звучало б "До історії", а не "З історії". У супровідних роз‘ясненнях автора і видавництва нема вказівки на адресат: кому автор і видавництво адресують цю працю. Навіть якщо визначена мета – "оприлюднити доробок науковців, чиї праці здобули світове визнання". Думаємо, що стосовно праць Л.Ушкалова тут пересадів нема. Але відносно читача. Відсутність підрядкового перекладу із грецької, латинської, польської мов, подекуди із німецької та англійської мов позбавить можливості студента, учителя,закоханого в медієвістику широкого загалу любителів старої літератури повною мірою сприйняти величезний і многоцінний матеріал.

    Книга розрахована на ідеального філолога-медієвіста, а їх навіть серед професорської братії 1–2 на весь університет. Тому все-таки переклад текстів і термінологічних понять іншими мовами доцільно було б подати в перекладі сучасною українською.

    Можна відзначити мовний стиль автора як зразковий, повчальний для молодих дослідників, але окремі лексичні знахідки автора виглядають вичурно, пуристично, як, скажімо "мисленики"-філософи (а чому не любомудри?) чи "письмівка моя" – в значенні "підкреслення моє" та інші. Але стоїмо на тому, що творити, відроджувати національну понятійну лексику необхідно.

    І останнє, бо колись Дашкевич написав рецензію, яка за обсягом перевершила рецензовану працю М.Петрова. Щоправда, всі ми і досі читаємо працю Петрова і мало хто знає рецензію Дашкевича. Все ж одна думка не дає спокою: а чи буде "Київська школа", "Львівська школа", "Чернівецька школа" і чи буде хтось коли-небудь координувати працю науковців і оприлюднювати праці бодай визнаних світом українських літературознавців? Чи це приватна справа кожного?

    Сьогодні ж ми вітаємо "Харківську школу" в особі Л.Ушкалова і, справді, "з вождєлєнієм" поглядаємо на ту висоту, на якій він виставив власну наукову планку.

    3 травня 2000 року Професор В.В.Яременко,

    Київський національний університет ім. Тараса Шевченка



    2. Прокоментуйте подані міркування вчених.

    Категоричність взагалі не властива науковому мисленню. Довгий і нелегкий шлях наукового пізнання привчив учених до обережних формулювань і суджень. А звідси – застосування такого засобу, який філологи називають літотою (применшенням). Літота передається різними мовними засобами – лексичними, граматичними, композиційними. Отже, у який спосіб можна пом`якшити негативну оцінку? Ось кілька варіантів:

    1. Наголосити на суб`єктивності негативної оцінки, підкреслити не повну впевненість у своїй оцінці, а також визнати можливість альтернативних рішень.

    2. Відзначити об`єктивні обставини, що не дають змоги уникнути недоліків (нерозробленість проблеми, недостатній обсяг роботи і под.) – тут можна або прямо сказати про об`єктивні труднощі, або висловити свою думку у формі рекомендацій і побажань.

    3. Використати евфемізми: а) замінити негативний вислів антонімічним позитивним (залучення більшої кількості експериментальних даних дозволило б ... – тут підкреслюється не той факт, що даних було мало, а те, що їх могло б бути більше, а отже, було багато); б) додати слова, що пом`якшують висловлювання

    (відносно, цілком, досить, приблизно, щось, дещо, трохи, мабуть, правда, справді, щоправда, за умови, на жаль і под.).



    4. Розташувати негативну оцінку поряд з позитивною. Найкраще, як уже зазначалося, починати з позитивного. А якщо вам вдасться, спробуйте розташувати позитивну оцінку і до, і після негативної – це, на думку психологів, найефективніший засіб впливу.

    5. "Приховати" негативну оцінку. У цьому випадку використовується не якийсь мовний засіб, а сама логіка викладу. Спеціальних слів, речень і т. ін. для негативної оцінки тут і не треба.
    Каталог: sites -> bdpu.org -> elearning -> ifsk -> uml -> knum
    knum -> Програма нормативної навчальної дисципліни «культура наукової української мови» підготовки
    uml -> Програма навчальної дисципліни
    uml -> Тема. Навчальний текст як основна форма організації мовлення вчителя-словесника
    knum -> Програма навчальної дисципліни «культура наукової української мови»
    uml -> Програма навчальної дисципліни «науковий семінар» напрям підготовки 0203 «Гуманітарні науки»
    knum -> Реферат на одну з тем Особливості функціонування державної мови в науковій сфері


    Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   2   3




    База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка