Інформаційно-комунікаційні технології Суть



Сторінка2/2
Дата конвертації23.03.2017
Розмір0.58 Mb.
#13091
1   2

Сугестопедичний урок

Структура сугестопедичного уроку (за К.Бахановим)




Попередній виклад

матеріалу



Ознайомлення з основними поняттями

Розповідь-бесіда, рольова, театралізована

Передсеансова фаза



Первинне дешифрування

Введення всіх учнів в діяльність на основі нових понять

Проблемні методи



Вторинне дешифрування

Відпрацювання і деталізація вивченого матеріалу

Коментування, діалог, бесіда, рольова гра




Активний сеанс

Активне засвоєння і узагальнення

Творчі завдання, ігри

Сеансові

фаза




Настанова на свідоме засвоєння і запам’ятовування

Розповідь на тлі музики




Концертний сеанс




Закріплення матеріалу

в міні-епізодах



Рольова, театралізована гра

Постсеансова фаза




Первинне дешифрування




Узагальнення матеріалу

в міні-епізодах



Рольова, театралізована гра




Вторинне дешифрування




Зміст

Методи

Фази




Стадії


Прогнозовані результати:

розкриття резерв­них можливостей пам'яті, інтелектуальної актив­ності особистості школяра;

формування готовності школярів до успішного опанування навчального матеріалу;

підвищення працездатності та зни­ження втоми;

інтенсивність навчання.

Технологія розвитку критичного мислення

Програма «Читання та письмо

для розвитку критичного мислення»

(ЧПРКМ)
Автори-розробники — Дж.Стіл, К.Мередіт, Ч.Темші.

Суть. Розвиток критичного мислення роз­глядається як засіб самореалізації особистості в умовах демократичного суспільства. Технологія розроблена на інтерактивній основі. її прийнято розглядати як модель локальних стратегій (кубування, гронування, щоденник подвійних нотаток, мозковий штурм, сенкан, підсилена лекція, пе­редбачення за допомогою ключових виразів, дис­кусійна сітка тощо).
Цілісна модель технології представлена технологічним уроком. Останній прийнято розмежовувати на три фази:
Актуалізація. Формується учнівська пози­ція щодо прийняття мети подальшої діяльності, усвідомлюється значущість власних знань. Важ­ливу роль відіграє розвиток пізнавального інтересу та мотивів до навчання.

Усвідомлення змісту. Домінує самостійно-пошуковий спосіб здобуття нових знань. Для нього характерне опертя на особистісний досвід учнів, залучення їх до формулювання та перевірки влас­них гіпотез. Як результат, у свідомості дитини встановлюються зв'язки між відомим і невідомим, щойно набутим знанням. Отож реалізується процес розуміння як включення невідомого у цілісність (у власний контекст знань).

Рефлексія. Передбачає творче й критичне перетворення набутих знань на власні, їхню тех­нологізацію. На цьому етапі важливо, щоб засвоєні знання були емоційно підкріплені.
Прогнозовані результати:
формування інте­лектуальних умінь та навичок;

розвиток критич­ного мислення

Технології

проектного навчання

(«Метод проектів»)
Автор-розробник — К.Баханов та ін.

Суть. «Метод проектів» зародися в надрах аме­риканської системи навчання наприкінці XIX ст. Сьогодні під цим словосполученням розуміють метод навчання, форму організації занять, педа­гогічну технологію, систему організації навчання.

Спостерігається поліваріативність представ­лення технології різними авторами (К.Ваханов, В.Гузеєв, І.Срмаков, О.Пехота, І.Чечель та ін). Од­нак за своєю суттю вони споріднені — виконують функцію засобу вирішення проблеми на основі свідомого прийняття суб'єктом мети проектної діяль­ності. Технологічний концепт проектних техноло­гій орієнтує на дієвий спосіб здобуття нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці.

Метод проектів як технологія у сучасних умо­вах трансформувався у проектну систему організа­ції навчання (К.Ваханов), за якої учні набувають знань і навичок у процесі планування й вико­нання практичних завдань-проектів, — зазначає К.Баханов.

Робота над кожним проектом починається з конференції (зборів всієї групи (класу), на якій учні самі пропонували проекти. Цьому передують вступне слово вчителя. Він у загальних рисах оз­найомлює учнів із темою, яка вивчалась, та слу­хає пропозиції. їх висувають окремі учні або групи. Якщо виникає кілька пропозицій, то вони обгово­рюються й обирається найцікавіша. Після чого проект поділяється на кілька міні-проектів. Учні розпочинають роботу щодо збирання необхідної ін­формації та визначення основних напрямів його аналізу. Наступним етапом є обробка інформації у великій групі й обговорення змісту й форми звіту. Останньою ланкою в проектній системі є підсум­кова конференція, на якій заслуховується й обго­ворюється звіт.

Організаційна структура проектного навчання (за К.Бахановим)

Робота міні-груп




Підсумкова конференція (загальні збори)

Настановча конференція (загальні збори)




Робота міні-груп

Групові заняття




Робота міні-груп



Пропозиція, обговорення,

вибір проекту, планування

Звіт про виконання міні-проектів. Обговорення загального звіту




Виконання певних

міні-проектів

Захист проекту

(звіту)

Розглянемо модель проектного навчання, розроблену І.Чечель.
Технологічні етапи ро­боти над проектом такі:
Початок (визначення теми, мети, завдань, формування робочих груп).
Планування (аналіз проблеми, постановка завдань, уточнення інформації, синтез ідей, плани).
Прийняття рішень («мозковий штурм», обговорення альтернатив» вибір оптимального варіанта).
Виконання (робота з виконання проекту).
Перевірка та оцінювання результатів (аналіз виконання проекту, з'ясування причин досягнень і невдач).
Захист (колективний аналіз діяльності). Вибір однієї із проектних практик залежить від специфіки завдань, які вирішуватимуться. Учені доходять висновку, що проект як шлях пізнання в дії — творча діяльність. Вона є про­блемною за формою відкриття нових знань, практичного — за сферою їхнього застосування, інтелектуально насиченою — за змістом, суб'єкти смисловою — за вектором мисленнєвої діяльності
Прогнозовані результати:

практико орієнтований підхід до навчання;

формування ключових компетенцій (соціальних, полікультурних, інформаційних, комунікативних тощо);

розвиток ініціа­тивності та самостійності учнів.


Технологія

навчання як дослідження


Автори-розробники — В.Бухвалова, М.Кларін, Є.Коршак, Д.Левітас, О.Пехота та ін.
Суть. Поліваріативна технологія. Особливістю дослідної діяльності учнів за технологією навчання як дослідження, зазначає О.Пєхота, є суб'єктне відкриття нових знань учнем. Основою для цього слугує індивідуальна актуалізація попередньо за­своєних знань, умінь, уведення їх до особистісного пізнавального простору.
Модель навчання як дослідження (за О.Пєхотою)

Зіткнення з проблемою




Збирання даних, їх «верифікація»



Збирання даних експерименту




Побудова пояснення




Аналіз ходу дослідження



Висновки


Для технології є характерними системати­зовані (за періодами навчання і за предметами) навчальні дослідження, які мають комплекс­ний вплив на особистість школяра. Суть полягає у розробці системи дослідницьких завдань, визна­ченні змістових блоків навчально-дослідної діяль­ності у часовій перспективі (на семестр, навчаль­ний рік тощо).
Технологічні етапи (за Д.Левітасом)
Ознайомлення з літературою.

Виявлення (бачення) проблеми.

Постановка (формулювання) проблеми.

З'ясування незрозумілих питань. Формулювання гіпотез.

Планування і розробка навчальних дій.

Збирання даних (накопичення фактів, спос­тережень, доказів).

Аналіз і синтез зібраних даних. Зіставлення даних і умовиводів.

Підготовка до написання повідомлень. Виступи з підготовленими повідомленнями.

Переосмислення результатів під час відпові­дей на запитання.

Перевірка гіпотез.

Побудова нових повідомлень.

Побудова висновків і узагальнень.


Прогнозовані результати:
формування до­свіду дослідницької діяльності;

розвиток інте­лектуальних здібностей, пізнавальних мотивів учіння, інтересу до навчальних та наукових досліджень.

Технологія

особистісно орієнтованого уроку


Автор-розробник: - С.Подмазін.
Суть. Мета особистісно орієнтованої ос­віти полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб'єкта діяльності та суспільних відносин, яка будує свою діяльність та стосунки відповідно до стійкої ієрар­хічної системи гуманістичних і буттєвих (екзистен­ціальних) особистісних цінностей. Для того, щоб стати суб'єктом навчальної діяльності, учень по­винен оволодіти її етапами: орієнтація — цілепокладання — проектування — організація — реалі­зація — контроль — корекція — оцінка.

Учні опановують структуру діяльності завдяки педагогові, який допомагає їм: орієнтуватися в ма­теріалі, що вивчається (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття), визначати або брати участь у формуванні мети певної навчальної діяль­ності, реалізувати план діяльності, маючи мож­ливість варіювати цей процес у межах визначе­них норм, самостійно або спільно з іншими учнями й педагогом оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи п з еталоном (критеріями досягнення мети). При цьому саме суб'єктне ставлення до мети діяльності, привласнення і породження цієї мети учнями й педагогом у діалоговій взаємодії є пер­шим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання: немає мети — немає суб'єкта.


Технологічні етапи особистісно орієнтова­ного уроку такі:
Етап орієнтації:

мотивація подальшої діяльності вчителем, позитивна настанова на роботу;

орієнтація учнів про місце певного заняття в цілісному курсі, розділі, темі (схеми, опори, сло­весна настанова тощо);

опора на особистий досвід учнів із проблеми заняття.


Етап ціле покладання:

учитель спільно з учнями визначає особистісно-значимі цілі наступної діяльності на уроці (що може дати це заняття школяреві зараз, для здачі підсумкового заліку, екзамену, майбутнього життя);

визначення показників досягнення постав­лених цілей (які знання, уявлення, способи діяль­ності свідчитимуть про це).
Етап проектування:

залучення учнів (за можливістю) до плану­вання подальшої діяльності через попередню ро­боту (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовку наочності, самостійні за­вдання);

складання плану очікуваної роботи;

1 обговорення складеного плану.


Етап організації виконання плану діяль­ності:

надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індиві­дуально чи в групі; виклад опорних положень чи розгорнена відповідь; узагальнено чи на конкрет­них прикладах тощо);

вибір учнями способів фіксації пояснення но­вого матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки та ін.);

вибір учнями (за можливістю) завдань і спо­собів їх виконання при закріпленні знань, форму­ванні умінь та відпрацюванні навичок;

варіативність у завданні домашньої роботи (диференціація за рівнем складності та способом виконання).
Контрольно-оцінювальний етап:

залучення дітей до контролю за ходом на­вчальної діяльності (парні й групові форми взаємоконтролю, самоконтроль);

участь учнів у виправленні зроблених пома­док, неточностей, осмисленні їх причин (взаємо- і самоаналіз);

надання вихованцям можливості самостійно або за допомогою вчителя, інших учнів порівню­вати отриманий результат із критеріями еталона (мети);

використовування механізмів «цінування» (позитивного ставлення до успіхів школярів) і «оцінювання» (виставлення оцінок, поурочного бала, рейтингових оцінок тощо) не тільки кінцевого результату, але й процесу навчання.
Прогнозовані результати: створення умов для розвитку суб'єктності, пізнавальних мотивів учіння, вільного вибору та відповідальності осо­бистості школяра за результати власної діяльності.
Технологія особистісно

орієнтованого виховання



Автор-розробник — І.Бех.

Суть. Принципи особистісно орієнтованого виховання:

цілеспрямоване створення емоційно збагачених виховних ситуацій;

особистісно розвивальне спілкування;

використання співпережи­вання як психологічного механізму у вихованні особистості;

систематичний аналіз вихованцем власних і чужих учинків.

Воно ґрунтується на розумінні, прийнятті й визнанні дитини як повноправної особистості. Особистісно орієнтоване виховання вибудовується на діалогічній основі, передбачає суб’єкт-суб’єктну взаємодію учасників ви­ховного процесу, їх самоактуалізацію і самооріентацію. Гнучкість — характерна риса виховного впливу, що базується на розумінні пси­хологічних закономірностей емоційно-чуттєвого розвитку дитини. Адже дитина не може постійно поводитись відповідно до усталених етичних вимог.

Варто визнати за нормальне явище різні прояви поведінки дитини, вибудовувати конкретні виховні методики, технології з огляду на часову перспек­тиву. Вони не забезпечують негайного результату. Тому таким важливим є толерантне та чуйне став­лення, розуміння внутрішнього світу дитини, ут­вердження її гідності тощо. Головне, щоб педагог розумів і зважав на всю складність морального вчинку, що має здійснити вихованець. Від цього залежить ефективність виховного процесу.

Як зазначає І.Бех, постає необхідність підви­щення розвивальної ефективності виховання, оптимізації процесу керування виховною діяльністю дитини. А це пов'язано зі створенням і ви­користанням якісно нових методів виховання. Останні мають грунтуватися не на механізмі зов­нішнього підкріплення (заохочення й покарання), а на рефлексивно-вольових механізмах, механіз­мах співпереживання і позитивного емоційного оцінювання, які апелюють, насамперед, до само­свідомості та до свідомого, творчого ставлення лю­дини до суспільних норм і цінностей. Такі методи можна класифікувати як виховні технології особистісної орієнтації.

Одиницею аналізу має бути вільний вчи­нок. Виховати особистість — це допомогти вихованцю відкрити, усвідомити й привласнити загальнолюдські та національні моральні норми як цінності особистого життя, які утворюють внут­рішній стрижень особистості — ціннісну морально-етичну орієнтацію, яка слугує основою розвитку та самореалізації в умовах соціокультурної діяль­ності.

Прогнозовані результати:

розвиток суб'єктності, ціннісно-смислової сфери особистості вихованця;

інтеграція у суспільство при збере­женні особистісної автономії
Технологія

формування творчої особистості


Автори-розробники — Ю.Богоявленська, Р.Грановська, В.Паламарчук, 0. Пєхота, С.Сисоевата ін.
Суть. Розвиток творчої особистості, зазначає О.Пєхота, потребує впровадження нових дидактико-методичних засобів, які допомагають

моде­лювати навчально-виховний процес, зважаючи на поставлену мету.

Технологія формування творчої особис­тості поліфункціональна за суттю. Її доцільно розглядати як цілісну модель, що об'єднує локальні технології:

технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої діяльності (А.Вержиховська та ін.);

технологія використання на уроці навчальних і навчально-творчих завдань (В.Барко, А.Тютюнникова);

технологія узагальне­ного заняття пошукового типу (В.Шубинський);

технологія розвитку продуктивної пізнавальної діяльності. Учитель вибирає та впроваджує ту технологію, яка сприятиме най продуктивнішому вирішенню окреслених мети і завдань.

Технологія використання на уроці

на­вчальних і навчально-творчих завдань

(за В.Барко)

аналіз запитання задачі та з'ясування, що дано та що потрібно знайти;

визначення, які дані необхідні для відповіді на запитання задачі;

з'ясування, чи всі необхідні дані наведено в умові задачі (якщо ні, визначте засіб знаход­ження відповідних величин);

планування послідовності операцій, спря­мованих на знаходження відповіді (алгоритм розв'язання);

реалізація запланованого шляху розв'язку;

перевірка розв'язку задачі.



Прогнозовані результати: розвиток творчого мислення школярів, формування технологізованих знань.

Технологія

життєвого проекту

та життєвого проектування



Автори-розробники — І.Єрмаков, Д.Пузіков.

Суть. Життєве проектування є механізмом роз­витку та реалізації суб'єктності особистості в її жит­тєдіяльності, життєвий проект як результат жит­тєвого проектування є розвитком, конкретизацією, механізмом практичного втілення стратегій життя.

Алгоритм технології передбачає п'ять основ­них етапів.

Життєвого задуму (визначення загальних очікувань людини щодо свого майбутнього життя, формування прообразів життєвих цілей, окрес­лення життєвих цінностей та принципів особис­тості).

Життєвого програмування (чітке визна­чення цілей життя, їх узгодження та систематиза­ція у життєвому проекті (життєвій програмі)).

Життєвого планування (розбудова на ос­нові цілей особистості її планів життя; деталізація та конкретизація життєвих цілей у піраміді жит­тєвих завдань).

Життєздійснення (його змістом є реаліза­ція життєвих завдань, планів у життєдіяльності особистості).

Аналітико-корекційний (аналіз та оці­нювання результатів життєздійснення, внесення до життєвого проекту відповідних коректив).

Статична структура життєвого проекту особис­тості охоплює взаємопов'язані елементи (підси­стеми): життєві цінності, норми, цілі, завдання, плани, ресурси, програму, результати. Важливим аспектом реалізації життєвого проекту, дієвим про­явом компетенції життєздійснення, як зазначає І.Єрмаков, є життєві інновації.

Вони передбачають упровадження в життя пев­ного виду діяльності, вчинків, моделей поведінки, які були спроектовані самою особистістю і раніше ніколи нею не застосовувалися. Ці новоутворення повинні впливати на відносини особистості з її соціальним середовищем, змінювати їх. Водно­час життєві інновації — це специфічна методика індивідуально-особистісного дослідження життя(життєвого експерименту), за допомогою якого лю­дина пізнає себе, своє життя.

Прогнозовані результати: розвиток та реалі­зація суб'єктності особистості в її життєдіяльності.
Технологія підтримки розвитку

обдарованості вихованців

загальноосвітніх шкіл-інтернатів
Автор-розробник — О.Мариновська.
Суть. Розробити механізм підтримки розвитку обдарованості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів.
Специфіка технології — підтримка розвитку художньо-естетичної обдарованості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, шляхом модернізації системи гурткової роботи на діагностичній основі відповідно до мети та за­вдань програми, реорганізації гуртків у творчі майстерні.
Реалізація технології

на першому етапі має на меті розкриття потенційних можливостей вихо­ванців (виявлення учнів з художньо-естетичним типом обдарованості та залучення їх до гурткової роботи в цільових творчих проектах образотворчого мистецтва, музики, літератури, театру);

на дру­гому — самовизначення вихованців у виборі од­ного із гуртків, реорганізованих у творчі майстерні в межах цього проекту;

на третьому — моделю­вання, що передбачає технологізацію гурткової роботи (робота за авторськими програмами, впро­вадження в практику технології заняття творчої майстерні, виготовлення продуктів творчої діяль­ності, психолого-педагогічний супровід);

на чет­вертому — презентацію та реалізацію продуктів творчої діяльності вихованцями (залучення уч­нів до організації виставок-розпродажів виробів, їх участь у концертах художньої самодіяльності, презентаціях тощо).

Художньо-естетичну обдарованість варто підтри­мувати і розвивати в усіх дітей школи-інтернату. Йдеться про охоплення великої кількості школярів, залучення їх до різнопланової діяльності, форму­вання різновікових груп, розвиток кожної дитини, а не лише власне обдарованої, в якої швидко вия­вилися здібності та яка набагато випереджає у роз­витку своїх однолітків.

Наукова основа організації праці керів­ників гуртків — характерна риса реалізації технологічного підходу. Якщо за традиційного підходу керівник гуртка веде один гурток, то в ме­жах цільового проекту визначається профільний напрям гурткової роботи, що передбачає органі­зацію кількох гуртків на основі авторських прог­рам. Однак кількості годин за програмою творчої майстерні для школярів, які виявляють стійкий інтерес до певного виду діяльності, недостатньо. Ця проблема вирішується за допомогою вихователів, які ведуть гуртки «Умілі руки».
Прогнозовані результати: розвиток худож­ньо-естетичних здібностей учнів; оволодіння прак­тичними вміннями й навичками життєдіяльності, що сприяє їх інтеграції у суспільство, соціокультурний простір.
Технологія фізичного виховання

дітей М.Єфименка

(«Театр фізичного розвитку

та оздоровлення дітей»)



Автор-розробник — М.Єфименко.

Суть. Розвиток та оздоровлення дітей дошкіль­ного й молодшого шкільного віку. Проведення фіз­культурних занять у формі ігрових дійств. Форма фізичної активності дітей — горизонтальний плас­тичний балет («пластик-шоу»), що поєднує музичність, хореографію, естетичність дійства. Його скорочені програми використовують фізкультурні хвилинки, паузи, розваги та свята.

Ігрова взаємодія з дітьми реалізується в рам­ках ігрової теми як великої тематичної гри (макро-гри), що триває впродовж одного чи кількох занять. Спільна мета та сюжетна лінія містить кілька міні-ігор, ігор-вправ. Обґрунтовано доцільність вико­ристання ситуативної міні-гри, що будується на ру­хових діях макро-гри, тощо.

«Тотальний ігровий метод» — так назвав М.Єфименко технологію виховання «Театр фізич­ного розвитку та оздоровлення дітей».
Він вибудовується на положеннях:

Йти за логікою природи (педагогіка повинна бути природною).

Фізичне виховання дітей потрібно здійсню­вати по спіралі, нове поєднуючи з відомим.

Педагогічний спідометр, або так звані загальнорозвивальні вправи (підбирати підготовчу час­тину заняття згідно з «еволюційною гімнастикою»).

Поділ заняття на три частини за фізіологіч­ною суттю.

Театр фізичного виховання дітей (граючи — оздоровлювати, граючи — виховувати, граючи — розвивати, граючи — навчати).

Позитивна світла енергія радості й задово­лення (фізичне виховання повинно заряджати ді­тей позитивними емоціями).

Руховий портрет дитини «малює» методика ігрового тестування.

Створи тренажери сам!

Здоров'я здорових потребує профілактики та корекції.

Через рухи та гру — до виховання людини майбутнього.
Прогнозовані результати:

розвиток та оздо­ровлення дітей;

інтелектуальний та духовний роз­виток дошкіл

Технологія розвитку творчої

Особистості Г.Альтшуллера

(теорія розв'язання

винахідницьких завдань)
Автор-розробник — Г.Альтшуллер.

Суть. Технологія зорієнтована на розвиток сис­темного мислення дитини, її творчих здібностей. Основне її завдання — навчити дитину вирішувати проблеми різного рівня складності з використан­ням винахідницьких завдань.

Автор обґрунтовує і класифікує творчі завдання за рівнями складності. Основна ідея техноло­гії розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ) полягає в тому, щоб переводити завдання з ниж­чого рівня складності на вищий. Для її успішної реалізації треба навчити дитину виявляти про­блеми, з'ясовувати, чому легкі завдання вирішу­ються просто, а важкі — складно. Це є запорукою того, що вихованці поступово привчаються «звужу­вати пошукове поле»: вони вміють трансформувати складні завдання на прості, бачити й вирішувати суперечності.


Методи ТРВЗ: фокальних об'єктів, мозковий штурм, синектика, моделювання малень­кими чоловічками тощо.

У роботі з дітьми дошкільного віку використо­вують колективні ігри, ігри-заняття, під час яких діти вчаться спостерігати навколишню дійсність, виявляти суперечливі властивості предметів, явищ, шукати відповіді на поставлені запитання. Педа­гог орієнтується на вільний та самостійний вибір дитини — предмета, матеріалу, виду діяльності. Іг­рові, казкові завдання стимулюють розвиток пізна­вального інтересу, уяви, фантазії дітей.


Прогнозовані результати: розвиток творчих здібностей дітей, допитливості, образного й кри­тичного мислення.

Технологія визначення

ефективності сучасного уроку
Автор-розробник — З.Горішний.
Суть. Вона дає можливість визначити ефектив­ність навчально-виховної роботи на уроці в системі внутрішньошкільного контролю.
Мета — здій­снювати об'єктивне оцінювання праці педагога і впливати на ефективність проведення уроків, до­помагати вчителю удосконалити професійно-педа­гогічну діяльність.
Завдання:

реалізація основних завдань становлення національної школи;

органі­зація системного контролю за ефективністю на­вчально-виховної роботи на уроках;

удосконалення методики проведення занять;

орієнтація на роз­виток інтелектуальних умінь і навичок школярів.
Технологія передбачає вирішення педаго­гами основних завдань уроку:

особистісно орієн­товане навчання, беручи до уваги інтереси, потреби, нахили учнів;

проведення уроку з використанням сучасних технологій;

оптимальне поєднання різ­них форм роботи;

встановлення міжпредметних зв'язків;

активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо;

логічність, умотиво­ваність, емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності;

формування системи наукових понять, навчальних умінь і навичок, розумових операцій, мислення, цінностей українського вихо­вання; ефективне застосування сучасних дидак­тичних засобів, інформаційних технологій;

тісний зв'язок навчання із життям, особистісним досвідом учнів, практичними справами, суспільним життям;

формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти;

діагностика, прогнозування, проекту­вання і планування кожного уроку.

Структурно-логічна схема

визначає реалі­зацію основних завдань уроку:
формулювання теми, мети, мотивації навчальної діяльності;

струк­турну та організаційну чіткість уроку;

відповідність форм і методів роботи на уроці змісту навчального матеріалу;

реалізацію освітніх завдань;

здійснення розвивального навчання;

розв'язання виховних за­вдань уроку.


Розроблені критерії дають змогу визначити ефективність уроку.
Прогнозовані результати:

оптимізація ро­боти вчителя;

напрацювання системи комплекс­ного оцінювання діяльності педагогів, їх фахового зростання;

спрямованість на розвиток школярів;

економія часу.

Технологія здійснення

аналізу підсумків навчального року
Автор-розробник — В.Звєрєва.
Суть. Основною умовою цілеспрямованого розвитку закладу освіти є педагогічний аналіз підсумків роботи за попередній навчальний рік (ПАПРПНР). Він передбачає п'ять складових:

підготовчий період;

етап декомпозування;

аналіз показників роботи ніколи;

встановлення причи­ново-наслідкових зв'язків;

узагальнення (за В.Григораш, О.Касьяновою, О.Мармазою).


Підготовчий період. Здійснити аналіз під­сумків навчального року неможливо без наявності банку даних, формувати який необхідно з перших днів навчального року. У школі створюється сис­тема інформаційного забезпечення, яка постачає дані з напрямів, що є важливими і необхідними для спостереження, контролю й управлінського впливу.

Основні джерела ПАПРПНР:

система внутрішньошкільного контролю;

матеріали оператив­ного й тематичного аналізу;

аналізу роботи школи за певні звітні періоди;

протоколи засідань і вико­нання рішень педагогічних рад;

накази по школі (їх виконання);

матеріали методичних об'єднань учителів-предметників;

матеріали роботи творчих груп;

річний план роботи школи;

матеріали з бать­ківських зборів;

матеріали щодо учнівського само­врядування;

бесіди, анкети, тести, спостереження;

щоденники та робочі книги керівників;

шкільна документація.

Декомпозування. Виокремлюються об'єкти аналізу, здійснюється їх розшарування на менші компоненти. Визначається логіка, елементи та структура ПАПРПНР.


Аналіз показників роботи школи. Він дає можливість проникнути у сутність того, що відбу­валося в закладі освіти впродовж року.

Встановлення причиново-наслідкових зв'язків.

Завдання етапу:

аналіз способів зв'язку між окремими об'єктами аналізу;

вияв ступеня позитивного чи негативного впливу об'єктів один на одного; складання уявлення про домінуючий вплив та певні субординаційні залежності;

вста­новлення найбільш позитивних та негативних чинників.


Узагальнення. Заповнюється таблиця, що уможливлює впорядкування матеріалів й ук­ладання їх у певну систему.




Об'єкти аналізу

Успіхи, пози­тивний

досвід


Недоліки,

проблеми


Причини

недоліків



Завдання

на новий

навчаль­ний рік


















Підсумки навчального року оформлюються у вигляді:

доповіді директора на підсумковій пе­дагогічній раді;

вступу до плану роботи школи на наступний навчальний рік.


Алгоритм доповіді:

вступ (актуалізація пе­дагогічної проблеми школи, цілей та завдань за­кладу, мета ПАПРПНР);

аналіз виконання плану роботи школи за рік;

аналіз роботи адміністрації школи;

аналіз методичної роботи;

якість викладання і навчання;

результати виховної роботи;

висновки (об'єктивне оцінювання стану справ, аналіз причин, формулювання проблеми та за­вдань школи на новий навчальний рік).


Зазначимо, що вступ до плану роботи ЗНЗ на но­вий рік, на відміну від доповіді, містить більше вис­новків, узагальнень, ніж фактів. Він повинен вико­нувати своє призначення: відкрити основні проблеми га проаналізувати шляхи їх розв'язання. У вступі на основі аналізу роботи закладу за попередній рік формулюються цілі та завдання на наступний.
Прогнозовані результати: цілеспрямований розвиток закладу освіти.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка