Інсценізація уривка з комедії Жана Батиста Мольєра «Міщанин-шляхтич». Пані Журден



Сторінка2/2
Дата конвертації23.03.2017
Розмір2 Mb.
1   2

Том. А квитка де взяв?

Гек. Виміняв у Бена Роджерса два тижні тому за поганялку до обруча.

Том . Слухай, Геку , а навіщо потрібні здохлі коти?

Гек. Навіщо? Зводити бородавки.

Том. Та ну, невже? Я знаю певніший засіб.

Гек. Не може бути! Який?

Том. Гнила вода.

Гек. Ха, гнила вода! Ні біса вона не варта, твоя гнила вода.

Том. Не варта, кажеш? А ти пробував?

Гек. Я ні. А от Боб Теннер пробував.

Том . Хто тобі казав?
Гек. Ну, він сам казав Джефові Тетчеру, аДжеф сказав Джонні- Джімові Холлісу, а той – Бенові Роджерсу, а Бен- одному негрові, а той негр сказав мені. Отак!

Том. То й що? Всі вони брехуни. Всі, хіба що крім негра. Його яне знаю, але ще зроду не бачив негра , який би не брехав… А тепер скажи- як зводити бородавки здохлим котом?

Гек. Ну, треба взяти кота й незадовго до півночі піти з ним на кладовище до свіжої могили, де поховано когось лихого; а рівно опівночі з’явиться чорт чи, може, й кілька чортів, але ти їх не побачиш, атільки почуєш щось, наче вітер, чи якусь їхню балачку; і коли вони потягнуть того лиходія з собою, ти кидаєш за ними свого кота й кажеш: “Мрець за чортом, кіт за мерцем, бородавка за котом- і я вас знати не знаю!»Будь-яку бородавку так зведеш!

Том.Таки схоже на те. А ти вже пробував так зводити, Геку?

Гек. Ні, але мені сказала стара Гопкінс.

Том. Ну, то це, мабуть, правда. Вона ж, кажуть, відьма.

Гек. Кажуть! Та я, Томе, напевне знаю, що відьма. Вона й батечка мого заворожила, я від нього самого чув. Іде він якось, аж бачить- вона чаклує, лихий чар на нього напускає. Він як схопить каменюку – і ледь-ледь вона відскочила, а то був би їй капець. Ну й от: тієї ж ночі він скотився п’яний з повітки й зламав руку.

Том. Господи. Який жах! А як же він знав, що вона на нього чар напускає?

Гек. Ет, як знав… мій батечко тих відьом одразу бачить. Він каже: коли вони ото втупляться в тебе очима, отоді й чаклують. А надто коли ще шось бурмочуть. Бо то вони проказують »Отче наш» іззаду наперед.

Том. Слухай, Геку, ти коли збираєшся пробувати кота?

Гек. Сьогодні вночі. Мабуть, вони цієї ночі прийдуть по старого шкарбуна Вільямса.

Том. Та його ж іще в суботу поховали. Хіба вони не забрали його тієї ж ночі?

Гек. Ой, таке скажеш!.. Як же вони могли забрати його до півночі? А там уже настала неділя. Щось я не чув, щоб чортам було вільно розгулювати в неділю.

Том. Твоя правда. Я про це й не подумав. А мене з собою візьмеш?

Гек. Візьму, як не боїшся.

Том. Боюся! Де ж пак! Ти мені нявкнеш?

Гек. Еге, тільки ти теж нявкни, як зможеш. Бо минулого разу я нявчав- нявчав, аж поки старий Гейс почав шпурляти на мене каміння та ще й каже: «Чорти б його забрали , цього кота». То я вибив йому шибку цеглиною, тільки ти нікому не кажи.

Том. Гаразд. Тієї ночі я не міг нявкнути, бо за мною наглядала тітка. А сьогодні неодмінно нявкну…

Пеппі. Шановний Тарасе! Мені так цікаво з вами, ви так багато знаєте. Як би я хотіла мати такого дідуся! Та відчуваю, що вам уже час повертатися на Запорізьку

Січ.


Тарас Бульба. Так, Пеппі, час повертатися. Я теж хотів би мати таку онуку. Ми все одно залишимося з тобою друзями і навіть здалеку будемо спілкуватися, як Маленький принц і Лис із гарної казки для дорослих і дітей Антуана де Сент-Екзюпері.
Інсценізація уривка з казки-притчі

Антуана де Сент-Екзюпері «Маленькиу принц»


Лис. Добридень.

Маленький принц. Добридень. Та я нікого не побачив.

Лис. Осьдечки я, під яблунею.

Маленький принц. Хто ти? Ти такий гарний!

Лис. Я лис.

Маленький принц. Пограйся зі мною. Мені так журно…

Лис. Я не можу з тобою гратися. Я не приручений.

Маленький принц. А що означає - приручити?

Лис. Ти нетутешній. Що ти тут шукаєш?

Маленький принц. Шукаю людей. А що означає-приручати?

Лис. Люди мають рушниці і ходять на лови. Це так ускладнює життя.
А ще вони розводять курей. То єдина користь від людей. Ти шукаєш курей?

Маленький принц. Ні. Я шукаю приятелів. А що означає – приручати?

Лис. Це поняття давно забуте. Воно означає прихилити до себе…

Маленький принц. Прихилити до себе?

Лис. Авжеж. Ти для мене поки що маленький хлопчик, достоту такий, як сто тисяч інших. І ти мені не потрібний. І я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього тільки лис, достоту, як сто тисяч інших лисів. Та як ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім світі. І я буду єдиний на цілім світі…

Маленький принц. Я вже трошки розумію. Є одна троянда… мабуть вона мене приручила…

Лис. Цілком можливо. На Землі чого тільки не побачиш…

Маленький принц. О, це не на землі.

Лис. На іншій планеті?

Маленький принц. Так.

Лис. А мисливці є на тій планеті?

Маленький принц. Нема.

Лис. Як цікаво! А кури є?

Маленький принц. Нема.

Лис. Ех, світ недосконалий1 Будь ласка, приручи мене!

Маленький принц. Я б радо, але в мене обмаль часу. Мені ще треба знайти приятелів і дізнатися про багато всяких речей.

Лис. Дізнатися можна лише проте, що приручиш. Людям бракує часу про щось дізнаватися. Вони купують готові речі в торгівців. Але ж не має таких торгівців, що продавали б приятелів, і тому-то люди не мають приятелів. Як хочеш мати приятеля – приручи мене!

Маленький принц. А що для цього треба зробити?

Лис. Треба бути дуже терплячим. Спершу ти сядеш трішки далі від мене на траву, ось так. Я краєчком ока позиратиму на тебе, дивитимусь, а ти мовчатимеш. Мова- це джерело непорозуміння. Але щодня ти сідатимеш трошки ближче… О, я плакатиму за тобою.

Маленький принц. Сам винний. Я ж не хотів тобі нічого лихого, а ти зажадав, щоб я тебе приручив…

Лис. Авжеж.

Маленький принц. Але ж ти плакатимеш! Виходить, ти нічого не вигадав.

Лис. Вигадав. Піди ще поглянь на троянди. Ти зрозумієш, що твоя троянда – єдина на світі. А як повернешся попрощатися зі мною, я подарую тобі одну таємницю.

Дівчатка виконують танок троянд.

Маленький принц. Ви дуже гарні, але порожні. Задля вас не хочеться померти. Звісно, випадковий перехожий і про мою троянду подумає, що вона така сама, як і ви. Але вона одна-єдина, над усе найдорожча. Я-бо полив її. Я-бо нищив задля неї гусінь, лишив тільки двох чи трьох, щоб повиводились метелики. Я чув, як вона нарікала, і як хвалилась, і навіть як замовкала. Троянда ця- моя.

Лис. Твоя троянда дорога тобі тому, що ти присвятив їй стільки часу.

Люди забули цю істину, але ти не забувай. Ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив. Ти відповідаєш за свою троянду.



Маленький принц. Я відповідаю за свою троянду.

Виконується заключна пісня «Маленький принц». Під час пісні на сцену виходять усі герої – учасники свята.

Пеппі. До побачення! Не забувайте нас! Адже ми ваші друзі!

Тарас Бульба. До зустрічі на сторінках творів зарубіжної літератури!