Інструкція з охорони праці №1-оп орієнтовний перелік питань вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності для учнів



Скачати 60.79 Kb.
Дата конвертації20.11.2018
Розмір60.79 Kb.
#65258
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЛІЦЕЙ
ЗАТВЕРДЖУЮ:

Директор

________В.С. Мірошниченко

наказ № 2 від 04.01.2011 року


ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 1-ОП
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

ВСТУПНОГО ІНСТРУКТАЖУ

З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ УЧНІВ
1. Загальні відомості про навчальний заклад, його структуру (кабінети, лабораторії, майстерні, спортзали тощо). Види та джерела небезпеки в навчальних приміщеннях, на спортивних майданчиках тощо.

2. Загальні правила поведінки під час навчально-виховного процесу. Обставини та причини найбільш характерних нещасних випадків, що сталися в навчальних закладах.

3. Вимоги пожежної безпеки в школі. Знайомство з правилами пожежної безпеки для закладів, установ, організацій і підприємств системи освіти України.

4. Радіаційна безпека, дії у разі надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

5. Безпека дорожнього руху. Поведінка на вулиці, знайомство з правилами дорожнього руху.

6. Побутовий травматизм. Попередження та дії у разі нещасних випадків у побуті.

7. Перша (долікарська) медична допомога у разі нещасних випадків, надзвичайних подій тощо.
І. Загальні відомості про навчальний заклад, його структуру (кабінети, лабораторії, майстерні, спортзали тощо). Види та джерела небезпеки в навчальних приміщеннях, на спортивних майданчиках тощо

Інструкція з безпеки життєдіяльності розроблена відповідно до «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 № 563.



Загальні відомості про навчальний заклад (де знаходиться навчальний заклад, адреса ЗНЗ, кількість поверхів, кількість навчальних кабінетів, профілі навчання у закладі): 87534, Маріуполь, пр.. Будівельників, 28а, телефон 374920, 4 поверхи, 13 навчальних кабінетів (серед них кабінет інформатики), їдальня, актова зала, медичний кабінет, тренажерний зал.

У навчальному закладі для учасників навчально-виховного процесу встановлений п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Час початку і закінчення занять встановлюється у відповідності з навчальним розкладом уроків і затверджується директором. Початок навчально-виховного процесу починається о 8:00 годині, з підняття державного прапору та відбиття склянки. Усі учні повинні приходити за 15 хвилин до початку навчально-виховного процесу.

Обов'язковим у роботі з охорони праці у ліцеї є навчання та інструктування про безпечні методи праці та навчання учнів. Проведення інструктажів та перевірка знань з питань техніки безпеки (охорони праці) здійснюється у межах навчальної програми і оформляється відповідно у журналі інструктажу. Перед початком навчальних занять один раз на рік, з ліцеїстами проводиться вступний інструктаж з безпеки життєдіяльності та фіксується у класних журналах. Учні, які інструктуються, розписуються в журналі, починаючи з 1-го курсу. Виконання вимог правил з техніки безпеки ліцеїстами є обов'язковим у роботі, спрямованій на організацію безпечних та здорових умов праці учнів, під час проведення занять у навчальних кабінетах, тренажерному залі (знаходиться на ІV поверсі, біля кабінету інформатики), інформатики (знаходиться на ІV поверсі, біля тренажерного залу), .Усі кабінети підвищеного ризику, спортивний майданчик є об'єктами небезпеки, тому необхідно дотримуватися Правил безпеки під час роботи та бути одягненим у відповідний одяг.

Відповідно до графіка територіальних медичних об'єднань у навчальному закладі проводяться щорічні поглиблені огляди ліцеїстів.

Для підлітків віком 16—17 років встановлені такі граничні норми переміщення та підіймання вручну важких речей: для юнаків — 12,6 кг.


II. Загальні правила поведінки під час навчально-виховного процесу. Обставини та причини найбільш характерних нещасних випадків, що сталися в навчальних закладах

Безпека життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу в ліцеї ґрунтується на свідомому і сумлінному виконанні правил. Основні види життєдіяльності в ліцеї — це праця, навчання, гра, творчість. Під час знаходження в навчальному закладі потрібно усвідомлювати наслідки своїх дій, щоб не створити небезпечну ситу­ацію, виробивши відчуття особистої безпеки та безпеки оточуючих; розуміти те, що безпека, перш за все, залежить від кожної людини, її ставлення до навколишнього середовища та інших людей. У процесі навчання ліцеїсти оволодівають морськими професіями, їх за­лучають до суспільно корисної, продуктивної праці.

Усі учасники навчально-виховного процесу при зарахуванні до ліцею і в процесі здобуття освіти проходять інструктаж (навчання) з питань безпеки життєдіяльності, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, правильних дій при виникненні надзвичайної ситуації, правил дорожнього руху.

Учні ліцею зобов'язані:

• виконувати вимоги з безпеки життєдіяльності, передбачені відповідними правилами та інструкціями, дотримуватися дисципліни, навчатися сумлінно;

• берегти обладнання, інвентар, матеріали, навчальні посібники тощо, бережливо ставитися до майна ліцею;

• сумлінно дотримуватись правил особистої гігієни і санітарних норм на місці праці;

• виконувати лише ту роботу, яку доручив учитель, майстер ВН;

• не входити до навчального кабінету без дозволу вчителя;

• не підходити до відкритих вікон, починаючи з II поверху;

• не бігати в аудиторіях, коридорах ліцею під час навчально-виховного процесу;

• не допускати грубощів, образ, застосування протиправних дій у вирішенні конфліктних ситуацій до оточуючих;

• не приносити до ліцею небезпечні предмети (ріжучі, колючі, вибухові, вогненебезпечні предмети, газові балончики, петарди та інше);

• не палити;

• під час проведення уроків не покидати навчальний кабінет;

• не виносити з ліцею матеріальні цінності;

• співпрацювати з адміністрацією щодо створення безпечних умов для навчання (повідомляти про всі недоліки, які можуть призвести до небезпеки життєдіяльності під час навчально-виховного процесу.


Як приймати відповідальні рішення?

Завжди намагатися діяти під час навчально-виховного процесу так, щоб це не викликало неприємних почуттів у вас та інших людей:

• перш ніж щось зробити чи сказати, оцінити наслідки своєї поведінки за допомогою почуттів;

• для цього уявити, як розвиватимуться події і які виникнуть почуття у вас і оточуючих (вчителів, адміністрації навчального закладу, учнів);

• якщо ці почуття неприємні, такий варіант поведінки неприйнятний, виберіть інший;

• якщо ці почуття приємні, цей варіант прийнятний.



Обставинами та причинами найбільш характерних нещасних випадків, що сталися в навчальних закладах за останні роки є:

• травмування внаслідок протиправних дій інших осіб (бійки між учнями під час перерв у коридорах, на вулиці;

• невиконання учнями, вихованцями правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в спортивному залі та на майданчику;

• невиконання ліцеїстами вимог інструкцій з безпеки життєдіяльності (біг по коридорах під час перерв, дитячі пустощі під час прийому їжі в їдальні).

Виконання вимог інструкцій, нормативних актів з безпеки життєдіяльності, правил безпечної роботи під час навчально-виховного процесу, співпраця з адміністрацією ліцею щодо створення безпечних умов для навчання є запорукою безпеки вас і оточуючих.
III. Вимоги пожежної безпеки в ліцеї. Знайомство з Правилами пожежної безпеки для закладів, установ організацій і підприємств системи освіти України. Правила поведінки під час пожежі в ліцеї.

Інструкція визначає організаційні і технічні заходи з пожежної профілактики з метою недопущення розповсюдження пожежі на випадок її виникнення. Кожен учень навчального закладу зобов'язаний знати і точно виконувати правила пожежної безпеки, а при виникненні пожежі, заспокоївшись, виконувати вимоги інструкції та вказівки дорослих щодо виходу у небезпечне місце від вогню. У приміщеннях та на території ліцею забороняється палити і розкидати запалені сірники, застосовувати в приміщеннях відкритий вогонь (паяльні лампи, факели тощо). На території не дозволяється розкладання вогнищ, спалювання сміття, відходів, пакувальних матеріалів.

Постійно утримувати робоче місце в чистоті. Використовувати пожежні рукавиці, пожежний інвентар та інструменти тільки за призначенням. Не використовувати у приміщеннях електрокип'ятильники, чайники та інше (окрім місць, спеціально відведених і обладнаних для цього), не залишати без нагляду ввімкнені в електромережу комп'ютери, радіоприймачі тощо.

Під час експлуатації електроустановок не дозволяється:

• використовувати кабелі і проводи із пошкодженою ізоляцією або такою ізоляцією, що втратила захисні властивості;

• залишати під напругою електричні проводи і кабелі з неізольованими кінцями;

• переносити ввімкнені прилади та ремонтувати обладнання, яке знаходиться під напругою;

• залишати без догляду ввімкнені в електромережу нагрівальні прилади, обладнання;

• користуватися пошкодженими (несправними) розетками;

• зав'язувати і скручувати електропроводи;

• застосовувати саморобні подовжувачі, які не відповідають вимогам ПУЕ щодо переносних (пересувних) електропроводів.

Забороняється самостійно усувати несправності електромережі і електрообладнання.

Черговим учням після закінчення навчально-виховного процесу зачинити вікна, відключити освітлення, електроживлення приладів та обладнання (за винятком чергового освітлення та електрообладнання, яке за вимогами технології повинно працювати цілодобово).

Оглянути приміщення, переконатися у відсутності порушень, що можуть призвести до пожежі, і тільки після цього замкнути двері. У разі виявлення порушень доповісти черговому майстру ВН, директору ліцею або працівнику, який його заміщує.

Кожен учасник навчально-виховного процесу, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо), зобов'язаний: негайно повідомити про це за телефоном 101 до пожежної частини (при цьому слід чітко назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, а також своє прізвище); задіяти систему сповіщення людей про пожежу; почувши сигнал сповіщення про пожежу, розпочати евакуацію під керівництвом дорослих з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації. Забороняється використовувати пожежний інвентар та обладнання для потреб, не пов'язаних із пожежегасінням.

Правила поведінки під час пожежі в навчальному закладі у випадку, коли поруч з ліцеїстом нема дорослої людини:

1. Пожежа у групі, приміщенні навчального закладу, в якому ти знаходишся:

• якщо можеш вийти з класу через двері, рятуйся сам і допоможи іншим людям;

• якщо вихід перекрито вогнем, але ти знаходишся не вище другого поверху або поряд є дерево чи пожежна драбина, вибирайся з класу через вікно;

• під час пожежі не можна ховатися в глухі кути, під парти, шафи, у коморі тощо;

• захищай органи дихання і закрий щілини під дверима (краще вологими ганчірками);

• подавай сигнали рятувальникам.



2. Пожежа в коридорі навчального закладу:

• перш ніж визирнути в коридор, торкнися тильною стороною долоні ручки вхідних дверей. Якщо вона гаряча, не відчиняй, там пожежа;

• якщо ручка дверей холодна, визирни в коридор. Якщо там вогонь або багато диму, зачини двері;

• якщо диму небагато, але він йде знизу, це означає, що пожежа на нижніх поверхах. Не спускайся вниз, зайди в групу, зачини двері, чекай на допомогу рятувальників;

• якщо неможливо залишити приміщення і в тебе є мобільний зв'язок, зателефонуй за номером 101, щоб повідомити про себе. Зачинися у приміщенні з виходом до вікна;

• якщо пожежа сталася вище поверхом, попередньо захистивши органи дихання, спускайся вниз сходами.



IV. Радіаційна безпека, дії у разі надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру

Можливі надзвичайні ситуації та висновки з оцінки обстановки, яка може скластися в разі їх виникнення.

У місцевості ДУ з обліком фізико-географічних особливостей, аналізом довголітніх спостережень за епідеміологічною, метеорологічною обстановкою, наявністю потенціальне небезпечних для населення підприємств та споруд різного характеру поблизу ДУ можливі виникнення таких надзвичайних ситуацій:

• радіоактивне забруднення та зараження місцевості в разі аварії на ЧАЕС;

• зараження сильнодіючими отруйними речовинами при виникненні аварії на хімічно-небезпечному об'єкті Молокозавод з викидом аміаку (хлору та ін.), розташованому приблизно в 1 км.

• пожежі на об'єктах народного господарства або в ДУ;

• затоплення при інтенсивному таненні снігу у весняний період та паводковому розливі річок;

• стихійні лиха, що спричиняються явищами природи (снігові бурі, смерчі, урагани та ін.).

Про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій радіоактивного, хімічного, бактеріологічного зараження, катастрофічного затоплення та інших видів небезпеки ДУ отримає сповіщання від місцевого штабу ЦО по радіо, телебаченню, пресу.

При аварії на атомній електричній станції:

1. Отримавши повідомлення штабу ЦО про аварію на АЕС, необхідно:

• оповістити працівників і дітей про аварію та можливе забруднення місцевості і поставити завдання із захисту дітей від ураження (відповідальний — начальник управління освіти міської ради);

• укрити дітей в ЗС, за відсутності ЗС або неможливості їх зайняти укрити в приміщенні та провести додатково його герметизацію (затулити вікна, двері, горища, заклеїти в них щілини (відповідальні — майстри ВН);

• організувати та провести йодопрофілактику (відповідальна — медсестра);

• прогнозувати радіаційну обстановку за даними місцевого штабу ЦО (відповідальний — директор);

• ввести режим радіаційного захисту (відповідальний — директор);

• провести додатково герметизацію харчових продуктів, питної води (відповідальний — зав. їдальні);

• організувати евакуацію працівників і членів їх сімей згід­но з вказівками штабу ЦО (відповідальний — директор).

При аварії на підприємстві з викидом СПОР:

1. Отримавши повідомлення штабу ЦО про аварію на хімічно-небезпечному об'єкті з викидом аміаку (хлору та ін.) та небезпеку хімічного зараження, необхідно:

• негайно оповістити працівників та вивести дітей із зони зараження в безпечне місце (відповідальний — директор);

• укрити дітей у приміщенні в разі неможливості негайно вийти із зони зараження, провести додатково герметизацію приміщення (відповідальні — майстри ВН);

• провести додатково герметизацію харчових продуктів, питної води (відповідальний — зав. їдальні);

• евакуювати дітей у безпечне місце після проходження першої хмари забрудненого повітря, якщо евакуація не проведена до її проходження (відповідальні — майстри ВН);

• виявити уражених дітей та надати їм медичну допомогу; у разі необхідності направити до лікарні (відповідальна — медсестра);

• доповісти начальнику управління освіти міської ради про стан справ (відповідальний — директор).



При забрудненні ртуттю, її парами:

• негайно повідомити штаб району (міста) та санепідемстанцію (відповідальний — директор);

• вивести дітей із забрудненої території та виключити доступ до неї (відповідальний — директор);

• зробити механічне вилучення ртуті (зібрати вакуумною відсоскою) (відповідальна — медсестра);

• організувати демеркурізацію та санітарний контроль за її проведенням — утримання парів ртуті в повороті, приміщення після демеркурізації не більш 0,0003 мг/м3 (відповідальний — директор);

• зробити двічі контроль з інтервалом 7 днів за утриманням парів ртуті (відповідальна — медсестра);

• доповісти начальнику управління освіти міської ради про стан (відповідальний – директор ).

При загрозі виникнення затоплення (катастрофічного затоплення):

1. Отримавши повідомлення про загрозу затоплення від штабу ЦО необхідно:

• зібрати працівників, довести до них обстановку та поставити завдання відповідно до розпорядження штабу ЦО;

• видати попереднє розпорядження щодо організації усіх видів забезпечення можливих дій;

• погодити з місцевим штабом ЦО послідовність та порядок евакуації із зони затоплення;

• зосередити на верхніх поверхах м'який інвентар та наочне приладдя;

• відключити електрику, газ, воду;

• евакуювати працівників і членів їх сімей.


При снігових бурях, ураганах, смерчах та інших стихійних лихах:

1. Отримавши повідомлення про загрозу снігових бурях, ураганах, смерчах та інших стихійних лихах від штабу ЦО необхідно:

• зібрати працівників, довести до них обстановку та поставити завдання відповідно до розпорядження місцевого штабу ЦО;

• організувати герметизацію приміщення;

• організувати укріплення окремих елементів будинку;

• підготувати засоби аварійного освітлення;

• створити запас питної води, продуктів харчування;

• під час бурі або інших стихійних лих заборонити вихід із приміщення.



При виникненні надзвичайних ситуацій епідемічного характеру:

1. У разі виникнення і розповсюдження групових та масових інфекційних захворювань необхідно:

• забезпечити виконання заходів та рекомендацій органів охорони здоров'я з профілактики попередження інфекційних захворювань (відповідальні — директор, медсестра);

• посилити контроль за дотриманням гігієни та протиепідемічного режиму у групах, за станом здоров'я дітей з метою активного виявлення захворювань (відповідальна — медсестра);

• у разі захворювання дитини або працівника негайно ізолювати його та організувати обстеження (відповідальна — медсестра);

• забезпечити захист продуктів харчування та питної води від зараження;

• організувати лабораторну перевірку питної води та продуктів харчування;

• щоденно проводити дезинфікування приміщень, звернути особливу увагу на об'єкти побуту (відповідальна — медсестра);

• посилити контроль за регулярним профілактичним обстеженням працівників їдальні та буфету (зав. їдальні);

• щоденно доповідати начальнику міського управління освіти про захворюваність (відповідальна — медсестра):

• доповісти начальнику міського управління освіти про захворюваність у закладі освіти (відповідальний — директор).

Директором штабу ЦО України встановлено чотири ступені готовності ЦО: повсякденний, підвищений, воєнна загроза і повний.

Введення ступенів готовності ЦО в залежності від обставин може здійснюватись послідовно або відразу вищий, минаючи проміжні.

При повсякденній готовності ЦО здійснюється і організується поточне і перспективне планування, організується і забезпечується виконання заходів повсякденного режиму роботи.

Отримавши розпорядження від начальника міського управління освіти про перевід ЦО у вищий ступінь готовності, необхідно:

• зібрати працівників закладу освіти, довести до них обстановку і поставити завдання згідно з отриманим розпорядженням;

• ввести цілодобове чергування працівників закладу освіти;

• уточнити заходи на готовність ЦО — воєнна загроза;

• привести в готовність захисні споруди;

• організувати прискорене введення в експлуатацію захисних споруд, які будуються за планом поточного року;

• отримати протигази, індивідуальні протихімічні пакети, медичні аптечки на пункті видачі та зосередити їх у коморі;

• провести підготовчі заходи із введення режиму світломаскування;

• провести профілактичні заходи протипожежного захисту;

• доповісти вищому штабу ЦО про виконані заходи.



При готовності ЦО воєнна загроза:

• довести до працівників обстановку і поставити завдання згідно з отриманим розпорядженням;

• перевести керівний склад закладу освіти на цілодобовий режим роботи;

• уточнити заходи на повну готовність ЦО;

• організувати виготовлення ВМП на 100 відсотків дітей і працівників;

• привести в готовність усі захисні споруди, підвали та інші заглиблені приміщення;

• доповісти вищому штабу ЦО про виконані заходи.

При повній готовності ПО:

• довести до працівників обстановку і поставити завдання про виконання заходів з переведення в повну готовність ЦО;

• видати дітям і працівникам засоби індивідуального захисту;

• організувати будівництво найпростішого укриття на учнів, працівників (за потреби);

• уточнити заходи з евакуації;

• провести заходи із забезпечення світломаскування;

• доповісти вищому штабу ЦО про виконані заходи.

Додатки: 1. Схема (план) поверхів зі схемою евакуації з будинку в разі пожежі.

2. Схема евакуації в безпечну зону в разі аварії на хімічно-небезпечному підприємстві.

Правила безпечної поведінки під час землетрусу:

• до значних руйнувань призводять землетруси силою більше 5 балів;

• під час землетрусу намагатися вийти з будинку, перебуваючи на 1—2 поверхах;

• у приміщенні ховатися в проймах внутрішніх дверей, в арках капітальних стін. Не залишатися в наріжних кімнатах;

• на відкритому місці триматися на безпечній відстані від ліній електропередач, великих будівель, мостів.

Як діяти, опинившись під завалом у зруйнованому будинку:

• покликати на допомогу;

• якщо хтось відгукнувся, повідомити місце перебування і що сталося;

• спокійно чекати, поки розберуть завал;

• якщо ніхто не чує, спробувати вивільнити руки і ноги;

• роздивитись, якими предметами завалений;

• якщо вони не надто важкі, обережно розбирати завал. Намагатися не зачепити те, на чому все тримається;

• якщо не видно, чим завалений, або предмети, які на вас впали, дуже важкі, терпляче кликати на допомогу кілька годин;

• якщо ніхто не чує, все-таки спробувати розібрати завал;

• звільнившись, оглянути себе. Якщо необхідно, надати собі першу допомогу: зупинити кровотечу, зафіксувати зламану кінцівку;

• якщо не зможете вибратися з будинку, намагайтеся сповістити про себе (якщо є можливість, скористайтеся телефоном мобільного зв'язку, стукайте по трубах опалення, голосно кличте на допомогу);

• очікуючи допомоги, намагайтеся уникнути переохолодження: постеліть щось на підлогу, ляжте на бік, підклавши під себе руку, коліна підтягніть до грудей.



Як урятуватися під час пожежі у лісі (степу):

• відчувши сильний запах диму або побачивши вогонь, перш за все визначте напрям вітру;

• якщо вітер дме у напрямку пожежі, не лякайтеся, йдіть проти вітру;

• якщо в лісі горить тільки приґрунтовий покрив (листя, хвоя, трава), це означає, що пожежа — низова, її фронт можна швидко перебігти, рухаючись проти вітру і захищаючи органи дихання верхнім одягом;

• якщо в лісі горять дерева або в степу висока трава, це означає, що виникла дуже небезпечна верхова пожежа;

• якщо поблизу є водойма, за змогою перечекайте у воді, поки пройде фронт вогню, захищайте органи дихання вологим одягом;

• якщо поблизу немає водойми, рухайтеся перпендикулярно до напряму вітру.

Правила поведінки на підтопленій території:

• якщо повінь застала вдома, вимкніть електрику та газ, перенесіть необхідні речі на верхні поверхи, на горище, взуйте гумові чоботи, одягніть куртку. Візьміть запас води і продуктів харчування;

• якщо немає можливості вибратися з будинку і пройти до пункту евакуації або на підвищене місце, перейдіть на верхній поверх або горище і кличте на допомогу;

• якщо вода застала в лісі або в полі, знайдіть предмет, який допоможе утриматися на воді, вийдіть на підвищене місце або залізьте на дерево і кличте на допомогу.



V. Безпека дорожнього руху. Поведінка на вулиці, ознайомлення з правилами дорожнього руху

В Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху відносяться водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначеному для руху транспортних засобів і пішоходів з усіма розміщеними на ній спорудами. Автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні. У місті вулиці та дороги поділяються на магістральні вулиці та дороги, дороги та вулиці місцевого значення.

Учні-вихованці зобов'язанні:

• вчити на уроках «ОБЖ» правила дорожнього руху і неухильно дотримуватись їх та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

• створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, ор­ганізаціям, навчальному закладу і громадянам;

• виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пішохід, тобто особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу (до пішоходів належать також особи, які рухаються в інвалідних візках без двигунів, ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, візок, дитячий або інвалідний візок), має право:

• на переважний перетин проїжджої частини по позначених пішохідних переходах;

• за відсутності в зоні видимості переходу чи перехрестя переходити дорогу, вулицю, залізничний переїзд під прямим кутом до краю проїжджої частини на дільниці, де вона добре проглядається в обидві сторони;

• вимагати від державних та місцевих органів влади, власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення необхідних умов для забезпечення безпеки руху.

Учні, вихованці школи під час знаходження на вулиці за межами навчального закладу зобов'язані:

• рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності — по краю проїжджої частини автомобільної дороги чи вулиці;

• перетинати проїжджу частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності — на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;

• керуватися сигналами регулювальника та світлофора (переходити тільки на зелене світло для пішохода) в місцях, де дорожній рух регулюється;

• не затримуватися і не зупинятися без потреби на проїжджій частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;

• не переходити проїжджу частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами за наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;

• стримуватися від переходу проїжджої частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;

• не виходити на проїжджу частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються;

• молодшим школярам рухатися додому та до школи відповідно до розробленого класоводом безпечного маршруту, який знаходиться в щоденнику учня;

• здійснювати посадку в транспортний засіб лише зі спеціального майданчика, а в разі його відсутності — з тротуару чи узбіччя;

• здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу;

• не відволікати увагу водія від керування транспортним засобом (тролейбусом, автобусом, трамваєм, маршрутним таксі);

• під час руху на автомобілі, бути пристебнутим поясом безпеки, а на мотоциклі в застебнутому мотошоломі.

Учень при користуванні велосипедом без двигуна, має право:

• їздити по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі їх відсутності — по краю проїжджої частини дороги, вулиці чи узбіччю.

Зобов'язаний:

• використовувати технічно справний та належним чином обладнаний велосипед;

• не перевозити вантажів, що заважають керувати;


  • не перевозити пасажирів, за винятком дітей віком до семи років на спеціально обладнаному сидінні.

VI. Побутовий травматизм, попередження та дії у разі нещасних випадків у побуті

Під нещасними випадками в побуті слід розуміти не пов'язані з навчально-виховним процесом травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо, які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих.

Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка з лікувально-профілактичного закладу. Лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі, ведуть реєстрацію нещасних випадків в окремому журналі за встановленою формою.

Причинами нещасного випадку можуть бути: події, пов'язані з транспортом, у тому числі: вхід, вихід з транспортного засобу (автомобіля, автобуса, поїзда, метрополітену, тролейбуса, канатної дороги тощо), дорожньо-транспортні пригоди, з них наїзд або зіткнення транспортних засобів (автомобіля, мото- і велотехніки, засобів міського електротранспорту, поїздів), пов'язані з дорожньо-будівельною, сільськогосподарською технікою; події, пов'язані з використанням газу в побуті; випадкові падіння потерпілого, у тому числі: під час пересування, з висоти, в колодязі, ями, ємності; випадкова дія механічних сил, у тому числі: падіння предметів, матеріалів, породи, обвали будівель, споруд та їхніх частин; дія предметів та деталей, що рухаються, обертаються, розлітаються; ураження електричним струмом, у тому числі: у разі доторкання до лінії електропередачі та обірваних проводів, у разі перебування на електропостачальних спорудах, у разі користування побутовими електроприладами, вибухи, у тому числі: боєприпасів, вибухових матеріалів: вплив екстремальних температур (крім пожеж), що призвів до опіків, теплових ударів чи обморожень; пожежа, випадкові отруєння, у тому числі: продуктами харчування та безалкогольними напоями, алкогольними напоями, наркотичними засобами, психотропними речовинами, грибами, ліками, медикамен­тозними препаратами, іншими хімічними та отруйними речовинами; дія іонізуючого, радіоактивного, електромагнітного випромінювання; самогубство, самопошкодження, голодування, виснаження, утоплення, вбивство чи нанесення ушкоджень іншою особою, використання або контакт з вогнепальною зброєю; контакти з тваринами, комахами, отруйними рослинами та іншими представниками фауни і флори; техногенне та стихійне лихо, дія сил природи.

Місцем нещасного випадку в побуті може бути: навчально-виховний заклад (ДНЗ, ЗНЗ, інтернат, коледж, інститут тощо), адміністративний будинок, лікувально-профілактичний заклад або донорський пункт, видовищний або спортивний заклад (кінотеатр, театр, стадіон, плавальний басейн, зоопарк тощо), місце організованого відпочинку (санаторій, профілакторій, будинок та база відпочинку, атракціон, парк, організований пляж, спортивний та оздоровчий табір, туристична база та база відпочинку тощо), місце для занять спортом (стадіон, спортив­ний зал, футбольне поле, ковзанка, кінноспортивна база, спортивний майданчик тощо), торговельний об'єкт (ринок, магазин) або об'єкт громадського харчування (ресторан, кафе, їдальня тощо), місце неоргані­зованого відпочинку та туризму (ліс, річка, неорганізований пляж, гори печери тощо), місце проживання (квартира, житловий будинок, дача, домашні та господарські приміщення тощо), спеціальне місце перебу­вання (гуртожиток, лікарня, госпіталь, дитячий будинок, будинок для престарілих, притулок тощо), дача, садова та присадибна ділянки, го­род, гараж, дорога, вулиця, тротуар, стежка, сходи, транспортні засоби (автобус, трамвай, метрополітен тощо), ліфт будинку. Одним із видів нещасних випадків у побуті є ураження електрич­ним струмом.

Загальні правила електробезпеки:

Електробезпека — це система організаційних і технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електричної електрики.

Електротравма — це травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.


Особливості електротравматизму:

• організм людини не наділений властивістю, за допомогою якої можна було б визначити наявність електроструму;

• електротравма може виникнути без безпосереднього контакту зі струмопровідниками, частинами обладнання (ураження через елек­тричну, дугу, крокову напругу тощо);

• електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм, а й на цен­тральну нервову систему, що спричиняє ураження внутрішніх органів (порушення нормальної діяльності серця, зупинку дихання тощо).

Дія електричного струму на організм людини супроводжується зовнішнім ураженням тканин та органів у вигляді механічних ушко­джень, електричних знаків, електрометалізації шкіри, опіків.

Електричний струм, проходячи через організм людини, спричиняє термічну, електролітичну та біологічну дії.

Термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, в нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, сер­ця, мозку, що стає причиною серйозних функціональних розладів.

Електротермічна дія струму виявляється в розкладанні органічної рідини крові, що призводить до значних порушень її фізикохімічного складу.

Біологічна дія струму виявляється у подразненні і збудженні жи­вої тканини організму, що супроводжується мимовільним скорочен­ням м'язів.

Тривалість проходження струму через організм впливає на кінце­вий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку.

Правильне користування електроенергією виключає випадки ура­ження електричним струмом.

Основні вимоги, яких потрібно дотримуватись при корис­туванні електроенергією: захист від коротких замикань (автома­ти, пробкові запобіжники) у електропроводці повинен бути завжди справним. Заміна заводських запобіжників, навіть тимчасово, усі­лякими металевими провідниками («жучками») може стати причи­ною нещасного випадку чи пожежі. Основною умовою безпечного застосування електроенергії у приміщеннях є справний стан ізоля­ції електропроводів, електроприладів і апаратів, електричних щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів і світильників, а також електрошнурів, з допомогою яких умикають в електромережу електроприлади, тому необхідно слідкувати за станом ізоляції, забез­печуючи своєчасний ремонт.

Щоб уникнути пошкодження ізоляції, забороняється: підвішувати електропровід на цвяхах, металевих і дерев'яних предметах; перекру­чувати проводи; закладати провід і шнури за газові і водопровідні тру­би, за батареї опалення; витягати за шнур вилку з розетки. У будинках, де електропроводка зроблена закритим способом під штукатуркою, за­бивання у довільні місця стіни цвяхів (костилів) для підвішування штор, картин та інших предметів, а також пробивання отворів може призвес­ти до пошкодження схованої електропроводки і ураження електричним струмом. Тому всі подібні роботи треба виконувати, попередньо пере­конавшись у відсутності в даному місці електропроводки. Освітлю­вальну арматуру і електролампи небезпечно чистити від забруднення і пилюки при ввімкненому вимикачі, тобто під напругою, мокрими чи вологими ганчірками. Чистку треба виконувати при вимкненому вими­качі сухою ганчіркою, стоячи на підставці, яка не проводить електро­струму. Пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, електроприлади і апарати заборонено замінювати під напругою. Для цього прилад, апарат слід вимкнути з електромережі, а при ремонті електропроводки — викрутити запобіжник (чи вимкнути автомат). Цю роботу повинна виконувати особа, яка обізнана з правилами ремонту. При користуванні переносними приладами, електроінструментами не­безпечно одночасно торкатись батареї опалення, водопровідних труб та інших заземлених металевих конструкцій, тому що при пошкоджен­ні ізоляції електричного приладу через тіло людини, яка доторкнулась до названих металевих конструкцій, пройде небезпечний для організ­му струм. Небезпека ураження електричним струмом може виникнути також у таких випадках: при користуванні електроприладами із пошко­дженою ізоляцією, електроплитками із відкритою спіраллю; самороб­ними електропечами, електроводонагрівачами, при заповненні водою електронагрівальних приладів (чайників, каструль, самоварів, тощо), вже увімкнених в електромережу; при порушенні порядку ввімкнення приладу у електромережу необхідно електрошнур спочатку підключи­ти до приладу, а потім до мережі, а не навпаки; при застосуванні оголе­них кінців проводу замість штепсельних вилок. Діти, не усвідомлюючи небезпеки, доторкаються до електроприладів, увімкнених в електро­мережу, і часто отримують опіки й більш серйозні травми. Особливо обережним треба бути при користуванні електроенергією у вологих приміщеннях, у приміщеннях із земляною, цегляною і бетонною під­логою (підвали, ванна кімната, вбиральня та ін.), які є добрим провід­ником струму, бо за таких умов небезпека ураження електричним стру­мом збільшується. Тому в санвузлах та інших подібних приміщеннях не дозволяється встановлювати вимикачі і штепсельні розетки, корис­туватись увімкненими в електромережу різними електронагрівальними приладами (плитками, камінами, рефлекторами), пральними машина­ми і переносними світильниками, а також використовувати стаціонарні світильники без запобіжної арматури.



Пам”ятка для тих, хто опинився в небезпечній ситуації:

• оцініть рівень небезпеки. Якщо ситуація загрожує життю, часу на роздуми немає, дійте негайно;

• якщо загрози життю немає, спочатку заспокойтеся;

• якщо не впораєтеся з ситуацією, складіть план дій і виконуйте його;

• якщо потрібна допомога, зверніться до рятувальних служб, ро­дичів, сусідів, випадкових перехожих;

• якщо допомога не надходить, не втрачайте надії, ситуація може змінитися на краще наступної миті.



Правила безпечної поведінки під час грози:

• якщо гроза застала вдома, зачиніть вікна, вимкніть з розеток електроприлади, не виходьте з дому;

• якщо гроза застала надворі, намагайтеся сховатися в найближ­чому приміщенні;

• якщо під час грози знаходитесь на відкритому місці, сховайтеся в яру, під кущами;

• не ховайтеся від грози під високим поодиноким деревом, висо­ковольтною лінією електропередач, у річці;

• відкладіть на 15—20 м від себе всі металеві речі;

• якщо гроза застала в автомобілі, залишайтеся в ньому.

Правила безпечної поведінки в місцях скупчення людей:

• збираючись у місця скупчення людей, відповідно одягніться;

• на концерти, вистави, змагання краще приходити раніше;

• сідайте на місця поблизу виходу; І

• після закінчення краще зачекати, поки люди вийдуть;

• у натовпі треба рухатися разом з усіма, намагаючись триматися далі від стін і дверей, до яких можуть прикиснути;

• якщо впали, спробуйте підвестись, а якщо це не вдається, згру­пуйтеся і захищайте голову руками; І

• не ходіть на мітинги і демонстрації протесту. Для дітей там мо­же бути особливо небезпечно. [



Правила для тих, хто залишається вдома сам:

• ніколи не відчиняйте дверей незнайомим людям, навіть якщо вони представляються працівниками комунальних служб чи міліції;

• ключі від квартири треба носити з собою, надійно заховавши або залишити у сусідів, яким довіряють батьки;

• не слід розповідати нікому про цінні речі, які є вдома. Правила безпечної поведінки на вулиці:

• виконуйте правило п'яти «Не»: не розмовляйте з незнайомцями, не сідайте у машину до незнайомців, не баріть нічого у незнайомців, не звертайте з дороги від школи до дому, не гуляйте надворі після то­го, як стемніло;

• надворі треба поводитися спокійно та впевнено;

• якщо пізно повертаєтеся додому, уникайте задвірків, пустирів, густих заростей. Краще, якщо батьки зустрінуть і проведуть додому;

• не виносьте із дому дорогі речі;

• пізньої пори не відходьте самі далеке від дому.

Дії у разі нещасних випадків у побуті

• заспокоїтись та заспокоїти оточуючих;

• викликати «швидку допомогу» за телефоном 03;

• при можливості надати потерпілому 'першу (долікарську) допо­могу: зупинити кровотечу, зафіксувати зламану кінцівку.



VII. Перша (долікарська) медична допомога у разі нещасних випадків, надзвичайних подій тощо.

При нещасних випадках дуже важливо До приїзду лікаря своєчасно надати першу долікарську допомогу потерпілому. Контроль за організа­цією надання першої долікарської допомоги, наявністю та комплектністю аптечок, справністю пристосувань та засобів надання першої допомоги, а також навчання учасників навчально-виховного процесу покладається на медичних працівників та адміністрацію навчального закладу.



Схема послідовності дій при наданні першої долікарської допо­моги:

1. Вивести потерпілого з оточення, де стався нещасний випадок.

2. Вибрати потерпілому найбільш зручне положення, що забезпе­чує спокій.

3. Визначити вид травми (перелом, поранення, опік тощо).

4. Визначити загальний стан потерпілого, встановити, чи не пору­шені функції життєво важливих органів.

5. Розпочати проведення необхідних заходів:

• зупинити кровотечу;

• зафіксувати місце перелому;

• вжити реанімаційних заходів (оживлення): штучне дихання, зо­внішній масаж серця;

• обробити ушкоджені частини тіла.

6. Одночасно з наданням долікарської допомоги необхідно викли­кати швидку допомогу або підготувати транспорт для відправки по­терпілого до найближчої медичної установи.

7. Повідомити адміністрацію навчального закладу про те, що тра­пилось. Важливо знати обставини, за яких сталася травма, умови, які спонукали до її виникнення, та час, годину і навіть хвилини, особли­во, коли потерпілий втратив свідомість.

У разі різкого порушення або відсутності дихання, зупинки серця негайно зробити штучне дихання, та зовнішній масаж серця і викли­кати за телефоном 03 швидку медичну допомогу.

Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом: якнайшвидше звільнити потерпілого від дії струму:

• вимкнути рубильник або викрутити запобіжник;

• вимкнути мережу живлення.

• сухою палицею відкинути від потерпілого провід, який знахо­диться під напругою, відтягти потерпілого від електричних проводів, від струмопровідних частин установки. При напрузі в установках до 1000 В можна взятися за сухий одяг потерпілого, не торкаючись від­критих частин тіла. Слід користуватися гумовими рукавичками або намотати на руку шарф, прогумований плащ і т. п. Рекомендується стати на ізольований предмет (на суху дошку, на згорток сухого спе­цодягу).

У випадку судорожного обхвату потерпілим електричного прово­ду, який знаходиться під напругою, розгорнути руки потерпілому, від­риваючи його від проводу послідовним відгинанням окремих пальців. При цьому працівник, який надає допомогу, повинен бути у діелек­тричних рукавицях і знаходитись на ізолюючій від землі основі.

При напрузі в електричних установках понад 1000 В рятівник повинен одягти діелектричні боти, рукавиці і діяти діелектричною штангою. Якщо потерпілий при свідомості, його кладуть у зручне по­ложення, накривають теплим покривалом і залишають у стані спокою до прибуття лікаря.

Якщо після звільнення потерпілого від дії струму він не дихає, то потрібно негайно зробити штучне дихання і непрямий (зовнішній) ма­саж серця. Найбільш ефективним методом штучного дихання є «з рота в рот» або «з рота в ніс». Робиться це таким чином: стають з лівого бо­ку від потерпілого, підкладають під його потилицю ліву руку, а правою тиснуть на його лоб. Це забезпечить вільну прохідність гортані. Під ло­патки потерпілому кладуть валик зі скрученого одягу, а рот витирають від слизу. Зробивши 2—3 глибоких вдихи, особа, яка надає допомогу, вдуває через марлю або хустку повітря із свого рота в рот або ніс по­терпілого. При вдуванні повітря через рот особа, яка надає допомогу, закриває пальцями ніс потерпілого; при вдуванні через ніс потерпіло­му закривають рот.

Після закінчення вдування повітря в рот чи ніс потерпілому дають можливість вільного видиху. Частота вдування повітря потерпілому повинна бути 12—13 разів на хвилину.

За відсутності у потерпілого дихання і пульсу йому потрібно ра­зом зі штучним диханням робити масаж серця. Робиться це так: по­терпілого кладуть на спину на підлозі, звільняють грудну клітку від одягу. Особа, яка надає допомогу, знаходиться з лівого боку від по­терпілого, долонями двох рук натискує на нижню частину грудної клітки потерпілого з силою, щоб змістити її на 3—4 см. Після кож­ного натискування потрібно швидко забирати руки з грудної кліт­ки, щоб дати можливість їй випростатись. У такій ситуації операції чергуються. Після 2—3 вдувань повітря роблять 4—6 натискань на грудну клітку. Для перевірки появи пульсу масаж припиняють на 2—3 секунди. Перші ознаки того, що потерпілий приходить до сві­домості: поява самостійного дихання, зменшення синюватості шкі­ри та поява пульсу.

Констатувати смерть має право лише лікар.



Перша допомога при переламах, вивихах ,розтягу зв'язок, сугло­бів, ударах: При переломах, вивихах необхідно надати потерпілому зручне положення, яке виключає рухи пошкодженої частини тіла. Це досягається шляхом накладання шини, а за її відсутності мож­на використати палиці, дошки, фанеру і т. д. Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно імобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча чи стег­на, — то три суглоби. Накладають шину поверх одягу або кладуть під неї що-небудь м'яке — вату, шарф, рушник. Шина повинна бу­ти накладена так, щоб центр її знаходився на рівні перелому, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидва боки перелому. Фіксація відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов. З метою попередження забруднення рани, необхідно змастити поверхню шкі­ри навколо рани йодом, попередньо зупинивши кровотечу, і наклас­ти стерильну пов'язку.

Особливо небезпечні травми хребта. У таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину до­шку, щит, двері тощо.

При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди або стяг­нути їх рушником під час видиху. При ушкодженні тазу обережно стягнути його широким рушником, покласти на тверді ноші, а під зі­гнуті і розведені колінні суглоби підкласти валик.

При переломах і вивихах ключиці у підм'язову западину кладуть вагу або інший матеріал, згинають руку в лікті під прямим кутом і прибинтовують її до тулуба. Рука нижче ліктя повинна перебувати у косинці, яку підв'язують до шиї.

При переломах і вивихах кисті та пальців рук роблять так: кисть руки з вкладеним у долоню жмутом вати, бинта (пальці зігнуті) при­кладають до шини, яка повинна починатися біля середини передпліч­чя і закінчуватися біля кінців пальців, і перебинтовують.

При розтягу зв'язок суглобів — підняти хвору кінцівку догори, на­класти холодний компрес та тісну пов'язку, створити спокій до при­буття лікаря.

При ударах забезпечити потерпілому повний спокій, накласти на місце удару холодний компрес. При ударах із синцями не слід класти примочки, місце удару змастити йодом і накласти пов'язку.

Перша допомога при опіках, теплових ударах: при наданні пер­шої допомоги при опіках, теплових ударах слід швидко припини­ти дію високої температури. Це має особливо велике значення при займанні одягу і при опіках рідиною через одяг. У першому випад­ку необхідно загасити полум'я, негайно накинувши на людину, яка горить, будь-яку цупку тканину і щільно притиснувши її до тіла. Тлі­ючий одяг знімають або обливають його водою.

При промоканні одягу гарячою водою, його також необхідно обли­ти холодною водою або зірвати. Швидке занурення обпеченого лиця у холодну воду зменшує біль і тяжкість опіку.

Місце опіків кислотами ретельно промивають струменем води протягом 10—15 хв. Обпечене місце промити 5 % розчином перман­ганату калію, або 10 % розчином питної соди (одна чайна ложка на склянку води). На місце опіку накладають бинт. Місце опіків їдкими лугами (каустичною содою, негашеним вапном) промивають проточ­ною водою протягом 10—15 хв, потім слабким розчином оцтової кис­лоти. Місце опіків накривають марлею.

Опіки бувають трьох ступенів. При опіках першого ступеня з'яв­ляється почервоніння, припухлість шкіри. Уражені місця обробля­ють спиртом, прикладають примочки з розчину перманганату калію і забинтовують. При більш тяжких опіках (II і III ступенів) обпечені місця спочатку звільняють від одягу, накривають стерильним матері­алом, зверху накладають шар вати і забинтовують. Після перев'язу­вання потерпілого направляють у лікарню. При опіках не слід розріза­ти пухирів, видаляти смолистих речовин, що прилипли до обпеченого місця, віддирати шматків одягу, які прилипли до рани.

При опіках очей електричною дугою роблять холодні примочки з розчину борної кислоти, потім потерпілого направляють у медич­ний заклад.

При появі різних ознак теплового або сонячного удару потерпіло­го негайно виводять на свіже повітря або в тінь, потім його кладуть, розстібають одяг, що стискує, на голову і на серце кладуть холодні компреси, дають пити у великій кількості холодну воду, у тяжких ви­падках потерпілого обливають холодною водою.

При припиненні дихання або його утрудненні до прибуття лікаря потерпілому роблять штучне дихання.

Перша допомога при обмороженні, переохолодженні: обморо­ження виникає при місцевій дії холоду на тіло. Холод, діючи на суди­ни, спричиняє їх звуження, внаслідок цього відбувається недостатнє кровопостачання певної ділянки тіла, що проявляється у зблідненні шкіри. Якщо вчасно не буде надано першу допомогу, то це може спри­чинити відмирання тканини.

Розрізняють три ступені обмороження: І — побіління і втрата чут­ливості; II — почервоніння і поява «пухирів»; III — омертвіння тка­нин, які набувають буро-червоного кольору.

При обмороженні І ступеня слід розтерти обморожені місця ті­ла сухою теплою тканиною до почервоніння. При обмороженні II і III ступенів — накласти стерильні сухі пов'язки і забезпечити негай­ну доставку потерпілого у лікарню.

При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розти­ранням, дають випити кілька склянок теплої рідини. При середньому і тяжкому ступенях — тіло енергійно розтирають вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато пити.



Надання першої допомоги при пораненні й кровотечі: перша допомога при пораненні та кровотечі зводиться до обережного накла­дання на рану індивідуального пакета. При цьому мити рану водою, змивати кров з рани забороняється.

Якщо індивідуального пакета немає, для перев'язування викорис­товуйте чисту носову хустинку. У цьому випадку приготовлену для перев'язування тканину змочіть йодом так, щоб пляма йоду трохи пе­ребільшувала розміри рани.

При кровотечі необхідно підняти поранену кінцівку, закрити ра­ну перев'язувальним матеріалом і притиснути ділянку біля неї на 4—5 хв, не торкаючись рани пальцем. Після цього рану треба забин­тувати. Якщо кровотеча продовжується, слід вдатися до здавлювання кровоносних судин за допомогою згинання кінцівки у суглобах, при­тискування кровоносних судин пальцями, джгутом чи закруткою.

При накладанні джгута спочатку місце накладання обгортають м'яким матеріалом (тканиною, ватою тощо). Потім джгут розтягують і туго перетягують ним попередньо обгорнуту ділянку кінцівки доти, поки не припиниться кровотеча.

За відсутності гумової трубки або стрічки, що розтягується, для джгута застосовують інші матеріали (мотузку, ремінь, рушник то­що). У цьому випадку такий джгут зав'язують вузлом на зовнішньо­му боці кінцівки і використовують як закрутку. У вузол просувають важіль (паличку, металевий стержень), яким закручують закрутку до припинення кровотечі. Через 1 годину після накладання джгута його попускають на 5—10 хв, щоб не виникла небезпека омертвіння знекровленої кінцівки. При пораненні великих судин шиї і верхньої частини грудної клітки джгут не накладається. Кровотеча зупиня­ється при натисканні пальцем на поражену судину у самому місці поранення; при великій кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.

Перша допомога при отруєнні: причиною отруєння є проникнен­ня в організм людини різних токсичних речовин. Захворювання почи­нається через 2—3 год, інколи через 20—26 год.

Причиною отруєння оксидом вуглецю (II) є вдихання чадного га­зу, продуктів горіння, диму. Потерпілому необхідно забезпечити при­плив свіжого повітря. Якщо є можливість, — дати подихати киснем. Звільнити потерпілого від одягу, який утруднює дихання, дати поню­хати нашатирний спирт. На голову і груди покласти холодний комп­рес. У разі припинення дихання необхідно робити штучне дихання.

При отруєнні кислотою, якщо нема симптомів, що свідчать про прорив стравоходу або шлунка, потерпілого слід напоїти розчином питної соди, водою. Про отруєнні лугом потерпілого поять оцтовою водою, лимонним соком. За наявності підозри на прорив (нестерпний біль за грудною кліткою або в ділянці шлунка) потерпілому не слід ні­чого давати пити, а негайно транспортувати у лікарню.

При харчовому отруєнні потерпілому кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5—2 л води, а потім викликають блю­вання подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Можна дати 8—10 таблеток активованого вугілля. Потім дають багато чаю, але не їжу. Якщо після отруєння пройшло 1—2 год, і отрута над­ходить вже із шлунку до кишечника, то викликати блювання даремно. У такому випадку необхідно дати потерпілому проносне (2 столові ложки солі на 1 склянку води). Для зменшення всмоктування отрути слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту потерпілому мож­на дати розведені крохмаль або молоко.

Щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу, необхідне постійне спостереження за потерпілим.

Як діяти при харчовому отруєнні:

• за перших ознак харчового отруєння треба звернутися до лікаря або викликати швидку допомогу;

• якщо є підозра, цю отруєння спричинили гриби, негайно викли­кати швидку допомогу — кожна хвилина дорога;

• до прибуття лікарів бажано промити шлунок, а потім випити во­ди або несолодкого чаю.



Перша допомога при ураженні хімічними речовинами:

• якщо хімічна речовина рідка, її треба негайно змити проточною водою протягом 15—ЗО хв;

• якщо хімічна речовина потрапила в очі, слід промивати їх хо­лодною водою протягом 15—ЗО хв. Око треба розплющити, а стру­мінь води спрямовувати до його внутрішнього куточка;

• якщо речовина суха, її треба струсити чи зняти сухою ганчіркою (і ніколи не здувати, щоб порошинка не потрапила в очі);

• тільки після цього уражене місце промивають водою;

• дію деяких хімічних речовин можна знешкодити. Місце, обпе­чене оцтовою есенцією, можна обробити мильною водою чи слабким розчином харчової соди (1 чайна ложка на склянку води). А якщо опік спричинено засобом для чищення каналізаційних труб, знадобиться розчин лимонної кислоти (1/2 чайної ложки на склянку води) чи роз­ведений наполовину харчовий оцет;

• діти і люди похилого віку потребують негайної госпіталізації навіть при незначному ураженні хімічними речовинами;

• за перших ознак отруєння слід викликати швидку допомогу;



• до лікарні треба взяти посуд та етикетку від хімічної речовини, яка викликала отруєння.
Каталог: upload -> file
file -> Методичні рекомендації для керівників баз стажування з підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Внутрішні хвороби»
file -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. − К.: Видавничий дім «Освіта», 2013
file -> Вимоги до оформлення заявок розроблення технічного завдання та його складових частин
file -> Правила складання бібліографічного опису
file -> Укладач: Корженко Валентина Анатоліївна
file -> Програмний комітет співголови
file -> Агентський договір

Скачати 60.79 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка