Історія української етнографії (електронний збірник статей І матеріалів)



Сторінка10/13
Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.69 Mb.
#12062
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Шаблій О. Діяльність Володимира Кубійовича в Науковому товаристві імені Шевченка // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. - Випуск 1 (3). - С.11-22
Виділяється чотири періоди діяльності Володимира Кубійовича в Науковому Товаристві імені Шевченка: 1931-1940; 1947-1951; 1952-1962; 1963-1985. Розглядається внесок вченого у вироблення стратегії розвитку цього товариства у кожному періоді, а також його роль у структуризації НТШ після Другої світової війни. Особлива увага звернена на внесок В.Кубійовича у створення україно- і англомовної "Енциклопедій Українознавства". Розкрито діяльність вченого як Генерального секретаря, Голови Європейського відділу, керівника Історично-Філософської секції НТШ.

Oleh Shabliy. Volodymyr Kubijovych’s Activity at Shevchenko Scientific Society. Four periods of V.Kubijovych’s prolific activity at Shevchenko Scientific Society have been identified, i.e.: 1931-1940; 1947-1951; 1952-1962; 1963-1985. The schlolar’s contribution to elaborating the strategy of the Society’s development during each periods, as well as his role in the restoring of the Society after WW2 have been illucidated. Particular attention has been paid to V.Kubijovych’s contribution to Ukrainian- and English-language “Encyclopeadia of Ukrainian Studies” and his activities as the General Sekretary of the Society, Chair of the European Division of the Society and Head of the Historical and Philosophy Sektion.



Вступні завваги

Володимир Кубійович (1900-1985рр.), починаючи з 1931 року, коли він став дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка, нерозривно пов’язаний з цією науково-громадською організацією аж до його смерті. З самого початку він активно включився у наукову, видавничу і організаційну роботу Товариства і не знижував напруги своєї праці доки дозволяли йому фізичні сили. Без жертовної діяльності вченого був би неможливий величезний внесок НТШ в українську та світову науку і культуру. По суті, тільки період становлення В.Кубійовича як вченого (1921-1930 рр.) пройшов поза НТШ. Це Наукове Товариство сформувало з нього українського науковця, визначного україніста, організатора української науки як в краю, так і в діаспорі.

Проблема “Кубійович і НТШ” має багато аспектів. Найголовніші, на нашу думку, наступні: діяльність вченого в ролі стратега розвитку української науки як суттєвої сторони духовності української нації, як засобу її формування, трансформації українства із етнічної маси у етнополітичну єдність; участь на протязі великого періоду (близько 40 років) у розбудові організаційної структури НТШ; представництво НТШ як наукової установи перед світовим науковим співтовариством; розгортання видавничої діяльності НТШ; розроблення в рамках НТШ фундаментальних основ географічного українознавства та ін. Всі названі та інші аспекти тісно взаємопов’язані. Проте вони воєдино зливалися в організації видання книги книг духовного і матеріального буття глобального українства - “Енциклопедії Українознавства” (ЕУ).

Багатолітній відрізок часу, що в’яже В.Кубійовича з НТШ, можна розділити на декілька періодів, кожен з яких має свої особливості щодо вищеназваних аспектів діяльності вченого. Перший період охоплює 1931 -1940 рр. Він характеризується в основному розвитком В.Кубійовичем у рамках НТШ географічного українознавства, організацією Географічної Комісії, репрезентацією вченим НТШ на міжнародних наукових форумах, першим окресленням стратегії українознавства на зламі 30-40-х років тощо. Другий період — це організаційна діяльність з відновлення у діаспорі розпущеного більшовицьким режимом НТШ (1947-1951 рр.). Він характеризується розробленням ідеології розвитку українознавства у діаспорі, розбудовою в нових умовах організаційної структури НТШ, початком підготовки і виданням перших томів ЕУ.

Третій період (1952—1962 рр.) — це період всебічної діяльності НТШ як громадсько-наукової установи. Всі види діяльності цієї “некоронованої академії” проявилися на повну силу. Але під кінець третього періоду відчувається певна невідповідність зосередження у руках В.Кубійовича різних важелів влади в НТШ (крім керівництва Європейським НТШ він керував і Централею усіх наукових товариств, більшість членів яких знаходилася не у Європі, а у Північній Америці — у США і Канаді).

Нарешті, четвертий період (1963-1985 рр.) - це більш як двадцятирічний відрізок часу, коли діяльність Європейського крайового НТШ і його Голови В.Кубійовича зосереджується головним чином на організації підготовки і видання україно- і особливо англомовної енциклопедії. По суті, усі названі види діяльності вченого зводяться саме до його найкращого дитяти — ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНОЗНАВСТВА. В цей період (до 1982 р.) В.Кубійович організує роботу однієї з великих і традиційних для НТШ секцій - Історично-Філософічної (до війни він був членом Математично-Природописно-Лікарської секції).


Наукова і організаційна діяльність у 1931-1940 рр.

Із львівським НТШ В.Кубійович познайомився ще у 1927 р., під час роботи ІІ конгресу слов'янських географів та етнографів. До праці в НТШ його залучила Олена Степанів-Дашкевич — доктор філософії з історії та географії, відома у той час як героїня національно-визвольних змагань 1914-1920 рр. Особливо заприязнився В. Кубійович з доктором філософії Юрієм Полянським (1892-1975) - географом, геологом і археологом. У НТШ була добра бібліотека, а в ній непогані географічні й статистичні джерела з радянської України (з 1928 р., як відомо, В.Кубійович починає викладати в Яґеллонському університеті географію Східної Європи).

Заслугою В.Кубійовича на той час було швидке розгортання діяльності Географічної комісії НТШ (з 1933 р.). До неї увійшли кращі географи Галичини й інших українських земель: Олена Степанів, Степанида Пашкевич, Володимир Огоновський, Юрій Полянський, Ігор Федів, Володимир Ґеринович, Іван Тесля, Мирон Дольницький, Григорій Дрогомирецький та ін.

Зусиллями багатьох учених - членів НТШ під керівництвом В.Кубійовича готується і виходить у світ “Атлас України й сумежних країв” (1937 р.) та “Географія українських й сумежних земель” (1938 р.), організовуються виставки карт “Атласа” в Галичині та за кордоном (у Берліні, Софії та Римі). Нарешті, у 1935 р. з’являється збірник наукових статей “Праці Географічної Комісії” (вип. 1). У ньому вміщено чотири великі статті: В. Кубійовича “Пастушество Буковини”, Ю.Полянського “Реконструкція географічного середовища молодшого палеоліту Подільсько-Бесарабської провінції” (німецькою мовою), В.Огоновського “Східно-Європейський степ” та В.Січинського “Нові знаходи старих мап України XVII - XVIII ст.”. Кожна з цих праць була свіжим словом в україністиці того часу. Статті стосувалися різних аспектів географії України: її палеогеографії, історії географії і картографії, антропогеографії, фізичної географії.

Особливо бурхливу діяльність проявив В.Кубійович у зв’язку з підготовкою і виданням “Атласу України й сумежних країв”. У Центральному державному історичному архіві у Львові збереглися листи В.Кубійовича до Голови НТШ д-ра Івана Раковського за 1936-1938 рр. стосовно організації виставок карт “Атласу” у різних місцях, діяльності НТШ загалом та роботи його Географічної комісії, видання “Атласу України”, статистичних річників тощо.

Зокрема, довідуємось, що на виставку до Берліна у січні 1936р. В.Кубійович брав з собою 27 великих карт масштабу 1:1250000, 70 окремих карт у масштабі 1:4000000 на 29 аркушах, 10 таблиць з діаграмами. В іншому листі від 21.01.1936р. учений повідомляє, що “виставка мала повний успіх, збудила велике зацікавлення серед німецьких наукових кругів, відвідало її за 5 днів яких 600 осіб і зробила добре ім’я українській науці і Наук[овому] Тов[ариству] ім. Т.Шевченка [...]. У дискусії підніс проф. Пенк, що тішиться, що наше Тов[ариство] так працює, і підчеркнув, що йому приємно бути членом цього Тов[ариства]”.

Далі В.Кубійович висловлює подив, що керівництво НТШ не хоче дати дозвіл, щоб “Атлас України” друкувався під фірмою НТШ. У листі-відповіді керівництво НТШ всіляко викручується від того, щоб згодитися на фірму цього Товариства, але вкінці виявляється: його не задовільняє видавець, а не автор. Тому радить В.Кубійовичу відмовитися від видавця, а кошти шукати деінде. Зрозуміло, що вчений на такий варіант не згодився і “Атлас України” проходив усі започатковані технологічні видавничі процеси. Але В.Кубійович у наступних листах усе-таки добився фірми НТШ.

Учений схвально зустрів пропозицію НТШ організувати в його системі Інститут українознавства, виявив бажання активно працювати у ньому над проблемами української демо- і етногеографії. Запропонував, щоб “Атлас України” йшов під фірмою цього Інституту, побажав виступити лектором у Ворохті на вакаційних (літніх) курсах українознавства. Тоді він вже очолював дві комісії - географічну і демографічну.

Мало не у кожному листі В.Кубійович просить керівництво НТШ організувати виставку карт насамперед у столиці Польщі — Варшаві (це ще до видання “Атласу” у 1937 р.). Зокрема, він пише (лист від 12.02.1936р.): “О виставу у Варшаві мені дуже іде. З різних причин: 1) щоби ми і НТШ “показалися” в столиці. 2) щоби була пропаганда українська. 3) особисто, щоби не чіпалися мене вічно, що роблю прогульки по Берліні, а не їду до столиці”6 (очевидно, тут натяк на закиди університетської влади, а, може, реакційної преси).

Нарешті, сам повідомляє (лист від 19.05.1936р.), що “у Варшаві вистави не буде. Інститут Східний радився аж у Пресовому бюро Прем’єра, і, видно, йому відрадили, бо відповіли, що можуть зайнятися лише укр[аїнською] територією на схід віж Збруча, а на картах є українські етнічні землі”.

У листі від 24.04.1936р. вчений сповіщає, що тепер працює над статистикою і картою розміщення українців у Сполучених Штатах Америки і просить НТШ допомогти отримати статистичні дані, під-готувавши і надіславши листа-запитальника до редактора газети “Свобода” (“Ukrainian Dayli”) д-ра Луки Мишуги.

Світла і тіні підготовки і видання “Атласа” були розкриті у “Хроніці НТШ” у 1937р. Зокрема, було підкреслено: “визначним науковим здобутком товариства є “Атлас України й сумежних країв”. Карти й діяграми, що дали основу для цього “Атлясу”, є вислідом наукових студій члена Товариства проф. д-ра Володимира Кубійовича та його співробітників, членів географічноної й демографічної Комісій НТШ, де він головує. Дотичні наукові студії зреферовано на засіданнях обох згаданих Комісій, а опісля на засіданнях природничих Секцій, де й ухвалено видати цей перший науковий атляс України накладом Товариства.

Щоб познайомити наше громадянство з таким важним науковим здобутком проф. В.Кубійовича і його співробітників, наше Товариство владило пресову конференцію 7.Х.-1935 р., на якій проф. В.Кубійович повідомив представників нашої преси про висліди своїх демографічних дослідів, а опісля й виставу згаданих карт і діяграм, що від 1-го до 22-го грудня 1935р. була відкрита в салях Культурно-історичного музею Товариства під назвою “Український народ, його життя й праця”. У зв’язку з цією демографічною виставою владжено в салі нашого Музею такі виклади: 1. 8.ХІІ. д-р. Е.Храпливий: Сільське господарство України; 2. 14.ХІІ. проф. д-р. В.Кубійович: Торговля, промисел і комунікація на українських землях; 3. 15.ХІІ інж. С. Пастернак: Підземні скарби України; 4. 21.ХІІ. проф. д-р. В.Кубійович: Остання статистика на українських землях.

Згадану виставу відвідало 1360 осіб. Вона звернула на себе увагу не лише нашого інтеліґентного загалу, але й чужих знавців-спеціялістів. Виділ Т-ва уладив цю виставу і в усіх важніших містах нашого краю [...]. З нагоди згаданих вистав проф. В.Кубійович мав завжди два виклади на демографічні теми: один при відкритті вистави, другий — при її закритті. Виставу згаданих карт і діяграм уладжено і в Берліні при допомозі тамошнього Українського Наукового Інституту (в лютому 1936 р.) і в Софії з нагоди Конґресу Слав’янських Географів і Етнографів (від 19-29.VIII. 1936р.), завдяки ласкавій допомозі Болгарсько-Українського Товариства та його голови і члена НТШ проф. д-ра Михайла Арнаудова [...].

4.Х.1935р. Президія Товариства вирішила видати згадані карти й діяграми як перший науковий атляс України. Та, на жаль, Наукове Товариство не мало потрібних засобів на видання такого атлясу, здобути їх у формі позички було не можливо, тимто наше Т-во відступило видання атлясу приватній фірмі, не маючи з цього видання ніякої матеріяльної користи. А проте згаданий атляс вийшов під фірмою Т-ва, він є важним здобутком нашої культури й гарним свідоцтвом високовартісної наукової праці наших дослідників”.

В.Кубійович гаряче підтримує ініціятиви НТШ створити Інститут національної статистики, ви-давати часопис українознавства. У листах до Івана Раковського, що був тоді Головою НТШ, він пише (22.02.1938р.): “є потрібний [...] Інститут нац[іональної] статистики чи дослідів з завданням: 1) зібрати повну бібліографію укр[аїнських] нац[іональних] проблемів; 2) зібрати потрібні оголошені стат[истичні] матеріяли; 3) досліджувати актуальні питання вроді: перехід гр[еко]-кат[оликів] на лат[инський] обряд, соц[іальна] структура укр[аїнців] у Львові, що це є служниці - гр[еко]-кат[олики], проблем укр[аїнської] шляхти, досліди над нац[іональним] станом Холмщини, укр[раїнсько]-білоруська межа, православ’я серед лемків, еміґрація українців з Польщі до Параґваю тощо; 4) давати скору відповідь на актуальні запити наших політиків тощо; 5) видавати “Статистичний Річник”. Інститут повинен мати безплатного Директора і одного чи двох службовців. З цього, що є проектоване чи що вартісно вийде, - побачимо. Добре одне, що д-р Огоновський в це війде”.

І, нарешті, в листі від 24.06.1938р. : “... до нашого органу (журналу українознавства. - О.Ш.) можу написати одну з подаваних мною тем (всі майже готові): 1) число українців у Польщі, 2) природний рух українців у Польщі, 3) українська еміґрація з західних земель по війні, 4) еволюція національних відносин на українських землях Польщі. Властиво, всі статті творять певну цілість, і найкраще було би в наступних по собі числах дати статті 1, 2, 3, 4”.

Участь В.Кубійовича у західноукраїнських і міжнародних наукових форумах, виставках та зустрічах у передвоєнному десятиріччі досягає свого апогею. У 1930р. В.Кубійович є учасником ІІІ Конґресу слов’янських географів і етнографів, що відбувся у Бєлграді. Тоді він єдиний представляв українську географію. Через шість років учений представляє українську географічну науку вже на IV Конгресі слов'янських географів і етнографів у Софії вже від імені НТШ (16-22 серпня 1936р.). Тут він розгортає виставку карт майбутнього “Атласу України”, які одержують схвальну оцінку. Ще один форум за участю В.Кубійовича - це IV Міжнародний географічний конґрес у Варшаві (1934). Тут учений виступив з доповіддю про українську еміґрацію до Азії, де він визначає її головну причину - аграрне перенаселення і нехіть українців до поселення у містах. Тому, на його думку, вони поселяються в аналогічних до вітчизняних лісостепових і степових регіонах Сибіру і Далекого Сходу. У повідомленні, опублікованому в матеріалах конґресу, В.Кубійович робить геополітичний висновок: “обидва українські реґіони поселення (сибірсько-казахстанський і далекосхідний. - О.Ш.) знаходяться біля важливих геополітичних центрів: один біля границі Маньчжурії і Кореї, інший — у безпосередній близькості до Східного Туркестану і Британської Індії”.

еними в еміґрації та у Львові. У першому випадку - це участь у роботі Другого Українського наукового з’їзду у Празі (20-24 березня 1932р.). Тут він уперше продемонстрував перед делегатами свою етнічну карту України, опубліковану дещо пізніше у третьому томі “Української Загальної Енциклопедії” (1935), в “Атла-сі” (1937) та у “Географії” (1938).

На з’їзді Володимир Кубійович представляв НТШ і виголосив вітальну промову від його імені. Закриваючи з’їзд, його Голова академік, проф. Степан Смаль-Стоцький зазначив: “не в силі я вповні вимовити нашої великої втіхи з приводу того, що рідний край, Західна Україна, так щиро відкликнулась, так сердечно привітала наш з’їзд. Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, а так само перша легальна високошкільна установа - Богословська Академія у Львові, крім писемних привітів, вислали своїх делегатів в особі, з одного боку, п. доцента Кубійовича, а з другого боку - талановитого виховника наших еміґрантських наукових установ проф. Чеховича, котрі не тільки своїми усними привітами від тих нау-кових установ в краю викликали в серці кожного з нас незвичайно милі почування нашого зв’язку з рідним краєм, але й своїми працями до успіху нашого з’їзду”.13 Саме тут у Празі В.Кубійович висунув ідею “опрацьовання і видання географічно-статистичного атласу українських земель”.

Виходячи з принципу, що “для недержавної нації наука є ще важніша, ніж для державної”, В.Кубійович у 1937р. виступив у газеті “Новий час” зі статтею “Стан і потреби української науки”. Тут він розкрив своє розуміння проблем розвитку національної науки, коли на підрадянській Україні відбувалася жорстоке руйнування академічних і навчальних установ та фізичне винищення вчених. У цій статті він писав: “... наші нечисленні вчені з цього боку Збруча (тобто у Галичині. - О.Ш.) мусять знову займатися не лише областю, в якій живуть, але — і це головно — всіх українських земель. Вони мають тяжкий, але як почесний обов’язок вчити думати всеукраїнськими категоріями [...]. Ці завдання може сповнити лише найвища українська установа на національній території, а саме Наукове Товариство ім.Шевченка. Воно може розбудуватися на низку автономних дослідчих катедр, які під кермою своїх директорів вели би досліди з обсягу поодиноких ділянок українознавства [...]. При цих катедрах вишколювався би повний набирок науковців. Назовні катедри проявляли би свою діяльність публічними викладами, курсами й публікаціями [...]. Друга справа, на яку наша найвища установа мусить здобутися - це видання постійного органу [...]. Зорганізована в НТШ наука повинна давати відповіди на низку актуальних національних питань, одною з найважніших катедр повинна бути катедра чи то пак інститут національних дослідів [...]”.

Більш повно ідеї розбудови НТШ В.Кубійович висловив на загальних зборах, які відбулися 26 грудня 1937р. У “Хроніці НТШ” за 1937-1938рр. (Ч.74) відзначено: “Проф. д-р Володимир Кубійович звертає увагу на необхідні негайні потреби української науки. Такими, на його думку, є:

1) постійний науковий секретар, який кермував би усіми науковими справами;

2) передача всіх адміністраційних справ осібному управителеві, так, як це предкладає контрольна комісія, щоби голова Товариства не потребував ними займатися, бо це виходить на шкоду українській науці;

3) заснувати журнал українознавства, пристований до широких кіл нашої суспільности, щоби й наше громадянство, і чужинців інформувати про наші наукові досліди на полі українознавства та здобути засоби на такі досліди;

4) зорганізування наукових видань, актуальних і потрібних для широкого інтелігентного загалу. Такі видання будуть мати напевно забезпечений збут і дадуть засоби на дальшу наукову працю;

5) розбудова Товариства на окремі наукові інститути, в яких була б організована наукова праця в даних означених ділянках і напрямах;

6) поширення наукових дослідів на всі етнографічні українські землі по цей бік ризького кордону;

7) здобуття засобів на більшу кількість наукових стипендій для молодих адептів науки, щоби виховувати нових молодих дослідників.

Ці ідеї вченого не змогли бути реалізованими. Незабаром почалася Друга світова війна, окупація Західної України більшовиками і нацистами. Наукова діяльність НТШ і В.Кубійовича в ньому була згорнута (хоча у 1943р. йому вдалося перевидати свою “Географію України”).


Початки праці В.Кубійовича над відновленням НТШ (1947-1951 рр.)

У січні 1940р. окупаційна більшовицька влада у Львові припинила існування НТШ (хоч члени Товариства не визнали цього рішення). Під час війни (1941-1945рр.) в силу зрозумілих причин НТШ не функціонувало. Після війни у Німеччині (Баварія), де опинилося багато дійсних і звичайних членів НТШ, за ініціативою В.Кубійовича та інших вчених було відновлено діяльність НТШ (30 березня 1947р., Мюнхен). Тоді на Загальних Зборах НТШ В.Кубійовича було обрано Генеральним Секретарем.

Період 1947-1951рр., тобто п’ять років — це час організаційного і наукового відновлення та становлення НТШ. Він характеризується такими наступними п’ятьма особливостями діяльності В.Кубійовича.

1. Вироблення стратегії діяльності НТШ у діаспорі. Її розробив у першу чергу В.Кубійович. Вже у 1946р. він публікує статтю під назвою “Питання української еміґрації у Європі” (під псевдонімом Антін Корнівський). Положення цієї статті лягли в основу доповіді вченого на Загальних Зборах НТШ 30.ІІІ.1947р. Остаточно вони були оформлені у публікації “Сучасні проблеми української науки”. В ній В.Кубійович наголошував, що “в сьогоднішніх трагічних для нашої нації часах учений повинен в першу чергу займатися [...] тими проблемами [...], які сьогодні зв’язані з потребами нації”. Далі він розгортає наукову проблематику україністики на еміграції: інвентаризація набутку українознавчих студій; інвентаризація подій з української історії останніх часів, зокрема дослідження політичної історії України під совєтами і різних ділянок життя в совєтській Україні; висвітлення ролі нашої Батьківщини в східноєвропейському комплексі, а у зв’язку з цим - проблеми взаємовідносин України з сусідами — Московщиною, Донщиною, Передкавказзям, Польщею; дослідження нашого пограниччя (“ми повинні знати точно національні відносини наших пограничних земель, їх еволюцію і лінію розвитку, еко-номічну і політичну структуру, геополітичне і стратеґічне положення, щоб на цій підставі мати готову свою концепцію будучих границь Української Держави й мати готовий матеріял до оборони цієї концепції”); висвітлення взаємовідносин між Україною і країнами Західної Європи та Америки; вивчення української діаспори; розроблення і видання синтетичних праць з усіх ділянок україністики в широкому розумінні цього слова (таку мету має передусім видання Енциклопедії Українознавства, за опрацьовання якої береться НТШ; необхідно систематично видавати статистичні довідники, атласи України тощо). “Збережемо себе, як еміґрація, здоровими і діятимо позитивно на край, - пише вчений, - якщо ясно знатимемо, хто ми, що притаманне нам, що можемо внести до загальноукраїнської скарбниці духа. Тут виринає проблематика українського світогляду. Проаналізувати, зглибити його первні, його основні ідеї, знайти його сучасний вислів після траґічних останніх переживань і на їх підставі — ось справи першої ваги. Очистити українську духовність від насильно накинутих чужих змістів, отже, в першу чергу, дати основну критику марксизму, московського комунізму і т.п. — це завдання того самого порядку”. Як це звучить актуально у наш час, коли вже у незалежній Україні не здійснено декомунізації і деколонізації наукового знання.

2. Розбудова організаційної структури НТШ і української науки в цілому. В.Кубійович бачив таку організаційну структуру української науки, освіти і підготовки національних кадрів науковців: а) частина вчених, особливо, природодослідників (фізики, хіміки, біологи, медики тощо) інтродукуються в наукові та навчальні установи країн їхнього перебування; б) частина вчених — переважно гуманітарії-україністи зосереджуються у цілком українських закладах трьох типів: чисто науковому (свого роду Академії наук); високошкільному (Університет, Висока Технічна Школа); українських наукових інститутах. Функції АН можуть, на думку вченого, виконувати НТШ і Українська Вільна Академія Наук (УВАН), яка в той час вже перенеслася до США. Сам вчений неодноразово висловлювався про користь злиття цих двох важливих установ (але до цього не дійшло).

Зрозуміло, що сам В. Кубійович надавав перевагу НТШ як найстаршій, з солідними традиціями наукових студій у сфері україністики установі. Тому період 1947-1951рр. був часом передусім структуризації НТШ в нових умовах, які до того ж швидко змінювалися (найгірше було те, що українська еміграція швидко розпорошувалася — багато вчених, починаючи з 1949р., масово виїздили за океан, і що йшов невблаганний процес старіння та вимирання старшого покоління дослідників). Поскільки Голова НТШ проф. І.Раковський помер (1949р.), а його наступник проф. З.Кузеля не жив у Мюнхені і був внаслідок похилого віку малоактивний, основна організаційна діяльність зосередилася у цей період у руках Генерального секретаря НТШ В.Кубійовича.

Передусім було відтворено довоєнну структуру НТШ за трьома секціями: Історично-Філософічною, Філологічною і Математично-Природописно-Лікарською. Сам В.Кубійович залишився в останній секції і очолював, як і у Львові, Географічну комісію, а з 8.IV.1950р. — усю Математично-Природописно-Лікарську секцію.

Вченим-організатором було прикладено багато зусиль до утворення нових структур в НТШ — наукових інститутів: Інституту Енциклопедії Українознавства (напочатку, з 1948р. очолюваного З.Кузелею, а після його смерті у 1952р. — В.Кубійовичем), Інституту Національних Дослідів (очоленого В.Кубійовичем), Інституту Української мови, Бібліографічного та Публіцистичного інститутів.

Нарешті, велика робота була здійснена з організації крайових відділів НТШ - Американського (1948р.), Канадського (1949р.) та Австралійського (1950р.). Болісно в цих умовах відбувалася організація “знекровленого” Європейського відділу і самої Централі НТШ.

Згідно зі статутом НТШ, його Централя (Виділ) мав знаходитися у місці проживання Генерального Секретаря. Вже навіть було прийнято рішення про переїзд В.Кубійовича як Генерального Секретаря до Нью-Йорка (1949р.). Проте існували деякі чинники, що перешкоджали його реалізації. Очевидно, не останнє місце тут займав суб’єктивний фактор: по-перше, В.Кубійович не зміг спрацюватися з Головою Американського НТШ проф. М.Чубатим (це видно з листів В.Кубійовича), по-друге, сам вчений був переконаний, що він не пройде політичної рогачки американських еміґраційних служб.

Так воно було чи інакше, але у 1951р. осідок Централі НТШ перебазовується з Мюнхена у Сарсель — невелике містечко поблизу Парижа. Сюди переїжджає сам В.Кубійович і ряд вчених (в т.ч. тодішній Голова НТШ З.Кузеля), два інститути — Енциклопедії і Національних Дослідів і, зрозуміло, осередок Європейського НТШ, яке остаточно оформилось вже у 1952р.

3. Розбудова інфраструктури НТШ, починаючи від пошуків приміщення для Централі і закінчуючи організацією видань наукових праць (не було бібліотеки, музеїв, кабінетів, лабораторій, друкарні тощо). Ця сторона діяльності вченого часом не береться до уваги. Вже на самому початку Секретаріат НТШ знаходить (винаймає) приміщення для Канцелярії — дві кімнатки у одній із шкіл Мюнхена на Версайлєр-штрассе. Організовується бібліотека НТШ (перевезена з Кракова, де вона належала Українському Видавництву при УЦК, керованому у 1940-45рр. В.Кубійовичем). На 15.ІІІ.1949р. бібліотека налічувала 1421 книжки, 5624 часописи, 2091 — інших друкованих творів. Особливо дошкульними були фінансові проблеми. Але і вони поступово розв’язувалися завдяки допомозі української громадськості і Греко-Католицької Церкви (об’єднання приватних підприємств, кооперація, управа переселенських таборів, Центральне представництво української еміґрації, Апостольська Столиця — Ватикан, едмонтонський (Канада) єпископ Ніль Саварин та ін.).

При активній співдії Генерального Секретаря відновлюються видання “Записок НТШ” (за 1947-1951рр. вийшло 4 томи записок), вісника українознавства “Сьогочасне й Минуле” (вийшло три числа журналу за ред. З.Кузелі), розпочато видання з серії Бібліотека Українознавства, відновлено “Хроніку НТШ” (вийшли Ч.75 і 76), т.зв. “Proceedings” (короткий виклад іноземною мовою прочитаних у комісіях доповідей) тощо.

4. Початок фундаментального видання “Ен-циклопедії Українознавства”. Цей унікальний майже двадцятитомний (а, по суті, якщо врахувати три останні англомовні АЕУ-2 томи та 11-й том ЕУ-2, то виходить 21 том!) твір є живим плодом організаційної і наукової діяльності В.Кубійовича, головним його внеском в українську та світову науку і культуру. Видання ЕУ невіддільне від праці вченого в НТШ. Це результат діяльності усіх його секцій і комісій, відділів та інститутів. Зрозуміло, що, у першу чергу, Інституту Енциклопедії, яким після смерті З.Кузелі з 1952р. керував В.Кубійович.

Підготовка і видання ЕУ була стрижнем діяльності передусім вченого і керованого ним Європейського НТШ. Рішення про видання ЕУ було прийнято на Загальних Зборах НТШ у вересні 1947р. (м.Міттенвальд у Баварії). Відповідальними редакторами були визначені: З.Кузеля і В.Кубійович. Останній так обґрунтував необхідність видання ЕУ: “по-перше, це підставовий довідник українознавства для двомільйонної маси українців і осіб українського походження, які живуть в діаспорі за межами СРСР та його сателітів; по-друге, це має бути джерело знань про Україну й український народ для чужинців, - зокрема цю ролю виконуватиме АЕУ; по-третє, і може найважливіше, - ЕУ має бути джерелом правдивих інформацій про минуле й сучасне України для українців на рідних землях, де більшовики промовчують або фальшують здебільша те, що становить суть українства”.

Вже у червні 1949р. появився перший том ЕУ-1, а у червні 1952р. — видруковано третій том загальної ЕУ. До першого тому В.Кубійович підготовив 18 статей з географії, історії, економіки та демографії України.

5. Продовження демографічних студій України і її окремих земель. Хоч друком появилася одна стаття В.Кубійовича (“З демографічних проблем української еміграції (на прикладі таборів у Міттенвальді”),28 проте він зібрав величезний статистичний матеріал про національні відносини у Галичині на 1939р. (пізніше використаний для побудови відповідної карти та видання статистичного збірника). На засіданні Географічної комісії, якою керував вчений і яка налічувала 14 членів, він робить доповідь “Етно-графічна карта Галичини”; на одному з академічних вечорів виголошує доповідь “Зміни в стані населення України останніх 20-ти років”.

Під кінець цього періоду В.Кубійович переїжджає до Сарселю. Наступає новий період в його житті, науково-організаційній та науковій діяльності в НТШ.


Каталог: data -> users -> 5427
users -> Лекція №2 Тема морально-етичний закон християнства декалог (десять заповідей божих) Мета лекції
users -> Лекція. Лекція №1 Тема. Тема лекції. Фактори, що враховуються при відборі дітей для занять хореографією. Мета
users -> Лекція Тема Використання новітніх технологій навчання природознавства в початковій школі Мета
users -> Положення народознавчої роботи у сучасному українському днз мета заняття: поглибити знання студентів про особливості народознавчої роботи в умовах сучасного дошкільного навчального закладу. Питання для обговорення
users -> Лекція №3 Тема № святі тайни в християнстві мета лекції
users -> Тема Політична влада Мета заняття: з’ясувати поняття «влада», «політична влада»
users -> Лекція №14 Тема. Поняття про транспорт, лісові дороги та їх технічні елементи. Класифікація лісових доріг
users -> Тема історичні знання україни-руси в IX – XIII ст. Початки літописання в Руси-Україні IX – X ст. «Повість врєменних літ»
users -> Тема. Постулат и квантово
5427 -> Історія української етнографії (електронний збірник статей І матеріалів)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка