Історія української етнографії (електронний збірник статей І матеріалів)



Сторінка13/13
Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.69 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Дуже вимогливо ставилися до вибору інформаторів. "Треба, отже, вибирати все доброго оповідача з гарним стилем і навчити його диктувати оповідання… При диктаті належить записувати кожде слово, не пропускаючи нічого, хоч би було, напр[иклад], сороміцьке. Треба держатися приповідки, що слова з пісні не викидають" [8, с. 53-54]. Від доброго оповідача чи співака збирачі намагалися записати увесь його репертуар, вказавши, звідки інформатор навчився оповідання чи пісні, відколи ті чи інші твори відомі в цій місцевості, як до них ставляться старші й молодші, чи є для них спеціальні назви тощо.

Важливу роль відводили також фіксації варіантів. "Коли ж хто запише пісню в місцевості А і надрукує її, - наголосив В.Гнатюк, - а опісля запише її в місцевості Б зі значними змінами і не хотів би друкувати тому, що вже один варіант надрукований, чи зробив би добре? Зовсім ні, бо тоді мало мали би ми повних текстів пісень і коректних, а не знали би ані її історії, ані не могли би сконстатувати місця (бодай приблизного) її постання, її географічного розширення і популярності і т. і. А треба при тім мати на увазі, що пісні мають не лише естетично-літературне значення, але й історичне і язикове і багато питань, зв'язаних із ними, можна вияснити лише на підставі цілого ряду варіантів, а не одного" [8, с. 226]. Записування варіантів уснословесного твору та публікацію їх у різних збірниках І.Франко вважав не хибою, а заслугою, бо це показує їхнє географічне поширення. Фольклористи того часу добре розуміли, що при фіксації народних творів навіть найменші зміни мають значення. Адже варіанти, записані у різних регіонах, дають підстави для цілої низки наукових досліджень.

Серйозну увагу звертали на паспортизацію текстів. Під кожним оповіданням чи піснею подавали таку інформацію: хто записав, від кого, коли, де. Наводили також додаткові дані: про кращих оповідачів, співаків нотували біографічні й інші відомості, а якщо це було можливо, подавали фотографії, де потрібно, - плани, рисунки, малюнки.

Високо цінуючи красу та художню досконалість народних творів, фольклористи ХІХ - початку ХХ ст. намагалися знаходити серед народу найкращі варіанти, дошукуватися обдарованого оповідача, співака і вже тоді записати річ у зразковому вигляді, при тому ніколи не "підкрашували", не "чепурили" запису, тобто не редагували його.

Так, у 90-ті роки ХІХ ст. сформувались збирачі нового типу (І.Франко), які дотримувалися наукових підходів у фіксації фольклорно-етнографічного матеріалу: записи робили стенографічно правильно, матеріал фіксували від найліпших оповідачів, про найцікавіших подавали докладні відомості; описи фольклорно-етнографічних реалій ілюстрували замальовками, фотографіями. До таких збирачів нового типу І.Франко зараховував В.Гнатюка, В.Шухевича, І.Колессу, О.Роздольського. Ці фольклористи, на думку вченого, "обіймаючи широкі наукові горизонти, рівночасно старалися вичерпати запас етнографічних фактів у певній околиці, подати ввесь репертуар пісень, оповідань і т. ін. якогось незвичайного оповідача чи рапсода, вичерпати запас пісень, казок, обрядів даної околиці і, з другого боку, обняти запас доступного однорідного матеріалу в цілім краю" [25, с. 240-241].

До збирачів нового типу варто зарахувати і самого І.Франка, який на той час, незважаючи на велику зайнятість літературною й громадською діяльністю, все ж займався збирацькою роботою. Це чітко простежується з його листів, зокрема до М.Драгоманова від 5 квітня 1892 р.: "Я нетерпляче дожидаю віча на Вижниці, а коли його не буде, то літом виберуся в ті сторони з запасом грошей і буду полювати на рукописі, а також на казки. Бажав би після приповідок зладити і видати збірку галицьких казок, і вже тепер нотую собі імена народних оповідачів, до котрих опісля удамся, щоб позаписувати їх скарби" [23, с. 329]. Таку ж думку він повторив знову в наступному листі до того ж адресата від 29 квітня 1892 р.: "Скінчивши роботу над приповідками, я займуся збиранням казок, і думаю, що на тім полі у нас дуже багато інтересного можна знайти" [23, с. 333].

З "Хроніки НТШ" дізнаємось, що влітку 1900 р. І.Франко здійснив кілька екскурсій, здебільшого шукаючи матеріал для збірки галицьких народних приповідок, яку готував до друку як десятий том "Етнографічного збірника", а також матеріал для збірки колядок і щедрівок. Найважливіша з тих екскурсій була до с. Довгого Стрийського повіту, де він одержав багату і гарну рукописну збірку щедрівок, які записав ще у 1860 роках о. Йосафат Кобринський. Під час цієї експедиції І.Франко зібрав багато приповідок у с. Завадові і Голобутові Стрийського повіту, а також у Коломиї, Тернополі, Збаражі і Львові [26, ч. 4, с. 18-19].

Суттєві новації простежуємо і в організації післяекспедиційного етапу збирацько-дослідницької праці українських фольклористів Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст. Це насамперед стосується запровадження звітності. Чи не вперше в історії української фольклористики вимагалося чітке звітування (т.зв. "справоздання"): скільки матеріалу зібрано, загальна жанрово-тематична характеристика зафіксованих творів усної словесності, демонстрування цікавих фольклорних зразків, опублікування звітів у "Хроніці НТШ" тощо. Так, скажімо, на засіданні Етнографічної комісії 17 вересня 1900 р. заслухано звіти М.Павлика, О.Роздольського із етнографічних експедицій. Окрім того, О.Роздольський демонстрував пісні, які він зібрав на фонограф "між лемками і в кількох повітах східної Галичини". Оскільки виявилося, що пісні "виходять з фонографу досить добре, ухвалено звернутися до виділу [керівництва. - Г.С.] з проханням закупити фонограф для подальшого збирання пісень" [26, ч. 4, с. 10].



Цінним інформаційним джерелом для вивчення післяекспедиційного етапу збирацької роботи є публікації в "Хроніці НТШ", зокрема рубрики "Справоздання". За ними можемо простежити, наскільки злагоджено, поетапно і систематично проводилась робота в НТШ, зокрема в Етнографічній комісії. Майже в кожній ухвалі засідання Етнографічної комісії, де йшлося про експедицію, зазначалося: "жадати від учасників експедиції докладного справоздання". За літо 1901 р. прозвітували О.Роздольський (записав на фонограф близько 670 мелодій народних пісень у східній Галичині, з них 220 лемківських) та В.Шухевич (їздив і цього року на Гуцульщину, де збирав матеріали для доповнення своєї праці "Гуцульщина"). Інші члени експедиції - В.Гнатюк, Л.Гарматій, А.Веретельник і О.Дерев'янко, у зв'язку із запізненням допомоги, яку надавав Сойм, робили записи восени, і тому не звітувались вчасно [27, с. 31]. І справді, в наступному випуску "Хроніки НТШ" з цього приводу зазначалось: "В 10 числі "Хроніки" (ст. 31-32) подали ми справозданє двох членів, д. В.Шухевича і д. О.Роздольського з їх екскурсий по краю для збирання етнографічних матеріалів. Тепер подаємо дальше справозданє инших трьох членів [В.Гнатюка, Л.Гарматія, О.Дерев'янка. - Г.С.]…" Звіт В.Гнатюка, на нашу думку, вартує того, щоб його зацитувати повністю не лише як зразок фахового підходу дослідника до справи звітування, але і як доказ того, що фіксації народних творів проводились у руслі розроблених Етнографічною комісією програм: "Д[обродій] Володимир Гнатюк їздив сього року в Бучацький повіт, де робив записи у двох селах - Пужниках і Коропци. При записуванню тримався він програми етнографічної комісиї і звертав головно увагу на такі матеріали, яких доси в нас або зовсім не записувано, або й записувано, але мало. Попри те збирав він і матеріали з тих царин, із яких були вже опубліковані в нас окремі збірки, але між тим вибирав зовсім нові річи, яких іще не виголошувано в нас друком. До остатніх належать: легенди - числом 27, казки - 3, анекдоти - 1, новелі - 15, небилиці - 1. До перших, які вийдуть друком аж тоді, коли збереться відповідна збірка кождого відділу, належать: оповідання про чортів - 6; про страхів - 78; про хованців (домовиків) - 5; про блуд - 7; про опирів - 8; про вовкулаків - 1; про хвороби (персоніфіковані) - 3; про висільників - 4; про топельників - 3; про мерців - 11; про душі на покутті - 2; про відьми - 14; про знахарів і чарівників - 22; про хмарників (градобурів) - 2; про інклюз - 5; про чари - 4; про закопані скарби - 1; байки (звіриний епос) - 17. Усіх оповідань разом зібрав 240, що дасть несповна один звичайний том "Етнографічного збірника". Крім того записав він 35 пісень, між тим 15 колядок, які етнографічна комісия задумує видати окремим томом і яких має вже більше число в себе. Надто звертав він увагу на народну медицину і народні вірування, та записав одних і других по кілька соток" [27, ч. 11, с. 16-17]. Згодом більшість матеріалів, зібраних під час цієї поїздки, лягло в основу збірки "Знадоби до галицько-руської демонології" ("Етнографічний збірник", 1904).

Проведення експедицій багато в чому залежало від субвенцій. Того ж 1901 р. Етнографічна комісія одержала від Сойму 1000 корон підмоги для збирання фольклорно-етнографічних матеріалів [27, с. 31]. З субвенції, виділеної Соймом на етнографічну експедицію за 1902 р., ухвалено дати В.Шухевичеві у Львові 100 корон, Л.Гарматієві в Головах - 100 корон, В.Левинському в Дрогобичі - 50 корон для збирання фольклорно-етнографічних матеріалів [27, ч. 12, с. 19]. 1903 року призначено допомогу для екскурсій А.Веретельникові (100 корон), О.Дерев'янку (30 корон), І.Тарасевському (70 корон) [28].

Керівництво НТШ також турбувалося про наукових працівників, надаючи їм допомогу для екскурсій. Так, 1908 року Ф.Колессі виділено 250, С.Підручному - 100, О.Роздольському - 150 корон [29, с. 7]. На засіданні Етнографічної комісії приймалися постанови, у яких зверталися до Виділу з проханням вкладати в бюджет "постійну квоту" на етнографічні екскурсії, бо лиш тоді можна їх систематично проводити [30, с. 10]. До речі, у звітах вказувалось, які кошти витратив учасник під час експедиції. "В серпни 1912 року відбув я, - зазначив Ф.Колесса, - коштом 150 корон етнографічну екскурсію по Горлицькім і Грибовськім повіті на Лемківщину і зібрав 150 мельодій з текстами в селах Маластів, Квятонь, Устє Руське, Ганчова, Брунари і Ставіша" [31, с. 24].
Найголовніше те, що зібрані матеріали дослідники не залишали без уваги, чи відкладали в "довгу скриню". Щодо пісенного матеріалу, то зразу ж після експедицій та звітувань тексти й мелодії транскрибували з валочків (фонографом користувалися О.Роздольський, Ф.Колесса). Наприклад, до фольклорних записів О.Роздольського, зібраних у східній Галичині впродовж 1900-1902 рр., мелодії транскрибував Станіслав Людкевич. Він також виступив з доповіддю про ці мелодії перед членами Етнографічної комісії, яка рекомендувала його доповідь як передмову до майбутнього збірника "Галицько-руські народні мелодії". Списування мелодій, які зібрав О.Роздольський 1910 р., було вирішено передати Богданові Вахнянину [30, ч. 43, с. 10].

Отже, на кінець ХІХ - початок ХХ ст. фольклористична діяльність і зокрема збирацька робота в Галичині була досить злагоджена, організована, проводилась системно, послідовно, активно. І хоча наукові експедиції - не нове явище в українському народознавстві загалом і безпосередньо у фольклористиці, все ж збирацька робота була піднесена на якісно вищий науковий рівень. Це передусім стосувалося її організації - за попередньо визначеними планами і програмами, обговореними і затвердженими на засіданнях Етнографічної комісії та зосередженими на не досліджуваних досі або маловивчених проблемах, явищах фольклору: фіксаціях з одного села, регіону, записах репертуару одного респондента тощо.

Фольклористи кінця ХІХ - початку ХХ ст. були прибічниками інтегрованих комплексних підходів до дослідження явищ народної культури (записували обряди й звичаї, народні вірування, звертали велику увагу на мелодії пісень, тобто тут простежуємо тісний міждисциплінарний зв'язок з антропологією, етнологією, лінгвістикою, історією, етномузикологією). Відтак, утверджувалися нові підходи у вимозі до звітувань. Кожен учасник експедицій доповідав про зібраний матеріал, повідомлення відповідно публікувались у "Хроніці НТШ".

Загальна концепція збирання матеріалу ґрунтувалася на тогочасних наукових засадах, встановлених і пропагованих Етнографічною комісією НТШ. Фіксуючи уснопоетичні матеріали, фольклористи кінця ХІХ - початку ХХ ст. застосовували й утверджували наукові принципи, подаючи дослідникам записи з готовим уже науковим апаратом, що сприяло ширшим теоретичним дослідженням та узагальненням. У цьому виявилася їх найбільша заслуга як в українській, так і в світовій фольклористиці. У зміцненні методологічних засад вчення про усну словесність, організації та вдосконаленні збирацько-дослідницького процесу, що опирався на глибокі наукові знання, важливу роль відіграли Іван Франко, Володимир Гнатюк, Філарет Колесса.

Література

Білий В. До характеристики академіка В.Гнатюка як збирача й записувача // Записки історико-філологічного відділу. Київ, 1927. Кн. 10. С. 233-240.

Відозва в справі записування народних традицій про опришків // Хроніка НТШ. Львів, 1907. Ч. 30. Вип. ІІ. С. 28-31.

Відозва в справі збирання етнографічних матеріалів // Хроніка НТШ. Львів, 1907. Ч. 30. Вип. ІІ. С. 12-13.

В справі збирання народних легенд // Літературно-науковий вістник. Львів, 1899. Т. 8. Кн. 12. С. С. 176-178; Франко І. Зібр. творів: У 50 т. Київ, 1981. Т. 32. С. 427-429.

[Відозва] Про записування галицько-руських простонародних пісень // Народ. Львів, 1890. № 1. С. 16.

Галицько-руські народні легенди. Т. 1 / Зібрав Володимир Гнатюк // Етнографічний збірник. Львів, 1902. Т. ХІІ.

Гнатюк В. [Рецензії на 2-й і 3-й випуски "Этнографических материалов, собранных в Черниговской и соседних с ней губерниях" Б.Д.Грінченка] // Гнатюк В.М. Вибрані статті про народну творчість. Київ, 1966. С. 210-217.

Гнатюк В.М. Вибрані статті про народну творчість / Упор., вступ. ст. та прим. М.Т.Яценка. Київ, 1966.

До збирачів етнографічних матеріалів // Хроніка НТШ. Львів, 1904. Вип. 4. № 20. С. 14-17; Передрук: Літературно-науковий вістник. 1904. Т. 28. Кн. 12. С. 214-216; Діло. 1904. № 267. 9 лютого. С. 3; Руслан. 1904. № 269. 11 грудня. С. 2; Франко І. Зібр. творів: У 50-ти. т. Київ, 1982. Т. 35. С. 412-414.

Квестіонар для записування місцевих переказів / Уклали В.Гнатюк, І.Франко // Хроніка НТШ. Львів, 1907. Вип. 4. № 32. С. 16.

Квестіонар у справі записування похоронних звичаїв і голосінь // Хроніка НТШ. Львів, 1909. Вип. 3. № 39. С. 37-39.

Колесса Ф. Кілька слів про збирання і гармонізування українських народних пісень // Колесса Ф. Музикознавчі праці. Київ, 1970. С. 164-171; Колесса Ф. Огляд українсько-руської народної поезії. Львів, 1905; Його ж: Про вагу дослідів над усною словесністю // Колесса Ф. Фольклористичні праці. Київ, 1970. С. 17-33.

Колесса Ф. Організація дослідчої праці над українською усною словесністю // Народна творчість та етнографія. 1966. № 4. С. 73-79 (Публікацію підготувала С.Грица).

Кордуба М. Земля свідком минулого: Географічні назви як історичне жерело. Львів, 1924.

Мушинка М. Володимир Гнатюк. Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства // Записки НТШ. Париж; Нью-Йорк; Сідней; Торонто, 1987. Т. 207.

Програма до збирання відомостей про українсько-руський край і нарід / Уложена членами Наукового товариства ім. Шевченка // Етнографічний збірник. Львів, 1895. Т. 1. С. 1-16.

Сапеляк О. Етнографічні студії в Науковому товаристві ім. Шевченка (1898-1939 рр.). Львів, 2000.


Сокіл В. Народні легенди та перекази українців Карпат. Київ, 1995; Сокіл В. Українські історико-героїчні перекази: структурно-семантичний та поетичний аспекти. Львів, 2003.

Сокіл Г. Іван Франко про фольклористичне зацікавлення Оскара Кольберга // Тези доповідей ХVІ щорічної наукової конференції, присвяченої 145-річчю від дня народження Івана Франка (17-19 жовтня 2001 року). Львів, 2002. С. 85-87.

В справі збирання етнографічних матеріалів // Хроніка НТШ. 1901. № 82. С. 16-17; В справі збирання етнографічних матеріалів // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. Київ, 1982. Т. 33. С. 450-451; Збирайте етнографічні матеріали // Літературно-науковий вістник. Львів, 1902. Кн. 1. С. 77-79.

Франко І. Відозва. Селянська хата / Підгот. до друку і вступ. пояснення О.І.Дея // Народна творчість та етнографія. 1961. № 2. С. 119-121.

Франко І. Нариси з історії української літератури в Галичині // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. Київ, 1980. Т. 27. С. 130-148.

Франко І. Листи до Михайла Драгоманова // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. Київ, 1986. Т. 49. С. 326-329, 331-332.

Франко І. Лист до Клементини Попович від 20 квітня 1884 р. // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. Київ, 1986. Т. 48. С. 413-416.

Франко І. Огляд праць над етнографією Галичини в ХІХ в. // Франко І. Вибрані статті про народну творчість. Київ, 1955. С. 233-242.

Хроніка НТШ. Львів, 1900. Ч. 3; Ч. 4.

Хроніка НТШ. Львів, 1902. Ч. 10. Вип. ІІ; Ч. 11. Вип. ІІІ; Ч. 12. Вип. ІV.

Хроніка НТШ. Львів, 1903. Ч. 15. Вип. ІІІ.

Хроніка НТШ. Львів, 1909. Ч. 37. Вип. І.

Хроніка НТШ. Львів, 1910. Ч. 43. Вип. ІІІ.

Хроніка НТШ. Львів, 1912. Ч. 52. Вип. ІV.



Яценко М.Т. Володимир Гнатюк. Життя і фольклористична діяльність. Київ, 1964

1 звичай, за яким вранці до господаря, що замовляв богослужіння за померлих, сходилися люди з цілого села, випивали по дві чарки горілки і відходили з словами: “Дай Вам Боже здоров’я, а померлим царство небесне”. Тільки після цього селянин запрошував до церкви і на обід того, кого вважав за потрібне [7, арк.24].

2 жалива – кропива

3 приходство – садиба священика

4 Ці колядки у 1885 р. переписав І.Франко.

5 За безпосередньої участі М.Зубрицького були засновані і діяли осередки „Просвіти” у Мшанці, Грозьові, Михнівці, Лаврові, Лімні, Головецькому, Лип’ю [12, с. 364].




Каталог: data -> users -> 5427
users -> Лекція №2 Тема морально-етичний закон християнства декалог (десять заповідей божих) Мета лекції
users -> Лекція. Лекція №1 Тема. Тема лекції. Фактори, що враховуються при відборі дітей для занять хореографією. Мета
users -> Лекція Тема Використання новітніх технологій навчання природознавства в початковій школі Мета
users -> Положення народознавчої роботи у сучасному українському днз мета заняття: поглибити знання студентів про особливості народознавчої роботи в умовах сучасного дошкільного навчального закладу. Питання для обговорення
users -> Лекція №3 Тема № святі тайни в християнстві мета лекції
users -> Тема Політична влада Мета заняття: з’ясувати поняття «влада», «політична влада»
users -> Лекція №14 Тема. Поняття про транспорт, лісові дороги та їх технічні елементи. Класифікація лісових доріг
users -> Тема історичні знання україни-руси в IX – XIII ст. Початки літописання в Руси-Україні IX – X ст. «Повість врєменних літ»
users -> Тема. Постулат и квантово
5427 -> Історія української етнографії (електронний збірник статей І матеріалів)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка