Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Городянська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Косівської районної ради Івано-Франківської



Сторінка1/2
Дата конвертації20.03.2017
Розмір0.54 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2
Івано-Франківський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти

Городянська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Косівської районної ради Івано-Франківської області

Шляхи формування

в учнів початкових класів

християнських моральних чеснот
Пучко Олександра Василівна,

учитель початкових класів,

освіта – вища,

кваліфікаційна категорія – вища (2010)

2014
«Шляхи формування в учнів початкових класів

християнських моральних чеснот»
План

власної методичної розробки


  1. Освіта – педагогічний процес єдності навчання і виховання ………….3

  2. Актуальність та практична значущість проблеми …….. ………………5

  3. Огляд і аналіз літератури з даної теми …………………………………..7

  4. Опис та теоретичне обґрунтування роботи ……………………………..11

  5. Результативність власної методичної розробки …………………………21

  6. Методичні рекомендації педагогам ……………………………………...23

  7. Список літератури ………………………………………………………...26

  8. Додатки до опису і теоретичного обґрунтування роботи:

  1. Презентація досвіду роботи з теми: «Шляхи формування в учнів початкових класів християнських моральних чеснот»………………..27

  2. Плани-конспекти уроків з основ християнської етики в 1-4 класах….50

  3. Сценарії позакласних виховних заходів:……………………………….70

Духовна композиція «Побудь зі мною у тиші…»…………………….. 71

Родинне свято для хрещених батьків «Пам’ятайте, ви обіцяли не людям, а Богу» ………………………………………………………….. 81



  1. Розробки уроків до навчально-пізнавального посібника «Християнський буквар» ……………………………………………… 90

  2. Шкільний християнський навчально-пізнавальний вісник «Духовна криничка»…………………………………………………………………91

  3. Фотоматеріали з досвіду роботи ………………………………………..92

  1. Автобіографія ……………………………………………………………...100

  2. Анкета ……………………………………………………………………...102


Освіта – педагогічний процес єдності навчання і виховання.

Сучасна освіта розглядається в усьому світі як важливий чинник становлення й розвитку особистості, як невід'ємна частина соціокультурного середовища, в якому живе людина. Для того щоб стати повноцінним членом суспільства, їй необхідно, з одного боку, засвоїти його цінності, а з іншого - активно створювати для себе потрібні умови для входження в суспільство відповідно до своїх індивідуальних особливостей, світоглядних цінностей та особистої спрямованості. Життя вимагає інтелектуально розвиненої особистості і разом із цим толерантної. Формування вихованої, розвиненої особистості безпосередньо пов'язано зі становленням системи її духовних цінностей. Провідна роль у формуванні такої особистості належить освіті.

Освіта - це моральний вигляд людини, який складається під впливом моральних і духовних цінностей, що є здобутком її культурного кола, а також процес виховання, самовиховання. На педагогічному рівні поняття освіти розумі­ється як педагогічний процес, що має за мету виявлення і максималь­ний розвиток у школярів індивідуально найбільш значущих позитив­них задатків. Освіта здійснюється через навчання і виховання, які фун­кціонують як рівноправні чинники, але мають виражену специфіку і тим доповнюють одне одного. Виховання (частина освіти) — педагогічний процес формування у школярів навичок поведінки в дусі загальнолюдських цінностей, по­зитивних людських якостей, наукових поглядів і переконань. Навчан­ня (частина освіти) — педагогічний процес, в якому школярі оволоді­вають знаннями основ наук, отримують моральні, правові, естетичні, екологічні та інші уявлення, виробляють уміння і навички застосову­вати ці знання на практиці.

Сучасні психолого-педагогічні погляди на суть навчання і вихован­ня ґрунтуються на їх єдності і розглядають процес навчання як цілеспрямовану взаємодію педагога та дитини. Освіта, виховання та розвиток особистості – основні функції навчання, які тісно взаємопов’язані. У процесі підготовки підростаючого покоління до життя навчання і виховання становлять нерозривну єдність. У навчанні завжди є якась частка виховання, а у вихованні — навчання. Єдність навчання і виховання — це єдність протилежних сутностей, які в сукупності утворюють освіту. В єдиному процесі освіти навчання робить те, чого не може робити виховання, а виховання - те, чого не зробить навчання. У процесі освіти вихованню потрібне навчання, а навчанню — виховання.

Пріоритетною сферою у духовності і культурному розвитку суспільства була і залишається освіта. Завдання системи освіти сьогодні - не тільки формування індивіда з широким світоглядним кругозором, з розвиненим інтелектом, з високим рівнем знань, а й духовної особистості, від інтелектуального, політичного, культурного рівня якої багато в чому буде залежати майбутнє суспільства.

Духовно - моральне становлення дітей і молоді, підготовка їх до самостійного життя є найважливішою складовою розвитку суспільства і держави. Проблема формування духовних цінностей молоді є досить актуальною в наш час. Сьогодні молодь виступає активною силою політичних змін і залежно від того, які цінності вона вносить у ці зміни, яку культуру впроваджує, багато в чому буде залежати майбутнє суспільства, його культура, напрям трансформації.

Духовно – моральне виховання молоді – це водночас велика відповідальність і джерело зміцнення нації. Духовно – моральний потенціал складають загальнолюдські та християнські цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Духовні цінності людини своїм корінням сягають глибокої давнини, де ідеалами була щира та чесна праця, турбота за ближнього, життя протікало у відповідності до законів Бога і природи. На жаль, прагматичний вік наклав свої корективи на духовність людини. Грубість, невміння, небажання зрозуміти іншого, проявити повагу, толерантність, співчуття, милосердя, справедливість – незаперечні докази дефіциту моральності, гуманності, які, на жаль, все частіше проявляються у поведінці сучасної молоді. Такі риси як озлобленість, егоїзм, цинізм, жорстокість, зневага до іншого, брак почуття власної гідності роз’їдають людські стосунки, руйнують їх. Матеріальні цінності посідають перше місце, при цьому нехтуються моральні. Людина стає залежною від того світу, в якому вона перебуває. А саме: від грошей, пристрасті, влади. Молодь знаходить засоби, які покращують її життя. Вона створює собі комфорт, вирішує проблему самотності через інформаційну мережу, телефони, комп’ютери. Цей фактор впливає на природу людини, бо змінює людську ментальність.

Сучасна молодь не встигає до кінця все осмислити: їй бракує часу, спокою, терпеливості, уважності; вона не живе згідно з природним режимом й у природному середовищі. Людина автоматично стає рабом і забуває про ту мораль, про ту духовність, яка є основою її буття. Це призводить до глибокої психологічної кризи особистості, в основі якої – криза духовна. Діти не розуміють, що цінніше – збагачення себе духовним чи матеріальне благополуччя. Але оскільки людина – істота соціальна, вона повинна розвиватися, зростати духовно, пізнавати світ і себе у ньому, реалізуватись як творець. Тому формування духовності молоді повністю має здійснюватись за допомогою педагогічного організованого процесу. А навчальний заклад – це той осередок, який зможе вплинути на дитину духовно. Саме у навчальному закладі відбувається процес залучення школярів до загальнолюдських моральних та естетичних цінностей, таких як добро, краса, істина, любов, гармонія, духовність.

Для того, щоб попередити неправильний хід подій, ми повинні виховувати духовно здорових школярів. І саме духовність, що в своїй основі несе Добро та Любов, є одним з найефективніших засобів попередження негативної поведінки учнів, яка нас, педагогів, хвилює найбільше.

Отож ми вчителі, повинні здійснювати свою діяльність таким чином, аби пропагувати серед дітей ті цінності, котрі відповідають духовним традиціям українського народу, сприяти зміцненню позитивних ціннісних орієнтацій, вчити дітей вірити і відрізняти моральне від аморального.



Актуальність та практична значущість проблеми

Формування духовного світу дітей та молоді, духовності як провідної якості особистості — велике і складне завдання, що стоїть у центрі уваги педагогів, вихователів, батьків. Людство вступило у третє тисячоліття – нову історичну добу, за якої наша держава Україна повинна розквітнути, стати високо розвинутою. У таких умовах визначення духовності як провідної характеристики людини, її духовних пріоритетів, обґрунтування системи цінностей, що мають лягти в основу життя дитини, виступають на передній план усього процесу її соціалізації. Саме піднесення рівня духовності особистості стає необхідною умовою формування людини нової доби, людини ХХІ століття, від якої певною мірою залежить майбутня доля держави. Україні потрібна нова, національно свідома, з розвиненою державною гідністю еліта, яка досягла б високого становища власним талантом та інтелектом.

Проте складності соціально-економічного й політичного розвитку країни боляче вразили молодь. Серед дітей та молоді падає духовність, що пояснюється насамперед зниженням рівня життя в Україні, відсутністю соціальної захищеності, явним і прихованим безробіттям, інфляцією, невизначеністю моральних орієнтирів у політиці держави і повсякденному житті. Засоби масової інформації та комунікації дедалі більше впливають на суспільство й особливо на молодь, пропагують насилля, зброю, силу. Усе це призводить до відчуження дітей та молоді від моралі, спонукає їх до власних пошуків самореалізації, до заперечення духовності й моральності. Ці процеси посилюються кризовим станом сучасної сім'ї, яка перестає відігравати роль головного каналу залучення дитини до моральних начал і джерела розвитку моральності.

Враховуючи потреби України, школа покликана забезпечити наповнення всіх ланок навчально–виховного процесу змістом, який би допомагав педагогам виховувати душу, сильні характери, формувати сумління і громадянські чесноти, спонукав би школярів у співпраці з Богом вирости корисними своєму народові. Саме від того, яку мету поставить перед собою людина, буде залежати, яке життя вона проживе.

Без турботи про ближнього, про народ, про державу, про природу наше життя не зміниться. Бог любить всіх і турбується про всіх . А багато людей турбуються і думають лише про себе. Щоб цього не було, ми повинні навчити наших дітей любити та виконувати Заповіді Любові, які приніс на землю Ісус Христос, розвивати доброту, милосердя, працьовитість, безкорисливість, співчуття та прагнення до досконалості і гармонії зі світом та з собою. Коли діти навчаться любити, то ніколи не порушуватимуть Заповіді Божі, робитимуть діла милосердя, турбуватимуться про державу і свій народ, стануть справжніми людьми.

Тому дуже актуальним на сьогодні є питання викладання основ християнської етики та формування у дітей християнських моральних чеснот.

Адже знання з християнської етики допомагають кожній людині стати справжньою людиною, а нації – нацією, втілюють собою те найблагородніше, що має бути властиве душі, серцю, думкам і вчинкам кожної порядної людини. Вірю, що християнська мораль допоможе повернути народові справжні ідеали. Знати й виконувати українські народні чесноти й вимоги християнської етики має кожна культурна людина, кожна українська родина.



Практична значущість християнської етики в тому, що вона допомагає учням зрозуміти важливі норми моральності, етичні цінності, що вироблені багатьма поколіннями людей, принципи соціальних відносин, правила відношень з природним оточенням, роздуми над вічними моральними проблемами, сенсом життя, змістом добра і зла, щастя. Діти мають можливість збагачувати свої моральні погляди і переконання, втілювати в практику повсякденної поведінки духовні цінності, зосереджені досвідом милосердя, співчуття, взаємодопомоги, обов’язку та інших принципів людського життя.

Отже, виникає потреба в залученні християнських цінностей до процесу виховання дітей, визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів формування духовності на їх основі, які разом з іншими складовими сприятимуть розвитку і формуванню духовної високоморальної особистості, майбутнього громадянина України.

Основне завдання, яке ставлю перед собою на уроках християнської етики та під час проведення виховних заходів – виховання у дітей любові, милосердя, доброти та інших загальнолюдських та християнських моральних чеснот, щоб після занять вони стали на краплинку добріші, милосердніші, щиріші, прагнули стати справжніми людьми, щоб відкрили своє серце для Бога і разом з Ним ішли по життєвій дорозі, розвивали і примножували свої таланти, а отримані знання застосовували у повсякденному житті.


Огляд і аналіз літератури з даної теми.
Духовність, безсумнівно, є вельми складним феноменом. В усі часи людство хвилював стан духовності окремої індивідуальності та суспільства в цілому.

Аналіз психолого- педагогічної літератури свідчить про те, що проблемі виховання такої якості приділялося і приділяється чимало уваги. До цієї проблеми зверталися И.Гербарт, А.Дістервег, Я. Коменський, Г.Песталоцці, В.Сухомлинський, О.Киричук, В.Андрущенко, І.Бех та інші.

Розробляючи питання педагогіки, моральне виховання висував на перший план німецький педагог Иоган Гербарт. Він писав: "Єдине завдання виховання можна повністю висловити в одному тільки слові: моральність".

Мислителі різних віків трактували поняття моральності по-різному. Ще в давній Греції в своїх працях Арістотель про моральну людину писав: “Морально прекрасною називають людину досконалої гідності…Адже про моральну красу говорять з приводу доброти: морально прекрасною називають справедливу, мужню, благородну і взагалі володіючу всіма добротами людину.” А Ніцше вважав: “Бути моральним, етичним – означає бути покірним давно встановленому закону чи звичаю”. “Мораль – це перевага людини перед природою”. В науковій літературі вказується, що мораль з’явилась на початку розвитку суспільства. Визначну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги, без визначених обов’язків по відношенню до роду людина не змогла б встояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулятор взаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим спонукає до життєдіяльності суспільства. В свою чергу, суспільство, підтримуючи і розповсюджуючи ту чи іншу мораль, тим самим формує особистість відповідно до свого ідеалу.



Педагогічним поглядам і педагогічній діяльності Коменського були притаманні демократизм, гуманізм, життєрадісність, релігійність - визнання Бога як першопричини появи природи і людини. Майбутнє народу і держави залежить від того, як організовано освіту, навчання та виховання підростаючого покоління. На думку Коменського, є три ступені виховання:

  • пізнання себе і навколишнього світу (розумове виховання);

  • управління собою (моральне виховання);

  • прагнення до Бога (релігійне виховання).

Педагог приділяв багато уваги моральному вихованню: серед основних засобів - приклади порядного життя батьків, учителів, товаришів, привчання, вправи, дисципліна.

Таку ж велику роль моральному вихованню відводив видатний швейцарський педагог-демократ Генріх Песталоцці. Моральне виховання він вважав головним завданням дитячого виховного закладу. На його думку, тільки воно формує доброчесний характер і співчутливе ставлення до людей.



  1. Дістервег завдання школи вбачав у вихованні гуманних людей, свідомих громадян, вихованні любові до людства і свого народу одночасно.

Дуже високо оцінював моральне виховання JI.H. Толстой: "з усіх наук, які повинна знати людина, найголовнішою є наука про те, як жити, роблячи якомога менше зла і якомога більше добра".

Більшість вітчизняних педагогів є одностайними у тому, що необхідно посилювати морально-етичне виховання школярів шляхом залучення педагогічних можливостей релігійної традиції. Діти повинні знати християнську культуру країни, в якій живуть. Однією з найбільш характерних ознак становлення незалежної української держави є повернення до християнства. Незмінним залишається прагнення людей пізнати істину, зрозуміти закони життя.



Моральне і національне виховання знаходить своє відображення у досвіді педагогів і письменників Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Пантелеймона Куліша, Василя Сухомлинського.

Григорій Сковорода вважав, що у ви­хованні треба зважати не на соціальне становище ді­тей, а на їхню природу, нахили, інтереси, обдаруван­ня. Будучи прихильником принципу народності у ви­хованні, він обстоював думку, що воно має відповіда­ти інтересам народу, живитися з народних джерел і збе­рігатися в житті кожного народу. На його думку, мета виховання — підго­товка вільної людини, гармонійно розвиненої, щасливої, корисної для суспільства, людини, здатної жити і бо­ротися. Особливу роль у всебічному розвит­кові особистості Сковорода відводив формуванню її мо­ральних якостей, зокрема таких, як любов до вітчиз­ни і праці, людяність, дружба, правдивість, чесність, скромність, сила волі, почуття людської гідності. Першими вихователями дитини Сковорода називав батьків. Вирішальну роль у вихованні він відводив школі, вчителям. 

Іван Петрович Котляревський — пись­менник, педагог, громадський діяч, мету виховання вба­чав у підготовці корисних батьківщині та народові гро­мадян, високоосвічених патріотів.  Прихильник гар­монійного і всебічного виховання підростаючого поко­ління, він пропагував гуманні його методи, надаючи пе­ревагу розповіді, бесіді, роз'ясненню, особистому при­кладу та авторитетові педагогів. Особливу увагу звер­тав на роль батьків у вихованні дітей, відповідальність за їх майбутнє. 

Пантелеймон Олександрович Куліш — відомий український письменник, історик, фолькло­рист, педагог і громадський діяч. Великою його заслу­гою є вироблення українського правопису, П.Куліш також порушив пи­тання про необхідність українського підручника для вивчення "першої науки письменства". Написав україн­ську "Граматику", покликану виховувати в дітей лю­бов до рідного краю, до свого народу, його історії та культури. Він підібрав змістовні дидактичні тексти, що мали розвивати високі патріотичні почуття: оповідан­ня про славне минуле українського народу, відомості про видатних історичних осіб, уривки з пам'яток культури і фольклору.

Сільський учитель і оригінальний теоретик педагогіки, талановитий директор школи, автор сотень віршованих і прозаїчних мініатюр, яскравий полеміст і публіцист — таким постає перед нами В. О. Сухомлинський.   «Світ вступає в століття Людини. Більше, ніж колись, ми повинні думати зараз про те, що вкладаємо в душу людини". Педагог говорив про те, що необхідно займатись моральним вихованням дитини, навчати “вмінню відчувати людину”. Він говорив: “Ніхто не вчить маленьку людину: “Будь байдужим до людей, ламай дерева, попирай красу, вище за все став своє особисте”. Все діло в одній, в дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру – вчать уміло, розумно, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать злу (дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Не вчать ні добру, ні злу – все одно буде зло, тому що і людиною її треба зробити ”. Сухомлинський вважав, що непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і ранній юності, коли добро і зло, честь і безчестя, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише при умові яскравої наглядності, очивидності моральної суті того, що вона бачить, робить, спостерігає”.

Костянтин Ушинський розглядав духовно-моральне виховання дитини як виховання в неї патріотизму, любові до Батьківщини, прагнення боротися зі злом, чесності, справедливості, щирості, працьовитості, дисциплінованості, почуття відповідальності та обов’язку, скромності, відчуття сорому, без якого особистість не може бути високодуховною, морально досконалою.

Формуванню християнських цінностей як однієї з найважливіших основ духовно-морального виховання значну увагу приділяв український письменник і педагог Пантелеймон  Куліш . Як і Ушинський, він великого значення в духовно-моральному вихованні надавав народності, фольклору, рідній мові, сімейному вихованню, наслідуванню батьків.

Значне місце відводив проблемі духовно-морального виховання та його ролі у житті особистості відомий український педагог і філософ Памфіл  Юркевич. Філософ наголошував на визначній ролі християнства у духовному житті людини, її становленні. П. Юркевич дав власне християнське розуміння гуманізму на основі глибоких духовно-моральних засад, наголосивши, що релігія, утверджуючись головним чином у серці людини, несе любов до добра і краси, визначає діяльність, моральну гідність людини.

 Доктор педагогічних наук, професор, Мирослав Стельмахович, досліджуючи виховний ідеал української народної педагогіки, показує як він формувався, як з'являлися та затверджувалися норми поведінки в українському суспільстві, як воно ставило вимоги до якостей особистості. «Після охрещення Руси-України в процесі суспільного прогресу коло ціннісних орієнтацій у вихованні підростаючих поколінь розширюється. Це найперше стосується дотримання норм християнської моралі й мудрих заповідей народної педагогіки в помислах та поведінці українця. В основу виховного ідеалу лягає гармонія душі, тіла й розуму, вміння бути самим собою». Учений знаходить відображення та втілення виховного ідеалу в рідній українській мові, фольклорі, національних звичаях, традиціях, родинному побуті, святах, обрядах, настановах і правилах моральної поведінки, символах народних чеснотах і нормах християнської моралі, різних видах мистецтв, у думках і помислах нашого народу й передається від старших поколінь до молодших, які його доповнюють та вдосконалюють.

На думку професора І.Д.Беха, духовно-моральні цінності виступають індикатором розвинутої особистості, за допомогою яких вона визначається. Більш того, особистість володіє цими цінностями, як особистими якостями. При цьому важливо, щоб рівень володіння ними був таким, щоб міг допомогти використанню їх у реальній життєдіяльності.

У процесі дослідження обґрунтовано, що в молодшому шкільному віці створюється та соціально-психологічна основа, на якій формуються моральні риси, що розвиваються згодом у підлітковому періоді, закладається підґрунтя морального розвитку особистості, підвалини її майбутнього характеру.



Проблема формування духовності учнів є актуальною і сьогодні. Наше суспільство переживає період змін. Усе вимагає дотримання високих моральних чеснот. Тому духовний розвиток молоді дуже важливий у наш час.

Проблема формування духовності учнів – одна з головних проблем нашої держави. Тому, що успішний розвиток демократичних процесів в Україні залежить від багатьох умов, серед яких провідне місце посідає духовне відродження громадян, гармонізація соціального життя нації. На сьогодні ми вже можемо спостерігати активний процес оновлення змісту освіти й удосконалення систем духовного виховання учнів. Тому головною метою загальноосвітньої школи є переосмислення й переорієнтація та вплив на формування високоморальної громадської позиції, національної свідомості, потяг до прекрасного. Адже суспільство й держава не можуть існувати, нормально виконувати свої функції без певної системи гуманістичних, духовних цінностей. Оволодіння учнівською молоддю духовними цінностями підносять свідомість особистості на вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів на шляху його розвитку. Саме школа формує майбутні покоління, а від цього залежить розвиток і розквіт нашої держави.

Опис та теоретичне обґрунтування роботи.
Великим кроком у формуванні духовності дитини стало введення у шкільні програми курсу «Основи християнської етики», метою якого є формування в учнів християнських моральних чеснот.

«Основи християнської етики» - один із наймолодших навчальних предметів у сучасній українській школі. Предмет виконує виховну і пізнавальну функцію, дає знання про гармонійний устрій Всесвіту, формує гармонійну особистість.

Християнська етика є наукою про моральне добро людини на основі абсолютних вартостей, якими наповнена християнська культура. Вона ґрунтується на універсальному моральному законі людства – десяти заповідях Божих і двох головних заповідях Любові, а також на справах милосердя. Християнська етика закликає шанувати Бога думками, словами, ділами, шанувати батьків, власне і чуже майно, честь, славу, гідність і почуття.



Мета предмета: формування духовності та виховання в дітей високих інтелектуально – моральних інтересів та запитів, ціннісних поглядів, орієнтацій та переконань; створення умов, які сприяли б розвитку моральної активності дитини.

Завдання предмета:

  • пробудження в дитини бажання бути моральною;

  • розгляд християнських цінностей як основи розвитку суспільно значущих рис і якостей особистості;

  • формування моральної культури, толерантного ставлення до інших культур і традицій;

  • розвиток чеснот і позитивних моральних якостей дитини, підтримка здібностей, спонукання до самовдосконалення.

Заняття з християнської етики сприяють розвитку у дітей мислення, зв’язного мовлення, пам’яті, інтересу до знань, естетичних смаків, творчих здібностей, виробленню правильних уявлень про світ, взаємозв’язок у цьому світі, формуванню у дітей високих духовних якостей. На прикладах загальнолюдських моральних якостей, 10 Божих Заповідей, тільки з вірою в кожного учня будується весь виховний процес.

Основою курсу "Основи християнської етики" є Біблія та інші християнські джерела, які не суперечать Святому Письму.

Основними формами навчальної діяльності на уроках християнської етики є фронтальна, індивідуальна, парна, групова.

Фронтальна форма роботи передбачає навчальну діяльність учителя з усім класом.

Індивідуальна форма роботи має на меті виконання завдання окремим учнем.

Парна робота передбачає навчальну взаємодію двох учнів, переважно тих, що сидять за однією партою.

Групова робота передбачає поділ класу на невеликі групи по 4-5 осіб для виконання групових завдань.

Форми навчально-виховної роботи на уроках із християнської етики втілюються у практику навчання й виховання з допомогою відповідних методів.

До основних методів навчання на уроках із основ християнської етики належать словесні та наочні методи: пояснення, розповідь, бесіда, дискусія, робота з підручником, дидактична гра, демонстрування та ілюстрування, самостійне спостереження, що розвивають вміння аналізувати та висловлювати свої почуття і думки.

Щодо форм організації навчання, то урок – основна форма, а типи уроку підбираю стосовно складності матеріалу.

Найголовнішим завданням моїх уроків є: всебічний розвиток особистості, моральне та християнське виховання дітей, розвиток здібностей і таланту в умовах організації навчального процесу. Впровадження активних та інтерактивних методів на уроках основ християнської етики допомагає учням орієнтуватися у Святому Письмі, збагачувати словниковий запас, розвивати уміння правильно висловлювати думки, формувати моральні, духовні, християнські риси особистості. Вони є засобами, якими можна дійти до дитячих сердець, виховувати та розвивати у них почуття милосердя та співчуття, обов’язку та поваги, віри, надії, любові.

Серед методів активного навчання та творчого мислення часто використовую методи: «Буря запитань»(додаток 2), суть якого полягає у доборі учнями якомога більше запитань до вибраного тексту чи, наприклад, до теми уроку та «Допитливе сонечко»(додаток 2), який полягає у зіставленні відповідей учнів відповідно до поставленого питання чи проблеми, під час якого учні висловлюють свої думки, почуття, а результати вправи стають матеріалом для подальшої роботи і висновків.

Улюблений метод дітей – метод аналогії, пояснення на основі порівняння з речами, які нас оточують. При вивченні теми в 2 класі «Мудрість батьківського навчання» приношу гілочку дерева. Запитую в дітей, чи бачили вони, як обрізають і проріджують дерева і чому це роблять. Давши висловитись учням, узагальнюю, що кожний господар хоче, щоб його дерева приносили якнайбільше плодів. Тому він не може залишити дерево рости, як йому заманеться. Ті гілки, які ростуть в напрямку досередини, або ті, які засохли, необхідно зрізати, щоб інші мали в достатку місця і світла. Подібно і з нами, людьми. Щоб ми не росли, як дерева в лісі, необхідно потурбуватися про нас, щоб і ми приносили найкращі плоди, щоб з нас вийшли люди. Виховання – це символічна обрізка. Ось чому батьки постійно вимагають від вас, щоб ви вчилися, прибирали за собою, щоб віталися і дякували, щоб були уважні до інших, щоб шанували речі. Отже, давайте будемо намагатися бути подібними до дерева, яке приносить смачні плоди.

Пошуки істини не обходяться без діалогу. Метод діалогу (додаток 2) - найважливіше на уроці – спілкування з учнями, розмова, в якій кожен учень може висловлюватися і сам готовий до сприймання інформації від іншого, тобто, взаємне вислуховування. Важливо при цьому враховувати вікові особливості учнів початкових класів.

Часто на уроках основ християнської етики звертаюся до методу пояснення на основі морально-етичних оповідань (додаток 2), які носять активізуючий характер та спрямовані на розвиток навички аналізувати моральну поведінку, порівнювати різні аналогічні життєві ситуації. Наприклад, при вивченні теми в 2 класі «Спішімо творити добро» обговорюємо текст В.Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти», у 3 класі теми «Завдання людини у світі» використовую текст «Намисто з чотирма променями», у 4 класі теми «Ділимося плодами своєї праці» текст «Перед справедливим Суддею» та ін.

Метод дидактичної гри (додаток 2) стимулює мотиваційність навчання, допомагає формувати в учнів необхідні для активного навчання якості: самостійність, ініціативність, творчість, інтерес до предмету, прагнення самовдосконалення. При вивченні теми у 4 класі «Працюємо сумлінно» застосовую такі дидактичні вправи: «Праця і лінь» (Показую малюнки із зображенням певних дій. Якщо дія характеризує людину чи дитину, іграшку, як працьовиту, діти плескають у долоні, якщо ж ліниву – ховають руки за спину), «Пантоміма» (Промовляю слово «лінь» і діти відповідно імітують дію, наприклад, складають долоньки під голову, позіхають, імітують сон і ін. Якщо промовляю слово «праця», діти імітують трудові процеси (дозволяється вставати з місця, об’єднуватися в групки. Інші діти відгадують, які трудові процеси відтворили діти), «Добери слово з протилежним значенням» (лінивий – працьовитий, байдужий – відповідальний), «Вибери прислів’я до теми» (Де рідний край, там і під ялинкою рай. Мова – не полова. Лінивому все ніколи. Ласкаві слова, що весняний дощ. До роботи плачучи, а до танців скачучи.).

При вивченні теми у 3 класі «Найдорожча, наймиліша матінка моя» можна використати такі дидактичні вправи:



  • намалюй свою маму (за малюнком можна визначити взаємостосунки в родині та ставлення до мами і мами до дитини);

  • розкажи, якою є твоя мама;

  • назви ласкаві слова, якими ти звертаєшся до мами.

Наукою доведено, що з молодшого віку дитина спроможна усвідомити моральне значення вчинків через аналіз переживань іншої людини. Тому виховну практику спрямовую на встановлення зв’язку з практичним досвідом дитини, даю можливість для аналізу різних життєвих ситуацій,використовуючи проблемні ситуації, завдання та інсценізації оповідань. При вивченні теми в 2 класі «Обов’язки дітей у сім’ї та родині» інсценізую з учнями оповідання Ю.Єрмолаєва «Чуйний хлопчик» та розглядаю проблемні ситуації такого типу: - «Старенька бабуся готувала обід для усієї родини. Втомилася. Взяла газету і примостилася на дивані, щоб трішки перепочити. У цей час Павлусеві дуже захотілося пограти на барабані. Не довго думаючи, взяв барабан. І в ту саму мить барабан голосно заспівав: Тра-та-та! Тра- та- та!»;

- «Мама прийшла з роботи. Вона змерзла, бо надворі був сильний мороз. Її пальці так заледеніли, що вона ледве розстібала ґудзики на шубі. Олюся підійшла, допомогла порозстібати ґудзики, подала тапочки, взяла маму за руку і, підвівши до дивана, сказала: «Мамусю! Сідай, відпочинь, а я тебе ще й теплою ковдрою накрию, щоб ти зігрілася і не захворіла».

Святе Письмо є джерелом, довкола якого обертається предмет «Основи християнської етики». Для ознайомлення школярів з новими для них термінами, біблійними постатями використовую «Крісло автора»(додаток 3,4), яке допомагає учням самовиразитись, висловитись, сприяє пізнанню та інтересу до предмета. Наприклад, при вивченні теми в 2 класі «Спішімо творити добро» діти готують розповідь про Святого Миколая, в 3 класі теми «Святкування неділі» готують розповідь про святкування неділі в сім’ї, в 4 класі теми «Ділимося радістю з ближніми» готують розповідь «Євангеліє – Добра Новина».

Збагачувати, закріплювати й розширювати уявлення про моральну поведінку та християнські чесноти допомагають засоби активізації: складання акровіршів, відгадування ребусів, кросвордів, вивчення напам’ять віршів, організація та проведення виставок, конкурсів, свят, виготовлення вітальних листівок, саморобок, вивчення духовних пісень та слухання духовної музики.

Так, при вивченні теми в 2 класі «Воскресіння Христове – найбільше християнське свято» застосовую такі види роботи:
Складання акровірша за словом ХРЕСТ

Х ристос

Р озп’яття

Е дем

С пасіння

Т ворець
Відгадування загадки (додаток 2)

Лежу на столі коло круглої паски,

Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски ,

До хрону, до масла, до бабки сміюся …

Яка я гарненька – дивися, милуйся!
Вивчення віршика (додаток 2)

День Великодня настав

Із собою він прислав

Радість, втіху і любов

Бо Ісус до нас зійшов.

Скрізь лунає до небес

Звістка, що Христос Воскрес!

Люди радо гомонять

І до церкви всі спішать,

Щоб Спасителя вітати,



Шану, щоб Йому віддати.
Розгадування кросворда (додаток 2)

    1. Полотно із зображенням відбитку Ісуса Христа.

    2. Символ свята, оновлення життя.

    3. Останній тиждень Великого посту.

    4. Християнське вітання на Великдень.

    5. Дівчата і хлопці, узявшись за руки водять біля церкви на Великдень …..















1П

л

а

щ

а

н

и

ц

я

2п

и

с

а

н

к

а




3с

т

р

а

с

н

и

й
















4х

р

и

с

т

о

с

в

о

с

к

р

е

с







5г

а

ї

в

к

и



















Переставити букви так, щоб вийшло речення.

лийкресВос суІс мина є з . (Воскреслий Ісус є з нами.)
Великдень — вічна перемога над злом

Користуючись кодом, розшифруй і запиши речення. Розфарбуй малюнок.







18-7 2-12-14-23-7-22-31: 10-18-1-32 2-19, 30-19 3-11 29-24-15-1-8-23-7
12-22-24-22-1 21-19-10-20-33-23-19-4-19. 18-7-17-1 14-19-4-19 23-24-23,
2-19 3-12-18 3-19-22-15-21-7-22 33-15 22-15-1-10-1-3 2-24-3.


1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

а

б

в

г

г

д

е

є

ж

з

и

і

ї

й

к

л

м




18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

н

о

п

р

с

т

у

ф

х

ц

ч

ш

щ

ь

ю

я

(Євангелія від Матвія 28: 5-6).

Методи активізації пізнавальної діяльності дозволяють забезпечити ефективність вивчення християнської етики, бо всі учні включаються в роботу, мають можливість висловити свою власну думку, знаходять альтернативні рішення, формуються доброзичливі стосунки в учнівському колективі. Висока активність роботи учнів на уроках досягається через форму роботи в парах та малих групах. Ці методи стимулюють процеси диференціації та індивідуалізації, активізують процес формування допитливості, яка є стимулом до пізнавальної активності. В учнів виникає потреба знати більше, зникає байдужість у ставленні до навчання, формуються морально-етичні переконання, цікавість до предмета.

Серед найуживаніших такі вправи:


Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка