«Житомирська область»



Сторінка4/10
Дата конвертації23.10.2016
Розмір1.11 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Ємільчине

Історія

«Межирічка» (попередня назва, до кінця ХІХ століття), «Мільчин» (їдиш), «Йемельчено» (нім.), «Йемільчіна» (угор.), «Эмильчино» (рос.) вперше згадується в актових Житомирських міських книгах під 1585 роком, як маєтність К. Острозького і знаходилося під владою шляхетської Польщі. У XVII ст. — власність Любомирських, з 1812 р. — графа Уварова, що назвав у честь своєї дочки Емілії, цю місцевість Емільчино. Після приєднання Правобережної України до Росії Емільчино з 1796 року стало містечком Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Згодом стає володінням Уварових, що проживали літом в Емільчино, а взимку в Санкт-Петербурзі. Граф пожертвував кошти на побудову церкви (знищена в 30-х роках XX століття). Також заклав парк, що частково зберігся і по цей день. Емільчино — село Волинської губернії, Новоград-Волинського повіту, при річці Уборті, в 40 верстах від повітового міста; жителів близько 1000, дворів 134. Поблизу чавуноливарний завод, на якому виплавлено в 1890 р. чавуну в штиках 8804 пуда, у відливках — 5585 пудів. З 1923 року Емільчино стало адміністративним центром одного з найбільших поліських районів — Емільчинського. У серпні 1944 році указом Президії Верховної Ради УРСР село Емільчино, районний центр перейменовано в Ємільчине, відповідно Емільчинський район — в Ємільчинський район. У 1897 в Ємільчині проживало 1049 євреїв (42,3 %), в 1926 — 1383 (38,3 %), в 1939 — 1115 (21 %), в 1989 — 77 євреїв (0,9 %). Основне заняття євреїв в XIX — поч. XX століття — дрібна торгівля і різні ремесла. У роки Громадянскої війни єврейське населення селища страждало від погромів і хвороб. У квітні 1919 частини петлюрівської армії вчинили тут погром. В липні 1941 року Ємільчино було окуповано германськими війсками, які в серпні розстріляли 38 євреїв, решта єврейского населення знищено у вересні 1941. В 1999 в Ємільчино проживало близько 30 євреїв. Додаткова інформація: http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=04.01.2008&rf7571=9118 ,



http://www.zhitomir-region.gov.ua/rda_emilchino.php



Коростень

Походження назви

Є дві, абсолютно різні теорії про походження назви міста:



  1. перша версія наполягає на тому, що місто веде свою назву від того, що древлянська столиця була побудована суціль з дерева, а міські стіни обнесені частоколом дубовим, неотесаним, разом з корою — са́ме тому місто начебто звалося Іс-коро-стень, тобто місто «із кори на стіні»;

  2. друга теорія стверджує, що назва міста походить від імені язичницького бога сонця Корс (Хорс) — головного бога у більшості племен, що населяли дану територію, в тому числі і древлян. Від Хорсу/Корсу, за цією теорією, також походять назви населених пунктів Корсунь і Коростишів. Прибічники другої теорії резонно наполягають на неможливості першої, оскільки дерево, з якого не знято кору, швидше піддається впливу руйнуючих факторів, про що людство знає вже кілька десятків тисяч років, і тому навряд чи древляни ставили свої житла з неотесаної деревини. Втім, імовірно, що теорія про кору (т.зв. «корова́»), виникла лише в 1970—80-х роках для оминання теми язичництва і богів.

Історія

Після розділу Русі в результаті створення в 1157 році Володимиро-Суздальського і Великого князівства Московського (1260-70), Іскоростень залишався під юрисдикцією київських князів. З 1243 року тут хазяйнують монголо-татари. Після перемог над Тевтонським Орденом у 1348 і 1370 рр. і потіснивши татар, великий князь литовський Альгирдас Ольгед приєднує ці землі до Великого князівства Литовского. Пізніше дарує їх одному з своїх лицарів Тереху з Брянська за вірну службу. З 1385 після створення Кревської Унії ця територія попадє під вплив Польщі. В 1586 багатий польський магнат Прокіп Мржевицький, оженившись на одній із спадкоємниць Тереха, стає власником Іскоростеня. Йому вдаєтеся добитися від польського короля присвоєння цій маленькій фортеці статуса міста. 22 травня 1589 Сигізмунд III Ваза дарує місту Іскоростеню Магдебурзьке право В 1649 році загін козаків під проводом Гераськи після кровопролитного бою захопив Іскоростень від польської шляхти. Міські укріплення були повністю зруйновані. В 1654 гетьман Богдан Хмельницький в результаті Переяславськоїй Ради підписує згоду з російським царем Олексієм Михайловичем про перехід України під юрисдикцію Росії. Однак з 1667 по 1795 землі Іскоростеня продовжують знаходитися в складі польсько-литовської Річи Посполитої Відповідно до угоди з Реччю Посполитою у 1795 Іскоростень переходить до Російскої імперії як центр Іскоростенскої волості Овручського повіту Волинскої губернії. Довгий час це було тихе непримітне провінційне містечко. Новий могутній поштовх до відродження місту дало будівництво залізниці Київ-Ковель у 1902. З цього часу перейменоване в Коростень воно відоме як важлива залізнична станція. Згодом, з розширенням залізниці Коростень перетворюється у великий залізничний вузол. 7 серпня 1941 року Коростень був захоплений німецькими військами. Під час наступу 1943 року, після успішного проведення Київської операції, Червона Армія 17 листопада визволила Коростень, але в ході потужного контрнаступу змушена була відступити. 28 грудня 1943 місто було остаточно визволене частинами 13 Армії генерал-лейтенанта Пухова. Під час війни Коростень був повністю зруйнований.

Визначні місця:

http://www.stejka.com/ukr/jitomirskaja/korosten/dostopr/oboronnoe_podzemnoe_meste4ko/

http://www.stejka.com/ukr/jitomirskaja/korosten/dostopr/pamjatnik_knjazju_malu/

Додаткова інформація:



http://korosten.osp-ua.info/

http://www.korosten.in.ua/



Малин


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка