Кафедра теорії та методики початкової освіти


Тема 1. Актуальні проблеми розвитку освіти в Україні



Сторінка7/13
Дата конвертації20.03.2017
Розмір2.67 Mb.
#12943
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13
Тема 1. Актуальні проблеми розвитку освіти в Україні.

1) Провідні напрями нової освітньої політики в Україні;

2) Загальні тенденції розвитку освіти в Україні;

3) Основні проблеми в сучасному вітчизняному освітньому просторі.



Тема 2. Актуальні проблеми початкової ланки освіти.

1) Початкова школа – основа шкільної освіти;

2) Оновлення змісту освіти в початковій школі;

3) Проблема наступності дошкільної та початкової освіти;

4) Особливості організації навчально-виховного процесу в сучасній школі 1 ступеня;

5) Удосконалення підготовки вчителів початкових класів.



Тема 3. Гуманізація навчально-виховного процесу в початковій школі – одна з найважливіших проблем сьогодення.

1) Гуманізація як принцип конструювання сучасного змісту освіти й виховання школярів;

2) Творці гуманістичних педагогічних систем;

3) Гуманізація навчального спілкування з молодшими школярами;

4) Організація навчального співробітництва в початковій школі.

Тема 4. Підготовка дитини до навчання в школі.

1) Наступність, спадкоємність, перспективність у системі безперервної освіти; 2) Готовність дітей до шкільного навчання;

3) Адаптація до шкільного навчання; 4) Спільна робота дошкільного закладу і школи.

Тема 5. Формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів.

1) Актуальність проблеми формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів;

2) Формування організаційних умінь і навичок молодших школярів;

3) Розвиток загально мовленнєвих умінь і навичок учнів початкової школи;

4) Формування загально пізнавальних умінь і навичок молодших школярів;

5) Формування контрольно-оцінних умінь і навичок.



Тема 6. Формування готовності молодших школярів до спілкування.

1) Структура готовності молодших школярів до спілкування;

2) Особливості процесу спілкування молодших школярів;

3) Роль культури спілкування молодших школярів у їх адаптації до навчальної діяльності в школі;

4) Психолого-педагогічні умови успішного формування культури спілкування молодших школярів.
Інклюзивна освіта (5 курс/1 сем.)

Мета та завдання навчальної дисципліни

У зв’язку з упровадженням в Україні інклюзивної освіти постала проблема підготовки кваліфікованих фахівців до роботи в інклюзивному навчальному середовищі. Цьому слугує введення до нормативної частини змісту вищої педагогічної освіти навчальної дисципліни «Інклюзивна освіта».

Викладання курсу «Інклюзивна освіти» ґрунтується на матеріалах сучасних вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень інклюзивного процесу і має метою вдосконалення професійної майстерності студентів майбутніх учителів початкових класів у навчанні й вихованні дітей з особливими освітніми потребами.

Мета – засвоєння студентами теоретико-методологічних, нормативно-правових та організаційно-методичних засад початкової інклюзивної освіти.

Завдання:


  • сформувати в студентів цілісне уявлення про сутність та головні завдання інклюзивної освіти в Україні;

  • розвинути навички здійснення індивідуального підходу в навчанні й вихованні вихованні дітей з особливими потребами;

  • забезпечити опанування майбутніми вчителями початкових класів методами міжособистісної взаємодії з батьками дітей з особливими потребами,

  • сформувати навички диференційованого викладання та оцінювання в умовах інклюзивного навчання.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

теоретико-методологічні та нормативно-правові засади впровадження інклюзивної освіти в Україні;

особливості навчання й виховання дітей з особливими освітніми потребами;

досвід зарубіжних країн з впровадження інклюзивного навчання в початковій школі;

основні положення щодо організації педагогічного процесу в початковій школі в умовах інклюзивного навчання;

методики викладання та диференційованого оцінювання навчальних досягнень та розвитку дітей з особливими освітніми потребами;

технології налагодження педагогічної співпраці з батьками учнів із особливими освітніми потребами, шкільним психологом, соціальним педагогом, медичним працівником та іншими;

типові проблеми й труднощі, що виникають в процесі впровадження інклюзивної початкової освіти в Україні.



вміти:

розробляти індивідуальні навчальні плани та програми для дітей з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку;

використовувати ефективні соціально-педагогічні стратегії взаємодії з різнопрофільними фахівцями й батьками учнів з особливими потребами;

застосовувати адаптивні методики викладання й стандартизованого оцінювання в інклюзивному процесі;

налагоджувати педагогічне співробітництво з батьками школярів, котрі потребують інклюзивного навчання;

запобігати упередженому ставленню однолітків і педагогів школи до дітей з особливими потребами, створювати морально-психологічний комфорт в класі на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії, гуманності, милосердя, співробітництва.



Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Нормативно-правові засади впровадження інклюзивної освіти в Україні

Тема 1. Інклюзивна освіта як модель соціального устрою: сутність, головні завдання і принципи.

Вступ до навчального курсу. Сутність інклюзивної освіти. Нормативно-правове забезпечення інклюзивного навчання. Головні завдання та принципи розвитку інклюзивної освіти. Проблеми стихійного інтегрування дітей з особливими потребами в освітній простір України. Досвід упровадження інклюзивної освіти за рубежем.



Тема 2 . Особливості впровадження інклюзивного початкового навчання в українських школах.

Характеристика спеціальної освіти в Україні та шляхи модернізації освітньої галузі. Класифікація порушень психофізичного розвитку дітей та особливості їх навчання й виховання. Проблеми організації педагогічного процесу в інклюзивному класі. Рекомендації для вчителів початкової школи, котрі працюють в умовах інклюзії.



Змістовий модуль 2. Організаційно-методичні основи впровадження інклюзивного початкового навчання

Тема 1. Технологія особистісно зорієнтованого навчання в інклюзивному класі.

Педагогічні засади особистісно зорієнтованої взаємодії в інклюзивному процесі. Сутність педагогіки дитиноцентризму. Психолого-медико-педагогічна консультація і її значення у визначенні навчальної перспективи дитини.

Основні етапи психолого-педагогічного супроводу інклюзивного навчання дітей із порушеннями психофізичного розвитку. Типові потреби міжособистісної взаємодії в системах «батьки-діти», «батьки-вчителі», «учні-учні» та ін.

Тема 2. Індивідуальне та стандартизоване оцінювання в інклюзивному процесі.

Сутність і завдання індивідуального й стандартизованого оцінювання учнів. Психологічні особливості оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими потребами. Аналіз якісних показників індивідуального оцінювання. Розроблення змісту портфоліо. Тести та застереження щодо їх застосування в інклюзивному класі. Методи стимулювання пізнавальної активності учнів в умовах інклюзії.


1.8. Фахове спрямування та кваліфікаційні вимоги до фахівців напряму підготовки «Початкова освіта»

Компетенції випускників вищого навчального закладу

напряму підготовки «Педагогічна освіта»
ОКР «Бакалавр»
Результатом професійної підготовки майбутнього педагога початкової освіти є рівень оволодіння ним такими групами компетенцій: соціально-культурними, загальнонауковими (світоглядно-ціннісний, когнітивний, мотиваційний, змістові, комунікативні, організаційні та інші компоненти професійної готовності); професійними.
Соціокультурні компетенції – це здатність випускника адекватно сприймати, розуміти, усвідомлювати й інтерпретувати інформацію національно-культурного спрямування у процесі міжкультурної комунікації на основі сформованої системи відповідних знань, вмінь і навичок.


Соціокультурні компетенції

Компетенція щодо вирішення задач соціальної і професійної діяльності

Зміст компетенції




Громадянська компетенція

Оволодіння системою знань про права і свободи громадянського суспільства, усвідомлення цінностей свободи, відповідальності, готовності до активної участі у громадському житті держави, що є свідченням високої громадянської культури майбутнього фахівця



Загальнокультурна компетенція

Певний життєвий досвід, картина світу студента, яку складає система загальнопоширених знань та уявлень про народ країни, його уявлення про професію педагога, соціальні й духовні цінності цінності, етичні норми, традиції, ментальність, звичаї, спосіб життя тощо, що сформувалася упродовж століть, і синтезує універсальні (загальнолюдські) елементи соціокультури та вміння використовувати ці знання у практичній діяльності

Лінгвокраїнознавча компетенція

Володіння особливостями вербальної та невербальної поведінки носіїв мови в комунікативних ситуаціях

Культурознавча компетенція

Опанування знаннями про культуру країни, мова якої вивчається, необхідними для спілкування цією мовою

Соціальна компетенція

Здатність фахівця адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі здобутих знань; вміння продуктивно співпрацювати з усіма учасниками навчально-виховного процесу (учнями, вчителями, вихователями, батьками, психотогом та ін.) у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі


Загальнонаукові компетенції – це опанування майбутніми вчителями початкової освіти фундаментальними (базовими) знаннями з природничо-наукових дисциплін в обсязі, необхідному для ефективного засвоєння загально-професійних дисциплін; що сприяють розвитку загальної культури й соціалізації особистості, схильності до естетичних цінностей та уміння використовувати їх у професійній і соціальній діяльності.


Загальнонаукові компетенції

Компетенція щодо вирішення задач соціальної і професійної діяльності

Зміст компетенції



Базові знання основ філософії, психології, педагогіки,


Уміння застосовувати теоретичні знання для вирішення професійно-педагогічних задач у практичній діяльності; використовувати базові методики психолого-педагогічних досліджень;

вміння використовувати базові знання для оволодіння професійно орієнтованими дисциплінами.



Базові компетенції в галузі початкової освіти

Уміння застосовувати базові знання в галузі початкової освіти в науково-дослідній і професійно-педагогічній діяльності


Професійні компетенції – це базова характеристика діяльності майбутнього педагога початкової школи, що включає змістовий (знання) і процесуальний (уміння) компоненти і характеризується мобільністю знань, гнучкістю методів педагогічної діяльності та критичністю професійного мислення.


Професійні компетенції

Компетенція щодо вирішення задач соціальної і професійної діяльності

Зміст компетенції





Інтелектуальна компетенція

Система професійно-педагогічних знань, практичних умінь, навичок, ставлень, досвіду, особистісних якостей учителя, що дають змогу здійснювати пошукову діяльність, самостійно здобувати нові знання, приймати адекватні рішення


Організаторська компетенція

Уміння організувати педагогічний процес у початковій школі шляхом використання ефективних форм, які забезпечують повноцінний розвиток учнів; уміння керівництва різними видами їх діяльності, педагогічного управління поведінкою дітей; вміння організувати дитячих колектив, залучити учнів до навчально-виховної роботи, співробітництва в досягненні поставленої мети


Загальнопедагогічна компетенція

Уміння визначати логічну структуру уроку, здійснювати відбір навчально-виховного матеріалу, форм і методів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів відповідно до конкретної навчально-виховної мети, рівня їх розвитку тощо.

Уміння аналізувати нормативні документи, методичну та наукову літературу, кращий педагогічний досвід

Володіння спеціальними уміннями: виразно розповідати, декламувати, співати, танцювати, артистичні уміння тощо.


Інформаційно-комунікаційна компетенція

Оволодіння основами інформатики, новітніх інформаційно-комунікаційних технологій та методиками їх застосування у навчальному процесі



Психологічна компетенція

Вміння випускника адекватно оцінити власні здібності, можливості, рівень домагань, психологічні особливості; вибрати оптимальний варіант поведінки в конкретній професійній ситуації; регулювати власні емоційні стани, долати критичні педагогічні ситуації тощо



Методична компетенція

Опанування методиками викладання навчальних предметів, що викладаються в початковій школі, з використанням можливостей інформаційно-комунікаційних технологій і методик проведення позашкільної та позакласної виховної роботи



Педагогічна мобільність

Готовність майбутнього вчителя успішно оволодівати новою технологією, вдосконалювати свої знання і вміння.

Уміння швидко приймати рішення і знаходити гуманні засоби педагогічного впливу на учнів і дитячий колектив




Педагогічна креативність

Здатність майбутнього педагога до творчого пошуку, нестандартного розв’язання педагогічних задач, вміння ефективно вирішувати педагогічні проблеми неординарними способами



Етнопедагогічна компетенція

Уміння ефективно використовувати спадщину народної та класичної педагогіки у навчально-виховному процесі початкової школи; виховувати у дітей інтерес до духовних, історичних і культурно-національних цінностей народу



Комунікативна компетенція

Знання закономірностей різних форм спілкування і правил поведінки в соціально-педагогічних ситуаціях; уміння визначати педагогічно доцільні способи спілкування з вихованцями та форми організації їх міжособистісних взаємин.

Уміння співпрацювати з сім’ями учнів, пропагувати педагогічні знання серед батьків, залучати їх до вирішення завдань навчання і виховання школярів, проводити спостереження за діяльністю і взаєминами дітей і батьків з метою виявлення позитивних чи негативних соціально-педагогічних явищ




Аналітична компетенція

Уміння майбутнього педагога аналізувати умови педагогічної діяльності та планувати її оптимальну реалізацію; вміння заздалегідь виявляти можливі труднощі в навчанні і вихованні учнів

Діагностична компетенція

Уміння проводити діагностику розвитку учнів і на цій основі здійснювати їх диференційоване навчання і виховання



Соціально-педагогічна компетенція

Уміння здійснювати психокорекційний вплив на учнів, які знаходяться в конфліктних ситуаціях, здійснювати комплексну реабілітацію відповідно до їхніх індивідуальних потреб; координацію власних дій з медичною, логопедичною, соціальною та іншими службами



Прогностична компетенція

Уміння випускника визначити напрями власної професійної діяльності, проектувати професійну діяльність на основі особистісно-орієнтованого підходу



Рефлексивна компетенція

Здатність, що забезпечує процес розвитку та саморозвитку майбутнього фахівця, сприяє творчому підходу до педагогічної діяльності в початковій школі, досягненню її максимальної ефективності й результативності


Компетенції випускників вищого навчального закладу

напряму підготовки «Педагогічна освіта»
ОКР «Магістр»
Результатом професійної підготовки майбутнього магістра початкової освіти є рівень оволодіння ним такими групами компетенцій: соціально-культурними, загальнонауковими (світоглядно-ціннісний, когнітивний, мотиваційний, змістові, комунікативні, організаційні та інші компоненти професійної готовності); професійними.
Соціокультурні компетенції – це здатність випускника адекватно сприймати, розуміти, усвідомлювати й інтерпретувати інформацію національно-культурного спрямування у процесі міжкультурної комунікації на основі сформованої системи відповідних знань, вмінь і навичок.


Соціокультурні компетенції

Компетенція щодо вирішення задач соціальної і професійної діяльності

Зміст компетенції




Громадянська компетенція

Оволодіння системою знань про права і свободи громадянського суспільства, усвідомлення цінностей свободи, відповідальності, готовності до активної участі у громадському житті держави, розбудови демократичного суспільства, що є свідченням високої громадянської культури майбутнього фахівця

Соціальна компетенція

Здатність фахівця адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі здобутих знань; вміння виявляти закономірність соціальної ситуації, знаходити необхідну інформацію в невизначеній ситуації й упевнено проектувати свою поведінку для досягнення балансу між власними потребами, очікуванням, смислом життя і вимогами соціальної дійсності, уміння розумно задовольняти бажання тощо.

Уміння продуктивно співпрацювати з усіма учасниками навчально-виховного процесу (учнями, вчителями, вихователями, батьками, психотогом та ін.) у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у педагогічному колективі



Загальнокультурна компетенція

Певний життєвий досвід, картина світу магістранта, яку складає система загальнопоширених знань та уявлень про народ країни, його уявлення про професію педагога, соціальні й духовні цінності цінності, етичні норми, традиції, ментальність, звичаї, спосіб життя тощо, що сформувалася упродовж століть, і синтезує універсальні (загальнолюдські) елементи соціокультури та вміння використовувати ці знання у практичній діяльності

Лінгвокраїнознавча компетенція

Володіння особливостями вербальної та невербальної поведінки носіїв мови в комунікативних ситуаціях

Культурознавча компетенція

Опанування знаннями про культуру країни, мова якої вивчається, необхідними для спілкування цією мовою


Загальнонаукові компетенції – це опанування майбутніми магістрами початкової освіти фундаментальними (базовими) знаннями з природничо-наукових дисциплін в обсязі, необхідному для ефективного засвоєння загально-професійних дисциплін; що сприяють розвитку загальної культури й соціалізації особистості, схильності до естетичних цінностей та уміння використовувати їх у професійній і соціальній діяльності.


Загальнонаукові компетенції

Компетенція щодо вирішення задач соціальної і професійної діяльності

Зміст компетенції





Базові знання основ філософії, політології, культурології, психології, педагогіки


Уміння застосовувати теоретичні знання для вирішення професійно-педагогічних задач у практичній діяльності; використовувати базові методики психолого-педагогічних досліджень;

вміння використовувати базові знання для оволодіння професійно орієнтованими дисциплінами.



Базові компетенції в галузі початкової освіти

Уміння застосовувати базові знання в галузі початкової освіти в науково-дослідній і професійно-педагогічній діяльності

Професіоналізація мовної, філософської, політологічної, культурологічної, соціологічної, правознавчої, економічної, фізкультурно-оздоровчої освіти та її професійно-педагогічне спрямування

Уміння використовувати знання соціально-гуманітарних дисциплін для реалізації завдань професійно-педагогічної науки та практики


Професійні компетенції – це базова характеристика діяльності майбутнього педагога початкової школи (викладача), що включає змістовий (знання) і процесуальний (уміння) компоненти і характеризується мобільністю знань, гнучкістю методів педагогічної діяльності та критичністю професійного мислення.


Професійні компетенції

Компетенція щодо вирішення задач соціальної і професійної діяльності

Зміст компетенції




Інтелектуальна компетенція

Система професійно-педагогічних знань, практичних умінь, навичок, ставлень, досвіду, особистісних якостей учителя, що дають змогу здійснювати пошукову, евристичну діяльність, самостійно здобувати нові знання, аналізувати діяльність учасників навчально-виховного процесу, приймати адекватні рішення, виявляти професійну мобільність і толерантність


Організаторська компетенція

Уміння організувати педагогічний процес у початковій школі шляхом використання ефективних форм, які забезпечують повноцінний розвиток учнів; уміння моделювання і керівництва різними видами їх діяльності, педагогічного управління поведінкою і активністю дітей; вміння організувати дитячих колектив для соціально корисної діяльності, залучити учнів до навчально-виховної роботи, співробітництва в досягненні поставленої мети;

Уміння добирати ефективні способи виховного впливу, педагогічно доцільні форми та методи навчання і виховання учнів початкових класів




Загальнопедагогічна компетенція

Уміння знаходити раціональні рішення у визначенні логічної структури уроку, здійснювати відбір навчально-виховного матеріалу, форм і методів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів відповідно до конкретної навчально-виховної мети, рівня їх розвитку тощо.

Уміння організовувати різні режимні процеси та життєдіяльність дітей із урахуванням вікових та індивідуальних особливостей, передбачати втому

Уміння аналізувати нормативні документи, методичну та наукову літературу, кращий педагогічний досвід, інноваційні педагогічні технології, результати психолого-педагогічних досліджень. Педагогічно доцільно впроваджувати їх у навчально-виховний процес початкової школи.

Володіння спеціальними уміннями: виразно розповідати, декламувати, співати, танцювати, артистичні уміння тощо.




Інформаційно-комунікаційна компетенція

Оволодіння основами інформатики, новітніх інформаційно-комунікаційних технологій та методиками їх застосування у навчальному процесі


Психологічна компетенція

Вміння випускника адекватно оцінити власні здібності, можливості, рівень домагань, психологічні особливості; вибрати оптимальний варіант поведінки в конкретній професійній ситуації; регулювати власні емоційні стани, долати критичні педагогічні ситуації тощо


Методична компетенція

Глибоке опанування методиками викладання навчальних предметів, що викладаються в початковій школі, з використанням можливостей інформаційно-комунікаційних технологій і методик проведення позашкільної та позакласної виховної роботи



Педагогічна мобільність

Здатність і готовність майбутнього вчителя достатньо швидко й успішно оволодівати новою технікою і технологією, вдосконалювати знання і вміння, ініціативність і гнучкість його поведінки.

Уміння швидко приймати рішення і знаходити гуманні засоби педагогічного впливу на учнів і дитячий колектив





Педагогічна креативність

Здатність майбутнього педагога до творчого пошуку, нестандартного розв’язання педагогічних задач, вміння ефективно вирішувати педагогічні проблеми неординарними способами, застосовувати оригінальні методики у професійній діяльності


Етнопедагогічна компетенція

Уміння ефективно використовувати спадщину народної та класичної педагогіки у навчально-виховному процесі початкової школи; виховувати у дітей інтерес до духовних, історичних і культурно-національних цінностей народу; вміння створювати довірливу атмосферу в дитячому в шкільному середовищі, модифікуючи загальні цілі і завдання виховання відповідно до індивідуальних здібностей вихованця з урахуванням особливостей його розвитку


Комунікативна компетенція

Знання закономірностей різних форм спілкування і правил поведінки в соціально-педагогічних ситуаціях, уміння сформувати тактичний план і реалізувати його на основі соціальних навичок; уміння майбутнього вчителя реалізувати ефективні комунікативні дії в конкретній ситуації міжособистісної взаємодії; уміння вибирати педагогічно доцільні способи спілкування з вихованцями та форми організації їх міжособистісних стосунків.

Уміння співпрацювати з сім’ями учнів, пропагувати педагогічні знання серед батьків, залучати їх до вирішення завдань навчання і виховання школярів, проводити спостереження за діяльністю і взаєминами дітей і батьків з метою виявлення позитивних чи негативних соціально-педагогічних явищ, встановлення причин та визначення педагогічно доцільних шляхів їх подолання




Аналітична компетенція

Уміння майбутнього педагога аналізувати умови педагогічної діяльності та планувати її оптимальну реалізацію; вміння аналізувати педагогічну ситуацію та явища, поведінку учнів і власні дії, передбачати результат системи соціально-педагогічних впливів на індивіда та колектив, заздалегідь виявляти можливі труднощі в навчанні і вихованні учнів



Діагностична компетенція

Уміння виявляти інтереси і потреби учнів, створювати умови для розвитку їх талантів, розумових і фізичних здібностей; проводити діагностику розвитку учнів і на цій основі здійснювати їх диференційоване навчання і виховання



Соціально-педагогічна компетенція

Уміння здійснювати психокорекційний вплив на учнів, які знаходяться в конфліктних ситуаціях, використовувати методики і технології виправлення відхилень у поведінці та розвитку молодших школярів, здійснювати комплексну реабілітацію відповідно до їхніх індивідуальних потреб; координацію власних дій з медичною, логопедичною, соціальною та іншими службами


Прогностична компетенція

Уміння випускника визначити напрями власної професійної діяльності, її конкретні цілі і завдання на кожному етапі навчально-виховної роботи і передбачати кінцевий результат, вміння проектувати професійну діяльність на основі особистісно-орієнтованого підходу, соціально-виховний ідеал зростаючої особистості; вміння проектувати розвиток дитячого колективу і особистості кожної особистості; уміння прогнозувати результати навчання і виховання молодших школярів, планувати і залучати вихованців до різних видів діяльності

Оцінно-контрольна компетенція

Уміння вчителя здійснювати зворотній зв'язок у професійній діяльності (у процесі оцінювання навчальних досягнень учнів, різних видів контролю, виявленні причин успіхів чи невдач навчально-виховного процесу тощо)



Рефлексивна компетенція

Здатність, що забезпечує процес розвитку та саморозвитку майбутнього фахівця, сприяє творчому підходу до професійно-педагогічної діяльності в початковій школі, досягненню її максимальної ефективності й результативності



Дослідницька компетенція

Оволодіння науковим мисленням, умінням спостерігати й аналізувати, висунення гіпотези для вирішення проблемних питань, виконувати науково-дослідницьку роботу, аналізувати науково-педагогічну літературу


Кваліфікація ОКР «Бакалавр»: бакалавр початкової освіти.

Кваліфікація ОКР «Спеціаліст»: вчитель початкових класів; вчитель початкових класів, вчитель англійської мови і літератури в початкових класах; вчитель початкових класів і хореографії; вчитель початкових класів, вчитель інформатики в загальноосвітній школі; вчитель початкових класів, музики в початкових класах; вчитель початкових класів, практичний психолог у закладах освіти.

Кваліфікація ОКР «Магістр»: викладач педагогіки, вчитель початкових класів, вчитель англійської мови і літератури в початкових класах; викладач педагогіки, вчитель початкових класів і хореографії; викладач педагогіки, вчитель початкових класів, вчитель інформатики в загальноосвітній школі; викладач педагогіки, вчитель початкових класів, музики в початкових класах; викладач педагогіки, вчитель початкових класів, практичний психолог у закладах освіти.

Можливості працевлаштування випускників: державні, кооперативні, приватні заклади всіх типів, які забезпечують здобуття початкової освіти на посадах: вчитель початкових класів; вчитель англійської мови і літератури в початкових класах; вчитель музичного мистецтва в початкових класах; практичний психолог в закладах освіти (ДНЗ, ЗОШ, ЗОШ-інтернат, ЗОШ санаторного типу), вчитель ритміки і хореографії в загальноосвітній школі; керівник художніх колективів в школах та позашкільних навчальних закладах (цетри дитячої та юнацької творчості, школи мистецтв, центри естетичного виховання, музичні студії при загальноосвітніх школах тощо); музичний керівник в дошкільному навчальному закладі.
1.9. Глосарій термінології з навчальних дисциплін.

Основи педагогіки зі вступом
Педагогіка – це наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Народна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання.

Родинна педагогіка – сукупність знань і досвіду щодо створення і збереження сім’ї, трудових, моральних, мистецьких, сімейних та інших традицій.

Педагогічна деонтологія – народне вчення про виховні обов’язки батьків перед дітьми, вчителів – перед учнями, вихователів – перед вихованцями, вироблені народом етичні норми, необхідні для виконання ними педагогічних функцій.

Педагогіка народного календаря – сукупність знань про виховання дітей та молоді послідовним залученням їх до звичаїв, свят і обрядів.

Козацька педагогіка – частина народної педагогіки, спрямована на формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю, твердою волею і характером.

Педагогіка народознавства – напрям сучасної педагогіки та шкільної практики, який забезпечує практичне засвоєння учнями культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.

Духовна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання особистості засобами релігії.

Світська педагогіка – галузь педагогічних знань, яка полягає у науковому погляді на проблему навчання і виховання особистості, відповідному аналізі педагогічної практики, обґрунтуванні раціональних форм і методів її вдосконалення.

Корекційна педагогіка – вивчає проблеми і розробляє методи виховання, навчання та освіти дітей з різними фізичними або психічними вадами.

Соціальна педагогіка – вивчає закономірності й механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти і виховання у різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності особистості в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Історія педагогіки – висвітлює процес розвитку теорії та практики навчання і виховання в різні історичні епохи, різних країн і народів.

Порівняльна педагогіка – порівнює системи народної освіти і виховання в різних країнах.

Вікова педагогіка – вивчає закономірності виховання і навчання, організаційні форми й методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп.

Професійна педагогіка – досліджує і розробляє питання підготовки фахівців для різних галузей народного господарства.

Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості.

Навчання – це спеціально організований цілеспрямований і керований процес взаємодії вчителя та учнів, в ході якого відбувається засвоєння знань, формування умінь і навичок.

Освіта – це процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

Розвиток – це процес становлення особистості, вдосконалення її фізичних і духовних сил під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких найважливішими є цілеспрямоване виховання і навчання.

Формування – це процес становлення людини як соціальної істоти під впливом різноманітних факторів (соціальних, економічних, національних, психологічних, релігійних тощо).

Система освіти – це сукупність навчальних і навчально-виховних установ, що забезпечують здобуття загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти, підготовку та перепідготовку кадрів для промислового виробництва, сільського господарства, культури і науки.

Зміст освіти – система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості.

Наукове дослідження – особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовують засоби і методи науки і завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт.

Метод науково-педагогічного дослідження – шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання.

Педагогічний процес – це спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і вихованців, метою якої є вирішення освітніх проблем і розвиток особистості.

Особистість – це людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально неповторного.

Індивідуальність – це сукупність зовнішніх та внутрішніх особливостей людини, що формують її своєрідність, відмінність від інших людей.

Вікова періодизація – поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками.

Середовище – комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на її розвиток.

Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство, засвоєння ним соціального досвіду, системи соціальних зв’язків та відносин, на основі яких відбувається формування значущих якостей особистості.

Спадковість – здатність організму відтворювати потомство, передавати свої ознаки наступним поколінням, відновлення у нащадків біологічної схожості з батьками.

Діяльність – спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни.

Спілкування – це багатоплановий складний процес встановлення контактів між людьми, в результаті якого здійснюється вплив однієї людини на іншу, обмін інформацією та вироблення загальної стратегії взаємодії, сприйняття, розуміння іншої людини.

Бесіда - діалогічний метод навчання, при якому педагог шляхом постановки системи запитань підводить тих, хто навчається, до розуміння нового матеріалу чи перевіряє засвоєння ними вже вивченого

Виробнича практика – одна із форм організації навчального процесу у вищій школі, дидактичні цілі якої – формування професійних умінь і навичок; розширення, закріплення, узагальнення та систематизація знань шляхом їхнього застосування у реальній діяльності

Вправи – це багаторазове виконання розумових або практичних дій з метою опанування ними

Гра дидактична – метод імітації (наслідування, відображення), прийняття управлінських рішень у різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, що надані або виробляються самими учасниками

Дидактика (від грец. didaktikas - повчальний)– найважливіша галузь педагогіки, яка вивчає теоретичні основи організації процесу навчання, його закономірності, принципи, методи

Дипломні (кваліфікаційні) проекти (роботи) виконуються на завершальному етапі навчання студентів у вищому навчальному закладі і передбачають: систематизацію, закріплення, розширення теоретичних знань зі спеціальності та застосування їх для розв’язання конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань; розвиток навичок самостійної роботи й опанування методики дослідження та експерименту, пов’язаних із темою проекту (роботи). Керівниками дипломних робіт (проектів) призначаються професори й доценти (викладачі) вищого навчального закладу, висококваліфіковані спеціалісти виробництва

Екзамен – форма навчання, що має на меті систематизацію, виявлення та контроль знань тих, хто навчається.

Екскурсія навчальна – форма організації навчання в умовах виробництва, музею, виставки, природного ландшафту з метою спостереження та вивчення тими, хто навчається, різних об’єктів та явищ дійсності. Передбачає особливу організацію взаємодії педагога та учнів.

ECTS – європейська система перезарахування залікових кредитів, яка передбачає введення системи обліку навчального навантаження, зрозумілої для всіх європейських країн. Кредити ECTS відображають загальне навантаження студента при вивченні певного курсу або його частини (блоку), а також яку частину загального річного навчального навантаження займає певний курс (або блок курсу) у навчальному закладі, що визначає кредити.

Зміст вищої освіти – система знань, умінь і навичок, професійних світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Індивідуально-консультативна робота – це форма організації навчальної роботи, яка здійснюється шляхом створення необхідних умов для виявлення і розвитку індивідуальних особливостей учнів на основі особистісно-діяльнісного підходу. Індивідуально-консультативна робота проводиться з метою посилення мотивації тих, хто навчається, до пізнавальної діяльності і спрямування її в необхідному руслі .

Інноваційна педагогічна технологія – цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів, педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів .

Інноваційне навчання – зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі начальна діяльність, яка ґрунтується на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості .

Інтерактивні навчальні технології – ігрові технології навчання і розвитку, що побудовані на цілеспрямованій спеціально організованій груповій та міжгруповій діяльності, «зворотному зв’язку» між всіма учасниками для досягання взаєморозуміння й корекції навчального і розвивального процесу, індивідуального стиля спілкування на основі рефлексивного аналізу .

Колектив – група людей, які об’єднані суспільно значущими цілями, спільними ціннісними орієнтаціями, сумісною діяльністю, спілкуванням, взаємною відповідальністю .

Компетентність людини – спеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Вони дозволяють людині визначати, тобто ідентифікувати і розв’язувати, незалежно від контексту (від ситуації), проблеми, характерні для певної сфери діяльності .

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студента – складова частина навчального процесу у вищій школі, що передбачає перевірку, оцінку (вимірювання знань, умінь, навичок, облік (фіксацію) результатів оцінювання у вигляді балів).

Каталог: depart -> InitialTeaching -> resource -> file
file -> Початкова освіта
file -> Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту»
file -> Робоча програма навчальної дисципліни математика
file -> Програма навчальної дисципліни диригування
file -> Програмові вимоги з октм
file -> Початкова освіта
file -> Програма навчальної дисципліни музичне виховання з методикою навчання І музичний інструмент
file -> Двнз «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
file -> Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
file -> Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка