Казка Сельми Лагерлеф «Подорож Нільса з дикими гусьми по Швеції»



Сторінка11/34
Дата конвертації11.03.2019
Розмір3.17 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   34
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

МОРСЬКА ПОДОРОЖ

1

Далі Ака надумала летіти над морем, щоб лис Сміре не погнався за табуном. Щоправда, вона не знала тієї дороги, але тудою летіли інші птахи, отож Ака сподівалась, що вони покажуть їй, як дістатися до острова Еланда, де було пристановище перелітних птахів. І справді, Нільс побачив багато табунів, що летіли в одному напрямку — на острів, відпочити після довгої морської подорожі. Тут були і сірі гуси, і качки, і чайки, і норці, і багато іншого птаства. Всі вони були стомлені, не співали й не перегукувались, а мовчки долали шлях до Еланда.

Нільс не бачив навколо себе нічого, крім сірих хмар та великих пташиних табунів. Раптом він почув кілька пострілів.

— Мисливці! Мисливці в човнах! Піднімайтесь вище!

Хлопчик глянув униз і побачив людей у човнах, що стріляли з рушниць. Помітив він також, що кілька птахів упало у воду.

Ака і весь її табун метнулись вище, і кулі їх не дістали, але хлопчикові ще довго вчувався жалібний крик смертельно поранених птахів.

Далі гуси летіли спокійно, тільки час од часу перегукувались:

— Скоро вже прилетимо? Скоро прилетимо?

— Ви певні, що не заблукали? Ви певні, що не заблукали?

А передні відповідали їм:

— Ми летимо просто на Еланд. Острів перед нами!

Норці випереджали диких качок, і ті гукали їм:

— Не спішіть так, а то все там поїсте!

— Стане й вам! Стане й вам! — відповідали норці.

Острів ще не виринув з-за виднокола, як повіяв вітер і приніс із собою білий, густий, немов дим, туман. Як тільки птахи побачили перші клапті туману, вони ще дужче заквапились до острова. Але туман швидко насувався і невдовзі огорнув усе навкруги.

Коли туман став такий густий, що на крок нічого не було видно, птахи ніби збожеволіли й почали дражнити одні одних.

— Пильнуйтесь, — кричали вони сусідам, — ви кружляєте на одному місці!

Більшість табунів чудово знала, в якому напрямку острів, але намагалася збити з пантелику інших.

— Дивіться на диких качок! — гукали чайки. — Вони повернули назад до Північного моря!

— Сірі гуси, бережіться, ви не туди летите! — кричали норці.

Ті, що знали дорогу, не боялись заблукати, зате диким гусям довелося скрутно. Жартуни помітили, що вони летять навмання, і захотіли позбиткуватися з них.

— Куди вам треба, любі сусіди?— співчутливо спитав лебідь, підлетівши до Аки.

— На Еланд, — відповіла проводарка, — але ми ще ніколи не були там.

Ака гадала, що лебедеві можна довіряти.

— Тоді я вам покажу дорогу, — сказав він і полетів з табуном.

Лебідь вів гусей, аж поки не стало чути голосів інших птахів. Тоді несподівано метнувся вгору і зник у тумані.

Якийсь час гуси летіли наосліп, а коли вони все ж таки віднайшли птахів, норець знову гукнув їм:

— Дивіться, ви кружляєте на одному місці!

Жартунам таки вдалося збити Аку з пантелику, і гуси ще довго блукали в тумані, поки врешті досягли острова Еланд.

2

Табун опустився на піщаний берег, устелений водоростями. Як на Нільса, то він ніколи не вибрав би такого поганого місця для спочинку, зате для птахів острів був справжнім раєм. Гуси й качки зразу ж подалися на луг пастися, берегові птахи трималися ближче до води, норці ловили в морі рибу, але найбільше птахів було на мілині серед водоростей, де вони шукали собі різних личинок.

Неподалік від берега відпочивали лебеді. Вони навіть не виходили з моря, а плавали собі на воді, ледь погойдуючись на хвилях. Часом котрийсь занурював голову і діставав собі їжу з морського дна. Коли йому попадало щось дуже смачне, він скрикував, ніби сурмив у сурму.

Як тільки Нільс дізнався, що поблизу є лебеді, він пішов поглянути на них, бо ніколи не бачив диких лебедів зблизька. Крім хлопчика, знайшлося ще багато цікавих. Дикі гуси, качки, норці теж заквапилися на мілину, оточили лебедів півколом і стали на них роздивлятися. А гордовиті птахи надимали пір’я, розпускали вітрилами крила і високо витягали шиї.

Та скоро одному чорненькому норцеві надокучило дивитися, як пишаються лебеді.

Гульк — і він сховався під водою, а відразу по тому найближчий лебідь зойкнув і поплив од берега так прудко, що вода запінилась за ним. Аж ген віддалік лебідь зупинився і знову прибрав гордовиту поставу. Тоді раптом скрикнув інший лебідь, за ним ще один.

Проте норець не міг залишатися довго під водою. Він виринув — маленький, чорний, злостивий. Лебеді кинулись на нього, та як побачили, що він такий мізерний, то повернулись назад, ніби вважали за сором для себе битися з таким нікчемою. А норець знову пірнув і став щипати їх за ноги. Лебедям було боляче. Гірше того: вони не могли хизуватися своєю гордовитою поставою. Отож вони залопотіли крильми і знялися в небо.

Трохи далі над водою гралися валюші. Це були птахи, схожі на журавлів, тільки не сірі, а брунатні й набагато менші. Цибаті, довгошиї, вони ходили легкою плавною ступою. Валюші поставали на березі в один ряд і бавилися з хвилями. Коли хвиля набігала, весь ряд швидко відскакував назад, а як хвиля відступала, кидався за нею. І так без кінця...

Меви та морські ластівки літали рибалити в море.

— Яку це ви ловите рибу? — спитали їх дикі гуси.

— Бобирців, — відповіла мева, — може, хочете скуштувати? — І вона підлетіла до гусей з повним дзьобом рибинок.

— Тьху, щоб ми їли таку погань! — образились гуси.

Наступного ранку туман над островом висів знову, і дикі гуси не зважились летіти далі. Вони подалися пастись на луг, а Нільс тим часом ходив берегом і збирав мушлі. Адже завтра табун може стати на ніч у такому місці, де не буде нічого їстівного, отож Нільс надумав зробити собі торбину і набрати про запас хоч мушлів. Він знайшов зарості торішньої лепехи й заходився плести торбинку. Морочився він з нею довгенько, зате й торбинка вийшла на славу.

Після полудня до Нільса раптом підбіг весь табун.

— Ти не бачив Мортена? — спитали гуси.

— Ні, не бачив, — відповів хлопчик.

— Він ще недавно був з нами, — сказала Ака, — а тепер десь дівся, не знаємо, де його й шукати.

Нільс страшенно злякався.

— А чи, бува, не бачив хто поблизу лисиці або змії? — стривожено спитав він.

— Ні, начебто не бачили, — відповіли гуси. — Певно, Мортен заблукав у тумані.

Так чи так, а для Нільса це було страшне лихо, тож він одразу кинувся на пошуки. В густому тумані хлопчика ніхто не помічав, зате й йому погано було видно. Нільс натикався на пташині зграї, але білого гусака не знаходив.

Хлопчик марно шукав товариша до самісінького вечора, а коли почало смеркати, з важким серцем повернувся назад. Він стомлено плентався, нарікаючи на себе, що не зумів уберегти Мортена.

Та раптом у тумані щось забіліло. Хлопчик кинувся туди і радісно скрикнув: це був гусак! Живий і здоровий!

Виявилося, Мортен справді заблукав у тумані. Хлопчик обняв його за шию і попросив більше не відлучатися від табуна. Мортен пообіцяв: він сам злякався, коли збився з дороги.

Однак другого дня, як Нільс збирав на березі мушлі, до нього знову прибігли дикі гуси й спитали, чи не бачив він Мортена.

Значить, гусак не дотримав свого слова і вдруге заблукав у тумані?

І знову Нільс вирушив на пошуки. Цілий день ходив він лугом, шукав на березі, та все марно. Довелося повертатись ні з чим. Тепер хлопчик уже був певний, що гусак загинув.

Несподівано Нільс почув шурхіт: позад нього скотився камінець. Він обернувся й побачив Мортена, що з повним дзьобом водоростей насилу видирався на купу каміння. Гусак не помітив хлопчика, і той тихенько поліз за ним, щоб дізнатися, чого це гусак так таємниче зникає.



На купі каміння він побачив сіру гуску. Вона радо зустріла Мортена. Хлопчик був зовсім близько і чув їхню розмову. Він дізнався, що в гуски пошкоджене крило і табун залишив її саму. Вона вже помирала з голоду, коли це вчора Мортен почув її крик і поспішив на поміч. Гусак носив хворій їжу, сподіваючись, що крило в неї заживе, перше ніж табун Аки покине острів.

Та ось Мортен попрощався з гускою і пообіцяв, що вранці прийде знову.

Коли гусак зник, Нільс виліз на каміння. Гуска злякалася, але він заспокоїв її.

— Не бійся, я Нільс, Мортенів товариш. Я хочу тобі допомогти.

Як тільки хлопчик назвав себе, гуска схилила голову й мовила:

— Я дуже рада, що ти прийшов, бо Мортен сказав, що ти найрозумніший і найдобріший з усіх.

Нільсові стало ніяково від такої похвали, і він почав обмацувати пошкоджене крило. Кістки були цілі, лише суглоб звихнений.

— Ну, тримайся! — сказав хлопчик і щосили смикнув за крило.

Як для першого разу, він зробив це дуже швидко і вправно, але гусці, очевидно, було страшенно боляче, бо вона зойкнула і зомліла.

Нільс перелякався. Хотів допомогти гусці, а, виходить, убив її! Він мерщій скочив з каміння і кинувся тікати.

Аж третього ранку туман розвіявся, і Ака оголосила, що табун полетить далі. Всі гуси були готові, тільки Мортен не бажав летіти. Він просив їх залишитися на острові ще трохи. Нільс знав, у чому річ, — гусак не хотів покидати хвору гуску. Проте Ака не послухалась Мортена, і табун знявся вгору.

Нільс стрибнув на спину гусакові, і той неохоче рушив за всіма.

Хлопчик був радий, що гуси залишають острів, його мучило сумління, але він не хотів признаватися Мортенові, що вбив гуску. Краще хай гусак про це нічого не знає. Та Нільса дивувало, що Мортен залишив немічну гуску з спокійним серцем.

Але раптом Мортен звернув убік. Думка про хвору гуску не давала йому спокою. Нехай він не полетить у Лапландію, та не кине на голодну смерть хвору.

Кілька помахів крил, і Мортен був уже біля купи каміння. Але гуски там не було.

— Пушинко! Пушинко! Де ти? — кликав гусак.

«Певно, її з’їла лисиця», — подумав Нільс.

Аж ось від води почувся голос:

— Я тут купаюсь! — І на берег вийшла сіра гуска.

Крила в неї були зовсім здорові. Вона розповіла Мортенові, як Нільс учора її вилікував.

А за мить вони вже всі троє, раді й веселі, доганяли табун Аки.


Каталог: files
files -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
files -> Портфоліо вчителя


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   34


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка