Казка Сельми Лагерлеф «Подорож Нільса з дикими гусьми по Швеції»



Сторінка22/34
Дата конвертації11.03.2019
Розмір3.17 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   34
РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

ПОВІНЬ

1

Вітер лютував кілька днів. Усе небо затягло хмарами, безперестанку порощив дощ. І люди, й тварини знали, що такі зливи випадають часто, коли настає весна, однак від того їм було аніскілечки не легше.

Злива розтопила весь сніг, що лежав ще в лісах, змила з озер кригу; всі ставки, болота, видолинки наповнились водою, яка шукала собі виходу до потоків, щоб разом з ними плинути до моря. Річки ж, пінячись і клекочучи, в свою чергу поспішали до великого озера Мелар поряд з морем, а озеро не могло так швидко відіслати воду крізь вузьку протоку до моря і почало виходити з берегів.

Озеро піднімалось повільно, неохоче, ніби жалкуючи, що йому доведеться нищити такі гарні береги. Однак люди й тварини почали готуватися до повені.

Люди затикали й мастили дьогтем човни, щоб були напохваті, поправляли пристань, де причалював пором, рибалки витягали сіті та верші, щоб їх не забрала вода, залізничники день і ніч. пильнували колію, що йшла берегом озера, селяни поспішали вивезти з острівців сіно та сухе листя.

Та не тільки люди, а й звірі та птахи журилися, що почалася повінь. Дикі качки боялися за гнізда в прибережних кущах, водяні пацюки, кроти — за свої нори, навіть гордовиті лебеді й ті хвилювалися, що буде з їхніми гніздами та яєчками.

А озеро піднімалось дедалі вище. Вода вже залила поля, засіяні озиминою, ліси, що росли обабіч, і підбиралася до вищих місць.

Коли почалася повінь, лис Сміре блукав поблизу озера. Він весь час думав про диких гусей і про хлопчика. Тепер лис остаточно загубив їхній слід і не знав, як їх знайти.

Одного разу, вештаючись лісом, Сміре побачив на березі дикого голуба Агара — найкращого розвідника в лісі.

— Яке щастя, що я зустрів тебе, Агаре! — радісно вигукнув лис. — Ти часом не знаєш, де тепер Ака з Кебнекайсе із своїм табуном?

— Може й знаю, — відповів голуб, — але тобі напевне не скажу.

— А мені й не цікаво, — мовив хитрий лис. — Я тільки маю до Аки одне доручення. Ти, мабуть, знаєш, що Мелар вийшов з берегів і руйнує все навколо. Отож лебеді, що живуть на озері, дуже бояться за свої гнізда, а їхній король Даклар чував про хлопчика, який летить разом з табуном і завжди знаходить добру раду для всіх тварин. Тому король послав мене з проханням, щоб Ака та хлопчик прилетіли допомогти лебедям.

— Я залюбки передам Аці Дакларове прохання, — сказав голуб, — тільки мене дивує, як той хлопчик зможе їм допомогти?

— Я теж не знаю, але кажуть, що він усе може.

— І ще мені дивно, що Даклар послав з дорученням до гусей лиса, — додав Агар.

— Правда твоя, ми вороги, — відповів Сміре солодким голосом. — Та нічого не вдієш — в біді треба допомагати одне одному. А втім, краще не кажи, що це я передав тобі прохання лебедів. Бо Ака ще й не повірить.

Як тільки Ака дізналася, що лебеді просять її допомоги, вона відразу звернула на озеро, хоч їй туди було й не з руки. Надвечір табун дістався до озера, і гуси на власні очі побачили, якого лиха накоїла там повінь. Вода позмивала лебедині гнізда, одні зовсім розвалила, інші поперевертала, скрізь валялися потовчені яєчка.

Усі лебеді скупчилися в одному місці, де берег був трохи вищий і захищав їх од вітру. Хоч якої шкоди завдала їм повідь, гордовиті птахи не скаржилися на свою долю.

— Нічого, — казали вони сусідам, — тут доволі хмизу й трави, зів’ємо собі нові гнізда.

Вони ні в кого не просили допомоги і навіть гадки не мали, що Сміре послав до них диких гусей.

На озері було десь із сотню лебедів. Вони розташувались, як велів звичай, — молоді й недосвідчені з боків, далі старші й поважніші, а на самій середині сидів їхній король Даклар, найстарший і наймудріший серед лебедів.

Ака з табуном опустилася неподалік від них. Вона була дуже здивована несподіваним проханням лебедів, потішена їхньою довірою і щиро хотіла допомогти їм.

Коли табун був уже близько від лебедів, Ака зупинилася й ще раз поглянула, чи гуси пливуть рівною низкою і на однаковій відстані одна від одної.

— Дивіться мені: пливіть рівненько й поважно, — звеліла вона, — не витріщайте очей на лебедів, ніби зроду не бачили нічого гарнішого, і не зважайте на те, що вони вам казатимуть.

Ака не вперше зустрічалася з лебедями, і щоразу її приймали з пошаною, як птаху, що побачила світа. Однак їй завжди неприємно було пропливати між ними, бо супроти лебедів Ака здавалася собі ще сірішою й меншою. До того ж часом котрийсь із них дозволяв собі вголос зауважити, що дикі гуси, мовляв, не дуже вдалися на вроду. В такому випадку найкраще було прикинутися, що нічого не чуєш, і пливти собі далі.

Та цього разу все начебто складалося на добре. Лебеді розступились, і дикі гуси пропливли поміж ними, немов річечкою, що тече між великими білими квітами. Лебеді навіть не сказали жодного ущипливого слова.

Ака аж здивувалась.

«Певно, король Даклар суворо наказав їм мовчати», — подумала вона.

Та враз лебеді помітили білого гусака, що плив останній. Спочатку вони тільки здивовано перешіптувалися, потім почали злісно сичати.

— Це що таке? — закричав один лебідь. — Дикі гуси захотіли мати біле пір’я?

— Мабуть, вони думають, що стануть лебедями! — загукали й інші.

Зчинився неймовірний галас. Ака ніяк не могла пояснити, що це домашній гусак, бо її ніхто не слухав.

— Ось пливе сам гусячий король!— глузували одні лебеді.

— Яке нахабство! — кричали інші.

Мортен, пам’ятаючи наказ Аки, що треба не зважати на слова лебедів, мовчки плив за гусьми. Та лебеді ставали дедалі лютіші.

— Що це за жаба в нього на спині? — спитав один. — Гуси гадають, що ми не впізнаємо жаби, коли вона одягнена, як людина!

Тоді й ті лебеді, які досі ще додержували ладу, підпливли ближче, щоб побачити білого гусака..

— Посоромився б з’являтися до нас у білому одязі! — закричали вони. — Його треба зробити таким самим сірим, як і решта!

Тим часом Ака допливла до короля Даклара й хотіла спитати, чим може допомогти йому. Але той саме помітив, що лебеді чогось зняли бучу.

— Що там таке? — спитав він найближчого. — Хіба я не звелів вам бути ввічливими з чужинцями?

— Серед гусей є один білий, — відповів лебідь.

— Білий гусак? — перепитав король. — Не може бути! То вам привиділось.

Біля Мортена стовпилося стільки лебедів, що Ака з іншими гусьми ніяк не могли пробитися до нього. Тоді й сам король поплив до Мортена. Лебеді розступилися, і коли він побачив білого гусака, то так само розлютився, як і його підданці.

— Я провчу тебе, негіднику, як з’являтися до лебедів у такому одязі! — засичав він.

— Тікай, Мортене, тікай! — гукала Ака. — Бо вони вискубуть тобі пір’я!

— Рятуйся, рятуйся! — кричав і собі Нільс. Та легко сказати рятуйся, коли лебеді так насідали на гусака, що він не міг розправити крила. Розлючені птахи тяглися до нього дзьобами з усіх боків.

Мортен боронився, як міг. Він щипав лебедів, бив їх крильми, решта гусей теж устряла в бійку, проте все одно було б їм непереливки, якби несподівано не надійшла допомога.

Чорногрудка, що сиділа поблизу на дереві, побачила, як скрутно доводиться гусям, і тричі свиснула. На той посвист з усіх боків почало злітатися дрібне лісове птаство: синички й снігурі, дрозди й жайворонки, білогрудки й чечітки.

Вони кинулися на лебедів, закривали їм крильцями очі й кричали:

— Ганьба! Ганьба лебедям!

Напад тривав лиш кілька хвилин, але як пташки полетіли і лебеді трохи отямились, дикі гуси були вже аж на тому боці затоки.

2

Лебеді мали принаймні одну хорошу рису: побачивши, що гуси втекли, вони вважали за негідне для себе за ними гнатися. Отож табун міг спокійно переночувати в осоці.

А Нільсові голод не давав спати.

«Треба якось добитися до села, може, я там дістану чогось попоїсти», — міркував він.

По воді плавало багато різного мотлоху, і хлопчикові не важко було знайти собі пором. Не довго думаючи, він скочив на уламок дошки, що застряла в осоці, спіймав у воді паличку й почав гребти до берега.

Не встиг він причалити, як збоку щось хлюпнуло. Нільс завмер і став приглядатися. Спершу він побачив лебідку в гнізді, а потім Сміре, що підкрадався до неї.



— Лебідко, тікай! Мерщій тікай! — крикнув хлопчик і плеснув паличкою по воді.



Каталог: files
files -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
files -> Портфоліо вчителя


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   34


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка