Казка Сельми Лагерлеф «Подорож Нільса з дикими гусьми по Швеції»



Сторінка23/34
Дата конвертації11.03.2019
Розмір3.17 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   34

Лебідка відразу злетіла вгору, проте лис однаково встиг би її спіймати, якби захотів. Та Сміре, як тільки вгледів Нільса, кинув лебідку й побіг просто до нього. Хлопчик хутко стрибнув з дощечки й помчав берегом. Сховатися було ніде: на лузі не росло жодного деревця. Залишилось тільки бігти далі. Та хоч як Нільс швидко мчав, йому годі було змагатися з лисом.

Аж ось хлопчик помітив світло: неподалік стояв хутір. Він звернув туди, хоч і не сподівався добігти до хат швидше за лиса.

А Сміре вже близько, ось-ось схопить його... Нільс крутнувся вбік.

Це трохи затримало лиса. А коли він знову став наздоганяти, Нільс побачив двох чоловіків, що верталися додому з роботи.

Чоловіки були сонні, стомлені і ледве пленталися. Вони не помічали ні лиса, ні хлопчика, хоч той і наскочив просто на них. Нільс і гадки не мав просити в чоловіків допомоги: він поклав собі просто йти поряд з ними.

«Сміре, напевне, побоїться підступити до людей», — міркував хлопчик.

Та невдовзі побачив, що помилився, — лис сподівався, що його вважатимуть за собаку, і підкрався до подорожніх.

— Що це за пес учепився за нами? — сказав раптом один чоловік. — Ще вкусить!

Другий чоловік теж зупинився й глянув на Сміре.

— Ану геть звідси! — крикнув він і так ударив лиса ногою, що той аж перекинувся.

Сміре трохи відстав, але наміру свого не кинув, а біг і далі назирці.

Скоро чоловіки дійшли до хутора й звернули на подвір’я. Нільс спершу хотів шмигнути з ними до хати, але враз побачив великого собаку, що вискочив з буди привітати господаря. Тоді хлопчик передумав і залишився надворі.

— Слухай, песику, — сказав він стиха, як тільки чоловіки зачинили за собою двері. — Чи не допоміг би ти мені спіймати лиса?

Собака погано бачив у темряві, а до того ж був злий, як кожний пес, що його тримають на прив’язі.

— Спіймати лиса? — люто загавкав він. — Хто там глузує з мене? Ану підійди сюди, я тобі покажу такого лиса, що довіку пам’ятатимеш!

— А я тебе не боюся! — мовив Нільс і підійшов до самої буди.

Коли собака побачив його, то так здивувався, що відразу замовк.

— Я Нільс Гольгерсон, що подорожує з дикими гусьми,— сказав хлопчик. — Хіба ти не чув про мене?

— Чув. Щось про тебе цвірінькали горобці, — мовив собака. — Казали, що ти хоч і маленький, а робиш великі діла.

— Досі мені щастило, — сказав хлопчик. — Та ось тепер я пропав, якщо ти не допоможеш. За мною женеться лис Сміре. Він сховався за хатою і тільки чекає, щоб я відійшов від твоєї буди.

— Справді, я чую його дух, — мовив пес. — Зараз ми його проженемо.

І собака рвонувся на ланцюгу, люто гавкаючи.

— Ну, тепер той Сміре цієї ночі і близько сюди не поткнеться, — сказав нарешті він.

— На жаль, це такий лис, що не злякається твого гавкоту, — мовив Нільс. — Він скоро знову буде тут. Та це й добре, бо я хочу, щоб ти його неодмінно спіймав.

— А, то ти глузуєш з мене! — загарчав собака.

— Та ні ж бо, — сказав хлопчик. — Ось зайдімо до буди, я навчу тебе, як це зробити.

Нільс і собака сховалися в буді й довго тишкувалися.

Та ось Сміре визирнув з-за хати. Скрізь було тихо. Тоді лис сів так, щоб прив’язаний пес не зміг досягти його, і став міркувати, як виманити хлопця з буди.

Собака виглянув надвір і крикнув:

Тікай звідси, бо як вийду, то полатаю тобі боки!

— Щоб тобі не було нудно, я ладен сидіти тут цілісіньку ніч, — солодко відповів лис.

— Іди геть, — грізно загарчав собака, — коли не хочеш, щоб це були твої останні лови!

Та лис тільки зуби вищирив.

— Я знаю, доки сягає твій ланцюг! — глузливо сказав він.

— Ну, тоді нарікай на себе, — мовив пес і одним стрибком опинився біля Сміре.

Йому неважко було наздогнати лиса, бо Нільс зняв із нього нашийника.

Лис не довго боронився. За мить собака вже звалив його на землю, придавивши лапами, потім схопив зубами за горло й поволік до буди, де Нільс тримав напоготові нашийника.

— Лежи тихо, бо перекушу горлянку! — гримнув собака на лиса, коли той пробував вирватись.

Нільс надів на Сміре нашийника, стягнув його, щоб лис не випручався, і застебнув пряжку.

— Ось так, Сміре. Гадаю, що з тебе вийде непоганий сторож, — сказав Нільс.

І, подякувавши собаці за допомогу, він пішов собі до гусей.






Каталог: files
files -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
files -> Портфоліо вчителя


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   34


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка