Кінофікація українського



Сторінка14/18
Дата конвертації19.11.2018
Розмір1.6 Mb.
#64977
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

ВИСНОВКИ
Між процесами «чесного», за словами В. Шкловського, калькування літератури кінематографією до якісно протилежного – запозичення техніки роботи кіно зі словесним матеріалом літературою, складається мінімальна відстань. Адже обмаль часу надається новому синтетичному «витвору» мистецтва – кіно, для утвердження як повноцінного. Таке утвердження – виду художньої творчості, що сформувався на технічній основі, свідчить на користь активному розвитку процесу технізації – своєрідного руху вперед, який так чи інакше вкорінюється в усі сфери культурного життя. У свою чергу, цей рух, вкорінюючись і навіть «паразитуючи» на мистецьких площинах, висуває ряд показових вимог, згідно з якими проголошується пошук нових художніх засобів для адекватного його відтворення.

Кінематограф, увібравши в себе ознаки дієвості, виконує, по-перше, роль каталізатора при зіткненні з іншими видами мистецтв – актуальність отримують їхні приховані характеристики (у випадку з літературою йдеться про так звану приховану кінематографічність із ключовими маркерами динамічності, сюжетності, детальності), по-друге, сприяє відновленню жанрово-видової пам’яті, за якою процес «змішування» й симуляції форм закладений в основі сутності мистецтва (штучна кінематографічність, покликана імітувати кіноформу чи певний принцип). У контексті цього розмежування двох типів кінематографічності стосовно стильової категорії прози – «кінематографічності (динамічності) прози» (наприклад, твори «Сонячна машина» В. Винниченка, «Трест Д. Є.» І. Еренбурга, «Фільми революції» М. Ірчана, «Плантації» О. Слісаренка, «Без козиря» П. Панча тощо) та «кінематографічності в прозі» (зокрема, «Королі та капуста» О’Генрі, «Машенька» В. Набокова, «Революція в Нью-Йорку» А. Роба-Грійє та ін.) – ґрунтується на принципі природного / штучного чи неусвідомленого / усвідомленого застосування тих чи інших засобів кіномистецтва у художньому творі.

Літературний дискурс як відкрита система, схильний до частих впливів і змін, виразно реагує на появу нового мистецтва та його виражальні спроможності – кінофікується: запозичує склад художніх засобів, тим самим розширюючи власні межі. Проте така операція збагачення літературної системи за рахунок формальних засобів та технічних прийомів кіномистецтва знаменується окремого роду правилами, що виключають утворення образності нового типу (окремого типу мистецтва з кількома різними носіями образності), а дотримуються іншої настанови. Це пов’язано зі специфікою впливу як такого типу інтегративної взаємодії, при якому література лишає за собою функцію одного матеріального носія образності, переймаючи принципи кіно як появу змінених засобів (прийомів) у самій словесній творчості.

Найближчим до реалізації такого «обміну» стоїть літературний аванґард, із прагненням до постійного руху й оновлення. Звідси – неодмінно презентабельний пошук нових художніх форм як прояву авторської та дискурсу, до якого він належить, індивідуальності: кінопоема І. Ґолля (спроба міжмистецького поєднання літературного дадаїзму, живописного кубізму та кіноекспресіонізму), поезофільми М. Семенка (із автоматичним контактуванням форм художнього мовлення), кіносимфонія Л. Чернова Малошийченка (зі спрямованим на екранне сприйняття форматом оповіді), кадри О. Кручоних (що будуються за принципом лаконічного лібрето), кінематографічний роман М. Шагінян (як прояв природженого кінематографізму-сюжетності у поєднанні зі штучною кінофактурою) тощо.

Визначити значення таких кіноелементів у художньому творі бачиться за можливе на тектонічному зрізі – рівні організації будівельного матеріалу, розташуванні елементів та їхньої організації, на якому твір розглядається як певна сукупність формальних засобів (фактура твору), зокрема на перше місце висувається питання деталей поетичної (авторської) техніки, а за головну функціональну одиницю визнано конструкцію як принцип комплектування та введення матеріалу через той чи інший прийом з метою створення художньої речі.

Уведення поняття «кіноконструкції» як сценарної, монтажної та технічної моделей доречне внаслідок виконуваної нею функції: конструктивно-технічного моменту на мовному матеріалі, що дорівнює принципу конструкції як суті нової форми. Запозичення кожної із запропонованих моделей відбувається із дотриманням специфіки її реалізації в кіно: сценарію як передумови появи фільму, його внутрішньої стадії з кінематографічним образним рядом, монтажу як способу бачення та організації зорового матеріалу та формальних засобів й технічних прийомів як комплексу щодо організації зображального ряду фільму. Сценарна конструкція (техніка) враховує два моменти – імпульси драматичної дії (фабула, провідні мотиви, персонажі, інтрига, драматургія ролі, експозиція, речі) та способи їх комплектування (мовний, внутрішньо-композиційний, зовнішньо-композиційний), виявлені в сценарних типах лібрето, авторського, режисерського та літературного сценарію. Для монтажної конструкції через заходи зіставлення, контрастування, збігу, порівняння тощо характерне виявлення зв’язків між явищами, фактами, визначення асоціативних можливостей та смислів як оформлення елементів зорового (чи словесного) порядку, що призначаються впливати на глядацьку (читацьку) авдиторію. Специфіка ж технічного кіноприйому як конструкції зумовлюється функцією, що виконує той чи інший засіб – форми переходу (затемнення, наплив, діафрагма), способу зображення (панорамування, ракурс), методу акцентування (система планів, фотографічна інтерпретація) тощо.

Застосування кіноконструкції в художньому творі корегується із соціальним чинником: участю представників письменницької сфери в процесі кіновиробництва безпосередньо (режисерська, редакторська робота) чи опосередковано (написання сценаріїв, праця над історією та теорією кінематографа тощо), що таким чином актуалізують процес універсалізації художньої творчості.

У значній кількості автори-словесники (М. Семенко, М. Бажан, Д. Бузько, Л. Скрипник, Г. Косинка, В. Маяковський та ін.) долучаються до галузі кінематографа з ряду як об’єктивних, так і суб’єктивних причин. Передовсім поза загальною тенденцією як модою (так звана «кінолихоманка») йдеться про надання кіно статусу світоспоглядання, що проводить рух, пророкує нову релігію для мистецтва та витворює свідомість інакшого формату. Як реалізація частини своєї програми вдаються до реклами кіно (у вигляді теоретичних здобутків, рецензій, платформ, зразків сценарію, художніх творів, дискусій тощо) ліві формації мистецтв на сторінках своїх періодичних видань – «Леф», «Нова Ґенерація», «Новий Леф». На підтримку світоглядної функції кінематографа виступає своїм доробком – фільмовим і сценарним – О. Довженко, універсальність мислення якого дозволяла залишатися повноцінним, як у сфері кіно, так і в майбутньому за письмовим столом.

За пафосністю таких пояснень стояли й більш наближені до побуту чинники – потреба кіногалузі в оновленні кадрів, орієнтація на сучасні зразки продукції, а відтак кинуті для її розвитку потужні фінансові сили, що заохочували до кінематографічних лав як своєрідного притулку культурний світ. І чи не найбільш дієвою слід визнати причину, за якою кінематографія являла собою площину для втілення художньо-літературного новаторства й надавала значних привілеїв у використанні своїх засобів виразності. Це підтверджують, зокрема, прозові доробки Ґео Шкурупія, Л. Скрипника, Д. Бузька та Ю. Яновського.

Як специфічний виразник панфутуристичного духу кіноконструкція функціонує в синтетичному (сучасному, «лівому») романі «Двері в день» Ґео Шкурупія із прагненням реалізувати дію деструктивно-конструктивних, екструкційних процесів у межах літературної системи – та міжсистемно (література, публіцистика, кінодраматургія тощо). Побудова розділу «Розгром» за законами сценарної техніки – «називний» стиль оповіді, наявність зовнішньо- та внутрішньокомпозиційних показників (поділ на кадри, їх монтажне поєднання, написи тощо) – демонструє один із способів екструкціювання (пропаганди) інтернаціоналізму та універсалізму як одних із провідних гасел життєвого оновлення.

Показовим у плані матеріалізації «комбінаторських» здібностей автора стає приклад соціального мистецтва нової доби, екранізований роман Л. Скрипника «Інтеліґент», при читанні якого досить легко відстежується процес «роблення» речі (оголення прийому): застосування на романному матеріалі моделі сценарної конструкції, монтажного принципу побудови та низки технічних засобів як оповідного каркасу. За жанровим визначенням вичитується не тільки спроба експериментувати із технікою творення роману, а й відстояти окремі позиції, яких дотримувався Л. Скрипник як кінознавець, серед них: захист екранізації загалом, заперечення залежностей кінематографа від театру, переконання про вплив монтажу на глядача тощо.

Пошук Д. Бузьком нових художніх форм призведе до появи кіноповісті «Про що розповідала ротаційка», деструктивного роману «Голяндія», в яких чимала роль відведена кінематографічному компоненту. З позиції матеріалу кіноскладова твору «Про що розповідала ротаційка» оформлює мотивний комплекс (традиційний для пригодницького кіножанру), пригоду твору в широкому розумінні; з технічного боку – це виконання функцій оповідних «скріп» та авторських відступів. Із технікою «оголення» як очуднення романної форми заступає Д. Бузько в «Голяндії», розкриваючи тактику дії тих чи інших змістових, формальних засобів та прийомів кіно – детективна домінанта, невмотивованість, чудодійний перебіг дії, вдалий фінал, монтажний лад, зміна ракурсу тощо.

Природжена схильність Ю. Яновського до кінематографічного бачення й фіксації деталей у зв’язку із безпосередньою участю в процесі кіновиробництва породжують і роман «Майстер корабля». Беручи за матеріал твору кінематограф як побут і процес, прозаїк застосовує й кінематографічний інструмент для оформлення – тектонічна розбитість (принцип будівничого монтажу) вибудувана на двох часових планах, кінотематичні компоненти яких виконують переважно роль дієвих та діалогічних зсувів. Автор довільно поводиться з композицією роману, аби долучити до процесу його творення читацьку уяву.

Розбудова художнього твору на принципах і за долученням засобів кіномови німого періоду викликає чималий резонанс від часу своєї появи і до сьогодні в літературознавчій науці. Спроби «насаджування» законів кіномистецтва у прозі як певної симулятивної дії, що так чи інакше значно поглибили систему художньо-літературних засобів, дали неоднозначно оцінюваний результат. Залишається констатувати той факт, що попри скептичне ставлення до літератури подібного роду, що формує власну «систему цінностей» із урахуванням досвіду чужих / нових мистецтв, як данину моді, на захист протилежного погляду – одна зі світоглядних моделей – можна надати безапеляційні аргументи. Це – як літературна неоаванґардна практика впродовж другої половини століття – антироман, теорія шозізму, так і сучасний літературний дискурс, що заохочує в сферу свого побутування технічні можливості кіноіндустрії.



ЛІТЕРАТУРА
1. Агеєва В. Поетика парадокса: Інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича / Віра Агеєва. – К.: Факт, 2006. – 432 с. – («Висока полиця»).

2. Агеєва В. Романний експеримент Юрія Яновського / В. Агеєва // Патетичний фрегат: Роман Юрія Яновського «Майстер корабля» як літературна містифікація; [упоряд. В. Панченко]. – К.: Факт, 2002. – С. 300-310.

3. Адельгейм Є. Г. Михайль Семенко: доля, творчість, поетика [З історії українського поетичного авангардизму] // Крізь роки: вибрані праці / Євген Георгійович Адельгейм. – К.: Дніпро, 1987. – С. 47-135.

4. Адорно Т. Теорія естетики / Теодор Адорно; [пер. з нім. П. Таращук]. – К.: Вид-во С. Павличко «Основи», 2002. – 518 с.

5. Аксёнов И. А. Сергей Эйзенштейн. Портрет художника / Иван Александрович Аксёнов. – М.: Киноцентр, 1991. – 127 с.

6. Александров Г. В. Эпоха и кино / Григорий Васильевич Александров. – М.: Политиздат, 1976. – 287 с.

7. Андреев Л. Г. Сюрреализм / Леонид Григорьевич Андреев. – М.: Высш. шк., 1972. – 230 с.

8. Андроников І. Поезія Довженка / Іраклій Андроников // Полум’яне життя. Спогади про Олександра Довженка; [за ред. Л. Новиченка]. – К.: Дніпро, 1973. – С. 76-86.

9. Арватов Б. За что борется Леф? / Борис Арватов, Николай Асеев, Осип Брик, Борис Кушнер, Владимир Маяковский, Сергей Третьяков, Николай Чужак // Леф. – 1923. – № 1. – С. 3-7.

10. Арватов Б. Киноплатформа: (Не смогший присутствовать на кинодискуссии Лефа, т. Арватов, имеет слово) / Б. Арватов // Новый Леф. – 1928. – № 3. – С. 34-37.

11. Арсенал: [сб. ст. / сост. Ю. И. Солнцева]. – М.: Искусство, 1977. – 247 с. – («Шедевры мирового кино»).

12. Арсланов В. Г. История западного искусствознания ХХ века: учеб. [для студ. высш. уч. завед.] / В. Г. Арсланов. – М.: Академический Проект, 2003. – 768 с.

13. Бабель И. Э. Конармия: [избр. произв.] / Исаак Эмануилович Бабель; [послесл. В. Звиняцковский]. – К.: Дніпро, 1989. – 350 с.

14. Бабишкін О. Кіноспадщина Юрія Яновського / Олег Бабишкін. – К.: Мистецтво, 1987. – 141 с.

15. Бабишкін О. Поет і питання кіномистецтва / О. Бабишкін // Рад. літературознавство. – 1974. – № 10. – С. 47-54.

16. Бабишкін О. Співець соціалістичної романтики / О. Бабишкін // Твори: в 5 т. / Ю. Яновський. – К.: ДВ Художньої літератури, 1958-1959 – Т. 1. Оповідання. – 1958. – С. 7-48.

17. Багряний І. «Чудова» і «злочинна» людська приязнь (Поправка до спогадів Івана Ле про Юрія Яновського) // Публіцистика: доп., ст., памфлети, рефлексії, есе; [упоряд. О. Коновал] / Іван Багряний. – К.: Смолоскип, 1996. – С. 644-646.

18. Бажан М. Кіно-камера й фільм / Микола Бажан // Одинадцятий: практика й теорія неігрового фільму. – К.: ВУФКУ, 1928. – С. 11-16.

19. Бажан М. Майстер залізної троянди / М. Бажан // Лист у вічність: Спогади про Юрія Яновського. – К.: Дніпро, 1980. – С. 3-61.

20. Бажан М. Митець шукає путі / М. Бажан // Полум’яне життя. Спогади про Олександра Довженка. – К.: Дніпро, 1973. – С. 172-186.

21. Бажан М. Творчі методи українського радянського кіно-мистецтва: [доповідь] / М. Бажан // Кіно. – 1931. – № 6.

22. Базен А. Что такое кино?: сб. ст. / Андре Базен; [пер. с франц. В. Божович, И. Эпштейн]. – М.: Искусство, 1972. – 384 с.

23. Баканурский А. «Имею отношение и к кинопродукции» / Анатолий Баканурский // Курбасівські читання. – Вип. 2. – К.: Науковий вісник НЦТМ ім. Леся Курбаса, 2007. – С. 186-194.

24. Барабаш Ю. Я. Довженко. Некоторые вопросы эстетики и поэтики / Юрий Яковлевич Барабаш. – М.: Худ. лит-ра, 1968. – 271 с.

25. Бахтин М. Проблема содержания, материала и формы в словесном художественном творчестве // Эстетика словесного творчества / Михаил Бахтин. – М.: Искусство, 1979. – С. 6-71.

26. Бахтин М. Эпос и роман (О методологии исследования романа) // Вопросы литературы и эстетики / М. Бахтин. – М.: Худ. лит-ра, 1975. – С. 447-484.

27. Белая Г. Авангард как богоборчество / Г. Белая // Вопросы литературы. – 1992. – № 3. – С. 115-124.

28. Беллур Р. Недосягаемый текст / Раймон Беллур // Строение фильма: [сб. ст.]. – М.: Радуга, 1984. – С. 221-230.

29. Бергсон А. Творческая эволюция / Анри Бергсон; [пер. с франц.]. – М.: «КАНОН-пресс», «Кучково поле», 1998. – 384 с. – («Канон философии»).

30. Бернадська Н. І. Теорія роману як жанру в українському літературознавстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук: спец. 10.01.06 «Теорія літератури» / Ніна Іванівна Бернадська. – К., 2005. – 36 с.

31. Бёрд Р. Русский символизм и развитие киноэстетики: Наследие Вяч. Иванова у А. Бакши и Адр. Пиотровского / Роберт Бёрд // НЛО. – 2006. – № 81 (5). – С. 67-98.

32. Біла А. Метафізичний уламок футуризму. Спроба творчого портрета Володимира Гаряїва / Анна Біла // Кур’єр Кривбасу. – 2006. – № 202. – С. 183-197.

33. Біла А. Український літературний аванґард: пошуки, стильові напрямки: монографія / А. Біла. – [вид. друге, доповн. і переробл.]. – К.: Смолоскип, 2006. – 464 с.

34. Білецький О. І. Зібрання праць: у 5 т. / Олександр Іванович Білецький. – К.: Наук. думка, 1965-1966 – Т. 3. – 1966. – 608 с.

35. Білецький О. І. Петро Панч // Літературно-критичні статті; [упоряд. i прим. М. Л. Гончарук] / О. І. Білецький. – К.: Дніпро, 1990. – С. 151-160. – («Укр. лiт. думка»).

36. Білецький О. І. Проза взагалі й наша проза 1925 року // Літературно-критичні статті; [упоряд. i прим. М. Л. Гончарук] / О. І. Білецький. – К.: Дніпро, 1990. – С. 51-90. – («Укр. лiт. думка»).

37. Білодід І. К. Мова творів О. Довженка // Вибрані праці: у 3 т. / Іван Костьович Білодід. – К.: Наук. думка, 1986 – Т. 3. – 1986. – С. 198-266.

38. Бирюков С. Авангард. Сумма технологий / С. Бирюков // Вопросы литературы. – 1996. – № 5. – С. 21-35.

39. Божович В. Об авторской точке зрения в литературе и раннем кинематографе / В. Божович // Экранные искусства и литература: Немое кино: [сб. ст.] – М.: Наука, 1991. – С. 47-64.

40. Божович В. И. Традиции и взаимодействие искусств. Франция конец ХІХ – начало ХХ века / В. И. Божович. – М.: Наука, 1987. – 320 с.

41. Бойко Л. Дмитро Бузько / Л. Бойко // Історія української літератури ХХ століття: у 2 кн.: підр. [за ред. В. Г. Дончика]. – К.: Либідь, 1998 – Кн.1: Перша половина ХХ ст. – 1998. – С. 310-311.

42. Бойко Л. Дмитро Бузько і його творчість / Л. Бойко // Вибрані твори / Дмитро Бузько. – К.: Дніпро, 1971. – С. 3-15.

43. Борев Ю. Художественные направления в искусстве ХХ века / Ю. Борев. – К.: Мистецтво, 1986. – 134 с.

44. Борисів-Владимирів М. Мистецтво кадру / М. Борисів-Владимирів // Кіно. – 1926. – № 4. – С. 8-10.

45. Боярчук О. М. Експериментальна проза 20-их років XX століття: жанрово-стильові модифікації (В. Домонтович, А. Любченко, М. Йогансен): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 «Українська література» / Оксана Миколаївна Боярчук. – К., 2003. – 20 с.

46. Брик О. М. Наша словесная работа / О. М. Брик, В. В. Маяковский // Леф. – 1923. – № 1. – С. 40-41.

47. Брюховецкая Л. И. Литература и кино: проблемы взаимоотношений: лит.-крит. очерк / Лариса Ивановна Брюховецкая. – К.: Рад. письменник, 1988. – 183 с.

48. Брюховецька Л. І. «Але світ прийде на екран…» (О. Довженко: теоретичне осмислення поетики кіно) / Л. І. Брюховецька // Наукові записки. – 2005. – Т. 40. Теорія та історія культури. – С. 72-76.

49. Брюховецька Л. І. Специфіка поетичного бачення в мистецтві кіно / Л. І. Брюховецька // Наукові записки. – 1999. – Т. 9. Спецвипуск. – С. 198-202.

50. Будагова Л. Н. Коллаж в чешской авангардной поэзии и живописи (1920-1930-е годы) / Л. Н. Будагова // Русский авангард 1910-1920-х годов: проблема коллажа: [сб. ст. / отв. ред. Г. Ф. Коваленко]. – М.: Наука, 2005. – С. 345-262.

51. Бузько Д. Вибрані твори / Дмитро Бузько. – К.: Дніпро, 1971. – 539 с.

52. Бузько Д. Голяндія: [роман] / Д. Бузько. – Харків: Книгоспілка, 1930. – 208 с.

53. Бузько Д. Закінчення роману «Голяндія» / Д. Бузько // Нова Ґенерація. – 1929. – № 12. – С. 4-16.

54. Бузько Д. Кіно й «кіно» / Д. Бузько // Одинадцятий: практика й теорія неігрового фільму. – К.: ВУФКУ, 1928. – С. 5-10.

55. Бузько Д. Кіно й кінофабрика / Д. Бузько. – Харків: ДВУ, 1928. – 77 с.

56. Бузько Д. Леонід Скрипник. Нариси з історії кіно / Д. Бузько // Життя й революція. – 1928. – № 9. – С. 190-191.

57. Бузько Д. Масова кінокультура / Д. Бузько // Кіно. – 1925. – № 1. – С. 12-18.

58. Бузько Д. Про що розповідала ротаційка: [кіно-повість] / Д. Бузько. – К.: ДВУ, 1929. – 112 с.

59. Бузько Д. Проблеми кіно-сценарної творчости / Д. Бузько // Життя й революція. – 1927. – № 10-11. – С. 323-337.

60. Бузько Д. Стежкою самоаналізи. Моя літературна праця / Д. Бузько // Критика. – 1930. – № 9. – С. 67-76.

61. Булгакова О. Леф и кино / О. Булгакова // Экранные искусства и литература: Немое кино: [сб. ст.]. – М.: Наука, 1991. – С. 177-202.

62. Булгакова О. Л. Монтаж – в театральной лаборатории 20-х годов / О. Л. Булгакова // Монтаж. Литература. Искусство. Театр. Кино: [сб. ст. / сост. М. Б. Ямпольский]. – М.: Наука, 1988. – С. 99-118.

63. Бургардт О. Ґеорґ Кайзер / О. Бургардт // Експресіонізм та експресіоністи: Література, малярство, музика сучасної Німеччини: [зб. ст. / ред. С. Савченко]. – К.: Сяйво, 1929. – С. 107-171.

64. Буряк Б. С. Олександр Довженко / Б. С. Буряк // Кіноповісті. Оповідання / О. Довженко. – К.: Наук. думка, 1986. – С. 5-30. – («Б-ка укр. літ. рад. укр. літ.»).

65. Буряк Б. Художня література і кіномистецтво / Борис Буряк // Фільм і доба: щорічник. – К.: Мистецтво, 1968. – С. 26-53.

66. Буш М. Д. Бузько. Кіно й кіно-фабрика. ДВУ. 1928. Стор. 76. ціна 70 коп.: [рецензія] / М. Буш // Життя й революція. – 1929. – Кн. 3-4 (бер.). – С. 189-191.

67. Буш М. Найважливіше з мистецтв. Нарис про кіно / М. Буш. – К.: Бібліотека газети «Пролетарська правда», 1929. – 36 с.

68. Бычков В. В. Авангард / В. В. Бычков // Новая философская энциклопедия. – Т.1. – М.: Мысль, 2001. – С. 27-34.

69. Бютор М. Изменение: [романы] / Мишель Бютор, Ален Роб-Грийе, Клод Симон, Натали Сарот; [пер. с франц.] – М.: Худ. лит-ра, 1983. – 671 с.

70. Вайсфельд И. Путь Эйзенштейна-драматурга / И. Вайсфельд // Собр. соч.: в 6 т. / С. М. Эйзенштейн. – М.: Искусство, 1964-1971 – Т. 6. Киносценарии. – 1971. – С. 7-26.

71. Вакуленко В. И. Э. Бабель. Судьба и время / В. И. Вакуленко // Избранное: Для юношества; [сост. В. Я. Вакуленко] / И. Э. Бабель. – Ф.: Адиабиат, 1990. – С. 5-23.

72. Вальцель О. Импрессионизм и экспрессионизм в современной Германии (1890-1920) / Оскар Вальцель; [пер. с нем. О. М. Котельниковой]. – Петербург: ACADEMIA, 1922. – 96 с.

73. Вальцель О. Проблема формы в поэзии / О. Вальцель; [пер. с нем. М. Л. Гурфинкель]. – Петербург: ACADEMIA, 1923. – 72 с.

74. Вервес Г. Український авангардизм у контексті європейських маніфестів і програм / Григорій Вервес // Слово і Час. – 1992. – № 12. – С. 37-43.

75. Вертов Дзига. Киноки. Переворот / Дзига Вертов // Леф. – 1923. – № 3. – С. 135-143.

76. Вертов Дзига. Статьи. Дневники. Замыслы / Дзига Вертов. – М.: Искусство, 1966. – 320 с.

77. Вертов Дзиґа. «Людина з кіно-апаратом», абсолютний кінопис і радіооко. (Заява автора)» / Дзиґа Вертов // Нова Ґенерація. – 1929. – № 1. – С. 61.

78. Винниченко В. К. Твори: в 2 т. / Володимир Кирилович Винниченко. – К.: Дніпро, 2000 – Т. 2. Сонячна машина: [роман]. – 2000. – 624 с.

79. Вислоух С. Література й візуальний образ. Простір структурної спільності мистецтв / Северина Вислоух // Теорія літератури в Польщі. Антологія текстів. Друга половина ХХ – початок ХХІ ст.; [за ред. В. Моренця / пер. з пол. С. Яковенка]. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 309-321.

80. Виробництво ВУФКУ 1925 року: [реклама] // Кіно. – 1925. – № 1. – С. 43.

81. Виноградов В. В. Избранные труды. О языке художественной прозы / Виктор Владимирович Виноградов. – М.: Наука, 1980. – 360 с.


Каталог: Punina Olha


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка