Ки́їв — столиця України, одне з найбільших І найстаріших міст Європи



Скачати 316.68 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації31.08.2022
Розмір316.68 Kb.
#93128
  1   2
790080

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. КИЇВ - ЦЕНТР ТУРИЗМУ ТА ЄВРОПЕЙСЬКА СТОЛИЦЯ УКРАЇНИ


1.1 Київ - туристичний центр світового значення
1.2 Природно – рекреаційні ресурси
1.3 Культурно – історичні ресурси
1.4 Індустрія гостинності Києва
РОЗДІЛ 2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ МІСТА КИЇВ
2.1 Стан та перспективи розвитку туристичної галузі міста
2.2 Рекомендації щодо покращання стану туристичного комплексу міста Київ
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
ДОДАТКИ
ВСТУП

Актуальність теми. У продовж XX ст. туризм еволюціонував від форми розваг представників вищого соціального прошарку суспільства в невід'ємну сферу життєдіяльності постіндустріальної цивілізації. У системі потреб сучасної людини потреби в насиченому позитивними емоціями дозвіллі нині посідають місце одразу після фізіологічних потреб і прагнення до соціальної самореалізації.


Із другої половини XX століття й до сьогодні кількість міжнародних
туристичних подорожей зростає майже в арифметичній прогресії. За даними Всесвітньої туристичної організації (UNWTO), на початку XXI століття щорічно здійснюється понад 800 млн. туристичних подорожей. Згідно з прогнозами UNWTO, оприлюдненими в її звіті „Туризм: перспективи до 2020 року", до 2020 року кількість туристичних подорожей становитиме 1,6 млрд. на рік, щорічні витрати міжнародних туристів сягнуть 5 млрд. дол.[14, с.5].
Туризм перетворився на найдинамічніше зростаючий сектор світового господарства, у XXI ст. йому відводиться роль „локомотива" постіндустріального розвитку розвинених суспільств. Туристична індустрія охоплює близько 10 % виробленого у світі продукту та приблизно 30 % світової торгівлі послугами. Щорічні прибутки від світового туризму сягають 400-600 млрд. дол., або близько 12 % світового валового продажу. У понад 60 країнах світу туризм нині є основним джерелом надходжень до національних бюджетів, ще у 70 - однією з трьох основних доходних статей. Згідно з прогнозом UNWTO, прибуток від туризму у 2020 році має досягти рівня 550 млрд. дол. [Там же]
Наведені показники глобального росту індустрії туризму мимоволі спонукають замислитися над тим, яке місце у XXI столітті посяде Україна та її столиця місто Київ, зокрема, на світовому ринку туристичних послуг.
Сучасні обсяги мережі рекреаційних і готельних закладів Києва, розгалуженої структури компаній турпосередників, турперевізників та виробників „засобів виробництва" й товарів туристичного споживання дають підстави для віднесення міжгалузевого туристичного комплексу до пріоритетних секторів економічної спеціалізації столиці.
Структурна трансформація суспільно-економічних відносин 1990-х рр. зумовила занепад, нерентабельність, відставання від стандартів сервісу й затяжну стагнацію історично складеної у Києві мережі закладів рекреації. Її наслідками за період 1991-2000 рр. стало згортання мережі закладів рекреації, звільнення працівників рекреаційної сфери тощо.
Проте, паралельно з розвалом системи централізованого профспілкового і соціального туризму, Київ одним із перших у державі ступив на шлях розбудови модерної ринково-конкурентоспроможної туристичної інфраструктури, наближеної до взірців і стандартів ЄС. Тому на даному етапі ринкової самоорганізації регіонального туристичного комплексу надзвичайно актуальне дослідження явищ, процесів, закономірностей і тенденцій його геопросторової розбудови, структурно-галузевої реорганізації, особливостей функціонування та перспективних „полюсів росту".
До актуальних напрямів вивчення туристичної сфери Києва відносимо обґрунтування ролі ринково-економічних, споживчо-соціальних, комунікаційних, іміджевих та інших чинників, що поряд з природними та історико-культурними ресурсами визначають географію сучасних туристичних потоків у місті та формують риси сучасної геопросторової організації регіонального туристичного комплексу та його супідрядних одиниць.
В даний час туристичний бізнес потребує високого професіоналізму. Підвищились вимоги до виробничого та обслуговуючого персоналу. У працівників туристичної індустрії з'явилась необхідність постійно вдосконалювати свої знання в галузі сучасних методів та нових технологій обслуговування відвідувачів.
Тому метою дослідження є аналіз стану туристичної галузі міста та розробка рекомендацій щодо перспективи розвитку системи туристичного обслуговування м. Києва.
Відповідно до мети були поставлені наступні завдання:
- дослідити туристичні ресурси столиці України міста Києва;
- провести аналіз сучасного стану, тенденцій та перспектив розвитку туристичної галузі міста.
Об'єкт дослідження – туристичні ресурси м. Київ.
Предметом дослідження є процеси організації та технології туристичного сервісу столиці.
В якості інструментів дослідження було використано методи аналізу документів, управлінської діагностики, експертних оцінок.
Наукова новизна роботи полягає в розробці методичних та практичних рекомендацій щодо удосконалення організації процесів туристичного обслуговування на розгалуженішої мережі підприємств туристично-курортної сфери столиці України.
Практична значимість дослідження роботи полягає в розробці та подальшому використанні розроблених рекомендацій та відповідності їх сучасним вимогам організацій галузі туристичного бізнесу в удосконаленні діяльності в обслуговуванні споживачів туристичних послуг. Отримані у процесі дослідження результати можуть бути використані при організації туристичних послуг в процесі переходу від традиційного обслуговування до міжнародних стандартів.
Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, переліку посилань та додатків. Загальний обсяг роботи 36 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел містить 20 найменувань.
київ рекреаційний туристичний гостинність

РОЗДІЛ 1. КИЇВ - ЦЕНТР ТУРИЗМУ ТА ЄВРОПЕЙСЬКА СТОЛИЦЯ УКРАЇНИ


1.1 Київ - туристичний центр світового значення


Київ — одне з найдавніших європейських міст, йому понад І 500 років.


Це - адміністративний, економічний, науковий і культурний центр України. Місто зосереджує значний туристичний потенціал і володіє всіма необхідними ресурсами для розвитку ділового, культурно-пізнавального, релігійного туризму, а також туризму за інтересами (відвідання театрів, музеїв, фестивалів мистецтв, спортивних заходів).
Київ - одне з найгарніших європейських міст. Йому випала доля стати колискою однієї зі світових цивілізацій - слов'янсько-православної. Відзначаючись чисельністю православних монастирів і церков, Київ став священним містом для всього східнослов’янського світу. Місцезнаходження Києва на стику Заходу і Сходу сформувало неповторний історико-культурний колорит, сприяло розквіту духовності, толерантності, доброзичливості та гостинності.
Назва міста походить від імені Кия — найстаршого з трьох братів, які, згідно з традиційними легендами, вважаються засновниками Києва. Одна з цих легенд дійшла до нас у літописі ХІІ ст. «Повість временних літ»«Быша три братья единому имя Кий, а другому Щек, а третьему Хорив и сестра их Лыбедь. Седяше Кий на горе, идеже ныне оувоз Боричев, а Щек седяше на горе, идеже ныне зовется Щековица, а Хорив на третьей горе, от него же прозвася Хоревица, и створиша град, во имя брата своего старейшего и нарекоша имя ему Киев. И бяше около града лес и бор велик, и бяху ловяща зверь, бяху мужи мудры и смыслени, и нарицахуся Поляне, от них же суть Поляне в Киеве и до сего дня» [4, с.12].
Зараз Київ - це окрема адміністративно-територіальна одиниця в складі України і адміністративний центр Київської області. Населення постійно зростає (в середньму на 20 тисяч. в рік) і складає 2 785 289 (1.01.2010). Разом з передмістями утворює Київську агломерацію із сукупним населенням понад 5 млн. мешканців [9].
Київ є найбільшим економічним і промисловим центром України.
Він посідає перше місце серед регіонів України за обсягами капітальних вкладень на душу населення і трете місце за доходами від здійснення будівельно-монтажних робіт та за сумою капітальних вкладень.
Постійно зростають обсяги житлового будівництва.
Київська телефонна мережа є найбільшою в державі. У середньому на 100 сімей міста припадає 64 телефонних лінії (у середньому в Україні — 35). При цьому квартирні телефонні лінії складають 83 % від загальної кількості.
Київ є великим транспортним вузлом України. Місто розташоване на перехресті залізничних шляхів, що з'єднують столицю України практично з усіма столицями країн Європи і Балтії, а також з великими містами Росії, Білорусі та зі всіма найбільшими містами України. Перевезення вантажів через Київ забезпечують 9 залізничних товарних станцій.
Київ є повітряними воротами для вантажу й пасажирів, що прибувають в Україну із західних країн авіаційним транспортом. Місто обслуговують два міжнародних аеропорти: «Бориспіль» - зв'язує Київ більш ніж із 40 столицями країн світу; «Київ» (Жуляни) – використовується для внутрішніх рейсів [7].
У Києві є річковий вантажний і пасажирський порти. Транспортна мережа міста включає в себе 287 км трамвайних шляхів, 330 км тролейбусних і 1 350 км автобусних ліній. У 1960 році стали до ладу перші п'ять станцій Київського метрополітену, від "Вокзальної" до "Дніпра". Довжина лінії досягала 5 км. Сьогодні столичний метрополітен налічує 39 станцій і простягається на 56 км.
Шляхова мережа Києва налічує 1 564 км доріг, 136 мостів та шляхопроводів.
Місто є унікальним містобудівним утворенням, яке базується на гармонійному сполученні системи архітектурних домінант, природного ландшафту та рядової забудови.
Київ — один із найбільших наукових центрів Європи. Тут розміщені Національна академія наук України і більшість її інститутів, багато з яких мають всесвітньо відомі наукові школи. У місті зосереджено 30 % наукового потенціалу держави; 216 науково-дослідних і 48 конструкторських організацій, а також 18 провідних вищих навчальних закладі» України. -
За кількістю вищих закладів освіти III— IV рівній акредитації Київ посідає перше місце серед усіх міст України. Тут працює 393 загальноосвітні школи, 97 лікувальних і 267 амбулаторно-полікліничих установ, у яких працює близько 20 тис. лікарів.
Київ — є лідером у зовнішній торгівлі та використанні іноземних інвестицій (майже 30 % від загального обсягу іноземних капіталовкладень в Україні).
Розвиток ділових зв'язків з іноземними колами зумовлений сприятливим інвестиційним кліматом, який формується в місті.
Київ — упорядковане місто, розташоване в Європі, має гарний клімат, сприятливі умови проживання та праці; у місті досить спокійна криміногенна ситуація; місто має унікальний науковий потенціал.
Київ є фінансовим центром України. У місті розташовані штаб-квартири 18 з 30 найбільших українських комерційних банків. 75 % активів комерційних банків раїни припадає на 5 столичних банків.
В місті розташовані Олімпійський стадіон і стадіон "Динамо".
До послуг туристів - іподром, численні казино, нічні клуби, бари, ресторани і т. ін. В Києві близько 50 банків, численні пункти обміну валюти.
За загальною кількістю пам'яток та наявністю серед них відомих шедеврів Київ посідає поважне місце серед історичних міст світу.
Наша столиця - кліматичний курорт, де діють 17 санаторіїв, 5 будинків відпочинку, численні бази відпочинку і дитячі табори.
Київ має всі можливості для розвитку туристичної індустрії, інтеграції у світовий туристичний простір. Це великий туристичний центр країни, в якому зосереджені істерико-культурні пам'ятки не лише всеукраїнського, а й світового значення. У місті - 3850 пам'яток, дві з яких - Софійський і Києво-Печерський заповідники - занесені в реєстр пам'яток ЮНЕСКО [11, с.37].
Зараз Київ - столиця незалежної України — є центром її політичного життя. Тут розмішена резиденція Президента України, парламент (Верховна Рада) і уряд (Кабінет Міністрів), знаходяться штаб-квартири більшості політичних партій і організацій. У місті функціонує багато посольств, іноземних представництв.

1.2 Природно – рекреаційні ресурси


Економічному і культурному розвитку Києва сприяє вигідне географічне положення.


Київ простягнувся на 42 км з півночі на південь і на 35 км - зі сходу на захід. Місто знаходиться в центрі Східної Європи, розташовано у середній течії Дніпра, в північній Наддніпрянщині, на межі Полісся і лісостепу. Загальна площа Києва складає 835,6 кв. км (0,14% території України). Забудована площа в межах міста становить 34,1 тис. га. Зелена зона займає в загальних межах міста 56,3 тис. га, в тому числі ліси та площі, вкриті лісами, становлять 36,1 тис. га.
Кліматичні ресурси. Київ має винятково вигідне розташування в центрі Європи в межах 50,5" північної широти і 30,6" східної довготи. Природні умови в цьому районі — характерні для межі Полісся і Лісостепу.
Клімат помірно-континентальний, із м'якою зимою і теплим літом. Середньомісячні температури січня −5,5 °C, липня +19,2 °C. Абсолютний мінімум — −32.2 °C (лютий 1929), абсолютний максимум — +39,9 °C (серпень 1898). Середньорічна кількість опадів — 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум — на жовтень (35 мм). Взимку у Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву у лютому 20 см, максимальна — 440 см [6, с.134].
Середньорічна загальна хмарність — 6,4 бали, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум — на серпень (4,8). Середня вологість повітря — від 64% (травень) до 85% (листопад).
Ландшафтні ресурси. Київ розташований на межі двох ландшафтних зон - лісової і лісостепової; своєю північною частиною він заходить на Поліську низовину, південно-західною (правобережною) піднімається на Придніпровську височину, а південно-східною (лівобережною) спирається на Придніпровську низовину. Правобережний Київ (більша частина міста, яка лежить на високому (до 196 метрів над рівнем моря) правому березі Дніпра — Київському плато, порізаному густою сіткою ярів на окремі височини і являє собою підвищену лесову рівнину, розчленовану ярами (Бабин, Смородинський, Кмитів, Протасів та ін.), балками, долинами невеликих річок. Правобережна частина розташована на пагорбах серед яких виділяються Щекавиця, Хоревиця, Старокиївська, Печерська, Замкова, Звіринецька, Чорна, Черепанова, Лиса, Батиєва гори. Найвищі точки Києва - дніпровські схили на Печерську і Батиєва гора.
Лівобережна менша частина лежить на низинному лівому березі Дніпра. Житлові квартали міста оточує суцільне кільце лісових масивів. Останнім часом територія міста збільшується за рахунок освоєння його лівого берега, на якому розташовані житлові масиви: Троєщика, Лозняки, Осокорки.
Максимальні абсолютні висоти над рівнем моря на території міста досягають 200 м, а відносні перепади висот — 100—120 м.
Біорізноманіття. Київ заслужено вважається зеленим містом. У його межах розміщені: 41 територіальне утворення природно-заповідного фонду, зокрема Ботанічний сад ім. академій О. В. Фоміна, Центральний ботанічний сад НАН України, Сиренький дендропарк, Зоопарк і 9 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва; просторі природні і штучні лісопарки і парки, зокрема Пуща-Водиця, Конча-Заспа, Святошинський, національний заповідник «Голосіївський», Центральний (об'єднує 5 парків, розташованих вздовж р. Дніпро), парки Слави, ім. О.Пушкіна, ім. Т.Г. Шевченка, Гідропарк та ін.
Зелена зона столиці це близько 70 парків, понад 300 скверів, бульвари, загальною площею 43,6 тис. га. На кожного киянина припадає по 20 кв. м зелених насаджень. Лісопарковий пояс Великого Києва займає 367 кв. км. Київ оточений майже суцільним кільцем лісів, хвойних і листяних. За їх рахунок ми маємо 210 кв. м зелених насаджень на кожного мешканця столиці. Поряд з Осло та Віднем Київ входить до числа найзеленіших столиць Європи. Місто виросло серед лісів і, розростаючись, відвойовувало у них усе нові території. Хоча й досі в межах Києва зберігаються значні масиви лісових насаджень. Разом з тим починаючи з IX ст. тут набуває поширення садівництво. Започаткували його ченці Києво-Печерської Лаври, Видубицького, Кирилівського та інших монастирів. Кияни охоче взялись за нову справу. Е. Лясота, який побував у Києві в 1594 році, звернув увагу на те, що сади тут були посаджені "майже біля кожного будинку".
Перший з відомих культурних парків Києва був закладений у 1631 р. Петром Могилою в його митрополичому дворі у Голосієві; перша літописна згадка про нього як про володіння Києво-Печерської Лаври відноситься до 1541 р.
В 1957 р. на базі Голосіївського лісового масиву було закладено парк, названий ім'ям М. Рильського. Популярним місцем відпочинку киян є також територія Національного виставкового центру в межах Голосіївського лісопарку.
В 1741 р. навколо палацу був розбитий Царський парк. Закладена в 1912 році Петровська алея, над якою було перекинуто Чортів міст, поділила парк на два: Царський і Купецький. Сьогодні вони зливаються в суцільний масив Центрального парку, що розкинувся на високому правому березі Дніпра, тягнеться уздовж найдавнішої частини міста і охоплює цілий ряд парків і скверів: Центральний ботанічний сад НАН України з заповідною зоною Видубицького монастиря, Наводницький парк (поруч з мостом ім. Є. Патона), парк "Володимирська гірка", закладений у середині XIX ст. Нинішній парк Слави був заснований як Аносовський (Комендантський) сквер у 1895 р. В 60-і роки XIX ст. був створений університетський сад, відомий нині як парк ім. Тараса Шевченка. З 1900 р. існує в Києві Пушкінський парк.
Ряд парків на лівому березі об'єднано в загальноміський парковий комплекс - Дніпровський парк. Центральною його частиною є Труханів острів, де планується створити центр дозвілля з ресторанами, кафе, казино, готелями, яхт-клубами, пляжами, місцями, облаштованими для рибалки. Улюбленим місцем відпочинку киян і гостей міста є гідропарк. Ще до війни це було одне з густонаселених передмість - Передмостова, або Микільська, слобідка. Тут у Миколаївській церкві (праворуч від метро) 25 квітня 1910 року вінчались відомі поети Микола Гумільов і Анна Ахматова.
Дніпровський парк охоплює також Долобецький острів, урочища Муромець і Чорторий. У парку Дружби народів в урочищі Чорторий планується створити комплекс тенісних кортів, поля для гольфу, облаштувати місця для рибалки.
На півночі міста, в лісовому масиві Пуща-Водиця площею 30 тис. га, розташована дачно-курортна зона і парк з цією самою назвою. Ще один рекреаційно-оздоровчий центр - лісопаркова зона Конча-Заспа - розміщується на південній околиці Києва.
Один із найбільших у Європі Київський зоопарк заснований у 1908 р.
В межах міста розташована 41 природно-заповідна територія, до якої, зокрема, належать два ботанічних сади. В 1839 р. був закладений Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна як науково-дослідна база університету Св. Володимира. Тут на площі в 22,5 га посаджено близько 10 тисяч видів, форм і сортів рослин, зібраних з усього світу. В оранжерейному комплексі, побудованому в 1849 p., росте близько 3 тисяч нидів тропічних і субтропічних рослин. У 1936 р. в районі Видубичів і Звіринця на площі в 200 га був закладений Центральний ботанічний сад НАН України. Сьогодні його колекція налічує майже 13 тис. видів і сортів рослин з усіх континентів земної кулі. Вони сформовані в окремі ботаніко-географічні ділянки: "Крим", "Кавказ", "Степи України", "Карпати" та ін. Тут є також камінний сад, розарій, дендрарій, пальмарій і т. ін.
Київ оточений практично безперервним кільцем лісів, де розміщені дачно-курортні місцевості: Боярка, Буча, Ворзель, Ірпінь, Клавдієво, Конча-Заспа та інші.
Площа зеленої зони 43,6 тис. га., що складає в розрахунку на одного жителя 168 кв. м.
Рослинність Києва налічує понад 250 різновидів дерев і кущів, у тому числі широко відомі київські каштани і пірамідальні тополі.
У лісопарках міста, особливо в багаторічних лісах, ще гніздиться ряд диких видів птахів, першу чергу хижаків та таких, що гніздяться в дуплах, мешкають різновиди летючих мишей. Більшість цих видів занесено до Червоної книги України.
Наприклад, урочище «Лиса гора» — фактично острів посеред міської забудови Києва. Тут протягом багатьох років розташовувався військовий об'єкт, завдяки чому (за даними співробітників Інституту зоології) до останнього часу збереглись види, занесені до Червоної книги — чорний аполон, махаон, голуб'янка Мелеагр, жук-олень, бджола-тесляр, мала вечорниця. У межах міста ще зустрічаються поселення бобрів, відносно нещодавно ще зустрічалась видра (можливо вона мешкає в межах міста і зараз).
Важливу роль в збереженні біорізноманіття міста відіграє Дніпро з його затоками, притоками, островами. Тут не тільки гніздяться десятки видів птахів, але й відмічаються тисячні скупчення останніх в період перельотів та зимівель. Причому не рідко це рідкісні види. Так, в період весняної міграції, навпроти житлового масиву Оболонь в 1994 році спостерігались скупчення гоголя до декількох сотень особин. На Бортницькій зрошувальній системі, декілька років тому, зимувало до двох десятків орланів-білохвостів (в Україні їх гніздиться не більше 20 пар та зимує до 200 особин). Значну цінність мають малі річки та природні ділянки заплав.
Водні ресурси. Київ розташований на обох берегах Дніпра в його середній течії, нижче впадіння в нього лівої притоки - Десни. Ширина Дніпра в межах міста - 400-600 м, середня глибина - 6-12 м. Довжина Києва вздовж берега — понад 20 км.
Певні особливості і різноманітність природних умов Києва пов'язані з йога розташуванням, на берегах найбільшої водної артерії держави — Дніпра, в середній його течії, де річка створює численні протоки (Русанівка, Десенка), затоки (Матвіївська, Гавань), заплавні озера (Біле, Василівське, Воздвиженське, Видубицьке, Довге, Іординське, Клебанське, Кляшторне, Лукаво, Радуйка, Святище, Синяково, Три Тоні, Вузьке, Улупка, Чернече), піщані пляжі (найкращі серед яких — на Трухановім острові). На території міста протікають малі річки Либідь, Сирець, Віта, Горенка, Нивка.
Дніпро утворює численні протоки (Русанівська), затоки (Матвіївська, Старик), заплавні озера (Радунка, Тельбин). Уздовж його берегів простягаються піщані пляжі (найкращі з них - на Трухановому острові). Через територію Києва протікають Либідь, Сирець, Горенка, Нивка та інші річки.
Дніпро поділяє місто на правобережну і лівобережну частини, площа яких становить відповідно 507 і 313 кв. км.

1.3 Культурно – історичні ресурси


Історія міста. Історія Києва сягає в глибину віків. Київська земля зберігає археологічні сліди перебування людини - від мисливців кам'яного віку до скіфських, готських, слов'янських та інших племен. На території Києва виявлені поселення високорозвиненої трипільської культури (датовані 3 тис. до н. е.), а також археологічні знахідки зарубінецької та черняхівської культур.


Київ було засновано, як стверджують археологи, наприкінці V — першій половині VI століттях (останнім часом ці дані піддаються сумніву).
Свідчення про заснування Києва зустрічаються в Велесовій книзі в таких дощечках: 4-г, 73, 15-б, 2-б та ін.
За переказами, проповідуючи християнське віровчення, апостол Андрій Первозваний піднявся на один із пагорбів на правому березі річки Дніпро і передрік виникнення "міста великого". Давньоруський літописець Нестор у "Повісті временних літ" розповів про заснування міста трьома братами, вихідцями із племені полян - Києм, Щеком і Хоривом та їхньою сестрою Либіддю. На честь старшого брата місто назвали Києвом. Відтоді минуло п'ятнадцять століть. За період багатовікової історії міста були часи злетів і падінь, успіхів і поразок, руйнувань і відроджень.
Розвиток Києва як міста пов'язаний з еволюцією давньої феодальної держави — Київської Русі. Історичні документи свідчать, що Київ був центром розвитку Русі і це завжди, відігравало провідну роль у розвитку слов'янства.
Київ почав бурхливо розвиватися під час князювання Володимира Святославича (980—1015). У 988 р. з Києва розпочалося грандіозне хрещення Київської Русі, що зміцнило єдність держави та її вплив на міжнародній арені.
Відтоді християнство стало офіційною релігією ранньофеодальної держави давніх слов'ян, що призвело до розвитку політичних, культурних і династичних зв'язків із Візантійською імперією, Болгарією та іншими державами Європи і Близького Сходу.
З 1019 р. протягом кількох десятиріч престол у Києві; належав князю Ярославу (Мудрому), який сприяв розвитку культури й освіти. Ярослав мав родинні зв'язки з багатьма монархіями Європи, його донька Анна стала королевою Франції. ролевою Франції. На честь перемоги над печенігами Ярослав спорудив у 1031 р. величний, Софійський собор, а в 1051 р. — Печерську лавру, що стала центром утвердження християнства на Русі. Обидва комплекси і зараз є окрасою Києва.
Окрім зазначених, були побудовані й інші храми: Десятинна церква (989—996), Успенський собор (1073— 1078), багато відомих зараз пам'ятників архітектури.
За часів Ярослава Мудрого було створено перший кодекс законів у слов'ян — «Руська правда».
За князювання Володимира Мономаха (1113—1125 рр.) Київ став одним із найбільших осередків цивілізації в християнському світі. Місто налічувало понад 50 000 жителів. (Водночас у Новгороді, другому за величиною місті Русі, проживало близько 30 000 жителів; у Лондоні, Гамбурзі і Ґданську — 20 000). Київ був одним із найрозвинутіших ремісничих і торговельних центрів Європи.
За часів Російської імперії він був центром однієї з найбільших та економічно міцних губерній — Малоросійської.
Після падіння царату в Києві з 1917 по 1921 рр. змінили один одного три уряди незалежної, але розірваної на частини громадянською війною української держави, 22 січня 1918 р. Українська Центральна Рада, на чолі з відомим істориком Михайлом Грушевським, проголосила незалежність України; після розпуску Центральної Ради на чолі держави з квітня 1918 став гетьман П.Скоропадський; у грудні того ж року влада перейшла до уряду Директорії на чолі з С.Петлюрою та В. Винниченком.
За часів Радянського Союзу Київ був столицею Української Республіки другої за економічним, оборонним, науковим потенціалом у державі.
Друга світова війна обернулася для Києва низкою трагічних подій, незліченними людськими втратами та матеріальними збитками. Вже на світанку 22 червня 1941 року Київ бомбардувала німецька авіація, а 11 липня німецькі війська підступили до Києва. Київська оборонна операція тривала 78 днів. Форсувавши Дніпро в районі Кременчука, німецьким військам вдалося оточити Київ, а 19 вересня місто було взяте. При цьому у полон потрапило понад 665 тисяч бійців і командирів, захоплено 884 одиниці бронетехніки, 3718 гармат тощо.
Загалом протягом воєнних років у Києві було зруйновано 940 будинків державних і громадських установ площею понад 1 млн. кв. м., 1 742 комунальних будинків житловою площею понад 1 млн. кв. м., 3,6 тис. приватних будинків площею до півмільйона кв. м; знищені всі мости через Дніпро, виведені з ладу водогін, каналізація, транспортне господарство.
Перші повоєнні роки позначені інтенсивною відбудовою зруйнованого міста.
Факт проголошення в 1991 році незалежності України призвів до підйому національних сил держави, усвідомлення необхідності відтворення національних духовних символів - його втрачених пам'яток, повернення місту його силуету, його духовної сили.
Культурна спадщина міста. Київ - це батьківщина найдревніших православних монастирів. Києво-Печерська лавра - один із найбільших монастирських осередків світу. І якщо Київ величають "матір'ю міст руських", то Лавру - "матір'ю монастирів руських". Численні православні церкви мирно співіснують із католицькими та греко-католицькими храмами, протистанськими молитовними домами, синагогами та мечетями. Завдяки цьому він здобув славу "Північного Єрусалиму".
Ландшафти та архітектурні пам'ятки Києва вражаючі і різноманітні. З високих київських круч відкриваються перспективи широких Дніпрових плесів з островами, численними старицями, а з лівого берега Дніпра незабутнім силуетом піднімається місто зі старовинними архітектурними ансамблями в оточенні зелені.
Столичний Київ зберігає пам'ять тисячоліть, концентруючи у своєму архітектурному образі характер нації. Саме тут починалася українська державність та культура. Історична частина столиці - це єдина територія з аутентичною, кореневою історією, яка має не тільки національну цінність, а є також всесвітнім надбанням.
Площа історичного центру - 90 кв. км, що складає всього 10,9% території міста. Це невелика та найбільш цінна частина міста, де зосереджено 12 тис. історичних будівель, серед яких близько 4 тис. мають статус об'єктів культурної спадщини [18, с.31]. З них за категоріями охорони:
- 2 - внесені до списків всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;
- 275 - національного значення;
- 2121 - місцевого значення.
Хронологічні межі цих об'єктів обіймають надзвичайно широкий історичний пласт - від XI ст., періоду розквіту мурованого будівництва на теренах Княжої держави, до XX ст., часу поширення в Україні новітніх європейських стилів - модерну, конструктивізму, постмодернізму.
У період Х-ХІІ ст. була закладена основа об'ємно-планувальної міської структури. Видатними пам'ятками того часу стали Софійський (1032-1042 рр.) та Успенський (1073-1089 рр.) собори, які в 1990 р. у комплексі ансамблів включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Наступний етап архітектурного розквіту міста належить до періоду ствердження національної державності XVII-XVIII ст. Він співпадає з часом розвитку українського бароко, який по праву вважається українським ренесансом. Новий архітектурний вигляд отримують Лавра, Софія, Михайлівський та Кирилівський монастирі, які формуються як самостійні архітектурні ансамблі.
В результаті проведення реконструкції Софійського і Михайлівського майданів були відтворені візуальні зв'язки могутніх домінант Михайлівської і Софійської дзвіниць, пам'ятників Б. Хмельницькому і княгині Ользі, апостолу Андрію Первозданному, просвітителям Кирилу та Мефодію.
У 1996 р. відтворена дзвіниця і відреставрований комплекс споруд Грецького Катерининського монастиря. Архітектурний вигляд Подолу доповнився завдяки відтворенню церкви Богородиці Пирогової (1131-1136 рр.), реставрації церкви Миколи Набережного (1772-1775 рр.) та реконструкції Контрактового будинку. На місці древньоруського урочища Угорського і зруйнованого в 1930-ті роки кладовища "Аскольдова могила" відреставрована Миколаївська церква-ротонда.
Після реставрації гостинно відчинилися двері Музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків, одного зі старіших концертних залів Києва - Національної філармонії, а також Національного палацу культури "Україна".
Історична територія Києва та його літописних околиць складає унікальне середовище архітектурних, археологічних, мистецьких, історико-топографічних, ландшафтних та інших пам'яток. Вони становлять національну і загальнолюдську цінність як складова частина світової цивілізації. Культурне життя міста
Серед найцінніших скарбів Києва вирізняється скарб його культурного життя, котре здатне викликати щире захоплення різнобарв'ям можливостей, які надають численні театри, музеї, галереї, концертні майданчики. ' Протягом своєї бурхливої історії Київ ніколи не позбувався виняткового творчого потенціалу, не втрачав репутації по-справжньому потужного культурного центру.
У Києві галузь культури працює стабільно, що дає можливість не тільки зберігати, а й розвивати існуючу мережу театрально-концертних закладів. У підпорядкуванні міста знаходяться 20 театрів, 9 концертних установ. Найстаріші театри України - Київський академічний театр оперети, Київський академічний театр ляльок, Київський академічний театр юного глядача на Липках - продовжують успішно працювати до сьогодні.
Київ - місто-музей. На його території розміщено більше 50 різнопрофільних музеїв. Колекції Національного художнього музею України, Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Київського музею російського мистецтва представляють національну та світову культури. В колекції цих музеїв зберігаються такі відомі в усьому світі пам'ятки, як "Острозька біблія" 1581 року, полотна Веласкеса, Белліні, Франческіні, шедеври майстрів Японії, Китаю, Ірану, Єгипту, Синайські ікони УІ-УІІ ст., унікальна колекція творів М. Врубеля, І. Шишкіна, Д. Левицького, твори І. Рєпіна, В. Васнєцова, М. Реріха тощо [18, с.33 ].
У фондах Державного музею українського народного декоративного мистецтва зберігаються безцінні зразки українського народного мистецтва ХУ-ХХ ст. Роботи майстрів народного мистецтва доводять родовід української культури зі стародавніх часів, починаючи від трипільської культури, через колисанку слов'янської - до сучасної. Такий погляд на народну творчість єднає українську національну культуру з усіма культурами світу. Виставка мікромініатюр Н. Сядристого на території лаври - це унікальна експозиція українського умільця, творця речей набагато дивовижніших, ніж підкуття справжньої блохи.
Київ називають містом-садом, містом, де ділове життя можна легко поєднати з приємним відпочинком. У місті близько 70 парків, багато з яких мають природні водоймища. Перший парк було закладено в 1631 р. митрополитом П. Могилою в Голосієво. Найулюбленіші й найбільш відвідувані парки розташовані на придніпровських терасах. Серед них - Володимирська гірка, де знаходиться пам'ятник хрестителю Русі рівноапостольному князю Володимиру (1853 р.). У 40-х роках XVIII ст. за проектом Растреллі було закладено Царський сад (нині - Центральний парк культури та відпочинку), де знаходиться Марийський палац (1750-1755 рр.). Унікальними парками можна назвати Центральний ботанічний сад, Печерський ландшафтний сад, а також місця відпочинку, розташовані на острові Гідропарк.
У Києві ведуть кіновиробництво державні кіностудії: Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка, Національна кіноматека України, Українська кіностудія анімаційних фільмів, Українська кіностудія хронікально-документальних фільмів.
Андріївський узвіз, який часто називають "Київський Мон Мартр", - місце вільного зібрання народних майстрів, сучасних українських митців, творчої молоді України - завжди вражає своїм колоритом і мистецькою різноманітністю. Це своєрідний мистецький світ, який приваблює численних туристів можливістю доторкнутися до живого традиційного і сучасного мистецтва. Андріївський узвіз демонструє неповторний колорит київського мистецького життя і є ознакою духовної активності усіх киян.

1.3 Індустрія гостинності


У Києві постійно виконується комплекс заходів, спрямованих на поліпшення сервісного обслуговування гостей столиці Здійснено значний обсяг ремонтно-реставраційних робіт з відбудови визначних пам'яток історії, архітектури та культових споруд Києва.


Індустрія гостинності представлена в столиці 122 підприємствами готельного господарство, в яких нараховується 9203 номери сумарною кількістю 16136 місць. Серед них 25 великих готелів (потужністю понад 100 номерів), 56 малих готелів (до 100 номерів), решто закладів розміщення належить до категорії гуртожитків готельного типу [18, с.33 ].
Готельне господарство м. Києва представлене:
- З готелями категорії 5 зірок на 661 номер ("Прем'єр Палац", "Опера" та "Хаятт Рідженсі Свята Софія Київ");
- 9 готелями категорії 4 зірки на 1204 номери ("Редісон САС", "Дніпро", "Київ", "Президент готель Київський", "Національний", "Рів'єра", "Поділ-Плаза", "Паллада-2002" та "Перлина Дніпра");
- 33 три - та двохзірковими готелями на 4328 номерів;
- пловучі готелі ("Дніпровський", "Золотий берег", "Перлина Дніпра").
У 2001 р. в Києві з'явився перший п'ятизірковий готель "Прем'єр-палац". В кінці XIX ст. тут було споруджено готель "Палас" на 883 місця. На жаль у 1941 р. ця споруда була зруйнована, а після його відбудови в 1953 р. тут розмістився готель "Україна".
У 2007 році в м. Києві введено в експлуатацію п'ятизірковий готельний комплекс "Хаятт Рідженсі Свята Софія Київ") на 234 номери по вул. А. Тарасової, 5 (Шевченківський район), тризірковий готельно-ресторанний комплекс "Мисливський двір" на ЗО номерів по вул. Славгородська, 49 (Дарницький район) та двозірковий готель "Парк" на 7 номерів по просп. 40-річчя Жовтня, 90 (Голосіївський район).
В будівництві готелів у місті Києві сьогодні на ринок прийшли іноземні готельні мережеві оператори. Це є доказом того, що в Україні галузь готельного господарства набуває рівня світових стандартів [9].
В останні роки міська готельна мережа стрімко розвивається. Постійно поліпшується рівень обслуговування то комфортності, проводиться комплексне переоснащення існуючих готелів, а також активно будується кілька нових якісних закладів розміщення.
На сьогодні в м. Києві будуються п'ять п'ятизіркових то чотири чотиризіркових готелів, а до 2011 року на виконання міської програми розвитку туризму планується побудувати 40 нових готелів різної категорії комфортності. Саме побудова нових готелів дозволить українській столиці прийняти гостей «Евро - 12».
Лише в центральній частині міста вводяться в дію ряд об'єктів готельного призначення, серед яких п'ятизірковий готель "Свята Софія - Київ", п'ятизірковий готель "Опера" на 140 номерів, п'ятизірковий готель "Золоті куполи", чотиризірковий готель "Рів'єра", п'ятизірковий готель "Лейпциг" та ін.
Будівництво готелів всесвітньо відомих готельних мереж є проявом того, що в Україні галузь готельного господарство набуває рівня світових стандартів та задовольняє потреби туристів у якісному то сучасному обслуговуванні.
Завершується робота з сертифікації готельних послуг, приведення їх у відповідність із світовими стандартами, ідентифікації рівня і класу готелів.
У готельному господарстві зайнято 7 тис. працівників. Але професійне надання послуг може забезпечити 21 готель. Рівень обслуговування і вартість номерів у них значно відрізняються від ціноутворення на готельні послуги у великих містах Західної і Східної Європи. Насамперед мова йде про невідповідність рівня внутрішньої інфраструктури світовим стандартам. Подальший розвиток готельної галузі мислиться в руслі приватизації, що відкриває можливості для поглиблення економічних зв'язків із зовнішніми фінансовими партнерами в пошуках інвестицій.
Скачати 316.68 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка