"Концепція ефективної дози. Типові дози радіологічних процедур"



Скачати 390.59 Kb.
Дата конвертації23.10.2016
Розмір390.59 Kb.
ТипРеферат
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Радіофізичний факультет



Реферат

на тему: “Концепція ефективної дози. Типові дози радіологічних процедур”

студентів 4 курсу кафедри медичної радіофізики

Ковтонюка Олександра Олександровича

Бірюкова Костянтина Костянтиновича

Київ-2012



Зміст

Вступ 2

Ефективна доза 3

Поглинені дози в медицині 4

Дози в променевій терапії 5

Дози в радіонуклідній діагностиці 9

Дози населення від компонентів ядерної медицини 11

Методи зниження медичних дозових навантажень на населення 12

Дози опромінення медичного персоналу 13

Норми радіаційної безпеки України 13

Список використаних джерел 16




Вступ


Достовірні оцінки доз іонізуючих випромінювань, одержуваних пацієнтом при рентгенівській або радіонуклидній діагностиці, а також при променевій терапії є досить актуальною і складною проблемою. У клінічній практиці необхідно розраховувати різні поглинені дози: загальну дозу, отриману пацієнтом, локальну дози, отриману патологічним місцем і прилягаючими до нього тканинами, дозу, отриману ділянкою шкіри, через яку входить у тіло випромінювання. Обчислення ускладнені гетерогенністю об'єкта випромінювання, доволі складною томографією, поганою визначеністю значень коефіцієнтів поглинання випромінювання в різних компонентах середовища, труднощами врахування розсіювання випромінювання різними органами й тканинами. Для реального середовища, введення обґрунтованих параметрів типу ефективного коефіцієнта поглинання випромінювання, дозового й енергетичного факторів нагромадження, необхідних для відновлення просторового розподілу дозового поля, являє собою дуже не просте завдання. Труднощі дозиметрії зв'язані й з відсутністю єдиного алгоритму розрахунків для всіх видів випромінювання: для рентгенівського, нейтронного випромінювання, електронів, протонів, дейтронів і т.п. потрібні спеціальні методики обчислень. Взагалі, дозиметрію доводиться проводити для пацієнта, лікаря й для населення в цілому.

В даному рефераті ми зупинимося на особливостях дозиметрії в клінічній практиці ядерної медицини. В першій частині ми детально розглянемо поняття ефективної дози та її одиниць виміру. Далі мова йтиметься про дози радіологічних процедур та методи зниження медичних дозових навантажень на населення. І нарешті, в завершальній частині ми зможемо ознайомитися з витягами з офіційних документів України, які регулюють радіаційну безпеку в нашій країні.


Ефективна доза


Ефективна доза (DE,T) - величина, яка використовується як міра ризику виникнення віддалених наслідків опромінення всього тіла людини й окремих її органів і тканин з урахуванням їх радіочутливості (а також ваги).

Кожний орган і тканина не тільки по-різному реагує на поглинену дозу опромінення, але й впливає на роботу організму в цілому. Для врахування цих особливостей у практичній дозиметрії використовується поняття ефективної дози. Ефективна (еквівалентна) очікувана доза враховує сумарну радіоактивність радіонуклідів, що надходять в організм з урахуванням їх періоду напіврозпаду й періоду напіввиведення з організму. Таким чином, ефективна доза представляє собою суму добутків еквівалентної дози в органах і тканинах на відповідні зважуючі коефіцієнти:



DE,T=DT·WT

де DТ - еквівалентна доза в органі або тканині Т, а WТ – зважуючий коефіцієнт для органа або тканини Т, тобто множник еквівалентної дози в органах і тканинах, використовуваний у радіаційному захисті для врахування різноманітної чутливості різних органів і тканин при виникненні стохастичних ефектів радіації – «коефіцієнт радіаційного ризику». Щоб врахувати якісні відмінності випромінювань, їх біологічна ефективність порівнюється з біологічною ефективністю рентгенівського випромінювання, що має енергію кванта 250 Кэв. На практиці поняття еквівалентної дози застосовують лише для характеристики радіаційних впливів у малих дозах (не більш 5 річних ПДД для професіоналів).



Табл. 1. Зважуючі коефіцієнти для тканин і органів при розрахунках ефективної дози

 Орган або тканина



Гонади (яєчники, насінники)

0,20

Кістковий мозок (червоний)

0,12

Товстий кишечник

0,12

Шлунок, легені

0,12

Щитовидна залоза

0,05

Печінка, харчовий тракт

0,05

Шкіра

0,01

Клітки кісткових поверхонь

0,01

Для організму в цілому цей коефіцієнт прийнято вважати рівним 1.

Для оцінки повної ефективної еквівалентної дози, отриманої людиною, розраховують і підсумовують зазначені дози для всіх органів.

Одиниця виміру ефективної дози - Дж·кг-1, назва – зіверт (Зв).

Доза ефективна (еквівалентна) річна - сума ефективної (еквівалентної) дози зовнішнього опромінення, отриманої за календарний рік, і очікуваної ефективної (еквівалентної) дози внутрішнього опромінення, обумовленої надходженням до організму радіонуклідів за цей же рік.

Одиниця річної ефективної дози - зіверт (Зв).



Доза ефективна колективна - міра колективного ризику виникнення стохастичних ефектів опромінення; вона дорівнює сумі індивідуальних ефективних доз. Одиниця ефективної колективної дози – чоловіко-зіверт (чіл.-Зв).

Поглинені дози в медицині


Людина отримує радіаційну дозу від різних джерел. Додатковий природний радіаційний фон від космічного випромінювання й радіоактивних матеріалів, що перебувають у землі і всередині нашого тіла, становить приблизно 30-40%. Інші 10-20% припадають на опромінення від діяльності людини, в основному це медичні дослідження при рентгенографії й радіаційної терапії. Внесок від наслідків ядерних вибухів, роботи АЕС і ТЕС на вугіллях кількісно становить усього 0,2-1,0% .

Рис.4. Середні світові дані по внесках різних джерел радіації в загальну дозу, одержувану середньостатистичним мешканцем Землі (сума 2,7 мЗв).

Медичні процедури вносять істотний вклад у дозове навантаження на населення. Як приклад у табл. 2 наведені дози опромінення від різних джерел фотонного випромінювання.



Табл. 2. Дози опромінення від джерел рентгенівського й гама-випромінювання

Вид опромінення

Доза

Перегляд кольорового телевізора перших моделей протягом 2 годин з відстані 2 метрів

1 мікрорентген

Перегляд телевізора по 3 години на день протягом одного року

0,5…0,7 мілірентген

Приймання радонової ванни

1…100 мілірентген

Флюорографія

10…50 мілірентген

Рентгенівське обстеження

10…300 мілірентген

Рентгенівська томографія ( для комп'ютерної томографії в 5…50 разів менше)

0,5…10 рентген

Променева гамма-терапія після операції

20…50 рентген

Дози в променевій терапії


У практиці променевої терапії використовуються додаткові характеристики доз опромінення, що враховують основні клінічні умови. Так, під поняттям вхідна доза розуміють дозу випромінювань, обмірювану в повітрі на певній відстані між джерелом випромінювання й поверхнею тіла. Особливий клінічний інтерес представляють дані про величину дози, яка проявляє свою дію в певних ділянках тканин. Така ефективна доза з фізичної точки зору визначається як величина енергії, яка поглинається в певній ділянці тіла. Ефективна доза, обмірювана на поверхні тіла, називається поверхневою дозою, а обмірювана в певних шарах тканини – глибинною (локальною). Величина поверхневої дози визначається не тільки вхідною дозою, але також і розсіяним випромінюванням, яке виникає в тканинах. Величина поверхневої дози залежить від природи випромінювань, їх енергії й об'єму опромінюємої ділянки тіла. Об'єм ділянки, що опромінюється, визначається величиною поля опромінення й товщиною даної ділянки тіла.

Для визначення ефективної дози в тій або іншій ділянці тіла важливо знати дані про просторову, об'ємну й інтегральну дози, тобто про сумарну величину енергії, поглиненої в певному об'ємі тіла. Терапевтична ефективність випромінювань визначається в першу чергу осередковою дозою, тобто ефективною дозою в патологічному осередку. Якщо її зіставити з дозою в опроміненому об'ємі тіла, то можна отримати величину відносної осередкової просторової дози.

Відмінності в розподілі дози при впливі звичайних рентгенівських променів і корпускулярних випромінювань (протони, - частинки й ін.) високої енергії стають особливо виразними при врахуванні відносних глибинних доз, тобто відношення глибинної до максимальної або поверхневої дози. При впливі випромінювань високої енергії, враховуючи особливості розподілу дози, відношення глибинної до максимальної дози виражають у вигляді відносної глибинної дози. На противагу цьому при впливі звичайних рентгенівських променів під відносною глибинною дозою частіше розуміють відношення глибинної дози до поверхневої. Зіставлення цих двох величин відносних доз цілком можливо, тому що у випадку застосування звичайних рентгенівських променів поверхнева доза майже збігається з максимальною.

Особливості дії корпускулярних випромінювань високої енергії в тканинах визначаються специфічним розподілом дози кожного виду випромінювань, яке відрізняється від такого, як при впливі звичайних рентгенівських променів. За винятком нейтронів, усі інші види випромінювань високої енергії, у тому числі протони й дейтрони, характеризуються наступними особливостями розподілу дози по глибині об'єкта, що опромінюється:

1) збільшенням відносної глибинної дози;

2) зменшенням поверхневої дози;

3) зменшенням об'ємної дози.

Збільшення відносної глибинної дози для променевої терапії має велике значення, тому що патологічний осередок, що перебуває на великій глибині, завдяки цьому може отримати більшу дозу випромінювань без одночасного збільшення поверхневої дози. У той час як при впливі звичайних рентгенівських променів максимум дози лежить близько до поверхні тіла й різко падає, у підлягаючих тканинах при застосуванні випромінювання високої енергії максимум дози зміщений у глибину тканин; при цьому відзначається значно менша втрата величини дози із глибиною.

При впливі випромінювань високої енергії й швидких електронів ( у порівнянні із впливом рівних доз звичайних рентгенівських променів з енергією 200 кв.) у тканині на глибині 8 см відзначається надзвичайно вигідний для променевої терапії розподіл доз. Зокрема, вже при використанні сучасних апаратів для телегаматерапії - досягається значне збільшення глибинних доз і зменшення несприятливої дії випромінювань на шкіру. Застосування корпускулярних випромінювань у порівнянні з телегаматерапією дає ще більш вигідний розподіл глибинних доз.

Корпускулярні випромінювання особливо придатні для лікування глибоко розташованих пухлин, тому що в глибоких шарах тканин при впливі цього виду випромінювань створюється надзвичайно висока відносна глибинна доза. На противагу цьому швидкі електрони з енергією від 10 до 20 Мев у зв'язку з особливостями розподілу дози застосовуються для променевої терапії при поверхневій локалізації пухлин. Швидке падіння дози в глибині тіла, яке спостерігається при впливі електронів, позитивно позначається на відносній просторовій дозі в патогенному осередці й призводить лише до дуже незначного опромінення підлягаючих здорових тканин.

При впливі випромінювань високої енергії внаслідок незначної ефективної поверхневої дози на вхідному полі немає необхідності обмежувати опромінення, щоб берегти шкіру, як це доводиться робити у випадку застосування звичайних рентгенівських променів. При впливі випромінювань дуже високої енергії шкіра на вхідному полі не зазнає переопромінення. Це ж явище при опроміненні електронами спостерігається при діапазоні енергій від 3 до 20 Мев. Причиною зберігання шкіри на вхідному полі є збільшення довжини пробігу іонізуючих часток при зростанні їх енергії. Наприклад, якщо вторинні електрони з відносно малою енергією в 200 кев внаслідок свого невеликого пробігу роблять вплив практично в тих ділянках, де відбувається первинне поглинання квантів, то вторинні електрони високої енергії мають більшу довжину пробігу. Такі вторинні електрони високої енергії викликають іонізацію не на місці первинного поглинання випромінювань, а уздовж усієї траєкторії, причому щільність іонізації особливо велика наприкінці траєкторії. У зв'язку з тим, що електрони рухаються головним чином прямолінійно уздовж пучка випромінювань, місце впливу випромінювань переміщається в більш глибокі шари тканин, відповідно довжині пробігу, обумовленою величиною енергії електронів. Така особливість дії випромінювання високої енергії, названа ефектом лавини або перехідним ефектом, призводить до переміщення максимуму дози в глиб тканин і тому величина дози від поверхні в глиб тканини не падає, а підвищується. Так, наприклад, максимум дози -випромінення від радіоактивного кобальту в тканинах, еквівалентних по щільності воді, перебуває приблизно на глибині 3—5 мм, а для випромінювань і електронів з енергією 15 Мэв - на глибині близько 30 мм. Величина й характер зростання дози при прямуванні вглиб тіла у значній мірі залежать від природи випромінювань, розміру поля й відстані «джерело – шкіра».

Крім локальних доз (осередкової, глибинної й поверхневої), що визначають опромінення шкіри, при проведенні променевої терапії особливий інтерес представляє доза випромінювання, поглиненого всім тілом, тобто об'ємна або інтегральна доза, і зіставлення її з величиною осередкової дози. Значення інтегральних доз для окремих видів випромінювань і просторовий розподіл глибинних доз можуть бути розраховані з даних по розподілу інтенсивності випромінювань по ізодозам. При зіставленні значень інтегральних доз різних видів випромінювань виявляється, що звичайна рентгенотерапія непридатна для лікування глибоко розташованих пухлин, тому що при збільшенні глибини розташування пухлини інтегральна доза дуже різко зростає й, отже, здоровіші тканини при цьому зазнають інтенсивного опромінення. Для лікування пухлин, розташованих як поверхово, так і на великій глибині, враховуючи невеликі інтегральні дози, з успіхом можна застосовувати дистанційну гаматерапію. На противагу цьому рентгенівські випромінювання високих енергій особливо придатні для лікування глибоко розташованих пухлин, тому що при такому лікуванні інтегральна доза відносно низька, поверхнева доза на вхідному полі дуже мала, зберігається вузький робочий пучок випромінювання й не спостерігається істотне розсіювання випромінювання. У кістковій тканині при певних рівнях енергій не відбувається підвищеного поглинання опромінення.

Зовсім інша картина спостерігається при впливі електронів. При проведенні глибокої променевої терапії за допомогою електронів інтегральна доза дуже швидко зростає із глибиною, що особливо помітно при зіставленні із впливом гальмівного випромінювання такої ж енергії. Це зростання інтегральної дози пов'язане з тим, що при застосуванні електронів з енергією до 30 Мев, необхідних для здійснення глибокої променевої терапії, доза за патогенним осередком знижується недостатньо круто. До того ж у результаті розсіювання випромінювань відбувається «паразитичне» опромінення здорових тканин, розташованих навколо поля опромінення. Воно відносно більше при використанні малих полів. З погляду величини інтегральної дози променева терапія швидкими електронами особливо доцільна при поверхово розташованих пухлинах. За мінімальними значенням інтегральних доз електронне випромінювання має переваги в порівнянні з рентгенівськими променями при розташуванні пухлини на глибині не більш 6 см під поверхнею шкіри, а оптимальна енергія електронів становить не більш 20 Мев. Надзвичайно низька інтегральна доза при опроміненні електронами невеликої енергії поверхово розташованих пухлин обумовлена різко обмеженою глибиною проникнення електронів з такою енергією. Тому паразитичного опромінення здорових тканин, розташованих за патогенним осередком, практично не спостерігається.

Загалом, опромінення в медицині спрямоване на зцілення хворого. Однак, нерідко дози виявляються невиправдано високими: їх можна було б суттєво зменшити без зниження ефективності, наприклад, більш точне фокусування гамма-променя, причому користь від такого зменшення була б вельми істотна, оскільки дози, одержувані від опромінення в медичних цілях, становлять значну частину сумарної дози опромінення від техногенних джерел.



Табл. 3. Дози, отримані людиною на окремі частини тіла

Частини тіла

Череп, гортань

Шийний відділ хребта

Поперековий відділ хребта

Попереково-крижовий відділ хребта

Кістки таза

Органі грудної клітки

Флюорографія грудної клітки

Пряма проекція, мЗв

50

60

800

1700

750

400

540

Бічна проекція, мЗв

 

30

300

1200

470

600

730

Дози в радіонуклідній діагностиці


При створенні дозиметричних моделей для внутрішніх джерел радіації, у першому наближенні зручно розглядати дві групи анатомічних регіонів в організмі: група «джерел», у яких всередині тіла локалізована радіоактивність і група «мішеней», що включає органи й тканини, що перебувають під опроміненням, для яких потрібно розраховувати поглинену радіаційну дозу. У якості фундаментальної дозиметричної величини вводять середню поглинену дозу в регіоні-мішені. Основний біологічний ефект, важливий для радіаційного захисту - індукція раку, має клітинну природу, і середня доза на мішень, що співвідноситься з тою дозою, яку отримують клітини ризику. Допускається, що клітини ризику рівномірно розподілені в регіоні-мішені. Регіони-Джерела відібрані для розгляду складаються з точно позначених регіонів і регіону, що не уточнюється. Його називають Інший і визначають як додатковий до набору точно позначених регіонів. Вважають, що радіоактивність рівномірно розподілена в кожному регіоні-джерелі. Для більшості регіонів активність розподілена по об'єму об'єкта, але в мінеральних кісткових регіонах і в дихальних шляхах активність може бути розподілена по поверхні досліджуваного об'єкта. Для всіх регіонів-мішеней придатною величиною є середня енергія випромінювання, поглинена в обсязі мішені, усереднена по масі мішені.

Важливо розуміти, що маси регіонів, як «джерел», так і «мішеней» (і, отже, дози), залежать від віку людини.



Середня поглинена енергія в регіоні-мішені залежить від природи радіації, що виппромінюється регіонами-мішенями, просторових розташувань регіонів-джерел і мішеней, а також від природи тканин у регіонах. Ці фактори враховують радіонуклід-специфічні коефіцієнти, називані еспецифічними енергіями або SE. Для будь-якого радіонукліда, органа-джерела S, органа-мішені Т, специфічна енергія визначається як



(1)

де Yi - вихід випромінювання типу i на один акт розпаду, Ei - середня або єдина енергія випромінювання типу i, AF(T_S;t) - частка енергії, випущеної із джерела S, поглинена мішенню Т в людині віку t, і MT(t) - це маса мішені у віці людини t. Залежність SE від віку випливає з вікової залежності поглиненої частки й маси мішені. Величина Afi(T_S; t) - поглинена частка (AF)і, коли її ділять на масу мішені, її називають специфічною поглиненою часткою (SAF).

При розрахунках еквівалентної дози на регіон, ефективної дози й при оцінці ризику, основною величиною є рівень поглиненої дози в різні часи. Рівень дози в мішені Т включає внески від кожного радіонукліда в організмі й від кожного регіону, де присутні радіонукліди. Поглинений рівень дози у віці t у регіоні Т у людини в віці t0 на момент надходження, DT(t, t0), можна виразити як





(2)

де qs,j(t) - активність радіонукліда j представлена в джерелі S у віці t, SE (T_S; t)j є специфічна енергія поглинена в регіоні Т на один акт розпаду радіонукліда j у джерелі S у віці t, а с - числова константа залежна від одиниць q і SE.

В радіонуклідній діагностиці використовуються короткоживучі радіонукліди, тому врахування радіоактивного розпаду в дозиметрії являє собою природнє завдання. В рівнянні (1) є два параметри, пов'язаних з радіоактивним розпадом: Yi - це вихід радіації типу i на акт розпаду й Ei - середня або єдина енергія радіації типу i. При роботі з -випромінювачами слід враховувати безперервний спектр електронів. Повна форма -спектру звичайно використовується тільки в дозиметрії дихального тракту. Для інших органів використовуються тільки середні енергії -розпаду. Вважають, що електрони повністю поглинаються в регіоні-джерелі. У випадку ізотопів, мічених -випромінювачами, використовують кінетичні енергії кожної альфа-частинки, що випромінюється, і кінетичною енергією ядер віддачі. Енергія атомів віддачі Er для альфа розпаду розраховується як





(3)

де E - кінетична енергія альфа-частинки, А - масовий номер нукліда, а 4.0026 - атомна маса альфа частинки.

Гамма-радіацію з енергією фотонів нижче 10 Кев вважають непроникаючою радіацією для більшості осередків; вона поглинається в джерелі. Розрахунки поглиненої дози фотонного випромінювання часто здійснюють на фантомах людини, що представляють немовля, 1, 5 і 10-ти річну дитину, 15-річного чоловіка й дорослого чоловіка. Існують і спеціально жіночі фантоми.


Дози населення від компонентів ядерної медицини


Використання іонізуючого випромінювання в медичній практиці для діагностики й лікування широко поширене у світі. Воно включає променеву діагностику, променеву терапію, ядерну медицину, інтервенціональну радіологію. Опромінення в медичних цілях займає друге (після природнього радіаційного фону) місце по внескові в опромінення населення на Земній кулі. В останні роки радіаційні навантаження від медичного використання випромінювання виявляють тенденцію до зростання, що відображає все більшу поширеність і доступність рентгено-радіологічних методів діагностики в усьому світі. Усереднені дані опромінення, обумовлені медичним використанням випромінювань у розвинених країнах, приблизно, еквівалентні 50% глобального середнього рівня опромінення від природніх джерел. Це зв'язане, в основному, із широким застосуванням у цих країнах комп'ютерної рентгенівської томографії. Діагностичне опромінення характеризується досить низькими дозами, одержуваними кожним з пацієнтів (типові ефективні дози перебувають у діапазоні 1 - 10 мЗв), що в принципі цілком достатньо для отримання необхідної клінічної інформації. Терапевтичне опромінення, навпаки, сполучене з набагато більшими дозами, точно налаштовуваними до об'єму пухлини (типові призначувані дози в діапазоні 20-60 Гр).

Специфіка медичного опромінення полягає в тому, що в інтересах отримання безумовної, недосяжної іншим шляхом, користі для хворого при діагностичних і терапевтичних процедурах у ряді випадків доводиться застосовувати досить високі рівні випромінювання. З урахуванням даної обставини граничні дозові значення при медичному опроміненні не встановлюються, а обмеження рівня радіаційного впливу здійснюється з використанням принципів обґрунтування ( за показниками до проведення медичних процедур) і оптимізації.

Опромінення пацієнтів у медицині застосовується з метою діагностики й лікування захворювань. Хоча терапевтичні дози досить великі, вони не враховуються при оцінці опромінення населення, оскільки очікувана тривалість життя онкологічних хворих, як правило, значно менше латентного періоду онкологічного захворювання, яке може бути індуковане опроміненням. Із цієї причини враховується тільки доза, отримана пацієнтами при діагностиці захворювань. Найбільше поширення одержала рентгенодіагностика. По оцінці на 1993 р., у країнах з розвитому рентгенодіагностикою щорічно проводяться 320-1300 (у середньому 890) досліджень на одну тисячу людей населення. Середня доза на одне дослідження становить 1200 мкЗв/рік. Внесок рентгенодіагностики в опромінення населення таких країн становить 300-2200 мкЗв/рік при середньому значенні 900 мкЗв/рік. Радіонуклідна діагностика використовується значно рідше - одиничні процедури в рік на одну тисячу людей. Середня доза за одну процедуру становить 2500 мкЗв. Внесок радіонуклідної діагностики в опромінення населення для країн, що широко застосовують цей вид дослідження, становить 73 мкЗв/рік. Для колишнього СРСР ця величина становила 32 мкЗв/рік.

Методи зниження медичних дозових навантажень на населення


Стратегія зниження дозових навантажень на населення при проведенні рентгенологічних процедур повинна передбачати поетапний перехід у рентгенології на технології цифрової обробки інформації й, насамперед, при поведінці профілактичних процедур, частка яких у загальному обсязі рентгенологічних досліджень становить близько 33%. Розрахунки показують, що дозові навантаження на населення при цьому знизяться в 1,3 -1,5 рази.

Важливим компонентом зниження дозовbх навантажень на населення є правильна організація роботи фотолабораторного процесу. Основними елементами його являється: добір типу плівки залежно від локалізації області обстеження й виду рентгенологічної процедури; наявність сучасних технічних засобів обробки плівок. Використання при роботі в умовах « темної кімнати» оптимального набору сучасних технологій дозволяє за рахунок різкого зниження дублювання знімків і оптимізації комбінацій « екран-плівка» знизити дозові навантаження на пацієнтів на 15-25%. На сучасному етапі детальний аналіз динаміки дозових навантажень є основою в обґрунтуванні необхідності перегляду медичних технологій на користь альтернативних методів дослідження з оптимізацією за принципом « користь-шкода». Такий підхід повинен бути покладений в основу розробки стандартів променевої діагностики. Більша роль у вирішенні вищевказаної проблеми приділяється персоналу відділень променевої діагностики. Гарне знання використовуваної апаратури, правильний вибір режимів дослідження, точне дотримання укладань пацієнтів і методології їх захисту - усе це необхідно для якісної діагностики з мінімальним опроміненням, що гарантують хахист від браку й змушених повторних досліджень. Загальновизнано, що саме рентгенологія має у своєму розпорядженні найбільші резерви виправданого зниження індивідуальних, колективних і популяційних доз. Експерти ООН підрахували, що зменшення доз медичного опромінення на 10%, по своєму ефекту рівносильне повної ліквідації всіх інших штучних джерел радіаційного впливу на населення, включаючи атомну енергетику.


Дози опромінення медичного персоналу


При проведенні рентгенорадіологічних процедур опроміненню зазнає й сам персонал. Численні опубліковані дані показують, що в цей час рентгенолог одержує в рік дозу професійного опромінення, у середньому, близько 1 мЗв у рік, що в 20 раз нижче встановленого межі дози й не спричиняє скільки-небудь помітного індивідуального ризику. Слід зазначити, що найбільшого опромінення можуть зазнавати навіть не працівники рентгенівських відділень, а лікарі так званих «суміжних» професій: хірурги, анестезіологи, урологи, що беруть участь у проведенні рентгенохірургічних операцій під рентгенівським контролем.

Норми радіаційної безпеки України


Радіаційно-гігієнічні регламенти другої групи – медичне опромінення населення

  • Величина  дози  опромінення  встановлюється  тільки лікарем індивідуально для кожного пацієнта, виходячи з клінічних показань, і    повинна   враховувати   необхідність   запобігти   виникненню детерміністичних ефектів в здорових  тканинах  та  в  організмі  в цілому (принцип не перевищення).

  • Ліміти  доз  для  обмеження  медичного  опромінення   не встановлюються,  а необхідність проведення певної рентгенологічної чи  радіологічної  процедури  обґрунтовується  лікарем  на  основі медичних показань.

  • З  метою  удосконалення  методології використання джерел іонізуючого  випромінювання  у   медицині   та   зниження   рівнів опромінення   населення  Міністерством  охорони  здоров'я  України запроваджуються рекомендовані рівні медичного опромінення.

  • При   проведенні  профілактичного  обстеження  населення річна ефективна доза не повинна перевищувати 1 мЗв. Перевищення цього    рівня   допускається   лише   в   умовах несприятливої епідемічної  ситуації  за  узгодженням  з  органами Державної санітарної епідеміологічної служби МОЗ України.

  • Особи,  які добровільно надають допомогу  пацієнтам  при проведенні  діагностичних  та  терапевтичних процедур,  не повинні зазнавати опромінення у дозах більше 5 мЗв.рік у степені -1.

  • При   проведенні   радіологічних   процедур   (введення радіофармацевтичних       препаратів)       потужність        дози гамма-випромінювання  на  відстані  0,1  м від пацієнта не повинна перевищувати 10 мкЗв/год-1 (при виході  з  радіологічного відділення).


Забезпечення радіаційної безпеки при медичному опроміненні

(Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України, наказ №54 від 02.02.2005 МОЗ України)
Під час проведення рентгенівських і радіонуклідних діагностичних досліджень виділяють 4 категорії осіб, для кожної з яких рекомендовані граничні рівні медичного опромінення.

Категорія АД:

  • хворі, у яких установлено онкологічні захворювання, чи особи

з виявленими передраковими захворюваннями;

  • хворі, у яких проводяться дослідження з метою диференціальної

діагностики вродженої серцево-судинної патології та судинних

вроджених пороків розвитку;



  • особи, досліджувані в ургентній практиці (в тому числі, при

травмах) за життєвими показниками.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) -

100 мЗв * рік(-1).

Категорія БД:


  • хворі, дослідження яких проводять за клінічними показаннями

при соматичних (не онкологічних) захворюваннях з метою уточнення

діагнозу та/або вибору тактики лікування.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) -

20 мЗв * рік(-1).



Категорія ВД:

  • особи з груп ризику, в тому числі працівники установ із

шкідливими факторами, а також особи, яких приймають на роботу до

зазначених установ і які проходять професійний відбір;



  • хворі, зняті з обліку після радикального лікування

онкологічних захворювань, під час періодичних обстежень.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна

доза) - 2 мЗв * рік(-1).

Категорія ГД:


  • особи, які проходять усі види профілактичного обстеження, за

винятком осіб, віднесених до категорії ВД;

  • особи, що обстежуються в рамках медичних програм.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна

доза) - 1 мЗв * рік(-1).

Рекомендовані граничні рівні діагностичного медичного

опромінення (рентгенівська і радіонуклідна діагностика) не є

лімітами доз медичного опромінення, їх метою є зниження рівня

діагностичного опромінення населення. Діагностичне опромінення

повинне оцінюватись за співвідношенням користі та шкоди для

здоров'я.

Для категорій осіб АД і БД додатково вводиться обмеження еквівалентних доз опромінення найбільш радіочутливих органів (тканин):

кришталики очей - 150 мЗв * рік(-1);

гонади жіночі - 200 мЗв * рік(-1);

гонади чоловічі - 400 мЗв * рік(-1);

червоний кістковий мозок - 400 мЗв * рік(-1).

Під час проведення радіологічних процедур (уведення



радіофармацевтичних препаратів) потужність дози гамма-випромінювання на відстані 1 м від пацієнта не повинна перевищувати 10 мкЗв * год(-1) (на виході з радіологічного відділення).


Список використаних джерел


  1. Лекція “ Дозиметрія в ядерній медицині ”, проф. І.Н.Бекман

  2. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

  3. Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України.

Каталог: share -> s7 yadfiz

Скачати 390.59 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка