Конкурс «Шкільна бібліотека 2017»



Сторінка5/5
Дата конвертації11.03.2019
Розмір1.59 Mb.
ТипКонкурс
1   2   3   4   5

очима сучасного школяра
(Гумористичнийсценарій до святкуванняРіздвянихсвят)

Бібліотекар.Доброго дня, дорогігості! Рада вітативас на нашомусвяті. Українська душа споконвіку любила веселитися, забуваючижиттєвінегаразди і прикрощі. А щоможе бути кращим, як зібратися разом, щобпожартувати. А взагалі, свято, воно для всіх свято.Отож, зі святом вас, шановнівчителі, батьки та учні. ЗРіздвомХристовим та святим Василем. Щастята радостіу Новому році, з наступаючимВодохрещем.

Людина  народжена для того, щобробити добро іншійлюдині, залишатигарнийспогад  у серцяхближніхсвоїх.Надіюсьсьогоднішня наша зустріч не пройдемарно. Ви понесете у своїдомівкилишепозитивніемоції, якізалишатьприємнийслідвідпобаченого та почутого.

Кажуть, що молодь наша збожеволіла. Їйподобаєтьсяноситиодягпопередніхпоколінь, привселюднопити пиво, цілуватися, лежати на газонах, крикливовиглядати. Вона нічого не хочематиспільного з цінностямисвоїхбатьків, втискувати себе в рамки суспільного укладу та будуватисвоєжиттязаздалегідьвипробуваною схемою. Давайте дізнаємось, чистосуєтьсяцеучнівнашоїшколи, чи незабули вони свогородоводу, корінняякогозакладене у батьківськійдомівці, живлющомуродинномувогнику, який здавнаоберігавоселю. Вважалось, сім’я, що не вбереглавогника, накликала на себе біду. Адже, білянього росли діти, батьки вчилинащадківповажатисвійрід. Родинний вогниквважавсясвященним.

Ведуча.Доброго дня, всімприсутнім в цьомузалі! Вас вітає 7 клас на святі «Звичаї та традиції українців очима сучасного школяра».

Один відомийфілософ сказав: «Рослина без коріннявисихає,людина без минулого не живе». Кожналюдинамаєзавждипам’ятатизвідки вона родом, де їїкоріння, добре знати історію та звичаїсвого народу, ріднумову, мамину пісню, бабусиніказки.

А ми, сучасна молодь ХХІ ст., не лишепам’ятаємозвичаї наших предків, а й є їхпалкимиприхильниками: любимо, цінуємо, дотримуємось та виконуємо, підтасовуючи все під моду. І дужевже ми любимо пісню, аджепісня – це душа народу. Без пісні не обходитьсяжоднаподія в життілюдини.

Існує легенда, пов’язана з історієюукраїнського народу, появоюпісні:

«Якось Господь Бог вирішивнаділитидітейсвіту талантами. Французивибралиелегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці–дисципліну і порядок, італійці – хист до музики. І коли Господь Бог всіхобдарував, то побачив у куточкудівчину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, а на головібагріввінокізчервоноїкалини.Дівчинахотілавжейти, та Господь Бог, піднявши руку, зупинивїї. «Є умененеоціненний дар, якийуславить тебе на цілийсвіт. Це – пісня». Узяладівчина–Українадарунок і міцно притиснула його до серця.

Отже, зараз з’явитьсяцядівчина і подарує нам частинкусвого таланту.Зустрічайтезаслуженународну артистку загальноосвітньої школи с. Куклиученицю 7 класуЮліюСеменюкізпіснею «Плакала, плакала, плакала».



(Звучитьпісня з інсценізацією)

Плакала, плакала, плакала

Новийіміджмодирозум весь забрав,

Місцесвоєвшколі, як і всішукав.

На ставку лілеє, а в очах любов

А десь там над дітьми

Дирекція плакала знов.

Приспів:

Плакала, плакала, плакала дирекціяшколи,

Чому ж нашіучні без шкільноїформи.

Думали вони думали, думали гадали,

Любих наших діточокдодомуповертали.
Модомоямодо, не ламай же дров,

Боусі ми діти, хочемвчитисьзнов.

У ставку лілеї день і нічцвітуть.

Поженусь я й за тобою,дайлишедовчусь.

Приспів:

Ой не плакала більш не плакала дирекціяшколи,

Бо як узріламоднихучнів, чуть не лишилась мови.

Думали вони думали, думали гадали.

ВизвалиОчачу в школу, вколоніювсіхвіддали.
Приспів:

Ой не плакала більш не плакала дирекціяшколи,

Через те,щоучні без шкільноїформи.

Думали вони думали, на своїйпедраді,

Помінялиіміджвшколі, тежкрутими стали.
Ведуча.Ми продовжуємо наше свято. У нас так, як і в наших предків, ніякарозвага не обходиться без музики і танцю. А танцюватиукраїнський народ - ох, як умів! Та й зараз, любі наші дідусі та бабусі, лишепочуютьзнайомумелодію, відкидають в сторону палиці, а самі – в танок. А немовлята!Тільки но спираються на ноги, а підмузикувжерухають сідничками.

(танецьпідпісню «Опагангамстайл»)
Ведуча.А який же працьовитийбув колись наш народ! Скількиж то робіт вони поперероблялисвоїми руками, аджетакоїтехніки, як зараз, на той час ще не було. Косами косили сіно, серпами жали жито, а потімйого молотили ціпами. Для будівництважитлакожну дощечку вистругуваливручну. Самотужки й виготовлялимеблі для інтер’єру.

Отож давайте подивимось, як зараз працюютьукраїнці, а особливо жителі Кукол. О, рідне наше село, площарозлогихстепів і полівдорівнюєплощі 1000 футбольнихполів. Та й де іщеможнатакепобачити, якщо у всічаси у Куклах жили такідобрі, гостинні люди. До вашоїувагисценка«Одного разу під Куклами».



Одного разу під Куклами.

Юрчик. Чьо ти плачеш, цеж серіал?

Яринка. Того шо мені шкода Настю.

Юрчик. А чого тобі її шкода, вона ж замужем за олігархом?

Яринка. А кохає бідного Павла.

Юрчик. То нехай вийде за Павла.

Яринка.Але ж він бідний вчитель.

Юрчик. Вас, жінок, взагалі непоняти, на шо всі ці забобони?

Яринка. Шо ти несінитницю несеш? Просту жінку може зрозуміти тільки жінка!

Юрчик.В цьому і вся ваша проблема, жінку може зрозуміти жінка, а живете з мужиками!

Юрчик.(нагадування на телефоні) Ну все, бувай, я пішов Кльопу кормити.

Яринка.Цеж треба було свиню Клеопатрою назвати!

Звучить музика

Юрчик. Все пропало! Все пропало!

Яринка.Юрчик шо сталося?

Юрчик.Кльопа полуднік не з’їла.

Яринка.Ну і шо, ти ж її по 8 разів на день годуєш. Вона вже й так як бочка. І взагалі, ця свиня у нас 3 тижні, а ти про неї знаєш більше, а ніж про мене.

Юрчик.Не мели дурниць.

Яринка.Добре. Коли у неї день народження?

Юрчик.28 червня, на День Конституції.

Яринка.А у мене?

Юрчик.(мовчить) Яринко, та ти взагалі не понімаєш, як це серйозно, щоб наша свиня виграла на тому ярмарку. Її точно треба кормити по цьому графіку.

Юрчик.(Іде до вікна)Ой-ой температура впала на 2 градуси, треба Кльопу накрити, й ветеринара викликати, а то досі вже сонячний удар.

Яринка. Так цеж наше покривало, ми на ньому спимо!!!

Юрчик.Тобі шо шкода для нашої свині цієї ганчірки!

Сценка Юрчик і ветеринар

Юрчик. Ну шо там. (Пауза) Ой нє!!!

Ветеринар.Зачекайте, на перший погляд свиня здорова.

Юрчик. Ви серйозно, тоді чогож вона нічо не жере?

Ветеринар. Імінно тому у мене підозра на класичний інтеверичний варикоз.

Юрчик.І шо робить?

Ветеринар.Ну я вам би порадив її від гріха подальше, того.

Юрчик.Якого, я нічо не розумію.

Ветеринар. Ну того, її треба зарізати.

Юрчик. Кого, Кльопу?

Ветеринар.Ну, да.

Юрчик.Кльопу на м'ясо!

(Сміється і б’є ветеринара по голові каструлею.)

Вєра І Яринка

Вєра.Яринко, привіт.

Яринка.І тобі не хворіти.

Вєра.А де ж твій твій Юрчик.

Яринка.Он пішов ветеринара викликати, з тею свинею возиться.

Вєра.На вас хтось порчу навів, через вашу свиню заздрять.

Яринка.Та ну, Вєра, ти шось як скажеш!

Вєра. Ти подумай сама, логічно. Твій Юрчик цілу ніч провів з свинею, витрачає на неї усі гроші, на тебе уваги не звертає, треба порчу знімати.

Яринка. Так хто зніме?

Вєра. Як хто? Ми.

Яринка.Ну пішли.

Юра і ветеринар

Юрчик.Ах ти шкуродьор, скільки ти вже пацієнтів на той світ відправив, ти ж клятву Гіпократа Давав!

Ветеренар. Та якого Гіпократа, я ж ветеринар?

Юрчик.Ти не ветеринар, а ман’як!

Яринка. Юрчик, шо сталося? Заспокійся.

Юрчик. Цей доктор зло мені запропонував, щоб я Кльопу зарізав!

Вєра.Де ж це ви таке бачили, шоб на селі свиней їли, правда Юра?

Ветеринар.Та вам не ветеринар треба, психіатр, псіхі-псіхі!

Вєра.Юрчик, зачекай, може на вас порчу навели, поврочили?

Юрчик.Може бути, така красуня по двору ходить, а як хрюкає, як співає…

Ветеринар.Яринко, це вже не порча, а блокада мозгу.

(Йдуть вроки знімати.)

Юрчик.Я не понімаю, щоб свиня начала жерти треба на голову воском шмалять?

Вєра. Тут написано, шо ше 8 капель осталось.

Юрчик.Ай-ай-ай, та шо то таке, одна мені на мозгі капає, друга на мордяку. Ну все, я пішов свиню годувати!

Яринка.Юрчик, зачекай! Ти куди?
Ведуча.А хочетедізнатись, як проходило дозвілля у нашихпращурів? Вони часто збирались на вечорниці, посиденьки, любили бешкетувати, гралинародніігри.На Щедрийвечірдівчата ворожили. Кожна з них мріялапізнати свою долю, дізнатисьчи буде в парі у новомуроці.

Заразми з вами побачимо, як сьогоднішня молодь пророкуєсвоємайбутнє.



Сценка «На Щедрийвечір»

(Збираються в кучку дівчата)

  • Дівчата, сьогодні ж ввечері гадати можна!

  • Як?

  • Моя бабуся казала, що треба під вечір носити в хату дрова, складаючи їх під піч рахувати. Якщо приніс парне число – значить в цьому році бути з парою.

  • Мені мама розповідала, що вони колись перекидали чоботи через хату: в яку сторону чобіт буде дивитися носком, туди й заміж вийдеш.

  • А я чула, що треба носити ротом воду від криниці, замісити тісто на млинці, а потім їх пекти. А коли на небі з’явиться перша зірка, з першим млинцем потрібно вийти на вулицю, іти дорогою селом . Кого першого зустрінеш із чоловічої статі, чи почуєш ім’я, можливо хтось когось гукає, так і буде зватися твій суджений.

  • Ну й дурниця! Щоб я носила дрова? Та я ж манікюр зламаю!

  • А я, хіба зовсім з глузду з’їхала, щоб ротом воду носити?

  • Наприклад, в мене кращий варіант! (дістає із сумочки газету. Читає оголошення) Цілителька, провидиця Анастасія за один сеанс виложить на картах майбутнє, зніме порчу. І всього за 100 гривень.

  • Ви як хочете, а я – до гадалки.


(Зустріч зпровидицею)

  • Добрий день!

  • Добрий день!

  • Сідай дитинко зручніше, спілкуйся чіткіше. Що тебе турбує?

  • Хочу дізнатися за кого заміж вийду?

  • За будь яку інформацію треба заплатити. Ти мені грошову одиницю, а я тобі – хто прийде з паляницею. (Платить гроші) Я лише карти правди розкладу, чарівну кулю покручу, і все тобі я розкажу. О, та на тобі ж порча велика. І хлопець в тебе є, але подружка хоче відбити. За 100 гривень треба милого міцніш приворожити. (Платить гроші) А щоб щастя з ним мати, треба й порчу зняти. (Платить гроші)Ну все, будеш ти щаслива, здорова, незабаром підеш під вінець. І буде у тебе щасливий кінець. (Іде від провидиці)

(Гадалка тримає в руці гроші, так, щоб бачили глядачі) На винце вистачить. Можна йти щедрувати та святого Василя зустрічати. А ви ще приходьте, я вмію правду казати, знаю як збрехати.
Ведуча. Наше свято підходить до завершення. І хочу сказати, що дуже до юних сучасних дитячих сердець припали звичаї та традиції святкування Різдвяних свят. Це єдиний обряд, який ми не змогли підкорити новому іміджу моди. Не вистачило духу. Отож зустрічаймо наших колядників!

ЗНовим Роком, вчителі!

Ізсвятами, гості й друзі!
7 класусіх вас любить, та дужецінує.

А на радість та на втіху – вітаннядарує!
Лети в історію, прощай навіки, старийроче.

Яке ж майбутнєНовийрік нам напророчить?
У цющасливуноворічнуднину

ВітанняшлемовсійВолині.
Хай новорічнапісня не втихає

І над Карпатами, і над степами.
В Поліссі, наПоділлі й Закарпатті

Усімбажаємрадості і щастя.
ЩобДід Мороз у новорічнийвечір

Принісгостинцідорогіймалечі.
А в Маневицькомурайоні

Нехай всі люди будутьщирі та здорові.
А на Донецьку й на Донбасі

Нехай пануєщастя в кожнійхаті.
Нехай здоровимиростутьдівчата й хлопці,

Щобвесілля гули у селах в цьомуроці.
Хайзійдерадісна над вами зоряниця!

Хай родить щедро вам і жито, і пшениця!
Хайквітнутьусмішки на кожному обличчі,

Хай буде доленоснимНоворіччя!
Світи, щаслива наша зіронько, зорею,

Повіксвіти над Україноюмоєю!
Твоєприйдешнє,вірю, кращим буде

Усімдобрим, мирним людям.
Добра бажаєм, кохання і любові.

Віншуємрадістю, і щастям, і здоров’ям!
(Звучить колядка «Нова радість стала»)
Бібліотекар.Дякую нашим учням за гарне свято. Завдякиїхнімстаранням ми з вами усвідомили,як швидко минають роки, все навкругизмінюється: мода, звичаї, побут, дозвілля, свята, речі, які нас оточують. Та ценезаважає нам бути справжнімипатріотами.Ми не можемо забути звичаїнаших предків, людей що створили історію славного українського народу. Як би там не було, ми все таки зумілизберегтиживлющийродиннийвогник своїх прадідів і ніколи не дамойомузгаснути. Про це свідчать і вишиванки, в які були одягнені наші семикласники, і те, що учні цікавляться життям свого родоводу.

Дякуювсім за увагу!



Додаток 3

Українські вечорниці

(до свята вишиванки)

(Зал прибраний під стиль старовинної української світлиці, в якій знаходиться господиня. Заходятьдівчатаізпіснею «Ой там на точку на базарі»…)



Дівчата.Добрий вечір господине!

Господиня.

Добрий вечір! добрий вечір!

Просимо до світлиці

На веселі, на бадьорі наші вечорниці!

А звідки ви такі веселі?

Дівчина. Та на ярмарку були. Наспівалися, нажартувалися, аж у горлі пересохло.

Господиня. Відпочиньте, напийтесь водиці і сідайте за роботу, адже незабаром хлопці прийдуть. (Дівчата пють воду і сідають вишивати)

Дівчина. Щось вони запізнюються.

Дівчина. Може хату переплутали?

Дівчина. А вони можуть. На це вони мастаки.

Дівчина. І не тільки на це.

Дівчина. Очевидно на багаті села майнули.

Дівчина. Куди там! Їм тільки до клубу пішки ходити.

Дівчина. Колись хлопці на конях їздили, а тепер…Ото часи перемінилися.

(заходять хлопці)



Хлопець. Добрий вечір! Можна до вашої гостини?

Господиня. Заходьте, сідайте, будьте як у дома.

Дівчина.Чого це ви як засватані? Проходьте, сідайте, хіба не бачите скільки в нас дівчат на виданні!

Хлопець.Ой дівчата, як вигарно вишиваєте! Якби мені хтось вишив сорочку таким узором – я б до самої смерті дякував.

Дівчина. Багато хочеш. Може ще й сватів пришлеш?

Хлопець.Чому б і ні? Дівка ти славна. Он уже скільки рушників навишивала. На них і мальви порозцвітали, і кетяги калини. Та навіть довгі коси українських верб.

Хлопець. Дівчата, а навіщо вам стільки рушників багато? Коли не прийдемо на вечорниці, а ви все вишиваєте та й вишиваєте. І всі вони якісь різні увас.
Хлопець.Дійсно. Он, Марійка, лише два кольори використовує: чорний та червоний. А у Софії - ціла кольорова палітра. Щоб це воно значило?

Дівчина. Ну як ти такого простого не розумієш? Коли вишиваєш, душа заспокоюється і стає так добре-добре. А рушники – це ж наші обереги від лихих людей та злих духів. Недарма в народі кажуть: «Дім без рушників. Як сім’я без дітей».

Дівчина. Без рушника та без пісні не обходиться народження, одруження та інші ювілейні урочистості.

Дівчина.А узори на рушнику – це давні забуті символи.

Дівчина.Та й кольори теж мають своє значення. Наприклад, білий колір на рушнику символізує Бога Отця. Це колір сили, життя та духовної чистоти, колір енергії.

Дівчина. На противагу білому чорний колір, навпаки, вбирає у себе інформацію та енергію.Поєднання чорного та білого зустрічаємо у поминальній атрибутиці та у вишитих рушниках, які використовувались під час посту.

Дівчина.Червоний колір відповідає стихії вогню. Він гарячий, яскравий та зігріваючий і символізує чоловічу основу у природі. Червоний також символізує кров, пролиту воїнами за рідну землю та є домінантним у весільних рушниках. Тому, що - це символ нерозривного кровного зв’язку, символ любові та роду.

Дівчина.Вишиті рушники із чисто синім узором,  вважалися «пісними». Їх вивішувалипід час посту порядізбілими, чипоєднувалиодночасносині та білі нитки в одному узорі. «Пісним» вважаєтьсятакожпоєднаннясиніх ниток ізчорними.  

Дівчина.Окремими кольорами у вишиванні рушників стоять жовтий та золотий. Обидва ці кольори трактуються, як кольори небесного вогню , кольори Сонця та символізують Божественну мудрість і багатство.  

Дівчина.Зеленийколірсимволізуюєдуховний спектр. Цейколірвважаєтьсяблагодатним, сприяєспокійномужиттю і єпритаманнийнашій ЗахіднійУкраїні таасоціюється з витоками природи.

Хлопець.Катерино, а хто тебе так гарно навчиввишивати?

Дівчина. А хібати не знаєш, щовишивати рушники, сорчкиматерінавчаютьсвоїхдочокщезмалку? І я тежвдячнасвоїйматусі за ці уроки. Бажаю їй щастя, міцног оздоров’я та довгих літ життя. А також щастя та миру неньці Україні. Хай її доля стелиться рушниками.

Дівчина. А на згадку про свято вишиванки, веселі вечорниці прозвучить пісня «Рушник» у виконанні нашої учениці. (Звучить пісня «Рушник» А. Малишка з інсценізацією)

Додаток 4

Засідання

батьківськогоклубу
Як виховати у дітей любов до читання
Мета: розповісти батькам про роль книги в розвитку інтелектуальних умінь дитини; довести бать­кам значення уміння читати для успішного навчання дитини по всіх предметах; дати ре­комендації батькам по вдосконаленню техні­ки читання та розвитку читацького інтересу у дітей.

Коментар:бібліотекар готує анкети для учнів та батьків, пам’ятки для учнів, рекомендації та поради для батьків.

Зал святково прикрашений: виставка дитячих книг, малюнки школярів, вислови про книгу.

Анкета для учнів

  1. Як ти вважаєш чи може людина жити без книги?

  2. Чи подобається тобі читати книги?

  3. Які книги ти читаєш із задоволенням?

  4. Чи подобається тобі отримувати книги в подарунок?

  5. Яку книгу ти тепер читаєш?

  6. Тобі її подарували, чи ти узяв її в бібліотеці?

  7. У вас дома багато книг?

  8. Які дитячі книги є у вашій домашній бібліотеці?

Анкета для батьків

  1. Чи подобається вашій дитині читати книги?

  2. Скільки часу вона проводить за книгою?

  3. Ви переконуєте свою дитину читати, чи вона це робить без примусу?

  1. Перевагу яким книгам вона віддає?

  2. Як ви заохочуєте її читацькі прагнення?

  3. Чи даруєте ви своїй дитині книги?

  4. Чи є у вас із цього приводу якісь переконання?

  5. Чи обговорюєте ви зі своєю дитиною прочитане?

  1. Чи вважаєте ви себе активним читачем?

  2. Чи являєтесь ви прикладом для своєї дитини учитаннікниг?



Пам’ятка для учнів «Правила читання»

  1. Якщо хочеш навчитися читати добре, читай не менше 10 - 15 хвилин на день.

  2. Не читай лежачи, вибери зручну позу для читання.

  3. Під час читання прибери відволікаючі предмети, вим­кни телевізор.

  4. Якщо книга виявилась захопливою, а тобі хочеться почитати довше, зроби перерву, використай її для фіз­культурної паузи.

  5. Звертай увагу на вчинки героїв, аналізуй їх, роби для себе висновки.

  6. Вчися у героїв прочитаних книг хорошим манерам і хо­рошим вчинкам.

  7. Якщо ти вирішив перервати читання до наступного разу, поклади в книгу закладку. Ця книга, можливо, буде цікава не лише тобі, але й іншим людям. Вони по­винні взяти її в руки чисту і охайну.

  8. Ділися із друзями інформацією про цікаву і захоп­люючу книгу.

Пам’ятка для учнів «Як готувати домашнє завдання по читанню»

  1. Уважно прочитай назву твору.

  2. Подивися, хто автор твору.

  3. Уважно, прочитай весь текст.

  4. Відзнач олівцем ті слова, зміст яких тобі незрозумілий.

  5. Знайди пояснення незрозумілих слів у словнику або спитай у дорослих.

  6. Подумай над тим, яка основна думка даного тексту.

  7. Уважно прочитай запитання наприкінці тексту і поста­райся на них відповісти за допомогою тексту.

  8. Склади план переказу тексту.

  9. Підготуй переказ тексту вголос (від іншої особи).

  10. Не дивлячись в текст, пригадай дійових осіб тексту.

  11. Дай героям характеристики, враховуй і власну думку.

  12. Вислови свою думку щодо прочитаного тексту, поділися цією думкою зі своїми рідними. їм це буде цікаво.

Рекомендації батькам щодо розвитку читацького інтересу у дітей

  1. Прищеплюйте дитині інтерес до читання з раннього ди­тинства.

  2. Купуючи книги, вибирайте яскраві по оформленню і цікаві за змістом.

  3. Систематично читайте дитині. Це сформує у неї звичку щоденного спілкування із книгою.

  4. Обговорюйте в родині прочитану дитячу книгу.

  5. Розповідайте дитині про автора прочитаної книги.

  6. Якщо ви читаєте дитині книгу, прагніть перервати чи­тання на самому захоплюючому епізоді.

  7. Пригадуючи із дитиною зміст прочитаного, навмисно його спотворюйте, щоб перевірити, як вона запам’ята­ла текст.

  8. Радьте дитині книги свого дитинства, діліться своїми дитячими враженнями від читання тієї, або ін­шоїкниги, зіставляйте ваші та її враження.

  9. Влаштовуйте вдома дискусії щодо прочитаних книг.

  10. Купуйте по можливості, книги авторів, що подобають­ся дитині, оформляйте її особисту бібліотеку.

  11. Виховуйте дбайливе ставлення до книги, демонструю­чи книжні реліквії своєї сім’ї.

  12. Даруйте дитині книги із дарчим надписом, теплими побажаннями. Через роки це стане їй щасливим нага­дуванням про рідний дім, і близьких людей.

Хід заняття

Вступне слово бібліотекаря.

Шановні батьки! Тема наших зборів – «Як виховати в дітей інтерес до читання?». Зверніть увагу на цитату, записану на плакаті: «Бійтеся, діти, ліні, як поганої звички, і читайте ви щодня хоч по сторіночці».

Так писали, звертаючись до малюків, книговидавці минулого століття. Але і зараз, понад 100 років опісля, в епоху всюдисущого телебачення, відеофільмів і комп’ютерів цей заклик не застарів. Чому ж дитині так необхідне читання? Як прищепити йому любов до книг? Ці питання цікавлять усіх батьків, і сьогодні ми спробуємо на них відповісти.

Загальновідомо, що для успішного навчання дитини по всіх предметах необхідно уміти добре читати, мати інтерес до книги. Інколи дитині важко розв’язати задачу тільки тому, що не уміє його правильно прочитати. Грамотне письмо також пов’язане з навичками читання.

Всі батьки знають про користь читання, тому цілком природна і законна їх тривога, якщо дитина не любить книги. Послухайте, що писав про читання видатний педагог В. О. Сухомлинський: «… Можна жити і бути щасливим, не оволодівши математикою. Але не можна бути щасливим, не уміючи читати. Той, кому недоступне мистецтво читання, - невихована людина, етичний неук».

Читання вимагає праці (до речі, не тільки від дітей, але від батьків). Телевізор дивитися легше. З читанням все інакше. Як ви думаєте, з якого віку потрібно щепити любов до книги? (Відповіді батьків).

Хочете вірте, хочете перевірте, але, на думку дитячих психологів, любов до читання потрібно щепити буквально з «пелюшок». Дитина буде краще розвиватися, якщо в неї над колискою читають книги.

Шановні батьки!Досягти власної життєвої мети та успішно адаптуватися в сучасному інформаційному суспільстві зможе перш за все той випускник школи, який здатний до безперервної самоосвіти, який уміє самостійно здобувати інформацію, використовувати її у власній діяльності. Одним із важливих засобів для досягнення особистої мети людини в усі часи було і є читання. Читання є базовим компонентом освіти. Саме сформованість вмінь грамотно читати і розуміти тексти у школярів сприяє ефективній навчальній діяльності з усіх предметів та підвищує рівень соціалізації дитини. Уміння грамотно читати й розуміти прочитаний текст в учнів початкових класів формується не тільки в урочній, а й у позаурочній діяльності. Робота з формування читацької компетентності є результативною лише за умови системного підходу, активної співучасті всіх учасників навчально-виховного процесу.

Не лише в школі, але і вдома, в сім’ї ми навчаємо дітей любити книгу.Мабуть, немає батьків, які б не хотіли навчити своїх дітей виразно і швидко читати, прищепити інтерес до читання, адже роль і значення книги в житті людини важко переоцінити. Гарна книга – і вчитель, і вихователь, і друг.

Всі батьки знають про користь читання, тому цілком природна і законна їх тривога, якщо дитина не любить книги.



Що треба зробити, щоб дитина полюбила читан­ня? (Відповіді батьків).

Висновок.

Звичайно, помиляються ті батьки, які вважають, що варто лише купити книгу, як вона відразу ж сподобається дитині. Збоку батьків потрібна велика увага до читання мо­лодшого школяра, допомога і керівництво його читанням. Треба навчити дітей любити книгу.



Чи можуть молодші школярі самі вибрати книгу для читання? (Відповіді батьків).

Висновок.

Більшість молодших школярів люблять читати. Але самі вибрати книгу вони не можуть. Тому дуже важливо, щоб дорослі стежили за підбором книг для дитячого читан­ня. Деякі батьки помилково думають, що будь-яке читання корисно, а інші вважають, що за читанням дітей повинні стежити вчитель і бібліотекар, а роль батьків у цій справі невелика. Дійсно, і вчитель, і бібліотекар стежать за читан­ням дітей, та не завжди вони можуть захистити учнів від літератури, не призначеної не для цієї вікової групи. Лише спільні зусилля бібліотекарів, вчителів і батьків можуть вплинути на правильний розвиток дитячого читання.

Для кожного дитячого віку існують рекомендаційні списки літератури «Що читати дітям». Вони є в кожній шкільній і районній бібліотеці. До цих списків, складених з урахуванням віку дітей, включені твори художньої і науково-популярної літератури, книги класиків і сучасних пись­менників, українська і зарубіжна література, поезія і проза.

Батьки повинні стежити, щоб до рук дітей потрапляли книги, призначені для їх віку. Тому доцільно в основному дотримуватися, тих рекомендацій, які дані в списках для читання. Марно деякі батьки гордяться тим, що їх діти із задоволенням читають книги для дорослих. Це часто буває шкідливим, тому що молодші школярі не можуть повністю зрозуміти і усвідомити всю глибину твору. Вони ще не сприймають його належним чином, стежать тільки за роз­витком сюжету і уловлюють лише основний зміст книги. Таке читання виробляє шкідливу звичку читати поверх­нево, пропускаючи опис природи, характеристики героїв, міркування автора.

Наглядаючи за читанням дітей, треба обов’язково праг­нути до того, щоб книги були різноманітної тематики: казки, оповідання, про тварин і рослини, пригоди, оповідання про ге­роїв, працю дорослих і дітей, про школу, музику, мистецтво.

Добираючи книги, треба враховувати індивідуальні ін­тереси малечі. Діти, особливо хлопчики, часто захоплюють­ся лише пригодницькою літературою. Ця тяга до пригод, гострим, захоплюючим сюжетам цілком природна, та треба спрямувати її в потрібне русло. Треба прослідкувати, щоб книги пригодницького жанру не були єдиними в читанні ді­тей,щоб до їх рук не потрапляли книги, призначені для до­рослих. Якщо дитину особливо цікавить життя рослин або тварин, нові машини, мандрівки, слід добирати книги, із яких вона могла б отримати нові і цікаві для неї відомості.

Особливо треба звернути увагу на розвиток у дітей ін­тересу до науково-популярної літератури. Учні четвертого класу повинні читати доступні для них книги. Треба привчити дитину брати їх із бібліотеки.

Якщо дитина росла і розвивалася в обстановці, де літе­ратурні бесіди, слухання, читання є нормою повсякденного життя, вона і в школі цікавитиметься змістовною і різносторонньою інформацією, яку можна почерпнути головним чином із книг. Із неї виросте зосереджений читач.




Педагогічний практикум для батьків

Аналіз ситуацій

Ситуація 1.

Не можна сказати, щоб Володя не любив книги. Він може подовгу тримати книгу в руках, роздивлятись малюн­ки, перегортати сторінки. Та сам читати не любить. «Тату, у мене цікава книга. Почитай, будь ласка»,— часто зверта­ється він до батька. Тато бере книгу, читає. Прочитавши главу, відкладає убік: «Читай далі сам».

Володі цікаво, що буде в наступному розділі. Він береть­ся за книгу, та самому читати важко: слова не складаються в речення так швидко, як у тата. Володя перескакує через декілька рядків, тому не все зрозуміло. Деякі слова він чи­тає неправильно, через це спотворюється зміст написаного. Трошки помучившись, Володя йде до бабусі, мами або стар­шої сестри: «Почитай книжку».

Іноді хто-небудь пожаліє, почитає Володі. І так повторю­ється майже щодня. Володя не любить читати самостійно тому, що сам процес читання для нього важкий. Книги се­рйозні і цікаві для його віку він читає через силу, а книги більш легкі для самостійного читання вже не так цікаві для нього за змістом.



Як же зробити так, щоб процес читання став для дітей особистою необхідністю?(Батьки обмінюються досвідом з цього питання.)

Висновок.

У цій справі дуже корисні ігри, в процесі яких навчання читанню йде невимушено і весело. Величезну роль відігра­ють і вечори сімейних читань, наповнені живим, розумним словом. Під час сімейного читання батько і мати зближу­ються із дітьми, відкриваються для них з іншого боку.

Батьки повинні допомогти дитині розвинути техніку читання. Робота над технікою читання - процес досить тривалий і не завжди привабливий для дітей. Однак без нормальної техніки читання навчання в старших класах буде значно утруднене.



Ситуація 2.

Мати розповідає, що, укладаючи десятирічну дівчин­ку спати, завжди читає їй декілька сторіночок із книжки, так заведено. І дівчинка цілий день чекає цієї хвилини. Чи згодні ви із тим, що такій великій дівчинці треба читати вголос? Чим керується мама, читаючи дитині вголос? Що дає така традиція?



Висновок.

Добрі результати дає читання перед сном. Справа в тому, що останні події дня фіксуються емоційною пам’ят­тю, і в ті години, коли людина спить, вона перебуває під їх враженням.



Ситуація 3.

Ви Марійку не викликайте читати, ‒ хором заявили мені малознайомі другокласники.‒ Вона у нас не вміє чи­тати.‒ Так, не вмію, ‒ переконано підтвердила дівчинка.‒ Зі мною і мама удома займається, і бабуся, а я все одно ніяк не навчуся.



У чому причина Марійчиного «невміння» читати? Як боротися з цим невмінням? Які прийоми допоможуть дитині повірити в себе?

Висновок.

Якщо дитина перебуває ще лише на перших сходин­ках оволодіння технікою читання, не треба примушувати її подовгу читати. Краще читати трохи менше, та частіше. Почитати 5‒7 хвилин і переказати зміст абзацу. Через го­дину-дві ще 1‒2 абзаци. Перед сном ще одна порція. Ефек­тивність такого тренування набагато вища, ніж читання протягом години-півтори за один прийом.



Ситуація 4.

У нашій сім’ї ми часто даруємо дітям книги. Обов’язково підписуємо їх:

«Сергійкові ‒ в перший день навчання. Не­хай воно буде для тебе радісним і бажаним», «Наталочці ‒ в день народження від бабусі і дідуся». Такі книги-пода-рунки передаються із покоління в покоління.

Що дає така традиція? Чи вважаєте ви, що дітям треба обов’язково да­рувати книги?

Висновок.

У деяких сім’ях стало доброю традицією зберігати улю­блені дитячі книги. Життя у цих книг може бути довге: їх читали бабуся, дідусь, мама, тато, а зараз вони стали друзя­ми дитини. Така сімейна традиція не лише виховує дбайли­ве ставлення до книги,а й доповнює почуття до найдорожчих людей.

Існують різні точки зору на необхідну швидкість читан­ня в кінці початкового навчання. У програмі початкових класів вона складає 90‒100 слів за хвилину. Деякі автори вважають, що до кінця навчання в початковій школі бажа­но, щоб учні читали 120 слів за хвилину.

Василь Сухомлинський у своїй книзі «Розмова з моло­дим директором школи»писав, що нормальне читання ‒ це читання в темпі 150‒300 слів за хвилину. Щоб з’ясувати обґрунтованість тих або інших рекомендацій В.3айцев, що займається проблемою техніки читання, зіставив успіш­ність учнів 6‒8 класів (відмінників, хорошистів, трієчників), із швидкістю читання третьокласників. Що ж з’ясувалося? Ті, хто став відмінником, до кінця тре­тього класу читали в середньому 150 слів за хвилину, хорошисти‒120 слів за хвилину, трієчники ‒80‒90 слів за хвилину. Отже, якщо ми хочемо, щоб наші діти займа­лися переважно на відмінно, ми повинні виконувати реко­мендації В. О. Сухомлинського про те, щочитання як джерело духовного збагачення не зводиться до вміннячитати: з цьоговміннявонотількипочинається… Тому треба домагатися не читаннязарадичитання, а читання як самостійноїдіяльностідитини у світі книг, з якоїпочинаєтьсяїїосвіта, самовиховання, формуваннявисокиххудожніхсмаків,гармонійнийрозвитокособистості.



(Бібліотекар роздає роздруковані поради батькам.)

Поради батькам

1. Якщо до школи є бажання і можливість займатися із дитиною, нехай вона прийде в школу, уміючи читати. У 4 ‒ 5 років вчитися читати легше, ніж в 7 ‒ 8 років.

2.Терпляче допомагайте дитині, якщо у неї недостатня швидкість читання.

3.Навчаючи дітей читанню, спирайтеся на їхні інтереси. Дитина, яку вчили читати примусово, неохоче користу­ється цим своїм умінням.

4.Більше грайте із дітьми, влаштовуйте з ними літера­турні вікторини.

5.Розповідайте дітям казки. Навіть «зовсім великі» діти (ми часто говоримо семи-восьмирічній дитині: «Ти вже не маленький») дуже люблять послухати казку перед сном. Це заспокоює їх, допомагає зняти напруження.

6.Частіше влаштовуйте сімейні читання. Дітям, що ви­росли, читати вголос ще цікавіше, ніж маленьким.

7.Читайте самі, нехай дитина бачить, що вільний час мама і тато проводять не лише біля телевізора.

8.Є речі, які дітям краще не чути і не знати: наприклад, суперечки батьків на побутові теми і т. д. Та суперечки батька і матері з приводу прочитаної книги діти повин­ні чути обов’язково.

9. Візьміть до уваги, що вік від 7 до 16 років ‒ це про­міжок життєвого шляху, коли людина або набуває по­треби в читанні і реалізує її протягом всього життя, або упускає цю можливість.

10.Не завжди поспішайте відразу відповідати на дитячі питання, краще порадьте дитині пошукати відповіді в книгах самостійно.

11.Збирайте дома різні словники: тлумачний, орфографіч­ний, енциклопедичний, іноземних слів і т. д.; виховуй­те в дитині звичку звертатися до словників і працювати із ними.

12.Старайтеся купувати і дарувати дітям хороші книги, обов’язково із надписом. Звертайте увагу на те, що син або дочка читає.

13.Разом із дитиною створіть для неї таку бібліотеку, щоб у ній були різні книги, а не лише, наприклад, фан­тастика і пригоди.

14.Разом купуйте, читайте, ремонтуйте книги, обговорюй­те прочитане. В цьому випадку набагато легше вплива­ти на читацькі смаки дитини.

15.Обов’язково запишіть дитину в бібліотеку. Час від часу ходіть туди разом з нею.




Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка