Конспект лекцій для студентів I курсу напряму підготовки 020207 «Дизайн» денної форми навчання Луцьк 2014 (075. 8)



Сторінка1/4
Дата конвертації20.03.2017
Розмір1.24 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4
Міністерство освіти і науки України



ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДИЗАЙНУ
Конспект лекцій

для студентів I курсу напряму підготовки 6.020207 «Дизайн»

денної форми навчання

Луцьк 2014


УДК 74 (075.8)

І 11
До друку _____________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ (підпис)
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки.

(підпис)


Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ, протокол № _

від « » _________20 ____ року.


Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою Технічного коледжу Луцького НТУ, протокол № ___ від «___» _______ 20 ___ року.

________________ Голова Навчально-методичної ради коледжу.

(підпис)


Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії “Моделювання та конструювання промислових виробів та дизайну”, Технічного коледжу Луцького НТУ, протокол № ____ від « » 20 ____ року.

________________ Голова циклової комісії “Моделювання та конструювання

(підпис) промислових виробів та дизайну”.

Укладач: _______________ Г. П. Іванченко, викладач ТК Луцького НТУ

(підпис)


Рецензент: _______________ Р. В. Чугай, викладач Луцького НТУ

(підпис)


Відповідальний

за випуск _______Т. М. Бондарук, заст. дир. з НР Технічного коледжу Луцького НТУ. (підпис)


Основи теорії дизайну: Конспект лекцій для студентів I курсу напряму підготовки 6.020207 «Дизайн» денної форми навчання та викладачів / Іванченко Г. П. – Луцьк: ТК. Луцького НТУ, 2014. – 52 с.
Конспект лекцій містить поради щодо методики вивчення знань і навичок дисципліни «Основи теорії дизайну». У ньому описаний лекційний матеріал про основні закономірності проектування у дизайні.
.

©

Г. П. Іванченко, 2014




ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………….……….………..…….………4

1. Тема 1. Загальна характеристика дизайнерської діяльності……......5

Лекція 1. Основні поняття в дизайні……………………………………….....5

Лекція 2. Основні категорії в дизайні………………………………………...10

Лекція 3. Тема, головна мета дизайн-проекту……………………………....13

Лекція 4. Середовище та прикладний характер дизайнерського процесу.18

Лекція 5. Технологія створення дизайн-проекту...........................................27

Лекція 6. Аналіз існуючих виробів та визначення завдань проекту………35

2. Тема 2. Реалізація дизайн-проектів.........................................................38

Лекція 7. Можливі суб’єкти у дизайнерському середовищі……………...38

Лекція 8. Проектний аналіз і завдання гармонізації дизайнерського рішення………………………………………………………………………..42

Лекція 9. Основні етапи реалізації дизайн-проектів. Пошук креативного рішення………………………………………………………………………..46

Лекція 10. Поняття архітектоніки та режисури у дизайнерській діяльності……………………………………………………………………...48

Рекомендована література…………………………………………………51

ВСТУП
Метою викладання дисципліни «Основи теорії дизайну» є вивчення фахових основ художньо-конструкторської, проектної та дизайнерської діяльності. На основі проектування, художнього оформлення, систематичного мислення, спрямованого на вирішення завдань та знайомство із засобами – елементами дизайн діяльності, напрямками, видами дизайнерських основних цілей. Цілком зрозуміло, на очах одного покоління виникла і затвердилася нова професійна діяльність, яку потрібно якось осмислити.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Основи теорії дизайну» є навчити студентів основним видам та напрямкам дизайнерської діяльності у середовищі. Де є об’єкти і види проектів та його категорії, вміти класифікувати та розрізняти їх. Завданням також є вивчення методів та принципів продукту дизайну.

Далі формування умінь системного проектування гармонійної стильової організації та основних етапів реалізації дизайн-проектів дизайнерського середовища.

Основні вимоги дизайну до предметного поповнення середовища та вироблення установки на самостійне проектування фірмового стилю практично, ознайомити із теорією дизайну та практичного виконання дизайну інтер’єрів та графічного дизайну, видами, категоріями, засобами.

Дизайнери різного профілю повинні мати специфічні знання, пов’язані з певною ділянкою дизайну.

Ці знання можна узагаль­нити і сформулювати в такий спосіб як методи художнього проектування і конструювання й художньо-графічних робіт у методичні матеріали тощо.



Тема 1. Загальна характеристика дизайнерської діяльності
Лекція 1

План

1. Основні поняття в дизайні.


У сучасному розумінні об'єктами дизайн-проектування є не вироби, а потреби, наявність попиту на виконання якогось виду діяльності, зокрема, здійснення певної утилітарної функції. Тому доцільно використовувати наступне визначення явища дизайну. Дизайн – специфічна сфера діяльності з розроблення (проектування) предметно-просторового середовища (в цілому і окремих його компонентів), а також життєвих ситуацій із метою надавання результатами проектування високих споживчих властивостей, естетичних якостей, оптимізації та гармонізації їх взаємодії з людиною і суспільством.

Специфіка суті дизайну як одного з видів проектно-творчої діяльності може бути виявлена під час з'ясування того, на що направлена дизайн-діяльність, який аспект цієї діяльності, в чому її відмінність від інженерного проектування та художньої творчості (в сфері образотворчих мистецтв), в чому спорідняність з творчістю в архітектурі і прикладних мистецтвах за певних видових відмінностей.

Орієнтація дизайнерської творчості, його аспект були, в принципі, вірно розкриті в згадуваних в визначеннях дизайну, сформульованих Томасом Мальдонадо та Г. Б. Мінервіним, при зазначених там же недоліках їх дефініції. У цих дефініціях невдалим є вираз: «визначення формальних якостей предметів...».

По-перше, це викликає асоціації з формально-естетичним підходом до розробки об'єктів, хоча автори формулювань поняття «дизайн» і уточнюють, що мають на увазі не тільки зовнішній вигляд об'єктів дизайну, але і їх функціонально обумовлену структуру, яка відображатиме єдність форми і сутності речі. По-друге, дизайнери не визначають, а формують відповідні властивості об'єктів розробки в процесі їх композиційного формоутворення.

Сукупність цих властивостей, проявляючись в нерозривності краси і користі, постає як споживча якість, споживча цінність речі для тих, у розрахунку на кого вона спроектована. У цьому і проявляється специфіка предмета дизайн проектування.

Предметом дизайнерської діяльності є створення гармонійної, змістовної і виразної форми об'єкта, в якій відбивається цілісне значення його споживчої цінності. Інженерне проектування орієнтоване на технічну реалізацію робочої функції об'єкта розробки за дотримання вимог конструктивності, технологічності, економічності його виготовлення в промисловому виробництві. Задовольняючи вимоги рентабельності виробництва, інженер-конструктор одночасно прагне до задоволення вимог споживача (експлуатування, користувача) об'єкта, втілюваних у властивостях функціональності, надійності, довговічності, безпеки, зручності в експлуатації (ергономічності) в тій мірі, в якій досягнення цих властивостей може бути забезпечене вимірювально-розрахунковими і експериментально реєстраційними методами.

Як правило, інженер не ставить за завдання досягнення естетичної досконалості об'єкта розробки, оскільки це прерогатива художника-конструктора, з яким він співпрацює. Більшість споживчих властивостей розроблюваного об'єкта є або результатом спільної проектно-творчої діяльності інженера і дизайнера (іноді і ергономіста), або плодом тільки інженерного проектування. У технічно нескладних об'єктах досвідчений кваліфікований дизайнер самостійно здатний вирішувати завдання забезпечення високого рівня практично всіх споживчих властивостей проектованого об'єкта відповідного виду і типу, вдаючись за необхідністю до консультацій фахівців та (або) довідкової літератури.

Творча діяльність у сфері образотворчих мистецтв спрямована на духовно-ціннісне відображення всього світу, що оточує людину, багатьох форм людського буття, духовного світу самої людини, її діяльності, переживань, світобачення, світовідчуття, ідеалів. Це відображення реалізується через призму індивідуального ставлення художника до зображуваного з урахуванням специфіки втілення художнього задуму в конкретних видах і жанрах мистецтв.

Дизайн же не зображує світ і людину у всьому різноманітті проявів його буття, а виражає відношення до людини і значення, сенс для людини всіх тих об'єктів, які ним проектуються.

Крім того, в дизайні (як і в архітектурі, і інженерному проектуванні) творчу працю придумування об'єкта розробки відділений від реалізації творчого задуму в матеріалі на основі відповідних технологій машинного виробництва.

Якщо художник образотворчого або прикладного мистецтва, як правило, сам втілює свій творчий задум у матеріалі (методами ручного ремісничого праці), то задум дизайнера, втілений в проекті (графічної документації, макеті, моделі, авторське зразку), реалізується іншими людьми за аналогією з процесом впровадження проекту в інженерної та архітектурної творчої діяльності.



Об'єктом дизайну може стати практично будь-який технічний промисловий виріб (комплект, ансамбль, комплекс, система) в будь-якій сфері і середовищі життєдіяльності людей, де соціально-культурно обумовлено (в тій чи іншій мірі) людське спілкування.

Слід зазначити, що фактор людського спілкування взагалі зумовлює потребу в красі не тільки в сфері предметного художньої творчості, але й у всьому різноманітному світі мистецтв. Чим вище роль цього спілкування, тим вище потреба в красі, і навпаки.

Твори художньої творчості стимулюють духовний контакт, співпереживання, духовне взаємодію людей, їх активність у процесі естетичного сприйняття, виявлення смислового змісту художнього образу і естетичної насолоди твором (за відповідності даного об'єкта естетичним запитам, цінностям, ідеалам суб'єктів естетичного ставлення).

За межами сфери дизайнерської творчості залишаються суто технічні об'єкти, які (незалежно від ступеня їх складності) орієнтовані лише на утилітарно-функціональні контакти людини з ними: не припускають міжособистісного духовного спілкування людей в процесі їх використання і сприйняття, не розраховані на роль артефактів матеріально-художньої культури. Це можуть бути і структурні елементи технічних об'єктів (блоки, вузли, деталі, механізми), приховані від їх постійного зорового сприйняття людиною всередині корпусу, кожуха, футляра вироби, що має закриту (частково або повністю) об'ємно-просторову структуру.

Зрозуміло, не є об'єктами дизайну такі об'єкти, що належать до сфери різноманітного інженерно-технічного будівництва та цивільної архітектури (містобудування, житлове будівництво, створення громадських будівель різного призначення з їх інфраструктурою).

Тим не менш, за минулий вік дизайн освоїв чимало об'єктів проектування, що відносилися раніше до сфери діяльності архітекторів.

Це – інтер'єри різних видів громадських, житлових, виробничих будівель; вся сфера транспорту (всіх його видів); «архітектура малих форм» (нині – «дизайн предметного, міського середовища»); ландшафтна та садово-паркова архітектура; оформлення масових свят, спортивних змагань, експозицій, шоу, презентацій тощо. Нерідко тут дизайнери співпрацюють з архітекторами.

Що стосується поділу або взаємопроникнення сфер творчості дизайнерів і художників декоративно-прикладного мистецтва, то воно зумовлене як видами об'єктів розробки, так і підходом до їх створення, обумовленим соціально-культурною роллю тих чи інших речей у предметному оточенні людини.

Природно, що художники декоративно-прикладного мистецтва не займаються численними групами, видами і типами виробів виробничого, громадського і побутового призначення, породженими науково-технічним прогресом, що не мають аналогів в до індустріальну епоху предметного творчості, виробництво яких можливо і раціонально тільки машинним способом. Хоча деякі, колись традиційні для ремісничої творчості групи виробів побутового призначення (різні тканини, меблі, світильники, посуд, одяг та взуття) вже давно стали об'єктами машинного виробництва і дизайнерської творчості.

Серед виробів побутового призначення є такі, які в залежності від підходу до їх художньому освоєнню можуть бути як об'єктами дизайну для їх масового виробництва, так і об'єктами прикладного мистецтва або народних художніх промислів для їх дрібносерійного або індивідуального виготовлення кустарним ремісничим способом. Якщо в дизайні таких виробів переважають міркування конструктивності, технологічності, економічності серійного виробництва (поєднувані з можливою в такому виробництві варіативністю форми, кольору, декоративного малюнка в різних моделях виробів одного виду і типу в їх асортименті), то в декоративно-прикладному мистецтві пріоритет залишається за індивідуалізацією художнього рішення виробів, а також різних способів і прийомів їх виконання та оздоблення.

Як правило, такими об'єктами можуть бути традиційні для прикладного мистецтва, технічно нескладні речі утилітарного, утилітарно-декоративного або чисто декоративного призначення. Наприклад: деякі вироби меблів; декоративні світильники; керамічний і скляний посуд; штучні текстильні вироби; невеликі вироби з металу, деревини, каменю, кістки, кераміки, скла, шкіри, хутра, тканин, трикотажу, використовувані як для прикраси приміщень, так і для прикраси людини (ювелірні вироби, біжутерія); деякі види іграшок; різні види сувенірних і подарункових виробів із різноманітних матеріалів тощо.

Відомо, що розробка тих чи інших методик переслідує мету упорядкувати і систематизувати конкретну практичну діяльність для досягнення необхідного результату найбільш доцільним і ефективним способом. Така мета передбачає певний ідеал діяльності, який стає основою відповідної методики. В залежності від ідеалу змінюється і тип методики. У дизайні використовувалися і використовуються декілька різних методичних ідеалів дизайнерської діяльності.

В одних типах методик ідеал дизайн-діяльності заданий у вигляді наочного зразка процесу і способу продуктивного вирішення поставленого завдання на конкретному прикладі розробки якого об'єкта в конкретній ситуації. Вони служать поширенню в масовій практиці передового досвіду, але не містять широких узагальнень.

В інших типах методик ідеалом діяльності служить не наочний зразок, а нормативна схема процесу діяльності, що визначає послідовність розробки проектної документації поетапно, зміст проектних робіт на кожному етапі, вимоги, критерії та способи оцінки якості виконуваних робіт. Виконуючи організуючу роль в роботі дизайнерів, методики такого типу не ставлять завдання розвитку творчого мислення, що дозволяє кожному дизайнерові шукати свої шляхи оригінального рішення проектної проблеми.

У третіх типах методик ідеалом дизайн-діяльності є логічно обґрунтований процес вирішення проектної проблеми, представлений у вигляді системи операцій. У таких методиках питання організації процесу відіграє допоміжну роль, головна увага фокусується на розробці типології проектних завдань, що охоплює всі можливі проектні ситуації, і виявлення принципів і засобів вирішення цих завдань. Однак, це не дає цілісної методичної моделі дизайн-діяльності, оскільки за такого підходу вона розбивається на безліч окремих фрагментів.

У четвертих типах методик предметом методичного опису є становлення об'єкта розробки, що здобуває в процесі проектування доцільну дизайн-форму.

Поняття дизайн-форми тут включає в себе методичний прийом перенесення на об'єкт способу діяльності, завдяки чому об'єкт постає як такий, що сам розвивається. Основною проблемою методик такого типу виявляється визначення специфіки об'єкта діяльності, що тісно пов'язане з розумінням дизайн-форми. Спроби визначити її виявляють у цьому випадку залежність від уявлень про саму дизайнерську діяльність, що свідчить про недостатню повноту прийнятого методичного зображення дизайнерської діяльності та ускладнює ідентифікацію моделі формоутворення з конкретними проектними ситуаціями.

Таким чином, проблема визначення методичного ідеалу дизайнерської діяльності, в якому виявлялася б її специфіка, в розглянутих типах методик залишається відкритою. «Методика повинна не тільки містити в собі певний ідеал діяльності, але й свідомо оголошувати його».

Вище зазначалося, що дизайн є специфічним видом проектної діяльності, що об'єднала художню ідеологію предметної творчості з інженерною проектною практикою, орієнтованою на індустріальне виробництво. Поряд з існуючими видами проектування (архітектурних, інженерних) на початку ХХ ст. сформувався ще один його вид – художнє конструювання і відповідний йому соціальний інститут діяльності –дизайн.

Методичний ідеал дизайн-діяльності характеризується наступними ознаками: по-перше, включенням в структуру цієї діяльності всіх базисних форм проектної діяльності – критики, дослідження, проектування (технологічного, морфологічного, функціонального), по-друге, з'єднанням цих форм з особливою проектної ідеологією, що висунула завдання формування нових культурних зразків виробів (їх комплектів, ансамблів, комплексів, систем, предметного середовища); по-третє, збагаченням базисних форм проектування рядом додаткових функцій; по-четверте, виявленням в проектній ідеології дизайну художньої ідеології як її сутності.

«Естетична свідомість і художній метод мислення стали тією основою, на якій формувався дизайн як діяльність із проектування культурних зразків. Дизайнер, проектуючи предметний світ для людини, орієнтується на цілісні і соціально конкретні зразки життєдіяльності, моделюючи також і за допомогою художньої уяви.

Дизайнер – це художник, що працює в матеріалі, різними техніками і стилями у промисловості. Він повинен уміти мислити категоріями техніки і говорити з інженером на одній професійній мові».

Основним методом дизайну (який втілює найбільш плідний методичний ідеал дизайн-діяльності) є художньо-образне моделювання об'єкту, дизайн-проектування, художне конструювання за допомогою композиційного формоутворення. Воно базується на результатах аналізу утилітарних і естетичних запитів, із переваг певних груп споживачів, що характеризують їх спосіб життя, з урахуванням ситуацій та середовища використання та сприйняття об'єкта. А також аналізу функцій об'єкта (як засобу наочного забезпечення відповідних потреб), властивостей конструкційних та оздоблювальних матеріалів та технології виготовлення виробу (виробів), обумовленої матеріально-технічними можливостями конкретного підприємства.

Дизайн покликаний включати продукти техніки в світ матеріально-художньої культури шляхом створення культурних зразків виробів (їх комплексів, систем), сприяючи формуванню гармонійного предметного середовища в залежності від умов соціального функціонування дизайнерської діяльності.


Лекція 2

План
1. Основні категорії в дизайні.
Методичний розгляд дизайнерської діяльності задає основні категорії проектної діяльності дизайнера, що відображають її структуру у взаємозв'язок базисних форм цієї діяльності та художньої ідеології. Такими категоріями є «образ», «функція», «морфологія», «технологічна форма» і «естетична цінність».

Категорія «образ» відображає цілісний підхід, що зв'язує різні аспекти об'єкта розробки з позицій цілісного образу людини (групи людей), для якого і створюється даний об'єкт. Людина споживає речі в тій мірі, в якій він створюється в своїй уяві власний образ ідеального буття. Сприйняття речі включено в процес життєдіяльності і нерозривно з ним пов'язане.

Безпосередньо у дії з річчю споживач пізнає істинність або хибність дизайнерської концепції, співвідносячи її з власним уявленням про ідеальну річ (набір, комплект, ансамбль речей) даного виду та типу. Розуміння цього факту вимагає від дизайнера відтворення у своїй художній моделі буття образу речі, виробу, об’єкта, відповідного певній споживчій культурі, який втілює її прогресивні тенденції.

Таким чином, в проектному образі речі, виробу, об’єкта, моделюється не тільки свідомість споживача, але і значно більш ширший культурний зміст буття людини в предметному світі, компонентом якого є розроблені речі, вироби, об’єкти. Тому проблема образу в дизайні методично розділяється на два основних аспекти: образність як метод проектування (проектний образ) і образність як соціально-культурна властивість речей, та виробів.

Другий аспект образу пов'язаний із семіотичними функціями речей, та виробів у проектній, естетичній культурі.

Проектний образ – ідеальне уявлення про об'єкт, художня модель, створена уявою дизайнера, що виражає його відношення до дійсності (одночасно, вже на стадії задуму, це цілісна і завершена форма). Він визначає аспекти підходу до проектування: художнє моделювання соціально культурних ситуацій, композиційне формоутворення цілісних об'єктів і змістоутворення, яке реалізується в просторовій структурі об'єкта. Останнє тісно пов'язане з композиційно-стильовими характеристиками об'єкта.

Категорія «функція» є багатозначною. Вона означає, перш за все, роботу, яку повинен виконувати виріб (або набір, комплект, ансамбль, система виробів). У цьому сенсі річ, виріб, розглядається як інструмент, знаряддя діяльності, засіб задоволення певних утилітарних потреб, а функція визначається як інструментальна.

Крім цього, речі або предметне середовище здатні полегшувати процес адаптації людини, створюючи умови для оптимального протікання діяльності, забезпечуючи відповідний рівень комфорту. Така функція речі (середовища) визначається як адаптаційна.

Функція, яку набуває річ в процесі знакового закріплення в суспільній свідомості її ролі і сенсу для діяльності людини, визначається як результативна.

Функція речі, виробу в системі проектній, естетичній культурі, що виявляється в історичному або соціальному контексті, об'єднуюча якості культури в цілому: смисли, традиції, цінності, що виражаються у формі і матеріалі речі, як відображення відповідного способу життя людей, визначається як інтегративна.

Таким чином, в категорії «функція» відбивається призначення об'єкта виконувати ті чи інші ролі у людській життєдіяльності в залежності від типу діяльності, в яку включений об'єкт, і від того аспекту функціонування, який розглядається в певному контексті.

Категорія «морфологія» означає будову, структуру форми виробу, організовану у відповідності з його функціями, матеріалами і способом виготовлення, що втілюють задум дизайнера та виявляються в процесі аналізу форми речі. У морфологічної структурності форми виділяються два плани: просторовий і функціонально-технічний.

Функціонально-морфологічні властивості об'єкта дизайну – це структурні особливості, що забезпечують виконання виробом певної роботи, обумовлені функціональним призначенням виробу, будовою матеріалу (матеріалів) і способом виготовлення. Функціонально-просторова структура об'єкта – це взаєморозташування і організація основних обсягів та функціональних зон, вузлів і деталей у виробі.



Категорія «технологічна форма» означає морфологію, втілену в способі промислового виробництва речі – об'єкта дизайн-проектування в результаті художнього осмислення особливостей конкретної технології.

Технологічна форма визначає об'єкт як продукт технологічного перетворення матеріалу. Вона служить сполучною ланкою між морфологічним і технологічним аспектами проектування.

Морфологія в дизайні постає опредметченною технологічним процесом, а технологія – як морфологія, втілена в способі виробництва речей, виробів. При цьому сам принцип художнього осмислення технології корінним чином відрізняється від тактики простого обліку технологічних вимог в дизайн-проектуванні.

Категорія «естетична цінність» в дизайні висловлює особливе значення об'єкта, що виявляється людиною в ситуації естетичного сприйняття, емоційного, плотського переживання і оцінки ступеня відповідності об'єкту естетичному ідеалу суб'єкта естетичного ставлення.

Естетична цінність характеризує об'єкт у його відношенні до суб'єкта, а естетична оцінка визначає соціально-психологічний і соціально-культурний аспекти відносини суб'єкта до об'єкта. Ця оцінка залежить як від об'єктивно існуючих і чуттєво сприймаються суб'єктом особливостей морфології (структури та форми) речі як носія естетичної цінності, так і від комплексу ціннісних установок суб'єкта, які під впливом різних складно взаємопов'язаних факторів можуть змінюватися.

Естетична цінність речі, виробу, може розглядатися і як прояв особливої естетичної функції об'єкта дизайну, відповідно до естетичних потреб людини в красі середовища яке його оточує в різних сферах життєдіяльності предметно просторового середовища і речей як її компонентів.

Художня цінність твору дизайну виникає в результаті художнього осмислення із естетичних, та поза естетичних ціннісних смислів розроблювального об'єкта.

Виявлення у формі художньо-образними засобами всіх складових, що характеризують для споживачів утилітарно-технічну цінність речі, виробу, є осмислення внутрішніх зв'язків, притаманних самій речі, виробу, як об'єкта ціннісного ставлення.

Виявлення ж у формі речі її соціально-культурного сенсу для суб'єкта означає художнє осмислення сукупності духовно-ціннісних властивостей, що відображають зовнішні зв'язки речі, виробу, як об'єкта в системі проектної та естетичної культури.


Лекція 3

План
1. Тема, головна мета дизайн-проекту.
Види проектів. Основні поняття: проект, проектування, проектно-технологічна діяльність, виробничий проект, навчальний проект.

Проектування не є принципово новим видом людської діяльності. Творчі відкриття винахідника чи науковця, створення архітектурних споруд чи художніх творів – це прояв творчості, і водночас – це проектування у певній галузі людської діяльності. Будівництво єгипетських пірамід, зведення Великої китайської стіни – це ті проекти, що, у свій час, були не менш значущими, ніж сучасний проект автомобіля без двигуна внутрішнього згорання.

Проектування як особливий вид діяльності формується на початку ХХ століття і пов'язаний спочатку з діяльністю креслярів, необхідністю особливо точного перенесення задуму інженера чи винахідника у вигляді графічного зображення, для передачі його виконавцям на виробництві. Однак поступово, таку діяльність пов‘язують з науково-технічними розрахунками на кресленнях, основних параметрів майбутньої технічної системи, її попереднім дослідженням.

Сьогодні проектна діяльність виходить далеко за межі сучасного виробництва, і тісно пов'язана з науковою, мистецькою, політичною та суспільною діяльністю людини. Розробка та впровадження медичних препаратів, зведення спортивних комплексів, проведення виборчої кампанії, мають низку спільних ознак, що характеризують їх як проекти. Це, зокрема, такі ознаки:



  • розв‘язання певної проблеми;

  • спрямованість на досягнення конкретної мети;

  • взаємопов'язані дії, що призводять до кінцевого результату;

  • діяльність пов‘язана з плануванням;

  • наявність певного бюджету (фінансового, матеріального) тощо;

  • суб'єктивна або об'єктивна новизна, унікальність та неповторність.

Проект починається із творчого задуму чи якоїсь ідеї щось практично втілити у життя. Наприклад, у Вас з'являється задум вступити до одного з престижного університету Луцького НТУ нашої країни. Які подальші Ваші дії? Так, може бути декілька варіантів – від обговорення цієї ідеї з батьками до визначення проблемних для вас запитань і відповідного пошуку потрібної інформації. Але згодом Ви обов'язково складете план дій для реалізації задуму, ідеї проекту. В загальних рисах будь-який проект це спочатку ідея чи задум, а вже лише потім план для її реалізації та власне технічна чи практична реалізація плану.

Досить часто проект пов'язують із розв'язанням певної проблеми. Проект як проблема може обумовити таку ситуацію творчості, в якій дизайнер намагається віднайти новий нестандартний розв'язок, щоб отримати шанс натрапити на щось інше, що позбавлене усталених стереотипів чи загальноприйнятих правил. Тоді виконання проекту набуває фантастичних або незвичних форм та конструкцій. Розв'язання проблеми передбачає, з одного боку, обґрунтування її актуальності, а із іншого – використання сукупності різноманітних методів дослідження, експериментальна перевірка можливих шляхів її розв'язання, винайдення нових технологій для реалізації проекту. Тут можна навести найбільш відомі світові проекти сучасності, в основі яких покладено певну проблему, і серед них це – створення проекту, завдяки якому намагаються розв'язати ще більш глобальну проблему – приклад, коли дизайнери Німеччини (дизайнерська фірма Zweit-Sinn) долучаються до участі у розв‘язанні проблем екології, шляхом виготовлення меблів для інтер'єрів. Щорічно в Німеччині викидають близько семи тон меблів. Працівники фірми вирішили, що це недорогий матеріал для виготовлення меблів і водночас екологічно безпечне виробництво. Річ в тому, що під час виготовлення кожного кілограма дошок в атмосферу перешкоджають викидам окису вуглецю в повітря. У своєму каталозі меблів фірма вказує у кожній позиції, від якої кількості, 350 грамів СО 2 – вбереже землю використання даної продукції із вторинної сировини. Наприклад, крісло "Pixelstar" – 11 кг, модуль-полиці "Frank" – 2 кг, ліжко "Horizont" – 158 кг. Проблема може носити й інший характер, що наближає її до завдань естетизації оточуючого середовища. Так, однією з дизайнерських компаній було запропоновано покращити вигляд службових приміщень за допомогою зміни форми та оздоблення графічним дизайном та вогнегасників.

Отже, проект може розв‘язувати певну проблему, практичне завдання, і власне зміст проблеми та відповідні завдання будуть визначати не лише можливі шляхи їхнього розв‘язання, але й практичний результат, який одержують під час реалізації проекту.

Продуктом проектної діяльності може бути не лише створення матеріального продукту, а означення його у певній знаковій формі – у вигляді текстів, креслень, графіків, розрахунків, моделей у пам‘яті ЕОМ і т. д.

Разом з тим, результат проекту, наприклад, у конструкторській діяльності повинен бути обов‘язково реалізованим у вигляді дослідного зразка, за допомогою якого уточнюються розрахунки, наведені у змісті проекту, конструктивно-технічні характеристики об‘єкта проектування чи технічної системи. Отже, підсумуємо.

Проект (proect у перекладі з латинської означає «кинутий вперед задум») – це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум чи план на створення матеріального об'єкта, предмета, створення різного роду теоретичного продукту. Проект неможливо створити та реалізувати без творчої діяльності.

Проект, також, все частіше вживається у загальнонауковому значенні, оскільки, у більш широкому його розумінні, це – обґрунтоване конструювання системи параметрів майбутнього об’єкта, процесу чи явища в єдності зі шляхами його досягнення.

Саме таке багатогранне тлумачення проекту відкриває широкі можливості для його використання в різних сферах наукових досліджень, виробництва і життєдіяльності людини.



Діяльність, під час якої обґрунтовується і розробляється проект, називається проектуванням. Проектування як творча, інноваційна діяльність завжди націлена на створення якісно нового продукту, що має суттєве значення або для людини, або для суспільства.

Як було добре видно з вищенаведених прикладів, процес проектування, спрямований на одержання певного результату у заданий проміжок часу, і може бути реалізований за умов наявності певних ресурсів (матеріальних, людських, фінансових). Тому невід'ємною умовою виконання проекту є наявність у його структурі бюджету, який відповідає видам запланованих робіт, використовуваних матеріалів, інструментів, термінам виконання.

Для досягнення мети – проектування необхідне комплексне забезпечення умов для здійснення таких взаємопов`язаних цілей проектування:

- соціально-економічна ефективність;

- соціальна інтегрованість;

- соціально-організаційна керованість;

- суспільна активність.

Основний зміст проектування полягає в обґрунтуванні сукупності засобів, що дозволяють розв‘язати поставлені завдання та проблеми, досягти визначеної мети. Ці засоби фіксуються у двох формах: як система параметрів проектованого об`єкта та їх кількісних показників; як сукупність конкретних заходів, які забезпечують реалізацію проектованих показників та якісних характеристик майбутнього об`єкта.

Потрібно розмежовувати такі поняття як проектування і конструювання. Процес проектування включає в себе конструювання, яке полягає у розробці конструкції, детальної схеми виготовлення задуманого об‘єкта і робочих креслень всіх деталей і окремих частин виробу. Проектування полягає не лише у конструюванні, а й у плановій діяльності, обґрунтуванні такого плану та корекції одержаних результатів.

Проектна діяльність пронизує сьогодні всі сфери функціонування традиційного промислового підприємства: у маркетингу – це проекти маркетингових досліджень, рекламних акцій, виведення на ринок нових продуктів, одержання нових ринків збуту; у дослідно-конструкторських підрозділах – це проекти нових продуктів, технологій; у виробництві – проекти серійного випуску нової продукції, технічного переозброєння, впровадження нових технологій; в торгівельному бізнесі – проекти щодо масової реалізації продукції тощо.

Проекти на підприємствах та інших галузях виконуються упродовж певного проміжку часу і мають більш-менш чітко окреслені початок і закінчення. Проект вважається завершеним, коли досягнуті його основні цілі. Під час виконання проекту значні зусилля спрямовані саме на те, щоб його було завершено у заплановані строки. У цьому допомагають різноманітні схеми, графіки, в яких зазначається час початку і закінчення робіт, які передбачаються проектом.

В проектуванні, що відбувається в умовах промислового виробництва, розрізняють проектування «внутрішнє» та «зовнішнє». Перший вид проектування пов'язаний із створенням креслярських зображень, проектної документації (технічного та робочого проектів), які слугують основними документами для виготовлення технічної системи на виробництві. Другий вид сучасного проектування («зовнішнє») спрямоване на розробку загальної ідеї, її дослідження за допомогою теоретичних засобів, розроблених у відповідній технічній науці.



Проекти – це певною мірою неповторні та одноразові заходи. Водночас рівень унікальності може значно коливатися залежно від особливостей проекту. Скажімо, якщо йдеться про зведення стандартного будинку за програмою житлової забудови, то рівень унікальності цього проекту є низьким. Базові елементи такого будинку ідентичні до решти сорока дев'яти будинків, які вже зведені. Проте, унікальність може виявлятись в плануванні та використанні ландшафту місцевості де проводиться забудова, розташуванні будівель і т. ін.

З іншого боку, якщо спеціалісти розробляють операційну систему комп'ютера нового покоління, вони, певна річ, мають справу з досить унікальним завданням, бо працюють над тим, що було недосяжним для попередніх інформаційних систем. Оскільки досвід минулих розробок може лише в загальних рисах підказати їм, чого треба очікувати від цього проекту, то у цьому разі йдеться про ризик і невизначеність. Узагальнюючи, можна зробити висновок, що проектування – це діяльність, за якої матеріальні, фінансові та людські ресурси організовано новаторським шляхом для виконання унікальної роботи з обмеженнями у витратах та строках виконання, щоб досягти позитивних змін, визначених кількісними та якісними параметрами.

Здійснюючи таку організацію починають з мети проекту та безпосереднього обґрунтування власне проблеми чи ідеї, яку будуть реалізувати. Ідея і творчий задум сладється із мети проекту, планування, обґрунтування, собівартості, норми часу та самоконтролю.

Обґрунтування здійснюють на основі собівартості проекту та витрат часу для виконання відповідних робіт. Якщо ці показники є високими у фінансовому еквіваленті (проект занадто дорогий), то повертаються до мети та завдань із тим, щоб переглянути ідею чи творчий задум.

Наведемо класифікацію проектів, які ви можете виконувати самостійно або під керівництвом викладача, керівника проекту:

1) за домінуючою діяльністю:



- дослідницькі проекти. Під час виконання цього проекту необхідно структурувати його за логікою наукового дослідження, аргументувати його актуальність чи актуальність проблеми, яка досліджується в проекті, чітко визначити об‘єкт та предмет дослідження, визначити цілі та завдання роботи над проектом, сформулювати гіпотезу (припущення) дослідження, визначити методи дослідження та джерела інформації, скласти план розв‘язання проблеми, засвоїти чи визначити нове знання дослідним шляхом, обговорення одержаних результатів, констатувати спектр нових проблем для подальшого дослідження.

Отже, дослідницькі проекти розробляються та здійснюються за логікою реального наукового дослідження, і найбільш вдало може бути проведений на прикладі вивчення основ агропромислового виробництва (дослідження пов‘язані з вирощуванням с/г культур).



Практико-орієнтовані проекти. Особливістю цього проекту є чітко визначений практичний результат, якого досягають його учасники. Виготовлення практично значущого продукту, що має практичне значення для учасників проекту і може бути корисним для вирішення проблем учнів, школи тощо. Він орієнтований на їх соціальні інтереси (документ, рекомендації, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного із них. Особливо важливою є організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентації отриманих результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.

Інформаційні проекти – спрямовані на збір інформації про який-небудь об‘єкт, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Ці проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру цього проекту можна позначити наступним чином: мета проекту, його актуальність, методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, Інтернет) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки), результат (стаття, реферат, відеофільм). Такі проекти можуть бути частиною будь-якого іншого проекту.

Творчі проекти, які не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників. Структура та процес реалізації запланованих робіт у такому проекті підпорядковується кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення – звіт, реферат, відеофільм тощо;

2) за галуззю виконання:



- предметні (виконуються у рамках одного навчального предмета) і інтегровані (в процесі їх виконання використовуються знання з інших дисциплін);

3) за змістом: інтелектуальні, матеріальні, екологічні, сервісні, комплексні;

4) за складом учасників: учні, студенти, однієї аудиторії, класу, одного навчального закладу, міста, регіону, країни, різних країн світу;

5) за кількістю учасників: індивідуальні, групові і колективні (при виконанні групових і колективних проектів розподіляються обов‘язки між учнями, студентами, розподіляються обов’язки та визначається відповідальність кожного за виконання проекту в цілому).


Лекція 4



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка