Конспект лекцій до курсу "Теорія масової інформації" для студентів І курсу денної та заочної форми навчання спеціальності: 030301 -"



Сторінка1/5
Дата конвертації13.12.2016
Розмір0.99 Mb.
#3714
ТипКонспект
  1   2   3   4   5

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний університет



КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

до курсу

“Теорія масової інформації”

для студентів І курсу денної та заочної форми навчання

спеціальності: 6.030301 –“Журналістика”




2015


Конспект лекцій до курсу «Теорія масової інформації» для студентів І курсу денної та заочної форми навчання спеціальності 6.030301 «Журналістика» / Укл.: О.В.Юферева. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2015. – 76 с.

Укладачі:

О.В. Юферева, доцент, к.філол.н.

Рецензент: В.Л. Погребна, професор, д.філол.н.


Відповідальний за випуск: Н.В. Островська, ст. викладач.

Затверджено

на засіданні кафедри журналістики

Протокол № 8

від 30 березня 2015 р.
ЗМІСТ

ТЕМА 1 «Теорія масової інформації»

як навчальна дисципліна. Мета, завдання, основні поняття, дисципліни………………………….…………………………………4
ТЕМА 2 Основні методологічні підходи до вивчення поняття «інформація»………………………………………………………….10
ТЕМА 3 Властивості та види інформації…………………………..21

ТЕМА 4. «Маса» як наукова проблема. Визначення та еволюція поняття………………………………………………………...………30

ТЕМА 5. Інформаційна революція: її причини та наслідки…….....38

ТЕМА 6. Інформаційна взаємодія у суспільстві: основні складові, процеси, функції……………………………………………………...46


ТЕМА 7. Новизна як провідна властивість масової інформації. Інформаційна криза та її прояви…………………………………….56
ТЕМА 8. Інформаційне суспільство: тенденції і трансформації інформаційного обміну………………………………………………62
Список використаної літератури……………………………………71

ТЕМА 1

«Теорія масової інформації» як навчальна дисципліна. Мета, завдання, основні поняття дисципліни

1.1.«Теорія масової інформації» як дисципліна: мета і завдання вивчення курсу

1.2. Місце теорії інформації у системі наукового знання


    1. На шляху до сучасної теорії інформації (азбука Морзе, відкриття І. Томсона, О. Белла, Г. Найквіста)


1.1.«Теорія масової інформації» як дисципліна: мета і завдання вивчення курсу
Бурхливість процесів інформатизації впливає на журналістську діяльність, вимагаючи від професіонала глибокого розуміння актуальних тенденцій і напрямів змін у медіапросторі, вміння ефективного регулювання інформаційними потоками, інформування масової аудиторії. Дисципліна «Теорія масової інформації» покликана підготувати фахівця, що володіє знаннями з ключових проблем інформації, а також специфіки функціонування засобів масової інформації у сучасному соціокультурному середовищі.

Одним із основних завдань курсу є висвітлення закономірностей і механізмів інформаційного обміну, особливостей утворення, поширення, сприйняття нової інформації. Сутнісне розуміння студентами основних понять дисципліни як: «інформація», «масова інформація», «інформаційний ресурс», «інформаційний потік», «інформаційний процес», «інформаційне суспільство» базується на розумінні різнобічності, динамічності інформації, визначення якої є значно ширшим за прикладне її витлумачення. Засвоєння термінології, опанування методики аналізу інформаційних процесів вимагає міждисциплінарного підходу, а також вивчення основ фундаментальних наукових концепцій.

У сучасному суспільстві поняття інформації стрімко змінюється, набуває багатозначності: від тлумачення її як засобу передачі знань до визнання глобальної ролі у формуванні суспільства і людини. Зміст поняття «інформація» залежить від розвитку інформатики – дисципліни, що останнім часом активно взаємодіє з гуманітарною сферою. Звідси в організації курсу дисципліни «Теорія масової інформації» доцільно враховувати диференціацію загальної інформатики на два спрямування: технічне, що висвітлює кількісні й цифрові аспекти, і гуманітарне, що досліджує інформаційні проблеми у соціо- та антропологічній площині, інформаційні технології та їх використання у журналістській діяльності. Цим зумовлено поділ курсу на два змістові модулі. Важливим видається системний підхід до вивчення основного предмету дисципліни: зосередження на закономірностях утворення і функціонування інформаційних систем, історії їхньої еволюції, особливостях організації, а також соціальному середовищі інформації.

Отже, курс знайомить студентів з основними проблемами вивчення інформаційних процесів, властивостями і видами інформації, специфікою регулювання інформаційного потоку, а також визначає особливості формування і передачі масової інформації, сприяє поглибленню й уточненню масово-інформаційної природи журналістики.



Предмет курсу – масова інформація, її види, властивості та особливості передачі в контексті інформаційних процесів.

Мета курсу «Теорія масової інформації» сформувати теоретичні знання щодо сутності масової інформації, її основних властивостей, закономірностей взаємодії. Основними завданнями навчальної дисципліни є:

- розглянути провідні концепції теорії інформації;

- визначити властивості та види інформації, структуру інформаційного процесу;

- окреслити напрями і особливості розвитку масової інформації;

- розкрити проблеми журналістики як масово-інформаційної діяльності;

- навчити основам пошуку, організації і збереження інформації.


1.2. Місце теорії інформації у системі наукового знання.
Згідно сучасних поглядів на людину, вона відрізняється від решти представників живого світу здатністю засвоювати у великих кількостях зовнішню інформацію і на її підставі продукувати внутрішню. Власне поява істот, які володіли здатністю нагромаджувати (запам’ятовувати) інформацію і утримували її більше в мозку, ніж у генах, спричинила мільйони років назад революцію в розвитку живого світу. Для прогресу живих організмів виявилися потрібними речовина, енергія та інформація. А відтак інформація виявляється одним з базових атрибутів життя як такого. Людина стоїть вище усяких інших форм життя, тому що вона усвідомлює саме себе. Інформація – це спосіб репрезентації дійсності в свідомості людини й суспільства. Причому з еволюцією людини від нижчих до вищих її типів (австралопітек, пітекантроп, неандерталець, homo habilis, homo sapiens, кроманьйонець) потреба в інформації і кількість нагромадженої інформації стала збільшувалася. Сьогодні, згідно розрахункам групи дослідників Каліфорнійського університету у Берклі, людство щорічно виробляє біля двох ексабайтів інформації (ексабайт – міліард гігабайтів).

Інформатика, як наука, включає в себе дослідження уявлень про застосування програмних, технічних засобів і технологій. Отже, інформатика вирішує технологічні завдання. У сферу її інтересів входять питання про те, як приймати і зберігати інформацію, як її переробляти і перевтілювати у форму, зручну для людини, як ефективно керувати технічними засобами за допомогою комп’ютерних програм.

Поняття інформації є центральним у кібернетиці – науці, яка оперує процесами управління, які неможливі без інформації. Кібернетика розглядає їх з точки зору здатності сприймати певну інформацію, зберігати, передавати. Терміном «кібернетика» 2500 років тому назад давньогрецький мислитель Платон називає «мистецтво управління кораблем». На початку ХІХ ст. французький фізик і математик А.-М. Ампер, створюючи класифікацію наук, називає кібернетику наукою про управління державою. У 1948 р. американський математик Норберт Віннер видає книгу «Кібернетика», у якій визначає це поняття «як наука управляння і зв’язку у тварині і машині» (суспільство вже випадає з цього визначення). Теоретичну основу кібернетики, особливо технічної, становить теорія інформації, яка виявляється молодшою за кібернетику.

На початку ХХ ст. різко змінилося розуміння інформації, її сутності, що викликало питання щодо її вимірювання. Одним із перших, хто запропонував засіб вимірювання кількості інформації, є американський спеціаліст Р. Хартлі (1928 р.). Розвиток ідей ученого поклало початок теорії інформації, який вираховується із появи у 1948 р. фундаментальної роботи американського дослідника Клода Шеннона «Математична теорія зв’язку». До теорії інформації в її вузькому класичному розумінні відносять результати розв’язання ряду фундаментальних теоретичних питань, які стосуються підвищення ефективності функціонування систем зв’язку:

а) аналіз сигналів як засобу передачі повідомлення, включаючи питання оцінки кількості інформації, яка ними передається;

б) аналіз інформаційних характеристик джерел повідомлень і каналів зв’язку та обґрунтування принципових можливостей кодування та декодування повідомлень, які забезпечують гранично припустиму швидкість передачі повідомлень по каналу зв’язку як за відсутності, так і за наявності перешкод.

У широкому розумінні до проблем теорії інформації відносять всі проблеми та задачі, до формулювання яких входить поняття інформації. Її предметом вважають вивчення процесів, пов’язаних з одержанням, передачею, зберіганням, обробкою та використанням інформації. За такого підходу теорія інформації торкається проблем багатьох наук – кібернетики, біології, психології, лінгвістики, педагогіки тощо. Виходячи з того, що інформація сьогодні відіграє винятково важливу роль, ученими запропоновано окрему галузь науки, яку називають «Інформаціологія» (І. Юзвишин), проте такій підхід і нововведення поки що не знайшли одностайного схвалення у наукових колах. Наслідком цих поглядів є своєрідний «панінформизм», висновки щодо інформації, яка існувала і буде існувати вічно та яка міститься у всіх елементах матеріального світу без винятку. З панінформизму випливає, що інформація є однією з основ світоустрою. До крайнощів панінформизму належить і теза про те, що будь-яку комбінацію елементів, речовин можна вважати кодом, а, значить, все, що оточує є в певному сенсі інформацією. Популяризатори і фантасти не могли оминути панінформизм і так з’явилася країна «Інфорія», де інформація взрощується на полях, нею харчуються, позаяк хліб – це лише «інформація для шлунка».

Інформаційні процеси тієї чи іншої природи у різних сферах життя вивчаються за допомогою теорії інформації. Проте К. Шеннон попереджував проти зловживання категоріями цієї науки. У своїй роботі «Бандвагон» (слово «бандвагон» означає велику розфарбовану повозку, у якій під час виборчої кампанії кандидат агітував у супроводі джаз-оркестра, тобто йдеться про голосну виборчу кампанію) К. Шеннон зауважує, що теорія інформації перетворилася на «бандвагон» від науки, що простежується у тривіальному переносі термінів із однієї галузі до іншої.

Вплив категорій теорії інформації особливо відчутна у розробці інформаційно-естетичного спрямування, започаткованого А. Моля. Мистецтво розглядається із цих позицій як окремий вид. Так, естетична інформація не перекладається на жодну іншу мову, проте міра оригінальності може бути виражена кількісно.

В основі теоретико-інформаційного розгляду будь-яких явищ лежить загальна структурна схема всіх процесів інформаційної взаємодії, обов’язковими елементами якої є джерело інформації, приймач інформації та канал зв’язку між ними. Прикладом застосування інформаційного підходу може бути соціальна сфера. У людському суспільстві між його окремими елементами (індивідами, соціальними групами та інститутами) постійно відбувається обмін інформацією, яку прийнято називати соціальною інформацією. У межах соціальної інформатики йдеться про засади інформаційного суспільства, особливості його системного функціонування, про роль інформації як нового типу продукту, як чинника, який змінює структуру суспільства. Із дисципліною «Соціальна інформатика» межує нова галузь знання як «Інформаційна культура», якою розглядаються процеси і результати інформатизації суспільства.

Процес гуманітаризації сфери використання інформаційних технологій впливає як на гуманітарні науки (появу і розвиток математичної лінгвістики, інженерної психології, спеціальних методів, пов’язаних з інформаційними технологіями, у літературознавстві, мовознавстві, соціології, історії), так і на інформатику, електроніку тощо. У теперішній час доцільно враховувати, по-перше, прискорені темпи розвитку гуманітарних інформатик, по-друге, диференціацію розвитку загальної інформатики на два спрямування: технічне, пов’язане з розвитком техніки, і гуманітарне, що досліджує проблеми взаємодії людини і комп’ютера, інформаційних технологій та їх використання у гуманітарні сфері.

Отже, навчальний курс «Теорія масової інформації» вирізняється міждисциплінарністю. Навколо нього групуються новітні наукові напрями і галузі знання, зокрема, «Теорія масової комунікації», «Психологія мас», «Інформаційна безпека» тощо.


1.3. На шляху до сучасної теорії інформації (азбука Морзе, відкриття І. Томсона, О. Белла, Г. Найквіста)

Мандруючи у 1832 р. через океан, Самюель Морзе розпочав створення першого телеграфного апарата. У першому варіанті на паперову стрічку виводились крапки й тире, які позначали слова із заздалегідь складеної таблиці дозволених для передачі слів (1837 р.). Це був однополюсний телеграф (струм є або немає).

У 1839 р. Морзе у сумісній роботі з Альфредом Вайлем відмовився від цього методу й запропонував той спосіб, який тепер називають азбукою Морзе. Тут букви позначають крапками, тире й паузами між ними (тире дорівнює тривалості трьох крапок). Пауза позначалася відсутністю струму, а крапки й тире – короткими й довгими імпульсами струму. Коди літер були нерівновеликі, тобто чим частішою була літера, тим коротшим був її код (це вело до скорочення часу передачі повідомлень). Частоти визначалися на основі кількості літер у набірних касах.

У 1843 р. уряд США прийняв рішення про встановлення телеграфного зв’язку між Вашингтоном і Балтимором. Виявилося, що прокладання кабелю під землею та під водою веде до того, що сигнали можуть зливатися чи змінюватися (наприклад, крапка — на тире). Тому для прокладання було обрано стовпи, на які підвішували кабель. На кабель, як виявилося, впливає магнітне поле Землі, яке викликає в ньому певні «паразитні» струми. Такі струми було пізніше названо шумами. Нова хвиля досліджень розпочалася після винаходу в 1875 р. Олександром Грехемом Беллом телефону1.

Великий вклад у проблему передачі сигналів зробив відомий математик Жозеф Фур’є, який запропонував математичний апарат для дослідження накладання сигналів один на одного (враховувалася амплітуда коливань, їх частота). Крім нього, проблемами передачі сигналів каналами електричного зв’язку займалися також відомі математики Анрі Пуанкаре, а також американський математик Гаррі Найквіст (у 1924 р. опублікував одну з базових статей, де показав, як залежить швидкість передачі від кількості значень у сигналі). Найквіст також встановив, як правильно визначити максимально можливу швидкість передачі сигналів по каналу за 1 с.; він вказав, як правильно одночасно передавати по одному каналу і телеграфні повідомлення, і телефонні розмови; вказав, як залежить швидкість передачі від ширини діапазону використовуваних частот; вказав на наявну надлишкову складову в сигналі.

Під час ІІ світової війни роботи в ділянці передачі інформації було перервано. Але з’явилася нова група задач: як по електричному сигналу від радіолокатора визначити, в якій точці через певний час буде літак, що зараз має якісь певні координати? Цю задачу вирішили російський математик А. Колмогоров і Н. Вінер (автор книги «Кібернетика», 1948 р.). Праці першого біли тривалий час засекречені, адже стосувалися обороних заходів.



ТЕМА 2

Основні методологічні підходи до вивчення поняття «інформація»
2.1. Основні підходи до визначення поняття інформації

2.2. Філософські концепції інформації

2.3. Семантична і прагматича концепції інформації

2.4. Поняття «ентропія»

2.5. «Шум» і засоби його подолання
2.1.Основні підходи до визначення поняття інформації
«Інформація – це інформація,

а не матерія і не енергія» Н. Віннер
Термін «інформація» походить від латинського «informatio», яке має три значення:

- роз’яснення, виклад, витлумачення;

- представлення, поняття;

- ознайомлення, просвіта.

Загальноприйнятого визначення інформації не існує. У залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень.

Інформація (від лат informo – формувати, утворювати) у широкому розумінні – сукупність відомостей вербального і невербального характеру; у вузькому – сукупність повідомлень щодо актуальних питань, що стосуються будь-якої сфери діяльності людини або суспільства. У «Термінологічному словнику з інформатики», виданого Міжнародним центром з наукової та технічної інформації, інформація потрактовується як зміст зв’язку між матеріальними об’єктами, що проявляється у зміні станів цих об’єктів.

Отже, поняття «інформація» багатозначне. Із-посеред його найвизначніших і найпоширеніших витлумачень можна назвати наступні:

а) відомості або повідомлення про щось (побутове);

б) оригінальність, новизна;

в) комунікація та зв‘язок, в процесі якого усувається невизначеність (теорія зв’язку, американський інженер Клод Шеннон); «Інформація – це упорядкування». Опорні поняття цього визначення упорядкування-безлад-комунікація відповідають засадам шеннонівської теорії інформація-ентропія-зв'язок. Під інформацією К. Шеннон розумів сигнали корисні отримувачу. Некорисні сигнали – це шум, поміхи. Інформація тут розглядається як те, що, що усуває невизначеність, що вимірюються кількістю невизначеності, яку вона усуває.

Отже, під інформацією стали розуміти не всі повідомлення, а лише ті, що були новими і приносили користь для прийняття певних рішень.

г) передача різноманітності (англійській філософ Уільям Росс Ешбі). У. Ешбі вважав, що інформаціє є там, де проявляється різноманітність. Чим більше у певному об’єкті відмінних однин від одного елементів, тим більше він містить інформації. Інформація – там, де є відмінність принаймні між двома об’єктами. Інформації немає, якщо елементи нерозрізнені. У сер. 1950-х рр. ,використовуючи матеріал статистичної теорії інформації, дослідник виклав концепцію різноманіття. Її сутність – теорія інформації досліджує процеси «передачі різноманіття» каналами зв’язку, причому «інформація не може передаватися у більшій кількості, ніж це дозволяє кількість різноманіття». На основі робіт К. Шеннона, Н. Вінера, У. Ешбі відкрив закон «необхідного різноманіття». Його сутність: для управляння кібернетичною системою потребується регулятор, який обмежує різноманіття збурень, що можуть зруйнувати систему. Однак регулятор допускає таке їх різноманіття, яке корисне для системи.

д) універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО);

е) документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»).




    1. Філософські концепції інформації

Практично всі багаточисельні погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій – атрибутивної та функціональної.



Атрибутивна концепція інформації. Згідно атрибутивної концепції, інформація – це об’єктивна внутрішня властивість всіх матеріальних об’єктів, вона міститься у всіх без винятку елементах та системах матеріального світу. Іншими словами, інформація є невід’ємним атрибутом (властивістю) матерії (звідси назва концепції). Висунуте ак. В. Глушковим і О. Колмогоровим поняття інформації як характеристики внутрішньої організованості матеріальної системи дозволяє оцінювати потенційні можливості систем незалежно від процесу передачі або сприйняття інформації. Тобто підкреслюється думка щодо об’єктивного існування інформації. Однак також важливо наголосити, що проявляється вона лише за умов взаємодії об’єктів. Потенційний характер інформації демонструється на прикладі кам’яного вугілля, що містить інформацію про події далеких часів, які проявляються лише у взаємодії з людиною.

У рамки атрибутивної теорії вписується «природно-наукове» трактування інформації, яка урівнює її з категоріями речовини і енергії. Для цього підходу інформація виступає властивістю організації матеріального об’єкту. З цим підходом пов’язане визначення інформації як відображення різноманітності. Видатний український вчений, академік Віктор Михайлович Глушков вважав, що інформація створює уявлення про природу та структуру матерії, її впорядкованість та різноманіття. Вона не може існувати поза матерією, а значить, вона існувала та буде існувати вічно, її можна накопичувати, зберігати та переробляти. Відповідно, процес пізнання розглядається як декодування інформації, яка міститься у предметах реального світу.

Поява цієї концепції пов’язана з розвитком кібернетики – науки про управління та зв’язок у живих організмах, суспільстві і машинах (це дало другу назву концепції – функціонально-кібернетична). Кібернетика формулює принцип нерозривного зв’язку (єдності) інформації з управлінням, з функціонуванням самокерованих та самоорганізовуваних систем (технічних, біологічних та соціальних).

Прихильники функціональної концепції не визнають існування інформації у неживій природі, а саму інформацію визначають як зміст сигналу або повідомлення, отриманого кібернетичною системою із зовнішнього світу. Розвинута в роботах «батька кібернетики», американського математика Норберта Вінера концепція припускає, що процес управління в згаданих системах є процесом переробки (перетворення) певним центральним пристроєм інформації, одержуваної від джерел первинної інформації (сенсорних рецепторів) і передачі її в ті ділянки системи, де вона сприймається її елементами як наказ для виконання тієї або іншої дії. Після здійснення самої дії сенсорні рецептори готові до передачі інформації про ситуацію, що змінилася, для виконання нового циклу управління. Так організується циклічний алгоритм (послідовність дій) управління та циркуляції інформації в системі. При цьому важливо, що головну роль тут відіграє зміст інформації, переданої рецепторами і центральним пристроєм. Інформація, за Вінером – це «позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів».

Багато авторів вважають інформаційні процеси органічними якостями живих систем, які відрізняють їх від неживої природи, неодмінною субстанцією живої матерії, психіки, свідомості. У рамках цього підходу були висунуті твердження, що «специфіка життя пов’язана з наявністю інформації, за допомогою якої через особливого роду регуляцію забезпечується процес функціонування системи», «життя – це спосіб існування органічних систем, заснована на використанні внутрішньої інформації» тощо. Інформація виступає в якості універсальної «життєвої сили», яка управляє метаболічними процесами в живих істотах (існує навіть термін «інформаційний метаболізм»), організовує відображення середовища і адаптацію до нього, забезпечує збереження і передачу спадкоємних ознак, які формують популяцію, біоценози та біосферу в цілому, визначає біологічну еволюцію. Функціональна концепція інформації представлена двома течіями: кібернетичною та антропоцентричною.

Прихильники кібернетичної течії стверджують, що інформація (інформаційні процеси) присутні у всіх самокерованих (технічних, біологічних, соціальних) системах.



Антропоцентристська течія обмежує сферу існування інформації та інформаційних взаємодій виключно людським суспільством та свідомістю. Н. Вінер стверджував, що можливість передавати і отримувати інформацію не є привілеєм людини. Учений звернув увагу на той факт, що на це здатні савці, птиці, а також деякі комахи. Деякі дослідники, наприклад, В. Корогодін і В. Корогодіна, приписують властивість передавати інформацію всій живій природі, включаючи гриби, рослини. На найнижчому ступені еволюційного розвитку інформація представлена молекулами ДНК, це – генетична інформація. Для тварин притаманна поведінкова інформація, яка проявляється в інстинктах. І саме людина з її мисленням і мовленням упроваджує сферу логічної інформації. Однак послідовники антропологічної концепції дотримуються думки щодо існування інформації лише в людському середовищі, що оперувати нею можуть виключно соціалізовані особистості, які володіють мовою, свідомістю та самосвідомістю. Фактично антропоцентристська течія ототожнює поняття «інформація» і «соціальна інформація», тому що ніякої іншої інформації, крім соціальної, не визнає.

2.3. Семантична і прагматична концепції інформації

Семантика вивчає знакові системи як засоби виразу змісту, тобто правила інтерпретації знаків, їх сполучень, тобто змістовий бік мови. Основна ідея семантичної концепції інформації полягає у можливості виміру предметного значення висловів. Однак зміст завжди пов'язаний із формою, саме тому синтаксичні і семантичні властивості інформації перетинаються. Дослідження семантики базувалося на понятті інформації як зменшення або усунення невизначеності.

Першу спробу створення теорії семантичної інформації зробили Р. Карнап та І. Бар-Хіллел. Дослідники запропонували визначати вимір семантичної інформації за допомогою логічної вірогідності, яка полягає у рівні підтвердження певної гіпотези. Кількість семантичної інформації, яка міститься у повідомленні, зростає зі зменшенням ступеня підтвердження апріорної гіпотези. Якщо гіпотеза побудована на емпіричних даних, які повністю дублюються у повідомленні, то повідомлення не несе нових відомостей.

Концепція Карнапа-Бар-Хіллела отримала продовження у працях Кемені, які прокладають шлях до сфери виміру змісту інформації, що передається. Ця концепція дозволяє, наприклад, встановити зв'язок між гіпотезою і початковим достовірним значенням. Незважаючи на певні досягнення, пропонови Карнапа-Бар-Хіллела виявились малопридатними для аналізу змісту природної мови, а також наукового знання. З точки зору цієї теорії, наприклад, вислів «На Місяці є нафта» містить інформацію, а «На Землі є нафта» – ні, оскільки це достовірне знання.

На початку 1960-х рр. Ю. Шрейдер зробив спробу розробити методи визначення того, як багатоманіття складу і структурність інформації впливає на її прийом та ефективність обробки для використання. Теорія Ю. Шрейдера відрізнялася від теорії інформації К. Шеннона своїми вихідними положеннями. У теорії Ю. Шрейдера акцентується на властивостях приймача, що сприймає і накопичує інформацію та на оцінці її змістового значення, але питання про канал передачі інформації відсувається на другий план. Основна ідея семантичної теорії інформації полягає у тому, що семантичну інформацію, що сприймається системою, можна оцінювати за ступенем зміни власне семантичної інформації, що вже була у системі.

Для того, щоб сприймати будь-яку інформацію від зовнішніх джерел система-приймач мусить мати мінімальний запас знань (внутрішня інформація), що позначається терміном тезаурус. Якщо внутрішня інформація дозволяє, система може розширити свій тезаурус аж до максимальної для неї доступної інформації, коли тезаурус збагачується до оптимального рівня. Подальше сприйняття інформації стає надлишковим (все менш значущим) і нарешті система постає насиченою та «знає все». Цю схему Ю. Шрейдер пояснює на прикладі сприйняття інформації людиною.

Таким чином, для визначення інформативності повідомлення для отримувача необхідно зафіксувати зміни, які відбулися у його уявлення про оточуючий світ після отримання повідомлення, слід побудувати модель семантичної інформації, оскільки саме ця модель, на відміну від структурно-синтаксичних концепцій інформації, стосується змісту повідомлення. Така модель було запропонована радянським ученим Ю. Шрейдером. Її сутність наступна: кількість інформації, яка видобувається людиною з повідомлення, визначається за ступенем змін її знання. Будова людського знання, згідно із семантичною теорією, розглядається у вигляді сукупності змістовиражальних елементів та змістових відношень між ними. Множинність змістовиражальних елементів та змістових відношень називається тезаурусом.

Слово «тезаурус» грецького походження, що означає «скарбниця». Отже, тезаурус – це знання, яке представлене у вигляді понять та відношень між ними, тобто певним чином структуроване знання. Тезаурус має складну структуру, в якій одні поняття та відношення, згруповуючись, утворюють інші, котрі, у свою чергу, формують складніші поняття та відношення. Позаяк тезаурус є засобом представлення знань, а знання у кожної людини відмінні, то, відповідно, відрізняються тезауруси.

Замінюючи поняття «знання» поняттям «тезаурус», можна стверджувати, що людина отримує інформацію лише у тому випадку, коли у її знаннях, тобто її тезаурусі, після отримання інформації здійснилися зміни. І чим більше змін у тезаурусі приймача зумовлено повідомленням, тим більшу кількість інформації він отримав. Змінити тезаурус означає змінити його змістовиражальні елементи та змістові відношення між ними. Ефективність передачі інформації залежить від співвідношення тезаурусів джерела та приймача. (Приклад: пояснити малюкові, що ліс – це сукупність значущої кількості дерев, що ростуть у безпосередній близькості, – означатиме те, що дитина нічого не зрозуміє і не лише тому, що пояснення містить незрозумілі лексеми, а тому, що характер зв’язку між поняттями залишиться нерозкритим).

Отже, значуща різниця тезаурусів джерела та приймача інформації призводить до зменшення кількості видобутої інформації. Приклад: довчасні наукові відкриття, які тривалий час залишаються «річчю у собі», адже суспільство не в змозі їх оцінити. Так, у 1826 р. у Казанському університеті математик Н. Лобачевский виступив із докладом щодо начал неевклідової геометрії. Текст докладу був загублений рецензентами. За декілька років були надруковані мемуари науковця «Про начала геометрії», що стало великим досягненням математичної думки. Але ці праці, як і подальші, були різко розкритиковані. Тільки через 12 років після смерті вченого світ визнав його відкриття. Така сама доля спіткала наукові розробки реактивних апаратів К. Ціолковського.

Дослідження співвідношення між знаками та їхніми користувачами з точки зору використання отриманої інформації та впливу знаків на поведінку систем складає основу прагматичної концепції теорії інформації. Усі підходи вирізняє прагнення пов’язати поняття прагматичної інформації з метою, цілеспрямованою поведінкою та висунути певні кількісні виміри цінності інформації. Виходячи з цих міркувань, А. Маркевич запропонував визначати вимір цінності інформації з виміром вірогідності досягнення мети при отриманні цієї інформації.

У прагматичних концепціях інформації засадничими є потреби враховувати цінність, корисність, ефективність, економічність інформації, тобто ті її якості, які визначально впливають на поведінку самоорганізувальних, цілеспрямованих кібернетичних систем (біологічних, соціальних, людино-машинних).

Однією з яскравих прагматичних теорій інформації є поведінкова модель комунікації – біхевіористська концепція Акоффа-Майлса. Вихідним положенням цієї моделі є цільова спрямованість одержувача інформації на рішення конкретної проблеми. Одержувач перебуває у «цілеспрямовану стані», отже, коли він прагне чогось, то має альтернативні шляхи, які не є однаковими для ефективності досягнення мети. Повідомлення, передане одержувачу інформативне, коли воно змінює його «цілеспрямований стан».

Оскільки «цілеспрямований стан» характеризується послідовністю можливих дій (альтернатив), ефективністю дії і значимістю результату, то передане одержувачу повідомлення може впливати попри всі три компонента. Відповідно до цього передана інформація класифікується на ту, що інформує, інструктує, мотивує.

Інший підхід до проблеми цінності інформації розроблений М. Бонгардом. Він упроваджує поняття «корисна інформація», пов’язуючи повідомлення з тим, яке завдання вирішує отримувач, що він знає до приходу повідомлення та як він його витлумачує.

Значну роль у розвитку прагматичної теорії інформації відіграли праці американського логіка Д. Харраха. Дослідник мав на меті висвітлення шляхів використання символічної логіки, а також теорії семантичної інформації в аналізі певних аспектів людської комунікації. Для її вирішення він намагається створити моделі того, як отримувач оцінює послідовність повідомлень на основі певних семантичних та прагматичних властивостей. Д. Харрах пропонує забезпечити отримувача «програмою обробки повідомлень», за допомогою якої з повідомлень, що отримуються, виокремлюється підготовлена для використання сума повідомлень. Саме до такого результату переробки повідомлень, а не до повідомлень у їхньому вихідному вигляді, застосовуються кількісні виміри інформації. Утворена Д. Харрахом логічна модель комунікації служить мовним первнем, у рамках якого програма може утворюватися та використовуватися.

Прагматичні та семантичні концепції інформації часто трудно відмежувати. Семантичні оцінки характеризують змістовність повідомлення, а прагматичні – їх цінність, корисність. Але, зрозуміло, що беззмістовні повідомлення не можуть бути корисними.

2.4.Поняття «ентропія»

Теорії інформації присвячуються наукові досілдження, які вивчають кількісні закономірності отримання, передавання, обробкою і збереження інформації. Для передачі інформації у різних каналах зв’язку вона кодується у вигляді символів. Це призвело до необхідності оцінки, яка кількість інформації може пройти крізь систему передавання, тобто виміряти інформацію кількісно. У теорії інформації обчислення кількості інформації абстрагується від її змісту. Оцінка кількості інформації засновується на теорії вірогідності і визначається через вірогідність події. Повідомлення має цінність тільки тоді, коли ми дізнаємося із нього про завершення події, результат якої заздалегідь невідомий. Чим більше подія, що зацікавила, має випадкових непередбачуваних завершень, тим більша цінність повідомлення про його результат. Отже, чим більша невизначеність притаманна системі, тим цінніше отримані відомості. Наприклад, порівняємо кість і монету. Невизначеність першої системи більша, оскільки більша кількість станів, у яких вона може опинитися. Як вимір невизначеності системи у теорії інформації застосовується спеціальна характеристика, що має назву ентропія.

Поняття ентропії уперше застосовується Р. Клаузиусом, котрий сформулював друге начало термодинаміки, згідно якого перехід від холодного тіла до більш теплого не може здійснюватися без застосування і витрат зовнішньої роботи.

Уперше поняття ентропії та інформації обґрунтував К. Шеннон. Завдяки вченому, ентропія стала використовуватися як міра корисної інформації у процесах передачі сигналів. Слід нагадати, що під інформацією К. Шеннон розумів сигнали необхідні користувачеві. Некорисні сигнали – це шум, поміхи. Якщо сигнал на виході з каналу зв’язку є точною копією сигналу на вході, це означає відсутність ентропії. Відсутність шуму означає максимум інформації.

Термін негентропія (негативна ентропія) з’явилося у 30-х рр. минулого століття. Е. Шредингер дійшов висновку, що біологічним системам для свого існування слід здобувати з оточуючого середовища негативну ентропію для компенсації внутрішнього виробництва ентропії та загальмувати рух до сфери термодинамічної рівноваги, тобто смерті. Порівнюючи інформацію та ентропію, Л. Бріллюєн сформулював негентропійний принцип інформації: «інформація є негативним вкладом в ентропію». Бельгійський вчений І. Пригожин отримав нобелівську премію за встановлення стійких структур (у хімії, біології) з негативною ентропією.

А. Моль, продовжуючи дослідження К. Шеннона у сфері інформації, підкреслював: інформація та її кількість є виміром складності структур, ступенем непередбачуваності, змістовної новизни. Банальне повідомлення завжди передбачуване. Виміром інформаційної насиченості є ступінь його непередбачуваності.

2.5.Поняття шуму

Якщо повідомлення не несе корисної інформації, тоді воно містить шум. Інформація може перетворюватися на шум, і навпаки, шум може перетворюватись на інформацію. Досить часто різноманітні повідомлення, реклама не мають корисної інформації, тобто перетворюються на шум. Однак, може трапитись, що багато разів бачене оголошення чи опис раптом приверне увагу глядача, і він знайде в ньому корисну інформацію, наприклад в описах ліків в разі захворювання. У такий спосіб шум перетворюється на інформацію. Після цього це повідомлення знову перестане нести корисну для глядача інформацію: інформація знову перетворюється на шум.

Якщо кілька разів повідомляється про одну і ту саму таємницю, то перше повідомлення несе інформацію, а наступні такі повідомлення для однієї і тієї самої людини — шум. Таким чином спосіб інформація перетворюється на шум. Навпаки, якщо якомусь повідомленню спочатку не надавали значення і вважали, що воно не несе корисної інформації, а пізніше в цьому повідомленні виявили корисну інформацію, то в такий спосіб шум перетворюється на інформацію.

Множинність інформаційних потоків призводить до дубляжу або навпаки розрізнення повідомлень, перенасичення каналів сприйняття та нездатність індивідуальної свідомості впоратися з масивами інформації. Основна причина інформаційного шуму – надлишок інформації. Зайва, «фонова» інформація виснажує інтелектуальні сили людини, збільшує енергійні витрати.

Інша причина – накоплення важливої, але повторюваної інформації. Це створює інформаційні шуми, передусім, у науці. Іще одним фактором інформаційного шуму виступає критерій корисності.

Інформайний шум породження урбаністичного середовища. Контролювати рівень інформаційного шуму – завдання майбутнього.

Ви слухаєте по радіо новини, сприймаючі звукові сигнали. Вам все зрозуміло. Це означає, що ваш мозок справляється із задачею перетворення сигналу в інформацію. І раптом ваша сестра вмикає пилосос. У цьому випадку сигнал, що йде від радіо (назвемо його корисним сигналом), частково заглушується звуком пилососа (назвемо його маскуючим сигналом). При цьому споживач отримує недостатню кількість сигналів, щоб сформувати інформацію тотожну джерелу. У наведеному прикладі ми маємо справу із шумом.

Отже, шум – це все, що маскує корисний сигнал. Шум призводить до неповноти, або спотворення отриманої інформації, знижуючи її якість.




Каталог: sites -> default -> files -> konf
konf -> Тексти лекцій
konf -> Методичні вказівки для практично та самостійної роботи з дисципліни «Граматика німецької мови»
konf -> Методичні вказівки до виконання контрольних завдань І їх оформлення
konf -> Методичні рекомендації до вивчення курсу «Історія української культури»
konf -> Методичні рекомендації до написання курсових робіт з історії зарубіжної літератури для студентів гуманітарного факультету
konf -> Від оновлення знань – до професіоналізму
konf -> Методичні вказівки до семінарських занять з дисципліни "Анотування и реферування науково-технічної літератури" для студентів
konf -> Методичні рекомендації до вивчення курсу «Cучасна українська публіцистика»
konf -> Методичні рекомендації щодо складання списку використаної літератури Київ • 2010 (07) ббк 78. 5я7 м 54
konf -> Методичні вказівки до виконання практичних завдань по практиці


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка