Конспект лекцій з дисципліни «Теорія перекладу»



Сторінка3/5
Дата конвертації20.03.2017
Розмір1.51 Mb.
#12890
ТипКонспект
1   2   3   4   5

Список літератури
1. Чередниченко О. І. Про мову і переклад / О. І. Чередниченко. – К. : Либідь, 2007. – 248 с.
Лекція 5

Базові метазнаки перекладознавства
Сучасні лінгвісти фокусують увагу на дослідженні комунікативних одиниць, що об’єктивуються тенденціями сьогодення, актуальністю питань текстоцентричного спрямування. На часі значне місце посідають питання осмислення первинних і вторинних текстів, їх концептуалізації та категоризації. Різноманіття текстів, їх жанрова та дискурсивна детермінація потребують адекватного кодування та декодування корелюючих текстів.

Переклад – реакція світової спільноти на велике розмаїття мов і культур, спроба дійти універсальності в розумінні змісту витворів. Науковці-перекладачі живуть думкою про статус перекладу, його міждисциплінарне буття та призначення.



  • Переклад поезії – найвища, найскладніша форма, а перекладач – це "божевільний геній" (за Платоном).

  • Поезія – це функція почуття, уяви, мова богів; її переклади – справа умовності, розуміння – справа випадку (за Аристотелем).

  • Мислення є інтернаціональним явищем, а мова – національним.

  • Поетичному перекладу притаманна поліфонія. Зміст має бути об’єктивним, а мовні засоби – суб’єктивними. Зміст перетікає з одного джерела до іншого. Мова забарвлює концептуальну модель світу в національно-культурні відтінки (М. П. Кочерган).

  • Переклад – це збереження концепції першотвору.

  • Переклад – це не новий твір на старий сюжет.

  • Переклад – це контрастивний аналіз творів, віддалених у часі.

  • Розбіжності між оригіналом і перекладом є наслідком дії лінгвальних та екстралінгвальних чинників.

  • Ганьба ‒ за хиби, а подяка – за збереження у перекладі концепцій (А. М. Науменко).

  • Переклад – надзвичайно різноманітна царина, щораз своєрідне й унікальне творче диво.

  • Переклад – це процес і продукт.

  • Переклад може мати вартості, які годі шукати в першотворі. Може зняти павутину віків з першотвору. Може вивищитися над ним силою виразності, залишаючись вірним йому і правдивим.

  • Сама мова розкриває обійми назустріч вже оформленій думці, надаючи перекладачеві вигоди, яких не міг мати автор (В. Д. Радчук).

  • Переклад у жодному разі не може бути тотожним оригіналові.

  • Перекладацькі трансформації – імітативні, селективні, редукційні, комплементарні.

  • Компресія і декомпресія – наслідок казуальних відносин між елементами текстів мови оригіналу та мови перекладу.

  • Переклад – процес імплантації компонентів змісту оригіналу в перекладі.

  • Не існує "останнього перекладу".

  • Переклад – це поклик до самовираження, самоствердження.

  • Переклад – це вічний двигун, поклик до альтернативної культури та творчої наснаги.

  • Езотеричний переклад – глибинний, внутрішній, таємний, прихований.

  • Переклад – як найважливіший канал загально- інформаційного обміну – набуває глобального характеру.

  • Переклад – це засіб еволюції, експансії національної культури.

  • Переклад виник у формі інтелектуальної діяльності як засіб герменевтики, інтерпретації священних текстів Біблії (В. В. Мирошниченко).

Первинним та вторинним текстам (оригіналам та трансляторам) притаманні композиційно-сюжетна, композиційно-смислова, композиційно-мовленнєва системи, тобто інтеграція змісту, смислу та форми. Структурно-семантичний підхід до тексту препарує інтерпретацію сюжетних блоків та їх призначення. Концептуальний простір (ментальний) обіймає загальний зміст та основні смисли. Однойменний аналіз охоплює експлікацію мовних одиниць спільної теми та сюжетних блоків. Останні структуровані текстовими ситуаціями та змістовими подіями. До універсальних тяжіють текстові концепти Час, Простір, Людина, Події. Мінімальна сюжетна одиниця – це тематичний ланцюжок, мотив. Денотативний простір корелює з реальним світом, що відображається у тексті. Зміст описує позамовну дійсність, це лінійне розгортання сюжету. Смисл виокремлюється із структури змісту та контекстуальних категорій. Зміст – матеріальна сторона смислу, думки, інтерпретації того, що омовлюється у тексті. Концептуалізація – осмислення предметів, явищ, подій реального та ірреального світів. Концептуальний аналіз націлений на вивчення організації знань про світ, які омовлені у семантиці слів, словосполучень та текстів.

  • Концепти – це ментальна та психічна сутність (М. П. Кочерган).

  • Завдяки глобалізації уможливлюється імпорт концептів (В. І. Карасик).

  • Поняття стає концептом лише тоді, коли воно валоризується, тобто обростає певними ціннісними асоціаціями.

  • Концептів у континуумі виділяється стільки, скільки підрозділів у ньому виявляється суттєвими для людської практики.

  • Концепт – етносоціолінгвокультурний феномен (А. М. Приходько).

Текстові концепти осмислюють на перетині імплікаційних та експлікаційних аспектів поліфонічних комунікативних одиниць, аналіз яких уможливлює розуміння творів оригіналу та перекладу. Мова долає думки. Увага до поверхневих та глибинних структур текстів є валідною на часі та вельми актуальною. Когнітивно-комунікативний підхід є комплексним, вагомим методологічним доробком сьогодення. Текст – це силове поле, в якому здійснюється зв’язок семантичного і формального планів, розгортаються текстові концепти. Поліфонія первинних і вторинних текстів специфічно детермінується та омовляється у різних дискурсах. Серед здобутків у парадигмі лінгвістики тексту особливе місце посідає розпізнання базових, загальних та допоміжних часткових категорій, наявність або відсутність яких є критерієм розподілу текстів на стандартні та нестандартні (І. Р. Гальперін), типові та нетипові.

Концептуально-семіотичний підхід до текстів уможливлює розуміння імпліцитності, здатності текстів передавати не тільки те, що має експліцитну інтерпретацію, але й те, що "втягнуто в текст" асоціаціями та конотаціями (О. М. Кагановська).

Правомірним є контрастивний аналіз текстів-кореляторів, їх осмислення за зразком:


Поверхнева структура текстів

Глибинна структура текстів

1. Наявність / відсутність лексичних / граматичних еквівалентів

1. Спільність тематичних та рематичних блоків у текстах оригіналу та транслятора

2. Композиційна представленість основних блоків

2. Явище реверсії у текстах кореляторів

3. Лінійна послідовність текстових одиниць

3. Динаміка сюжету в текстових представленнях

4. Експліцитна представленість текстових категорій

4. Імпліцитна представленість текстових категорій

5. Розширення та згортання текстових одиниць

5. Модуляція текстових категорій

6. Наявність вербальних стилістичних засобів

6. Наявність невербалізованих лакун

7. Висновки щодо еквівалентності поверхневих структур

7. Висновки щодо відповідності глибинних структур текстів-кореляторів

Тексти представлені основними (інформативність, дискретність, лінійність, когерентність, закінченість) та периферійними (імплікація, композиційна модифікація, модуляція) категоріями. Наявність або відсутність текстових категорій є критерієм для їх таксономії (класифікації). Спільним для текстів оригіналу та транслятора є обов’язкова наявність поверхневих та глибинних структур – глобальних.

Композиція тексту є засобом забезпечення інтеграції змісту, смислу, форми та реконструкції концептуального навантаження сюжетних блоків. Об’єднані темою сюжетні блоки віддзеркалюють позиції, думки авторів та персонажів. Композиційні засоби виконують функції когезії та когерентності, забезпечують валідність поверхневих та глибинних структур, текстову архітектоніку та смисл. Омовлення глобальних структур відбувається за іманентними законами мови.

Термін "мотив" тяжіє до метазнаків літературознавства та музикознавства, співвідноситься з базовими, епізодичними знаками, які актуалізуються в різних текстах або в межах одного. Пор.: Ландшафт, Портрет героя, Предмет, Артефакт, Явища, Звуки, Кольори тощо. На денотативному просторі тексту особливе місце займають елементарні компоненти змісту – ситуації. Зміст тексту – це лінійне представлення сюжету. Смисл як категорія понятійна представлений білатерально (імпліцитно та експліцитно), варіабельно. Зміст – це матеріальна форма смислу, категоризованого вербальними засобами. Смисл – процес концептуалізації, осмислення реального та ірреального світів, інтерпретація семантичного простору. Концептуальна інформація отримується шляхом аналізу ментального простору тексту, його загальним змістом та базовими категоріями. Концептуальний аналіз – це методика експлікації глибинної структури, виокремлення одиниць, що матеріалізують думку (О. С. Кубрякова). Згаданий аналіз – це пошук структурних одиниць мислення, омовлених у тексті. Він слугує вивченню організації знання про світ, яке представлене в семантиці мовного знака (С. А. Жаботинська).

Зіставлення концептів з моделлю текстового втілення препарує розуміння оточуючого світу, його індивідуальних картин. Слово модель походить від лат. modus "копія, образ". Термін запозичений із субмови математики, де він позначає заміщення об’єкта А (оригіналу) іншим об’єктом Б (моделлю). Модель – засіб пізнання об’єкта А. Концептуальна модель зберігає думку відкритою для подальших трансформацій, модифікацій та вторинних утворень (перекладів). Концепти – це ментальні репрезентації дійсності у свідомості людей, що підлягають омовленню, категоризації. Середньовічний П. Абеляр (1079–1142) ідею концепту пов’язував з коментуванням текстів Біблії. Поняття, витягнене з мовлення, вважалося концептом для слухачів, репрезентувало тлумачення. Пор.: лат. conceptio "схоплення змісту". Концепти створюють свого роду культурний шар, є посередником між людиною і світом (Н. Д. Арутюнова). У світовій лінгвістиці термін був введений С. О. Аскольдовим (1928 р.) для пояснення семіотичної функції словесного знака – функції заміщення, субституції. Д. С. Лихачов вважав концепт алгебраїчним вираженням значення, яким оперують носії мови. Концептосфера – це простір, сукупність концептів, пов’язаних із знанням і культурним досвідом людей. Лінгвістична природа концепту передбачає його вербалізацію, наявність плану вираження, його значущість для мовного колективу в процесі інформаційного обміну. У моделюванні концептів використовується ономасіологічний, семасіологічний та лінгвоміфопоетичний підходи (Л. І. Бєлєхова). Ономасіологічний підхід – від змісту до форми – має місце у контрастивних, порівняльних процедурах. Семасіологічний підхід – від слова до концепту – спрямований на виявлення відмінностей в омовленні концептів. Концепти експлікуються шляхом дефініції (1), встановлення концептуальних ознак (2), центральних та периферійних доменів. Зазначений підхід є реконструкцією моделей картин світу через аналіз наївно-мовних, профанних, секуляризованих, міфопоетичних, етнічних, язичницьких, християнських уявлень про світ – для виявлення етимологічних, історичних шарів та архетипів. Концепт – це генетичний корінь, ембріон смислу. До структури концепту входить все, що належить поняттю, що робить його фактом культури.

Лінгвокультурний підхід до концепту полягає у виявленні мовних засобів його позначення – релевантних слів, словосполучень, паремій, текстів ‒ у моделюванні змісту концепту як глобальної ментальної одиниці через її національну, соціальну, вікову, гендерну та територіальну своєрідність (Л. І. Бєлєхова). В архетипній моделі концепт розглядається як гранично узагальнене, чуттєво-образне, сховане в глибинах свідомості. В інваріантній моделі концепт подається як межа узагальнення змісту мовних одиниць. Універсальну (гештальтну) передконцептуальну структуру в картині світу являють собою архетипи та базові концепти, які об’єктивують спільні для всього людства знання. Лінгвокогнітивні процедури включають розширення, узагальнення, конкретизацію, спеціалізацію та модифікацію. Концептуальний аналіз – це логічне продовження традиційного семантичного аналізу. Семантичний аналіз скерований на виявлення мовного значення, концептуальний – на пізнання організації знань про світи.

Логічна структура концептів встановлюється на базі лексикографічних тлумачень, а сублогічна – на базі асоціативних векторів слів. Концептуальний аналіз має два напрямки – від мови до думки з метою реконструювання структури мислення та від думки до мови – концептуально досліджується мова. Таким чином, відбувається чергування семасіологічного та ономасіологічного підходів. Концепти не є ізольованими "атомами" мислення, а розуміються в контексті структур фонових знань. Це – повітря, яким дихають всі, а воно не належить нікому, його форми, архетипи є передконцептуальною структурою людської свідомості.

В інноваціях – концепціях чути відголоси минулих проблем, спрацьовує феномен резонансу, а це дозволяє пояснити, унаочнити розірвану в часі спорідненість.

Резонанс спрацьовує у традиціях текстотворення. Так, у парадигмі текстових одиниць виокремлюються "малі форми", які мають гетерогенну низку позначень: рос. малые формы, малый жанр, англ. small genre, little stories, tall talks, nonsense, funny stories, etc. У термінопозначеннях реактуалізуються атрибути реальні, нереальні, серйозні, несерйозні, усні, писемні, практичні, непрактичні, логічні, алогічні. Форма та зміст малих текстів детермінуються дією сталих та жанрових чинників. Пор.: лимерики, анекдоти, примовки, прислів’я, математичні задачі, юридичні кодекси тощо. Спільні риси зазначених текстів простежуються в їх обсягових характеристиках (малі форми), у лінійному представленні (сукцесивність), на ризоматичних вертикалях (у ситуативній релевантності), посиланнях на досвід (соціальний і лінгвістичний), у трансполяції на майбутнє буття, дії та преференції. Малі тексти виокремлюються своїми призначеннями: фатичне /інформативне, практичне /непрактичне, банальне /вагоме, семантичне /несемантичне, комунікативне /некомунікативне, пізнавальне /емоційне і т.д. Наприклад, загадки – це семіотичні знаки специфічної синтактики, семантики та прагматики. Вони реалізують питальність вербальними та невербальними засобами за допомогою слів та просодики. Нетиповість є прозорою у подачі блоків теми та реми, їх реверсії. Тема імплікується, залежить від пошуків з боку адресатів, їх креативного менталітету. Блок реми подається у пролонгованій формі, у препозиції до імплікованої теми, яка знаходиться за межами основного тексту. У цих текстах відсутні заголовки, фабула, наявна реверсія базових блоків. Невеликі за розміром загадки та курйозні, каверзні питання тяжіють до стилістичних маркерів емоційності, експресивності та еволютивності. За формою загадки – це комунікативні одиниці, за значенням – вони актуалізують сему питальності, за прагматикою – це креативний пошук імплікованої в ініціальному блоці інформації. Поверхнева та глибинна структури загадок інтегрують та категоризують певний концепт. Перерозподіл тривіальне / нове об’єктивує статус загадок як реверсивів. Фокус загадки детермінується інтенціями адресанта, його зацікавленістю у денотаті пошуку. Адресат не є автором питання, але він комплементує діалог, включається у словесну гру, веде її за правилами, знімає ситуативну енігматичність, використовуючи при цьому підказку. Ці нетипові тексти не знімають бісемію, яка є прозорою у "хитрощах" типу англ.:


What flies and has two legs?

Two birds.



***

The longest word?

S-mile-s.

***

What animal can jump higher than a house?

Any. House doesn’t jump.

***

What letter surrounds the British Isles?

Letter C.
Питальне напруження у цих текстах генерується цілою низкою чинників: інакомовленнєвою дескрипцією, паузацією, умовчанням, омонімією, полісемією, зміщенням фокусу, порушенням логічної сукцесивності.

Тексти малої форми гнучкі, здатні до модифікації, репродукції, семантичних зсувів та текстової деривації.

Вивчення природи текстів різних типів препарує вирішення цілої низки проблем теоретичного та прикладного перекладознавства.

Перекладач не може бути філологом, але перекладач – це не тільки філолог. Перекладач володіє як мовою оригіналу (МО), так і мовою перекладу (МП). Лінгвістична компетенція перекладача тісно пов’язана з його соціальною компетенцією. Статус перекладача об’ємний, оскільки перекладацький процес – це поліфункціональна комунікативна діяльність: комунікація між відправником інформації та перекладачем, з одного боку, перекладачем і адресатом – з іншого. Перекладач – це тлумач тексту, ситуації, Гермес, який експлікує, з’ясовує, дигестує кванти інформації, передає їх адресатам, робить можливою комунікацію між представниками різних етносів.

Підготовка перекладачів – нелегка справа. Вона потребує вирішення багатьох проблем. Підготовка перекладачів має бути системною, цілісною, комплексною, такою, що відповідає вимогам сьогодення. Професіональний хист перекладача обумовлюється навичками адаптивності до різних умов діяльності. Навички адаптивності – це похідна величина від знань, вмінь, які досягаються шляхом копіткої праці та навчання. Мотивація навчання експлікується поставленою метою – стати висококваліфікованим перекладачем. Базова підготовка перекладача передбачає осмислення філологічних, перекладацьких, суміжних курсів, які складають інфраструктуру перекладу. Перекладацькі лакуни – це не тільки лінгвістичні курйози, це нерозуміння специфічних особливостей інших культур, це невміння володіти протоколом етики перекладача.

Лінгвістичні основи перекладу закладені у практичних та теоретичних курсах МО та МП. Відомо, що без знання граматики неможливо оволодіти перекладом. Ефективність перекладу, нормативна швидкість та майстерність викладу залежать від підготовки перекладача, його фонових знань. Перекладачеві допомагає розуміння мети, осмислення матеріалу та прагматико-комунікативного принципу викладання мови, його дієвості у перекладацькій практиці. Зрозумілими для перекладача є опозиції: мова :: мовлення, статика :: динаміка, тема :: рема, слово:: контекст, стиль :: жанр, норма :: узус, стилістика :: граматика тощо. Філолог-перекладач передає зміст, запобігає буквалізму, величає еквівалентну подачу інформації. Основи красномовства вбачаються в невимушеній подачі інформації, у дотримуванні стильового регістру, в переконливості, в адекватній подачі думок, зафіксованих МО.

Розуміння тексту передує його репрезентації у МП. У навчальному процесі майбутні перекладачі вчаться ідентифікувати три рівні розуміння тексту, а саме: формальний, смисловий та прагматичний. Перекладацький процес починається зі стартових можливостей осмислення текстів МО, без чого неможливим є згаданий процес. Неправильним є положення про те, що переклад – це авторитарний процес, недетермінований умовами комунікації. Усі рівні осмислення текстів МО є правомірними. Лінгвістичний та соціальний досвід стає при нагоді в процесі осмислення формального, інформативного (смислового) та прагматичного рівнів текстів МО. Глобальна структура текстів МО – поверхнева та глибинна – розкривається шляхом аналізу текстів (їх композиційних частин, тематичних та рематичних блоків, заголовків, інтродукцій, висновків), шляхом осмислення основної інформації, авторських намірів, мовних картин світу, дієвості антропоцентричного фактора в різних за стилем та жанром текстах. Перекладач несе відповідальність за вірогідність актуальної інформації, за правдивість подачі подій, за концептуальну репрезентацію текстів МО, їх емоційну та раціональну даність. Адаптивне використання мовних одиниць та функціонально-системного підходу має місце у перекладах-поясненнях різних текстів, у відтворенні протокольної, пакувальної лексики в ділових паперах, в логічних аргументаціях наукових текстів, у психологічних трактатах художніх текстів тощо.

Шлях перекладача нелегкий, тернистий, оскільки об’єктом перекладу є не тільки автономне слово чи речення. Об’єктом перекладацького процесу може бути вербальна / невербальна / пікторіальна ситуації. Правомірним є вживання слова філолог-перекладач на позначення суб’єкта перекладацького процесу, оскільки перекладач – це не тільки філолог, але разом з тим і філолог.

Перекладач як спеціаліст має бути обізнаним у теоріях та принципах сучасного перекладознавства, розумітися на методиці аналізу фонової інформації, на лінгвокультурних аспектах слова, позатекстових структурах етномовного компонента, на концептуальній інформації у тексті перекладу, на прагматичних трансформаціях у процесі перекладу, типах і функціях перекладу, функціонуванні символу у структурі тексту-джерела та цільового тексту, на текстуальних та стилістичних зрушеннях слів та міжконтекстуальних категоріях.

Перекладознавство як наука має свої критерії, метазнаки та методи дослідження. Питання бути чи не бути перекладу знімається на часі, пріоритетним є фокусування уваги на його бутті та валоративності. Номінативні (НО) та комунікативні (КО) одиниці як об’єкти перекладацького процесу вивчаються на інтралінгвальних та екстралінгвальних векторах. Нагальним є комплексний, дискурсивний підхід до об’єктів перекладу, до адекватного кодування та декодування останніх. Поліаспектність перекладу об’єктивується його поліфункціональністю, полімодальністю, експансією пошуків в умовах сьогоденної глобалізації. Міжмовна та міжкультурна поліфонія перекладу зумовлює використання компонентного, контрастивного та концептуального аналізів. Імітативні, селективні, редукційні та комплементарні прийоми є дієвими у процесах розширення, згортання та модифікації корелюючих у перекладі НО та КО. Відомо, що денотативний простір асоціює з реальним світом, а це об’єктивує посилання на семантичний континуум у перекладацькому процесі. НО та КО позначені семіотичними рисами – притаманними їм семантикою, синтактикою та прагматикою. Конгруентний переклад зобов’язаний повній та частковій еквівалентності. Увага до поверхневих та глибинних структур є вагомою в процесах кодування та декодування корелюючих одиниць. В адекватності перекладу закладена природа семіотичних знаків, наприклад, англ. a table - укр. стіл; англ. As you sow, you shall mow - укр. Що посієш, те й пожнеш, в яких спрацьовує семантична, прагматична та синтаксична відповідність. Адекватність перекладу представлена семантичною та прагматичною паралелями – облігаторна риса, синтаксичною девіацією - факультативно. Різниця поверхневих структур не передбачає в адекватному перекладі глибинних модифікацій. Пор.: англ. Birds of a feather flock together – укр. Рибалка рибалку бачить здалеку; англ. to kill two birds with one stone – укр. робити одночасно дві справи, за двома зайцями. Представлення різних образів та синтаксичних конструювань есплікується іманентністю мовних систем, їх семантичним дизайном.

Метазнаки перекладознавства потребують пильної уваги соціуму. Вибір знаків знаків (метазнаків) віддзеркалює тенденції науки, її еволюційні віхи динаміки. Звернення до лексикографічних тлумачень перекладацьких термінів є валоративним для верифікації релевантності метамови. Конгруентному перекладу сприяє осмислення фактора дискурсивного середовища, режиму та стилю – його етносоціолінгвокультурного буття. Переклади бувають різними за формами, видами, характером позначення, метазнаками. У науковій літературі вживаються різні номінації трансляторських (секондарних, похідних) пошуків. Пор.: адекватний, еквівалентний, відповідний, точний. На часі перевага надається термінам адекватний (англ.adequate) та еквівалентний (англ. equivalent). Інноваційним є термін конгруентний (англ. congruent, corresponding).

Термін exact translation / точний переклад не користується минулою шаною. У свій час В. Г. Бєлінський надавав перевагу "точному перекладу" як такому, що зберігає художні особливості оригіналу, правильне уявлення про інгерентність вихідного тексту. У ХХ-му столітті пріоритет одержує метазнак адекватність "відповідність". Відповідники представлені еквівалентною поліфонією, а саме: змістовою // стилістичною //формальною //функціональною //комунікативною //конотативною //денотативною //прагматичною тощо. Лексикографічний аналіз задіяних у корпусі слів, формалізація їх семантичного наповнення сприяють верифікації вибору метазнаків, об’єктивації їх появи та буття. Пор.: англ.



adequate

  1. equal

  2. sufficient for

a special requirement


exact

  1. correct in detail

  2. precise

  3. careful in measurement

equivalent

  1. equal, having the effect

  2. equivalent to smth

  3. specified quantity

congruent

  1. equal in all respects

  2. coinciding

Розходження / зближення знаків на позначення типів перекладу визначаємо за формулою семантичної дистанції (D): , в якій q – спільні семи, а А та В – кількісне представлення відповідних сем метазнаків. З огляду на те, що не існує "останнього перекладу", що переклад у жодному разі не може бyти тотожним оригіналові, що переклад – це поклик до самовираження, вважаємо вираз "exact translation" нерелевантним по відношенню до парадигми метазнаків. Семантичне розходження слів adequate, exact дорівнює одиниці (1).

Дистанція "огромного размера" маркується несинонімічністю і невзаємозамінюваністю А та В. Близькими до adequate є терміни-атрактори equivalent та congruent. Пор. формалізацію зазначених метазнаків:







У перекладі еквівалентність корелюючих одиниць спрацьовує на різних рівнях (лексичному, граматичному, фразеологічному). Адекватність перекладу вбачаємо у відповідності смислів глибинних структур, семантичної та прагматичної представленості ментальних образів. Адгерентним, суміжним є поняття концептуального перекладу – передачі засобами транслятора ментальних конструювань вихідних текстів. Інгерентним для адекватного та концептуального аналізів є їх обґрунтування витоків та причетності до парадигми мовної картини світу.



Таким чином, спорідненими за значеннями є метазнаки adequate, congruent, equivalent. Концептуальний переклад як адгерентне поняття до парадигми позначень результатів перекладацького процесу передбачає глибоке осмислення категоризації картин світу.
Завдання для осмислення


    1. Назвіть метазнаки на позначення різних типів перекладу.

    2. Чи може бути переклад тотожним?

    3. Прокоментуйте значення слова метазнак.

    4. З’ясуйте статус формалізації семантичних дистанцій.


Лекція 6

У ЦАРИНІ НОМІНАТИВНИХ ОДИНИЦЬ
У науковій літературі інтенсивно дискутуються питання мовленнєвих кодів, одиниць і категорій мови в їх психо-когнітивному вимірі "тут і тепер" – живої комунікації. Домінантними на часі є метазнаки: дискурс, текст, комунікація, вербальні та невербальні засоби спілкування. Значущим є осмислення номінативних одиниць (НО) на векторі адресант-адресат, вивчення їх системно-функціонального буття. Семіотичний (знаковий) характер НО є прозорим в їх наповненні, оточенні та функціонуванні. НО включаються в комунікативні одиниці (КО), інтегруються на текстових просторах та препарують прагматичні наміри. Вагомим є дослідження природи НО та КО, їх спільних та відмінних рис в англомовному дискурсі. "Мова – найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думи і сподівання. Рідним словом народ збагачує також світову культуру. Слово – наше повнокровне життя, невмируще джерело поступу. З цього невичерпного джерела мовець здобуває не тільки знання про навколишній світ, але й моральні й естетичні оцінки та уподобання народу" (Вихованець І. Р.). У кожній мові спрацьовує вторинне конструювання на рівні слів, словосполучень та текстів. Вічним двигуном (лат. perpetum mobile) у мові є словотвір, який працює без перепочинку щохвилини, щосекунди. Двигун словотвору діяв, діє і діятиме повсякчас, поки з’являтимуться нові предмети, народжуватимуться нові слова і думки. Універсальними для НО різних мов є: 1) наявність поверхневої та глибинної структур, 2) а також – поліфункціональність. Вивчення семасіологічних, ономасіологічних, епідигматичних, функціональних аспектів НО сприяє осмисленню їх онтології. Структурно-семантичне наповнення НО детермінуюється дією лінгвальних та екстралінгвальних факторів. Ця універсальна риса НО представлена девіацією у мовних дискурсах. Основна відмінність НО від КО розкривається в опозиції відповідних функцій – називної та комунікативної. Слово – основна структурно-семантична структура мови, що співвідноситься з предметами, явищами дійсності, їхніми ознаками та відношеннями між ними вільно відтворюється у мовленні й служить для побудови висловлювань. Слова підлягають пролонгації (а), скороченню (б), компресії (в), лексикалізації та граматикалізації (г), які в результаті зазначених процесів модифікують поверхневу/глибинну структуру, збагачують обсяг мовного словникового корпусу. Стабільними при цьому залишаються словотвірні моделі:

а) happily, enlarge (афіксація); blackboard, timetable (композиція); handicraft, snowman, Ms. Chairman, sportsman (напівсуфіксація);

б) story ← history, fence ← defense, fancy ← fantasy, Mr. ← master, Sir ← senior, on the q.t. ← quiet, emote ← emotional, compete ← competition;

в) know how ← know how to do it, nonce ← then once used words, as ← all so, o’clock ← on clock, a fire ← on fire, brиnch ← breakfast and lunch, smog ← smoke and fog, fruice ← fruits and juice, goodbye ← God be with you;

г) can-do-people, a-devil-may-care expression, a-tomorrow-die- feeling , God-knows-what-fancy, an-are you-out-of-your-shoes-look, a falls, a works, a boots, a colors, in her teens, different isms.

Морфеми зберігають у вторинному конструюванні свої форми вільними або спрощеними. Пор.: англ. lovely, friendly, summerlike, hardship (hard-+ -ship < shape), sixteen (six and ten), sixty (six multiplied by ten), booklet (let < little), fashionable. Вторинні конструювання зберігають пам’ять етимологічних витоків, творять стилістичні ефекти. Пор.:

"Unmarried?", asked the census taker.

"Oh, dear, no", replied the prim little lady, blushing.

"I’ve never been married".

***

Movie-director: Unmarried?

Applicant: Twice.


  • Yes, she’s married to a real-estate agent and a good honest fellow, too.

***

  • My gracious. Bigamy?

  • What is the plural of man, Willie? Asked the teacher.

  • Men, answered Wille.

  • And the plural of child?

  • Twins was the unexpected reply.

Модифікація НО детермінується чинниками лексичного та граматичного оточення, наприклад: Fall in love – fall out of love; to go in – to go out; to be in – to be out; to go to school – to go to the school; bus school – school bus; to do on – to do off. nose ring – finger ring; to pause to drink – to pause drinking; to do a room – to make a bed; to be reluctant – to be unreluctant.

Як бачимо із прикладів, спільність граматичної конструкції не завжди передбачає реалізацію ідентичних значень. Вагомим є семантичне наповнення лексичних компонентів, наприклад: small beer – слабке пиво, small change – дрібні гроші, small comfort – слаба втіха, small deer – молоде покоління, small hours – години після півночі, small potatoes – щось дрібне, незначне, small aleck – самовпевнена людина.

Модифікація слів, технологія їх вторинного утворення одержали більш глибоке осмислення у науковій літературі внаслідок діючих традицій та методологічних тенденцій. Сьогоденна увага лінгвістів до текстів як об’єктів дослідження генерувала низку питань стосовно природи КО, їх типології та взаємодії з дискурсивними чинниками (вивчення супертекстового середовища, режиму, модусу та стилю). НО та КО притаманні спільні тенденції буття. Вони відкриті процесам динаміки, змінюваності, пролонгації, скорочення, компресії, варіювання. Зазначені процеси позначені відповідною специфікою, залежністю від лінгвальних та екстралінгвальних факторів. КО підпорядковують собі номінативні одиниці. Семіотичні знаки, якими є НО та КО, інтегруючись, актуалізують комунікативні наміри. Спільною для НО та КО є наявність усних та писемних, первинних та вторинних форм, а також – взаємотрансформації. Девіація текстів збільшується за рахунок дії психо-, соціо-, лінгво-когнітивних чинників, притаманних КО, вивчення яких є дуже актуальним та перспективним у руслі генологічної проблематики. В умовах дії когнітивно-комунікативних тенденцій сьогоденної наукової парадигми зростає інтерес до текстової лінгвістики та її об’єктів. Фактор антропоцентризму є ведучим на часі, бо немає розуму поза соціумом і немає соціуму поза розумом, немає розуму поза мовленням і немає мовлення поза розумом, немає мовлення поза особистістю і немає особистості поза особистістю. КО можуть розширятися та звужуватися, наприклад: ‘Lilly used to have a proverb about wishes. How did it go?’ ‘Oh, yes’ ‘If wishes were horses then beggars would ride. Put beggars on horses and then – woe be tide’. Вихідна структура прислів’я If wishes were horses, beggars would ride подається автором у розширеному коментуючому варіанті.

Зазначеним процесам підвладні фразеологічні НО та КО, наприклад:



all cats are alike grey in the night when candles are out, all cats are grey

Be on one’s p’s and qs with to mind ones pees and cues

Call the tune to pay the piper, to pay the piper and pay the tune

Care killed a/the cat, Care will kill a cat

Curses are like chickens: they always come home to roost

Haste makes waste – The less haste the more speed, the more haste the less speed

вночі всі коти бурі

бути обережним і уважним
задавати тон, хазяйнувати
надмірні турботи хоч кого з ніг звалять

дати про себе знати
поспіх людям посміх


Текстові модифікації детермінуються інтралінгвальними та інтерлінгвальними чинниками. Пор. варіанти коментування об’єктів в одній мові чи за її межами на міжкультурних та міжмовних витоках. Наприклад: англ. birds of a feather flock together, укр. рибалка рибалку бачить здалека; англ. to kill two birds with one stone, укр. убити двох зайців. Семантична та прагматична конгруентність може зберігатися при лексичній еквівалентності, так і за її відсутності. Наприклад, англ. to add fuel to the fire, укр. підливати масло в огонь; англ. add wings to the – укр. ркрилювати; англ. anything for a quiеt life – укр. чим би дитина не бавилась аби не плакала; англ. feel the draught – укр. бути в скрутному становищі; англ. fetch ones salt – укр. заробляти на кусок хліба.

Тематична представленість КО необов’язково відповідає їх рематичному наповненню. Релевантною є дія дискурсивних чинників – середовища, режиму та стилю. Пор. : англ.



  1. A friend a person, whom one likes, respects and meets often.

  2. A friend in need is a friend indeed.

  3. In every mess I find a friend. In every port a wife.

  4. A friend in power is a friend lost.

  5. A steady patriot of the world alone, the friend of every country but his own.

  6. There is a friend that sticketh closer than brother.

  7. They wert my guide, philosopher and friend.

  8. O friend unseen, unborn, unknown.

Study out my words at night, alone:

Read a poet, I was young.

  1. Give me the arrowed, erect and manly foe;

Firm I can meet perhaps return the blow;

But of all plagues, good Heaven, the wrath can send,

Save me, oh, save me, from the candid friend.

Поняття ДРУГ коментується по-різному у прикладах (1–9). За традицією – у (1, 2, 6, 7), гумористично – у (3, 4, 5), серйозно – у (8) та з іронією – у (9). Перлокутивні параметри КО детермінуються компетентністю адресанта та адресата, здібністю комунікантів осмислити поверхневі структури. Або:

10 Take care of the pence and the pounds will take care of themselves (proverb) – Take care of the sense, and the sounds will take care of themselves (Carrol).

11 An old friend is better than two new friends (proverb) – better a new friend than an old foe (Spencer).

Приклади (10, 11) свідчать про дієвість креативних факторів, обігрування курйозів типу: When Im good I am very, very good. When I bad, I am better.

Зміна позиції компонентів є дуже значущим у процесі означення референтів, пор.: англ. people come and go, укр. люди приходять та уходять; англ. come and go people, укр. випадкові люди; англ. noses tell, укр. пізнавати по носам; англ. tell noses!, укр. порахуйте; англ. tell-tales, укр. побрехеньки; англ. how do you tell them?; укр. як ви їх розпізнаєте?; англ. all told, укр. всі разом.

Сучасна лінгвістика пов’язана з методологічним поворотом від класичної парадигми філософії свідомості до посткласичної парадигми філософії комунікації як засобу досягнення порозуміння людей та з використанням природної мови. З огляду на це перспективним і актуальним вважаємо вивчення онтології номінативних та комунікативних одиниць, їх універсальних, спільних та відмінних рис.

Фразеологія – це конденсований досвід соціуму, минуле та сучасне якого відлунюється у фразеологічних одиницях (ФО) мови оригіналу та транслятора. Універсальним є те, що ФО корелюючих мов вступають у двобій не лише з вихідними синтаксичними структурами, але й у "смертельний поєдинок" з усталеною фразеологією. Фразеологія як проміжний рівень перебуває на векторах лексико-семантичного рівня. У кожній мові є стійкі словосполучення, які за змістом та синтаксичною функцією рівнозначні слову.

Національний колорит фразеологізмів із числівником спричинює певні перекладацькі труднощі осмислення.

Фразеологічні одиниці з числівником ‒ ФО(ч) як вторинні одиниці репрезентують відхилення від традиційної структури та семантики вихідних словосполучень. Вивчення поверхневої та глибинної структур ФО(ч) є актуальним з огляду на сьогоденну вагомість когнітивних досліджень, експлікацію характеру дієвості людського фактора. У полілексемній гетерогенній структурі постійно протиставляються узуальна форма – оказіональній, дослівний переклад – перекладу-коментару, об’єктивна оцінка – суб’єктивній, вихідна структура – похідній, первинні одиниці – вторинним, нейтральна лексика – експресивно-емоційній, національний пласт – транснаціональному тощо. Розпізнання когнітивної вагомості ФО(ч) є дуже актуальним для їх адекватного відтворення у мовах-трансляторах. ФО(ч) притаманна мовна усталеність, формальна та семантична цілісність. Зазначені одиниці належать до мовних конструювань з відповідною структурою, семантикою та прагматикою. На відміну від вільних словосполучень ці полілексемні одиниці позначені біполярністю – відкриті процесам конвергенції та дивергенції. Ретроспективно ФО(ч) тяжіють до валоративних знаків, що відіграли значну роль в омовленні кількісних ознак навколишнього світу. Оточення ФО(ч) специфічно впливає на семантичне наповнення числівників. Адгерентних конотацій, зокрема національно маркованих, набувають ФО(ч) у процесі етнічної акомодації. Пор. амер. ФО(ч) the old thirteen "старий державний прапор США", two bits "монета в 25 центів", a long bit "монета в 15 центів", a short bit "монета в 10 центів". Переклад зазначених ФО(ч) не є адитивним відтворенням значень компонентів. Перекладацькі варіанти препаруються пошуком етимологічних витоків лексикалізованих одиниць, їх кореляцією з реальними / ірреальними подіями, артефактами, міфами, легендами тощо. Так, шотландська монета plack "4 пенси" була у вжитку в ХV – XVI ст., її незначна вартість послужила мотивацією для появи ФО(ч) two and a plack "дріб’язок", "дрібні гроші".

Семантика ФО(ч), як правило, детермінується значеннями вихідних одиниць. Позначення людей, їх емоцій за кількісними ознаками стало мовною традицією. Пор.: the upper two hundred"верхівка", "еліта"; one dollar a year man"людина, яка працює на державній службі за символічну плату"; to feel like a million"почувати себе прекрасно"; to go like sixty"нестись щодуху, стрілою". ФО(ч) the seven Sisters"сузір’я Тільця" за легендою позначала "сім дочок Атланта і Глейони". Числівник seven є дуже популярним на фразеологічному просторі. Пор.: англ. seven wonders, seven deadly sins, seven-leaqued-boots. З часом кількісні семи висхідних одиниць поступаються якісним; ФО(ч), модифікуючись, збагачуються новими образами. Пор.: ФО(ч) there are one or two traders"два незгодні між собою спеціалісти". Семантичні зміщення фразеологічних одиниць, їх метафоричні експансії, перефрази та рескрипти є показовими для художнього дискурсу. Адекватний переклад препарується осмисленням фразеологічного контексту, когнітивним досвідом носіїв корелюючих мов.

ФО(ч) – це лексикалізація змінних словосполучень. Спільність поверхневої структури корелюючих словосполучень не передбачає тотожності їх змісту. Пор.: англ. one of those days (only in reference to the future), some day, some time or other, some of these days later; "цими днями", "незабаром, коли-небудь". Образи паремій у мовах оригіналу та транслятора позначені як конгруентністю, так і девіацією.

Пор.: англ. укр.


One scrubbed bushel sheep will mar a whole flock, Syn.
One rotten apple decays the bushel; the rotten apple injures its neighbours.
Two cats and a mouse, Syn.

Two wives in one house.

Two in distress make sorrow less.

Одна паршива вівця всю отару поганить.
Від одного яблука весь віз згниє.

Два ведмеді в одному барлозі не живуть, два коти в одному мішку не помиряться;
У гурті і смерть не страшна.

Поверхневі структури ФО(ч) відкриті до заміщення, що об’єктивується наявністю синонімів, алонімів. У лексикографічних джерелах нумеральні компоненти можуть замінюватися або пропускатися. Пор.: англ. One today is worth two tomorrow; Never do tomorrow what you can do today; Never put off till tomorrow what you can do today – укр. Не відкладай на завтра те, що сьогодні можна зробити; оклад не йде на лад; англ. One bird in hand is worth two in the bush – укр. Краще синиця в руках, ніж журавель в небі; англ. Seven cooks spoil the brothрос. У семи нянек дитя без глазу.

ФО(ч) утворюють сектор вторинної номінації, корелюють з конотативною лексикою, омовлюють етношарм носіїв мови. Спільність рис ФО(ч) у корелюючих мовах уможливлює їх осмислення та переклад іманентними засобами цільової мови. Облігаторним при цьому є збереження змісту ФО(ч), факультативним – лексико-синтаксичних паралелей. У семантичній скарбниці зіставлених одиниць зберігається когнітивний досвід. Відомо, що ФО(ч) у своїй еволюції обіймають первинні та вторинні знаки. Вихідні (первинні) нумеральні словосполучення (НумС) лексикалізуються у вторинні, похідні фразеологічні словосполучення. У новоутворених, секондарних одиницях кількісне наповнення модифікується в якісне або субстантивне.

Образотворчі процеси спричиняють появу омонімічних синтаксичних (вихідних) та фразеологічних (похідних) словосполучень, які є базою креативних пошуків перекладацьких еквівалентів. Структурні еквіваленти ФО(ч) у мові транслятора можуть бути повними або частковими (при збереженні прагматичних інтенцій).

Пор.: англ. укр.

two dogs over one bone seldom agree,

in two twos,

when two Sundays meet together,

two or three,

four corners of world,

at one time,

to know how many beans make five,

to have smth at finger tips.

двом собакам однієї кістки не поділити,

негайно,

ніколи,

декілька,

чотири сторони світу,

за один раз,

бути собі на умі,

знати як свої п’ять пальців

Адекватність перекладу ФО(ч) об’єктивується аналізом зазначених одиниць у мові оригіналу та цільової мови. Вивчення поліаспектності ФО(ч) дає можливість осмислити експресивно-емоційні потенції числівників, їх семантичне навантаження, ретроспективне буття та сучасне функціонування. Семантичний континуум ФО(ч) конденсовано відображає шлях становлення нумерального пласту лексики, її образотворчу, адаптивну можливості модифікацій.


Список літератури


  1. Швачко С. О. У царині номінативних та комунікативних одиниць / С. О. Швачко // Зб. наук. праць – Суми : СумДУ, 2010. – 168 с.

Лекція 7

У царині комунікативних одиниць
Наявність спільних ментальних концептів уможливлює дієвість перекладу з мови оригіналу на мову транслятора. Правильність перекладу зумовлюється при цьому семантичною конгруентністю при факультативній наявності лексичних та граматичних девіацій. Відомо, що модифікації підлягають поверхневі структури вихідних текстів; консистентними, стабільними при цьому залишаються глибинні структури, що служить аксіоматичною вимогою до адекватних перекладів із однієї мови на іншу. Гідними уваги у цьому руслі є контрастивний аналіз віршів оригіналу та перекладу. Пор.:

Каталог: library -> docs -> rio -> 2013
2013 -> Методичні вказівки до проведення практичних та семінарських занять І самостійної роботи з дисципліни «Складання процесуальних документів»
2013 -> Методичні вказівки для підготовки до практичних занять для студентів спеціальностей «Економіка підприємства»
2013 -> Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських), індивідуальних занять та самостійної роботи із дисципліни «Кримінальний процес України»
2013 -> Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських), індивідуальних занять та самостійної роботи із дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів України»
2013 -> Методичні вказівки до лекційних, практичних занять
2013 -> Програма практики для студентів напряму підготовки 050701
2013 -> Методичні вказівки до виконання кваліфікаційної роботи для студентів спеціальності 030504 "Економіка підприємства" для усіх форм навчання
2013 -> Методичні вказівки до виконання практичних робіт, самостійної роботи та одз з курсу «патентно-кон’юнктурні дослідження»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка