Конституційний процес в україні



Сторінка1/12
Дата конвертації25.11.2018
Розмір0.74 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ:

політико-правові аспекти

Бюлетень інформаційно-аналітичних матеріалів

1 (33) 2017


Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Національна юридична бібліотека

Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ)

Конституційний процес

в україні: політико-правові аспекти

Бюлетень інформаційно-аналітичних матеріалів

Додаток до журналу «Україна: події, факти, комментарі»
№ 1 (33) 2017

Редакційна колегія:

О. Онищенко, академік НАН України, радник Президії НАН України,

почесний директор НБУВ



(головний редактор);
В. Горовий, д-р іст. наук, професор, заступник генерального директора НБУВ

(заступник головного редактора);

Т. Гранчак, д-р наук із соц. комунікацій (відповідальний секретар);

Н. Іванова, зав. аналітично-прогностичного відділу НЮБ;

Ю. Половинчак, заввідділу обслуговування інформаційними ресурсами НЮБ;

Л. Галаган, директор Фонду Президентів України
Адреса редакції:

НБУВ, просп. 40-річчя Жовтня, 3, Київ, 03039, Україна

Передрук – тільки з дозволу редакції

© Національна бібліотека України імені
В. І. Вернадського, 2017


ЗМІСТ


АНАЛІТИЧНИЙ РАКУРС 6

Бусол О., д.ю.н., старш. наук. співроб., НЮБ НБУВ 6

Сербія, Словаччина і Гватемала – будемо наслідувати приклад? 6

(щодо створення спеціалізованого антикорупційного суду 6

в Україні) 6

https://uainfo.org/blognews/1454563793-foreign-policy-gvatemala-luchshiy-primer-dlya-ukrainy-v-borbe.html. 9

Во всем мире в 4-5 странах есть антикоррупционные суды, и это не страны Европы [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 9

http://112.ua/mnenie/vo-vsem-mire-v-4-5-stranah-est-antikorrupcionnye-sudy-i-eto-ne-strany-evropy-327889.html. 9

Мельник О. Володимир Пилипенко: Радив би керівнику НАБУ утриматись від «допомоги» у формуванні суддівських кадрів [Електронний ресурс] / О. Мельник. – Режим доступу : http://resonance.in.ua/volodimir-pilipenko-radiv-bi-kerivniku-nabu-utrimatis-vid-dopomogi-u-formuvanni-suddivskih-kadriv/. 14

http://nbnews.com.ua/ru/blogs/130145/. 16

НОВИНИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ 17

КОНСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ 18

ЗАКОНОДАВЧОЇ БАЗИ УКРАЇНИ 18

СУСПІЛЬНА ДУМКА 19

М. Мирний, Дзеркало тижня: Якщо завтра референдум 19

В. Манько, 112.UA: Господа депутаты, возвращайтесь из Америки и дайте людям право обращаться в Конституционный суд 23

С. Куценко, 112.ua: Судебная реформа: С чего начинали и к чему пришли 24

Р. Маселко, Українська правда. Блоги.: Першочергові завдання-тести для Вищої ради правосуддя 25

Д. Блюзецький, Znaj.ua: Судова реформа: чи отримають українці справедливу Феміду 27

П. Гречковский, Lb.Ua. Блог: Закон «О Высшем совете правосудия»: больше, чем просто рестарт 30

ПОЗИЦІЯ ВЛАДИ, ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ, 32

ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 32

ЕКСПЕРТНИЙ КОМЕНТАР 41

Заява АПУ щодо законопроектів «Про Конституційний Суд України» 41

М. Ставнійчук, член Європейської комісії за демократію через право (Венеціська комісія) від України (2007-2013 рр.), заслужений юрист України, кандидат юридичних наук 45

Нехудожній серіал ''КСУ і ''мовний'' закон'' непристойно затягнувся 45

Р. Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ 50

Судова реформа: сім найбільш очікуваних подій 2017 року 50

Ю. Кириченко, експерт Центру політико-правових реформ та Реанімаційного пакету реформ 54

Законопроект “Про Конституційний Суд України” пропонує узаконити псевдоконкурс для кандидатів на посаду суддів КСУ 54

Р. Куйбіда, кандидат юридичних наук, експерт Реанімаційного пакету реформ 57

Вища рада правосуддя – головний орган у питаннях суддівської кар'єри 57

М. Хавронюк, експерт Центру політико-правових реформ 58

Спецконфіскація – спроба номер... 58

Т. Шепель, експерт судової групи РПР, член Громадської ради доброчесності, Голова Третейської палати України 67

Доброчесність як перепустка на посаду судді нового Верховного суду 67

А. Іванов, суддя місцевого суду Перевальського району Луганської області, слідчий суддя, член правління АРССУ 70

Судова реформа в небезпеці 70

А. Ткачук, головний експерт групи «Децентралізація Реанімаційного пакета реформ» 71

Про децентралізацію, успіхи, ризики і роль парламенту 71

КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 80

Японія 80

Литва 81

Грузія 82

Туреччина 83

Таїланд 83

Молдова 84

Білорусь 85

Російська Федерація 86



АНАЛІТИЧНИЙ РАКУРС

Бусол О., д.ю.н., старш. наук. співроб., НЮБ НБУВ


Сербія, Словаччина і Гватемала – будемо наслідувати приклад?

(щодо створення спеціалізованого антикорупційного суду

в Україні)

В літературі та засобах масової інформації (далі – ЗМІ) згадується про існування в усьому світі спеціалізованих антикорупційних судів лише у трьох державах – Сербії, Словаччині і Гватемалі, отже Європі популярність таких інституцій не притаманна.

Незважаючи на таку рідкість, в рамках проведення судової реформи Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі – Закон), передбачено створення Вищого антикорупційного суду (далі – ВАС). Відповідно до Закону, у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої інстанції з розгляду окремих категорій справ: Вищий антикорупційний суд та Вищий суд з питань інтелектуальної власності. Їх рішення можуть бути оскаржені у Верховному суді. Згідно з Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону, ВАС створюється і повинно бути оголошено про проведення конкурсу на посади суддів в ньому протягом 12 місяців з дня набрання чинності законом, що визначає спеціальні вимоги до суддів цього суду. Відповідний проект закону, за даними Міністерства юстиції України1, буде підготовлений вже за декілька місіяців. На сьогоднішній день депутатами спільно з громадськими організаціями розроблено концепцію проекту закону про ВАС. Згідно з цією концепцією, ВАС, як суд першої інстанції, буде розглядати справи, які йому буде направляти Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (далі – САП), а також – через слідчих суддів – буде санкціонувати відповідні слідчі дії. Апеляційною інстанцією буде виступати Верховний суд.

Слід зазначити, що ідею створення ВАС в Україні підтримують впливові міжнародні партнери. Так, Надзвичайний і Повноважний посол США в Україні Марі Йованович заявила: «Хвиля загального обурення корупцією свідчить про потребу зберегти й розширити повноваження НАБУ, пов’язані з проведенням розслідувань, і створити антикорупційний суд якомога швидше. Ми готові підтримувати зусилля уряду України в боротьбі з корупцією і усвідомлюємо, що система електронних декларацій про активи є початком, а не завершенням процесу виявлення та подолання корупційної діяльності»2.

 У тексті меморандуму про співпрацю з МВФ повідомляється, що Україна зобов’язується створити спеціальний антикорупційний суд: «Ми приймемо закон, який забезпечує створення спеціального антикорупційного суду... у відповідності до європейських стандартів і кращими практиками»3.

До процесу долучилися навіть громадянські організації та окремі її члени, які звернулися з листом до Президента України П. Порошенка з вимогою негайно створити спеціалізований антикорупційний суд4, втім які навряд озвучують при цьому власну позицію хоча б з тієї причини, що не мають відповідної юридичної освіти та не є експертами у справі судочинства.

Наполягає на створенні антикорупційного суду і виконавчий директор «Transparency International Україна» Я. Юрчишин. На його думку, даний суд буде ефективним, якщо забезпечити декілька складових: конкурсну основу відбору претендентів, високу зарабітну плату та забезпечення фізичної безпеки5.

Проте, ми не були б так оптимістичні відносно гарантій ефективності антикорупційного суду, які створюють ці критерії, враховуючи, що конкурси в антикорупційні органи поки що мають багато нарікань від громадськості, яка має сумніви щодо їх прозорості та незалежності від політичного впливу.

Українські політики звикли саботувати впровадження норм антикорупційного законодавства, зокрема, вносячи нескінченні поправки в документи, і тим самим блокувати реформи6.

Підтверджують такі побоювання в ефективності ВАС також і слова Карлоса Кастресана, якого називають одним з кращих у світі експертів з протидії корупції. Саме він у 2007 році очолив Міжнародну комісію по боротьбі з безкарністю в Гватемалі та став відомий тим, що його командою за ґрати були відправлені десятки високопосадових осіб і бізнесменів, включаючи президента країни. Так, К. Кастресана ділиться досвідом з Україною: «Ми відібрали 15-ть прокурорів з близько 200-та кандидатів. Вони пройшли через усі перевірки на благонадійність, але незабаром деяких довелося звільнити. Не тому, що в нас були докази корупції, а тому, що у нас були сумніви. У цій сфері, якщо є хоч найменший сумнів, з такими людьми потрібно прощатися. Адже ми платимо їм хорошу зарплату, забезпечуємо їх близьких, так що повинні бути впевнені, що наші люди абсолютно чесні. Кожен, хто потрапив під підозру, повинен бути відсторонений»7. Таким чином, навіть у зразковій, як зараз пропагують прихильники її досвіду у створенні аснтикорупційних судів, Гватемалі, конкурси не є гарантією, що кандидати виявляться доброчесними.

Українські ж активісти цього руху та навіть деякі науковці, наводять приклад Гватемали, яка успішно протидіє корупційній злочинності, і, на їх погляд, це пов’язано саме з функціонуванням в державі антикорупційних судів. Хоча не слід приписувати досягнуті успіхи у протидії корупції лише антикорупційному суду. Треба враховувати і наявність у Гватемалі одночасно міжнародного і державного органу – Міжнародної комісії проти безкарності в Гватемалі (Comisión Internacional contra la Impunidad en Guatemala (CICIG),

Слід нагадати про деякі особливості цієї країни, які не можуть не впливати на оцінку її як приклад для наслідування Україною. Гватемала – це невелика країна в Центральній Америці, де впродовж 36 років йшла громадянська війна, яка закінчилася в 1996 році. CICIG було створено в 2006 р. за угодою між Гватемалою і ООН на відповідне прохання гватемальської влади. Підкреслимо, що це не було ініціативою ООН.

Комісію було створено в якості незалежного слідчого органу з метою боротьби з організованою злочинністю, яка активізувалася в країні після тривалої громадянської війни. Хоча орган працює під юрисдикцією Гватемали та місцевих судів, інституційно він відокремлений від уряду. Важливо, що CICIG повністю фінансується за рахунок добровільних внесків з боку держав далекого зарубіжжя – в основному, Сполучених Штатів Америки – грошові потоки контролюються спеціальним цільовим фондом, створеним ООН. В результаті, її операційні витрати не залежать від ситуації в економіці Гватемали8.

Висловлю позицію, яка свідчить про сумнівність ефективності впровадження Гватемальського досвіду.

Період існування цього гватемальського державного органу обмежений двома роками, і президент Гватемали повинен погоджувати з ООН питання продовження діяльності комісії кожен раз, коли термін закінчується. Отже, питання, чи продовжить CICIG свою роботу, завжди знаходиться під сумнівом. Не дивно, що багато місцевих політиків виступають проти існування CICIG, який має повноваження розслідувати корупційні злочини стосовно цих політиків.

Ще одна проблема гватемальської програми – це нестабільне фінансування. За словами екс-директора CICIG К. Кастресана, більшу частину свого часу, під час служби в цьому органі, він витрачав на пошук дотацій від міжнародних інвесторів. Щоб вирішити цю проблему, Сполучені Штати Америки та інші західні донори мають повністю профінансувати перші п’ять років роботи такої організації наперед. Нинішній бюджет CICIG становить $ 12 млн. на рік. Отже, враховуючи той факт, що населення України в три рази більше Гватемали, для першого п’ятирічного періоду наша держава потребуватиме не менше $ 200 млн 9.

Безперечним вважається факт, що саме присутність і активність CICIG вперше, хоча і за дуже довгий час, створили ситуацію, коли громадяни побачили, що закон не тільки існує, але і діє, і за його порушення можуть бути покарані навіть високопосадові корупціонери. Втім, юрист і політолог Манфредо Маррокин – Голова гватемальської громадської організації «Рада громадянських дій», одним із завдань якої є контроль громадянського суспільства за діяльністю уряду, поліції, системи правосуддя та інших державних інститутів, визнає: «Ми і тепер, через вісім років після початку роботи CICIG ще дуже далекі від того, щоб підбивати підсумки. Є лише проміжні результати, але їх можна аналізувати, дивитися, якими методами вони були отримані, оцінювати ці методи з точки зору того, чи слід застосовувати їх у вас в країні (Україні)10.

Щодо Сербського антикорупційного суду зазначимо, що він є лише підрозділом міського суду Белграда, а суддів на роботу до нього в порядку черговості направляє своїм наказом голова суду. Перевагою є тільки спеціально обладнаний окремий офіс цього суду.

Специфічний статус має антикорупційний суд Словаччини: він місцевий, але апеляційна і касаційна інстанція – Верховний суд. Втім, кримінальних проваджень ці суди розглядають відносно мало11.

Голова Вищого господарського суду України Б. Львів зазначає, що для того, щоб отримати справедливе рішення від існуючих судів, цілком достатньо буде контролю держави у вигляді всіх органів, які за своїми функціями протидіють корупції, та забезпечення службовців адекватною заробітною платою. Конституція України не передбачає створення спеціальних судів для виконання вузького завдання12.

Прецедент з визнанням неконституційності антикорупційних судів мала і Словаччина. Одне з найбільш гучних справ Конституційний Суд Словацької Республіки (далі – КС СР) розглянув у 2009 році, і воно стосувалося спеціальних судів. Спеціальні суди в Словаччині були закріплені Законом про боротьбу з корупцією та боротьбі із злочинністю (2004 р.). У цих судах судді отримували зарплати в три рази більше, ніж в загальних судах та Конституційному суді. Причому за Конституцією Словацької республіки в країні судочинство здійснювали тільки загальні суди, Верховний суд та КС СР, таким чином, судова система республіки взагалі не передбачала інших судів. Тодішній міністр юстиції Словаччини навіть назвав спеціальний антикорупційний суд «фашистською установою». Офіційного рішення КС СР у цій справі не мав, та судді висловлювалися про те, що своїм рішенням вони скасують спеціальні суди. Голова КС СР у 2009 р. заявив, що «спеціальний суд не має підстав для існування»13.

Нині про певні успіхи у протидії корупції свідчить вступ Словаччини до Європейського Союзу, який висуває жорсткі умови до країн–кандидатів стосовно антикорупційної політики та вимагає імплементації європейських коммунітарних норм у національну правову систему.

Разом з тим досвід Словаччини свідчить про існування істотних проблем у подоланні саме політичної корупції у сфері державного управління.

В останні роки, як свідчать офіційні джерела в країні, рівень політичної корупції зріс. Основними причинами такого стану справ можна відзначити незавершеність законодавчої роботи у цій сфері та недостатня політична воля державного керівництва, яке не спромоглося удосконалити інституційну основу роботи антикорупційних механізмів. Так, зокрема, законодавці засекретили приватизаційні контракти та контракти про інвестиційні стимули; не була вирішена проблема зняття політичного впливу на 8 державних чиновників; був розширений імунітет конституційних чиновників; не був прийнятий Закон про лобіювання в Парламенті; не був упроваджений на практиці Закон про легалізацію майна; виявлені недоліки в державних закупівлях і тендерах тощо14.

Розглянемо список Transparency International щодо держав світу, ранжованих за Індексом сприйняття корупції за 2016 р., який загалом охоплює 168 країн. Згідно цього списку, Словаччина займає лише 50 місце з індексом сприйняття корупції 51. Сербія – 71 місце з індексом – 40 (місце між Ямайкою і Еквадором), Гватемала – 123 місце з індексом – 28, яка займає аналогічну позицію поряд з Гамбією, Казахстаном, Киргизстаном, Ливаном, Мадагаскаром і Тимор-Лешті. Недалеко від «хваленої» Гватемали, дещо нижче, знаходиться Україна – 130 і 27 відповідно. Перше місце (відсутність корупції) традиційно займає Данія з індексом 91.

Отже, аналіз цього списку свідчить, що антикорупційні суди не наблизили Словаччину, Сербію і Гватемалу, яких нам ставлять за приклад, до суттєвого прогресу у справі мінімізації корупційної злочинності, принаймні за сприйняттям корупції населенням, що є вагомим аргументом, щоб не наполягати на створенні для цього спеціалізованих судів.

Гватемала займала більш високе 111-е місце в світовому рейтингу сприйняття корупції Transparency International у 2007 р. За три роки, а саме, до 2010 р. К. Кастресана вдалося підняти державу в рейтингу на 91-е місце. Проте, після того як К. Кастресана покинув країну, вже в 2015 р. її рейтинг опустився аж на 123-те місце15.

Отже, можна припустити, що впливає на рівень корупції не функціонування спеціалізованого антикорупційного суду, а політична воля особистості, яка очолює цей орган.

Більше того, в 2012 р., коли Україна посіла третє місце в рейтингу європейських країн за рівнем хабарництва, при цьому, перше місце в корупційному рейтингу зайняла Словенія, де 96% ме­неджерів вважають хабар нормою. На другому місці – Хорватія (90% опитаних). Третє місце посіла Україна – 85% менеджерів впевнені в необхідності хабарниц­тва. Експерти Ernst & Young зафіксували в Словаччині, поряд з Грецією і Сербією понад 80% респондентів, які визнають процві­тання корупції в їх державах16.

Це означає, що за рівнем корумпованості ці держави знаходяться майже на одному рівні з Кенією (94%) та Нігерією (89%). Найнижчий рівень ко­рупції знов – у Швейцарії (10%), Скандинавії (про хабарі в Швеції та Фінляндії вказують 12% респондентів, у Норвегії – 17%). Німеччина за рівнем корумпованості економі­ки посідає середньостатистичне місце – 30%.

Наведені вище статистичні дані, за висновком І. В. Маслія, свідчать принаймні про чотири обставини.

По-перше, вони вказують на те, що на тенденції виявлення фактів вчинення корупційних дій впливає стан розвитку антикорупційного законодавства, дієвість виконання правоохоронними органами функцій боротьби зі злочинністю, забезпе­чення громадської безпеки.

По-друге, зміна в кількісних і якісних показниках вчинення корупційних зло­чинів в офіційній статистиці залежить від встановлення в чинному законодавстві їх складу.

По-третє, визначення в законодавстві складу корупційних злочинів відображає загальні тенденції формування й розвитку соціально-економічних і політичних процесів у державі.

По-четверте, показник індексу сприйняття корупції не можна точно визначи­ти, оскільки його побудова здійснюється на результатах обробки суб’єктивної дум­ки респондентів, проте він достатньо показовий для оцінки рівня корумпованості суспільною думкою17.

Президент Венеціанської комісії Джанні Букіккіо, незважаючи на те, що антикорупційного суду в Італії немає, доволі неоднозначно висловився відносно створення спеціалізованого антикорупційного суду в Україні: «Я насправді не люблю створення спеціалізованих судів, і антикорупційного суду це також стосується. Звичайне судове провадження має підходити для всіх випадків. Але в нинішній Україні – в державі, де корупція має таке поширення – це справді добрий підхід. Я навіть визнаю, що у вас антикорупційний суд є необхідним. І ми готові підтримати його створення»18. Отже, слід так розуміти слова Д. Букіккіо, що в Італії – такі суди не потрібні, а в Україні – можна спробувати. Виникає питання – чи так необхідно Україні, з її депресивною економікою, бути об’єктом експериментів з боку ЄС саме зараз? Невже в нас наука настільки неконкурентноздатна, щоб запропонувати свої, унікальні шляхи вирішення проблеми корупції в державі, ураховуючи всі особливості її розвитку і побудови? Хоча, це й не дивно, враховуючи рівень фінансування науки в нашій державі, який можна назвати нищівним для наукового прогресу.

Дуже вагомим аргументом проти створення антикорупційних судів в Україні вважаємо те, що встановлення нової спеціалізації передбачає перебудову всього ланцюжка судової ієрархії – суди першої інстанції, апеляційні суди, касаційна інстанція, що експерти вже назвали «ще одним глухим кутом судової реформи»19. Тож, чи потрібно було винаходити велосипед? Розумнішим багатьом науковцям видається скористатися вже напрацьованим.

Ще одне важливе зауваження. Неможливо, зважаючи на зазначений у примітці до ст. 45 КК України перелік корупційних злочинів, однозначно визначити, чи є справа «настільки» корупційною, щоб її розглядав саме Вищий антикорупційний суд. Варіацій злочинів, які підпадають під ознаки корупційних, тобто які здійснюються з використанням службових повноважень та з метою отримання неправомірної вигоди, можна скласти дуже багато. Вбачаємо тут широке поле для зловживань при визначенні, справи яких державних органів (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, НАБУ, ДБР, інших правоохоронних органів) повинні розглядатися у ВАС, а яких – в судах загальної юрисдикції. До того ж ніхто не розраховував очікуване навантаження на суддів майбутнього антикорупційного суду. За наявними темпами викриття корупційонерів вищої ланки у попередні роки, та політичною корупцію в Україні, вбачається, що таких справ до суду буде надходити дуже мало, що нерентабельно, зважаючи на видатки, які потребуватиме ця інституція.

Скористуємося даними, які наводить М. Хавронюк: у 45-мільйонній Україні з приблизно 100 тис. високопосадових осіб і при надзвичайно високому рівні корупції 200-ті детективів НАБУ разом із десятками прокурорів САП повинні бути в змозі щорічно розслідувати та направляти до суду не менше 2–3 тис. проваджень щодо корупційних злочинів. Якщо ж – тільки сотню, то сенсу в існуванні цього органа немає20. Тут у цьому контексті доречно згадати Словаччину, до антикорупційного суду якої надходить дуже мало кримінальних справ.

В інтерв’ю К. Кастресана українським ЗМІ фігурує цифра лише в 150 корупційних злочинців, які відправлені судом у в’язниці у Гватемалі, серед яких – колишній президент країни, три колишніх міністри внутрішніх справ, чотири з п’яти генералів армії, три директори національної поліції, бізнесмени, конгресмени, наркоторговці, торговці дітьми та жінками. Населення Гватемали за даними 2015 р. становить лише 14,918 млн осіб (71-ше місце у світі) (до речі, населення Словаччини – 5,4 млн (108-ме місце), Сербії – 9 млн (83-те місце)21.

Тож про які успіхи антикорупційного суду в Гватемалі може йти мова? Очевидно, що 150 осіб – це вкрай невисокий показник розкриття та розслідування злочинів, щодо яких було винесено вироки суду. Виникає питання – невже це той показник, заради якого треба наслідувати приклад цієї центрально-американської держави?

Які ж особливості гватемальского підходу треба врахувати, щоб говорити про створення антикорупційних судів в Україні? Директор CICIG, Іван Веласкес заявив Wall Street Journal, що причиною успіху є свобода організації діяти за межами політичних обмежень: «Влада не може впливати на нас. Ми не пов’язані з бізнес-класом, військовими, суддями або законодавцями. Це дає нам величезну свободу». Організація могла б бути чисто міжнародним інститутом, проте К. Кастресана підкреслює, що участь місцевої влади є ключем до забезпечення лояльного ставлення як з боку уряду Гватемали, так і з боку громадянського суспільства.

Проте в Україні поки що про лояльність уряду та й громадськості мова не йде. Антикорупційна прокуратура створена в Україні у структурі Генеральної прокуратури і цей факт викликає побоювання, що новостворений орган буде «з’їдений системою». Тож, на думку К. Кастресана, перепідпорядкування цієї структури в Україні органу, аналогічному до гватемальської CICIG, та залучення міжнародних фахівців, зменшило б цей ризик і забезпечило незалежність прокурорів. Ключове питання полягає в тому, чи мають вищі українські керівники політичну волю віддати залученими ззовні експертам такі делікатні і важливі повноваження – особливо, якщо вони розуміють і бояться того, що самі можуть стати суб’єктами розслідувань22.

Кастресана К. розповідає в інтерв’ю українським ЗМІ: «Коли ми тестували суддів у Гватемалі, ми констатували, що відповідно до Конституції кожен, хто хоче стати членом Верховного суду країни, повинен бути загальновизнаним авторитетом. Ми зробили ці вимоги об'єктивними: дивилися, скільки наукових робіт кандидат опублікував у спеціалізованих журналах, скільки лекцій прочитав в університетах, з якими справами раніше працював, тобто вивчали всю професійну історію людини».

Зауважимо, що в Україні загальновизнаними авторитетами не можна назвати самих деяких членів конкурсних комісій антикорупційних органів. Навіть голова НАБУ припустився «підозрілої», як для керівника державної інституції з протидії високопосадовим злочинам, заяви про «допомогу» з боку антикорупціонерів у проведенні конкурсу (!) на зайняття вакантних посад суддів. У зв’язку з цим, представник України у Венеціанській комісії, народний депутат України VI-VII скликань В. Пилипенко радив би керівнику НАБУ утриматись від заяв на кштал «підставимо плече допомоги» у формуванні суддівських кадрів. У Європі такі речі неприпустимі, коли представник одного державного органу намагається впливати на інший. Адже, це може безпосередньо позначитись на незалежності ВАС.

Пилипенко В. зазначає, що не все так просто реалізувати, як це рекламують ідеологи антикорупційного суду. Правовий механізм, що почав діяти з 30 вересня 2016 року, – не забезпечить автоматичне утворення цього суду. У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» статус Вищого антикорупційного суду врегульований дуже поверхнево, що свідчить не про бажання проводити швидку і ефективну боротьбу з корупцією, а швидше про «окозамилювання». Так, до Кримінального процесуального кодексу України і досі не внесено зміни, які б передбачали чіткий перелік злочинів, кримінальні провадження у яких будуть віднесені до юрисдикції ВАС. Лишається відкритим і питання термінів утворення Вищого антикорупційного суду23.

Щодо залучення іноземців суддями в спеціалізованому антикорупційному суді України, то всі доводи «за» розбиваються за той факт, що цьому немає ніякого конституційного обгрунтування. Згідно Основного закону, суддями можуть бути тільки громадяни України. Як висловлює свою компетентну думку В. Гуменюк, суддя Верховного Суду України, «Раніше у нас були військові суди, але їх ліквідували, оскільки вони були малоефективними. Тепер знову пропонують їх відродити. За такою логікою можна створювати суди для кожного випадку окремо – наприклад, спеціальні суди для водіїв. Вважаю, що спеціалізація, в т. ч. антикорупційна, може бути в рамках конкретного суду. Антикорупційних статей у Кримінальному кодексі близько 11, тому я не бачу доцільності в тому, щоб тільки під ці статті створювати суд».

Доволі аргументовано вторить В. Гуменюку й А. Новосельцев, який нагадує, що предметом розгляду новим судом будуть справи, що перебувають у провадженні Національного антикорупційного бюро, тобто звичайні кримінальні справи, підслідність яких визначена в ч. 5 ст. 216 КПК України. Розглядатися в суді вони можуть виключно за правилами КПК України – і ніяк інакше. У чому тоді особливість нової спеціалізації? Чи планують написати другий, паралельний КПК-2 спеціально для НАБУ?

Виникає слушне запитання: чому тоді не створити спеціальні суди у справах Державного бюро розслідувань? Диспозиція ч. 4 ст. 216 КПК також передбачає розслідування злочинів вищих посадових осіб країни. Чому б тоді не створити на додачу Вищий антитерористичний суд у справах СБУ? Вищий податковий суд для ДФС тощо. Будь-яку ідею, як відомо, можна довести до абсурду...

Цілком згодна з А. Новосельцевим – пропозиція обмежитися двома інстанціями (Вищий антикорупційний суд і Верховний суд України) – не просто нісенітниця, це прямо суперечить праву на апеляційне та касаційне оскарження будь-якого рішення суду відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, а крім того, це прямо суперечить чинному порядку оскарження вироків за правилами КПК України. До того ж, на Банковій ніяк не хочуть зрозуміти одну просту річ: кримінальні справи можуть розслідувати різні органи досудового слідства, але звинувачення в суді по всіх категоріях справ представляє виключно прокуратура – це закріплено в ст. 121 Конституції України. І навіть нова конституційна реформа не змінює цей порядок речей. По суті, ця раціональна пропозиція продиктована лише одним: створити паралельну систему судів у кримінальних справах з «довірених» суддів, тобто законодавчо закріпити механізм обходу принципу автоматизованого розподілу справ до розгляду, щоби потрібні справи потрапляли тільки в той спеціалізований суд, де список суддів відредаговано рукою майстра...24

Таким чином, не слід безсумнівно довіряти голослівним заявам про корисність створення цієї нової інституції в Україні. Треба підходити до цього питання системно, виважено, урахувати всі за і проти, зарубіжний досвід, той же Гватемали, простежити тенденції, які б свідчили на користь цього кроку, зробити якісний аналіз стану і тенденцій корупційної злочинності, вивчити офіційну статистику розкриття злочинів у державах за певні періоди, зокрема щодо вироків суду, приклад яких планують запозичити, порівняти їх між собою.

Обов’язково слід ураховувати і особливості розвитку України. Як зазначає професор, кримінолог О. Костенко, наша країна відноситься до держав з корупцією кризового типу, що вражає не лише державу, а й громадянське суспільство25. Може варто вже звернутися до досвіду успішного подолання корупції кризового типу, який вже є у світі, про що неодноразово нагадував у своїх працях О. Костенко? Зокрема, це стосується технології протидії корупції кризового типу, використаної Ф. Рузвельтом в рамках так званого «Нового курсу», який був застосований для виведення США із стану Великої депресії 1929–1933 рр.

 Враховуючи, що в світі обмаль прикладів держав, в яких функціонують спеціальні антикорупційні суди, а Європу тут представляє лише одна Словаччина, не зрозуміло, про які європейські стандарти та кращі практики йдеться у меморандумі про співробітництво України та МВФ у створенні таких судів?

Хіба створюють позитивний імідж Україні вислови, які лунають в ЗМІ, що наслідувати приклад Гватемали – це, можливо, єдиний варіант для Президента України П. Порошенка, який у свою чергу втрачає популярність, що може дати йому надію зберегти політичні позиції?26.

Отже, прагнути досягнути успіху у протидії корупційній злочинності, порівнюючи Україну з Гватемалою – це означає визнати не європейський шлях нашої держави, а скоріше, добровільне поставлення Україною себе на один щабель з невеликою центрально-американською державою з великим рівнем корупційної злочинності.

Таким чином, Україні слід визначитися: або змусити працювати вже численні українські національні антикорупційні структури, або просити чималу допомогу у міжнародних донорів, як це зробила Гватемала, хоча безперечний успіх її спеціалізованих судів в антикорупційній справі та корисність такого досвіду для України вважаємо недоведеним. Зараз є підстави, щоб говорити, що в разі вибору другого варіанту, МВФ такими грошовими вливаннями посадить Україну на черговий «гачок», що зробить її більш залежною в своєму виборі шляхів подальших реформ. Не слід забувати, що поки що діє норма Закону «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої (ст. 148) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Наостанок довідково зазначимо, що у грудні 2014 р. на одній з найбільших площ Братислави у Словаччині зібралися близько двох тисяч мітигувальників, які виступали проти корупції в уряді і вимагали відставки прем’єр міністра Роберта Фіцо27.

Чи варто повністю наслідувати Україні приклад також таких держав як Сербія і Словаччина – на цей час та в даних кризових умовах, враховуючи всі вищезазначені недоліки у протидії корупції в цих державах, вочевидь – ні.




Каталог: 2017
2017 -> Затверджую ректор нмау ім. П.І. Чайковського Рожок В.І. 2016 р. Положення
2017 -> Програма навчальної дисципліни підготовки бакалавра спеціальності 010101 «Дошкільна освіта» 2016
2017 -> Методичні вказівки щодо організації самостійної роботи Львів 2016 Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи
2017 -> План роботи обласного навчально-методичного центру підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів
2017 -> Галицько-Волинське князівство
2017 -> Робоча програма навчальної дисципліни «о снови професійної безпеки та здоров’я людини»
2017 -> Методичні вказівки щодо організації самостійної роботи студентів 3,4 курсу з дисципліни Іноземна мова
2017 -> Методичні рекомендації м. Вільнянськ 2017
2017 -> Вплив струму на організм людини. Заходи техніки безпеки під час роботи з електричними пристроями


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка