Консультпункт Методиста кафедри педагогіки та психології Н. В. Заєркової «Індивідуальне оцінювання дітей з особливими освітніми потребами Технологія портфоліо»



Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації30.03.2020
Розмір1.15 Mb.
  1   2   3

1
Консультпункт
Методиста кафедри педагогіки та психології
Н.В.Заєркової
«Індивідуальне оцінювання дітей з особливими освітніми потребами
Технологія портфоліо»
Дидактичний зміст контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів в
інклюзивному класі
В інклюзивному навчанні контроль, перевірка і оцінка результатів навчання є невід’ємними елементами навчально-виховного процесу, без яких неможлива повноцінна взаємодія між учителем і учнем. У педагогічній літературі виділяються різні функції контролю. Так, Т.А.Ільїна вказує на три з них: «контролюючу, навчальну і виховну. Контролююча функція основна, а навчальна і виховна - супровідні, хоча, на думку дослідниці, і вельми важливі.
Ю.Б.Зотов виділяє в контролі такі функції: 1) керівництво процесом засвоєння, його корекція; 2) виховання пізнавальної мотивації і педагогічна стимуляція учнів до діяльності; 3) навчання і розвиток. В інших джерелах визначено більше функцій: навчальну, діагностичну, виховну, розвивальну, стимулюючу, орієнтовну тощо.
Погляди дослідників спільні у тому, що достатні контроль і перевірка, сприятимуть:
• своєчасному виявленню прогалин у знаннях і вміннях учнів;
• повторенню і систематизації матеріалу;
• встановленню рівня готовності до засвоєння нового матеріалу;
• формуванню вміння відповідально й зосереджено працювати, користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю;
• стимулювати відповідальність учнів.
У дидактиці (так само у дидактиці спеціальної школи) контроль розглядають як засіб для виявлення рівня навчальних досягнень учнів.
Складовими контролю є виявлення, вимірювання (перевірка) та оцінювання навчальних досягнень учнів.

2
Об’єктами контролю у процесі навчання є: знання, уміння та навички визначені навчальними програмами; навчально-пізнавальні знання та вміння; власне діяльність; емоційно-ціннісні риси особистості, значущі для життєдіяльності в суспільстві.
Основними функціями перевірки й оцінювання навчальних досягнень
учнів є:
Діагностична, яка передбачає визначення рівня досягнень окремого учня
(класу, групи), виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає вчителеві змогу певним чином планувати й викладати навчальний матеріал, своєчасно надавати необхідну індивідуальну допомогу; попереджати можливі утруднення.
Навчальна полягає у поліпшенні вивчення нового матеріалу, його засвоєння, відтворення, застосування, уточнення й поглиблення знань, їх систематизації, удосконалення навичок і вмінь.
Діагностико-коригуюча, що передбачає з’ясування причин труднощів, які виникають в конкретного учня під час навчання, виявлення прогалин у знаннях і вміннях, внесення коректив у діяльність учня і вчителя, спрямованих на усунення цих прогалин.
Стимулюючо-мотиваційна, яка покликана розвивати прагнення поліпшувати свої результати, формує позитивні мотиви навчання.
Розвивально-виховна, що полягає у формуванні вміння самостійно й зосереджено працювати, сприяє розвитку працелюбності, наполегливості, активності, взаємодопомоги та інших якостей особистості.
Здійснення контролю (перевірка й оцінювання) в процесі навчання в
інклюзивному класі визначається такими дидактичними принципами : а) систематичність, зумовлена необхідністю здійснювати контроль впродовж всіх етапів навчання; б) всебічність, яка передбачає визначення в учнів результативності корекції навчально-пізнавальної діяльності й власне діяльності, рівня опанування знаннями, уміннями і навичками відповідно до навчальних цілей.

3 в) диференційованість та індивідуалізація, що зумовлені поліморфністю проявів порушень навчально-пізнавальної діяльності учнів з особливими освітніми потребами.
В узагальненому вигляді типи порушень структури навчально- пізнавальної діяльності учнів з особливими освітніми потребами можна представити таким чином.
Порушення пов’язані з дефіцитним розвитком функції регуляції навчально-пізнавальної діяльності. Це, насамперед, стани дефіциту уваги з гіпер чи гіпоактивностю, недорозвиненістю мотиваційної та емоційно-вольової сфер, розладами працездатності різного походження. Як правило, ці діти неспроможні працювати на уроці разом з усім класом, і засвоюють навчальний матеріал в процесі індивідуальної роботи, коли вчитель бере на себе функцію організації контролю їхньої діяльності.
Порушення, які є наслідком зниженого інтелектуального розвитку дітей при порівняно збереженому рівні їх научуваності. Діти можуть успішно засвоювати навчальний матеріал, якщо він подається невеликими частинами, здатні користуватися допомогою, дуже чутливі до заохочення, похвали. Ці чинники значно підвищують їхню продуктивність.
Ще одна група порушень навчально-пізнавальної діяльності пов’язана з недостатнім інтелектуальним розвитком, зумовленим зниженою научуваністю.
Остання виявляється в особливій ригідності, негнучкості мислення, внаслідок чого діти дуже обмежено користуються допомогою, мають труднощі в оперуванні наявним у них досвідом. Ці діти засвоюють програмовий матеріал з великими труднощами.
Зорієнтованість контролю навчальних досягнень на структуру порушень навчально-пізнавальної діяльності, дає можливість добирати відповідні засоби
індивідуалізації, які допоможуть виявити навіть найменші досягнення кожного учня. Це може бути різна міра допомоги, застосування поелементного і поопераційного контролю, прийомів, які полегшують відтворення змісту навчального матеріалу тощо.

4
Об’єктивність контролю покликана уникати суб’єктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальних досягнення учня в оволодінні знаннями. Об’єктивність контролю забезпечується такими чинниками:
- чітке визначення конкретних і загальних цілей оволодіння учнем змістом навчального предмета;
- визначення конкретних цілей корекції навчально-пізнавальної діяльності та власне діяльності учня;
- обґрунтоване виділення об’єктів контролю (перевірка й оцінювання).
В інклюзивному навчанні доречним буде застосування таких видів контролю: попередній, поточний, тематичний, підсумковий.
Попередній контроль проводиться з діагностичною метою перед вивченням навчального предмета. Він дає змогу визначити готовність конкретного учня до оволодіння предметним змістом, виявити рівень сформованості навчально-пізнавальних умінь та особливості діяльності.
Вчитель в індивідуальному навчальному плані на основі одержаних результатів планує роботу з коригування опорних знань, умінь і навичок, їх цілеспрямоване повторення і систематизацію.
Поточний контроль здійснюється на всіх етапах вивчення учнем змісту поурочної теми. Він виконує навчальну, діагностико-коригуючу, заохочувальну та стимулюючу функції.
Навчальна функція полягає у визначенні рівнів розуміння і первинного оволодіння змістом поурочної теми, встановлення зв’язків між її елементами та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок та їх актуалізація для засвоєння нової теми.
Діагностико-коригуюча на етапі засвоєння нових елементів знань і навчально-пізнавальних умінь може бути представлена як поелементний і поопераційний контроль. Він дозволяє своєчасно виявити допущені помилки і причини їх виникнення, встановити рівень первинного розуміння учнем змісту окремих частин поурочної теми, визначити ефективність корекційного впливу формування конкретних навчально-пізнавальних умінь й етапів діяльності.

5
Заохочувальна та стимулююча функції спрямовані на усунення труднощів, зумовлених недостатньою пізнавальною активністю, уповільненим темпом діяльності, заниженою самооцінкою, невпевненістю у своїх силах учня з особливими освітніми потребами.
Поточна перевірка супроводжується вербальним оцінюванням вчителя. З метою заохочення і стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів повні відповіді оцінюються балами.
Тематичний контроль передбачає оцінювання навчальних досягнень учня після вивчення однієї або кількох програмових тем (розділів). Учитель, враховуючи індивідуальні навчально-пізнавальні можливості учня, може оцінювати якість засвоєння основних більш узагальнених елементів знань і способів діяльності, уміння застосовувати їх за зразком і в новій ситуації. У такому випадку тематична перевірка може здійснюватися на окремому уроці або на самостійному етапі узагальнюючого уроку. При цьому враховується її результат та поточна успішність.
Тематична оцінка може виставлятися й автоматично, на підставі результатів вивчення учнем матеріалу теми упродовж її засвоєння з урахуванням поточних оцінок, навчальної активності учня, рівня самостійності тощо.
Протягом вивчення значних за обсягом тем дозволяється проводити кілька проміжних тематичних оцінювань. Якщо на опанування матеріалу теми передбачено, наприклад, 1-2 навчальні години, то їх можна об’єднати для проведення тематичного оцінювання.
Підсумковий контроль здійснюється в кінці півріччя і навчального року.
Підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік - на основі семестрових оцінок.
Кожну оцінку будь-якого виду контролю, вчитель повинен мотивувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом (групою).
Всі види контролю реалізуються за допомогою різних методів.

6
Облік результатів контролю у формі оцінних суджень та висновків чи балів ведеться вчителем у класних журналах, у портфоліо вчителя та портфоліо учня, щоденниках, зошитах.
Методи контролю - це способи взаємопов'язаної діяльності вчителя і учня, спрямовані на виявлення та оцінювання змісту і характеру досягнень його навчально-пізнавальної діяльності.
З
їх допомогою визначається результативність педагогічного управляння й учіння на всіх етапах процесу навчання.
У початкових класах для виявлення навчальних досягнень учнів використовуються методи: усної перевірки (бесіда, розповідь учня); письмової перевірки (самостійні і контрольні роботи, твори, перекази, диктанти), практичної перевірки (дослід, практична робота, спостереження тощо).
Усна перевірка дає змогу виявити зміст, яким володіє учень, вміння будувати відповідь у логічній послідовності, словниковий запас, а також рівень розвитку зв’язного мовлення, логічного мислення та інших навчально- пізнавальних процесів. Вона дає змогу одразу коригувати відповіді, спонукати учня до усвідомлення недоліків, до виправлення помилок, аналізувати свою діяльність і діяльність інших учнів.
Виявлені під час перевірки результати навчально-пізнавальної діяльності учнів оцінюються.
Оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм. Оцінка має характеризуватися такими показниками:
- адекватністю, що визначається відповідністю
(невідповідністю) самооцінних суджень ( учня, учителя) стосовно тієї діяльності, яку вони реально виконують ( розв'язання навчальної чи дидактичної задачі);
- надійністю, зв’язаною з тими показниками, які застосовуються як засіб оцінки.
Отже, оцінювання розглядається як особлива сторона контролю, а педагогічна оцінка - його результат. Оцінка виражається в оцінних судженнях і

7 висновках учителя, які є її якісними (словесним, вербальним) показниками, або в балах, тобто в кількісних показниках.
У 1 класі початкової школи оцінка навчальних досягнень учнів з предметів інваріантної частини навчального плану - вербальна, а починаючи з 2 класу оцінюється в балах.
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з різними типами
порушень психофізичного розвитку
У дидактиці для визначення стану засвоєння знань і вмінь розроблено кілька підходів для встановлення результативності навчання учнів - це якісний, рівневий, поелементний та загальноелементний. Донедавна у навчанні дітей з особливими освітніми потребами (у спеціальній школі) оцінка знань здійснювалася на основі якісного підходу. У зв’язку з реформуванням загальної середньої освіти, з метою реалізації одного з основних освітніх завдань - методологічного переорієнтування процесу спеціального навчання на розвиток особистості кожного учня функціонує рівнева й поелементна система оцінювання навчальних досягнень, яка зорієнтована на типологію порушень навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами різних нозологій.
Оцінювання навчальних досягнень учнів із затримкою психічного розвитку
початкової школи
Оцінювання полягає у встановлені рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм. Об’єктом оцінювання є складові навчальної діяльності учня - змістовий, операційний, мотиваційний.
1.
Змістовий компонент охоплює знання обсяг яких визначений навчальними програмами школи інтенсивної педагогічної корекції. При оцінці аналізуються такі показники знань: а) повнота; б) усвідомленість; г) узагальненість;

8 г) рівень сформованості:
- знання обмежуються елементарними уявленнями у вигляді окремих фактів, елементів, об’єктів;
- основний навчальний матеріал засвоєний, але під час характеристики об’єктів, явищ, поряд з суттєвими ознаками виділяються несуттєві;
- знання засвоєні у формі понять, учні відтворюють їх зміст, підкріплюють прикладами з підручника;
- знання узагальнені, застосовуються у змінених ситуаціях.
2.
Операційний компонент навчальної діяльності учня уміння (способи дії) предметні, навчально-пізнавальні, контрольно-оцінні.
При оцінці аналізуються такі характеристики способу дії: а) сформованість:
- копіювання зразка способу діяльності;
- виконання способу діяльності за зразком;
- виконання способу діяльності за аналогією;
- виконання способу діяльності в нових ситуаціях. б) самостійності учня під час виконання завдань:
- потребує постійної допомоги;
- виконує зі значною допомогою;
- виконує з незначною допомогою;
- виконує без допомоги.
3.
Мотиваційний компонент навчальної діяльності учня. При оцінці аналізуються такі показники:
- зацікавленість в кінцевому результаті діяльності;
- зацікавленість в опануванні способом діяльності.
На основі зазначених критерії виділені чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.
Їхні загально дидактичні характеристики такі:
I рівень - початковий. Знання учня обмежуються елементарними уявленнями, які він може відтворити у вигляді окремих фактів, елементів,

9 об’єктів; різними видами умінь володіє на рівні копіювання зразка способу дії; потребує постійної допомоги учителя; ставлення до виконання навчальних завдань байдуже або недостатньо позитивне.
II рівень - середній. Учень відтворює основний навчальний матеріал, але під час характеристики об’єктів, явищ поряд з суттєвими ознаками виділяє несуттєві; навчально-пізнавальними уміннями володіє на рівні виконання способу діяльності за зразком, завдання виконує з певною допомогою учителя, виявляє позитивне ставлення до розв’язання навчальних завдань.
III рівень - достатній. Учень володіє знаннями у формі понять; відтворює їх зміст, ілюструє прикладами з підручника, вміннями володіє на рівні виконання способу дії за аналогією, завдання виконує з незначною допомогою або самостійно; виявляє зацікавленість в кінцевому результаті розв’язання навчальних завдань.
IV рівень - високий. Учень достатньо володіє поняттями, відтворю їх зміст,
ілюструє не тільки уже відомими, а й новими прикладами; встановлює відомі внутрішньо понятійні і міжпонятійні зв’язки; вміє розпізнавати об’єкти, які входять до вивчених понять; під час відповіді може відтворити засвоєний зміст в іншій послідовності, не змінюючи логічних зв'язків; володіє уміннями виконувати окремі етапи вирішення проблеми і застосувати їх у співробітництві з учителем; зацікавлений в опануванні способом дії розв’язання навчальних завдань.
Зазначені рівні навчальних досягнень молодших школярів оцінюються за
12-бальною шкалою оцінок.
I
- початковий 1 - 3 бали;
II
- середній 4-6 балів;
111- достатній 7-9 балів;
1V - високий 10-12 балів.
Оцінювання навчальної діяльності дітей з розумовою відсталістю

10
Для оцінювання навчальної діяльності зміст рівневої оцінки навчальних досягнень базується на оцінці компонентів навчальної діяльності: змістовому, операційно-організаційному, емоційно-мотиваційному.
Оцінювання навчальних досягнень учнів допоміжної школи за 12- бальною системою передбачає:
1) оцінювання у межах матеріалу, визначеного навчальними програмами для допоміжної школи, в якій учні набувають нецензової освіти;
2) оцінювання у межах можливостей засвоєння учнями програмового матеріалу, зумовлених особливостями їх психічного та фізичного розвитку;
3) оцінювання відповідних розвитку учнів якісних характеристик навчальних досягнень;
4) оцінювання на позитивному принципі, тобто врахування рівня досягнень учня, а не його невдач.
Об'єктами оцінювання в учня допоміжної школи у процесі вивчення основних навчальних предметів є передусім структурні компоненти його навчальної діяльності (учіння), а саме:
1.
Змістовий компонент - знання про об'єкт вивчення (уявлення, поняття, явище тощо, в т.ч. про правила, засоби перетворення об'єкта, про вимоги до результату; про складові та послідовність виконання завдання як одиниці навчальної діяльності і т.д.). Змістовий компонент конкретизується відповідно до змісту навчання кожного навчального предмета.
При оцінці підлягають аналізу такі характеристики знань:
- повнота (від фрагментарного відтворення навчального матеріалу до відтворення матеріалу у повному обсязі);
- правильність (від не завжди точного до правильного відтворення навчального матеріалу);
- усвідомленість (від розуміння в основному, переказу до вміння пояснити, виокремити головне та другорядне);
- застосування знань: адекватність; самостійність в умовах різної міри новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові); надання допомоги.

11 2.
Операційно-організаційний компонент - дії, способи дій (вміння, навички), діяльність:
1) предметні (відповідно до змісту основних навчальних предметів у допоміжній школі);
2) розумові (порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати тощо) та загальнонавчальні (аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльності в цілому; вміння користуватися підручником та іншими доступними джерелами
інформації).
При оцінці підлягають аналізу такі характеристики дій: а) правильність, б) швидкість (норми часу визначає вчитель); виконання завдань: а) розуміння завдання; б) новизна умов завдання (за зразком, аналогічне, відносно нове); в) самостійність виконання (контроль, допомога: практична – спільне виконання дії з вчителем, показ дії; вербальна – повторний інструктаж, аналіз, пояснення завдання, запитання, підказка, вказівка; загальна - стимулювання, підтримка, схвалення, активізація уваги); г) усвідомленість способу виконання завдання (від переказу до пояснення); д) якість виконаної роботи;
є) цілеспрямованість, поетапність виконання та ін.
3. Емоційно-мотиваційний компонент - ставлення до навчання. При оцінці підлягають аналізу такі його характеристики:
- характер і сила (байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне),
- дійовість (від споглядального (пасивного) до дійового),
- сталість (від епізодичного до сталого).
В основному ці характеристики змістового, операційно-організаційного та емоційно-мотиваційного компонентів учіння дитини покладаються в основу

12 визначення рівнів навчальних досягнень (І - початковий, II - середній, III - достатній, IV - високий) та критеріїв оцінювання навчальних досягнень, відповідних їм оцінок (у балах) в учнів допоміжної школи з кожного навчального предмета.
Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень учнів:
Перший рівень - початковий. Учень з допомогою вчителя фрагментарно, неточно відтворює окремі елементи, ознаки об’єкта вивчення; з допомогою вчителя виконує окремі дії, прості завдання. Ставлення до навчання байдуже чи слабковиразне позитивне. Потребує контролю, допомоги та стимулювання з боку вчителя.
Другий рівень - середній. Учень відтворює до половини обсягу навчального матеріалу. Матеріал розуміє. Здатний за зразком застосувати набуті знання, виконати окремі дії, прості завдання, відтворити (переказати) спосіб виконання завдання. Ставлення до навчання позитивне, але недостатньо виразне, дійове і стале. Потребує контролю, допомоги та стимулювання діяльності за ситуацією.
Третій рівень - достатній. Учень відтворює більшу частину навчального матеріалу. Матеріал розуміє, може виокремити головне і другорядне, частково чи за допомогою вчителя пояснити. Здатний застосувати знання в аналогічних умовах. Виконує дії та завдання в аналогічних умовах. Достатньо стале зацікавлене ставлення до навчання. Потребує допомоги в окремих випадках.
Четвертий рівень - високий. Учень відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Матеріал розуміє, може виокремити головне і другорядне, пояснити. Застосовує знання, вміння й навички в аналогічних та відносно нових умовах. Здатний самостійно і правильно виконувати дії, аналогічні та відносно нові завдання. Здатний пояснити використаний спосіб виконання завдання та застосувати для розв’язання іншого. Стале, виразно- позитивне ставлення до навчання.
Оцінювання навчальної діяльності глухих молодших школярів
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів визначають:

13
• якість знань (предметних, про способи діяльності, оцінних): міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дійовість;
• рівень сформованості вмінь
(предметних, розумових, загальнонавчальних, оцінних);
• рівень оволодіння мовою, мовленням;
• наявність, характер і міра використання жестового мовлення: рівень розуміння мови, мовлення;
• рівень оволодіння досвідом творчої діяльності (частково-пошуковий, пошуковий);
• рівень самостійності учня під час виконання завдань.
Зазначені критерії дають змогу виділити чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів: початковий, середній, достатній, високий.
Їх загальнодидактичні характеристики такі:
І рівень - початковий. Учень засвоює: знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень, які відповідають мінімальному обсягові програмних вимог; володіє різними видами вмінь на рівні копіювання зразка виконання діяльності; розуміння мови і мовлення обмежене; засвоєний навчальний матеріал відтворює переважно жестовим мовленням, яке не є ідентичним вербальному; самостійну роботу виконує під безпосереднім керівництвом вчителя; активність недостатня; пізнавальний інтерес не спостерігається. П рівень - середній. Знання учня частково відповідають програмним вимогам, при встановленні простих внутрішньопонятійних зв’язків припускається помилок і неточностей; володіє вміннями на рівні виконання способів діяльності за зразком; із допомогою вчителя здатний виконати завдання за аналогією; мову та мовлення розуміє фрагментарно лише в межах засвоєного навчального матеріалу та у звичних ситуаціях спілкування; намагається відтворювати навчальний матеріал вербально, але припускається численних помилок у побудові та граматичному оформленні речень; жестове мовлення - переважно калькуюче, використовується учнем для заповнення пропусків у вербальних

14 відповідях та для пояснення, підкріплення своєї думки; завдання виконує з певною допомогою вчителя; активність виявляє епізодично; спостерігаються окремі вияви пізнавальною інтересу.
ІІ рівень - достатній. Учень засвоює більшу частину навчального матеріалу; здатен встановлювати прості внутрішньопонятійні зв’язки; володіє вміннями на рівні виконання способу діяльності за аналогією; мову та мовлення розуміє в межах засвоєного навчального матеріалу: відтворює навчальний матеріал вербально, але припускається помилок у побудові та граматичному оформленні висловлювань; жестове мовлення використовує епізодично; здатен самостійно виконувати завдання з частковою допомогою вчителя; активність стала, діяльність має репродуктивний і частково-пошуковий характер; пізнавальний інтерес не стійкий.
ІV рівень - високий. Учень якісно та повно засвоює навчальний матеріал визначений програмою; встановлює внутрішньо понятійні та міжпонятійні зв’язки; самостійно й адекватно застосовує набуті знання, вміння, навички в аналогічних та нових умовах: мову та мовлення розуміє в обсязі передбаченому програмою; відтворює навчальний матеріал вербально з незначними граматичними помилками; калькуюче жестове мовлення використовує за необхідності; здатен самостійно виконувати завдання ; мінімальною допомогою вчителя; активність стала, діяльність мас творчо-пошуковий, систематичний і стійкий характер; пізнавальний інтерес стійкий.
Зазначені рівні навчальних досягнень молодших школярів оцінюються вербально та з допомогою символів в підготовчому, 1 класах. У 2 класі за рішенням педагогічної ради можна вводити оцінювання за 12-бальною шкалою.
У 3-4 класах оцінювання відбувається за 12-бальною системою.
Рівні
Бали
1 - початковий
1-3
II - середній
4-6
III - достатній
7-9
IV - високий
10-12

15
У навчанні дітей з особливими освітніми потребами не менш важливим є розроблення способів, видів завдань, тестів, які дозволяють визначати наявність
і рівень сформованості психічних явищ та їхні характеристики. Розв’язання цієї проблеми визначає успішність у розробленні такого важливого моменту в управлінні навчальним процесом, як визначення вихідного рівня розвитку учнів. Зокрема, для учнів з порушенням мовленнєвого розвитку групою науковців (Н.Гаврилова, О.Мякушко, В. Тарасу, М.Шевченко) розроблено модель засвоєння знань та умінь учнями з порушеннями мовленнєвого розвитку, у відповідності з якою складено чотири серії перевірочних завдань, систематизованих з урахуванням того, який вид діяльності переважає під час їх виконання: репродуктивно-пасивний, репродуктивний, репродуктивно- продуктивний, продуктивний або творчий. У цьому ключі розроблено систему рівневого та поелементного оцінювання навчальних досягнень з ряду навчальних предметів. Об’єктом виміру є результат засвоєння, що характеризується в педагогічному плані як різні ступені проявів самостійності.
Модель рівнів засвоєння знань, умінь і навичок представлена типами розумової діяльності
(пасивно-репродуктивний; репродуктивний; репродуктивно- продуктивний, продуктивний), розгорнутою характеристикою цих типів, співвіднесенням типів з рівнем засвоєння програмових знань.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка