Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза Характеристика показання як джерело доказів у кримінальному судочинстві



Скачати 93.39 Kb.
Дата конвертації26.04.2017
Розмір93.39 Kb.


УДК 343.14+343.135

12.00.09-кримінальний процес

та криміналістика; судова експертиза

Характеристика показання як джерело доказів у кримінальному судочинстві.

Description of testimony as a source of proofs is in the criminal legal proceeding.

Рогатинська Ніна Зіновіївна

Кандидат юридичних наук,

доцент кафедри публічного права

юридичного факультету

Тернопільського національного

економічного університету


Анотація

У статті розглянуто поняття та значення показання як джерела доказів у кримінальному судочинстві. Проаналізовано основні проблеми застосування показання як доказів у кримінальному процесі, зокрема, використання показання з чужих слів. В ході дослідження визначено умови та критерії показання як джерела доказів в кримінальному процесі.



Ключові слова: показання, джерело доказів, доказування, кримінальне судочинство, показання з чужих слів.

Аннотация

В статье рассмотрено понятие и значение показания как источники доказательств в криминальном судопроизводстве. Проанализированы основные проблемы применения показания как доказательств в криминальном процессе, в частности, использование показания с чужих слов . В ходе исследования определенно условия и критерии показания как источники доказательств в криминальном процессе.



Ключевые слова: показание, источник доказательств, досказывания, криминальное судопроизводство, показание, с чужих слов.
Annotation

A concept and value of testimony as sources of proofs is considered in the criminal legal proceeding. The basic problems of application of testimony are analysed as proofs in a criminal process, in particular, use of testimony according to the stranger stories . During research certainly of condition and criteria of testimony as sources of proofs in a criminal process.



Keywords: a testimony, source of proofs, finishing telling, criminal legal proceeding, testimony, is according to the stranger stories.

Постановка проблеми. У зв’язку із прийняттям у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу України, необхідно провести комплексне дослідження застосування та використання показання як джерела доказів, а також проблемних питань реалізації в кримінальному провадженні.

Саме правильне вирішення цього питання має надзвичайно важливе теоретичне і практичне значення, оскільки воно впливає на увесь хід кримінально-процесуального доказування, що у свою чергу забезпечує виконання завдань кримінального провадження.

Особливе місце у реалізації завдань кримінального провадження посідають показання підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка та експерта. Механізм реалізації кримінального судочинства, що характеризується відповідністю його результатів у кожному конкретному випадку при реальному забезпеченні призначення кримінального процесу, встановленому ст. 2 КПК України, може бути реалізований лише при всебічному, повному й об’єктивному дослідженні обставин кримінального провадження. Пізнання цих обставин здійснюється шляхом кримінально-процесуального доказування, яке можливе лише за допомогою доказів, отриманих належним способом і з встановлених законом джерел.

Мета дослідження полягає в тому, щоб показати місце і роль показання як джерела доказів із врахуванням сучасного стану науки та нового Кримінального процесуального кодексу України.

Стан дослідження. Теоретичною основою дослідження слугували праці, присвячені проблемам використання показання як джерела доказів у кримінальному провадженні таких вчених як: В.Д. Арсеньєв, М.І. Бажанов, Р.С. Бєлкін, В.Я. Дорохов, Ю.М. Грошевой, Ц.М. Каз, I.M. Карнєєва, A.M. Ларін, П.А. Лупинська, Г.М. Міньковський, І.Л. Петрухін, А.Р. Ратинов, Р.Д. Рахунов, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, Ф.Н. Фаткуллін, С.А. Шейфер, П.С. Елькинд та ін.

Виклад основного матеріалу. В кримінальному процесі всі необхідні обставини встановлюються за допомогою найбільш поширеного джерела – це показання. Для успішного вирішення завдань кримінального провадження слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор повинні розуміти. Що таке показання, а також, з якою метою воно повинно бути отримане для дослідження чи оцінки слідчому судді та суду.

Згідно із чинним КПК процесуальними джерелами доказів визнаються:



  • показання;

  • речові докази;

  • документи;

  • висновки експертів;

Даний перелік міститься у ч.2 ст.84 КПК і він є вичерпним. Під показаннями, речовими доказами, документами, висновками експертів слід розуміти процесуальні джерела, тобто матеріальну форму, в якій містяться і за допомогою якої передаються фактичні дані. Такі джерела гарантують отримання найбільш повних і достовірних фактичних даних, що є важливою умовою допустимості доказів. Слід звернути увагу на те, що законом наданий вичерпний перелік джерел доказів, у зв’язку з чим докази отримані з інших джерел, які не є передбачені законом не можуть бути визнаними доказами. Виходячи із даного твердження допустимість доказів характеризується законністю джерел відомостей, а також способів отримання та фіксації відомостей, що містяться у такому джерелі. Тільки ті відомості, які є у вказаних джерелах допустимо використовувати у кримінальному процесі як докази. Лише у єдності свого змісту (відомостей про факти) і належної процесуальної форми його отримання і збереження (джерела) доказ може слугувати легітимним засобом доказування.[1,с.8]

Роль та значення кожного процесуального джерела доказів, зокрема показання, відіграє своє значення на кожній стадії кримінального провадження. Але практики зазначають, що неправильно визначати процесуальним джерелом доказів свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, експертів, слідчих, до того, поки відомості, що містяться в процесуальних джерелах доказів не одержані суб’єктами доказування від даних та не зафіксовані через призму КПК України, доказів ще немає, а отже, і їх процесуальних джерел, які повинні знаходитись у кримінальному провадженні. Перелічених видів джерел доказів доречно було б називати носіями відомостей, що можуть мати доказове значення. [2,с.745]

Перш за все звернімо увагу на застосування терміна "показання" у чинному законодавстві. Так, ч. 1 ст. 95 КПК містить легальне визначення цього поняття як відомостей, що надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Частина 2 ст. 95 КПК передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду. А ч. 3 ст. 95 КПК зобов’язує свідка, експерта давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку. Виходячи з цього показання можна поділити на види залежно від процесуальної ролі учасника кримінального провадження.

Показання умовно можна поділити на кілька критерій: 1) залежно від того, ким з учасників кримінального провадження вони наділені (підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим,експертом тощо); 2) за послідовністю (первісні та наступні показання); 3) залежно від їх опосередкованості (надані безпосередньо у судовому засіданні, показання з чужих слів, показання, отримані згідно зі ст. 225 КПК України); 4) залежно від віку особи, котра їх надала (показання малолітньої , неповнолітньої та повнолітньої особи тощо).[3,с.72.]

Судом можуть визнаватися показання як докази за умови: а) їх належності, б) допустимості, в) відкриття їх протилежній стороні відповідно до ст. 290 КПК України; г) давання їх безпосередньо в суді або згідно з ст. ст. 225, 232 КПК України за наявності до того підстав; д) якщо не відбулася їх дискредитація репутації того, хто є джерелом цих показань згідно зі ст. ст. 88, 352-354 КПК України.

Показання підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого повинні підлягати ретельній перевірці й оцінці в сукупності з усіма обставинами, встановленими у справі. Обвинувачення не може бути обгрунтовано суперечливими показаннями потерпілого, не підтвердженими іншими доказами, а також показаннями, що за обставинами справи могли бути наслідком помилкового сприйняття потерпілим подій і фактів, зокрема, якщо він перебував у стані сп'яніння, за підозрою потерпілого, що виникли у нього через неприязні стосунки з обвинуваченим. Такі докази будуть визнаватися недопустимими.

Однією з важливіших новел нового проекту КПК є положення про те, що суд може ґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або на отриманих під час спеціальних судових процедур під час досудового розслідування. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Тобто вперше в історії кримінального процесу України зазначене положення позбавляє сенсу будь-який незаконний вплив слідчих органів або оперативних працівників на стадії дізнання і досудового розслідування, в т.ч. шляхом застосування психологічного і фізичного впливу, тортур, враховуючи те, що показання дані обвинуваченим на досудовому слідстві не будуть мати вирішального значення при винесенні судом рішення по справі. І це на нашу думку є позитивним моментом.

Більш детальнішого дослідження потребує норма статті 97 КПК України, «Показання з чужих слів».

Відносно даного положення немає однозначного підходу серед спеціалістів у галузі права до нового інституту показання з чужих слів, адже вважають використання чуток, якими за своєю суттю можуть бути показання з чужих слів, є неприпустимим при розслідуванні злочинів, оскільки обвинувачення повинне ґрунтуватися на доказах, достовірність яких можливо перевірити.

Відповідно до статті 97 КПК показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

У зв’язку з цим, у цій запропонованій нормі не передбачено обов’язку слідчого, прокурора та суду допитати особу, на показаннях якої базуються такі показання свідка, що може призвести до:

- по-перше - до обмовлення завідомо невинних осіб;

- по-друге - як наслідок, до невірного вирішення питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні злочину;

- по-третє – до прямого порушення загальних засад кримінального провадження.



Самим головним у статті 97 нового КПК є те, що суд тепер має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, хоча, і лише у виняткових випадках. Тобто, суд може визнати показання з чужих слів допустимим доказом навіть тоді, коли у нього є можливість допитати особу, що надала первинні пояснення з приводу того чи іншого факту або обставин, які мають значення для кримінального провадження. На наш погляд дана норма порушує одну із основних засад кримінального судочинства як безпосередність дослідження показань, речей і документів, коли суд зобов’язаний безпосередньо дослідити відомості, що містяться в поясненнях особи, на які посилається допитаний на досудовому слідстві чи в судовому засіданні свідок чи потерпілий.

Висновок. Підводячи підсумок викладеному вище, можна констатувати, що, показання як джерело доказів має важливе значення для вирішення завдань кримінального судочинства, тому що саме на їх основі здійснюється достовірне встановлення обставин, які є предметом дослідження у кримінальному провадженні.
Список використаних джерел:

  1. Поняття доказів у кримінальному процесі / А. О. Ляш, В. М. Ліщенко // Часопис Національного університету "Острозькаакадемія". Се рія "Право". – 2012.–№2(6): [Електорнний ресурс] – Режим доступу :http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n2/12laoukp.pdf.

  2. Острійчук О. П. Поняття та система процесуальних джерел доказів у контексті реформування процессу доказування в кримінальному процесі / О. П. Острійчук // Форум права. — 2013. — № 1. — С. 745—750 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http ://archive. nbuv.gov. ua/e-journals/FP/2013-1/13oopvkp.pdf

  3. Актуальні питання кримінального процесу України: навч. посіб./ Є. М. Блажівський, Ш.М. Козьяков, О. М. Толочко, С. С. Мірошниченко, Г.П. Власова та ін.; за аг. ред. Є. М. Блажівського. – К.: Національна академія прокуратури України; Центр учбової літератури, 2013. – 304 с.

Каталог: bitstream -> 316497
316497 -> Навчальний посібник За загальною редакцією доктора філософських наук, професора Т. В. Гончарук Тернопіль 2014 (075. 8)
316497 -> Навчальний посібник Тернопіль Видавництво «Підручники і посібники»
316497 -> «українська мова за професійним спрямуванням» Тернопіль 2014
316497 -> Методичні вказівки до "логічного практикуму" 3  тематика, плани та практичні завдання до семінарських
316497 -> Курс лекцій Тернопіль 2005 ббк
316497 -> Навчальний посібник Тернопіль Видавництво «Підручники і посібники»
316497 -> Лілія Штохман Здійснення зворотного зв’язку при виконанні вправ і завдань на заняттях іноземної мови Анотація
316497 -> Право як соціальна цінність
316497 -> Природа рішень європейського суду з прав людини

Скачати 93.39 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка