Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе



Сторінка21/32
Дата конвертації11.03.2019
Розмір4.77 Mb.
#84732
ТипКурс лекцій
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   32

Маркіян Шашкевич


козацтва, наприклад, у творі «О запорожцях і їх Січі», «Казка Богдана Хмельницького» та ін. Звичайно, не всі твори Шашкевича ми можемо зачислити до пам'яток історіографії. Для нас важливий лише сам факт, що в галицькій літературі все більше і більше поширювались історичні жанри. Це свідчило про велику зацікавленість громадськості історичним минулим краю. В історичному жанрі літератури найсильніше звучали мотиви возз'єднання Західної України з Україною Наддніпрянською.

У творах Маркіяна Шашкевича вперше в Галичині зазвучали мотиви,

що характеризували вияв палкої любові до свого народу, вияв національної свідомості, свідомості того, що

Руська мати нас родила,

Руська мати нас повила,

Руська мати нас любила;

Чому ж мова єї не мила?

Чом ся неї встидати маєм?



Чом чужую полюбляєм?..

(М.Шашкевич)



Маркіяна Шашкевича Іван Франко називав людиною, яка була «огріта неложною любов'ю до рідного народу і непохитно певна своєї дороги як у мистецтві, так і в житті». Шашкевич помер молодим; він не розвинув до кінця свого таланту. Другий член «Руської трійці» Іван Вагилевич закінчив своє життя у злиднях, співробітником бібліотеки Осолінських у Львові та архіваріусом у Львівському архіві. Найбільшого успіху у галузі історичної науки досяг третій член трійці, пізніше професор української мови в Львівському університеті Яків Федорович Головацький (1814-1888).

Яків Головацький народився в с.Чепелях, Брідського повіту, в родині сільського священика. Домашню освіту здобував на русинській

228

Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України

Історична думка в Україні першої половини XIX ст.

229









мові, що рідко траплялося в освічених

родинах у Галичині. Більшість молоді

навчалася тоді польською або німецькою

мовами. В гімназії у Львові разом з своїми

товаришами Я.Головацький захоплювався

народною творчістю, українською

літературою. Такий напрямок навчання і

самоосвіти сприяв зміцненню любові до

рідного краю і народу, відданості справі

національного відродження Галичини,

якій Головацькии віддавав усі сили в

перший період своєї творчості. У 1831 р.

Головацькии вступив на філософський

відділ семінарії. Тут він зблизився з

Маркіяном Шашкевичем, Вагилевичем,

Устияновичем та іншими своїми однодумцями, що гуртувалися навколо

«Руської трійці» і її органу «Русалка Дністрова».



Непідробну і безкорисливу любов до галицького українського народу Головацькии приніс із собою в семінарію з рідного Брідського повіту. З дальшим розвитком освіти ця любов базувалася на свідомому науковому грунті. Головацькии захоплюється народною творчістю. Він, будучи студентом, з кінця в кінець мандрував по Галичині, Буковині і Закарпатській Україні, збирав і обробляв кращі зразки західноукраїнської народної поезії. Велика збірка оброблених ним пісень вийшла пізніше в чотирьох томах у Москві. В 40-х роках Яків Головацькии видавав журнал «Вінок русинам на обжинки». Перша книга «Вінка» вийшла у 1846 р., друга, яку редагував його брат Іван Головацькии, - у 1847 р. В обох книгах «Вінка» було вміщено значний етнографічний матеріал, зібраний ним у Галичині, Буковині і Закарпатті.

У грудні 1848 р. внаслідок розгортання національно-визвольного руху в Галичині українці домоглися відкриття у Львівському університеті кафедри українсько-руської мови і словесності, професором якої був обраний Я.Головацький. З цього часу Головацькии виступає як визначний учений філолог і історик. Його найголовніші праці з історії були присвячені актуальним проблемам минулого і сучасного західних українських земель. Це, зокрема, «Історичний нарис заснування

Галицько-руської матиці і справоздання першого собору руських учених» (Львів, 1850); «Карпатська Русь. Географічно-статистичні й історико-етнографічні нариси Галичини, північно-східної Угрії і Буковини» (Петербург, 1875); «Про початок і дії Львівського Сгавропигійського братства в історико-літературному відношенні»; «Про перший літературно-розумовий рух русинів у Галичині з часів австрійського панування в тій землі» (Львів, 1865); «Велика Хорватія або Галицько-Карпатська Русь»(Відень, 1848). Головацькому належать цікаві праці про події 1848 р. в Галичині, а також ряд опублікованих історичних джерел, пам'яток літератури та руського письменства, бібліографічних покажчиків тощо. З 60-х років Головацькии опинився під сильним впливом Погодіна та проповідника його ідей і історичних концепцій у Галичині Зубрицького. За свою москвофільську діяльність і російську орієнтацію австрійський уряд заплатив йому звільненням з Львівського університету. Головацькии емігрував у Росію й зайняв там посаду голови Віленської археографічної комісії, яка зробила багато в справі публікації джерел з історії України, Білорусії і Литви.

Діяльність «Руської трійці» залишилася пам'ятною віхою в історії українського національного руху в цілому, і зокрема в Східній Галичині. Академік О.Білецький назвав її першим виявом «галицько-руського відродження», а «Русалку Дністровую» - першою заявою «народу Західної України про своє існування, про свою національну гідність».

Рекомендована література

1. Гербільський Г.Ю. Розвиток прогресивних ідей в Галичині у першій

половині XIX ст. (до 1848 р.). - Львів: Вид-во Львів, ун-ту, 1964.

2. Гуржий А.И. Штрихи к портрету «настоящего историка» ( о
Д.И.Бантыш-Каменском) // История Малой России от водворения
славян в сей стране до уничтожения гетьманства. - К.:Час, 1993. -
С.5-16.

  1. Замлинский В.А. Николай Иванович Костомаров — историк //
    Исторические произведения. Автобиография.- К.: Изд-во при Киев,
    ун-те, 1989.-С.23-31.

  2. Замлинський В. Бантиш-Каменські // Історія України в особах: XIX-

XX ст. - К.: Україна, 1995. - С.23-31.

230 Коцур В.П., Коцур А.П, Історіографія історії України

5. Киян О.Пантелеймон Куліш // Історія України в особах: ХІХ-ХХ ст. -

К.: Україна, 1995. - С.73-79.

6. Колесник И.И. Развитие историографической мысли в России XVIII

- пер. пол. XIX века: Уч. пособие. - Днепропетровск, 1990.

7. Кондратов Н.А. Осип Максимович Бодянский. - М.: Изд-во Москов.

ун-та, 1956.



8. Кравченко В.В. Українська історіографія епохи національного
Відродження (друга половина XVIII - середина XIX ст.).- Харків,
1996.

9. Крюков А.В. Срезневский как историк-К., 1977.

10. Оглоблин О.Олександр та Яків Маркевичі // Енциклопедія
українознавства: В 10 т. - Львів, 1994. - Т.4. - С.1470-1471.

11. Онопрієнко В.І. Історія української науки XIX - XX ст.- К.: Либідь
1998.

12. Панчук Ю.А. Исторические взгляды Н.И.Костомарова. - К.:
Наук.думка, 1984.

  1. Пештич С.Л.Русская историография XVIII в,.*-Л.: Изд-во Ленинград,
    ун-та, 1961.

  2. Полухін Л.К.Формування історичних поглядів М.І.Костомарова. -
    К.: Вид-во АН УРСР, 1959.

  3. Пономаренко Н., Сергієнко Г. Михайло Максимович // Історія України
    в особах: ХІХ-ХХ ст. - К.: Україна, 1995. - С.43-49.

  4. Похила Л.С. Історичні погляди П.Куліша- Одеса, 1998.

  5. Стельмах С. Історична думка в Україні XIX - початку XX століття-
    К.: Академія, 1997.

  6. Черепний Л.В. Отечественные историки XVПI-XX вв. - М.: Наука,
    1984.

19. Шевцов В.И. Развитие прогрессивного направления в русской
историографии пер.пол. XIX в.: Уч.пособие. - Днепропетровск: ДГУ,
1980.

231

Українська історіографія другої половини XIX ст.

УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.

  • Суспільно-політичне життя та його вплив на
    розвиток української історіографії другої половини
    XIX ст. В.Б.Антонович О.М.Лазаревський

  • О.Я.Єфименко Д.І.Яворницький Д.І.Багалій

  • М.П.Драгоманов

Суспільно-політичне життя та його вплив на розвиток української історіографії другої половини XIX ст. Реформи 60-70-х рр. XIX століття відкрили широкі можливості для подальшого розвитку сільського господарства та промисловості на якісно новій основі - розвитку капіталістичних відносин. Посилення національно-визвольного руху в Україні припадає також на другу половину XIX ст. З кінця 50-х рр. він набув розвитку у формі громад - напівлегальних організацій (гуртків), що об'єднували у своєму складі українську інтелігенцію, службовців, офіцерство, студентство та учнівську молодь, а також поміщиків-лібералів. Розвиток українського національного руху проходив у складних умовах гноблення зі сторони російського самодержавства та цісарської влади. Так, в 1863 р. царський міністр внутрішніх справ Валуєв видав циркуляр, яким заборонив друкування шкільних підручників, науково-популярних, релігійних видань та викладати у школах українською мовою. А в 1876 р. цар Олександр II підписав так званий Емський указ, яким заборонялось ввозити з-за

232

Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України

Українська історіографія другої половини XIX ст.

233



кордону українські книжки, видавати оригінальні праці українською мовою, здійснювати українські переклади з іноземних мов та показувати театральні вистави українською мовою.

Різноманітний склад учасників громадівського руху зумовлював появу та розвиток двох течій: помірковано-ліберальної та революційно-демократичної, між якими розпочинається гостра політична боротьба. Однією з найчисленніших і найбільш впливовою була Київська громада, яка нараховувала до 300 членів. Ліберальне крило її представляли: В.Антонович, Б.Познанський, брати Ф. і Т.Рильські, П.Чубинський та ін. Вони головну увагу приділяли вивченню української культури, мови, історії та культурно-просвітницькій діяльності серед народу. Друге крило громади було представлене революціонерами-демократами: А.Красовським, В.Синьогубом, братами Потоцькими, В.Пилипенком, які ставили за мету народне повстання у боротьбі проти царату. Після арештів громади на деякий час припинили свою діяльність.

Знову відновили свою діяльність громади на початку 70-х рр. «Старі» громадівці зберегли лише одну організацію - київську, а поряд з нею почали діяти «молоді» громади в Києві, Одесі, Полтаві, Чернігові, Харкові, які об'єднали представників нового покоління національно-визвольного руху. У1873 р. члени київської громади історики І.Лучицький, ОЛазаревський, М.Драгоманов, правник О.Кістяківський, композитор М.Лисенко та ін. ввійшли до відкритого в Києві Південно-Західного відділення Російського географічного товариства, в результаті діяльності котрого було видано значний етнографічно-фольклорний, історичний, географічний, статистичний та економічний матеріал. В умовах реакції 80-х рр. громади розпадаються на окремі гуртки, які займаються виключно культурницькою діяльністю: видання історико-етнографічного журналу «Киевская старина» (1862-1906), створення гуртків-просвіт, самоосвіти тощо. У 90-і роки розпочався новий етап розвитку українського руху -живий рух серед прогресивної молоді. На цьому етапі створюється ряд організацій: «Братство Тарасівців» (1892), група молоді, що ставила собі за мету боротьбу за самостійну Україну (Самійленко, брати Міхневські, Черняхівський, Грінченко, Вороний); Загальна Українська Організація (1897) на чолі з В.Антоновичем та О.Кониським, що поставила собі за мету згуртувати всі національні сили. Наприкінці ХГХ ст. український національний рух набуває вже політичного характеру.
В суспільно-політичному русі західноукраїнських земель існували дві основні течії: москвофілів та народовців. Москвофіли займали консервативні позиції в суспільно-політичній боротьбі. Вважаючи Російську імперію своїм рятівником, москвофіли прагнули до повного злиття українців Галичини з росіянами. Ідеологами цього напрямку були: Б.Дідицький, І.Наумович. Результати діяльності консерваторів виявились незначними. Другою течією, що протистояла москвофілам, були народовці, які відбивали інтереси української національної буржуазії та уніатського і православного духовенства. У 1868 р. народовці засновують товариство «Просвіта», що мало на меті поширення освіти та пробудження національної свідомості. Першим головою товариства став А.Вахнянин.

Велике значення для народовців мали зв'язки з діячами національного руху в Наддніпрянській Україні. Народовці засновують у Львові товариство імені Т.Шевченка, яке в 1892 р. було перетворене на Наукове товариство і стало центром української науки.

Представники лівого, радикального крила національно-визвольного руху І.Франко, М.Павлик, О.Терлецький пов'язували вирішення українського національного питання із соціальним визволенням українського народу, та возз'єднанням всіх українських земель. Під впливом М.Драгоманова вони 4 жовтня 1890 р. засновують у Галичині першу українську політичну партію - «Русько-Українську радикальну партію», що виступала за демократію, соборність України.

Таким чином, український національний рух продовжує розвиватись, незважаючи на репресії з боку царату і набуває найбільших успіхів у Західній Україні, яка стала на той час своєрідним «Українським П'ємонтом», базою для його подальшого поширення.

Історична думка України другої половини XIX ст. досить чітко відобразила основні риси соціально-економічного і політичного життя епохи.

В.Б.Антонович. Володимир Боніфатійович Антонович -видатний історик, археограф, етнограф, археолог, публіцист і громадський діяч, один з ідеологів українського національного руху другої половини XIX ст., народився 30 січня 1834 р. в м.Махнівка Бердичівського повіту Київської губернії. Батьки його були зубожілими, безземельними польськими шляхтичами. Початкову освіту здобув у сім'ї

234 Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України




Каталог: download -> version
version -> Захист навколишнього середовища від забруднення мийними засобами
version -> «Валеологічне виховання дітей дошкільного віку, як фактор формування здорового способу життя»
version -> Виписка з навчального плану
version -> Методичні рекомендації щодо викладання уроків для стійкого розвитку «Моя щаслива планета» розділ Система уроків-зустрічей для 3 класу курсу за вибором «Моя щаслива планета»
version -> Затверджую директор Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ст.№2 Л. В. Литус
version -> Наказ №526 " Про затвердження Науково-методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів та оформлення сторінок класних журналів загальноосвітніх
version -> Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30
version -> Вимоги до оформлення посібника
version -> Програма бібліотечно-бібліографічних знань для учнів 1-11 класів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   32




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка