Курс лекцій з дисципліни "Теорія і методика професійного навчання для магістрів спеціальності „Вища школа"


Нормативно-правове забезпечення навчального процесу у ВНЗ



Сторінка2/12
Дата конвертації11.09.2018
Розмір1.73 Mb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

1. Нормативно-правове забезпечення навчального процесу у ВНЗ.


Будь-яка діяльність повинна здійснюватись з дотриманням певних законів, норм. Це стосується освітньої діяльності. Нормативно - правова база у галузі вищої освіти має бути надійним підґрунтям і системою орієнтирів у практичній діяльності вищих навчальних закладів, її керівників, усіх учасників навчального процесу.

Регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України, встановлення правових, організаційних, фінансових та інших засад функціонування системи вищої освіти, створення умов для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях здіснюється у відповідності до Законів Украни “Про освіту” та “Про вищу освіту”.

На сьогодні вже створена певна нормативно-правова база вищої освіти. За роки незалежності в Україні прийнята ціла низка нормативно-правових документів з питань вищої освіти стосовно організації та планування навчального процесу, прийому до вищих навчальних закладів, організації праці педагогічних і науково-педагогічних працівників, форми і порядку отримання документів про освіту, ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів. Зокрема, діють Положення про державний вищий заклад освіти (1996 p.), Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (1993 p.), Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах (1995 p.), Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти (1996 p.), Положення про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти (1996 p.), Норми часу для розрахунку і обліку навчальної роботи та Переліки основних видів методичної, наукової й організаційної роботи викладачів тощо.

До 1994 р. при регулюванні навчального процесу основна увага приділялася нормуванню змісту навчання: створювалися типові програми навчальних дисциплін, основні підручники тощо. Навчальний час, потрібний для вивчення цього навчального матеріалу, встановлювався, як правило, на підставі оцінки можливостей його засвоєння на потрібному рівні, а потім він фіксувався у типових навчальних планах. Порушення цього принципу призвело до тенденції внесення в освітньо-професійні програми назв навчальних дисциплін, зміст яких був або недостатньо визначений, або не відповідав цілям підготовки фахівців.

У “Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями”, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. № 507 в назвах спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр", "спеціаліст", "магістр" відображений об`єкт, на який спрямована діяльність фахівця, а в назвах спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", відображена функція його діяльності. У відповідності з Класифікатором професій ДК 009-95 спеціалізація за спеціальністю відображає особливості діяльності фахівця, що пов`язана з відзнаками у використовуваних засобах праці, або (та) продуктах праці, або (та) умовах праці. Але, в деяких випадках, при організації навчання за спеціалізаціями відбувається підміна об`єкта діяльності, що потребує по суті змін змісту базової підготовки. Іншими словами, за допомогою таких спеціалізацій робиться спроба переходу підготовки із галузі предметної діяльності одного бакалаврата до сфери іншого. Для усунення цього, у відповідності із п. 3-5 Додатку 3 до наказу Міністра освіти від 13.11.97 р. N 405, у проекті системи стандартів вищої освіти пропонується сформувати зміст варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики, на основі аналізу якої Міністерство освіти зможе дати обгрунтовану відповідь про доцільність внесення тієї або іншої спеціалізації до списку спеціалізацій.

Згідно з “Положенням про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. № 65, наказом Міносвіти від 4 березня 1998 р. № 86 система вищої освіти України зобов`язана розробити нове покоління нормативної (освітньо-кваліфікаційні характеристики, засоби діагностики якості вищої освіти) та навчально-методичної (освітньо-професійні програми, навчальні плани, програми навчальних дисциплін тощо) документації, що регламентує підготовку фахівців з вищою освітою, частина якої входить до складу системи стандартів вищої освіти.

Розробка цих документів ґрунтується на результатах вивчення та прогнозування структури соціальної та виробничої діяльності фахівців з вищою освітою з урахуванням потреб ринку праці.

Відповідно до “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161, організація навчального процесу у вищих навчальних закладах базується на Законі України “Про освіту”, державних стандартах освіти, інших актах законодавства України з питань освіти.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про вищу освіту ” систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

Навчальний процес у вищих навчальних закладах – це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти.

2. Система стандартів вищої освіти.


Структура системи стандартів вищої освіти, що відповідає вимогам Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту” являє собою ієрархічну сукупність взаємопов`язаних стандартів. Вони належать до галузі стандартизації вищої освіти і встановлюють взаємопогоджені вимоги до змісту, обсягу і рівня якості вищої освіти, що визначаються загальною метою освітньої та професійної підготовки.

Основою стандартизації вищої освіти є суб`єктно-діяльнісний підхід. Побудова системи стандартів здійснюється за принципами:

1. Цілеспрямованості – послідовної реалізації вимог законодавчих актів України за усіма компонентами нормативного і навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців потрібного освітньо-кваліфікаційного рівня.

2. Прогностичності – формування змісту освіти, що забезпечує здатність індивіда виконувати задачі діяльності, які можуть виникнути в майбутньому, та передбачення можливості засвоєння змісту навчання індивідом з точки зору його соціально-генетичних здібностей.

3. Технологічності – забезпечення безперервності й послідовності реалізації етапів розробки нормативної та навчально-методичної документації, за якою результати робіт на попередньому етапі є похідними даними для роботи на наступному.

4. Діагностичності – забезпечення можливості вимірів рівня досягнення та ефективності, сформульованих в освітньо-кваліфікаційній характеристиці і реалізованих на основі освітньо-професійної програми цілей освітньої та професійної підготовки.

Державна компонента державних стандартів вищої освіти визначає структури переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, та переліку кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, а також вимоги до кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та відповідного їм освітнього рівня вищої освіти.
Складовими державного стандарту вищої освіти є:

- перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

- вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.


Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-

кваліфікаційними рівнями





Перелік напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями

Державний стандарт вищої освіти


Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти


Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти

Рис. 1. Складові державного стандарту

вищої освіти

Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями складається з назв кваліфікацій, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах.

Кваліфікація – здатність працівника виконувати конкретні завдання та обов’язки в межах певного виду діяльності. Параметрами кваліфікації є:



  • рівень професійної діяльності, що визначається складністю та обсягом завдань та обов’язків робіт;

  • освітньо-кваліфікаційний рівень, який повинен відповідати рівню професійної діяльності.

Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, містить перелік назв напрямів, що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготовки, та перелік назв спеціальностей, що відображають неповторювані узагальнені об’єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності.

Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також вимоги до формування у неї патріотизму до Україну та до знання української мови.

Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти містять вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням суспільного поділу праці.

Чинний “Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями”, затверджено постановою Кабінету міністрів України від 24 травня 1997 р. № 507 (із змінами і доповненнями). Він містить 76 назв напрямів і 576 назв спеціальностей. Інші складові державних стандартів вищої освіти знаходяться на стадії розробки і до їх затвердження використовуються ДК 003-95 Держаний класифікатор України: класифікатор професій.



Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:

  • освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів;

  • освітньо-професійні програми підготовки;

  • засоби діагностики якості вищої освіти.

Вони являють собою узагальнений нормативний зміст освіти та навчання за певними напрямами підготовки та спеціальностями.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації. Тобто, освітньо-кваліфікаційна характеристика – це задокументований зміст вищої освіти, який обумовлений цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадських якостей особи, що повинна формуватися в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технології, культури та мистецтва. Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.

Освітньо-професійна програма підготовки визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця. Освітньо-професійна програма підготовки – це є задокументований зміст навчання, тому що “зміст навчання” – це структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.

Нормативна частина змісту навчання – це обов’язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістові модулі із зазначенням їх обсягу й рівня засвоєння, а також форм державної атестації. Це є необхідний об’єм знань, успішне оволодіння яким дає право на отримання певної кваліфікації.

Освітньо-професійні програми підготовки затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.

Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандартизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей. Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.



Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів поєднують узагальнений варіативний зміст освіти й навчання та нормативний зміст навчання та включають: варіативні частини ОКХ, ОПП та ЗД, навчальні плани, програми навчальних дисциплін тощо і формують перелік спеціалізацій спеціальностей.

Перелік спеціалізацій за спеціальностями

спеціальностями


Варіативна частина освітньо-кваліфікаційної характеристики

Стандарт вищої освіти вищого навчального закладу




Варіативна частина

освітньо-професійної

програми






Варіативна частина

засобів діагностики

Навчальний план

Програми навчальних дисциплін

Рис. 2. Складові стандарту вищої освіти вищого навчального закладу


Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у засобах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності.

Варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти забезпечують підготовку фахівців за спеціалізаціями за спеціальностями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці. Зміст варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки, засобів діагностики якості вищої освіти, навчальних планів, програм навчальних дисциплін визначається вищим навчальним закладом у межах структури та форми, встановлених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Основним нормативним документом, що визначає організацію навчального процесу в конкретному напрямку освітньої або кваліфікаційної підготовки, є навчальний план. Навчальний план – це нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на підставі освітньо–професійної програми та структурно–логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і підсумкового контролю. Навчальний план затверджується керівником вищого навчального закладу. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план. Нормативні навчальні дисципліни встановлюються “Галузевим стандартом вищої освіти. Освітньо-професійна програма”. Дотримання їх назв та обсягів є обов'язковим для навчального закладу. Вибіркові навчальні дисципліни встановлюються вищим навчальним закладом і відображаються у “Стандарті вищої освіти. Освітньо-професійна програма”. Вибіркові навчальні дисципліни вводяться для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб особи, ефективного використання можливостей і традицій конкретного навчального закладу, регіональних потреб тощо. Місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і вмінь визначаються навчальною програмою дисципліни. Навчальна програма нормативної дисципліни є складовою “Галузевого стандарту вищої освіти. Освітньо-професійної програми”. Навчальна програма вибіркової дисципліни розробляється вищим навчальним закладом. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю.

Програми навчальних дисциплін визначають їх інформаційний обсяг, рівень сформованості вмінь та знань, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики успішності навчання.

Для кожної навчальної дисципліни, яка входить до освітньо–професійної програми підготовки, на підставі навчальної програми дисципліни та навчального плану вищим навчальним закладом складається робоча навчальна програма дисципліни, яка є нормативним документом вищого навчального закладу. Робоча навчальна програма дисципліни містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролю.

Відповідність освітніх послуг до стандартів вищої освіти визначається шляхом ліцензування, акредитації і атестації вищих навчальних закладів. Основою процедури атестації є контроль якості вищої освіти. Держава здійснює контроль за рівнем якості освітньо-професійної підготовки фахівців за допомогою вимірів значень показників якості вищої освіти, яку набула особа у результаті реалізації вищим навчальним закладом освітньо-професійної програми підготовки, та визначенню ступеня їх відповідності вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики за критеріями досягнення цілей вищої освіти.

Компонента вищого навчального закладу вводиться з метою забезпечення більшої відповідності освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки фахівців вимогам суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи підготовки фахівців щодо задоволення вимог ринку праці.

3. Зміст навчального предмета – це система визначених знань, умінь та навичок студентів з предмета в поєднанні з їх творчою діяльністю і емоційно-вольовим вихованням. У зв’язку з розвитком агрономічної науки зміст спеціальних предметів потребує постійних доповнень. Документом, який визначає обсяг і зміст предмета є навчальна програма.

Зміст сільськогосподарської професійної освіти: система загальнонаукових і спеціальних знань, умінь і навичок, опанування якими забезпечує розвиток здібностей студентів, одержання ними спеціальності і підготовки до трудової діяльності. Документом, який визначає зміст сільськогосподарської професійної освіти, є освітньо-кваліфікаційна характеристика.

4. Основними елементами сільськогосподарської професійної освіти є: знання, способи діяльності (уміння, навички), творча пошукова діяльність, емоційно-вольове виховання.

Знання - це система визначених засвоєних понять, закономірностей про явища, предмети об’єктивного світу. Система знань зі спеціальних предметів включає наступні види знань: наукові (дані науки, на якій базується предмет), науково-історичні (еволюція понять, ідей, шляхи відкриття), методологічні (сукупність знань із методології науки), філософські, логічні, міжпредметні (відображення в навчальній інформації між наукових зв’язків), оціночні (фіксують відношення людини до навколишнього світу, його систему цінностей).

Способи діяльності: вміння, навички, які є загальнонауковими, професійними, спеціальними; з точки зору психології - сенсорними, моторними, сенсорно-моторними, інтелектуальними. До інтелектуальних умінь і навичок належать: конспектування, робота з довідковою літературою, написання тез, рецензій, складання нескладних проектів (карт, схем).

Творча пошукова діяльність – це готовність до пошуку вирішення нових проблем, завдань. Це застосування знань, умінь у нестандартних умовах, бачення нової проблеми в звичайних умовах, самостійне комбінування відомих способів діяльності, застосування принципово нового способу вирішення завдання.

Емоційно-вольове виховання характеризується оціночними знаннями, нормами відношення до світу. Відмінність навчального предмета від науки полягає в тому, що до нього входять тільки основні положення тієї чи іншої галузі знань конкретної науки, доступні для засвоєння студентами.

Агрономічні дисципліни формуються на основі декількох наук: грунтознавства, загального землеробства, морфології, анатомії, систематики і фізіології рослин, агрохімії, насінництва польових культур, механізації ,організації, економіки, технології вирощування культур тощо.



Каталог: pluginfile.php
pluginfile.php -> Архітектура комп’ютер
pluginfile.php -> Класифікація інноваційної інфраструктури та інфраструктури венчурного підприємництва
pluginfile.php -> Дипломна робота молодшого спеціаліста
pluginfile.php -> Історія розвитку екології. Значення вчення академіка В.І. Вернадського про біосферу
pluginfile.php -> Кваліфікаційна робота
pluginfile.php -> Інтелектуальна власність
pluginfile.php -> Державний вищий навчальний заклад «запорізький національний університет» міністерства освіти І науки україни кафедра соціології


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка