Курс лекцій з дисципліни "Вступ до перекладознавства" розкриває взаємодію між різними дисциплінами, пропонує екскурс до історії перекладацької думки, знайомить з поняттями адекватного, буквального та вільного перекладу



Сторінка7/12
Дата конвертації23.10.2016
Розмір1.45 Mb.
ТипКурс лекцій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Синхронний переклад


Як відомо, існують два основних види перекладу: усний і письмовий. До усного перекладу відносяться два підвиди: синхронний і послідовний. Розглянемо докладніше синхронний переклад.

Синхронний переклад – це такий вид усного перекладу на міжнародних конференціях, що здійснюється одночасно зі сприйняттям на слух пропонованого одноразово усного повідомлення вихідною мовою в ізолюючої перекладача від аудиторії кабіні, і в процесі якого – в екстремальних умовах діяльності – у будь-який відрізок часу переробляється інформація суворо обмеженого обсягу. Ці ж екстремальні умови здійснення синхронного перекладу іноді приводять до виникнення стресу в синхроніста, оскільки нормальна людина не може одночасно слухати і говорити – це психофізіологічна аномалія.

Можна провести простий експеримент: поставити касету рідною мовою і вголос повторювати кожне друге слово. Чи ще складніше: повторювати кожне дієслово в цьому тексті. Таким чином, при цій вправі створюються умови, наближені до роботи синхроніста.

Під час роботи синхроніст знаходиться в ізольованій кабіні, не бачючи виступаючого, а чує його виступ через навушники і говорить одночасно з виступаючим з паузою в 3-4 слова. Його роль непомітна, але відповідальність дуже висока. Слід зазначити труднощі, що виникають при синхронному перекладі:


  1. Психологічний дискомфорт (одночасне слухання і говоріння).

  2. Психічна напруга, зв'язана з необоротністю сказаного доповідачем.

  3. Психічна напруга, зв'язана з необоротністю перекладу і великою аудиторією слухачів.

  4. Психічна напруга, викликана швидким темпом мови оратора.

  5. Складна лінгвістична задача мовної компресії (стиску тексту). Адже російські слова на 7-8% довше англійських, а деякі слова потрібно пояснювати декількома словами на російській, особливо нові поняття.

  6. Нечітка чи нестандартна вимова доповідача, особливо представників Африки, Індії, Нігерії, Японії, Франції та інших країн що говорять англійською мовою.

Необхідно відзначити наявність визначених якостей для становлення професійного синхроніста:

  1. Талант (тобто визначений набір вроджених психофізичних характеристик):

а) зосередженість, здатність відключатися від перешкод;

б) швидка реакція

в) швидкість мови

г) психічна і фізична витривалість – це уроджені якості.

До придбаних психологи відносять наступні:


  • наявність енциклопедичних знань і вміння використовувати їх при переробці великого матеріалу;

  • здатність сприймати на слух будь-яку промову іноземною мовою (на побутовому рівні необхідно знати 3 тисячі слів).

  • вільне володіння ідіомами;

  • винахідливість і спритність.

У будь-якій країні існує так називана «золота десятка» синхроністів.

До складностей, перед якими виявляються професійні перекладачі, відносяться наступні:



  • нерозуміння ідіом, незнання фразеології, жаргону, сленгу;

  • невміння відтворити гру слів іноземною мовою;

  • труднощі в передачі рольового вигляду персонажів;

  • труднощі, що виникають за умови приналежності оригіналу і перекладу до різних культур.

При розумінні мови виникають труднощ. Чому? Розуміння мови ґрунтується на так називаній сигнатурі слова – свого роду фонетичного підпису доповідача. У кожної людини своя сигнатура слова, вона унікальна як почерк (розпізнавання по телефону). Сигнатури рідної мови ми починаємо засвоювати з дитинства, і продовжуємо поповнювати свій «банк сигнатур» усе життя. Тому ми зрозуміємо будь-якого доповідача на нашій мові, як би він його не спотворював.

У синхроніста-перекладача, що не має природної мовної основи, після завершення навчання в «банку сигнатур» нараховується не більш 10 сигнатур. Відкіля ж узяти розуміння іноземної мови? Та й у практичній діяльності перекладача майже немає умов для «нагромадження сигнатур». Знаючи, що їх переводять іноземці  try to speak slowly  «тепличні умови». Що робити? Жити в цій країні, працювати в реальному мовному середовищі – посильними, підсобними робітниками, санітарами.


Література: Р.К.Миняр-Белоручев “Как стать переводчиком?”, М, “Готика”, 1999.

Г.В. Чернов “Теория и практика синхронного перевода”, М., 1978.

А.Ф. Ширяев Пособие по синхронному переводу. – М., 1982.

Г.Мирам “Как стать переводчиком”, М., 1999.




Лекція №11

Усний переклад

Усний переклад - це поняття, що поєднує усі види перекладу, що припускають усне оформлення, у тому числі такі самостійні види перекладу, як послідовний, синхронний та переклад з листа.

Чим же відрізняються усний та письмовий перекладачі? “Interpreter” = “Усний”, “translator” = “письмовий” (традиційно); у німців: “Dolmetscher” - дуже старе запозичення з російського “товмач”, а письмовий – “Ubersetzer”. Тобто у колишнім розумінні усний перекладач “Тлумачить” те, що говорить іноземець. А письмовий “переносить” в іншу мову (порівн. значення німецького дієслова “ubersetzen”), перетворює в інший письмовий текст. Дуже популярна думка, що це два принципово різні види діяльності з різними задачами і різними вимогами до перекладача. Що ж у них тоді спільне? Обидва - процеси перекодування, перевисловлювання. Тільки усний переклад - це перекодування звучного, усного мовлення в звучну мову, без письмової фіксації і до того ж спонтанне.

В сучасних умовах письмовий переклад також робиться звичайно в умовах дефіциту часу, однак вимоги точності, еквівалентності перекладу оригіналу при письмовому перекладі залишаються більш високими, чим при усному.

Усний переклад завжди здійснюється в ситуації мовного спілкування - прямого (усний послідовний переклад) і звукового - через навушники (синхронний переклад). Усний переклад вимагає додаткових навичок психічної стійкості і фізичної витривалості (stamina).

Багато перекладачів сполучають обидва види діяльності, але в навчанні необхідні розходження. Усному перекладачу необхідний тренінг усного сприйняття, тобто аудировання, тренінг пам'яті, активне володіння ораторським мистецтвом. Письмовому перекладачу необхідно в процесі навчання познайомитися з максимально великою кількістю різновидів письмових текстів, включаючи дуже складні: юридичний, патентний, музикознавчий, філософський.

Прийоми, які використовуються в усному перекладі.

1. Мовна компресія - тобто подача вихідного тексту в більш компактній формі, спрощення синтаксичної структури тексту і виключення слів, що містять другорядну інформацію.

Звичайно, мовна компресія використовується значно ширше при синхронному перекладі через його специфіку - тут не такі високі вимоги до збереження стилю оратора і повноти передачі інформації, як при послідовному, але звичайно усні перекладачі-професіонали говорять у середньому швидше, ніж оратори і тут може виникнути інша проблема - заповнювання ефіру: наприклад, оратор говорить дуже повільно, а перекладач -швидко, так ще і з компресіями. Створюється враження "рваного" тексту, чи неповного, тому важливо "йти в ногу" з оратором і заповнювати виникаючі паузи, використовуючи прийом описового перекладу, що подовжує текст: наприклад, замість " обставини, що ускладнюють," можна сказати "обставини, що ускладнили ситуацію". Чи: геноцид -винищування людей; тонометр - прилад для виміру тиску і т.і.

2. Генералізація - тобто узагальнення. Часто, наприклад, конкретне поняття вже кілька разів вживалося в мові, і для скорочення обсягу тексту, з метою мовної компресії, його зручніше замінити узагальнюючим: "У всіх типах вищезгаданих шкіл, інтернатів, дитячих садів система соціальної муніципальної допомоги організована в такий спосіб..." - "У всіх ДИТЯЧИХ закладах. ..

Генералізація використовується тоді, коли перекладач починає відчувати перевантаженість мови экзотизмами, "що затьмарюють" зміст та ускладнюють його сприйняття.



3. Антонімічний переклад:

ніхто не любить = усі ненавидять;

ніхто не відмовиться = усі погодяться - він розширює межі волі мови і підсилює смислові акценти.

4. Компенсація - різноманітні випадки відшкодування втраченого в перекладі, наприклад, за допомогою емоційно пофарбованої лексики:

“Не може він упокоритися з цією ситуацією” =

“З цією ситуацією він ніяк не може упокоритися”.



Текстові жанри в усному перекладі.

1. Інформаційне повідомлення - короткий текст, що містить загальнозначущу нову інформацію з області політики, культури, мистецтва, громадського життя, спорту - тобто типове для ЗМІ.

2. Інтерв'ю - публічний діалог, що складається з питань і відповідей, або присвяченій якій-небудь темі. Особливості перекладу - передати емоційно-оцінну зафарбованність, індивідуальний стиль.

3. Переговори, дискусія - офіційна бесіда за участю двох чи більш сторін, ціль якої - з'ясування будь-яких заздалегідь відомих питань або вироблення будь-якого рішення.

Особливості:

а) непередбачуваність;

б) можливість виникнення конфліктної ситуації.

Роль перекладача - зберегти нейтральну позицію транслятора і використовувати максимально свої дипломатичні здібності;

в) знання формул офіційного етикету і стилістики нормативного офіційного спілкування;

г) знати особливості юридичної і фінансової лексики.

4. Публічна мова - привітальна, заключна, політична, святкова, жалобна...

Особливості:

а) сувора закінченість;

б) присутність емоційно пофарбованої лексики;

в) повтори;

г) елементи імпровізації.



5. Декларація і маніфест.

Декларація - це колективна, спільно вироблена заява, підсумок переговорів.

Маніфест - публічна колективна заява своєї позиції.

Особливості:

- струнка структура;

- комплексні формулювання;

- складність синтаксису;

- присутність юридичної термінології;



  • присутність в основі письмового тексту.

Література:

1. Алексєєва І.С. Профессиональный тренинг переводчика. - С-П., 2001.

2. Міньяр-Белоручев Р.К. Теорія і методи перекладу. - М., 1980.

3. Міньяр-Белоручев Р.К. «Записи в устном последовательном переводе». М., 1997.

4. Латишев Л.К., Провоторов В.І. “Структура и содержание подготовки переводчиков в языковом вузе”. М., 2001 НВЧ-Тезаурус.

5. Мешков О. Лемберт М. “Практикум по переводу”. М, Янус-К, 1997.

6. Карабан В. “Переклад англіїської наукової технічної літератури” (ч 1,2) Нова книга, 2001.



Лекція №12

Перекладацький аналіз в усному перекладі

Що це таке? - Це коли перед перекладом тексту перекладач прикидає, як це зробити, тобто визначає ступінь складності, особливості тексту, тематику термінів, прийоми, що треба буде застосовувати.

Аналіз усного тексту не вимагає особливого часу, але повинні бути ясні і джерело, і реципієнт.

В інтерв'ю - характеристика джерела ускладнена тим, що він частіше виступає як особистість, а не тільки представник якоїсь групи. Це виявляється й в особливих мовних засобах (наприклад, відступ від літературної норми), та ін.

Часто аудиторія специфічна (Міськводоканал, наприклад) - отже, і в тексті особливості, розраховані на рівень професійної компетенції. При письмовому перекладі можна проконсультуватися зі словником, а при усному - знання повинні бути напоготові. Отже, перекладач повинен визначити специфіку реципієнта.

- Далі - необхідно уточнити джерело, функцію тексту.

- Далі - визначити конкретні мовні засоби, з якими треба буде працювати.

Дуже важливий фон усного варіанта літературної норми мови. В інформаційному повідомленні - простий синтаксис, обмежена кількість складнопідрядних структур, багата кількість особистих і географічних імен, відсутність вузькоспеціалізованної термінології. В інтерв'ю - значні відхилення від літературної норми, наявність спеціальних термінів і экзотизмів, фразеологізмів, крилатих слів. В офіційній мові - суворе дотримання літературної норми, традиційні форми вступу, висновку, наявність цитат, лексико-синтаксичні повтори, метафори, порівняння.



Переговори і дискусії - мовні засоби тут, як правило, - синтаксично нескладні висловлювання, породжувані спонтанно, наявність емоційних засобів, аж до табуірованної лексики.

Декларація і маніфест - текстові жанри, де емоційне фарбування не виходить за рамки літературної норми, з відхиленнями у бік високого стилю, з використанням архаїчної лексики. Характерна юридична термінологія і сувора композиційна структура.

Перекладач повинен вміти за кілька хвилин провести аналіз усного тексту та уточнювати його в процесі роботи.



Індивідуальний стиль оратора - дуже складна задача, тому що кожному з них властиві свої обороти мови, характер образності, дефекти мови ("Особливості національної риболовлі", Горбачов, Клінтон, Брежнєв...), Перекладачу необхідно усвідомити характеристики цих стилів, активно опанувати ними мовою оригіналу і знати, які відповідності будуть еквівалентними їм в мові перекладу.

Наприклад, Горбачов. Почати потрібно з газетних статей, аудио- і відеозаписів, виділити політичні кліше і шаблони думок, дипломатичну модальність ("доленосний", "я навів довідки", "ми тут порадились", "треба поважати волю мас", "ми тримаємо курс на ситуацію") - просторічне фарбування, порушення нормативної сполучності і деформація фразеології.

Потім студенти слухають інтерв'ю з ним, а потім їм пропонується зробити переклад самостійно.

Тренінг усного перекладу.

Перекладачем може стати кожен, але професійних вершин досягають тільки люди з уродженим талантом, що мають високу мовну активність і сприйнятливу оперативну пам'ять. При виборчих тестуваннях враховуються наступні параметри:

1. Швидкість мови при перекладі.

2. Повнота перекладу (яка кількість інформації пропущена).

3. Перекручування (помилки).

4. Лінійність мови (завершеність фраз, наявність повторів).

5. Правильність мови (дотримання літературної норми, наявність /відсутність/ бур'янистих слів, дикція).

6. Перекладацьке поводження (міміка, жестикуляція, голосність, впевненість мови).

Жодна школа світу не випускає готових, ідеальних перекладачів. Попереду - довгий шлях професійного удосконалення; та професійна самотність, коли відповідальність лежить тільки на тобі.
Література: Алєксєєва І.С. “Профессиональный тренинг переводчика”. Издательство “Союз”, С-П., 2001.

Р.К.Міньяр-Белоручев “Записи в устном последовательном переводе”, М., 1997.




Каталог: sites -> default -> files
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Культура Античності. Культура Давньої Греції
files -> Системотехнічні засади та інструментально-програмні засоби створення та підтримки цифрових словників сидорчук надія Миколаївна
files -> Міністерство освіти І науки україни державний економіко-технологічний університет транспорту
files -> Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст»,
files -> Конструкції для енергоефективного відновлення забудови, постраждалої від надзвичайних ситуацій


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка