Л. А. Гончаренко Відповідальний секретар В. В. Кузьменко



Сторінка3/11
Дата конвертації16.03.2017
Розмір4.49 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Література:

  1. Божович Л.И. Психологические закономерности формирования личности в онтогенезе / /Вопросы психологии. – 1976. – № 6. – С.34.

  2. Махмутов М.И. Организация проблемного обучения в школе; Книга для учителей. – М.: Просвещение, 1977. – 240 с.

  3. Николаева Н.В. Образовательные квест-проекты как метод и средство развития навыков информационной деятельности учащихся // Вопросы Интернет-образования. – 2002. – № 7 // доступний з http://vio.fio.ru/vio_07

  4. Щукіна Г.І. Педагогічні проблеми формування пізнавальних інтересів учнів / Г.І. Щукіна. – К.: Либідь, 1998. – 274 с.




Грицай Ю.О.*

Правда про Велику Вітчизняну війну – найважливіший засіб воєнно-патріотичного виховання молоді

У статті розглядаються основні напрямки героїко-патріотичного виховання студентів на матеріалах ВВВ.

Велика Перемога – одна з головних святинь нашого народу. Вона в нашій свідомості – вищий момент істини, національної жертовності, тріумфу і єднання. Вона – гордість минулих, нинішніх і майбутніх поколінь.

Але, оцінюючи наше героїчне минуле, ми кожен раз диви­мось на нього трішки інакше, бачимо в ньому нові аспекти і до­пов­нюємо розуміння його всім накопиченим досвідом. Однак, це не дає права кому б там не було безцеремонно втручатись у живу тканину історії, перевойовувати війну на свій лад.

Політична кон’юнктура як малярський пензель зафарбовує неугодні їй імена й факти. І більш ніж піввікова історіографія війни, якщо її зобразити графічно, схожа на кардіограму чи силует гірського хребта – так змінювалися співвідношення подій, оцінка операцій та дійових осіб.

А війні потрібна правда, і написали її фронтовики. Як кажуть, на війну вони дивилися з окопів. Відновлення історичної правди про війну – це їх найперша справа, якщо хочете – борг перед Вітчизною.

Намітилася своєрідна еволюція. Ще декілька десятків років тому фронтовики просто, ненав’язливо, прозаїчно сурово, без усякого натяку на патетику і пафос давали конкретику ВВВ. З плином часу ті ж фронтовики у своїх розповідях, виступах, бесідах стали пом’якшувати характеристику й оцінку подій, опускати колоритні подробиці, що викликали безмежну довіру слухачів.

Потрібно виключити це. Історія нам не пробачить, якщо ми не збережемо для неї застопорений матеріал про війну. Правда завжди одна. Не буває двох істин. Частина правди не є правдою.

Тому у ветеранських організаціях Миколаєва та області, зокрема в Миколаївському національному університеті ім. В.О.Сухомлинського, ми закликаємо шановних учасників ВВВ, як безпосередніх учасників тих подій, зберегти крупинки правди про війну, яку вони носять у серцях, не прикрашати, не причісувати сурову окопну правду. І люди йдуть на це.

Віхи війни, її хід, динамізм подій відомі кожній людині нашої країни: і школяру, і студенту, і робітнику, і пенсіонеру. Тим більше відома вона ветеранам ВВВ (її учасникам, учасникам бойових дій, ветеранам тилу).

Вдивляючись, аналізуючи історичну пам'ять, кожен шукає в подіях 70-річної давнини відповіді на питання:



    • Як могла статися трагедія такого небаченого масштабу?

    • Чи була війна неминучою?

    • У чому причини наших поразок у перші місяці?

    • Причини величезних жертв?

    • У чому смисл нашої перемоги?

Отже, є декілька позицій.

Перша позиція: чи була війна неминучою?

Так, війна була неминучою. Німецькі фашисти разом зі свої­ми сателітами ставили за мету не лише захоплення території, як це було в Першу Світову війну. Гітлер ставив за мету тотальне знищення євреїв і циган, знищення 30–40 міль­йонів слов’ян, повне поневолення і розчленування нашої країни. А це відкри­вало шлях до поневолення сумісно з Японією всього світу. Тому мова йшла про виживання або смерть нашої країни і народу.

Тому смисл ВВВ – захист Батьківщини. Кожен тоді розмір­ко­вував так: ворог вчинив напад, друга війна на нашій землі, ворог рветься далі. Потрібно захищати свою землю, Батьківщину, дім, – які ще можуть бути розмови?

Війна стала народною, священною. На фронтах вели бої пітерські робочі й київські інтелігенти, розкуркулені тамбовські селяни, комісари громадянської війни й царські генерали. Гинули діти членів політбюро і ворогів народу, улюбленці влади і її пасинки. Вітчизняна війна поєднала, згуртувала абсолютну більшість народу. Два фронти – бойовий і трудовий – дні і ночі кували перемогу.



Друга позиція: причини наших поразок на початку війни.

Війна увірвалася в наші міста й села 22 червня 1941 року і тривала 1418 днів і ночей. Перші її місяці виявились для нас неймовірно важкими. Фашисти дійшли до Волги й Кавказу. Ворог використовував раптовість, підготовку своїх армій і, без сумніву, величезні прорахунки Сталіна. Цей геній політичних інтриг у перші дні війни розгубився. Воєнним талантом він був обділений – багато його наказів виявлялись явно помилковими. Але, як кажуть, переможців не судять. Війна закінчилася взяттям Берліну, і Сталін став символом перемоги.

З його іменем ішли в бій і помирали солдати. Мені не раз довелося ходити в атаку, і я також кричав: «За Батьківщину! За Сталіна!». І викорінити «За Сталіна!» з цієї свідомості майже неможливо.

Зразу ж після параду Перемоги в 1945 р. Ілля Еренбург захоплено писав: «Якщо у Сталіна на грудях орден Перемоги, то в перемоги на вустах ім’я Сталіна». Так! У ту пору всі були гвинтиками, один тільки вождь-генералісимус височив як монумент. Але минають роки, і чим далі, тим більше стушовується образ напівбога і на п’єдестал усе рішучіше підіймається у своїй величі простий солдат. Він був не просто чорноробом війни, а творцем перемоги, її скульптором.

Та що там Еренбург і 45-й! Але й зараз де-не-де та й почу­єш: «При Сталіні був порядок… При Сталіні ціни понижували, а зараз…»? Чи насправді це так? І так, і ні! Так, ціни знижува­ли, тому що селянам платили талонами – неотовареними трудоднями.

Чи був порядок при Сталіні? Але хто ж посилав мільйони людей за грати, в табори? Хто перетворював народну свідомість на свідомість злодія і нероби? При Сталіні був погублений цвіт інтелігенції, знищений гітлерівський Майданек, але створена Радянська Колима! Як усе це привести до одного знаменника? А репресії тих, хто потрапив у полон і був в окупації? Безспірно, сталінське керівництво – також одна із причин наших поразок, а отже і жертв, на початку війни.



Третя позиція: джерела нашої Перемоги.

Звісно, про більшість ми знаємо, вони безспірні. Могутній патріотичний настрій на фронті проявлявся у стійкості й само­відданості; у тилу – у всенародній підтримці робочих, селян, інтелігенції. Фронт і тил були єдиними. Єдність і дружба багатонаціональної сім’ї народів!

Але окремо стоять фронтові діла: масовий героїзм воїнів, першокласне озброєння й високий рівень воєнного мистецтва. Наша армія протистояла найсильнішій армії з ресурсами всієї Європи!

Не можна забувати, що після 1812 року Росія раз за разом зазнавала поразок у війнах: у Кримській 1853-56 рр., у Ро­сійсько-японській 1904-05 рр., у Першій світовій. А в 1945 р., по суті, уперше за 130 років, була отримана настільки велика перемога історичного масштабу.

Серед полководців-воєначальників ВВВ цілком окремо стоїть ім’я маршала Жукова. Якщо об’єктивно і всесторонньо зважити все, що здійснив Жуков, то без усякого перебільшення можна констатувати, що він був найбільш обдарованою самобутньою воєнною особистістю і найвидатнішим полковод­цем ВВВ і всієї Другої Світової війни. А якщо брати в більш широкому історичному ракурсі, то можна з упевненістю сказати: рівних Георгію Костянтиновичу Жукову в нашій країні після Суворова не було. Головне, що характеризувало полководське мистецтво Жукова, – це велич отриманих ним перемог і здійснених ратних подвигів.

За 4 роки радянська армія провела 50 стратегічних боїв, більше 250 фронтових, близько 1000 армійських. І в більшості з них найактивнішу участь брав Жуков у якості представника ставки, заступника верховного головнокомандуючого і протягом 22 місяців – командуючого різними фронтами.

У ході війни від бою до бою вдосконалювалось викори­стан­ня родів наших військ. І коли Жуков кинув чотири танкові армії з берегів Вісли до Одеру, відірвав їх від піхоти на 40-50 км, уся Європа здригнулася від рокоту сотень танкових армад.

Це була тактика, стратегія використання кавалерії ще в громадянську війну. Головна ідея наступального бою – прорив переднього краю і введення в цю нішу танкових частин (кавалерійських об’єднань), які розгромлюють противника в його тилах, оточують його формування, утворюють котли, які потім знищують.

Звісно, Жуков – не єдиний полководець Великої Вітчизня­ної війни. Імена Конєва, Рокосовського, Говорова, Толбухіна, Малиновського, Баграмяна, Ватутіна та ін. – наша гордість.

Четверта позиція: наші воєнні втрати.

Останнім часом багато хто просторікує про те, що через великі втрати на війні нашу Перемогу і перемогою-то вважати неможна, і замість перемоги потрібно відмічати День Скорботи. Начебто ми воювали, не вміючи воювати, і перегородили шлях ворогу горами трупів.

Це жахливе кощунство. Брехня! У ВВВ ми втратили 27 млн. чоловік, з них 18 млн. – цивільне населення. Наші безповоротні втрати складають 8,6 млн. чол., у фашистів – 7,2 млн. Різниця в 1,4 млн. пояснюється знищенням радянських полонених у гітлерівських таборах.

Не втратила наша армія в цій страшній війні більше, ніж гіт­лерівці і відмінною рисою командирів усіх рангів був суворів­ський принцип – воювати малою кров’ю, не кількістю, а вмін­ням. І головне, не треба забувати, хто і які цілі переслідував на війні. І якщо б не наша перемога, ми були б перетворені на рабський матеріал і приречені на вимирання як нація.

А втрати і жертви – це наша постійна незагойна рана. І не потрібно її так безжально ятрити, знову і знову топтатися по душі і пам’яті народу. Це вже і без того зробив кований чобіт загарбника.

І ще, наші втрати були б набагато меншими, якби західні союзники відкрили фронт не в 1944 р., а значно раніше, як це планувалося.

І п’ята позиція: який же головний підсумок війни?

Радянські озброєні сили нанесли руйнівну поразку нацист­ській Німеччині, імперіалістичній Японії та їхнім сателітам. Землю врятовано від фашизму – найзлочиннішого за всю історію цивілізації породження реакції. На планеті запанував довгоочікуваний мир.

Нова система воєнно-політичного світового порядку забезпечила відносно стабільне існування світу. Уже протягом тривалого часу людство не знає масштабних воєнних конфліктів саме завдяки перемозі радянського народу над фашистами.

Наше покоління ветеранів, дітей війни, трудівників тилу воєнної пори дорослішало й мужніло в часи, коли яскраво пульсувала жива народна пам'ять, що шанувала значення звитяжних звершень народу й армії, і начисто заперечувала забуття. Минули десятиліття, і це забуття, спотворення стали цілком звичним станом інформації, науки, суспільної думки. У нас у країні стали топтати імена колишніх кумирів, скидаються Жуков, Рокосовський, вилучаються з героїчного літопису імена О.Матросова, З.Космодем’янської, О.Кошового. Усе піддається хулінню та висміюванню.

Вітчизняну війну вже називають Другою Світовою, а отже, перемогли в ній не Радянський Союз, а Америка і Англія. Усе це робиться з умислом, щоб викреслити з пам’яті народу історичні бої Радянської Армії.

У жодному підручнику не зазначається про вклад у пере­могу у ВВВ партизанських загонів України й Білорусі. Усіляко стушовується героїчний труд робітників воєнного тилу. Як герої спливають у підручниках люди, руки яких збагрянені кров’ю занапащених учителів, лікарів, поранених солдат, офіцерів. Бандерівці – герої на Заході України.

Це ж справжня ідеологічна диверсія. Споганюється саме поняття патріотизму, любові до Батьківщини. Девіз багатьох молодих людей сьогодні: «Немає кращої Батьківщини ніж гроші. Усе брати і нічого нікому не давати».

Нас, фронтовиків, учасників ВВВ з кожним роком усе менше. Але ми, не дивлячись на рани, хвороби, залишаємося в строю, живемо, як кажуть, за двох. Потрібно в кожній ветеранській організації, в міру наших сил, поставити заслін проти цієї ідеологічної диверсії і говорити, переконувати, переконувати і ще раз переконувати. Без цього немає національної ідеї – цього хребта незалежної, демократичної України.

У Миколаївському національному університеті ведеться велика робота.

Видано альманах «В ім’я життя». У ньому 20 статей ветеранів – співробітників університету.

Постійно проводяться зустрічі ветеранів зі студентами (бесіди, конференції) на героїко-патріотичну тематику, екскурсії тематичними місцями ВВВ.

Окремим пунктом у цій роботі стоїть образ В.О.Сухомлин­ського – великого павлиського вчителя, ученого, Героя Соціалі­стич­ної Праці, фронтовика, ім’я якого носить університет. З перших днів війни він на фронті. Двічі ранений. Уся його педагогічна діяльність – це гуманізм, широке використання матеріалів ВВВ у виховному процесі. Ми встановили тісний контакт з меморіальним музеєм Василя Олександровича Сухомлинського в Павлиші, його дочкою (академіком НАПН України). Щомісяця проводяться екскурсії в школу імені В.О.Сухомлинського. Студенти пишуть реферати, дипломні роботи з воєнно-патріотичного виховання в Павлиській школі.

Студенти, особливо, воєнної кафедри, доглядають за могилами солдатів ВВВ, шефствують над воєнно-меморіальним кладовищем. І постійно ведуть пошук загиблих – повертають рідним правду про них.

Працюють студенти-волонтери. Найактивнішу участь бере факультет психології.

У місті в нас систематично випускається тематична літерату­ра про участь миколаївців у ВВВ. Тільки за останній час:


    • Три історико-художніх альманаха «Очима очевидців».

    • Фотоальбом «В ім’я життя». Душа їх – генерал-майор Лютиков І.Ф., журналіст, голова міської Ради ветеранів.

    • Книги Г.Д.Ковальова «Ленінський район і його люди в ВВВ».

    • Окопні спогади Д.П.Вострікова.

Усе це – безцінні чудові матеріали у пропагандистській роботі.

Ну, а головний напрямок у вивченні правди про війну – аудиторні заняття: лекції, семінари, індивідуальні заняття. Тут задають тон учасники війни, професори А.Г.Черних, А.Ф.Кисельов, В.І.Гуйтур. Як тут не згадати К.Симонова: «Вважаєш, лише ті воєнні, у кого погони на плечах? Ні, воєнні – це всі, у кого війна на плечах».

Стало традицією проведення патріотично-виховних «воєнних» свят (День Перемоги, День Захисника Вітчизни, Річниця визволення України, Річниця визволення Миколаєва). Це віхи і наших досягнень, і проблем.

І як прекрасно, що наші семінари ми проводимо в Муніципальному колегіумі, який очолює Народний Учитель України, к.пед.н. Січко Сергій Михайлович. Гадаю, він і покаже, і розпо­вість про величезну, змістовну виховну роботу цього чудового навчального закладу.

І на завершення хочеться згадати слова Леоніда Леонова: «…Июнь 1945 г. Первый парад Победы. Красная площадь. Участники парада говорят своим внукам: «Дорогие, отроки и девочки, и вы – совсем маленькие! Запоминайте этих грозных и очень добрых людей, избавивших вас от кнута и виселицы… Пусть в вашей невинной памяти навеки запишется этот день, полный всяческих благодеяний. Таких подарков детям не дарил еще никто. И если когда-нибудь усталость надломит ваше вдохновенье или грянут черные минуты… – вспомните этот день, и вам смешна станет временная невзгода. Вам будет так, как если бы вы раскрыли бесконечно святую книгу беззаветного героизма и бессонного труда. Эта книга называется – Великая Отечественная война».

Не можна крокувати в майбутнє, не цінуючи минулого!

Дмитренко М.С., Гришко О.В.*

ШКОЛА, ЯКА МАЄ СВІЙ СТИЛЬ І СВОЄ КРЕДО



У статті йдеться про основні напрямки діяльності адміністрації та педагогічного колективу щодо створення освітнього середовища для розвитку індивідуального потенціалу особистості.

Специфічною формою суспільного виховання дітей та підлітків в Україні є школи-інтернати різних типів.

Я. Корчак вважав, що інтернат – це клініка, де зустрічаються різні захворювання душі й тіла зі слабкими можливостями організму, де тяжка спадковість заважає, затримує процес одужання. І якщо інтернат не буде моральним курортом, є загроза, що він стане вогнищем зарази.

У Херсонській області загальноосвітніх 19 шкіл-інтернатів. Це більше 3500 дітей, якими опікуються 600 педагогічних праців­ників. Головне завдання шкіл-інтернатів – створення найспри­ятливіших умов, максимально наближених до домашніх. Школи-інтернати працюють над створенням успішного, комфорт­ного простору системи психолого-педагогічної підтримки й захисту дітей, які сприяють особистісному зро­станню, розвит­ку життєвої компетентності, адаптації в суспіль­стві. Виховання морально і фізично здорового покоління, створення умов для здобуття загальної середньої освіти на рівні державних стан­дар­тів для самовираження учнів у різних видах діяльності, на­дання учням можливості для реалізації інди­відуальних твор­чих потреб, підготовка дітей до самостійного життя – ось мета ді­яль­ності кожного педколективу школи-інтернату. Серед кра­щих загальноосвітніх інтернатних закладів – Херсонська спеці­аль­на загальноосвітня школа-інтернат


І-ІІІ ступенів, яку очо­лює Л.О. Коваленко, Заслужений працівник освіти України, від­мін­ник освіти України, учитель вищої категорії, учитель-методист.

Школа-інтернат – це місце для навчання та другий, а іноді перший і єдиний дім для особливих вихованців. Вона заснована в 1937 році як заклад, що забезпечує соціальну реабілітацію дітей із вадами слуху. З роками школа перетворилась на сучасний навчальний заклад, у якому працюють два комп’ютерні класи із цифровими графопроекторами, методичний кабінет слухової роботи. Усі класи та навчальні кабінети оснащені сучас­ною звукопідсилювальною апаратурою фронтального та індивідуального користування, у тому числі бездротовою, що до­помагає успішно здійснювати компенсаторний напрямок роз­витку глухої дитини. Усі вчителі індивідуальної слухової роботи мають змогу працювати з використанням комп’ютерних програм «Живий звук» та «Видима мова». Ефективно здійснюється психологічне забезпечення навчально-виховного процесу.

Працюють майстерні: столярна, швацька та творча. Діють обладнаний спортивний зал, два тренажерні зали, актова зала, у якій розміщений тренувальний станок для занять хореографією, сенсорна кімната, ігрова комп’ютерна кімната та домашній кінотеатр.

У 2007 р. на підставі атестаційної експертизи спроможності проведення освітньої діяльності, пов’язаної з наданням базової загальної середньої освіти Херсонська обласна експертна Рада з ліцензування та атестації навчальних закладів вирішила визнати атестованою Херсонську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат І–ІІІ ступенів Херсонської обласної ради «з відзнакою».

Нині у школі вчаться 85 дітей із різних куточків Херсон­ського краю. У школі проходить загальноосвітня підготовка учнів із вадами слуху з урахуванням особливостей їхнього психофізичного розвитку через реалізацію змісту освітніх галузей у поєднанні з корекційно-розвивальною роботою.

Адміністрація разом із колективом створює освітнє середо­вище для розвитку індивідуального потенціалу особистості в умовах вільного вибору її пізнавальних можливостей та можливої адаптації в соціокультурному середовищі.

До школи приходять діти з 2-3 річного віку, які сприймають світ переважно очима. Малюки потрапляють до рук кваліфікованих педагогів, які поступово розширюють межі сприйняття оточуючого світу. Весь навчально-виховний процес спеціальної школи-інтернату базується на компенсаторно-корекційних складових. Педагогами здійснюється принцип реалізації поступовості в оволодінні пізнавальною та практичною діяльністю. Тобто з двох років – це сумісна діяльність дитини та дорослого, далі сумісно – розподільна діяльність дитини та дорослого та самостійна діяльність дитини.

Темп життя, зміни цінностей та соціальні ролі в сучасному суспільстві не завжди позитивно впливають на молоде покоління. І наше завдання в таких умовах не допустити появу в наших вихованців ознак соціальної дезорієнтації.

Закінчуючи школу, учні мають професійні навички столяра-тесляра (хлопці) та швачки (дівчата). Отримання повної середньої освіти в закладі надає можливості випускникам продовжувати навчання у вищих навчальних закладах країни, у яких створені групи для студентів із вадами слуху.

Для того щоб розкрити дитині багатогранність почуттів, емоцій, понять, значень та смислів, окрім фахової кваліфікації, знання особливостей корекційної роботи та досвіду, педагогу необхідно мати особливий дар. Терпіння, толерантність та відчуття особливості вихованців робить педагогів школи-інтернату майстрами своєї справи.

У школі працюють 56 педагогів, з них 21 дефектолог, 1 Заслужений працівник освіти України, 1 учитель-методист, 9 відмінників освіти України, 9 спеціалістів вищої категорії.

Педагоги працюють у тісному контакті, дотримуються єдиного підходу у вихованні та навчанні. Єдиний стиль роботи створює позитивний клімат і сприятливі умови для засвоєння програмного матеріалу кожним учнем.

Творчість та педагогічна лабільність – це складові успіш­но­сті щоденної роботи колективу. Школа-інтернат задає стрімкий ритм, який не дозволяє спинятись ні на хвилину. Зупинка для колективу – це прогалина у світогляді та світосприйнятті дитини, яка виходить у самостійне життя. Тому особисте життєве кредо директора – «Працювати творчо, зі знанням справи та краще ніж учора» – стало гаслом для всієї школи.

У школі діє власна виховна система. Її структура охоплює всі напрямки, а саме: громадянське виховання, превентивне, художньо-естетичне, формування здорового способу життя, сприяння творчому розвитку особистості, родинне виховання. Очолює і спрямовує цю діяльність Н.І. Бондаренко, заступник директора з виховної роботи, учитель першої категорії.

Головними організаторами виховної роботи в класі є клас­ний керівник та вихователь, які спрямовують навчально-вихов­ний процес, співпрацюють з учнями, батьками, громадськими організаціями, організують і проводять позаурочну та культур­но-масову роботу. З метою вироблення позитивних рис характеру, зосередження уваги учнів на добрих учинках, виховання самоповаги й позитивного ставлення до оточуючих людей діє «Школа самовиховання» для учнів 5–12 класів. З 2003 року діє клуб «Шляхетний капелюшок», мета якого – психологічна підтримка розвитку особистості підлітків із вадами слуху. Вихователі разом із психологом та учнями готують засідання клубу, тематика яких спрямована на розвиток комунікативних навичок, взаєморозуміння. Велика увага приділяється толерантності, умінню коректно та вільно поводитися в різноманітних ситуаціях. Ефективно проводиться превентивна робота. Вона полягає в тому, що засідання проходять у формі театралізованих вистав, тренінгових занять, спілкування з авторитетними людьми та ін. У закладі існують традиційні загальношкільні заходи, які є основою морального та національно-патріотичного виховання учнів.

Система учнівського самоврядування у школі сприяє формуванню у школярів активної громадянської позиції, самостійності, відповідальності. Як окрема організація працює у школі прес-центр зі своїм кореспондентом, фотографом та художником, головним завданням якого є випуск шкільної газети «Наше шкільне життя», де висвітлюються всі сфери життя шкільної спільноти, визначні події держави, оголошуються різноманітні конкурси від міністерств, цікава та корисна інформація.

Одним із головних принципів організації навчально-виховного процесу у школі-інтернаті є розвиток фізичної культури і спорту. За спортивні досягнення у Спартакіаді «Повір у себе» багато учнів школи були нагороджені путівками до міжнародного центру «Артек» (Крим) та Національного центру «Україна» (Євпаторія).

У школи багато традицій, які поважають як педагоги, так і учні. Це тісний взаємозв’язок з обласною організацією УТОГ, НВП УТОГ, наступність у роботі школи й НВП УТОГ, проведення родинних свят, днів іменинника, Весняних балів разом із чуючими дітьми, участь в обласному фестивалі самодіяльності серед дітей, які потребують корекції вад фізичного та (або) розумового розвитку «Ми все можемо», співпраця з обласною організацією «Інваспорт», участь учнів у спортивних змаганнях на першість країни для дітей-інвалідів, спартакіадах «Повір у себе».

Крім знань та професійної майстерності, наші вихованці оволодівають практичними навичками та вміннями в шкільних гуртках, учаться вишиванню нитками, стрічками, бісером; в’язанню, моделюванню, плетінню, художній обробці деревини, акторській майстерності, створенню виробів образотворчого мистецтва. Творчо працює танцювальний колектив «Гармонія». У його репертуарі багато різних танцювальних номерів. Колектив постійно бере участь у міських та обласних фестивалях творчості дітей з обмеженими можливостями, де посідає почесні призові місця, виступає на сцені будинку культури УТОГ і завжди пропонує глядачам оригінальні танцювальні композиції в натхненному виконанні. Танцювальні костюми виготовляють члени гуртка «Моделювання» під керівництвом учителя праці.

Психологічний супровід навчально-виховного процесу в школі-інтернаті здійснює О.В.Гришко, практичний психолог І категорії, яка вважає, що спеціальна школа-інтернат – це своєрідний центр допомоги тим, хто потребує особливого ставлення, додаткової уваги та підтримки.

Психологічні проблеми в дітей, які не чують, такі ж, як
і у звичайних дітей. Особливість у тому, що в наших учнів через вади слуху знижений інтелект, відставання в розвитку пізнавальних процесів, самосвідомості, емоційно-вольової сфери. Наголос у навчанні робимо на корекцію уваги, пам’яті, мислення. Розвиваємо їхню вимову, емоційно-вольову сферу. Тобто, завдання психологічної служби – допомогти дітям подолати той бар’єр, що віддаляє їх від звичайних школярів.

Зрозуміло, що педагогам школи доводиться докладати більше зусиль, постійно вчитися, здобувати спеціальні знання. Робота педагогів над собою – формувальна складова педагогічного стилю школи. Адже від того, чи стабільний педагог емоційно, особистісно, чи здатен виявляти тепло й зацікавленість у спілкуванні, чи адекватний у сприйнятті, залежить, які особливості, підходи, прийоми, методи він привнесе у структуру педагогічної діяльності школи. Тому велика робота проводиться психологічною службою в напрямку просвіти педагогів – це психолого-педагогічна студія, заняття з танцювальної терапії, соціально-психологічні тренінги, тренінг для молодих педагогів, психологічний кінозал.

Сім’я учня часто не може самостійно подолати проблеми непорозуміння з дитиною. Але допомогти, на жаль, удається далеко не кожній сім’ї. У зв’язку з тим що батьки багатьох дітей проживають далеко від обласного центру, нагода поспілку­ватися з ними особисто трапляється не часто. В основному, діалог ведеться телефоном, письмово. Звісно, коли діти їдуть додому на канікули чи вихідні, рідні намагаються якось компенсувати недостатність спілкування з ними, віддають їм якнайбільше уваги, дозволяють більше свобод. Тож доводиться часом долати проблеми в поведінці. Педагоги намагаються налаштувати батьків на співпрацю, аби й вони, особливо під час канікул, були активними учасниками навчально-виховного процесу.

Без кваліфікованої допомоги, розумного втручання дорослих здорова дитина перетворюється на морально та духовно хвору. Тому завдання колективу школи-інтернату, батьків – не залишаючи місця для невпевненості у своєму майбутньому,: збагатити внутрішній світ дитини знаннями, духовними переживаннями, яскравими емоціями та моральними цінностями.

Киричук Т.В.*

Інтегроване заняття як засіб розвитку особистості в дошкільному навчальному закладі



У статті розкрито значення інтегрованого заняття в навчально-виховному процесі дошкільних навчальних закладів.

Сучасна освіта перебуває на новому етапі розвитку – відбувається її модернізація. Державний Базовий компонент дошкільної освіти, поява нових технологій, зміна змісту дошкільної освіти, гуманізація її цілей ставлять перед педагогом дошкільного закладу нові завдання.

Головне завдання, яке ставить перед сучасною дошкільною освітою нова Базова програма «Я у Світі» – розвиток цілісної, життєво компетентної особистості. І його реалізація потребує пошуку нових, удосконалених форм, методів і принципів робо­ти. Тому реформування змісту дошкільної освіти передбачає впровадження в педагогічну практику інтеграційного підходу.

Інтеграційний підхід до освітнього процесу давно довів свою ефективність у зарубіжній педагогічній практиці і тепер стрімко поширюється і на українській освітній ниві.

Суть інтеграційного підходу полягає в цілісності освітнього процесу. Інтеграція – (від лат integratio – відновлювання, поповнення) – це об’єднання взаємопроникнення окремих елементів у єдине ціле. Унаслідок інтеграції змісту дошкільної освіти дитина оволодіває не стільки знаннями з окремих галузей, скільки цілісними знаннями про світ, у якому вона живе: природу, людей, саму себе.

Глибоке обґрунтування значної ролі інтеграційних процесів в освіті зробив основоположник вітчизняної педагогіки К.Д.Ушинський, який стверджував, що, окрім спеціальних понять, що належать окремим наукам, є поняття, спільні для багатьох, а деякі й для всіх наук. Дидактично обґрунтувавши інтеграційні зв’язки, він вважав, що розумна система знань дає можливість мобілізувати їх у певній ситуації та використати у практичній діяльності. Тому вважаємо, що нині саме інтегрована освіта здатна сформувати в сучасного дошкільника дитячий світогляд як систему поглядів на довкілля та власне «Я», сприяти утворенню в його свідомості цілісної картини світу, становленню дитини як активного суб’єкта життє­діяльності, компетентної особистості.

У дошкільному закладі навчальний процес – складова буття дитини, особливо старшого віку. Правильно побудований, він зберігає самобутність та специфіку дошкільного дитинства, передбачає різноманітність форм організації, орієнтований на заняття як цікаве, змістовне, корисне для розвитку проведення часу.

Визначимо, що навчання – це спільна діяльність педагога і дітей, яка здійснюється в певному порядку і встановленому режимі. Навчання дітей не може здійснюватися поза якоїсь організаційної форми. Отже, навчально-виховний процес у дошкіль­ному навчальному закладі – це цілеспрямована організація спілкування у процесі взаємодії педагога і дітей, що характеризується розподілом організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи, режимом – часовим і просторовим. Навчання дітей здійснюється як у повсякденному спілкуванні педагога і дітей, так і в процесі керівництва різними видами дитячої діяльності і на спеціальних заняттях.

Тлумачні словники подають таке визначення заняття: «Навчальні часи, взагалі час навчання». Заняття, як основну і провідну форму навчання в дошкільному закладі, обґрунтувала О.П.Усова [6]. Учена визначила характерні ознаки заняття як форми навчання. По-перше, на занятті діти активно засвоюють знання і вміння з того чи іншого розділу програми; по-друге, заняття проводяться з постійним складом дітей усієї вікової групи, по-третє, заняття проводяться за провідної і керівної ролі педагога. На нашу думку, сучасне заняття – це форма навчання дітей дошкільного віку, у якій педагог, працюючи з усією групою, підгрупою (або з однією-трьома дітьми) у визначений режимом час, організовує й спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних, вікових можливостей і освітніх потреб кожного вихованця.

У дітей досить рано з’являється свій «образ світу». При всій недосконалості він має суттєву характеристику – цілісність сприймання довкілля. Зі вступом до дитячого садка ця цілісність, на жаль, починає руйнуватися через «суворі кордони» між окремими розділами програми або предметним викладанням «вузькими» спеціалістами (викладач образотвор­чого мистецтва не має уявлень щодо того, чим займалися діти на попередньому занятті). У цьому випадку знання, які одер­жують діти, мало пов’язані між собою (на занятті з малювання малюють «Дівчинку в зимовому пальті», а на аплікації – викладають «Кульки»).

Тому якісно новий рівень синтезу знань дітей – це інтегровані заняття, інтегровані курси, які об’єднують навколо певного заняття чи теми різнорідні знання. Синтез цих знань дозволяє досягти різнобічного розгляду об’єкта, показати взаємозв’язок явищ, інтенсивно формувати в дитини розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення тощо. Особливо це важливо для розвитку світоглядних, людинознавчих, екологічних, комунікативних умінь, понять.

Інтегровані заняття відрізняються від інших типів занять значною інформаційною ємністю, компактністю та логічною взаємообумовленістю навчального матеріалу. За допомогою інтеграції вихователь має можливість досягнення цілісності погляду дитини на предмет систематизації знань поряд із певним рівнем новизни.

Перевага інтегрованого заняття перед іншими типами занять, на нашу думку, значна. По-перше, навколишнє оточення дитина сприймає як єдине ціле, тому що вихователь має можливість об’єднати розрізнений матеріал, узагальнити, поглибити уявлення про ту або іншу проблему. По-друге, це заняття з високим темпом і постійною зміною видів діяльності, що «вмикає» активні дійові сили дитини та розвиває внутрішній потенціал. Тож високий рівень навчальної мотивації, що ґрунтується на інтересі, дає прекрасні можливості для розвитку мислення, логіки, комунікативних здібностей. По-третє, на інтегрованому занятті нові знання систематично розширюють і доповнюють коло тих знань, які дитина вже має. Таким чином, знання і поповнюються, і постійно закріплюються, що відпо­відає особливостям пам’яті дошкільників. По-четверте, декілька занять, об’єднаних в одне, вивільняють час, за рахунок пере­ключення на різні види діяльності, що підвищує пізнавальний інтерес дітей та запобігає їх перевантаженню й перевтомі.

На сьогоднішній час дошкільна дидактика наповнена різноманітними методиками, певною послідовністю дій, і тому вихователю під час підготовки інтегрованого заняття важливо знайти способи об’єднати методики й розкрити образ, тему, проблему. Таким чином, синтезуючи матеріал та поєднуючи різні змістові лінії, необхідно дбати про органічне поєднання елементів знань з різних галузей та підпорядковувати їх головній меті заняття.

Важливо організовувати заняття не як форму навчальної роботи, а як зайнятість дитини протягом реального не надмірно регламентованого часу з наданням пріоритетів спілкуванню, обговоренню, спостереженню, дослідницькій та пошуковій діяльності, щоб дитина могла набувати знання і вміння невимушено та застосовувати їх у повсякденному житті [2].

Адже відомо, що діти сприймають навколишні явища по-різному. Хтось – через образотворче мистецтво зором, хтось слухає через музику, на іншого магічно діє поетичне слово, для інших – мелодія красномовної прози. Для кожного щось домінує в такому занятті. Те, що ближче йому, рідніше.

У чому ж полягає розвивальна сутність інтегрованих видів діяльності? Так, на приклад, на занятті з розвитку мови «Весна іде, красу несе» саме інтеграція словесної творчості з різними видами діяльності дитини (грою, спілкуванням з природою, музикою, драматургією) дає можливість організувати оволо­діння граматичними вміннями й навичками через розв’язання мовленнєвих завдань, за допомогою яких діти мають змогу мислити, аналізувати, робити висновки, порівнювати й зіставля­ти картини, музичні твори, учинки персонажів оповідань і ка­зок, красиве й потворне в людських рисах. На занятті інтегру­ється мова, мовлення, народознавство, художня література, музика, спостереження за живими об’єктами природи. Для пошуку істинної краси та творіння зв’язного тексту дітям пропонується: використовувати знання з народознавства, закликати весну, співаючи заклик-веснянку, слухати музику, співвідносити спостереження в живій природі зі строєм музичного твору. При цьому діти вчаться добирати слова-антоніми, створювати тексти за поданим початком, робити певні висновки тощо.

Водночас умовою розвитку розумових здібностей дошкіль­нят також є цілеспрямована робота над удосконаленням їхнього логічного мислення. Діти повинні змалку вчитися, по-перше, слухати читання або розповіді вихователів. По-друге, важливо формувати в маленьких «чомусиків» уміння переказувати прослухане в логічній послідовності, не випускаючи важливих епізодів з художнього оповідання, казки чи іншого літера­турного твору.

Цілеспрямовано працюючи над розвитком логічного ми­слення дітей, їх можна вчити на заняттях з розвитку мовлення виділяти у творах істотне, головне, порівнювати твори, дійових осіб, класифікувати, зіставляти, знаходити ознаки подібності та відмінності в предметах, явищах, робити висновки, вислов­лювати своє ставлення до прочитаного, прослуханого, об’єднувати видові поняття в родове, знаходити зайві предмети у групі слів, об’єднаних одним родом, тощо. І поєднати все це нам дає можливість організація інтегрованих занять.

Слід звернути увагу на те, що не кожний з розділів програми однаково вдало поєднується з іншими. На практиці вдало інтегрується навчальний матеріал таких занять:



  • зображувальна діяльність (мовлення, художня літера­тура, музика, праця, ознайомлення з навколишнім, математика, народознавство);

  • мовленнєве спілкування (природа, ознайомлення з нав­колишнім, художня література, музика, зображувальна діяльність, народознавство);

  • математика (фізичне виховання, зображувальна діяль­ність, трудове навчання, природа, ознайомлення з навко­лишнім).

Такий підхід дає змогу вихователю проводити заняття, які тематично об’єднані навколо одного чи кількох близьких понять. Систему навчально-методичного матеріалу також можна з інтегрувати за окремими темами, наприклад: «У полі, в саду, на городі», «Транспорт, знаряддя праці», «Тварини, птахи, комахи», «Меблі, посуд, одяг», «Дерева, кущі, квіти» тощо.

На інтегрованих заняттях діти вчаться двома шляхами: від абстрактного – до конкретного, від конкретного – до загаль­ного. Тобто в ході роботи здійснюється перехід від загальної картини до аналізу деталей і навпаки, від аналізу деталей – до загальної картини. Така діяльність викликає в малят найбільше задоволення та продуктивність і дає можливість вихователю досягти цілісності погляду дитини на предмет.

Вихователь, який застосовує в практиці інтегровані заняття, стає перед вимогою постійного підвищення свого професійного рівня. Час потребує педагога-новатора, здатного вносити у власну діяльність прогресивні ідеї, запроваджувати нововведення, бути вмілим та об’єктивним експертом, а саме; терпляче спостерігати за дітьми, вивчати та уточнювати для себе типові прояви кожного, уважно аналізувати факти, з’ясовувати їх причини, ознайомлюватися з обставинами, виробляти виважені судження та об’єктивні оцінки [3]. Під час підготовки до інтегрованого заняття обов’язковим є аналіз знань дітей, тобто: які вони мають знання, уміння й навички сьогодні, як готувати базу для принципово нового матеріалу (що діти зможуть зрозуміти й засвоїти на наступному занятті).

У сучасних умовах саме такі педагоги задовольняють потреби сімї у вихованні та підготовці дошкільників до навчання в школі. Тому інтеграція на заняттях – запорука узагальнення та систематизації навчально-виховного процесу, унікальний засіб отримання цілісної структури знань на основі глибокої диференціації та засіб застосування отриманих знань і вмінь у практичних діях, на що сьогодні і націлює Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі».



Каталог: tvo
tvo -> Творчість юрія клена в контексті українського неокласицизму
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Олесь Гончар Крапля крові Роман
tvo -> Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів
tvo -> Методичний кабінет
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Конкурсу рефератів з патріотичного виховання «Твої герої Запорізький край»
tvo -> Самопідготовка 6 клас 23. 10. 2014
tvo -> Л. А. Гончаренко Відповідальний секретар В. В. Кузьменко


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка