Л. Г. Руденко 2012 року



Сторінка18/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   51


Джерело: дані Державної служби статистики України.
По-друге, підвищення народжуваності в Україні відбувається на тлі зміни її повікової моделі, тобто народжуваності за віком матері. Сумарний коефіцієнт народжуваності збільшився у 2011 р. порівняно з 2002 р. від 1,12 до 1,46 дитини на одну жінку, у тому числі, від 1,0 до 1,32 – для міського населення та від 1,47 до 1,80 – для сільського населення. Найвищий приріст народжень характерний для жінок віком 25–34 роки. Традиційно упродовж тривалого часу в Україні найвища інтенсивність дітонароджень спостерігалась серед жінок віком до 25 років. Таким чином, нині відбувається перерозподіл внеску молодших і старших груп жінок у сумарну народжуваність. Якщо в 2002 р. 46,5% дітей народились у жінок віком 25 років і старше, то у 2011 р. – 62,5% (рис. 3.16). Це свідчить про поступове формування нової моделі повікової народжуваності в Україні, головними ознаками якої є тенденція до «постаріння» материнства та підвищення середнього віку при народженні дитини.

По-третє, збільшення показників народжуваності серед жінок старше 25 років відбувається за рахунок реалізації жінками відкладених раніше народжень, головним чином другої за черговістю дитини. Тобто, йдеться про компенсаційне посткризове зростання народжуваності після того, як народжуваність впала до надзвичайно низького рівня упродовж 1990-х років.


Рисунок 3.16 – Сумарний коефіцієнт народжуваності та частка народжень у жінок віком 25 років і старше в Україні в 2002–2011 рр.



Джерело: дані Державної служби статистики України.
Слід відзначити, що зростання народжуваності в Україні відбувається у руслі загальноєвропейських тенденцій. Після періоду низької (lowest-low) народжуваності, з початком 2000-х років у багатьох європейських країнах спостерігається підвищення народжуваності. Цей процес тісно пов’язаний із зрушеннями у повіковій моделі формування сім’ї та народжуваності: поширенням незареєстрованих шлюбів, відкладанням народжень, збільшенням середнього віку матері при народженні дитини. В одних країнах, наприклад, Франції, Данії, Швеції, Нідерландах, відкладання дітонароджень у старший вік поєднується із високим рівнем дітонароджень та вагомою підтримкою сімей з дітьми з боку держави. У цих країнах понад половина народжень відбувається у жінок віком 30 років і старше. Натомість у Німеччині, Греції, Італії, Іспанії високий середній вік матері при народженні дитини поєднується із нижчим показником сумарної народжуваності. Водночас в Угорщині, Румунії, Молдові, Словаччині спостерігається низький вік матері при народженні дитини та зберігається відносно низька народжуваність. У цих країнах понад 60% дітонароджень припадає на жінок віком до 30 років. Очевидно, відмінності в темпах відновлення позитивної динаміки народжуваності у різних країнах тісно пов’язані як з економічним фактором (зростанням добробуту), так і з культурно-ментальними чинниками.

Окремим вагомим чинником, який вочевидь сприяє зростанню народжуваності в Україні, є пронаталістські заходи державної політики, започатковані урядом в 2005 р. Усі спеціальні виплати на дітей регулюються Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», що об’єднує п’ять основних видів допомоги: у зв’язку з вагітністю та пологами; при народженні дитини; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомога на дітей одиноким матерям; допомога на дітей, що перебувають під опікою чи піклуванням [5, с. 226–229]. Зокрема, з 1 квітня 2005 р. було значно підвищено розмір допомоги при народженні дитини: від 725 до 8500 грн. З 2008 р. виплати було знову збільшено і диференційовано залежно від черговості народження: 12,4 тис. грн. – на першу дитину, 25 тис. грн. – на другу дитину і 50 тис. грн. – на третю і наступну дитину. Встановлені суми виплачуються частинами залежно від черговості народження. Упродовж 2011 та 2012 рр. розмір допомоги також зазнав змін у бік збільшення. Такі заходи сприяють підвищенню народжуваності, але, на нашу думку, вони лише змінюють календар народжень, «прискорюючи» народження дітей, проте корінним чином не впливають на дітородні орієнтації населення. Значні обсяги допомоги при народженні дитини швидше виконують роль соціального захисту жінок, які таким чином намагаються вижити у складних соціально-економічних умовах.

Важливою передумовою досягнення сталого розвитку є забезпечення доступності послуг з охорони здоров’я для усіх верств населення, підвищення тривалості здорового життя та покращення якості життя населення в цілому. Упродовж останнього десятиліття у більшості розвинутих європейських країн спостерігалось повільне, але стале зростання тривалості життя. Відмінності у показниках тривалості життя чоловіків і жінок у цих країнах не перевищують 5 років. Характерно, що прогрес у рівні тривалості життя в країнах Західної та Північної Європи відбувається за рахунок зниження смертності в старших вікових групах, зокрема у віці 60–70 років для чоловіків та у віці 60 років і старше для жінок. Смертність немовлят, дітей та молоді є дуже низькою. Найнижчий рівень смертності немовлят у 2011 р. зафіксований у Скандинавських країнах, де він становить менше 3 померлих у віці до 1 року на 1000 живонароджених.

Динаміка основних медико-демографічних процесів в Україні упродовж тривалого часу відзначалась довготривалою стагнацією. Висока частота як хронічних неінфекційних захворювань, так і небезпечних інфекційних хвороб (насамперед туберкульозу та ВІЛ/СНІДу), значна розповсюдженість факторів ризику (зловживання алкоголем, тютюнопаління, уживання наркотиків та інших) обумовлює збільшення глобального тягаря хвороб і призводить до значних медико-соціальних втрат та економічних збитків. Очікувана тривалість життя в Україні у 2002 р. становила 62,1 року в чоловіків та 73,7 року в жінок. Порівняно з розвинутими країнами Європейського Союзу ці показники були меншими в середньому на 12 років у чоловіків та на 8–9 років у жінок. Погіршення стану здоров’я населення упродовж 1990-х років призвело до підвищення смертності майже в усіх вікових групах за винятком дітей. Найбільших втрат у роки соціально-економічної кризи зазнало населення працездатного віку. Саме висока смертність дорослого працездатного населення відіграє основну роль у формуванні низької тривалості життя населення у нашій країні. При цьому чоловіки є значно менш життєздатними, ніж жінки. Зокрема, в 2002 р. із 100 % 15-річних до віку 60 років в Україні доживало 61,7 % чоловіків та 86 % жінок, тоді як у Швеції ці показники становили 91,5 % та 94,7 %, у Франції – 86,3 % та 93,9 %, Німеччині – 88,1 % та 93,9 % відповідно.

Причинами високої передчасної смертності населення України є, по-перше, специфічна «консервативна» структура причин смерті, у якій високий рівень смертності від ендогенних причин (хвороб системи кровообігу та новоутворень) поєднується з не менш значущим рівнем смертності від екзогенних патологій (патологій органів дихання, травлення, інфекційних хвороб та зовнішніх причин); по-друге, низький середній вік смерті від практично усіх класів причин смерті; по-третє, високий рівень смертності від так званих соціально детермінованих захворювань (туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, алкогольно залежних захворювань), жертвами яких є насамперед особи молодого та середнього віку [121].

Разом із тим, починаючи з 2008 р. в Україні намітились нові позитивні тенденції: тривалість життя почала зростати і досягнула у 2011 р. майже 66 років у чоловіків та 75,9 року у жінок. Це підвищення виявилось більш помітним для міського населення, ніж для сільського. Нині тривалість життя чоловіків становить 66,7 року в міських поселеннях та 64,6 року у сільській місцевості, жінок – 76,2 і 75,2 року відповідно. Приріст тривалості життя відбувся за рахунок зниження смертності майже у всіх вікових групах населення, проте найвідчутнішим воно було у чоловіків віком 20–50 років. Як показує рисунок 3.17 позитивний тренд у тривалості життя останніх років чітко співпадає із зменшенням смертності населення працездатного віку. Смертність немовлят в Україні становить близько 9 ‰.







Чоловіки

Жінки

Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   51




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка