Розвиток сталого споживання та виробництва

3.1.7 Розвиток сталого споживання та виробництва

Стосовно західної моделі т. з. “суспільства загального споживання”, зокрема, слід зазначити, що вона не може бути орієнтиром і загальноприйнятним взірцем для всього людства, оскільки для досягнення рівня споживання, на який вийшла нечисленна група країн з розвинутою ринковою економікою, знадобляться ресурси ще декількох таких планет, як Земля. Основна кількість забруднюючих речовин надходить в світове навколишнє природне середовище внаслідок функціонування виробництв, споживання кінцевої продукції яких відбувається в країнах з розвинутою ринковою економікою.

В цьому переліку виділяється ще одна група – постсоціалістичні країни. Ще донедавна, в середині вісімдесятих, за рівнем виробництва на душу населення та багатьма іншими показниками вони мали параметри, наближені до параметрів країн з розвинутою ринковою економікою. Однак, цей розвиток досягався, насамперед, за рахунок надексплуатації, екстенсивного використання природних ресурсів. Саме неефективне використання природного потенціалу розвитку стало однією з причин їх економічного відставання і фактичного програшу в економічній гонці з країнами, що мали ринкову економіку. Протягом 1980-х рр. темпи щорічного економічного зростання країн з плановою економікою постійно знижувалися, що й поставило на порядок денний питання про необхідність зміни принципів, які визначають функціонування господарського механізму та загальну трансформацію їх економіки.

В наш час, в залежності від ступеню успішності даної трансформації, частина країн з даної групи за своїми параметрами та, відповідно, моделлю використання природних ресурсів наближаються до параметрів країн з розвинутою ринковою економікою, а решта – до групи країн, що розвиваються.

Важливими індикаторами, які характеризують сталість моделей виробництва, стан взаємовідносин суспільства з природою в державі, рівень екологічності та природоємності її економіки, є показники, у яких розраховано співвідношення обсягів виробництва одиниці ВВП до обсягів забруднення окремих компонентів навколишнього середовища та кількості використаних при цьому природних ресурсів. Основними з числа цих індикаторів можна вважати показники водоємності та енергоємності ВВП, показники питомих обсягів забруднень атмосфери, земельних та водних ресурсів, пов’язаних з виробництвом одиниці ВВП.

Проблемою періоду початку реформ в Україні стало загальне погіршення еколого-економічних параметрів. Тривалий час у 90-х роках виробництво одиниці ВВП за умов загального зменшення антропогенного впливу на природу, внаслідок економічного спаду супроводжувалося дедалі більшими питомими рівнями забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, збільшенням обсягів витрат енергії.

В період, що пройшов після Ріо та саміту в Йоганнесбурзі в Україні було розроблено не один стратегічний документ щодо довгострокового розвитку національної економіки, в яких знаходили місце і питання щодо необхідності інноваційного випереджального розвитку, підвищенню рівня конкурентоспроможності національної економіки як однієї з умов забезпечення її сталого розвитку тощо.

Починаючи з 2000 року в економіці України відбувалися позитивні зміни в динаміці основних макроекономічних показників. Експортно-сировинна модель економіки почала еволюціонувати в напрямі моделі, яка базується на підвищенні ролі внутрішнього попиту, активізації інвестиційної діяльності, орієнтації виробників на виготовлення товарів кінцевого споживання. Макроекономічні дані за 2000-2008 роки свідчать про позитивне економічне зростання в Україні. Економіка України, значною мірою інтернаціоналізована, виграла від високих цін на металеву продукцію, приплив капіталу зріс, а внутрішній попит підвищився. Водночас динаміка економічного зростання протягом останніх років мала нестійкий характер, оскільки зростання української економіки визначалося насамперед можливостями адаптації до змін зовнішніх і внутрішніх інституційних і економічних умов, а не формуванням стійких внутрішніх засад збалансованого розвитку.

Глобальна фінансова криза виявила макроекономічну вразливість України, зокрема односторонню структуру експорту та велику потребу в капіталі, що значною мірою залежить від подій на міжнародних ринках металургійної продукції та від припливу іноземного капіталу. Наприкінці 2008 року відбувся значний економічний спад, який тривав у 2009 році. За період 2001-2008 роки українська економіка зростала в середньому на 7 % щорічно, тоді як у 2009 році ВВП України різко скоротився (на 15 %).

Криза продемонструвала значні системні дисбаланси соціально-економічного розвитку країни та структурну невідповідність сучасним вимогам і загрозам, що зумовило негативні соціальні наслідки. Випереджаючими темпами зростали ціни на продовольство, падала реальна заробітна плата, знецінювалися державні соціальні гарантії, збільшувався державний борг.

Утім, незважаючи на глобальну фінансову кризу, Україна підвищила свій рейтинг конкурентоспроможності. За індексом глобальної конкурентоспроможності за 2010 рік Україна має кілька переваг, зокрема у таких категоріях, як «охорона здоров'я і початкова освіта», «вища освіта і професійна підготовка», «інновації, зокрема темпи інноваційної діяльності та розвитку людського капіталу в науці та техніці».

Одним з уроків нинішньої ситуації для України є усвідомлення того, що за всі роки незалежності в економіці країни, по суті, не відбувалося якісних змін в інноваційному оновленні та здійсненні принципової структурної перебудови, яка б дала можливість забезпечити належний рівень конкурентоспроможності, економічної ефективності, зменшила б рівень природоємності виробництва та забезпечила реальний перехід до сталої моделі розвитку національної економіки.

Підтвердженням цього може бути динаміка показників індексу водоємності економіки (рис. 3.18 та таблиця 3.7)

Рисунок 3.18 – Динаміка індексу водоємності ВВП України, 1990 – 2011 рр.

Як видно, з даних таблиці та рисунка, за період, що пройшов після саміту в Йоганнесбурзі, водоємність ВВП країни зменшилася трохи більш, чим на третину, при цьому в період 2004-2011 рр. величина індексу водоємності практично не змінювалася..

Слід нагадати, що загальний рівень ВВП України у 2,6 разу перевищує середньосвітовий рівень. Це свідчить, що в країні не було досягнуто суттєвого покращення ситуації з використанням водних ресурсів та економії і дбайливого використання води на засадах впровадження моделі сталого водоспоживання

Схожа динаміка спостерігається і щодо індексу викидів шкідливих забруднюючих речовин у атмосферне повітря (рис. 3.19 та таблиця 3.8).

Як видно з даних таблиці та рисунка, за період, що пройшов після саміту в Йоганнесбурзі, індекс викидів шкідливих речовин в атмосферу на одиницю ВВП в Україні суттєво не зменшився.

Рисунок 3.19 – Динаміка індексу викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря на одиницю ВВП України, 1990 – 2011 рр.