Л. Г. Руденко 2012 року



Сторінка26/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   51

3.2.4 Охорона лісів


Розвиток засад сталого лісокористування у світі

Про необхідність збалансованого (сталого) користування лісами, як альтернативи їх знеліснення та деградації, було проголошено на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992). Це знайшло своє відображення в документах, прийнятих конференцією – «Принципах лісівництва» та «Порядку денному на XXI століття» (глава 11 «Боротьба з збезлісенням»), в яких визнана «ключова роль, яку відіграють всі види лісів у справі підтримання екологічних процесів і рівноваги на місцевому, національному, регіональному та глобальному рівнях за допомогою, зокрема, захисту вразливих екосистем, водозбірних районів і прісноводних ресурсів» та закликано світове товариство «раціонально використовувати лісові ресурси та лісові площі для задоволення соціальних, економічних, екологічних, культурних та духовних потреб нинішнього і майбутніх поколінь» [107].

Концепція збалансованого (сталого) лісокористування отримала свій подальший розвиток в рамках діяльності Робочої групи із розроблення принципів та критеріїв сталого управління бореальними лісами та лісами помірної зони (Монреальський процес), на Міністерських конференціях із захисту лісів Європи (процес «Ліси Європи»), Форуму Організації Об'єднаних Націй з лісів та інших міжнародних ініціатив.

Зокрема, в Резолюції Міністерської конференції із захисту лісів Європи (Гельсінкі, 1993) «стале управління лісами» сформулюване, як «управління лісами й лісовими землями та їхнє використання в спосіб та в кількості, що підтримує їхнє біорізноманіття, продуктивність, життєстійкість, відновлювальні властивості та потенціал виконання зараз й у майбутньому відповідних екологічних, економічних і соціальних функцій на місцевому, національному та глобальному рівнях і що не завдає шкоди іншим екосистемам».

У лютому 1995 року в Сант'яго (Чілі) країни-учасники Монреальського процесу узгодили набір загальних критеріїв та індикаторів для збереження та сталого користування лісами та прийняли відповідний документ, відомий як "Декларація Сант'яго" [161].

На четвертій сесії Форуму ООН з лісів 14 травня 2004 року в Женеві були схвалені основні тематичні напрямки сталого лісокористування - запаси лісових ресурсів; біологічне різноманіття; стан і життєздатність лісів; продуктивні функції лісових ресурсів; захисні функції лісових ресурсів; соціально-економічні функції; правова, політична та інституційна основа. Розроблена система критеріїв та відповідних індикаторів в зазначених сферах має слугувати важливим інструментом лісової політики кожної країни, який дає змогу оцінити тенденції у зміні стану лісів, прогрес у сфері сталого управління лісами та покращити практику ведення лісового господарства.

Важливою подією, яка зміцнила глобальний консенсус щодо раціонального використання, збереження та сталого розвитку всіх видів лісів як генерального принципу політики в галузі лісокористування як на національному, так і на міжнародному рівня, стало прийняття юридично не обов'язкового документу ООН для всіх типів лісів. Документ, який було узгоджено на шостій сесії Форуму ООН з лісів у 2006 році (резолюція від 28 липня 2006 року №2006/49), і схвалено Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 2007 року, вперше надав країнам і організаціям у сфері міжнародного співробітництва цілісну, всеохоплюючу і комплексну глобальну основу для сприяння діяльності, спрямованої на досягнення невиснажливого лісокористування по всьому світу [114].

У документі держави-члени знову підтвердили своє прагнення працювати на глобальній, регіональній і національній основі, з тим щоб домогтися до 2015 року досягнення наступних чотирьох глобальних цілей:



  • повернути назад тенденцію до втрати лісового покриву в усьому світі шляхом забезпечення невиснажливого ведення лісового господарства, включаючи заходи захисту, залісення, лісовідновлення, та активізувати зусилля щодо попередження деградації лісів;

  • посилити економічні, соціальні та екологічні корисні властивості лісів, в тому числі шляхом поліпшення умов життя залежного від лісів населення;

  • значно розширити площу охоронюваних лісів у всьому світі і в цілому територію, на якій забезпечується невиснажливе ведення лісового господарства, а також збільшити частку лісової продукції, що одержується за рахунок такого ведення лісового господарства;

  • повернути назад тенденцію до скорочення обсягів офіційної допомоги, призначеної для ведення невиснажливого лісового господарства і мобілізувати в значно більших обсягах нові і додаткові фінансові ресурси із усіх джерел в інтересах забезпечення такого ведення лісового господарства [114].

Подальший розвиток принципів сталого лісокористування пов'язаний з підготовкою юридично обов'язкової угоди щодо лісів в Європі, згідно рішення шостої Міністерської конференції із захисту лісів в Європі (Осло, Норвегія, 14-16 червня 2011 року). Зокрема, в мандаті щодо підготовки угоди зазначається про її спрямування на досягнення наступних цілей:

  • забезпечення сталого лісокористування в Європі і довгострокового постачання різноманітними товарами і екосистемними послугами, джерелом яких є ліси;

  • збереження та поліпшення лісових ресурсів в Європі, їх санітарного стану, життєздатності, стійкості до зовнішніх впливів і здатності адаптуватися до зміни клімату;

  • підвищення стійкості лісів до впливу стихійних лих і захист лісів від загроз, обумовлених діяльністю людини;

  • збільшення внеску лісів у пом'якшення наслідків зміни клімату;

  • збереження і нарощування захисного і продуктивного потенціалу європейських лісів;

  • припинення тенденції до втрати біорізноманіття лісів в Європі і боротьба з опустелюванням;

  • створення і підтримку сприятливих умов, з тим щоб європейські ліси могли вносити вклад у розвиток екологічної економіки, сприяти підвищенню рівня зайнятості та розвитку сільських та міських районів;

  • збереження і зміцнення соціальних і культурних функцій лісів в Європі;

  • скорочення масштабів незаконних рубок і пов'язаної з ними торгівлі деревиною та виробами з деревини з метою викорінення цих явищ;

  • поліпшення бази знань про ліси на основі наукових досліджень, освіти, обміну інформацією та комунікаційної діяльності;

  • розширення участі та співпраці з питань, що стосуються лісів, на місцевому, національному, регіональному та глобальному рівнях [153].


Сучасний стан лісових ресурсів України

Питання сталого управління лісами в Україні традиційно має загальнодержавне значення, оскільки ліси відіграють винятково важливу роль у збереженні природної рівноваги в межах території країни, мають велике екологічне значення для країн Європи та істотним чином впливають на гідрологічний і кліматичний режим у басейнах Балтійського і Чорного морів.

У 2011 році було проведено державний облік лісів України станом на 01.01.2011 (одинадцятий за післявоєнний період). Попередній облік усіх лісів України проводився в 1996 році, у 2001 році було проведено в повному обсязі облік лісів, підпорядкованих Держкомлісгоспу України, а для решти лісів використано дані земельних органів.

Лісистість. За результатами обліку загальна площа лісових ділянок, що належать до лісового фонду України, становить 10378,7 тис. га, в т.ч. вкриті лісовою рослинністю - 9573,9 тис. га. Лісистість України становить 15,9% і збільшилась в порівнянні з 2002 роком на 0,2% [17].

За рівнем лісистості території Україна приблизно в 2,9 раза поступається середньоєвропейському рівню (44,5 %, без врахування лісів Російської Федерації), за рівнем лісозабезпеченості на одного мешканця (0,21 га) поступається в 7 разів порівняно із країнами Європи (1,48 га, без врахування населення Російської Федерації) [153].

Лісистість за областями коливається від 3,7% Запорізькій до 51,4% у Закарпатській області (табл.). Найбільше зростання лісистості спостерігається в Сумській (0,9 %), Житомирській (0,6%) і Полтавській (0,4%) областях. Збільшення лісистості відбулося внаслідок лісорозведення на землях, непридатних для ведення сільського господарства, природного заростання нелісових земель, здійснення лісовідновлення на невкритих лісовою рослинністю лісових ділянках і переведення у вкриті лісовою рослинністю незімкнутих лісових культур.

Показник відношення площі вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок до площі суходолу, на який прийнято опиратися в європейських країнах, становить 16,5% (табл. 3.18)


Таблиця 3.18 – Територія, площа лісів та лісистість адміністративно-територіальних одиниць України [17]


Адміністративно-територіальні одиниці

Загальна площа території, тис. га

В тому числі, площа суходолу, тис. га

Площа вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок, тис. га

Лісистість за роками обліку, %

Відношення площі вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок до площі суходолу, %

01.01.2002

01.01.2011

01.01.2011

Україна

60354,8

57929,1

9573,9

15,7

15,9

16,5

АР Крим

2608,1

2391,5

278,7

10,6

10,7

11,7

Області



















Вінницька

2649,2

2606,2

346,5

13,3

13,1

13,3

Волинська

2014,4

1969,2

624,6

31,2

31,0

31,7

Дніпропетровська

3192,3

3035,8

179,2

4,8

5,6

5,9

Донецька

2651,7

2610,1

184,1

7,0

6,9

7,1

Житомирська

2982,7

2934,4

1001,6

33,0

33,6

34,1

Закарпатська

1275,3

1257,1

656,7

51,2

51,4

52,2

Запорізька

2718,3

2542,8

101,0

3,9

3,7

4,0

Івано-Франківська

1392,7

1369,3

571,0

41,4

41,0

41,7

Київська

2812,1

2638,3

624,1

21,4

22,2

23,7

Кіровоградська

2458,8

2383,4

164,5

6,5

6,7

6,9

Луганська

2668,3

2646,4

292,4

10,6

11,0

11,1

Львівська

2183,1

2140,6

621,2

28,7

28,5

29,0

Миколаївська

2458,5

2331,0

98,2

3,9

4,0

4,2

Одеська

3331,3

3118,2

203,9

5,9

6,1

6,5

Полтавська

2875,0

2726,6

247,4

8,2

8,6

9,1

Рівненська

2005,1

1962,9

729,3

36,5

36,4

37,2

Сумська

2383,2

2352,6

425,0

16,9

17,8

18,1

Тернопільська

1382,4

1363,1

183,2

13,9

13,3

13,4

Харківська

3141,8

3081,9

378,3

11,9

12,0

12,3

Херсонська

2846,1

2412,9

116,3

4,7

4,1

4,8

Хмельницька

2062,9

2023,3

265,1

12,7

12,8

13,1

Черкаська

2091,6

1955,2

315,1

15,3

15,1

16,1

Чернівецька

809,6

791,1

236,7

29,4

29,2

29,9

Чернігівська

3190,3

3122,8

665,7

20,6

20,9

21,3

Міста



















м. Київ

83,6

76,9

31,3

37,4

37,2

40,7

м. Севастополь

86,4

85,5

32,8

36,0

38,0

38,4

Державний облік лісів 2011 року був забезпечений значним відсотком площі лісів, на які наявні таксаційні бази даних – 89 % по Україні. На сьогодні таксаційні бази відсутні на 1 млн 172 тис. га лісових ділянок. У зв’язку з цим, під час складання документації державного лісового кадастру було використано дані державного земельного кадастру (форма 6-зем) та документи первинного обліку лісів, які сумісно з лісогосподарськими підприємствами було узгоджено з територіальними органами Держагентства земельних ресурсів.

Ліси в цілому перебувають у державній власності та належать до сфери управління значної кількості органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб тощо, зокрема Держлісагентства (66 %), органів місцевого самоврядування (13 %), Мінагрополітики (5 %), Міноборони (2 %), МНС (2 %), Мінприроди (2 %), решти суб'єктів господарювання (3 %). Крім того, майже 8 % лісів знаходиться на землях запасу і не надані у користування. Для їх збереження органам місцевої влади необхідно невідкладно прийняти управлінські рішення.

Розподіл площі лісів України за категоріями такий: ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення – 1440 тис. га, або 14 %; рекреаційно-оздоровчі ліси 1586 тис. га, або 15 %; захисні ліси – 3416 тис. га, або 33 %; експлуатаційні ліси – 3937 тис. га, або 38 %. Ці показники свідчать про високий ступінь забезпечення, насамперед, екологічних функцій лісів.

Площа лісового фонду державних лісогосподарських підприємств, що належать до сфери управління Держлісагентства, становить 6840,4 тис. га, в т.ч. лісові ділянки вкриті лісовою рослинністю — 6293,5 тис. га. За період з 2002 по 2011 роки загальна площа лісового фонду Держлісагентства збільшилась на 119,1 тис. га або на 1,8 %.

Збільшення відбулося внаслідок прийняття вкритих лісом лісових ділянок, лісовідновлення на невкритих лісовою рослинністю лісових ділянках, переведення у вкриті лісовою рослинністю ділянок незімкнутих лісових культур, лісорозведення на землях, непридатних для ведення сільського господарства, природного заростання частини нелісових земель.

Загальний запас деревостанів України у порівнянні з 1996 роком зріс на 24 % і становить 2101,97 млн м3. Середній приріст запасу становить 35,4 млн м3 на рік. Позитивною динамікою відзначається накопичення загального запасу деревостанів Держлісагентства, який за період з 2002 року зріс на 117,05 млн м3, або на 8,4 %, і досяг 1512,41 млн м3, унаслідок природного росту деревостанів, збільшення площі вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок, невиснажливого лісокористування. На 28,7 % зріс запас стиглих і перестиглих насаджень і становить 299,06 млн м3. Частка запасу стиглих і перестійних деревостанів у загальному запасі насаджень зросла до 19,8 %. Це передумова для зростання обсягу головного користування в наступні роки.

Покращився породний склад лісів Держлісагентства - площі деревостанів сосни збільшились на 1,2%, дуба високостовбурного – на 1,4%, бука – на 4,9%, ясена – на 29,8%.

Вікова структура лісового фонду за групами віку наблизилась до оптимальної - відсоток стиглих і перестійних хвойних насаджень зріс з 8 до 11, твердолистяних з 20 до 23, м'яколистяних з 24 дo 28.

Розподіл площі вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за повнотами та класами бонітету свідчить про переважання високобонітетних насаджень. Середній бонітет деревостанів за міжобліковий період не змінився і становить 1,6 класу. Середня повнота також не змінилася і становить 0,73.

Показники продуктивності лісів загалом свідчать про позитивні зміни в таксаційній характеристиці земель лісового фонду за міжобліковий період.

За період із 2002 року середній запас на 1 га вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок загалом зріс із 229 до 240 м3, при цьому середній запас хвойних деревостанів зріс відповідно з 262 до 277 м3, твердолистяних – з 213 до 226 м3, м’яколистяних – з 240 до 245 м3.



Проведення державного обліку лісів і одержання зведеної документації державного лісового кадастру дали змогу виявити позитивні кількісні та якісні зміни в лісовому фонді України і в лісах, підпорядкованих Держлісагентству, а також загальні тенденції у стані лісового фонду, а саме збільшення:

  • загальної площі лісів та підвищення лісистості України;

  • частки площі лісів, що виконують переважно екологічні та соціальні функції;

  • площі стиглих і пристигаючих деревостанів, що дає можливість поступово збільшити розрахункову лісосіку в лісах, придатних для експлуатації;

  • загальних та середніх запасів деревостанів на 1 га;

  • площі господарсько-цінних порід [17].

Відтворення лісів. Обсяги відтворення лісів в Україні у 2011 році склали 72,4 тис. га. та мають позитивну тенденцію до зростання – порівняно з 2000 роком вони збільшились в 1,9 раза (табл. 3.19). У лісах, підпорядкованих Держлісагентству, загальні обсяги відтворення і створення нових лісів перевищують в 1,5 рази площу суцільних зрубів 2010 року.
Таблиця 3.19 – Динаміка показників відтворення лісів1)


Показники

Роки

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Відтворення лісів, тис. га

37,8

42,6

45,9

48,3

53,9

58,6

66,7

73,6

80,2

80,9

70,1

72,4

у т.ч.





































садіння і висівання лісу

29,8

34,3

37,4

38,4

42,6

45,8

54,0

60,0

64,9

64,5

56,1

55,7

природне поновлення

8,0

8,3

8,5

9,9

11,3

12,8

12,7

13,6

15,3

16,4

14,0

16,7

Переведено лісових та природного поновлення у вкриті лісовою рослинністю землі, тис. га

26,92)

27,22)

28,92)

27,02)

25,82)

34,2

39,1

42,9

56,2

48,2

54,8

55,6

Примітка. 1) Складено за даними [128, 138]

2) Переведено лісових культур у вкриті лісом землі
Обсяг природного поновлення лісів з 2000 року збільшився удвічі, однак його частка від загальних обсягів лісовідновлення майже не змінилась і складає 23,1 % (2000 рік – 21,1 %). За цим показником Україна значно поступається європейським країнам, які заліснення лісових земель здійснюють головним чином шляхом сприяння природному поновленню.

В останні роки складною залишається проблема захисту лісових насаджень від масштабних наслідків антропогенного (в тому числі техногенного) тиску, який спричиняє загальне погіршення екологічної ситуації в Україні, зокрема стану лісових насаджень. Наслідком цього є значне зниження їхньої природної стійкості, яке викликає необхідність щорічного проведення широкомасштабних лісозахисних заходів з метою збереження лісів, ліквідації наслідків та профілактики виникнення і поширення таких явищ в майбутніх періодах. Основними причинами загибелі лісових насаджень залишалися вплив несприятливих погодних умов, лісові пожежі, хвороби лісу, пошкодження ентомологічними шкідниками (табл. 3.20).


Таблиця 3.20 – Динаміка загибелі лісових насаджень (тис. га) *


Роки

Загибель лісових насаджень, всього

У тому числі від:

пошкодження шкідливими комахами

хвороб лісу

несприятливих погодних умов

лісових пожеж

інших причин

2000

8908

388

1278

6421

696

125

2001

8861

272

1726

4187

2579

97

2002

11562

392

2050

6093

2913

114

2003

12071

618

2456

6784

2087

126

2004

9418

598

3420

4159

1051

190

2005

12085

860

3294

6064

1437

430

2006

12795

1129

4329

5249

1864

224

2007

29897

821

2793

15272

10955

56

2008

18242

926

3883

9166

3819

448

2009

13469

1146

3628

5443

2727

525

2010

20864

1295

5632

10113

3127

697

2011

16414

1505

6428

6604

909

968

Примітка. Складено за даними [128, 138]

Критична ситуація склалася на початку 2000-х років в Українських Карпатах, де в минулому відбулась зміна корінних ялинових деревостанів на біологічно нестійкі похідні, техногенний влив, посилене рекреаційне навантаження помітно зменшили стійкість гірських лісів та збільшили обсяги ураження їх хворобами та комахами. Активізація збудників кореневих гнилей, масове розмноження стовбурових шкідників, вітровали тощо призвели до інтенсивного всихання ялинових насаджень на території багатьох державних підприємств лісового господарства, що спричинило необхідність проведення санітарно-оздоровчих заходів на значних площах.



Використання лісів. Лісові ресурси є основою економічної системи ведення лісового господарства, за рахунок яких галузь отримує власні кошти для фінансування заходів з підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту і відтворення.

Обсяг продукції, робіт та послуг лісового господарства за період з 2000 року збільшився в 7,6 раза і досяг у 2011 році 5,7 млрд. грн., однак в структурі економіки країни внесок лісової галузі дуже незначний, оскільки частка її становить лише 0,4 % від сумарного внутрішнього валового продукту і цей показник є стабільним з 2000 року.



Обсяг заготівлі ліквідної деревини від усіх видів рубок в 2011 р. становив в Україні - 17,5 млн м3 (у Держлісагентстві - 13,8 млн м3), в т.ч. від рубок головного користування - 8,0 млн м3 (у Держлісагентстві - 6,8 млн). Лімітом заготівлі деревини в порядку рубок головного користування є розрахункова лісосіка, яка затверджується з врахуванням принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів і забезпечує екологічно збалансоване лісокористування. Рубки формування і оздоровлення лісів у 2011 році проведені на площі 335,2 тис. гектарів, при цьому заготовлено 9,5 млн м3 деревини (табл. 3.21)
Таблиця 3.21 – Динаміка обсягів продукції лісового господарства та заготівлі деревини

Показники

Роки

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Обсяги продукції, робіт та послуг лісового господарства (у фактичних цінах), млн грн.

744,4

824,2

946,8

1108,9

1594,6

1991,1

2451,1

2956,3

3382,7

3138,1

4097,7

5674,8

Заготівля ліквідної деревини, тис. м3

11262

12022

12827

14266

15432

15244

15849

16884

15724

14221

16146

17510

від рубок головного користування

5236

5507

5833

6139

6488

6456

6828

7075

6997

6704

7239

8012

від рубок,

формування і оздоровлення лісів

та інших заходів


6025

6515

6994

8127

8944

8788

9021

9809

8727

7517

8907

9498


Примітка. Складено за даними: [128, 138]
Проблема охорони лісів від лісопорушень - одна з найважливіших у галузі лісового господарства, адже збитки внаслідок самовільних вирубок деревостанів у 2011 році (за даними Держстату України) становили 81,6 млн грн. (у 2005 році - 20,2 млн грн.), з яких відшкодовано лише 9 % (у 2005 році – 11 %). Динаміка обсягів незаконних рубок з 2005 року свідчить про певне їх зниження – з 42,2 до 34,5 тис. м3 у 2011 році [24].

Таким чином, сучасний стан лісових ресурсів України відзначається:



  • дефіцитом лісових ресурсів за площею лісів, запасами деревини та низьким середнім рівнем лісистості та лісозабезпеченості;

  • істотними відмінностями лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів і корисних властивостей лісу у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим);

  • переважно екологічним значенням лісів та великою часткою лісів, включених до складу територій природно-заповідного фонду, що має стійку тенденцію до збільшення;

  • поступовим старінням лісів (середній вік деревостанів перевищує 55 років), що призводить до погіршення їх санітарного стану;

  • значною часткою штучно створених насаджень (близько 55 % за площею), які потребують посиленого догляду і порівняно з природними лісостанами характеризуються збідненим біорізноманіттям, меншою біологічною стійкістю;

  • зростанням антропогенного навантаження на лісові екосистеми, викликане глобальними змінами клімату та забрудненням навколишнього середовища;

  • наявністю значної площі лісів, що зростають на радіоактивно забруднених землях;

  • багатовідомчою структурою використання лісів, яка не повністю забезпечує багатоцільове, безперервне і невиснажливе використання ресурсів та лісових екосистем.


Стан державного регулювання лісокористування

Рівень впровадження принципів сталого розвитку в сфері охорони, використання та відновлення лісів значною мірою залежить від стану державного регулювання лісокористування та правових основ його забезпечення, основна мета яких має бути спрямована на єдність розв’язання екологічних проблем та реалізацію економічних та соціальних функцій лісових ресурсів.

Серед документів, прийнятих в період після Всесвітньому саміту зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі у 2002 році («Ріо+10»), слід відзначити «Концепцію реформування та розвитку лісового господарства», схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2006 року №208-р, мета якої полягає в організації ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку, підвищенні ролі лісового сектору в економіці держави.

Передбачається, що реалізація Концепції сприятиме переведенню лісового господарства на засади сталого розвитку та ефективному управлінню лісовим господарством, збільшенню площі лісів держави, збереженню біорізноманіття та невиснажливого лісокористування, задоволенню потреб суспільства в лісових ресурсах, поліпшенню водорегулюючих, ґрунтозахисних, рекреаційних та інших корисних властивостей лісів, створенню сприятливіших умов для розвитку підприємництва та нових робочих місць, зменшенню загрози деградації земель, зростанню частки продукції лісового господарства у внутрішньому валовому продукті, забезпеченню зайнятості та соціальної захищеності працівників лісового сектору, зростанню інвестицій у лісову галузь, а також гармонізації норм ведення лісового господарства України з відповідними критеріями Європейського Союзу.

Основним програмним документом лісогосподарської сфери України, важливим для реалізації рішень Конференції в Ріо-де-Жанейро (1992), є Державна цільова програма «Ліси України»: на 2002-2015 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 року № 581) та на 2010-2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року №977. Головною метою програми (в редакції 2009 року) є визначення основних напрямів збалансованого розвитку лісового господарства, спрямованих на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів.

Програма визначає наступні керівні принципи для управління лісовим господарством країни, а саме: нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів, забезпечення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку та раціональне використання лісових ресурсів. Завдання і заходи з виконання програми спрямовані на забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів, ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних, економічних і лісорослинних умов, породного складу лісів та їх цільового призначення, збільшення площі лісів та підвищення рівня лісистості території до 16,1 %.

Питання підвищення лісистості території України також були розглянуті в Указі Президента України від 4 листопада 2008 року №995/2008 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень», згідно з яким Кабінету Міністрів України було доручено забезпечити розробку і затвердження нових показників лісистості України (20 %) і план заходів із створення нових лісів на землях запасу, деградованих та малопродуктивних землях.

На виконання зазначеного указу Держкомлісгосп України своїм наказом від 29 грудня 2008 року №371 затвердив регіональні показники оптимальної лісистості, зростання яких передбачалось, в тому числі, за рахунок масштабного заліснення територій степової та лісостепової зон. В результаті, тема степового лісорозведення в Україні набула формату широкої суспільної дискусії та викликала критичні відгуки багатьох громадських організацій та науковців, які ініціювали створення Всеукраїнської громадської кампанії «Збережемо українські степи!» та пропонують проводити лісорозведення в Україні згідно екологічного та природно-кліматичного зонування без порушення видового біорізноманіття локальних екосистем, забезпечити заповідання усіх степових ділянок, на яких поширені об’єкти Червоної та Зеленої книг України, сприяти відновленню степів тощо.

Зазначена позиція найшла підтримку і у науковців-лісівників, які вважають, що необхідно провести дослідження щодо уточнення регіональних нормативів лісистості й визначення структури лісів і захисних лісових смуг, зважаючи на вкрай велику розораність земель, зменшення родючості ґрунтів, зникнення багатьох малих річок та ефективний меліоративний вплив лісів. При цьому пропонується, заліснювати лише ті землі, які є лісопридатними і не включені до переліку об’єктів як цінні фауністичні та флористичні комплекси, що підлягають чи можуть підлягати охороні [132] .

У 2011 році відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було утворене, шляхом реорганізації Державного комітету лісового господарства України, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) – центральний орган виконавчої влади України, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Діяльність Держлісагентства спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України.

Україна робить значні кроки у сфері розвитку сталого лісокористування у світі – вона є учасником підписання та Стороною багатьох міжнародних конвенцій та угод з питань охорони, використання та відтворення лісів, активним учасником найбільш значимих міжнародних ініціатив – Форуму ООН з лісів, процесу «Ліси Європи» рамках Міністерських конференцій із захисту лісів в Європі, в рамках діяльності Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), плідно співпрацює з іншими міжнародними організаціями тощо.

Так, останнім часом, згідно рішення шостої Міністерської конференції із захисту лісів в Європі (Осло, Норвегія, 14-16 червня 2011 року) щодо підготовки юридично обов'язкової угоди щодо лісів в Європі Україна увійшла у склад Президії Міжурядового комітету, заснованого для ведення переговорів з питань зазначеної угоди.

Україна була в числі розробників Протоколу про стале управління лісами до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (далі – Протокол). Протокол, як юридично зобов'язуючий документ про захист лісів на субрегіональному рівні, визначає принципи забезпечення сталого управління лісами на основі політики, розробленої Конференціями на рівні міністрів із захисту лісів в Європі, був підписаний з боку України в ході роботи III Конференції Сторін Карпатської конвенції, що проходила в Братиславі (Словаччина) 25-27 травня 2011 року. Протокол подано на ратифікацію Верховною Радою України розпорядженням Кабінету Міністрів України № 597-р від 22 серпня 2012 року.

До основних проблем державного регулювання лісокористування можна віднести: недостатнє фінансування заходів Державної та регіональних програм «Ліси України»; недостатні темпи робіт зі створення нових лісових насаджень та припинення робіт із створення полезахисних лісових смуг; недостані темпи впровадження сучасних природоощадливих технологій у лісовому господарстві та застарілість лісогосподарської та пожежної техніки; недосконала система ведення обліку лісів, лісовпорядкування, інвентаризації та моніторингу стану лісів тощо.


Розвиток законодавства

За останнє десятиліття продовжилась робота з удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази вітчизняного лісокористування.

Зокрема, Законом України №3404-IV від 8 лютого 2006 року прийнята нова редакція Лісового кодексу України, основними положеннями якої є єдине державне управління щодо лісів, переважно державна власність на ліси, визнання права ведення лісового господарства лише на умовах постійного користування лісами, поєднання особливостей лісів, як еколого-стабілізуючого чинника, природного ресурсу і засобу виробництва, виключне право лісокористувачів на продукцію лісозаготівель тощо.

Своє відображення у новій редакції кодексу знайшли засади сталого управління лісами, сформульовані як «забезпечення охорони, відтворення та сталого використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства». Зміст такого підходу розкрито в статтях 34, 63 та 64, які визначають принципи ведення лісового господарства в Україні [49].

У зв’язку з прийняттям редакції Лісового кодексу 2006 року було розроблено цілий ряд нормативно-правових документів з метою організації лісівництва в нових умовах, які були затверджені:

Постановами Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Правил відтворення лісів» (від 1 березня 2007 року №303); «Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів» (від 12 травня 2007 року №724); «Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок» (від 16 травня 2007 року № 733); «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів»( від 23 травня 2007 року №761); «Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів» (від 20 червня 2007 року №848); «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (від 23 липня 2008 року № 665); «Про затвердження Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат» (від 22 жовтня 2008 року № 929); «Про затвердження Положення про державну лісову охорону» (від 16 вересня 2009 року № 976); «Про схвалення Концепції створення єдиної державної системи електронного обліку деревини» (розпорядження від 16 вересня 2009 року №1090-р);



Наказами Держкомлісгоспу України: «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини» (від 19 лютого 2007 року №42); «Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України» (від 29 грудня 2008 року №371); «Про затвердження віків стиглості похідних ялинових деревостанів» (від 15 жовтня 2009 року №269); «Про затвердження Правил рубок головного користування» (від 23 грудня 2009 року №364); «Про затвердження Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення» (від 31 серпня 2010 року № 262); «Про затвердження Порядку проведення перевірок при здійсненні державного контролю за додержанням вимог лісового законодавства» (від 31 серпня 2010 року № 263); «Про затвердження Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів (від 1 жовтня 2010 року №298)»;

Наказами Мінагрополітики: «Про затвердження Санітарних правил в лісах України» (від 21 березня 2012 року №136), «Про затвердження Правил використання корисних властивостей лісів» від 14 серпня 2012 року № 502.

Сучасний стан лісів та лісового господарства України свідчить про гостру необхідність розроблення нових основ екологічного лісокористування, які б враховували необхідність різнопланового і цільового використання лісів, підвищення їх стійкості та посилення еколого-захисних функцій, а також активного впровадження міжнародних принципів сталого управління лісами, в тому числі в напрямі:



  • розроблення програмно-цільових методів лісовирощування, екологічно орієнтованих технологій і систем лісогосподарських заходів, спрямованих на збереження і відновлення природних лісостанів, їх біорізноманіття;

  • удосконалення нормативів природокористування для всіх рівнів управління на основі показників трансформації лісових екосистем залежно від їх структурно-функціональної організації та видів антропогенного впливу;

  • регламентації лісогосподарської діяльності в умовах змін форм власності на землю та переходу до багатоукладного виробництва;

  • закладення основ водозбірно-ландшафтного лісівництва та розроблення нормативної бази щодо переходу на водозбірно-ландшафтні принципи лісогосподарювання [132] .


Основні напрямки удосконалення державної політики

Основні першочергові та перспективні цілі та завдання у сфері охорони лісів окреслені Законом України від 21 грудня 2010 року №2818-VI «Про основні засади (Стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року», якими, зокрема, передбачається збільшення до 2020 року площі заліснення території до 17 відсотків території держави шляхом відновлення лісів та лісорозведення на земельних ділянках лісового фонду, створення захисних лісових насаджень на землях несільськогосподарського призначення і землях, відведених для заліснення, відновлення та створення нових полезахисних лісових смуг, крім природних степових ділянок.

В Законі також наголошується про впровадження до 2020 року екосистемного підходу в управлінську діяльність та адаптацію законодавства України у сфері збереження навколишнього природного середовища відповідно до вимог директив Європейського Союзу [103].

Стратегія розвитку лісового господарства України полягає в забезпеченні багатофункціонального ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів з врахуванням ландшафтно-водозбірних принципів ведення господарювання залежно від розподілу лісів за екологічним і господарським значенням, зменшенні обсягів суцільних рубок, заміні їх на поступові і вибіркові рубки, вдосконаленні системи лісокористування. Вирішення всіх цих завдань загалом ґрунтується на концептуальних засадах наближеного до природи лісівництва [146].

В десятирічний період між всесвітніми самітами зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі та Ріо+20 в державі відбулося чимало позитивних зрушень. Разом з тим, є і цілий ряд напрямів діяльності, які потребують свого вирішення, зокрема:


  • формування національної лісової політики і стратегії її впровадження на принципах невиснажливого лісокористування, екосистемного підходу до запровадження збалансованого, екологічно орієнтованого лісогосподарювання та комплексного багатоцільового використання лісових ресурсів і корисних властивостей лісу;

  • гармонізацію вітчизняного лісового законодавства з законодавством Європейського Союзу;

  • забезпечення відтворення лісів, як основи підвищення лісистості території та нарощування лісоресурсного потенціалу;

  • збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;

  • підвищення біологічної стійкості лісових екосистем до негативних факторів середовища - зміни клімату, зростаючого антропогенного навантаження на ліси, поширення хвороб і шкідників лісу, лісових пожеж;

  • впровадження екологізації методів і технологій ведення лісогосподарських заходів;

  • посилення контролю за станом лісів і лісогосподарською діяльністю та відповідальності за порушення лісового законодавства, в тому числі, за незаконні рубки та нелегальну лісозаготівлю.




Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   51


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка