Л. Г. Руденко 2012 року


ОСНОВНІ СКЛАДОВІ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ПЕРЕХОДУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ



Сторінка3/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   51

2 ОСНОВНІ СКЛАДОВІ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ПЕРЕХОДУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ




2.1 Особливості формування національної стратегії сталого розвитку

Необхідність практичного впровадження принципів концепції сталого (збалансованого) розвитку була проголошена на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо – 92), яка ухвалила «Порядок денний на ХХІ століття». Розділ 8. «Порядку денного…» містить звернення до країн: прийняти національні стратегії сталого розвитку (НССР), які повинні розроблятися на основі різних секторальних економічних, соціальних і екологічних програм і планів, які реалізуються в країні, та забезпечувати їх узгодженість.

Через п'ять років після Ріо спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН, що відбулася в 1997 році, знову відзначила важливість НССР і поставила завдання щодо їх розробки та підготовки до 2002 року.

У 2002 році учасники саміту в Йоганнесбурзі сформулювали завдання для усіх країн світу не тільки розробити національні стратегії сталого розвитку, але також розпочати їх здійснення до 2005 року.

На жаль, Україна не виконала цього завдання в силу дії низки об’єктивних та суб’єктивних причин.

Період, який пройшла Україна від конференції в Ріо-де-Жанейро (1992) до саміту в Йоганнесбурзі (2002), збігся з важкими роками становлення нових державних інституцій та суспільно-політичних відносин, з докорінною трансформацією економіки України й тотальною економічною кризою, що зумовило необхідність зосередити діяльність держави і суспільства на проблемах державотворення, формування системи національної безпеки, ліквідації ядерної зброї, пом'якшення наслідків катастрофи на Чорнобильській атомній станції та здійснення системних реформ,

В наступне десятиріччя країна продовжувала проходити складні трансформаційні процеси, що співпадали в часі із швидкою зміною політичних сил, які змінювали при владі одна одну, періодом, коли за гостротою політичної боротьби, змагань різних політико-економічних угруповань для правлячих кіл, сил, що знаходились при владі питання сталого розвитку не мали не тільки пріоритетного, але й просто принципового значення. Внаслідок цього на рівні керівних структур не відчувалося зацікавленості у прийнятті на вищому державному рівні документів, які б, відповідно, визначали концепцію, стратегію та план дій щодо переходу України до моделі сталого розвитку.

Водночас, за умови жорсткої економічної кризи, наслідки якої Україна не подолала ще й дотепер (рівень ВВП країни у 2011 році залишався значно нижчим за показник 1991 року) , значна частка пересічних громадян також не переймалися питаннями, що стосувалися необхідності вирішення кризи взаємовідносин суспільства і природи на теренах України на принципах Основної парадигми ХХІ століття.

Ці обставини значною мірою вплинули на те, що в Україні й досі не прийнято концепції збалансованого розвитку.

Між тим, на початку XXI століття Україна посідає одне з перших місць у світі за рівнем споживання енергії, води та інших ресурсів на одиницю ВВП. Обсяги промислових відходів на душу населення перевищують аналогічні показники багатьох країн світу. Водночас, вона має значні та різноманітні природні ресурси, які протягом тривалого історичного періоду зазнавали масштабної екстенсивної експлуатації, що призвело до їх значного вичерпання та деградації, тому вони потребують дбайливого ставлення та ощадливого використання. Особливо це стосується земельних, водних і лісових ресурсів.

Ресурсна орієнтація економіки країни визначає постановку проблеми, пов'язану з неефективним споживанням більшості природних ресурсів.

Енергоємність ВВП України, як зазначено в «Енергетичній стратегії України на період до 2030 року», в 2,6 разу перевищує середньосвітові показники.

Земельні ресурси зазнають впливу різних видів ерозії. Показник розораності території України в 5 разів перевищує середньосвітовий, однак ефективність використання земель є надзвичайно низькою. Значним є забруднення ґрунтів залишками пестицидів, різними хімікатами, а також радіонуклідами.

Показник забезпеченості водними ресурсами в розрахунку на одного жителя в Україні майже в 7 разів менше середньосвітового. Водночас рівень водоємності національної економіки в значно перевищує середньосвітовий.

Спостерігається тенденція зростання обсягів вирубування лісів.

Загалом антропогенне та техногенне навантаження на довкілля в кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу.

Близько 15% території України з населенням понад 10 млн осіб перебуває у критичному стані. Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у 2010 році становив 146 кг на кожного жителя, що в кілька разів перевищує такий показник у розвинутих країнах.

Надмірно високий рівень забруднення довкілля підприємствами гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості та енергетичного сектора за роки незалежності не вдалося знизити.

Масштабна тривала експлуатація природних ресурсів призвела до загострення екологічної ситуації в країні та не забезпечила відповідного економічного розвитку (рівень ВВП на одну особу в Україні в 2011 році становив близько 60% середньосвітового). На світових ринках за Україною закріплюється роль сировинного регіону, оскільки основу її товарного експорту становить продукція природоємних, екологічно шкідливих, низько-технологічних галузей. Водночас, у структурі імпорту значну частку становлять енергоносії, що посилює залежність України від інших країн. Велику загрозу становить експортна спеціалізація сільського господарства на вирощуванні культур, які особливо виснажують ґрунти.

В Україні через надзвичайно високий рівень зношеності основних виробничих засобів зростає загроза техногенних аварій зі значними негативними екологічними наслідками. Основні засоби є найбільш зношеними у галузях транспорту та зв'язку (83,9 %), промисловості (61,8 %), освіти (62,4 %) при середньому показнику за всіма видами економічної діяльності 60 %.

Окреме місце займають проблеми, пов'язані з аварією на ЧАЕС, негативні наслідки якої не мають світових аналогів.

Складні трансформаційні процеси в Україні та відсутність політичної волі зумовили ту обставину, що збалансований розвиток не став пріоритетом державної політики України. Формуванню та реалізації політики збалансованого розвитку заважають також недосконалість нормативно-правової бази та планування розвитку. В Україні триває практика прийняття економічних, соціальних, технологічних і екологічних рішень без необхідного поєднання їх в єдину комплексну систему на основі стратегії збалансованого розвитку.

Водночас, за десятиріччя, що пройшло після Йоганнесбургу, концепція сталого розвитку та її основні принципи прокладали дорогу до все більш широких верств населення, владних структур різних рівнів, стали предметом все більш широкого вивчення та опрацювання представниками наукових установ, впроваджувалися в навчальні курси вищих навчальних закладів, потрапили до поля зору представників засобів масової інформації. Громадські природозахисні організації за цей час також змогли посилити свій вплив у справі просування та практичного впровадження в країні принципів сталого розвитку.

Утвердження та практичне впровадження принципів збалансованого розвитку здійснювалося в Україні шляхом підготовки ряду законів і державних програм різного рівня, в яких законодавчо та практично було визначено пріоритети розвитку України та її регіонів з акцентом на припинення деградації довкілля, збалансоване використання природних ресурсів і збереження природи. Основні положення концепції збалансованого розвитку опрацьовували наукові інститути, державні установи та громадські організації. Україна приєдналася до ряду міжнародних угод та інших документів, які безпосередньо або опосередковано пов'язані з вирішенням завдань переходу людства до збалансованого розвитку.

Низка законодавчих і програмних документів, прийнятих в Україні після Йоганнесбургу, певною мірою відповідають принципам і напрямам сталого (збалансованого) розвитку, викладеним у Порядку денному на XXI століття.

Україна продовжує сприймати концепцію збалансованого розвитку як основну парадигму розвитку людства у XXI столітті та підтверджує свою прихильність принципам збалансованого розвитку.

НАН України впродовж 10 років після Йоганнесбургу активно працює в цьому напрямі. Зокрема, у 2006 році було розроблено Концепцію переходу України до сталого (збалансованого) розвитку.

Проект Концепції у відповідності з розпорядженням Президії НАН України № 355 від 02.06.2006 р. був підготовлений і представлений Інститутами проблем природокористування та екології і проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України.

У доопрацюванні проекту Концепції взяли участь фахівці Інститутів географії, екології Карпат, Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Доопрацьований проект Концепції розглянуто та схвалено на засіданні робочої групи під головуванням академіка НАН України Кухаря В.П. 18 жовтня 2006 р.

Проект Концепції було розглянуто та схвалено 16 листопада на спільному засіданні Наукової ради НАН України з проблем навколишнього природного середовища і сталого розвитку та Національного комітету України з програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера”.

При підготовці проекту Концепції переходу України до сталого розвитку було опрацьовано і враховано значну кількість міжнародних та вітчизняних документів, положення яких було включено до нього. Серед них головними є:



  • Програма дій “Порядок денний на ХХІ століття”, ухвалена конференцією ООН з навколишнього середовища і сталого розвитку в Ріо-де-Жанейро (самміт “Планета Земля”, 1992 р.).

  • Методические подходы к выбору стратегии устойчивого развития территории / под ред. Шапаря А.Г. – Днепропетровск: Институт проблем природопользования и экологии НАН Украины. – 1996. – т.І. – 162 с.; т 2. – 82 с.

  • Програма дій з подальшого впровадження “Порядку денного на ХХІ століття” (“RIO +5”), прийнята на 11-му пленарному засіданні дев’ятнадцятої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН 28 червня 1997 року.

  • Проект Концепції сталого розвитку України, розроблений під науковим керівництвом Дорогунцова С.І. та Шевчука В.Я. – Київ. – 1997.

  • Проект Концепції переходу України до сталого розвитку, розроблений під керівництвом Самойленка Ю.І. та Курикіна С.І. Внесений на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Самойленком Ю.І., Хазаном В.Б. 19.12.01 реєстр. № 3234-1.

  • Декларація та План виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку 26 серпня – 4 вересня 2002 року, Йоганнесбург, Південна Африка.

  • Документи 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи” (21 – 23 травня 2003 року, Київ).

  • Проект переходу України до сталого розвитку, розроблений Ландиком В.І., Семенцем С.В., Яхеєвою Т.М. – 2004 р.

  • Проект Закону України “Про стратегію сталого розвитку України”, розроблений Міністерством охорони навколишнього природного середовища України в 2004 році.

  • Стратегічні напрями переходу України на засади сталого розвитку в контексті її інтеграції до Європейського співтовариства/ Під ред. Соботовича Е.В. – К: “Салютис”, 2005. – 44 с.

Проект Концепції неодноразово подавався до Кабінету Міністрів та Верховної Ради України у 2006, 2009-2011 роках (листи НАН України до Верховної Ради України від 13.12.06 №9п/2012-3, від 23.04.09 №9п/744-3 від 14.10.11 № 9п/2040-3 та до Кабінету Міністрів України від 13.12.06 №9п/2013-1, від 23.04.09 № 9п/745-1, від 01.04.10 №9п/733-1). З незрозумілих причин зазначена Концепція так і не була розглянута та затверджена в установленому порядку.

Стан виконання Україною рішень попередніх світових форумів зі сталого розвитку знаходиться, зокрема, в полі зору Наукової ради НАН України з проблем навколишнього середовища і сталого розвитку, Національного комітету України з програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера”

У 2004 році фахівцями Інституту географії НАН України була здійснена робота щодо підготовки доповіді про стан виконання Україною документів саміту в Йоганнесбурзі, результати якої були викладені в монографії «Оцінка стану виконання підсумкових документів Всесвітнього саміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002) в Україні» //Руденко Л.Г. та інші. – К.: Академперіодика, 2004. – 208 с.

Усвідомлюючи значущість основної парадигми розвитку на ХХІ століття, основоположні принципи якої прийняті більшістю держав світу, в т.ч. і державами Євросоюзу (2001 р.) науковці НАН України і громадська організація Всеукраїнська екологічна ліга на початку 2012 р. ініціювали низку акцій (проведення семінарів, екологічного форуму, публікації тощо), спрямованих на підготовку участі делегації України у саміті «Ріо + 20».

В лютому 2012 році за ініціативи представників трьох інститутів НАН України – Інституту географії (Київ), Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень (Одеса) Інституту проблем природокористування та екології (Дніпропетровськ) було здійснено чергові зусилля щодо забезпечення прийняття в Україні Концепції сталого розвитку до саміту «Ріо + 20).

За участі представників цих інститутів, представників інших академічних наукових установ, вузівської науки, учасників громадських природоохоронних організацій, зокрема, Всеукраїнської екологічної ліги, було підготовлено нову редакцію Концепції, яка увібрала всі напрацювання, здійснені у попередніх варіантах концепцій, адаптовані, відповідним чином, до нових умов, до потреб сьогодення. Проект концепції пройшов обговорення і був схвалений на Міжнародному екологічному форумі «Довкілля для України» (24-26.04.2012), при його доопрацюванні, були враховані побажання і зауваження, що надійшли від окремих заінтересованих органів центральної виконавчої влади і експертів.

Супроводжуючим листом Президента НАН України Б.Є. Патона 2.04.2012 р. (№9п/619-1) доопрацьована концепція була направлена до КМ України. Проект концепції відповідним дорученням був погоджений у Комітеті ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в Міністерстві екології та природних ресурсів України, в МОНмолодьспорту, Мінекономрозвитку, Мінсоцполітики, Міністерстві закордонних справ, Держгеонадрах, Держводагенстві. На жаль, станом на жовтень 2012 р. Концепція не була офіційно визнана державою.

Слід зазначити, що прийнявши Концепції, а потім Стратегії та Національного плану дій щодо основної парадигми розвитку у ХХІ ст. Україна зробила б значний крок по виконанню своїх політичних зобов’язань та реалізації Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на всесвітніх самітах (Ріо-92, Йоганнесбург – 2002), яка була затверджена постановою КМ України від 26.04.2003 р. (№634).

Готуючись до саміту «Ріо + 20» в першій половині 2012 р. фахівці Інституту географії за участю представників інших установ та громадських організацій в ініціативному порядку та узгодженням з Програмою Розвитку ООН в Україні підготували«Проект доповіді України до конференції ООН зі сталого розвитку «Ріо + 20»

В тексті доповіді розкриті інституційні, організаційні, нормативно-правові, економічні, соціальні, екологічні та інші аспекти оптимізації взаємодії суспільно- та природно-територіальних комплексів в межах території України які були здійснені за 20 років в контексті виконання нашою країною рішень міжнародних форумів з питань сталого розвитку та впровадження принципів Основної Парадигми ХХІ століття.

В доповіді проаналізовано стан справ з впровадження в Україні основних принципів сталого (збалансованого) розвитку за 20 років з часу проведення конференції «Ріо-92» та висловлені принципові положення, які визначають позицію України щодо заключних документів саміту «Ріо+20».

Виконана робота спирається на значний і різнобічний масив статистичної офіційної інформації, яка характеризує особливості економічного, соціального та екологічного розвитку України та її регіонів за 20 років. Досліджено нормативно-правову базу з питань, що стосуються проблематики сталого розвитку, яка була сформована в Україні, проаналізовано основні проблеми, що виникли в Україні на шляху до сталого розвитку та виявлено їх головні причини. Визначено позиції України щодо подальших міжнародних зусиль в контексті впровадження в життя принципів основної Парадигми на ХХІ століття.

Окрім того, можна зазначити, що в національній академії наук України з 2010 року здійснюються проект за програмою :«Наукові основи розробки проекту національної стратегії сталого розвитку України» До неї увійшла низка проектів, що спрямовані на опрацювання наукових основ стратегії сталого розвитку.

Україна потребує якнайшвидшого прийняття і законодавчого закріплення відповідних Концепції, Стратегії та Програми дій щодо забезпечення сталого розвитку країни.

Це розуміють і діють активно на шляху впровадження принципів сталого розвитку фахівці, що працюють в окремих регіонах країни. Підтвердженням цього є проект концепції Державної програми сталого розвитку Українських Карпат як складової частини програми Європейського Союзу «Карпатський простір», що розроблена в Інституті регіональних досліджень НАН України і узгоджена в адміністраціях Львівської, Закарпатської, Івано-франківської і Чернівецької областей.

Сталий розвиток в усьому світі сприймається як історичне рішення відповідних самітів ООН щодо зміни курсу розвитку усього світового співтовариства, тому заходи щодо його реалізації в Україні мають розглядатись як органічна складова частина загальної стратегії переходу людства до нових принципів розвитку. Зокрема, потрібно забезпечити обов’язкове узгодження основних принципів і цілей стратегії збалансованого розвитку України з принципами сталого розвитку, закріпленими в документах Ріо-де-Жанейро, Йоганнесбургу, принципами забезпечення просторового збалансованого розвитку Європейського Континенту, розробленими та ухваленими Радою Європи.


Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   51




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка