Л. Г. Руденко 2012 року


Посилення ролі основних груп населення



Сторінка34/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   51

3.3 Посилення ролі основних груп населення

Необхідною політичною, соціальною передумовою переходу до збалансованого розвитку (ЗР) є залучення до цього процесу широких верств населення. Перехід до ЗР передбачає активізацію діяльності об’єднань громадян, профспілок науковців, бізнес-структур, найповніше врахування інтересів основних груп населення, зокрема жінок, дітей та молоді, етнічних груп тощо.

Основними напрямками діяльності у сфері має бути:

а) розроблення механізмів партнерства держави та громадянського суспільства;

б) створення реальних можливостей для участі громадян у розроблені, обговоренні та реалізації питань економічної, екологічної та соціальної політики;

в) запровадження системи громадського контролю, оцінок, експертизи діяльності різних гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової;

г) формування сприятливого середовища для реалізації потенціалу, посилення ролі жінок в усіх сферах суспільного життя;

д) закріпити на законодавчому рівні та в практиці прийняття рішень урахування інтересів дітей, збереження життя і здоров’я, рівного доступу до якісної освіти, культурних послуг, спорту;

е) створювати сприятливі умови для формування розвиненої особистості, залучення молоді до прийняття рішень на національному та регіональному рівнях;

є) формувати засади громадянського суспільства, яке може забезпечити найкращі умови для економічного зростання, врегулювання соціальних конфліктів, збалансованого природокористування та збереження довкілля.

Надзвичайно важливу роль в Україні відіграють неурядові організації, які часто виступають рушійною силою значних перетворень. Це і процес становлення незалежної української держави, де провідну позицію відігравали національно зорієнтовані групи, зокрема, «Просвіта», громадські екологічні організації і незалежні профспілки. Виключну роль у подіях 2004 року відіграли молодіжні рухи, зокрема «Пора» та інші. У формуванні реалізації національної екологічної політики в Україні лідером є саме громадські природоохоронні організації, а не владні структури.

Впровадженням засад збалансованого розвитку в Україні, починаючи з Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро) у 19992 році, опікувались громадські організації та наукові кола. Після Йоганнесбурга (2002 р.) було здійснено кілька спроб підготовки концепції переходу України до збалансованого (сталого) розвитку.

У 2003 році громадські екологічні організації зініціювали розробку Пріоритетів збалансованого (сталого) розвитку України. У 2006 році установи НАН України розробили і подали на розгляд Верховній Раді України проект Концепції переходу України до сталого розвитку.

У 2009 році за спільної ініціативи провідних наукових установ, представників громадських екологічних організацій, проект Концепції було подано на розгляд Комісії зі сталого розвитку при Кабінеті Міністрів України.

За активної роботи НУО, зокрема Всеукраїнської екологічної ліги, Українського товариства охорони природи, Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта», Благодійного фонду «Паросток», поширювались ідеї екологічної освіти та освіти для збалансованого розвитку.

Підготовка України до Конференції ООН «Ріо+20» розпочалась також зі звернення громадськості до Уряду щодо створення національного оргкомітету, підготовки плану заходів та схвалення Концепції збалансованого розвитку України. Проведення круглого столу «Україна на шляху до Ріо» (лютий 2012 р.) дало поштовх формуванню спільної платформи щодо представлення позиції нашої держави з усіх питань конференції ООН. Була створена робоча група з підготовки проекту Доповіді України, до якої увійшли представники органів влади, провідних наукових установ НАН України, навчальних закладів, громадських організацій і бізнесу.

Були обговорені головні питання порядку денного всесвітнього саміту в українському контексті, зокрема:


  • позиція України щодо підсумкового документа Ріо+20 «Майбутнє, якого ми хочемо»;

  • впровадження зеленої економіки;

  • позиція України щодо міждержавного органу зі сталого (збалансованого) розвитку;

  • пропозиції щодо зміцнення інституційної бази сталого (збалансованого) розвитку на національному рівні;

  • позиція України щодо рамок діяльності за пріоритетними тематичними питаннями: поточне розуміння цілей та індикаторів сталого (збалансованого) розвитку, водні ресурси, продовольча безпека та збалансоване сільське господарство, збалансовані міста, наука і технології для сталого (збалансованого) розвитку.

За сприяння представництва ООН в Україні пропозиції були узагальнені в документі «Проект Доповіді України на Конференції ООН зі збалансованого розвитку Ріо+20», передані до Уряду і в значній мірі були озвучені представниками офіційної української делегації під час конференції.

Протягом 2012 року тривала робота з підготовки проекту Концепції збалансованого розвитку України, лобіювання цього важливого документу в урядових структурах. Але в силу різних обставин – несприйняття ідей збалансованого розвитку у найвищому керівництві країни, відсутності інституційних структур, загострення протиріч між різними верстами населення, зростання бідності значної частини українців, ці та інші чинники не дозволили і через 20 років після ухвалення «Порядку денного на ХХ ст.» затвердити в Україні концептуальний документ збалансованого розвитку.

Найбільш активними громадськими організаціями є природоохоронні, чия діяльність виступає як громадське екологічне управління природоохоронною сферою. Протягом останнього десятиріччя в законодавстві (краще чи гірше), але були закріплені можливості для НУО щодо участі у прийнятті важливих державних рішень, у тому числі з питань, що стосуються довкілля та впровадження засад збалансованого розвитку.

У 2003 році громадські екологічні організації створили безпрецедентний на той час інструмент впливу на державну політику – доповідь НУО «Громадська оцінка екологічної політики в Україні», яка була презентована на П’ятій всеєвропейській конференції міністрів охорони навколишнього середовища «Довкілля для Європи». Саме громадські організації з різних секторів суспільства зініціювали Постанову КМУ щодо створення Громадських рад при центральних органах виконавчої влади та Порядок проведення консультацій з громадськістю формування та реалізації державної політики (2004 р.).

Низка прийнятих протягом 2004 – 2010 рр. законодавчих та нормативних актів мала би створити сприятливе середовище для функціонування та «вдосконалення процедур і механізмів, що забезпечують реальну участь неурядових організацій у справі розробки стратегій, прийняття рішень, впровадження і оцінки на рівні окремих установ…» не тільки Програми дій «Порядок денний на 21 століття», глава 27.9, але і для реалізації загальних демократичних прагнень українців, зокрема це такі:

2003 рік – стаття 19, 20 За кону України «Про демократичний контроль над воєнною організацією та правоохоронними органами держави»,

2004 рік – Постанова КМУ «Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», яка затвердила Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики та Положення про Громадську раду при органах виконавчої влади;

2004 рік – ст. 4, 6, 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

2005 рік – Указ Президента України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики»;

2005 рік – ст. 3 Закону України «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами»;

2006 рік – ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»;

2008 рік – Указ Президента України «Про день молодіжних та дитячих організацій»;

2008 рік – Постанова КМУ «Про затвердження порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади»;

2008 рік – Постанова КМУ «Про утворення у структурі Секретаріату КМУ Управління у зв’язках з громадськістю», яка зобов’язувала також ввести у структуру органів виконавчої влади такі ж підрозділи.

Однак, значна частина цих державних документів не була реалізована на практиці. Урядовим структурам не вдалося поліпшити діалог з громадськими організаціями, що представляють всі верстви населення. Залишається не реалізованим потенціал неурядових організацій в таких важливих галузях як освіта (в тому числі, освіта для збалансованого розвитку), охорона навколишнього середовища, поліпшення доступу молоді і дітей до якісних культурних послуг, спорту.

Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку є одним з основних джерел екологічного права. Декларація містить 27 принципів екологічно коректної поведінки світового співтовариства.

Принцип 20 визначає, що жінки відіграють життєво важливу роль у раціональному використанні навколишнього середовища та розвитку. Тому їх всебічна участь необхідна для досягнення стійкого розвитку.

Найбільш розвинені держави світу довели, що активна участь жінок у суспільно політичних процесах сприяє розвитку держави та поліпшує якість життя людей. Однак, не зважаючи на певні зрушення, питання ґендерної рівності все ще залишається актуальним в Україні.

Серед причин такої ситуації слід назвати відсутність розуміння у суспільстві, того, що ґендерна рівність є рушієм демократичних процесів та розвитку держави. Недостатньо уваги цій проблемі приділяється з боку керівництва держави та українського політикуму. Перешкодою всебічній участі жінок у державотворчих процесах є недостатня активність дій їх значної частини, а також – обмеженість реальних механізмів активізації ролі жінок у суспільних процесах.

Нині проблема нерівності за статевою ознакою спостерігається в Україні в багатьох сферах суспільного життя. 70% домашньої роботи виконують жінки, сімейні ролі у більшості випадків розподіляються таким чином, що домашня робота є обов’язком жінки.

У 2003 році різниця між заробітною платою чоловіків і жінок складала 31,4 %, то нині вона скоротилася на понад 12%. Співвідношення заробітної плати жінок і чоловіків на початок 2008 року становило 81%. Спостерігаються факти, які доводять наявність дискримінації при прийнятті жінок на роботу, особливо в приватному бізнесі. при тому жінок, що перебувають на обліку у центрі занятості – 58,1%, а чоловіків – 41,9%. Дуже гостро стоїть проблема безробіття жінок у сільській місцевості. Значна кількість жінок від’їжджає за кордон у пошуках роботи. Через велику завантаженість домашнім господарством жінки мають значно менше вільного часу і менше можливостей для професійного зростання, заняття улюбленою справою, дітьми тощо.

Водночас, слід зазначити про певні позитивні зрушення. У 2005 році, на виконання ст. 24 Конституції України, яка гарантує рівність прав жінки і чоловіка, прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», а також видано указ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

У 2006 році урядом затвердив «Державна програма з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року». З 2006 року Міністерство юстиції щорічно проводить ґендерно-правову експертизу чинного законодавства та проектів нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини.

У 2007 році при Кабінеті Міністрів України утворено Міжвідомчу раду з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім’ї та протидії торгівлі людьми. Відбулися парламентські слухання на тему: «Рівні права і рівні можливості в Україні: реалії та перспективи», на яких відзначалося, що в Україні за останні роки досягнуто помітних зрушень у сфері ґендерної політики. 2007 рік відповідно до постанови КМУ було оголошено Роком ґендерної рівності. І слід визнати, що відтоді відбулася певна активізація інформаційно-просвітницької роботи з питань утвердження духовних цінностей, формування відповідального материнства і батьківства, а також забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків.

Нині загальна кількість підприємств, які контролюють жінки, втричі менша, ніж фірм, якими володіють чоловіки. Але цей відсоток є співмірним з подібними у Бельгії, де кожним третім підприємством малого бізнесу управляє жінка, Фінляндії, де частка жінок серед керівництва становить 30%, у Швеції – 25%, Канаді – близько 30%. Водночас, у великому промисловому бізнесі України все ще існує значна диспропорція – жінки обіймають приблизно два відсотки керівних посад. Серед власників середнього бізнесу жінок – 20 % . У питанні співвідношення заробітних плат існує позитивна тенденція.

Забезпечення рівності чоловіків і жінок у виборчому процесі є однією з найважливіших умов розбудови  правової держави. До Верховної Ради першого скликання у 1990 році було обрано лише 11 жінок (2,5%). На виборах 1994 року до парламенту потрапило вже 19 жінок (4,5%). У 1998 році депутатський мандат отримали 38 жінок (8,5%). У 2002 році серед нардепів було 23 жінки, що складало трохи більше 5% від загальної кількості народних обранців. На парламентських виборах 2006 року у парламенті було 40 жінок-депутатів (8,7%), а на позачергових у 2007 році цей відсоток дещо скоротився – 8,2 %.

За підсумками виборів 2012 року до Верховної Ради України сьомого скликання обраного 43 жінки. 9,7% – це найбільше представництво жінок в українському парламенті з 1991 року. 15 жінок отримали перемогу у мажоритарних округах, а 28 потрапили до парламенту за партійними списками. І все ж, якщо врахувати. що жінки становлять 54% населення України, їхнє представництво в парламенті та й в інших органах влади й надалі залишається досить низьким.

У державних органах найбільше жінок працює на посадах найнижчого рівня, а чим вища посада, тим більша диспропорція на користь чоловіків. Загалом серед державних службовців вищого рівня (1-2 категорії посад) жінки становлять біля 15%, серед керівників середнього рівня – 50%, серед спеціалістів – 80%.

В науці подібна ж ситуація: серед академіків жінок – 4%, серед докторів наук – 15%, і лише на рівні кандидатів жінки досягли нині приблизної рівності. І це при тому, що 56% українських жінок мають вищу освіту, а серед чоловіків – лише кожен третій.

У цьому плані важливим завданням є залучення жінок до всіх видів діяльності у сфері розвитку, національних та міжнародних заходах з раціонального використання екосистем, запобігання погіршенню стану навколишнього середовища. Для цього необхідно, перш за все, ліквідувати дискримінацію за статевими ознаками, забезпечити жінкам доступ до земельних та інших ресурсів, можливість отримання освіти та гарантованого рівноправного працевлаштування.

Майже 30% населення України складає молодь. Ця соціально-демографічна група має свої окремі специфічні потреби, що пов’язані, перш за все, з процесом фізичного зростання, особистісного і соціального становлення, отримання освіти, кваліфікації, роботи у відповідності до інтересів і уподобань, створення сім’ї та забезпечення її добробуту. Тому надзвичайно важливим у довгостроковій перспективі є включення молоді у процес прийняття рішень щодо навколишнього середовища, економічного і соціального розвитку. Під час планування і здійснення заходів зі збалансованого розвитку мають бути враховані інтереси молодих людей та їхні специфічні погляди на сучасний світовий розвиток. Від цього значною мірою залежать умови життя молодих поколінь не лише сьогодні, а й у майбутньому.

У нашій країні, методом консультацій з представниками молодіжних організацій і груп, може бути налагоджений діалог між владою та молоддю на всіх рівнях і створені механізми забезпечення молоді доступу до інформації, надання їй можливості висловлювати свої погляди щодо урядових рішень. Тому вкрай необхідно забезпечити реалізацію низку заходів з метою забезпечення усім молодим людям доступу до отримання усіх видів освіти, забезпечення того, щоб у навчальному процесі знаходили відображення економічні та соціальні потреби молоді, враховувався рівень поінформованості про проблеми екології і збалансованого розвитку, розширювалися програми професійної підготовки, необхідної для реалізації збалансованого розвитку.

Особливої уваги потребують діти, і не лише тому, що це – майбутнє України, і на них згодом ляже основний тягар усієї економічної, екологічної, гуманітарної спадщини попередніх поколінь, впровадження нових стосунків з природою і в соціумі. Діти є активними учасниками суспільного життя.

Вони надзвичайно вразливі до наслідків погіршення стану довкілля. І вони є свідомими та активними прибічниками природоохоронних громадських рухів. Тому інтереси дітей мають бути враховані у процесі їхньої участі у сфері, пов’язаної з охороною навколишнього середовища.

Діяльність Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта», Національного еколого-натуралістичного центру, Національного молодіжного центру «Екологічні ініціативи» згуртувала тисячі молодих українців, які об’єднались заради поліпшення стану довкілля. На регіональному та національному рівні у дітей та молодих людей формують екологічний світогляд, навички практичної природоохоронної роботи, лідерські якості.

Збалансований розвиток вимагає внесення коректив в управління суспільним розвитком не лише на національному чи місцевому рівні, а й на рівні підприємств, установ, організацій. Йдеться, перш за все, про підвищення ролі працівників та їхніх професійних організацій.

Профспілки, як представники працівників, потенційно можуть ефективно впливати на уряди та громадськість у напрямі сприяння збалансованого розвитку. Про це свідчить їхній досвід у пристосуванні до змін у промисловому секторі, першочергова увага, яку вони приділяють виробничому середовищу та іншим умовам праці, а також їхня боротьба за соціально-економічний розвиток.

Досвід співпраці між профспілками, що входять до потужних і багаточисельних регіональних та всесвітніх об’єднань, може сформувати основу для налагодження тристороннього співробітництва між працівниками, роботодавцями та урядами щодо переходу до збалансованого розвитку.

Важливими завданнями, які можуть вирішувати профспілки, є зменшення масштабів злиднів, забезпечення зайнятості, мікроклімату на виробництві, у громадській і виробничій сфері, що сприяє встановленню безпечних умов праці, чистого і здорового довкілля.

В українських реаліях це може бути початком засад соціального партнерства між профспілками та роботодавцями.

Причини багатьох проблем, пов’язаних із довкіллям і впровадженням збалансованого розвитку, коріняться у місцевих умовах. Тому участь і співробітництво органів місцевого самоврядування розглядається у всіх документах ООН як один з вирішальних чинників у досягненні поставлених цілей збалансованого розвитку.

Органи місцевого самоврядування створюють економічну, екологічну, соціальну інфраструктуру, управляють нею, визначають на місцях політику і норми щодо охорони навколишнього середовища, беруть участь і надають допомогу у реалізації національних і регіональних природоохоронних стратегій. Їхня управлінська діяльність знаходиться найближче до пересічних громадян, тому для багатьох людей влада часто уособлюється саме з місцевим самоврядуванням.

Програми, стратегії, нормативні положення і правила місцевих органів влади, уся їхня діяльність за таких умов суттєво змінюється, якщо вона виходить із затверджуваних програм місцевого збалансованого розвитку.

В Україні протягом останнього десятиліття Церква і релігії, зробили значні кроки назустріч громадським рухам та інституціям у спільній діяльності щодо відповідальності за Природу.

Акцент у питанні збалансованого розвитку, на думку церкви, повинен бути зроблений на важливості переходу від суто економічної концепції розвитку до моделі розвитку, яка є інтегрально людською у всіх її аспектах: економічному, соціальному та екологічному, і базуватися на гідності кожної людини.

З точки зору церкви руйнування довкілля спричинене, насамперед, викривленим розумінням людиною своєї божественної сутності, місця та завдань у навколишній природі. Без Бога, наголошує церква, значення всіх речей зазнає глибокого перекручення, а сама природа перестає бути матір’ю і зводиться до «матеріалу», який можна піддавати будь-яким маніпуляціям.

Церква має надзвичайно багатий спектр компонентів, досвіду та інституційних передумов для прищеплення відповідальності за Природу і знаходження рівноваги між захистом та використанням і, перш за все, внеску кожної людини до питання збалансованого розвитку.

В цьому контексті відбулась активізація і українських християн у справах збереження довкілля. На українських форумах обговорювались питання: розгляд найважливіших проблем України: екології, Церква і навколишнє середовище: європейський досвід і українські перспективи (2007 р.); Відповідальність за Створіння і сталий розвиток у Центральній і Східній Європі: досвід Польщі і України (2007 р.); Міжнародний науково-практичний семінар в Ужгороді (2008 р.). Важливим кроком стало проведення спільних заходів, зокрема: Всеукраїнська еколого-освітня конференція «Духовність як основа екологічної культури та відповідальності» (2010 р.), яка була організована Мінприроди України, Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління та Всеукраїнською екологічною лігою. В рамках Міжнародного екологічного форуму «Довкілля для України» було проведено круглий стіл «Культура збалансованого розвитку: роль освіти, науки, етики та релігії» (2012 р.) за участі представників освітніх установ. релігійних органів влади, діячів культури. ЗМІ.




Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   51


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка