Л. Г. Руденко 2012 року


Участь секторів суспільства у впровадженні



Сторінка36/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   51

3.5 Участь секторів суспільства у впровадженні

В будь-якому суспільстві існує усталений поділ, де державний сектор, тобто уряд, забезпечує своїх громадян соціальними послугами, гарантує національну безпеку, приватний сектор, який складається з об’єднань, підприємств та компаній, основною метою яких є отримання прибутку, опікується розвитком економіки та третій сектор, який представлений інститутами громадянського суспільства і на який покладено функції представлення і лобіювання позиції різних верств населення.



Впровадження принципів збалансованого розвитку у світі історично збіглося зі становленням України як незалежної європейської держави. Однак, тягар суспільно-економічних відносин протягом 90-х років минулого століття, а також не сприйняття керівництвом держави нових світових процесів, призвели до руйнування економічного потенціалу України і зменшили інноваційно-ресурсний потенціал, який міг би стати основою для збалансованого розвитку.

Тривалий час основні функції держави – регулювання економічного життя, захист прав людини, сприяння розвитку освіти і науки, забезпечення обороноздатності країни, співробітництво з іншими країнами допомагали подальшому розвитку суспільства. Проте в умовах наростання екологічної кризи виявилося, що основні функції держави не можуть гарантувати ні безпеки і розвитку держави, ні добробуту її громадян без зміни моделі управління і розвитку.

Новітня функція держави полягає у виробленні державних концепцій, стратегій і програм збалансованого розвитку, які б сприяли екологізації національного економіки. Вони своєю чергою, слугуватимуть основою для вироблення місцевих планів дій збалансованого розвитку, максимально орієнтованих на самоврядування, самоорганізацію, пошук нестандартних рішень, відмову від споживацького типу зростання економіки за рахунок вилучення природних ресурсів.

Перехід в Україні від централізованої планової економіки до ринкової спричиняє зниження рівня добробуту, погіршення умов життя значної частини населення і, як наслідок, до загострення соціальних конфліктів, вибухів.

Заплановані в цей час зміни, реформи, зокрема і впровадження засад збалансованого розвитку, може не сприйматися суспільством, а навіть, ставити під загрозу їх виконання. Інтереси тих, хто несе на собі основний тягар економічних, політичних та соціальних змін найкраще можуть узагальнити (акумулювати), представити та захистити представники громадського сектору суспільства.

Ідеологія збалансованого розвитку може стати новою політичною метою, і навіть національною ідеєю українців, яка може консолідувати нашу країну. Нові підходи до зростання ролі держави в екологічному управлінні, формуванні засад збалансованого розвитку може бути реалізований завдяки започаткуванню політичного процесу «Довкілля для України».

У 2010 р. у Києві відбувся Міжнародний екологічний форум, на якому було започатковано національний процес «Довкілля для України». Організаторами Форуму стали Міністерство екології та природних ресурсів України, Український центр міжнародних виставок, конференцій та форумів та Всеукраїнська екологічна ліга, за сприяння Кабінету Міністрів України. У роботі Форуму протягом 2010–2012 рр. беруть участь представники провідних наукових установ України, органів державної влади у сфері охорони навколишнього середовища, громадських екологічних організацій та бізнес-структур.

Головними цілями Міжнародного екологічного форуму «Довкілля для України» є зміцнення партнерства органів державної влади та місцевого самоврядування, науки, освіти, бізнесу, громадських організацій для поліпшення стану довкілля в Україні; інтеграція екологічної політики; створення еколого-економічних умов для збалансованого розвитку держави; гарантування екологічної безпеки, збереження біорізноманіття; формування умов для відтворення природних ресурсів; підвищення ресурсо- та енергоефективності економіки; узагальнення досвіду міжрегіонального й міжнародного співробітництва та розроблення рекомендацій щодо комплексного розв’язання екологічних проблем.

Форум дає можливість усім зацікавленим сторонам обмінятися думками, досвідом та новими ідеями щодо реалізації екологічної політики та політики збалансованого розвитку на національному рівні подібно до того, як цю функцію на європейському та глобальному рівні виконують процес «Довкілля для Європи» та Саміти ООН зі сталого розвитку.

В рамках Міжнародного екологічного форуму «Довкілля для України» щорічно відбувається Бізнес-форум із завданнями формування національної політики збалансованого виробництва і споживання, спільних дій влади, бізнесу і громадськості.

Значним результатом Міжнародного екологічного форуму «Довкілля для України» стало започаткування суспільного діалогу держави, бізнесу, науки та громадськості і стало потужним сигналом для згуртування суспільства на засадах захисту довкілля та збалансованого розвитку.

Підтримка з боку держави національного процесу «Довкілля для України» є важливим кроком на шляху до європейської інтеграції нашої держави, підвищує її міжнародний статус, а на національному рівні є підґрунтям для реалізації ідей, принципів збалансованого розвитку в Україні.

Надзвичайно важливу роль у розвитку будь-якої країни відіграють бізнесові і промислові структури. Це стосується усіх рівнів суспільного життя – місцевого, національного, міжнародного. Саме бізнесова діяльність і промисловість вносять найбільший внесок у зростання добробуту, розвиток виробництва і торгівлі, створення нових робочих місць, забезпечення засобів для існування.

Це якраз і складає основні цілі стратегій розвитку. Тому ділові і промислові кола, включно і транснаціональні корпорації, та громадські організації, що їх представляють, мають активно долучатися до розробки, оцінки та впровадження заходів, спрямованих на досягнення збалансованого розвитку.

Ділові і промислові кола відіграють провідну роль у застосуванні і передачі технічних новацій, впровадженні більш ефективних технологічних процесів, використанні чистих та безвідходних технологій і процедур виробництва у енерго- та ресурсозбереженні. Далеко не завжди так відбувається, але вже чимало передових керівників підприємств, у тому числі і транснаціональних корпорацій в Україні, успішно здійснюють політику і програми «відповідального підходу» і раціонального виробництва, запроваджують діалог з громадськістю, здійснюють екологічні заходи, виявляють відповідальний підхід до того, щоб мінімізувати негативні наслідки їхньої діяльності для довкілля і здоров’я людей.

Інший напрям зусиль, що може сприяти збалансованому розвитку – заохочення урядами відповідального підприємництва, яке може сприяти підвищенню ефективності використання ресурсів, зменшенню ризику небезпеки, зведенню до мінімуму обсягів відходів і забезпеченню належної якості навколишнього середовища.

Тому, що саме підприємництво являє собою одну з найбільш важливих рушійних сил щодо новаторських підходів та підвищення ефективності виробництва. Не лише великі фірми, а й малі та середні підприємства відіграють значну роль у соціально-економічному, економічному розвитку країни.

Для побудови ефективної ринкової економіки та демократичного суспільства Україні необхідно створити платформу для діалогу між Урядом, бізнесом та громадянським суспільством. Соціальна відповідальність бізнесу (СВБ) і є одним із ключових факторів для побудови такого діалогу. Ступінь розвитку СВБ відображає рівень партнерства між компаніями, урядовими структурами та головними дійовими особами громадянського суспільства по вирішенню соціальних проблем та прискоренню розвитку суспільства.

Світова Економічна Рада з питань стабільного розвитку визначила соціально відповідальний бізнес як «...постійно діючу вимогу до бізнесу діяти в рамках етичних норм та забезпечувати економічне зростання, в тому числі шляхом покращення стандартів життя працівників та їх сімей тією самою мірою, що і покращення життєвих стандартів для жителів свого регіону, та суспільства в цілому».

Найбільша частина українських компаній відносить до соціально відповідального бізнесу впровадження соціальних програм поліпшення умов праці персоналу, розвиток персоналу і його навчання, благодійну допомогу громадськості, етичне відношення до покупців.

Зміщення акцентів у бік внутрішніх соціальних програм компаній, спрямованих на працівників, можна віднести до специфіки розвитку СВБ в Україні. Одним з пояснень цього може служити сформована на даний момент в Україні висока залежність ефективності роботи компаній від продуктивності праці працівників. Не зважаючи на наявність безробіття в Україні, у підприємств залишається гострою потреба в кваліфікованій і професійній робочій силі.


Таблиця 3.32 – Складові поняття соціальної відповідальності бізнесу


Форми СВБ

% підприємств від загальної кількості

Впровадження соціальних програм поліпшення умов праці власного персоналу

65.5


Навчання /розвиток персоналу

63.2

Благодійна допомога

56.0

Застосування в політиці компанії принципів етичного та відповідального становища до споживачів

49.5

Участь в регіональних програмах розвитку

32.3

Реалізація екологічних програм

29.8

Політика дотримування прав акціонерів або/ інвесторів

20.8

Відкрите подання інформації про діяльності компанії

18.7

Ці дані свідчать, що відповідальне ставлення до навколишнього середовища ще не стало усвідомленою необхідністю в системі соціальної політики компаній. Лише менше третини всіх компаній вважають реалізацію екологічних проектів, як форму соціальної відповідальності. Це означає, що більшість компанії не почувають себе соціально відповідальними за розв’язання екологічних проблем регіонів, де вони працюють і в цілому в Україні.


Таблиця 3.33 – Складові поняття СВБ, розподіл за регіонами ( % підприємств)




Київ та

Київська


область

Львів та

Львівська

область


Дн-ськ та Дн-ська область

Донецьк та Донецька

область


Одеса та

Одеська


область

Харків та

Харківська область



Реалізація екологічних

програм


32.3

36.8

43.2

16.6

17

25.0

Таблиця 3.34 – Складові поняття СВБ, розподіл за типом власності (% підприємств)






Державна


Приватна,

Один власник



Приватна,

кілька власників



Акціонерні

товариства



Реалізація екологічних програм

78. 2


25.4

33.0

28.5

Діяльність трохи більше половини підприємств (53,3%) регулюється безпосередньо нормами екологічного законодавства Це переважно великі та середні підприємства.

Ті підприємства, діяльність яких регулюється екологічним законодавством поводяться більш відповідально до навколишнього середовища.

Кількість бізнес-структур, які здійснюють екологічні заходи, частіше впроваджують енергозберігаючі технології (враховуючи високу вартість енергоносіїв), утилізують відходи, рідше здійснюють заходи щодо захисту природних ресурсів.


Таблиця 3.35 – Здійснення в рамках СВБ заходів щодо навколишнього середовища (% підприємств)

Зменшення викидів в навколишнє середовище

35,4

Впровадження енергозберігаючих технологій

42,8

Програми використання та утилізації відходів

40,5

Заходи щодо захисту природних ресурсів (вода, атмосферне повітря, ґрунти)

25,6

Великі підприємства здійснюють екологічні заходи частіше, ніж середні та малі підприємства

У випадку, якщо продукт або виробничий процес має небажаний ефект для навколишнього середовища, який поки що не враховується чинним екологічним законодавством, лише 62.3% компаній намагатимуться вкладати кошти для подолання такого ефекту. Частка таких компаній є найвищою в сільському господарстві та у виробництві споживчих товарів.

Різні організації громадянського суспільства формують в Україні потужний «третій сектор», який створює підґрунтя для зміцнення демократії, соціальної стабільності, посилення громадянської активності та відповідальності, підвищення рівня обізнаності усього суспільства.

В Україні до цього сектору належать громадські організації, що працюють в галузях охорони здоров’я та навколишнього середовища, культури, освіти, а також добровільні об’єднання, благодійні фонди, спортивні клуби, групи за різними інтересами. В Україні до цього сектору можна віднести діяльність релігійних конфесій, освітніх установ, а також профспілок.

У впровадженні збалансованого розвитку ключову роль відіграють саме організації третього сектору, іноді навіть цього не усвідомлюючи.

По-перше, третій сектор є тою силою, що сприяє подоланню проблем перехідного періоду. Шляхом розвитку сфери соціальних, екологічних, культурних, консультативних послуг та створення додаткових робочих місць, громадські організації відчутно сприяють розвитку економіки. Крім того, суспільна користь як суспільний продукт діяльності громадських організацій іноді не може бути виміряна фінансовими показниками, але надає потужні стимули для підвищення інвестиційної складової економічного розвитку.

По-друге, організації третього сектору відіграють роль і як представників різних верств та соціальних груп населення, і як джерело важливої інформації про їхні прагнення для відповідних органів влади. Зокрема, природоохоронні НУО перші знають про найболючіші екологічні проблеми, перші їх актуалізують, досліджують разом з науковцями і фахівцями, і ставлять ці питання для розв’язання перед органами державної влади.

Найгучніші приклади з десятків і сотень на національному і регіональному рівнях:

2002–2003 рр. – громадські організації загострили увагу на проблемі підтоплення в Україні, зініціювали проведення парламентських слухань. Дня Уряду. Результатом стало прийняття Державної програми запобігання і боротьби з підтопленням земель.

2006 р. – громадські організації, наукові установи виступили проти будівництва газопроводу по території Ялтинського гірсько-лісового заповідника. Ці дії зупинили екологічно небезпечне будівництво.

2007–2009 рр. – організована кампанія громадського лобіювання державних рішень з питань біобезпеки. Громадські організації, науковці, екологічно дружній бізнес привернули увагу суспільства, влади до проблеми використання ГМО в Україні.

2007–2011 рр. –за ініціативи громадських природоохоронних організацій із залученням провідних фахівців НАН України, за наполегливої роботи чиновників Мінприроди були розроблені стратегічні документи – Концепція національної екологічної політики, затверджена розпорядженням КМУ (2007 р.), Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики до 2020 р.», ухвалений Верховною Радою України (2010 р.), Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища до 2015 р., затверджений Постановою КМУ (2011 р.).

2012 р. – розгорнута потужна робота з розробки проекту Концепції переходу України до збалансованого розвитку. Робоча група, яка об’єднала зусилля науковців, представників органів влади та громадськості завершилась поданням до КМУ документу, який увібрав у себе найкращі напрацювання з питань збалансованого розвитку.




Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   51


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка