Л. Г. Руденко 2012 року


ПРОБЛЕМИ НАРОЩЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВПРОВАДЖЕННЯ "ПОРЯДКУ ДЕННОГО НА ХХI СТОЛІТТЯ"



Сторінка37/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   51

4 ПРОБЛЕМИ НАРОЩЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВПРОВАДЖЕННЯ "ПОРЯДКУ ДЕННОГО НА ХХI СТОЛІТТЯ"




4.1 Оцінка рівня інтегрованості (комплексності) в підходах щодо впровадження принципів сталого розвитку

Поняття сталого розвитку включає розуміння того, що сучасні проблеми взаємовідносин суспільства і природи можуть бути вирішені тільки комплексно, на основі врахування усіх складових, що визначають особливості виникнення загроз для існування всього живого і можливості їх упередження, пом’якшення та ліквідації.

Головним змістом змін, які має здійснити людство, роблячи докорінну перебудову своїх відносин з природою, змінюючи принципи використання і розподілу природних ресурсів в процесі виробництва та перерозподілу в процесі кінцевого споживання, виробляючи нові моральні засади, що мають визначати і обмежувати розміри загального та індивідуального споживання ресурсів і благ природи, є перехід до прогнозування на довгостроковий період наслідків свого втручання в природу, коригування на основі цього всіх економічних і соціальних планів і параметрів свого розвитку з метою запобігання і упередження негативних наслідків для довкілля, що могли б виникнути чи проявитися в коротко - чи довготривалій перспективі.

Одночасно, цей компроміс і баланс інтересів можна розглядати і як компроміс і баланс між благами і вадами розвитку цивілізації і визначення меж прийнятного рівня споживання; баланс між можливостями природи і суспільства; визначення балансу пріоритетів щодо вирішення нинішніх і віддалених проблем розвитку людства.

Ухвалений Конференцією в Ріо “Порядок денний на ХХІ століття” має на меті підготувати людство до розв’язання проблем, з якими воно зіткнеться у майбутньому. Цей документ відображає глобальний консенсус: прийняття на найвищому рівні політичних зобов’язань щодо співробітництва з питань розвитку і навколишнього середовища. В “Порядку денному...” зазначається, що лише комплексний підхід до проблем навколишнього середовища і розвитку, більш уважне ставлення до них будуть сприяти задоволенню основних потреб, підвищенню рівня життя всього населення, більш ефективній охороні і раціональному використанню екосистем і створенню більш безпечного і добротного майбутнього. Жодна країна не спроможна добитися цього самотужки, однак, ми зможемо добитися цього спільними зусиллями – на основі глобального партнерства, в інтересах забезпечення сталого (збалансованого) розвитку [107].

Виходячи з цього, перехід до збалансованого розвитку можливий на основі глобальної системної зміни поведінки суспільства в природі на планетарному рівні.

При цьому стратегія переходу кожної країни має розглядатися (і бути по суті) елементом цієї системи, досить жорстко вмонтованим в неї відповідними зв’язками з іншими елементами, з чітко визначеними параметрами, зумовленими потребами функціонування системи як єдиного цілого.

Однак, на практиці спостерігається дещо інше. Розробляючи національні стратегії збалансованого розвитку, переходячи (чи збираючись переходити) до їх реалізації, кожна країна діє, фактично, не як гравець єдиної світової команди, об’єднаної спільною метою, а як учасник індивідуальних змагань, котрий вирішує власні завдання. Як зазначають з цього приводу фахівці, справа зводиться до розробки проектів вирішення окремих екологічних проблем, поліпшення екологічної ситуації в найбільш проблемних регіонах країни (можливо – за рахунок інших), технологічного переоснащення галузей і окремих виробництв, котрі здійснюють найвідчутніший вплив на довкілля [52].

Проте це не повною мірою відповідає суті концепції збалансованого розвитку як переходу до принципово нового етапу життєдіяльності суспільства в природі. Подібне протиріччя спостерігається і на локальних рівнях, при розробці проектів збалансованого розвитку регіонів, населених пунктів, галузей виробництва тощо.

Немає жодних сумнівів щодо необхідності розробки і реалізації зазначених планів. Однак, вони мають бути взаємопов’язаними елементами єдиної системи.

Для вирішення цієї проблеми має бути забезпечений на практиці “інтерактивний зв’язок”, взаємоузгодженість і взаємокореляція глобальної стратегії переходу до збалансованого розвитку та її локальних складових для окремих країн, регіонів, населених пунктів тощо.

Практика десятиріччя після саміту в Йоганнесбурзі показала, що зазначена проблем все більшою мірою актуалізується, а увага до її вирішення зростає. І як результат цього зазнав певної модифікації один із наріжних принципів, що стосувався способу практичного переходу до сталого розвитку: «Мислити глобально, діяти локально». Не знімаючи з порядку денного важливість дій на локальному рівні, на сьогодні, людство щоб забезпечити впровадження принципів сталого розвитку повинно «Мислити глобально і діяти глобально».

В Україні в період після саміту в Йоганнесбурзі питання забезпечення комплексності та інтегрованості в підходах щодо впровадження принципів сталого розвитку також є одним із чинників, що значною мірою вплинуло на стан справ щодо впровадження принципів сталого розвитку.

З одного боку слід зазначити, що наша держава за звітний період приєдналась до значної кількості міжнародних угод та інших документів, що безпосередньо чи опосередковано регулюють впровадження принципів сталого розвитку на глобальному та міждержавному рівнях.

Серед них, в числі документів, насамперед природоохоронного спрямування, можна назвати наступні:

– Конвенція про охорону ріки Дунай;

– Конвенція про біорізноманіття та Картахенський протокол про біобезпеку;

– Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці;

– Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин ;

– Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення;

– Рамкова (Карпатська) конвенція про охорону і сталий розвиток Карпат ;

– Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів;

– Угода про збереження популяцій європейських кажанів ;

– Угода про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану ;

– Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар ;

– Конвенція ООН про зміну клімату;

– Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані;

– Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті;

– Базельська конвенція про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням;

– Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі;

– Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди стосовно деяких небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі;

– Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя міжнародного значення ;

– Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер.


З іншого боку – протягом десятиліття після саміту в Йоганнесбурзі в Україні не було забезпечено на практиці узгодження на державному рівні належної інтеграції економічної, екологічної та соціальної політики та відображення цього у відповідних нормативно-правових документах.

Впродовж десяти років на рівні окремих регіонів та міст були розроблені відповідні концепції чи стратегії сталого розвитку. Аналогічно були розроблені концепції чи стратегії сталого розвитку окремих секторів економіки чи видів економічної діяльності. Однак, вони створювалися як розрізнені документи, а не як ланки однієї системи узгоджених на локальному, регіональному та національному рівні заходів з регулювання економічних, соціальних, екологічних та інших аспектів розвитку.

Продовжує залишатися низьким пріоритет екологічної політики при розробці державних та регіональних Стратегій соціально-економічного розвитку в Україні. Зокрема, стратегічне екологічне планування та визначення пріоритетів екологічної політики залишаються значною проблемою як для Мінприроди, так і для Уряду України, незважаючи на те, що Україна створила значну правову базу охорони навколишнього середовища. Станом на 2010 рік екологічне законодавство налічувало понад 300 законів і підзаконних актів. Проте ця законодавча база є складною для впровадження, суперечливою і тому неефективною за результатом.

В екологічній політиці в Україні відбулися позитивні зрушення, пов'язані з розробленням і прийняттям в 2010 році Національної стратегії екологічної політики та проведенням міжнародних екологічних форумів.

14 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики до 2020 року». Тим самим Україна виконала головне зобов'язання в екологічній галузі в рамках реалізації пріоритетів Порядку денного Асоціації Україна-ЄС на 2010 рік. Для реалізації пріоритетних напрямів Стратегії Європейський Союз прийняв рішення про надання бюджетної підтримки Європейської Комісії природоохоронному сектору України в обсязі 35 млн євро та міжнародної технічної допомоги від ЄС та Уряду Швеції загальним обсягом, що перевищує 10 млн євро.

25 травня 2011 року Кабінет Міністрів України схвалив Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на період 2011 - 2015 роки. План дій відіграє значну роль у впровадженні нових або оновлених принципів екологічного врядування в Україні.

У жовтні 2010 року в Києві відбувся Міжнародний екологічний форум «Довкілля 2010», на якому було започатковано національний процес «Довкілля для України» для того, щоб об'єднати зусилля і залучити до співпраці всі заінтересовані сторони на національному та регіональному рівнях для реформування екологічної політики України у напрямі екологізації політик, програм і планів національного, галузевого, регіонального та місцевого розвитку. У квітні 2011 та 2012 років. за сприяння Кабінету Міністрів України відбулося ще два Міжнародних екологічних форуми «Довкілля для України».

Позитивні зрушення в екологічній політиці України дають підстави сподіватися на підтримку Президентом та Урядом України у партнерстві з усіма заінтересованими сторонами (місцеві органи влади, громадськість, бізнес, наука, освіта) надзвичайно важливих і складних завдань переходу України до збалансованого розвитку та розроблення й впровадження в Україні моделі «зеленої» економіки.

Однак тривалий період низької пріоритетності питань збереження довкілля на державному рівні призвів до правового нігілізму у питанні дотримання вимог природоохоронного законодавства, який потужні бізнесові структури сприйняли як сигнал до подальшого ігнорування природоохоронних вимог. Це призвело до того, що почала набирати силу лобістська діяльність бізнесових структур, спрямована на те, щоб зменшити кількість природоохоронних вимог для певного напряму бізнесової діяльності. Прикладом такої діяльності є ухвалення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (2011). Новий закон практично скасовує положення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закону України «Про екологічну експертизу» щодо обов'язковості проведення екологічної експертизи у процесі інвестиційної, господарської та іншої діяльності, яка впливає або може вплинути на стан довкілля. Ліквідація процедури екологічної експертизи дає вагомі підстави зробити висновок, що Україна не зможе дотримуватися своїх зобов'язань у рамках Конвенції Еспоо.

Ситуація з прийняттям Закону «Про містобудівну діяльність» якнайкраще ілюструє необхідність проведення стратегічної екологічної оцінки законів, які приймають, а також те, що, незважаючи на позитивні зрушення, охорона довкілля не стала пріоритетним напрямом діяльності Уряду та Верховної Ради України.

Передумовою для збалансованого розвитку України є інтеграція екологічної політики в галузеві та регіональні плани й програми з метою пошуку можливостей їх взаємного зміцнення та узгодження природоохоронних пріоритетів.

Питання інтеграції екологічної політики в галузеві політики є ключовим для природоохоронних структур. Проте, для галузевих міністерств і відомств воно ще не стало пріоритетом і часто сприймається як встановлення обмежень для галузевої діяльності та/або створення труднощів і додаткових витрат для «належного розвитку» конкретної галузі.

В Україні стратегічне планування розвитку країни не орієнтоване на планування збалансованого розвитку. Законодавством України передбачено планування лише соціально-економічного розвитку. При цьому планування соціально-економічного розвитку та галузевих політик майже не враховує третю складову збалансованого розвитку - екологічну. Включення питань охорони довкілля до планів соціально-економічного розвитку відбувається (якщо взагалі відбувається) шляхом підготовки окремого розділу, який, як правило, є незначним за обсягом, не містить екологічних положень та опису альтернативних шляхів розвитку.

Трохи кращою є ситуація з регіональним плануванням. Міністерство економіки України розробило Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку, згідно з якими під час розроблення стратегій регіонального розвитку необхідно враховувати документи Конференції ООН з довкілля і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992) та інші міжнародні документи.

Одним з основних інструментів інтеграції екологічної політики в галузеві політики є стратегічна екологічна оцінка. Під час 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів охорони довкілля (Київ, 2003) Україна приєдналася до Протоколу зі стратегічної екологічної оцінки до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті. Проте Україна не ратифікувала цей Протокол, що є бар'єром для інтеграції екологічної політики у політики розвитку галузей на початковій стадії оцінки альтернатив.

Більшість міністерств в Україні створені та функціонують за галузевою ознакою і прагнуть розв'язати лише свої вузькогалузеві питання. Тому, зокрема, практично в усіх галузевих програмах або немає, або є лише незначна частка розділів, які стосуються екологічних питань. Навіть ті галузеві програми, які мають екологічний розділ, не пов'язані зі стратегічними завданнями національної екологічної політики і відображають лише деякі аспекти поводження з відходами, енергоефективності та ресурсозбереження.

Засади інтегрованого екологічного управління не поширені в галузях національної економіки. Внаслідок цього галузеві програми і стратегії не мають потужної екологічної складової, реалізація якої могла б забезпечити технічне переоснащення, запровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів.

В Україні на інституційному рівні немає державного органу, який би координував інтеграцію екологічної складової в усі сектори економіки та суспільного життя.

Протягом 2005-2011 років в Україні було ухвалено кілька стратегічних галузевих документів, які наочно демонструють значний розрив галузевого розвитку з екологічними пріоритетами. Багато стратегічних галузевих документів, державних програм, концепцій, рішень розробляли та приймали в прискореному режимі. Уряду України слід відмовитися від цієї практики. Екологізація енергетичної, транспортної, сільськогосподарської та промислової галузей має стати пріоритетним завданням на найближчий період.

Можна сподіватись, що визнання в Україні принципів сталого розвитку в якості основоположних, як це зроблено у Євросоюзі у 2002 році, шляхом підготовки і ухвалення відповідних документів (концепція, стратегія і національний план дій зі сталого розвитку) створить всі передумови для значного поліпшення інтегрованості та взаємодії усіх секторів для забезпечення збалансованого розвитку держави.




Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   51


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка